ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/9257/23
провадження № 2-о/753/433/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 серпня 2023 року Дарницький районний суд м. Києва у складі головуючого судді Трусової Т. О. з секретарем судового засідання Кирик К. С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради, третя особа: Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ), про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем та визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування,
ВСТАНОВИВ:
У червні 2023 р. ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради (далі також - відповідач) про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем ОСОБА_2 (далі також - ОСОБА_2 , спадкодавець) на час відкриття спадщини та визнання права власності в порядку спадкування на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (далі також - спірна квартира, успадковане майно).
Позов обґрунтований такими обставинами. ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_2 . Після смерті матері відкрилась спадщина, що складається з двокімнатної квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , проте з вересня 1996 р. він проживав разом з батьками за адресою спірної квартири, вів з ними спільне господарство та піклувався про них. За цією адресою проживали і діти позивача. Батько позивача ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позивач є єдиним спадкоємцем матері за законом, окрім того у 2003 р. мати склала заповіт, згідно якого заповіла йому належну їй на той час частину квартири. У липні 2022 р. позивач звернувся до Сьомої київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, проте постановою державного нотаріуса Шапченко О. А. від 08.07.2022 у видачі свідоцтва про право на спадщину було відмовлено.
Ухвалою від 06.06.2023 суд відкрив провадження у справі, витребував від Сьомої київської державної нотаріальної контори копії матеріалів спадкової справи до майна померлої ОСОБА_2 та призначив справу до розгляду в порядку загального позовного провадження в підготовче засідання 28.06.2023.
15.06.2023 від Сьомої київської державної нотаріальної контори надійшли копії матеріалів спадкової справи до майна померлої ОСОБА_2
19.06.2023 від Київської міської ради надійшли пояснення на позовну заяву, у яких відповідач просив розглянути справу за відсутності її представника на підставі поданих позивачем доказів та ухвалити рішення згідно норм чинного законодавства.
В підготовчому засіданні 28.06.2023 суд залучив до участі у справі як третю особу Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ), уповноважене на представництво в суді інтересів Сьомої київської державної нотаріальної контори, закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті в судовому засіданні 31.08.2023.
Центральне міжрегіональне про розгляд справи повідомлене у встановленому законом порядку, проте свого представника в судове засідання не направило, правом на подання пояснень щодо позову не скористалось.
Заслухавши позивача, його представника, допитавши свідків та дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини і визначені відповідно до них правовідносини.
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_2 (а.с. 24).
За життя ОСОБА_2 набула у власність квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , частина якої належала їй на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 03.11.1994 Відділом приватизації державного житлового фонду Харківської райдержадміністрації, а інша частина - на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 14.10.2011, виданого державним нотаріусом Двадцять другої київської державної нотаріальної контори, запис у реєстрі № 2-1860 (а.с. 26-28).
Право власності ОСОБА_2 на спірну квартиру було зареєстроване у встановленому законом порядку, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 34366851 (а.с. 36-37).
За приписами статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Статтею 1218 цього Кодексу встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, а відтак після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, до складу якої увійшло право власності на спірну квартиру.
Стаття 1217 ЦК України закріплює існування двох видів спадкування: за заповітом або за законом.
За життя ОСОБА_2 склала заповіт, посвідчений державним нотаріусом Шістнадцятої київської державної нотаріальної контори Трапєзніковою З. О. 25.03.2003, запис у реєстрі № 1-700, відповідно до якого належну їй на той час частку у спірній квартирі (1/2) заповіла позивачу.
Відповідно до положень частини другої статті 1223, статей 1258, 1261 ЦК України позивач також набув право на спадкування усього належного матері майна за законом як єдиний спадкоємець першої черги.
Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (частина перша статті 1268 ЦК України).
За приписами частини першої статті 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її (частина перша статті 1272 ЦК України).
Водночас частиною третьою статті 1268 ЦК України визначено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
За змістом положень Законів України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» та «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» реєстрація особи за певною адресою - це офіційне визнання і підтвердження державою місця проживання особи.
За відомостями Електронного реєстру територіальної громади м. Києва місце проживання спадкодавця ОСОБА_2 з 1994 р. і до моменту її смерті було зареєстроване за адресою спірної квартири, а позивач з 1992 р. і по даний час зареєстрований за іншою адресою, а саме: АДРЕСА_2 .
Отже факт реєстрації місця проживання спадкодавця та позивача за різними адресами зумовлював необхідність подання останнім заяви про прийняття спадщини після смерті матері у строк, визначений частиною першою статті 1270 ЦК України.
Судом установлено, що позивач не заявив про прийняття спадщини після смерті матері у шестимісячний строк і лише 08.07.2022 звернувся до Сьомої київської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину (а.с. 147).
08.07.2022 державним нотаріусом Шапченко О. А. винесено постанову про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину з підстав пропущення позивачем шестимісячного строку для прийняття спадщини та відсутності доказів постійного проживання зі спадкодавцем (а.с. 41).
Рішення державного нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії ґрунтується на наведених вище положеннях спадкового законодавства, прийняте з дотриманням вимог статті 5 Закону України «Про нотаріат», підпунктів 3.13., 3.15. пункту 3 та 4.9., 4.14. пункту 4 Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, і не оспорюється позивачем.
Водночас позивач посилається на те, що з вересня 1996 р. він постійно проживав разом з батьками у спірній квартирі, а після смерті батька - з матір'ю до моменту її смерті.
Згідно з висновками Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеними, зокрема, у постанові від 10.01.2019 у справі № 484/747/17, відсутність реєстрації місця проживання не є абсолютним підтвердженням того, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені частиною третьою статті 1268 ЦК України, підтверджуються іншими, наданими позивачем, належними і допустимими доказами.
У цій справі факт постійного проживання позивача з вересня 1996 р. і по теперішній час за адресою спірної квартири підтверджується сукупністю наданих позивачем доказів, а саме:
?довідкою Спеціалізованої загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 314 з поглибленим вивченням іноземної мови, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 , про те, що діти позивача ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в період з 2004-2013 рр. навчались у цій школі (а.с. 44);
?довідкою Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги Дарницького району м. Києва» про те, що ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 та обслуговується у сімейного лікаря з 23.07.2015 року по теперішній час (а.с. 45);
?декларацією спадкодавця ОСОБА_2 від 29.04.2020 №0001-ТКХ1-6Х00 про вибір лікаря, у якій позивача зазначено як контактну особу (а.с. 46);
?
?декларацією позивача від 18.10.2018 №0001-М42Н-РЕ00 про вибір лікаря, у якій зазначено фактичну адресу його проживання: АДРЕСА_1 (а.с. 48);
?банківськими виписками АТ КБ «ПриватБанк» по карті/рахунку позивача за період з 01.02.2019 по 31.12.2021, з яких вбачається, що позивач здійснював покупки в магазинах, які розташовані поряд з його місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 , а також оплачував комунальні послуги (а.с. 49-85);
?квитанціями про оплату комунальних послуг за адресою спірної квартири (а.с. 86-108);
?договорами, які укладалися безпосередньо позивачем щодо надання послуг у спірній квартирі та придбання у неї меблів і металопластикових вікон (а.с. 109-123);
?поштовим конвертом на ім'я позивача від 1998 р., на якому зазначена адреса одержувача: АДРЕСА_1 (а.с. 124);
?
?договором-замовленням на організацію та проведення поховання спадкодавця від 23.04.2021 (а.с. 127-129).
За клопотанням позивача були допитані сусіди ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які підтвердили, що впродовж тривалого періоду часу позивач проживав у батьківській квартирі спочатку з матір'ю і батьком, а після смерті останнього - з матір'ю, з якою мешкав до її смерті.
За результатами оцінки вищенаведених доказів, які відповідають критеріям належності та допустимості, а в своїй сукупності також достатності для підтвердження факту постійного проживання позивача разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, суд дійшов висновку про те, що позивача слід вважати таким, що прийняв спадщину після смерті матері.
Частиною п'ятою статті 1268 ЦК України визначено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Перехід права власності на майно спадкодавця до спадкоємців посвідчується свідоцтвом про право на спадщину (стаття 1296 ЦК України, стаття 66 Закону України «Про нотаріат»), отримання якого є правом спадкоємця, водночас норма частини першої статті 1297 ЦК України зобов'язує спадкоємця, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, звернутися до нотаріуса за видачею свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Покладаючи на спадкоємців обов'язок отримання свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно, законодавець тим самим забезпечує їх можливістю реалізовувати набуте право власності щодо успадкованого нерухомого майна.
Згідно з частиною першою статті 317 цього Кодексу власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (стаття 321 ЦК України).
У статтях 15, 16 ЦК України та статті 4 ЦПК України закріплене право кожного на захист свого цивільного (особистого немайнового або майнового) права та інтересу у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Стаття 5 ЦПК України визначає, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Частина друга статті 16 ЦК України визначає основні способи захисту цивільних прав та інтересів судом, до яких, зокрема, належить визнання права, підставою для застосування якого є невизнання чи оспорення належного особі права іншою особою або відсутність у особи документів, що засвідчують приналежність їй права.
Згідно зі статтею 328 цього Кодексу право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Однією з визначених законом підстав набуття права власності є спадкування.
Позивач є єдиним спадкоємцем своєї матері, місцева територіальна громада має право на відумерлу спадщину, а відтак саме Київська міська рада як представник територіальної громади м. Києва повинна відповідати за даним позовом.
Статтею 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Отже ураховуючи, що позивач ОСОБА_1 після смерті матері на підставі заповіту та закону успадкував спірну квартиру, але не може отримати правовстановлюючий документ на неї, і, відповідно, реалізувати набуте право власності щодо успадкованого нерухомого майна, а іншим шляхом захистити його право на отримання спадщини неможливо, вимоги позову про визнання права власності на успадковане майно суд визнає обґрунтованими і доведеними та задовольняє їх.
Встановлені при розгляді цієї справи факти та обставини дають підстави для висновку,що ухвалення судом рішення про визнання права власності на успадковане майно в повній мірі захистить суб'єктивне матеріальне право позивача, на захист якого подано цей позов.
Постійне проживання спадкоємця зі спадкодавцем є обставиною, яка підлягає доказуванню у спірних правідносинах, встановлення такого факту не відповідає визначеним цивільним законом способам захисту, характеру порушення та його наслідкам та само по собі не призводить до ефективного захисту порушених прав, а тому правові підстави для задоволення позову у цій частині вимог відсутні.
З огляду на характер спірних правовідносин, підстав для відшкодування понесених позивачем судових витрат суд не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись статтями 5, 7, 12, 13, 76, 77, 80, 81, 89, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_1 ) право власності в порядку спадкування за заповітом і за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 на квартиру,що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 34366851).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: