Справа № 752/16673/23
Провадження № 2-о/752/1057/23
РІШЕННЯ
Іменем України
14.09.2023 року Голосіївський районний суд м. Києва
в складі головуючого судді Чередніченко Н.П.
з участю секретаря Литвиненко Ю.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Київська міська рада, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мединська Наталія Володимирівна про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, -
ВСТАНОВИВ:
в серпні 2023 року заявник ОСОБА_1 звернувся в порядку окремого провадження до суду із заявою, в якій просив встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом зі спадкодавцем ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , на час відкриття спадщини за адресою АДРЕСА_1 .
В обґрунтування заяви зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка була дружиною заявника ОСОБА_3 . Впродовж шести місяців після смерті дружини заявник не звертався до нотаріальної контори, оскільки, вважав, що прийняв спадщину, проживаючи постійно зі своєю дружиною на день її смерті. 23.05.2023 року заявник звернувся до нотаріуса із заявою про відкриття спадкової справи та про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом. Однак, 16.06.2023 року приватним нотаріусом КМНО заявнику було відмовлено у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом на майно померлої ОСОБА_2 з огляду на відсутність доказів, які підтверджують факт постійного проживання спадкоємця зі спадкодавцем. Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина, до складу якої увійшло наступне майно: 1/5 частки квартири АДРЕСА_2 ; машиномісце № НОМЕР_1 , площею 21,40 кв.м, яке розташоване в підземній автостоянці за адресою: АДРЕСА_3 ; 1/5 частина квартири АДРЕСА_4 . Заявник вказує, що на момент смерті дружини він був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , а дружина ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_6 . Однак, фактично вони останні п'ять років проживали разом в квартирі, яка належить їх сину ОСОБА_4 , - за адресою: АДРЕСА_1 . Відсутність даних, які б підтверджували факт постійного проживання із дружиною на момент її смерті унеможливлює належну реалізацію спадкових прав заявником, а тому, останній, вимушений звернутись до суду із даною заявою.
Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 14.09.2023 року, у справі було відкрито провадження та призначено справу до судового розгляду.
Представник заявника та заявник в судове засідання не з'явились. Суду подали письмові заяви про розгляд справи без їх участі, просили вимоги заяви задовольнити.
Заінтересована особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мединська Н.В. в судове засідання не з'явилась. Суду подала письмову заяву про розгляд справи без її участі, не заперечувала проти задоволення вимог заяви.
Заінтересована особа Київська міська рада явку свого представника в судове засідання не забезпечила. Про розгляд справи повідомлялась належним чином. З будь-якими клопотаннями до суду не зверталась.
З огляду на викладене, суд вважає за можливе розглянути справу без участі сторін на підставі доказів, які містяться в матеріалах справи.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, вважає, що заява підлягає задоволенню за наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені інші факти,від якихзалежить виникнення,зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Судом встановлено, що заявник ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 в с. Ришавка Коростенського району Житомирської області, та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , що підтверджується копією паспорта.
03.04.1981 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу.
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть.
Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина, до складу якої увійшло наступне майно: 1/5 частки квартири АДРЕСА_2 ; машиномісце № НОМЕР_1 , площею 21,40 кв.м, яке розташоване в підземній автостоянці за адресою: АДРЕСА_3 ; 1/5 частина квартири АДРЕСА_4 .
Відповідно до довідки ТОВ «Ковальська-Житлосервіс» від 19.05.2023 року № 22, було встановлено, що ОСОБА_1 , 1954 р.н., дійсно проживав спільно без реєстрації із дружиною ОСОБА_2 , 1955 р.н. останні п'ять років до дня її смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 .
23.05.2023 року заявник звернувся до приватного нотаріуса КМНО Мединської Н.В. із заявою про відкриття спадкової справи та про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом.
Однак, 16.06.2023 року приватним нотаріусом КМНО Мединською Н.В, заявнику було відмовлено у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом на майно померлої ОСОБА_2 з огляду на відсутність доказів, які підтверджують факт постійного проживання спадкоємця зі спадкодавцем.
З наявних у справі доказів вбачається, що на момент смерті дружини заявник був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , а дружина ОСОБА_2 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_6 , однак, фактично вони останні п'ять років проживали разом в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 .
Відсутність підтвердження факту постійного проживання заявника разом із дружиною на момент її смерті унеможливлює належну реалізацію спадкових прав заявником, в зв'язку з чим останній вимушений звернутись до суду із даною заявою.
Перевіряючи обґрунтованість вимог заяви, суд приймає до уваги те, що на підставі ч. 3, 5 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу(шість місяців), він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Відповідно до п. 211 «Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженої наказом Міністра Юстиції України № 20/5 від 03 березня 2004 року, доказом постійного проживання разом зі спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом зі спадкодавцем; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.
Судом встановлено, що заявнику було відмовлено у видачі свідоцтв про прийняття спадщини після смерті дружини, в зв'язку з відсутністю доказів того, що спадкоємець проживав постійно зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Метою звернення заявника до суду є встановлення факту його постійного проживання, як спадкоємця зі спадкодавцем на час відкриття спадщини для подальшого оформлення прав на спадкове майно в нотаріальному порядку на підставі ч. 3 ст. 1268 ЦК України.
Слід зазнчити, що в своїй ухвалі № 505/2085/14-ц від 14.09.2016 року Вищий спеціалізований суд з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшов висновку зазначив, про те, що якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.
Згідно зі ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
З наведеного слід дійти висновку про те, що відсутність реєстрації спадкоємця за останнім місцем проживання спадкодавця сама по собі не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини ч. 3 ст. 1268 ЦК України підтверджуються достатністю інших належних і допустимих доказів.
Аналогічні правові висновки містяться в ухвалі Верховного Суду України № 6-7165св09 від 03 листопада 2010 року, рішенні Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6048327св14 від 11 листопада 2015 року, ухвалі Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6-20158св15 від 21 жовтня 2015 року.
Судом достовірно встановлено, що від встановлення факту постійного проживання заявника зі спадкодавцем на час смерті залежить виникнення та зміна його майнових та немайнових прав, що пов'язані з можливістю звернення до нотаріуса за видачею свідоцтва про право на спадщину за законом як спадкоємцем за законом першої черги.
Відповідно до ч. 1 ст. 1221 ЦК України, місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.
Згідно роз'яснень викладених у п.п.2, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах спадкування" №7 від 30.05.2008 року, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд про встановлення цих фактів. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку з цим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутись в суд з заявою про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини.
З огляду на те, що в складі спадщини наявне нерухоме майно, в силу вимог ч. 1 ст. 1299 ЦК України, спадкоємці зобов'язані зареєструвати право на спадщину в органах, які здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна, для цього заявнику необхідно отримати свідоцтво про право на спадщину. Так як такі документи у заявника відсутні, то він звернувся до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, маючи за мету оформлення та видачу нотаріусом свідоцтва про право на спадщину на майно.
Із положень ч. 2 ст. 1120 ЦК України вбачається, що часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, із якого вона оголошується померлою.
Таким чином, оскільки заявник, як спадкоємець за законом постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини в одному помешканні та протягом шести місяців із часу відкриття спадщини не заявив про свою відмову від спадщини, то він вважається таким, що прийняв спадщину.
З наявних у справі доказів вбачається, що заявник постійно проживав зі своєю дружиною на момент її смерті за адресою: АДРЕСА_1 , однак, факт такого проживання може в даному випадку бути встановлений виключно в судовому порядку.
Метою встановлення факту спільного проживання заявника зі спадкодавцем є необхідність реалізації права на оформлення спадкового майна, отже такий факт породжує юридичні наслідки, та чинним законодавством не передбачено іншого порядку встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем.
Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що в ході розгляд справи обґрунтування заяви знайшли своє об'єктивне підтвердження, а відтак суд вважає, що заява є обґрунтованою, законною та такою, що підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 9, 10, 12, 13, 258-259, 264, 265, 268, 315, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Київська міська рада, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мединська Наталія Володимирівна про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, - задовольнити.
Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Ришавка Коростенського району Житомирської області, громадянина України, разом зі спадкодавцем ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженкою с. Базар Народицького району Житомирської області, громадянкою України, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , на час відкриття спадщини за адресою АДРЕСА_1 .
На рішення може бути подана апеляційна скарга через Голосіївський районний суд м. Києва до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ,якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н.П. Чередніченко