Справа № 752/3120/23
Провадження №: 1-кп/752/1428/23
УХВАЛА
21.09.2023 року м. Київ
Голосіївський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
провівши в приміщенні суду підготовче судове засідання клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру у кримінальному провадженні №12021105010001577 відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо вчинення ним суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 , яка була підключена за допомогою відеоконференцзв"язку
встановив:
вказане клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру у кримінальному провадженні №12021105010001577 надійшло до Голосіївського районного суду м. Києва 14.02.2023 року із Голосіївської окружної прокуратури м. Києва.
Після ознайомлення з клопотанням, ухвалою Голосіївського районного суду м.Києва від 14.02.2023 року призначено підготовче судове засідання у кримінальному провадженні №12021105010001577.
В підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_4 просить оголосити розшук у зв'язку з неявкою особи, стосовно якої розглядається клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру.
Захисник ОСОБА_5 не заперечувала.
Дане клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру підсудне Голосіївському районному суду м. Києва.
Підстав для закриття чи зупинення провадження у справі на даній стадії немає. Клопотання прокурора про оголошення ОСОБА_3 в розшук є безпідставним, враховуючи те, що особа згідно даних, викладених у клопотанні сторони обвинувачення є неосудною, і тому не набула статусу обвинуваченого. Органом досудового розслідування, не дивлячись на те, що особа була оголошена у розшук, не було вжито заходів, передбачених законом для забезпечення участі такої особи під час розгляду прави в суді, вказані недоліки досудового розслідування не можуть та не повинні усуватись судом, в силу його диспозитивності.
Із врахуванням викладеного, суд, заслухавши думку учасників підготовчого судового розгляду, дослідивши матеріали справи, вважає що надіслане до суду клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру відносно ОСОБА_3 не відповідає вимогам ст. 291, 292 КПК України, а тому йому необхідно повернути прокурору, виходячи з наступного.
У відповідності до положень ст. 2 КПК України, одним із завдань кримінального провадження - є застосування до кожного учасника кримінального провадження належної правової процедури.
Згідно вимог закону у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів виховного або медичного характеру, прокурору, якщо вони не відповідають вимогам статей 291, 292 КПК України.
Згідно ч. 2 ст. 292 КПК клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру має відповідати вимогам статті 291 цього Кодексу, а також містити інформацію про примусовий захід медичного характеру, який пропонується застосувати, та позицію щодо можливості забезпечення участі особи під час судового провадження за станом здоров'я.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт повинен містити, крім іншого, анкетні відомості кожного обвинуваченого, зокрема місце проживання.
Судом встановлено, що відповідно до даних листа виконавчого комітету Таращанської міської ради від 04.09.2023 року, ОСОБА_3 за адресою реєстрації, яка вказана в клопотанні: АДРЕСА_1 - не проживає більше 10 років і місце проживання останнього невідоме. Крім того, ОСОБА_3 на виклики до суду не з'являється, оскільки повістки за адресами місця проживання та реєстрації повертаються за відсутністю адресата та закінченням терміну зберігання. Слід вказати, що на виклики телефонограмою ОСОБА_3 до суду також не з'являється. Суду не надано доказів щодо умисного ухилення ОСОБА_3 від явки до суду, оскільки у суду відсутні відомості про те, що він належним чином повідомлений по час, дату та місце розгляду справи, враховуючи його психічний стан.
Окрім того, суд зазначає, що відповідно до даних вищевказаного листа, в Таращанській міській раді відсутня будь-яка інформація стосовно недієздатності ОСОБА_3 та опікунства над ним. Законний представник ОСОБА_3 , призначений слідчим, не має можливості забезпечити його явку, оскільки не спілкується з останнім і відповідальності за нього не несе. Також слід вказати, що ОСОБА_3 не має процесуального статусу обвинуваченого, що позбавляє суд можливості здійснити його привід або оголосити його в розшук та зупинити провадження у справі.
Вищевказане свідчить про неповне встановлення органами досудового розслідування анкетних даних ОСОБА_3 та свідчить про невідповідність клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру вимозі, передбаченої п. 2 ч. 2 ст. 291 КПК України.
Окрім того, в клопотанні про застосування примусових заходів медичного характеру, сторона обвинувачення вважає за необхідне розглядати клопотання без участі ОСОБА_3 , тим самим унеможливлюючи реалізацію судом положень ч. 1 ст. 512 КПК України, яка передбачає, що судовий розгляд здійснюється одноособово суддею в судовому засіданні, зокрема за обов'язковою участю фізичної особи, стосовно якої вирішується питання про застосування примусових заходів медичного характеру, її законного представника та захисника згідно із загальними правилами цього Кодексу.
Вказане свідчить про те, що зміст клопотання суперечить вимозі ч. 1 ст. 512 КПК України щодо обов'язкової участі ОСОБА_3 при розгляді клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру.
Крім того, стороною обвинувачення у клопотанні вказано, що ОСОБА_3 своїми умисними протиправними діями, які виразились у закінченому замаху на таємне викрадення чужого майна, вчиненому повторно, намагався завдати ТОВ «Фудком» матеріальної шкоди на загальну суму 345 грн. 62 коп. без ПДВ.
Таким чином, у клопотанні фактично вказано що ОСОБА_3 усвідомлював протиправність своїх дій та їх подальші негативні наслідки, в той же час, у клопотанні також вказано, що у період часу, коли було вчинено кримінальне правопорушення і на теперішній час за своїм психічним станом ОСОБА_3 не міг і не може усвідомлювати свої дії і керувати ними. Слід зазначити, що стан неосудності пов'язаний із відсутністю у особи інтелектуальної та вольової ознак, із ним несумісні наявність у свідомості особи чітко сформованих мети й мотиву як ознак суб'єктивної сторони злочину, тому встановлення будь-якої форми вини, зокрема умислу у діях неосудної особи об'єктивно є неможливим. Юридичну оцінку суспільно небезпечного діяння в такому випадку слід надавати виходячи з фактичних обставин скоєного та наслідків, що настали, а отже клопотання не відповідає загальним засадам кримінального провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру.
Згідно положень ст. 503 КПК України, кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, здійснюється зокрема за наявності достатніх підстав вважати, що особа вчинила суспільно небезпечне діяння, передбачене законом України про кримінальну відповідальність, у стані неосудності.
За змістом ст. 504 КПК України досудове розслідування у кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів медичного характеру здійснюється слідчим згідно із загальними правилами, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цієї глави.
Разом з цим, клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_3 наявний розділ «обставини, які обтяжують та пом'якшують покарання», що в силу вимог ст.ст. 66, 67 КК України, не відповідає вимогам закону, оскільки не враховує особливостей здійснення досудового розслідування стосовно осіб, які в стані неосудності вчинили діяння, передбачене законом України про кримінальну відповідальність.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт повинен містити, крім іншого, виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 503 КПК України, кримінально-правова оцінка суспільно небезпечного діяння, вчиненого у стані неосудності, повинна ґрунтуватися лише на відомостях, які характеризують суспільну небезпеку вчинених дій. При цьому не враховуються попередня судимість, факт вчинення раніше кримінального правопорушення, за який особу звільнено від відповідальності або покарання, факт застосування до неї примусових заходів медичного характеру.
В порушення вищезазначених норм, стороною обвинувачення при зазначенні кваліфікації дій особи у даному клопотанні помилково враховано, що до ОСОБА_3 застосовувались примусові заходи медичного характеру за ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 186, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України, а отже правова кваліфікація дій ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України, тобто повторність вчинення діяння не відповідає фактичним обставинам вчинення суспільно-небезпечного діяння, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Відповідно, до п. 9 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт повинен містити, дату та місце його складення та затвердження.
Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 511 КПК України, прокурор затверджує складене слідчим, дізнавачем або самостійно складає клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру і надсилає його суду в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Разом з цим, в порушення вищезазначених норм, клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру прокурором не затверджено, а лише підписане слідчим і прокурором.
Повернення клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру прокурору передбачає не формальну невідповідність цього процесуального документу вимогам закону, а наявність у ньому таких недоліків, які дійсно перешкоджають суду призначити судовий розгляд кримінального провадження.
Слід вказати, що ч. 2 ст. 291 КПК України визначено чіткі вимоги, які має містити клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру, що надсилається до суду, а отже вказані порушення, на думку суду, є істотними та такими, що перешкоджають призначенню справи до судового розгляду.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.
Враховуючи, що вказані факти є підставою для повернення клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру прокурору, як такого, що не відповідає вимогам КПК України, оскільки в ньому наявні істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, без усунення яких кримінальне провадження не може бути призначене до судового розгляду, оскільки порушує право на захист особи, відносно якої ставиться питання про застосування примусових заходів медичного характеру, та позбавляє суд можливості ухвалити законне та обґрунтоване рішення, суд дійшов висновку, що клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру підлягає поверненню прокурору для усунення недоліків.
Повертаючи клопотання прокурору, суд враховує і те, що з моменту встановлення факту психічного захворювання ОСОБА_3 до нього на стадії досудового розслідування жодний запобіжний захід із передбачених ч. 1 ст. 508 КПК не застосовувався.
Керуючись ст.ст. 291, 314 КПК України, суд
ухвалив:
клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру у кримінальному провадженні №12021105010001577 відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо вчинення ним суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України, повернути прокурору Голосіївської окружної прокуратури міста Києва, у зв?язку з його невідповідністю вимогам КПК України.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 7 діб з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1