ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
справа № 37/435
24.10.07
За позовом
До
Про
Товариства з обмеженою відповідальністю "АП Веком"
1. Міністерства юстиції України
2. Відділу державної виконавчої служби по місту Калуш Калузького міськрайонного управління юстиції
стягнення 72 909 грн.
Суддя Кондратова І.Д.
В судових засіданнях приймали участь представники сторін:
Від позивача : Педан О.Т. -представник за довіреністю № 56/10 від 02.10.2007 року;
Від відповідача 1: Кашин К.І. -представник за довіреністю № 29-22/757 від 04.06.2007 року; Крижановська І.М.- представник за довіреністю № 2922/413 від 09.02.2007 року;
Від відповідача 2: Судик І.І. -начальник державної виконавчої служби у місті Калуш;
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "АП Веком" про стягнення з Міністерства юстиції України 72 909 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що в зв'язку з невиконанням в строки, встановлені ЗУ "Про виконавче провадження", виконавчого документу (наказу № 6791 Господарського суду Івано-Франківської області), неправомірної бездіяльності Відділу державної виконавчої служби по місту Калуш Калузького міськрайонного управління юстиції позивачу відповідачем, як органом, який організовує в установленому порядку своєчасне, повне та неупереджене примусове стягнення, були завдані збитки в розмірі 72909,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.09.2007 р. порушено провадження у справі № 37/435, розгляд справи було призначено на 03.10.2007 р. о 10-45.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.10.2007 року на підставі статті 24 Господарського процесуального кодексу України було залучено до участі у справі, в якості іншого відповідача Відділ державної виконавчої служби по місту Калуш Калузького міськрайонного управління юстиції.
Відповідачі позовні вимоги не визнають в повному обсязі, посилаючись на те, що в розумінні статті 86 ЗУ "Про виконавче провадження" вони не є юридичними особами, які провадять стягнення коштів з юридичної особи. Крім того, відповідачі вказують на те, що позивачем не надані належні докази на підтвердження вини відповідачів щодо невиконання в примусовому порядку рішення суду. Більш детально позиція відповідачів викладена письмово у відзивах на позовну заяву, які долучені до матеріалів справи.
Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні, за згодою представників сторін були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.
Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача та відповідачів, Господарський суд міста Києва, -
31.08.2007 року Товариство з обмеженою відповідальністю «АП Веком» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Міністерства юстиції України суму завданих збитків в розмірі 72 909 грн., з врахуванням індексу інфляції і 3% річних згідно статті 625 ЦК України за період з 08.07.2004 року по 31.05.2007 року, внаслідок невиконанням відповідачем п. 19 Положення про Міністерство юстиції України, яке було затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 14.11.2006 р. за №1577, яким передбачено, що Міністерство юстиції України організовує в установленому порядку своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), яке покладено на державних виконавців.
Оцінюючи подані позивачем та відповідачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Наказ Господарського суду Івано-Франківської області № 6791 від 15.06.2004 року перебував на виконанні у відділі державної виконавчої служби Калузького міського управління юстиції Івано-Франкіської області.
Згідно частини 1 статті 2 Закону України "Про виконавче провадження " примусове виконання рішень в Україні покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
Відповідно до частини 4 статті 3 Закону України "Про державну виконавчу службу" (в редакції від 22.12.2006 № 521-У) районні, міські (міст обласного значення), районні у містах відділи державної виконавчої служби є юридичними особами, мають поточні та вкладні (депозитні) рахунки в органах Державного казначейства України, гербову печатку.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про виконавче провадження " зазначено, що рішення судів щодо стягнення коштів виконуються податковими органами, установами банків, кредитно-фінансовими установами. Рішення вказаних органів відповідно до закону можуть виконуватись також іншими органами, установами, організаціями, посадовими особами та громадянами.
Відповідно до частини 4 статті 2 Закону України "Про виконавче провадження " інші органи, установи, організації і посадові особи здійснюють виконавчі дії у випадках передбачених законом, у тому числі відповідно до статті 6 цього Закону на вимогу чи за дорученням державного виконавця.
Частиною першою статті 86 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що стягувач має право звернутися з позовом до юридичної особи, яка зобов'язана провадити стягнення коштів з боржника, у разі невиконання рішення з вини цієї юридичної особи.
Збитки, завдані державним виконавцем громадянам або юридичним особам при здійсненні виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, встановленому законом, а тому предметом доказування в даній справі є наявність в діяннях відповідача складу цивільного правопорушення, а саме : протиправна поведінка (дії чи бездіяльність особи); збитки, завдані такою поведінкою; причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками; вина особи, яка заподіяла збитки, у вигляді умислу або необережності.
Законом України "Про виконавче провадження" надано право сторонам виконавчого провадження оскаржити дії та бездіяльність органів та посадових осіб державної виконавчої служби. При цьому таке оскарження має бути здійснено з дотриманням порядку, встановленого цим Законом, а також розділом XIV ГПК України - шляхом звернення з відповідною скаргою до суду або до керівника органу державної виконавчої служби. Для даного оскарження Закон встановлює спеціальні вимоги до змісту скарг - вони мають відповідати вимогам, встановленим статтею 121 ГПК України для позовної заяви, а також містити відомості, визначені в статті 85 Закону України "Про виконавче провадження" (пункт 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження»).
За результатами розгляду скарги судом має бути винесена ухвала, а керівником відповідного органу державної виконавчої служби - постанова.
З огляду на викладені положення Закону, належним підтвердженням факту протиправності дій державного виконавця чи органу державної виконавчої служби є відповідна ухвала суду чи постанова керівника органу державної виконавчої служби, якою встановлено факт неправомірності.
Відповідно до вимог статті 34 ГПК України обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.
Позивачем не надані для доручення до матеріалів справи судове рішення або постанова керівника органу державної виконавчої служби, якими встановлено факт протиправності рішення, дії чи бездіяльності органів державної виконавчої служби або їх посадових осіб, що свідчить про відсутність доказів протиправності поведінки Відділу державної виконавчої служби Калузького міського управління юстиції Івано-Франківської області чи Міністерства юстиції України.
Крім того, суд зазначає, що 15.05.2007 року державним виконавцем прийнята постанова, якою повернув виконавчий документ стягувачу без виконання на підставі п. п. 2,5 ст. 40 ЗУ "Про виконавче провадження" та роз'яснено стягувачу право повторного його пред'явлення до виконання впродовж трьох років.
Таким чином, позивачем не доведено тих обставин, які є підставою позовних вимог, не підтверджено такі обставини належними доказами та не додано їх до матеріалів справи, а тому позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "АП Веком " є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог статті 49 ГПК України, держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 32, 33, 47, 49, 82-85, 1212 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
В задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу.
Суддя І.Д. Кондратова
Дата підписання
рішення 21.11.2007 року