ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
справа№380/18061/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 вересня 2023 року
Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Р.М. Брильовського розглянувши в письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Червоноградського відділу державної виконавчої служби у Червоноградському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправними дій та скасування постанови, -
Встановив:
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Червоноградського відділу державної виконавчої служби у Червоноградському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, у якій з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог просить суд визнати неправомірними дії Державного виконавця Червоноградського відділу ДВС у Червоноградському районі Львівської області Західного МРУ МЮ Ключки Олени Ігорівни з винесення постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 70712938 від 11.01.2023 року винесену при примусовому виконанні постанови № 1477/10000/22 від 01.09.2022 року, що видала Київська митниця та скасувати постанову Державного виконавця Червоноградського відділу ДВС у Червоноградському районі Львівської області Західного МРУ МЮ Ключки Олени Ігорівни про відкриття виконавчого провадження ВП № 70712938 від 11.01.2023 року винесену при примусовому виконанні постанови № 1477/10000/22 від 01.09.2022 року, що видала Київська митниця.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що в постанові Київської митниці від 01.09.2022 року зазначено, що така набрала законної сили 20.09.2022 року. Строк пред'явлення до виконання 08.12.2022 року. Відповідно до статті 536 Митного кодексу України не підлягає виконанню постанова митного органу про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил, якщо її не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня винесення. Вважає, що дії Державного виконавця Червоноградського відділу ДВС у Червоноградському районі Львівської області Західного МРУ МЮ Ключки Олени Ігорівни є неправомірними та суперечать чинному законодавству, оскільки постанова № 1477/10000/22 від 01.09.2022 року, що видала Київська митниця звернута до виконання з пропуском визначеного чинним законодавством строку, а саме статті 536 Митного кодексу України і така не підлягає до виконання. Адже постанова митного органу підлягала зверненню до виконання до 01.12.2022 року, однак така звернута лише у січні 2023 року, з пропуском майже півтора місяці. Оскільки відповідач пропустив строк для пред'явлення виконавчого документу - постанови № 1477/10000/22 від 01.09.2022 року, тому державний виконавець зобов'язана була повернути виконавчий документ . Просив позов задовольнити.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 8 серпня 2023 року залишено позовну заяву ОСОБА_1 без руху та надано строк протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення зазначених в мотивувальній частині ухвали недоліків.
Ухвалою судді від 24.08.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; вирішено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Суддя Брильовський Р.М. з 4.09.2023 по 17.09.2023 перебував у відпустці.
11.09.2023 на адресу суду від відповідача надійшов відзив, в якому він проти позову заперечив та зазначив, що Заява про примусове виконання рішення № 7.8-20-08-08 від 25.11.2022 року з доданою постановою в справі про порушення митних правил № 1477/10000/22 видана 01.09.2022 року Київською митницею надійшли на адресу відділу 10.01.2023 року, та зареєстровані за вхідним номером 205. Відповідно до пункту 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», доповненого Законом України від 15 березня 2022 року №2129-ІХ, який набрав чинності з 26 березня 2022 року, тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану. В постанові від 15 березня 2023 року у справі № 260/2595/22 Верховний Суд дійшов висновку, що строки пред'явлення виконавчого документа до виконання встановлені Законом України «Про виконавче провадження». Особливості примусового виконання рішень у період воєнного стану визначено пунктом 10- 2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якого тимчасово на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, з поміж іншого, визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану. Оскільки порядок та строки пред'явлення виконавчих документів до примусового виконання регулюються саме Законом України «Про виконавче провадження», як спеціальним нормативно-правовим актом, у даному випадку підлягає застосуванню норма, якою на період воєнного стану на території України встановлено переривання строків, визначених вказаним Законом, до яких, зокрема, належать строки пред'явлення виконавчих документів до примусового виконання. Просив у задоволенні позову відмовити.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до частини 5 статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Враховуючи наведене, суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, даючи правову оцінку спірним правовідносинам, виходив з наступного.
На виконанні у Червоноградського відділу державної виконавчої служби у Червоноградському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває виконавче провадження АСВП №70712938 з виконання виконавчого листа 1477/10000/22 виданого 01.09.2022 Київською митницею про стягнення з ОСОБА_1 штрафу у розмірі 17 000,00 грн (сімнадцять тисяч гривень 00 копійок).
Заява про примусове виконання рішення № 7.8-20-08-08 від 25.11.2022 року з доданою постановою в справі про порушення митних правил № 1477/10000/22 видана 01.09.2022 року Київською митницею надійшли на адресу відділу 10.01.2023 року, та зареєстровані за вхідним номером 205.
11.01.2023 року державним виконавцем Червоноградського відділу державної виконавчої служби у Червоноградському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Ключкою О.І. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.
Вважаючи протиправними дії державного виконавця з відкриття виконавчого провадження протиправними Кінах В.Я. звернувся з вказаним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначені Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII), а також Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» від 02.06.2016 №1403-VIII (далі - Закон «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів»).
Відповідно до статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (частина перша статті 5 Закону №1403-VIII).
Відповідно до статті 4 Закону «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», що визначає основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус, передбачено, що діяльність приватних виконавців здійснюється з дотриманням принципів: верховенства права; законності; незалежності; справедливості, неупередженості та об'єктивності; обов'язковості виконання рішень; диспозитивності; гласності та відкритості виконавчого провадження та його фіксування технічними засобами; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями. Частиною 2 вказаної норми передбачено, що приватний виконавець повинен здійснювати свою професійну діяльність сумлінно, поважати інтереси стягувачів, боржників, третіх осіб, не принижувати їхню гідність.
Частиною першою статті 18 Закону №1404-VIII встановлено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (пункт 1 частини 2 статті 18 Закону №1404-VIII).
Відповідно до приписів частини п'ятої статті 26 Закону №1404-VІІІ виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Стаття 28 Закону №1404-VІІІ визначає, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев'ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Пунктом 6 та 7 частини першої статті 3 Закону №1404-VIII визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів:постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом та рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами.
Строки пред'явлення виконавчого документа до виконання встановлені Законом України «Про виконавче провадження».
Згідно з статтею 534 Митного кодексу України постанови митних органів про накладення адміністративних стягнень за порушення митних правил є обов'язковими для виконання.
Відповідно до статті 534 Митного кодексу України постанова митного органу про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил підлягає виконанню після закінчення строку оскарження, зазначеного у статті 529 цього Кодексу.
Статтею 536 Митного кодексу України встановлено, що не підлягає виконанню постанова митного органу про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил, якщо її не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня винесення.
Згідно з частиною першою статті 12 Закону №1404-VIII виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 4 Закону №1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо пропущено встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Відповідно до пункту 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», доповненого Законом України від 15 березня 2022 року №2129-ІХ, який набрав чинності з 26 березня 2022 року, тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.
Суд встановив, що заява про примусове виконання рішення №7.8-20-08-08 від 25.11.2022 року з доданою постановою в справі про порушення митних правил № 1477/10000/22 виданою 01.09.2022 року Київською митницею надійшли на адресу відповідача 10.01.2023.
Постанову про відкриття виконавчого провадження №7071293 з виконання постанови в справі про порушення митних правил № 1477/10000/22 виданої 01.09.2022 року Київською митницею прийнято державним виконавцем 11 січня 2023 року, тобто після набрання чинності Законом № 2129-IX від 15 березня 2022 року.
Суд зазначає, що оскільки порядок та строки пред'явлення виконавчих документів до примусового виконання регулюються саме Законом України «Про виконавче провадження», як спеціальним нормативно-правовим актом, у вказаному випадку підлягає застосуванню норма, якою на період воєнного стану на території України встановлено переривання строків, визначених вказаним Законом, до яких, зокрема, належать строки пред'явлення виконавчих документів до примусового виконання.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 15.03.2023 у справі №260/2595/22.
Статтею 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Із зазначеного слідує, що першочерговим завданням судочинства є захист порушених прав та свобод людини, які визнаються найвищою цінністю. З цією метою сторонам забезпечується рівність та свобода у наданні суду доказів, що підтверджують заявлені ними вимоги.
Поняття доказів наведено у статті 72 КАС України, відповідно до якого Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до статей 73, 74 КАС України, надані сторонами докази мають відповідати вимогам належності та допустимості, тобто, містити інформацію щодо предмета доказування та бути одержаними в порядку, встановленому законом.
Обов'язок доказування в адміністративному процесі встановлений статтею 77 КАС України, відповідно до якого кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Докази суду надають учасники справи.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Суд, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають до задоволення.
Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати з сторін не стягуються.
Керуючись ст.ст. 9, 19-21, 72-77, 139, 242-246, 255, 268, 269, 271, 272, 287, 293, 295 КАС України, суд, -
ВИРІШИВ:
В задоволенні позову відмовити.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня його підписання. Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який постановив рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Р.М. Брильовський