ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Номер провадження 22-ц/821/1153/23Головуючий по 1 інстанції
Справа №710/287/23 Категорія: 304090000 Побережна Н.П.
Доповідач в апеляційній інстанції
Гончар Н. І.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 вересня 2023 рокум. Черкаси
Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів:
Гончар Н.І., Новікова О.М., Фетісової Т.Л.
учасники справи:
позивач - акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк»;
відповідач - ОСОБА_1 ;
особа, що подала апеляційну скаргу - акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк»;
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 18 травня 2023 року у цивільній справі за позовом акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
ВСТАНОВИЛА:
У березні 2023 року акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі - АТ КБ «Приватбанк») звернулося до суду із вказаним позовом обґрунтовуючи його тим, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав Заяву б/н від 07.02.2011 року. При підписанні заяви відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами» складає між ним та банком Договір надання банківських послуг, що підтверджується його підписом.
Заявою підтверджується те, що на час її підписання він був повністю проінформований про умови кредитування в АТ КБ «Приватбанк», які були надані йому для ознайомлення у письмовій формі.
Відповідачу було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку.
У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 75000 грн, що підтверджується довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку.
У зв'язку з порушенням зобов'язань за кредитним договором відповідач станом на 09.02.2023 має заборгованість у розмірі 94195,26 грн, яка складається з наступного: 77055,24 грн - заборгованість за кредитом; 17140,02 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом.
На даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання зобов'язання і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав АТ КБ «Приватбанк».
На підставі викладеного АТ КБ «Приватбанк» просило суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь 94195,26 грн та судові витрати в розмірі 2684,00 грн.
Рішенням Шполянського районного суду Черкаської області від 18 травня 2023 року позов задоволено частково.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 07.02.2011 у розмірі 77055,24 грн.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» витрати по сплаті судового збору в розмірі 2195,61 грн.
У задоволенні решти вимог позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що фактично отримані та використані позичальником кошти за тілом кредиту в сумі 77055,24 грн в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, тому банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Суд прийшов до висновку, що позивач у встановленому законодавством порядку не довів, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, у зв'язку з чим є безпідставними вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості у вигляді прострочених відсотків, оскільки сторони письмово не узгоджували такі умови договору.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитом в розмірі 17140,02 грн., АТ КБ «Приватбанк» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на помилковість висновків суду та недотримання норм матеріального права, просить його скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк» в повному обсязі.
В мотивування поданої апеляційної скарги зазначає, що з відповідачем 21.04.2011 року було погоджено та підписано довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна 55 днів пільгового періоду», якою сторонами погоджено умови кредитування. Заперечень щодо підпису указаної довідки відповідачем не надано, судових експертиз щодо належності підпису відповідача судом не призначалось та не проводилось.
Вказує, що 21.04.2011 року відповідачу видано кредитну картку № НОМЕР_1 , встановлено кредитний ліміт в розмірі 300 грн., який згодом було збільшено та розпочато використання кредитних коштів, що підтверджується розрахунком заборгованості та випискою по картковому рахунку.
Вважає, що наявність узгодження між сторонами базового розміру процентної ставки є підставою для задоволення вимог зі стягнення заборгованості за процентами.
Апелянт зазначає, що місцевим судом помилково зазначено про відсутність погодження розміру відсотків з відповідачем, проігноровано факт погодження з відповідачем умов кредитування в довідці та безпідставно відмовлено в стягненні з посиланням на непогодження таких умов.
На думку апелянта, посилання суду на те, що відповідач не був ознайомлений з умовами кредитування, не містить правового обґрунтування, оскільки відповідач жодного разу не з'явився до суду першої інстанції, не заперечував проти позову, не посилався на порушення банком положень Закону України «Про захист прав споживачів».
Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали справи, колегія суддів приходить до наступного.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно з довідкою АТ «ПриватБанк» між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 був підписаний кредитний договір № б/н, за яким було надано кредитні картки: НОМЕР_1 з терміном дії до 02/15, НОМЕР_2 з терміном дії до 09/18, НОМЕР_2 з терміном дії до 09/18, НОМЕР_3 з терміном дії до 05/19, НОМЕР_4 з терміном дії до 05/20, НОМЕР_5 з терміном дії до 03/24.
Відповідно до довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_1 22.06.2011, 22.07.2011, 22.01.2013, 07.02.2013, 09.03.2013, 17.03.2016, 21.08.2017, 06.09.2017 відбулося збільшення кредитного ліміту.
Зі змісту анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку дана заява разом з Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складають договір про надання банківських послуг. ОСОБА_1 ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг, що підтверджуєтеся його підписом в заяві.
До анкети-заяви позивач додав Умови та правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та Довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна», як невід'ємні частини цього договору.
В заяві позичальника від 07.02.2011 процентна ставка не зазначена, крім того, у вказаній заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про строк та порядок погашення заборгованості тіла кредиту, встановлення відповідальності за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
Відповідно до наданого суду розрахунку позивача заборгованість станом на 09.02.2023 становить 94195,26 грн. та складається з наступного: 77055,24 грн - заборгованість за тілом кредиту; 17140,02 грн - заборгованість відсотками за користування кредитом.
З наданої банком виписки по рахунку відповідача судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з моменту укладення договору користувався кредитним лімітом, знімав кошти, частково погашав заборгованість.
Зобов'язання виникають з підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема із договорів.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Відповідно до частини першої та другої статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Частиною першою статті 634 ЦК України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Установивши, що фактично отримані та використані ОСОБА_1 кошти за тілом кредиту в сумі 77055,24 грн в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків про виникнення у позичальника обов'язку повернути фактично отриману суму кредитних коштів.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) відступила від висновку Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладений у раніше прийнятій постанові від 24 вересня 2014 року (провадження № 6-144цс14) та зробила такий висновок про те, що у переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, вони повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
З урахуванням зазначеного висновку, місцевий суд правильно виходив з того, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме з доданим до позовної заяви Витягом з Умов та правил надання банківських послуг у АТ КБ «ПриватБанк», відповідач ознайомився та погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до саме цих Умов та правил надання банківських послуг ПриватБанку.
Згідно з частинами першою-третьою статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості зі сплати відсотків за користування кредитом, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав доказів погодження сторонами умов щодо розміру відсотків за користування кредитом. Суд відхилив доводи позивача про те, що позивач погодився з розміром відсотків, які визначені сторонами у паспорті споживчого кредиту, посилаючись на те, що паспорт споживчого кредиту не має загально-інформаційний характер та не визначає дійсні умови кредитного договору б/н від 07.02.2011, укладеного між учасниками справи.
Указані висновки місцевого суду узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 23 травня 2022 року у справі №393/126/20.
Обґрунтовуючи наявність між сторонами кредитних правовідносин, АТ КБ «Приватбанк», крім наявності анкети-заяви відповідача від 07.02.2011 року про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, виписки за картковим рахунком, виданої на ім'я ОСОБА_1 , паспорту споживчого кредиту, розрахунку заборгованості за кредитним договором б/н від 07 лютого 2011 року станом на 09 лютого 2023 року, посилалося, зокрема, на довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна 55 днів пільгового періоду» від 21 квітня 2011 року.
Щодо указаної довідки, то колегія суддів звертає увагу, що по-перше даний документ датовано 21.04.2011 року, тобто підписаний ОСОБА_1 через сімдесят п'ять днів після підписання анкети-заяви, по-друге даний документ містить інформацію про умови кредитування, які є актуальними для кредитної картки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» за договором SAMDN50000044313635.
Колегія суддів приходить до висновку, що указана довідка стосується іншого кредитного договору, наданого ОСОБА_1 , а не кредитного договору б/н від 07.02.2011 року.
Доказів протилежного матеріали справи не містять, а тому підстави вважати, що ОСОБА_1 був ознайомлений з саме з умовами кредитування за кредитним договором б/н від 07.02.2011 року відсутні.
Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач жодного разу не з'явився до суду першої інстанції, не заперечував проти позову, не посилався на порушення банком положень Закону України «Про захист прав споживачів», тому посилання суду про не ознайомлення відповідача з умовами кредитування не містить правового обґрунтування, апеляційний суд не бере до уваги, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено факт ненадання позивачем підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг у відсутності до домовленостей у анкеті-заяві, а також що Довідка та Умови кредитування не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору.
Твердження апеляційної скарги про те, що судом не прийнято до уваги довідку про погоджені умови кредитування є безпідставним та спростовується текстом оскаржуваного рішення суду.
Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає, що доводи, наведені в апеляційній скарзі не дають підстав для встановлення неправильності застосування судом першої інстанції норм матеріального права та не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення.
З урахуванням наведеного, підстав для скасування або зміни постановленого судом першої інстанції рішення колегія суддів не знаходить.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Статтею 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, колегія суддів,
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» залишити без задоволення.
Рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 18 травня 2023 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції з підстав та на умовах, викладених у статті 389 ЦПК України.
Судді