ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 11-сс/821/453/23 Справа № 694/2041/23 Доповідач в апеляційній інстанції: ОСОБА_1
Категорія: ст. 303 КПК України
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 вересня 2023 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів:
головуючогоОСОБА_1
суддівОСОБА_2 , ОСОБА_3
секретаря за участю прокурораОСОБА_4 ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Звенигородського районного суду Черкаської області від 30 серпня 2023 року про повернення скарги ОСОБА_6 на бездіяльність начальника Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР,
ВСТАНОВИВ:
У серпні 2023 року ОСОБА_6 звернулася до Звенигородського районного суду Черкаської області зі скаргою на бездіяльність начальника Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
Просила суд зобов'язати уповноважену особу Звенигородського районного відділу поліції ГУНП у Черкаській області внести до ЄРДР відомості, які викладені у заявах ОСОБА_6 від 18.05.2023 року, 26.05.2023 року, 07.06.2023 року, 16.06.2023 року про вчинення кримінального правопорушення, направленої засобами електронного зв'язку та доручити проведення досудового розслідування щодо її заяв.
Ухвалою слідчого судді Звенигородського районного суду Черкаської області від 30 серпня 2023 року скаргу ОСОБА_6 на бездіяльність начальника Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР - повернуто скаржнику.
Ухвала слідчого судді мотивована тим, що скарга не містить жодного доказу на підтвердження того, що заявниця дійсно зверталася до Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області із заявою про вчинення кримінального правопорушення, а також щодо дати звернення із такою заявою, це в свою чергу позбавляє слідчого суддю можливості перевірити, чи дійсно скаржник має процесуальний статус заявника у розумінні вимог ст. 303 КПК України та чи було дотримані скаржником строки звернення до суду з такою заявою, що є обов'язковою вимогою КПК України.
Не погоджуючись з ухвалою суду слідчого судді, ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою зобов'язати уповноважену особу Звенигородського районного відділу поліції ГУНП у Черкаській області внести до ЄРДР відомості, які викладені у заявах ОСОБА_6 від 18.05.2023, 26.05.2023, 07.06.2023,16.06.2023 про вчинення кримінального правопорушення, направлені засобами електронного зв'язку та доручити проведення досудового розслідування щодо її заяв.
Скаржник ОСОБА_6 в судові засідання, які були призначені на 12.09.2023 року та 19.09.2023 року, не з'явилася з невідомих суду причин, хоча про день та час розгляду справи була повідомлена належним чином.
Згідно ч. 4 ст. 405 КПК України неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття.
Участь учасників кримінального провадження в рамках апеляційного перегляду оскаржуваної скаржниками ухвали слідчого судді в контексті вимог процесуального закону не є обов'язковою, у зв'язку із чим колегія суддів прийшла до висновку про можливість розгляду скарги за відсутності скаржника, яка належним чином повідомлена про дату, час і місце апеляційного розгляду.
Заслухавши суддю доповідача, пояснення прокурора, який заперечував проти апеляційної скарги та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, вивчивши матеріали провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Статтею 370 КПК України передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право звернення до суду. Проте таке право не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Відповідно до положень частини 1 статті 9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
У кримінальному провадженні такі випадки врегульовані Кримінальним процесуальним кодексом України. Зокрема, подання апеляційної скарги на рішення слідчого судді, постановленого за наслідками розгляду скарги, заяви чи клопотання учасника кримінального провадження має відбуватись з дотриманням певних умов.
Статтею 1 КПК України передбачено, що порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим Кодексом та іншими законами України.
Положеннями ст. 2 КПК України визначають завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, одним із завдань є забезпечення швидкого, повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до п. 18 ч.1 ст. 3 КПК України до повноважень слідчого судді належить здійснення у порядку, передбаченим нормами КПК, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
Згідно з положеннями ст. 7 КПК України, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя та обов'язковість судових рішень, змагальність сторін, диспозитивність та розумність строків розгляду справи.
У скарзі від 29.08.2023 року, поданій до слідчого судді Звенигородського районного суду Черкаської області, ОСОБА_6 ставила вимоги щодо зобов'язання уповноважену особу Звенигородського районного відділу поліції ГУНП у Черкаській області внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей, які викладені у заявах ОСОБА_6 від 18.05.2023, 26.05.2023, 07.06.2023, 16.06.2023 про вчинення кримінального правопорушення, направленої засобами електронного зв'язку та доручити проведення досудового розслідування щодо її заяв.
Слідчим суддею вказана скарга ОСОБА_6 була повернута з підстав, визначених п. 3 ч. 2 ст. 304 КПК України, що на думку колегії суддів не відповідає вимогам КПК України.
Статтею 24 КПК України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Главою 26 КПК України визначений порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності під час досудового розслідування.
Відповідно до статті 304 КПК України скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора, передбачені частиною першою статті 303 цього Кодексу, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого, дізнавача чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.
При цьому, як визначено у п. 3 ч. 2 ст. 304 КПК України слідчий суддя повертає скаргу, якщо скарга подана після закінчення строку, передбаченого частиною першою цієї статті, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або слідчий суддя за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.
Так, для повернення скарги з цих підстав, слідчому судді необхідно встановити момент прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності посадових осіб, які оскаржуються, а також факт подання скарги на таке рішення, дію або бездіяльність з пропущенням передбаченого 10-ти денного строку.
Поряд із цим, в даному випадку слідчий суддя цього не встановив, вказавши, що скаржницею ОСОБА_6 не надано доказів направлення заяв до Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області, того коли Звенигородське РВП ГУНП отримало заяви; доказів того чи отримувала скаржниця відповіді від Звенигородського РВП ГУНП про результати розгляду її заяв.
Крім того, що слідчий суддя в мотивувальній частині ухвали послалася на повідомлення начальника Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області від 04.07.2023 року за № 9102/55/01/06-23, та зазначила, що скаржниця ОСОБА_7 звернулася із заявою до Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області не пізніше аніж 29.06.2023 року (так як, заява була зареєстрована до єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення 29.06.2023 року), то строк на її оскарження сплинув 10.07.2023 року.
Проте з таким висновком колегія суддів не погоджується, оскільки з даного повідомлення неможливо встановити з якою заявою ОСОБА_6 звернулася та які дії просила виконати Звенигородське РВП ГУНП в Черкаській області.
Враховуючи, що ОСОБА_6 у своїй скарзі вказувала на бездіяльність начальника Звенигородського РВП ГУНП щодо не внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, слідчий суддя не встановив момент прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності посадових осіб, які оскаржуються, а тому рішення слідчого судді про повернення скарги ОСОБА_6 є передчасним та належним чином не обґрунтованим, винесеним без з'ясування всіх обставин справи.
У зв'язку з викладеним вище, апеляційні вимоги підлягають до часткового задоволенню, а ухвала слідчого судді скасуванню з призначенням нового розгляду за скаргою ОСОБА_6 на бездіяльність начальника Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
Апеляційний суд не входить в обговорення доводів апеляційної скарги щодо бездіяльності начальника Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР через те, що вони виходять за межі предмету даного апеляційного провадження, так як не розглядались слідчим суддею по суті.
Керуючись ст.ст. 309, 404, 405, 407, 422 КПК України, апеляційний суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Звенигородського районного суду Черкаської області від 30 серпня 2023 року про повернення скарги ОСОБА_6 на бездіяльність начальника Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР - скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Ухвала набирає чинності з моменту оголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: ОСОБА_1
ОСОБА_2
ОСОБА_3