ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
__________________________________________________________________
Справа № 643/2730/23 Головуючий суддя І інстанції Афанасьєв В.О.
Апеляційне провадження № 33/818/723/23 Суддя доповідач Шабельніков С.К.
Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 серпня 2023 року м.Харків
Суддя Харківського апеляційного суду Шабельніков С.К.,
за участю секретаря - Вакули Н.С.,
особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Московського районного суду м. Харкова від 14 червня 2023 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, -
ВСТАНОВИВ:
Цією постановою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
- визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000,00 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
Також з ОСОБА_1 стягнуто судовий збір у розмірі 536 грн. 80 коп.
Постановою встановлено, що 26.03.2023 о 11:00 год. водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Mitsubishi Outlander», державний номерний знак НОМЕР_1 , по пр-ту Героїв Праці, 195 в м. Харкові, з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме розширені зіниці ока, неприродна блідість обличчя, поведінка, що не відповідає дійсності. Від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився в присутності двох свідків.
В своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову судді Московського районного суду м. Харкова від 14.06.2023 року, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Свої апеляційні вимоги обґрунтовує тим, що протокол про адміністративне правопорушення не відповідає вимогам ст.256 КУпАП, працівники поліції не роз'яснили йому права та обов'язки, передбачені ст.63 Конституції України, чим порушили вимоги ст.268 КУпАП, складений протокол стосовно нього він не підписував, його не відсторонювали від керування та не складали в його присутності направлення на огляд водія транспортного засобу, з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Апелянт також зазначає, що матеріали справи сфальсифіковані працівниками поліції, долучений відеозапис не є безперервним, законних підстав для зупинки його транспортного засобу не було.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши доводи ОСОБА_1 , який підтримав свою апеляційну скаргу в повному обсязі, апеляційний суд дійшов висновку про необхідність залишення поданої апеляційної скарги без задоволення, з наступних підстав.
Згідно вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною особа в його вчиненні.
Як вбачається з матеріалів цієї справи, суд дотримався всіх вказаних вимог закону, встановивши обставини, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення питання винності ОСОБА_1 у порушенні правил дорожнього руху України, передбачених п. 2.5.
Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови за доводами апелянта, наданими під час апеляційного розгляду, судом не встановлено об'єктивних відомостей, які можуть спростувати висновки суду першої інстанції щодо винуватості ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Зокрема, висновок, викладений у постанові судді Московського районного суду м. Харкова від 14.06.2023 року про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, при обставинах, встановлених судом, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується наявними у справі доказами, а саме відомостями: протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ № 301174 від 26.03.2023 року (а.с.1), направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану наркотичного сп'яніння від 26.03.2023 року (а.с.4), письмових пояснення свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с.5, 6), розписки ОСОБА_1 від 26.03.2023 року (а.с.7), рапорти інспектора Панова В.В. від 26.03.2023 року (а.с.8) та наявного в матеріалах справи відеозапису (а.с.3).
Так, згідно відомостей протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ № 301174 від 26.03.2023 об 11:00 год. водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Mitsubishi Outlander», державний номерний знак НОМЕР_1 , по пр-ту Героїв Праці, 195 в м. Харкові, з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме розширені зіниці ока, неприродна блідість обличчя, поведінка, що не відповідає дійсності. Від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився в присутності двох свідків.
Крім того, зі змісту цього протоколу також вбачається, що ОСОБА_1 роз'ясненні його та обов'язки, передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП, про що свідчить його власноручний підпис у відповідній графі.
Більш того, ОСОБА_1 особисто надав письмові пояснення у цьому протоколі, в яких заначив, що у цей день не вживав заборонених речовин не вживав та був готовий пройти огляд на місці (а.с.1).
За таких обставин, апеляційна скарга ОСОБА_1 в частині невідповідності протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ № 301174 від 26.03.2023 рокувимогам ст.256 КУпАП та не роз'яснення йому працівниками поліції прав та обов'язків, передбачених ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП, на думку апеляційного суду, є необґрунтованими та безпідставними.
Вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, крім протоколу, також підтверджується:
- відомостями письмових пояснень свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 26.03.2023 року, які письмово підтвердили, що в їх присутності ОСОБА_1 на місці зупинки транспортного засобу відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, у встановленому законом порядку, а саме в закладі охорони здоров'я (а.с.5, 6);
- рапорту інспектора взводу №1 роти №2 батальйону №4 УПП в Харківській області Панова В.В. від 26.03.2023 року, згідно якого вбачається, що екіпажом «КУПОЛ-2101», під час несення служби, 26.03.2023 року, близько 11 год. 00 хв., булі будинку №195 про проспекту Героїв Харкова у м.Харкові, на підставі п.3 ч.1 ст.35 ЗУ «Про Національну поліцію», був зупинений транспортний засіб «Mitsubishi Outlander», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , та у останнього були виявлені ознаки наркотичного сп'яніння: дуже розширені зіниці очей, які не реагують на світло; неприродна блідність; тремтіння пальців рук, у зв'язку з чим водія було запропоновано пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння у медичному закладі, але водій відмовився від проходження відповідного огляду.
Крім того, з цього відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 повідомляє працівникам поліції, що перебуває на «програмі» вже 5 років, наркотичні засоби не вживає, але приймає «таблетки» увечері. Один раз на тиждень приїжджає до аптеки для покупки цих «таблеток» (а.с.8).
Апеляційний суд також враховую, що ОСОБА_1 під час апеляційного розгляду не оспорював факту зупинки працівниками поліції 26.03.2023 року об 11 год. 00 хв. транспортного засобу «Mitsubishi Outlander», державний номерний знак НОМЕР_1 , під його керування та лише не погоджувався з підставами зупинки, а тому, в даному конкретному випадку, бере до уваги відомості рапорту інспектора Панова В.В. від 26.03.2023 року;
- відомостями з бланку направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, від 26.03.2023 року до КНП ХОР «Обласний наркологічний диспансер», з якого вбачається, що у результаті огляду, проведеного поліцейським, у ОСОБА_1 виявлені ознаки наркотичного сп'яніння, а саме: блідний колір обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці; розширенні зіниці очей (а.с. 4);
- відомостями відеозаписів з нагрудних камер поліцейських, на якому зафіксовано, що працівниками поліції було зупинено транспортний засіб «Mitsubishi Outlander», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванняОСОБА_1 , останньому було роз'яснено працівниками поліції причини зупинки та виявленні у водія наявність ознак наркотичного сп'яніння. На пропозицію працівника поліції в присутності двох свідків ОСОБА_1 відмовився пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння в медичному закладі (а.с.3).
Щодо апеляційних доводів ОСОБА_1 про порушення порядку його огляду на стан наркотичного сп'яніння та відсутності відмови останнього від проходження такого огляду, апеляційний суд зазначає наступне.
Посилання апелянта на відсутність в нього ознак наркотичного сп'яніння та не встановлення їх працівником поліції, як на істотні порушення, є безпідставними.
Відповідно до п.4 Розділу І вищенаведеної Інструкції вбачається, що ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є:
- порушення координації рухів;
- порушення мови;
- виражене тремтіння пальців рук;
- різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя;
- поведінка, що не відповідає обстановці;
- звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло;
- сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови;
- почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Зазначеними нормами закону встановлено, що поліцейський уповноваженого підрозділу Національної поліції України, керуючись вищенаведеним переліком ознак наркотичного сп'яніння, самостійно визначає наявність чи відсутність підстав у особи для проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння.
Тобто, виявлення працівником поліції у водія ознак наркотичного чи алкогольного сп'яніння є його дискреційними повноваженнями.
Поліцейським в протоколі про адміністративне правопорушення було зазначено, що у ОСОБА_1 були наявні ознаки наркотичного сп'яніння, а саме: розширені зіниці; неприродна блідість обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Отже, працівник поліції, виявивши ці ознаки, які відповідають переліку, зазначеному у Інструкції, законно та обґрунтовано запропонував ОСОБА_1 пройти медичний огляд на стан наркотичного сп'яніння, від якого останній відмовився.
При цьому, відповідно до п.2.5 Правил дорожнього руху, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку огляд для визначення стану наркотичного сп'яніння.
Крім того, статтею 266 КУпАП визначений порядок проведення огляду на стан сп'яніння.
Апеляційний суд також зазначає, що огляд водія на стан наркотичного сп'яніння проводиться лише у закладі охорони здоров'я.
Відповідно до п.12 Розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в п.4 Розділу І цієї інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Відповідно до п.п.7,12 Розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі Інструкція), установлення стану алкогольного сп'яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові. У разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу І цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я. Тобто в цьому випадку працівникам поліції достатньо наявності підстав вважати особу такою, що можливо перебуває у стані сп'яніння, що в свою чергу обумовлює законність вимоги поліцейських пройти відповідний огляд в медичному закладі.
Апеляційний суд також враховує те, що ОСОБА_1 отримував посвідчення водія НОМЕР_2 від 22.01.2020 року внаслідок складання ним іспиту на знання вимог ПДР України (а.с.3), а тому повинен знати обов'язки та наслідки для водія щодо відмови від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння.
При цьому, належить врахувати, що працівником поліції декілька разів роз'яснювалася ОСОБА_1 можливість пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння у закладі охорони здоров'я, але на останню пропозицію поліцейського ОСОБА_1 в присутності двох свідків відмовився від проходження відповідного огляду.
Більш того, матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 скористався своїми процесуальними правами та ними подавалися заяви у порядку, передбаченим чинним КПК України, до правоохоронних органів щодо фальсифікації цих матеріалів справи або про перевищення працівниками поліції своїх повноважень при виконанні ними своїх службових обов'язків при складанні адміністративного матеріалу щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП.
Також, належить взяти до уваги те, що протокол про адміністративне правопорушення та інші процесуальні документи, складені уповноваженими державними особами та дії цих посадових осіб, що їх складали, в порядку передбаченому чинним законодавством ОСОБА_1 не оскаржувалися, тобто останній не звертався із скаргами на дії працівників поліції до їх безпосереднього керівництва з метою ініціювання службової перевірки або притягнення цих осіб до дисциплінарної відповідальності.
Також стороною захисту не надано відомостей про те, що апелянт звертався до суду в порядку КАСУ щодо оскарження дій (бездіяльності) працівників поліції.
Цих відомостей не надано суду і під час апеляційного розгляду.
Твердження ОСОБА_1 про те, що відеозапис є неповним, тобто не вівся безперервно, як того вимагає Інструкція, не є підставою для скасування прийнятого судом рішення за умови того, що відповідно до приписів ст. 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, який оцінюється у сукупності з іншими доказами по справі, й обставини, що містяться на вказаному відеозаписі, повністю узгоджується зі змістом обставин, викладених як у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААБ № 301174 від 26.03.2023 року, так й у долучених до нього доказах.
Отже, враховуючи відсутність будь-яких скарг та заяв сторони захисту щодо дій працівників поліції щодо причин зупинки транспортного засобу під керування ОСОБА_1 , проведення фіксації подій, складення протоколу та інших процесуальних документів, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відомості, які зафіксовані в письмових доказах, що долучені до матеріалів справи, відповідають дійсності, що вочевидь унеможливлює врахування апеляційним судом доводів апелянта щодо незаконності дій працівників поліції.
За таких обставин, аналізуючи послідовність дій працівників поліції та наявні докази у справи, вбачається стороною захисту не надано об'єктивних доказів, які спростовували висновки суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному судовому рішенні, про те, що ОСОБА_1 керував 26.03.2023 року об 11 год. 00 хв. транспортним засобом «Mitsubishi Outlander», державний номерний знак НОМЕР_1 , по пр-ту Героїв Праці, 195 в м. Харкові, з ознаками наркотичного сп'яніння, та він відмовився пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння в установленому законом порядку.
Відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Дотримуючись вимог вищенаведеного закону суд апеляційної інстанції бере до уваги наступну практику Європейського суду з прав людини.
В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі держави.
Європейського суду з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.
Крім того, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Ісмаїлов проти Росії» від 06 листопада 2008 року зазначив, що згідно з принципом верховенства права однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам.
Отже, доказів, які спростовують правильність висновків суду першої інстанції, апелянтом не надано, не містять їх і матеріали справи. Більш того, порушень норм КУпАП під час складання протоколу та в суді першої інстанції, які потягли необхідність скасування постанови суду, апеляційним судом не встановлено.
Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 п. 2.5 Правил дорожнього руху України та притягнуто за ч.1 ст.130 КУпАП до відповідальності, а тому посилання захисника на незаконність та необґрунтованість судової постанови є безпідставними.
З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає.
Керуючись ст. 294 КУпАП, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Московського районного суду м. Харкова від 14 червня 2023 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, - без змін.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя С.К. Шабельніков