ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
__________________________________________________________________
Справа: № 953/2304/23 Головуючий І інстанції: ОСОБА_1
Провадження: № 11-сс/818/1189/23 Головуючий апеляційної інстанції: ОСОБА_2
Категорія: застосування запобіжного заходу
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 вересня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі: головуючого судді ОСОБА_2 , суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , при секретареві ОСОБА_5 , з участю прокурора ОСОБА_6 , з участю захисників ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , без участі всіх інших учасників по даній справі, а саме підозрюваної ОСОБА_9 , належним чином повідомленої про розгляд справи, за умови, що заяв про відкладення розгляду справи ні від кого не надходило, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за апеляційною скаргою захисника підозрюваної ОСОБА_9 на ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 17 08 2023 року, -
ВСТАНОВИЛА:
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Вказаною ухвалою слідчого судді клопотання слідчого задоволено та застосовано до підозрюваної ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор» на 60 днів в межах строку досудового розслідування, а саме до 15 жовтня 2023 року включно, без визначення розміру застави.
У задоволенні клопотання сторони захисту - відмовлено.
Вимоги апеляційної скарги, з узагальненими доводами особи, яка їх подала.
На вищевказану ухвалу слідчого судді захисником підозрюваної ОСОБА_9 - адвокатом ОСОБА_7 подано апеляційну скаргу, яка містить прохання про скасування ухвали та постановлення нової, якою просить обрати відносно ОСОБА_9 більш м'який запобіжний захід у виді домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 , або обрати інший запобіжний захід не пов'язаний з обмеженням волі: особисте зобов'язання, особиста порука чи визначити суму застави відповідно до вимог ст. 182 КПК України.
Обґрунтовуючи свої апеляційні вимоги захисник вказує, що під час розгляду клопотання слідчим суддею не було враховано сукупність усіх чинників і обставин, що необхідно було врахувати при обранні запобіжного заходу, у тому числі стан здоров'я підозрюваної, її поведінку, репутацію та не розглянуто можливість обрання альтернативного запобіжного заходу.
Наголошує, що підозрюваній 59 років, вона при зрості 160 см важить 120 кг, має кілька хронічних захворювань, що істотно впливають на її можливість вільно пересуватися та загалом чинять вплив на якість життя.
Вказує, що на даний час стані підозрюваної погіршився, враховуючи перенесений стрес та хвилювання.
Крім того, наголошує на міцності соціальних зв'язків підозрювано, яка має двох дітей, будинок у власності та домашнє господарство. Вже багато років працює на одному місці, де має добру репутацію, а також допомагала місцевим мешканцям під час окупації.
Зазначив також, що підозрювана раніше до кримінальної відповідальності не притягалася, судимостей не мала, у зв'язку з чим вважає, що слідчим не було доведено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Вказує, що застосування такого запобіжного заходу як домашній арешт, особисте зобов'язання чи застава буде доцільним для забезпечення виконання підозрюваною покладених на неї процесуальних обов'язків, а також запобіганню можливих ризиків і співрозмірним вчиненому нею кримінальному правопорушенню.
Позиції учасників апеляційного провадження.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції захисники підозрюваної ОСОБА_9 - адвокати ОСОБА_7 та ОСОБА_8 підтримали вимоги апеляційної скарги та просили про їх задоволення.
Прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника підозрюваної, вважаючи рішення слідчого судді законним і обґрунтованим.
Про дату та час розгляду апеляційної скарги підозрювана була повідомлена належним чином. Жодних заяв або клопотань, які б перешкоджали розгляду справи, від останньої не надходило.
Враховуючи вимоги ч. 4 ст. 405, ч.2 ст. 422 КПК України, колегія суддів вважає за можливе проведення апеляційного перегляду ухвали слідчого судді за відсутності підозрюваної, оскільки неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття.
Мотиви прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Заслухавши суддю - доповідача, доводи захисників підозрюваної, думку прокурора, дослідивши представлені матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника підозрюваної задоволенню не підлягає, виходячи із наступного.
Відповідно до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь - яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до положень статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Під час апеляційного розгляду, колегією суддів встановлено, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим та постановлено з дотриманням зазначених вимог чинного та міжнародного законодавства.
З матеріалів справи вбачається, СВ УСБУ в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №22022220000002572 від 03 08 2022 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 14 ч.5 ст. 111-1, ч.2 ст. 110 КК України.
В ході досудового розслідування встановлено, що була отримана інформація стосовно громадянки України ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка 01 липня 2022 року була призначена на посаду помічника начальника територіального управління при окупаційній адміністрації держави-агресора.
Так, ОСОБА_11 у період часу з червня по вересень 2022 року (до моменту звільнення території Вовчанської територіальної громади Чугуївського району Харківської області від російських окупаційних військ) здійснювала протиправні дії, спрямовані на організацію та проведення незаконного референдуму на тимчасово окупованих територіях Харківської області з метою їх приєднання до РФ як суб'єкта федерації, що передбачало зміну меж території України в порушення порядку, встановленого Конституцією України.
ОСОБА_11 у період часу з червня по вересень 2022 року, перебуваючи на території с. Охримівка Вовчанської міської громади Чугуївського району Харківської області, здійснювала підшукування осіб з числа мешканців Вовчанської територіальної громади Чугуївського району Харківської області для роботи у т.зв. виборчих дільницях шляхом організації проведення відповідних агітуючих бесід з місцевим населенням з подальшим збором відповідних документів (заява про згоду кандидата на призначення членом виборчої комісії Харківської області, анкета кандидата, копія паспорта кандидата, копія документа про освіту кандидата, дві фотокартки кандидата розміром 3х4 см).
Так, 17 08 2023 року ОСОБА_11 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 14 ч.5 ст. 111-1, ч.2 ст. 110 КК України.
Того ж дня слідчий СВ УСБУ в Харківській області звернувся до слідчого судді з клопотанням, про застосування запобіжного заходу виді тримання під вартою стосовно підозрюваної ОСОБА_11 , посилаючись на обґрунтованість повідомленої останній підозри, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 14 ч.5 ст. 111-1, ч.2 ст. 110 КК України та наявність ризиків, передбачених п.п. 1,2,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, запобігти яким, шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів вважав неможливим.
В обґрунтування підозри у вчиненні ОСОБА_11 інкримінованих їй кримінальних правопорушень, слідчий посилався на зібрані у кримінальному провадженні докази, а саме: протоколи допитів свідків ОСОБА_12 від 03 травня 2023 року, ОСОБА_13 від 11 травня 2023 року, ОСОБА_14 , від 11 травня 2023 року, ОСОБА_15 від 11 травня 2023 року, ОСОБА_16 від 11 травня 2023 року, ОСОБА_17 від 11 травня 2023 року, ОСОБА_18 від 11 травня 2023 року; посадову інструкцію помічника начальника територіального управління від 01 липня 2022 року, підписаної ОСОБА_11 ; документи щодо діяльності окупаційної адміністрації держави-агресора (довідка про соціально-політичну обстановку на території Вовчанського району Харківської області станом на 31 серпня 2022 року, лист голови військово-цивільної адміністрації Харківської області, анкету кандидат для включення в склад виборчої комісії, відомості про дислокацію виборчих дільниць на території Вовчанського району та пропозиції щодо голови, заступника, секретаря та членів виборчих комісій, доповідна записка, лист.
Задовольняючи клопотання слідчого та обираючи підозрюваній запобіжний захід у виді тримання під вартою, слідчий суддя вважав обґрунтованою підозру, повідомлену ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 14 ч.5 ст. 111-1, ч.2 ст. 110 КК України, яка підтверджена зібраними під час досудового розслідування доказами, наданими до суду та доведеними наявність ризиків, передбачених п.п.1,5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Слідчий суддя врахував особу підозрюваної, яка, має зареєстроване місце проживання, але поза межами м. Харкова, хоча і є раніше не судимою, проте на даний час обґрунтовано підозрюється у вчинення тяжких злочинів у сфері основ національної безпеки України, за які передбачене покарання у виді позбавлення волі від 5 до 10 років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.
Слідчий суддя вважав, що, тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_11 у разі визнання її винуватою, з огляду на вірогідність переховування від органів досудового розслідування, а також вчинення інших кримінальних правопорушень, спростовують доводи сторони захисту про відсутність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Слідчим суддею, на переконання колегії суддів, зроблено обґрунтований висновок щодо не доведення слідчим та прокурором ризику того, що підозрювана може впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні та знищити, сховати або спотворити будь-які речі, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
Колегія суддів, з урахуванням стадії досудового розслідування, погоджується з такими висновками суду першої інстанції, зокрема щодо обґрунтованості підозри ОСОБА_11 у вчиненні інкримінованих їй кримінальних правопорушень та існування ризиків передбачених п.п.1,5 ч.1 ст.177 КПК України, оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).
При цьому, ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч.1 ст.177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Відповідно до вимог ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, а відповідно до вимог п. 4 ч.2 ст. 183 КПК України тримання під вартою застосовується до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років. Виходячи з відомостей щодо особи підозрюваної, зокрема враховуючи повідомлену ОСОБА_11 підозру у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, які є тяжкими злочинами і за які передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від 5 до 10 років з позбавленням права обіймати посади або займатися певною діяльністю на строк від 10 до 15 років та з конфіскацією майна, застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою є цілком обґрунтованим та відповідає вимогам, визначеним ст.ст. 177, 178 КПК України, оскільки більш м'який запобіжний захід не здатний запобігти зазначеним в клопотанні ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваної.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Так, усвідомлюючи тяжкість покарання, яке може бути призначене, є ймовірність ризику того, що підозрювана ОСОБА_11 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду. Тривалість вчинення протиправних дій та наявність стійких зв'язків підозрюваної з представниками іноземної держави рф та окупаційною адміністрацією держави-агресора, може свідчити про те, що, перебуваючи на волі, підозрювана може вчинити інше тотожне правопорушення.
Враховуючи вищенаведені відомості у колегії суддів не виникає сумнівів щодо обґрунтованості та доведеності ризиків, передбачених п.п.1,5 ч.1 ст. 177 КПК України, якими слідчий обґрунтовує в суді першої інстанції та при апеляційному розгляді, необхідність застосування такого запобіжного заходу, як тримання підозрюваної під вартою, оскільки на момент розгляду апеляційної скарги ризики, які існували на час обрання цього запобіжного заходу, не зменшилися, а їх доведеність об'єктивно вбачається з системного аналізу відомостей, що стосуються особи підозрюваної та обставин кримінального провадження.
За таких обставин доводи захисника підозрюваної про недоведеність жодного з ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду та не можуть бути прийняті до уваги, оскільки не ґрунтуються на наявних матеріалах провадження.
Істотних порушень кримінального процесуального закону при розгляді питання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо підозрюваної ОСОБА_11 під час апеляційного розгляду не встановлено.
Доводи захисника ОСОБА_7 щодо наявності у підозрюваної ОСОБА_11 міцних соціальних зв'язків та місця роботи, де вона має гарну репутацію та працює багато років, колегія суддів не може взяти до уваги, оскільки ці обставини, виходячи із доводів захисника, існували і на час подій, які інкримінуються підозрюваній і вони не стали стримуючим фактором для останньої при вчиненні протиправних діянь.
Наявність у підозрюваної ОСОБА_11 хронічних захворювань, на думку колегії суддів не є обов'язковою підставою для зміни останній запобіжного заходу, оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що підозрювана позбавлена отримувати необхідне лікування в умовах слідчого ізолятора. Не надано також апелянтом і доказів неможливості, у зв'язку із хронічними захворюваннями, перебування підозрюваної в умовах СІЗО.
Крім того, колегія суддів констатує, що під час перебування підозрюваної в умовах слідчого ізолятора будь-яких письмових заяв про порушення її права, шляхом ненадання їй медичної допомоги від ОСОБА_11 матеріали справи не містять.
Щодо інших доводів апеляційної скарги, які, на думку захисника підозрюваної є підставами для скасування ухвали слідчого судді, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану в справах «Салов проти України» від 06 вересня 2005 року (заява №65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року (заява №63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року (заява №4909/04; пункт 58), відповідно до якої: принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
За таких обставин, з огляду на значимі для цього провадження обставини, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції постановив рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, при цьому дослідив належним чином всі наявні відомості в матеріалах провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких постановив відповідне рішення.
Керуючись ч.6 ст.9, ст.7, ст.ст.176-206, 392, 393, 404, 405, ч.1 ст.407, 418, 419, 423, 424-426 КПК України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 17 08 2023 року про застосування до підозрюваної за ч.1 ст. 14 ч.5 ст. 111-1, ч.2 ст. 110 КК України ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у виді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» до 15 10 2023 року, включно, без визначення застави, - залишити без змін.
Апеляційну скаргу захисника підозрюваної, - залишити без задоволення.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення.
Оскарження даної ухвали, у відповідності до ч.2 ст.424 КПК України, в касаційному порядку не передбачено, оскільки така ухвала не перешкоджає подальшому кримінальному провадженню.
Судді:
____________ _____________ ____________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4