ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
__________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«19» вересня 2023 року
м. Харків
справа № 643/14324/19
провадження № 22ц/818/1667/23
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Бурлака І.В. (суддя-доповідач),
суддів - Мальованого Ю. М., Яцини В.Б.,
за участю секретаря - Волобуєва О.О.,
учасники справи:
позивач - Салтівська окружна прокуратура м. Харкова (колишня Харківська місцева прокуратура № 4) в інтересах держави, в особі Харківської міської ради, представниця позивача - Горбач Н. О.,
відповідач - ОСОБА_1
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Харківської обласної прокуратури на рішення Московського районного суду м. Харкова від 03 серпня 2021 року в складі судді Харченко А.М.
ВСТАНОВИВ:
У вересні 2019 року Салтівська окружна прокуратура м. Харкова (колишня Харківська місцева прокуратура № 4) в інтересах держави, в особі Харківської міської ради, звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати.
Позовна заява мотивована тим, що право власності на нежитлові будівлі літ «В-1» площею 107,1 кв м та літ «Г-1» площею 115,4 кв м по АДРЕСА_1 з 11 грудня 2011 року по 02 липня 2019 року зареєстровано наступним чином: частка - за ОСОБА_2 на підставі договору № 2317 від 21 вересня 2011 року; інша частка - за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу № Г1-125/2000 від 15 червня 2000 року. Таким чином, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у цей період використовували земельні ділянки площею 0,0575 га та 0,0209 га по АДРЕСА_1 для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель літ «В-1» та «Г-1».
Як вбачається з договору купівлі-продажу, укладеного між Харківською товарною біржою від № Г1-125/2000, Відкрите акціонерне товариство «ТУРОБАТОМ» продало, а ОСОБА_1 придбав нежитлову будівлю лазню-сауну літ «Г-1» загальною площею 115,4 кв м, нежитлову будівлю павільйон літ «В-1»загальною площею 107,1 кв м в АДРЕСА_1 .
На підставі рішення 26 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 23 жовтня 2008 року № 283/08 ОСОБА_1 для обслуговування нежитлової будівлі надано в оренду дві земельні ділянки загальною площею 0,1256 га по АДРЕСА_1 строком до 01 жовтня 2013 року. Згідно з пунктом 5 рішення сесії Харківської міської ради № 283/08 від 23 жовтня 2008 року особи, яким земельні ділянки надані в оренду, не пізніше ніж у місячний термін з дня прийняття цього рішення повинні звернутися до управління земельних відносин Департаменту містобудування, архітектури та земельних відносин Харківської міської ради для оформлення договорів оренди землі; у 4-місячний термін з дня прийняття цього рішення оформити договори оренди землі. Відповідачем вказані умови не виконані, у зв'язку з чим пунктом 12 рішення Харківської міської ради № 1368/13 від 25 грудня 2013 року договори оренди землі по АДРЕСА_1 , визнано пункти 37, 38 рішення Харківської міської ради від 23 жовтня 2008 року № 283/08 в частині надання йому вказаних земельних ділянок такими, що втратили чинність.
Зазначив, що за інформацією Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 05 липня 2019 року документи, що посвідчують право власності або право користування, право постійного користування, договорів оренди на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 не обліковується. Таким чином, відповідач не є власником і постійним землекористувачем земельної ділянки, а тому не є суб'єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього як землекористувача - орендна плата.
Згідно з даними органів податкової інспекції ОСОБА_1 перебуває на обліку Головного управління Державної фіскальної служби в Харківській області як платник податку за землю та у 2016 році ним сплачено 6710,44, грн, у 2017 році - 7113,07 грн та у 2018 році - 7113,07 грн.
Вважав, що відповідач (набувач), не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, збільшує вартість власного майна, а позивач (потерпілий) втрачає належне йому майно (кошти від орендної плати), тобто відбувається факт безпідставного збереження саме орендної плати відповідачем за рахунок позивача.
Вказав, що розмір доходу ОСОБА_1 через відсутність платежів за земельну ділянку по АДРЕСА_1 розраховано Департаментом територіального контролю Харківської міської ради як розмір плати за земельну ділянку комунальної власності у формі орендної плати за землю, який нараховується і сплачується за регульованою ціною, встановленою уповноваженими органами державної влади та органами місцевого самоврядування.
Згідно з планом зйомки земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , проведеного за участі інженера-геодезиста Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру» Харківської регіональної філії ОСОБА_3 , площа земельної ділянки, яка використовується ОСОБА_1 та ОСОБА_2 для експлуатації нежитлової будівлі літ «В-1» відповідно до її меж складає 0,0575 га. Межі земельної ділянки визначені відповідно до зовнішніх меж будівлі.
Враховуючи, що нежитлова будівля літ «В-1» розташована за адресою: АДРЕСА_1 у рівних частках належала на праві власності двом особам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , розрахунок безпідставно збережених ОСОБА_1 коштів за орендну плату за землю проведено, виходячи пропорційно від загальної площі 0,0575 га, а саме 0,02875 га.
Із розрахунку Департаменту територіального контролю Харківської міської ради вбачається, що ОСОБА_1 під час використання нежитлової будівлі літ «В-1», розташованої по АДРЕСА_1 за період з 01 жовтня 2016 року по 31 травня 2019 року безпідставно збережено кошти за орендну плату за землю у розмірі 215 861,46 грн, які позивач міг би отримати у разі укладення між ним і відповідачем договору оренди.
Просив стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі Харківської міської ради безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 215 861,46 грн, судові витрати покласти на відповідача.
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 03 серпня 2021 року в задоволені позовної заяви Салтівської окружної прокуратури м. Харкова (колишня Харківська місцева прокуратура № 4) в інтересах держави, в особі Харківської міської ради, - відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду Харківська обласна прокуратура подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити, здійснити перерозподіл судових витрат у справі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції при ухваленні судового рішення неповно з'ясував обставини у справі, не звернув увагу на те, що у зв'язку з користуванням відповідачем нежитлових приміщень презюмується його користування спірною земельною ділянкою. Зазначила, що користувач земельної ділянки без відповідного правового титулу на неї зобов'язаний компенсувати невнесену орендну плату відповідному органу місцевого самоврядування. Невжиття відповідачем відповідних заходів щодо формування спірної земельної ділянки не є підставою для її безоплатного використання. Вказала, що саме внаслідок протиправної бездіяльності відповідача у вигляді не розробки проєкту землеустрою, Харківською міською радою не винесено рішення про надання земельної ділянки у користування (оренду) та не укладено відповідний договір оренди землі. Вважала, що прокуратурою надано належні, достатні, достовірні та допустимі докази розміру площі земельної ділянки, що використовується відповідачем.
Постановою Харківського апеляційного суду від 19 січня 2023 року апеляційну скаргу Харківської обласної прокуратури - задоволено частково, рішення Московського районного суду м. Харкова від 03 серпня 2021 року - скасовано, провадження у справі - закрито.
Постановою Верховного Суду від 05 липня 2023 року касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Харківської міської ради - задоволено, постанову Харківського апеляційного суду від 19 січня 2023 року скасовано, справу передано для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції. В постанові, зокрема, зазначено, що суд апеляційної інстанції не звернув увагу на те, що предметом позову в цій частині є стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою під будівлею з літерою «В-1» площею 0, 0575 га.
В суді апеляційної інстанції представниця Харківської обласної прокуратури підтримала доводи апеляційної скарги Салтівської окружної прокуратури м. Харкова (колишня Харківська місцева прокуратура №4) та просила задовольнити позовні вимоги позивача.
До суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, не з'явився, причини неявки суду не повідомив. Клопотань про відкладення розгляду справи від нього не надійшло. У зв'язку з чим суд апеляційної інстанції уважав за можливе розглянути справу за його відсутності на підставі частини другої статті 372 ЦПК України.
Відзивів на апеляційну скаргу від учасників справи до суду апеляційної інстанції не надходило.
Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення з'явившихся учасників справи, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу Харківської обласної прокуратури необхідно задовольнити частково, рішення суду - скасувати.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки земельна ділянка площею 0, 0575 га не сформована як об'єкт права оренди, немає ані визначених меж, ані кадастрового номера, інформація про неї не занесена до Державного земельного кадастру, позивачем не надано витягу з нормативно-грошової оцінки, позовні вимоги позивача є необгрунтованими, тому в задоволенні позову позивачу слід відмовити. При цьому позов пред'явлено до належного відповідача.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 114621301 від 20 лютого 2018 року, 11 грудня 2012 року внесено відомості про те, що нежитлові будівлі літ «В-1» площею 107,1 кв м, літ «Г-1» площею 115,4 кв м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , належать на праві приватної часткової власності ОСОБА_2 , на підставі договору № 2317 від 21 вересня 2011 року, та ОСОБА_1 , кожному по частині (а.с.47-49 том 1).
Рішенням Харківської міської ради 26 сесії 5 скликання від 23 жовтня 2008 року № 283/08, зокрема пункти 37, 38 додатку, надано ОСОБА_1 в оренду строком до 01 жовтня 2013 року земельну ділянку площею 0,0744 га по АДРЕСА_1 для обслуговування нежитлової будівлі; надано ОСОБА_1 в оренду строком до 01 жовтня 2013 року земельну ділянку площею 0,1256 га по АДРЕСА_1 для обслуговування нежитлової будівлі (а.с.33-36 том 1).
21 вересня 2011 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір, за умовами якого ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають у зареєстрованому шлюбі та на спільні кошти набули в спільну сумісну власність нежитлові будівлі літ «В-1» площею 107,1 кв м, літ «Г-1» площею 115,4 кв м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . На земельній ділянці (не є власність ОСОБА_1 , площею 0,1256 га, кадастровий номер 6310137500:02:045:0002, та площею 0,744 га, кадастровий номер 6310137500:02:045:0003) розташовано: нежитлова будівля літ «В-1» (метал) загальною площею 107,1 кв м, нежитлова будівля літ «Г-1» (цегла) загальною площею 115,6 кв м. Вказані будівлі зареєстровані за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, зареєстрованого на Харківській товарній біржі 15 червня 2000 року, за р. № Г1-125/200, акту прийому-передачі від 01 серпня 2000 року, та зареєстрованих у Комунальному підприємстві «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» 09 жовтня 2000 року та записаних в реєстрову книгу № 1 за № 3549, реєстраційний номер 34654780.
Як вбачається з пункту 1.2 цього договору та виходячи того, що нежитлові будівлі літ «В-1» площею 107,1 кв м, літ «Г-1» площею 115,4 кв м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , придбані сторонами під час перебування в зареєстрованому шлюбі, та враховуючи те, що правовстановлюючий документ на зазначене майно зареєстроване за одним з подружжя ОСОБА_1 , сторони вирішили здійснити визначення часток в спільному майні подружжя, за яким право власності на частку нежитлових будівель літ «В-1» площею 107,1 кв м, літ «Г-1» площею 115,4 кв м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_2 .
Згідно з пунктом 1.3 цього договору ОСОБА_1 , попередньо визначивши свою частку, передав безоплатно в особисту приватну власність ОСОБА_2 , а вона прийняла безоплатно у власність частку нежитлових будівель літ «В-1» площею 107,1 кв м, літ «Г-1» площею 115,4 кв м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
Пунктами 2.1, 2.2 цього договору передбачено, що обдаровувана на момент укладення цього договору є співвласником майна, тому сторони, в частині договору дарування, домовились, що під передачею частки майна за цим договору слід вважати символічну передачу речі. Прийняття обдаровуваною від дарувальника технічної документації на будівлі та примірника цього договору, буде свідчити про те, що передача речі (частка майна) відбулась. сторони усвідомлюють, що цими діями підтверджено передачу частки майна, зазначеного в пункті 1.1 цього договору.
Пунктом 2.4 цього договору даний договір є укладений в частині визначення часток - з моменту нотаріального посвідчення, в частині дарування - з моменту прийняття дарунку, нотаріального посвідчення договору.
За цим договором право особистої приватної власності на нежитлові будівлі літ «В-1» площею 107,1 кв м, літ «Г-1» площею 115,4 кв м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 переходить до ОСОБА_2 (пункт 2.5 цього договору).
Сторонами встановлено, що даний договір є правовстановлюючим документом ОСОБА_2 на нежитлові будівлі літ «В-1» площею 107,1 кв м, літ «Г-1» площею 115,4 кв м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (пункт 3.1 цього договору) (а.с.74-76 том 1).
28 вересня 2011 року ОСОБА_1 звернувся до Харківської міської ради з заявою № Б-5-22413/1-11, в який зазначив, що рішенням Харківської міської ради від 21 листопада 2007 року йому надано земельні ділянки площею 1256 кв м за адресою: АДРЕСА_2 для обслуговування нежитлової будівлі, та 743,8 кв м за адресою: АДРЕСА_2 , для обслуговування нежитлової будівлі. Згідно договору дарування право власності на зазначені будівлі перейшло до ОСОБА_2 , у зв'язку з чим просив розглянути можливість та надати вказані земельні ділянки новому власнику для експлуатації вказаних будівель (а.с.72 том 1).
Рішенням Харківської міської ради 29 сесії 6 скликання від 25 грудня 2013 року № 1368/13, у зв'язку з невиконанням вимог пункту 5 рішення Харківської міської ради № 283/08 від 23 жовтня 2008 року в частині необхідності у чотиримісячний термін оформити договори оренди землі по АДРЕСА_1 визнано такими, що втратили чинність пункти 37,38 рішення Харківської міської ради від 23 жовтня 2008 року № 283/08 (а.с.37-40 том 1).
05 березня 2018 року головним спеціалістом відділу самоврядного контролю за використанням земель складено акт огляду земельної ділянки (попереднє обстеження), яким встановлено, що на земельній ділянці по АДРЕСА_1 , орієнтовною площею 0,0744 га розташовано нежитлову будівлю літ «Г-1», земельна ділянка не огорожена. На земельній ділянці по АДРЕСА_1 , орієнтовною площею 0,1256 грн розташовано нежитлову будівлю літ «В-1», земельна ділянка не огорожена. Зазначені земельні ділянки використовуються ОСОБА_1 та ОСОБА_2 для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель (а.с.21-24 том 1).
Листом № В-216/18 від 21 лютого 2018 року Департамент територіального контролю Харківської міської ради просив ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в термін до 02 березня 2018 року надати до Департаменту документ стосовно права власності (користування) земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , а також відомості щодо сплати за землю за вказаною адресою. Також повідомлено про необхідність оплати орендної плати (а.с.25 том 1).
Як вбачається з попередження № П-911/18 від 21 березня 2018 року Департаменту територіального контролю Харківської міської ради, яке адресоване ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , Департаментом виявлено факт використання земельних ділянок орієнтовною площею 0,07441 га та 0,1256 га, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 з порушенням вимог земельного законодавства України. За попереднім розрахунком розмір недоотриманих коштів за останні 36 місяців, які повинні були надійти до бюджету м. Харкова, як плата за землю за використання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 земельної ділянки складає 1 654 713,36 грн (без врахування фактичної плати за землю). Також, повідомив про те, що для остаточного визначення розміру недоотриманої плати за землю необхідно надати Департаменту в термін до 06 квітня 2018 року документи щодо фактичної оплати за користування зазначеною вище земельною ділянкою (земельний податок, орендна плата тощо) за останні 36 місяців (а.с.26 том 1).
Із відповіді Департаменту земельних відносин виконавчого комітету Харківської міської ради № 2127/0/225-18 від 02 квітня 2018 року вбачається, що за інформацією, яка обліковується у Департаменті, договори оренди землі за адресою: АДРЕСА_1 , не укладені. Рішень міської ради щодо надання у користування та рішень щодо продажу земельних ділянок за вказаною адресою Харківською міською радою не приймалось (а.с.27 том 1).
Як вбачається з відповіді Департаменту діловодства Харківської міської ради № 288/0/26-18 від 07 березня 2018 року за період з 01 січня 2012 року по 06 березня 2018 року звернень від ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з питань земельної ділянки по АДРЕСА_1 до Департаменту діловодства Харківської міської ради не надходило (а.с.28 том 1).
Із повідомлень Комунального підприємства «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» Харківської міської ради № 3777/04-08 від 26 березня 2018 року вбачається, що згідно наявних архівних матеріалів реєстрацію права власності нежитлових будівель літ «В-1» площею 107,1 кв м, літ «Г-» площею 115,4 кв м по АДРЕСА_1 станом на 31 грудня 2012 року проведено Комунальним підприємством «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» Харківської міської ради наступним чином: частина - за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу № Г1-125/2000, зареєстрованого 15 червня 2000 року Харківською товарною біржою, акту прийому-передачі від 01 серпня 2000 року; частина - за ОСОБА_2 на підставі договору, посвідченого 21 вересня 2011 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Чижовою Н.А., р. № 2317. Згідно матеріалів інвентаризаційної справи за вищевказаною адресою нежитлові будівлі літ «В-1», літ «Г-1» - громадські (а.с.30 том 1).
З відповіді Відділу у м. Харкові Головного управління Держгеокадастру у Харківській області № 19-20-0.23,08-968/116-18 від 29 березня 2018 року вбачається, що станом на 29 грудня 2012 року у Відділі не обліковуються правовстановлюючі документи на право власності або користування на земельну ділянку по АДРЕСА_1 (а.с.31-32 том 1).
Аналогічна інформація міститься у відповіді Головного управління Держгеокадастру у Харківській області № 10-20-9,2-5357/0/19-19 від 05 липня 2019 року (а.с.46 том 1).
Як вбачається з відповідей Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області № 6331/9/20-40 від 26 березня 2018 року, № 6984/9/20-40-57-06-19 від 04 березня 2019 року, фізична особа - підприємець ОСОБА_1 зареєстрований як платник земельного податку на нежитлові приміщення, які розташовані на земельній ділянці, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та сплачує податок за період з 2015 року по 2018 рік включно. Станом на 28 лютого 2019 року заборгованість по земельному податку відсутня (а.с.41,42 том 1).
Матеріали справи містять план зйомки земельних ділянок, розташованих по АДРЕСА_1 , згідно якого площі земельних ділянок становлять 0,0575 га та 0,0209 га (а.с.44 том 1).
Харківською міською радою проведено розрахунок безпідставно збережених коштів за фактичне користування земельною ділянкою площею 287,5 кв м (частка від 575 кв м), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , без оформлення договору оренди земельної ділянки за період: з 01 жовтня 2016 року по 31 грудня 2016 року - 21 070,81 грн, з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року - 66 657,57 грн, з 01 січня 2018 року по 31 липня 2018 року - 35 919,78 грн, з 01 серпня 2018 року по 31 травня 2019 року - 92 213,30 грн (а.с.52-55 том 1).
Як вбачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 179280785 від 30 серпня 2019 року, 02 липня 2019 року внесено відомості про те, що нежитлові будівлі літ «В-1» загальною площею 107,1 кв м, літ «Г-1» загальною площею 115,4 кв м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , належать на праві приватної власності ОСОБА_2 , підстава виникнення права власності договір, серія та номер 2317, виданий 21 вересня 2011 року, видавник приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Чижова Н.А. (а.с.50 том 1).
Аналогічна інформація міститься у витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 172707793 від 05 липня 2019 року (а.с.80-81 том 1).
Із відповіді Відділу державної реєстрації Красноградської районної державної адміністрації Харківської області № 08-15/39 від 08 серпня 2019 року вбачається, що 11 грудня 2012 року Комунальним підприємством «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» вже здійснено державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, нежитлові будівлі літ «В-1» загальною площею 107,1 кв м, літ «Г-1» загальною площею 115,4 кв м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 на підставі договору від 21 вересня 2011 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Чижовою Н.А. за реєстрованим номером № 2317 та при цьому виявлено наявність технічної помилки, якої припустився державний реєстратор Комунального підприємства «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» Романова Т.В., яка полягає у здійсненні державної реєстрації за ОСОБА_2 права власності лише на частки нерухомого майна за вказаним договором, в той час як зі змісту правочину впливає належність вказаного нерухомого майна ОСОБА_2 на праві особистої приватної власності, розмір частки - 1/1 (в цілому). Внаслідок того, що державні реєстратори, у тому числі і державний реєстратор Красноградської районної державної адміністрації Харківської області Литвиненко Л.В. на теперішній час позбавлені технічної можливості щодо внесення будь-яких змін до запису про право власності на нерухоме майно від 11 грудня 2012 року, що був здійснений у старому Реєстрі прав власності на нерухоме майно, у тому числі і щодо виправлення виявленої технічної помилки, державним реєстратором Литвиненко Л.В. виправлено допущену технічну помилку шляхом державної реєстрації права особистої приватної власності ОСОБА_2 на нерухоме майно: нежитлові будівлі літ «В-1» загальною площею 107,1 кв м, літ «Г-1» загальною площею 115,4 кв м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (підстава виникнення права власності - договір від 21 вересня 2011 року, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Чижовою Н.А. за реєстровим № 2317), у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з відкриттям розділу, індексний номер 47635702 від 05 липня 2019 року). Первинною датою державної реєстрації права особистої приватної власності ОСОБА_2 на нерухоме майно: літ «В-1» загальною площею 107,1 кв м, літ «Г-1» загальною площею 115,4 кв м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 слід вважати 11 грудня 2012 року, проте з наявною технічною помилкою (а.с.78-79 том 1).
Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, стаття 15 ЦК України визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Відповідно до частин першої, третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім'я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; (пункти 1 і 4 частини другої статті 175 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судом першої та апеляційної інстанцій).
Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи, а також держава (частина друга статті 48 ЦПК України).
Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, порушила, не визнала чи оспорила суб'єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв'язку з позовною вимогою, яка пред'являється до нього.
Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов'язаними за вимогою особами.
Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов'язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов'язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.
Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи (див. висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).
Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. (частина перша, друга та третя статті 51 ЦПК України).
Аналіз положень статті 51 ЦПК України дає підстави для висновку, що заміна первинного відповідача належним відповідачем належить до повноважень суду першої інстанції.
У разі пред'явлення позову не до всіх належних відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та зобов'язується вирішити справу за тим позовом, що пред'явлений, і щодо тих відповідачів, які зазначені в ньому.
Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно зі специфікою спірних правовідносин), суд повинен відмовляти у задоволенні позову.
Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Разом з тим, установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи.
У постанові Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року у справі № 761/23904/19 (провадження № 61-9953св20) зазначено, що визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням потрібного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов'язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб'єктний склад.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідачем є та процесуальна особа, яка на думку позивача, своєю діяльністю (діями або бездіяльністю) порушила його права та до якої позивач направляє свої позовні вимоги (свій позов), звернувшись при цьому до органу суду.
Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред'явленим позовом за наявності даних про те, що обов'язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.
Матеріали справи свідчать про те, що Салтівська окружна прокуратура м. Харкова (колишня Харківська місцева прокуратура № 4) в інтересах держави, в особі Харківської міської ради, звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач посилався на те, що право власності на нежитлові будівлі літ «В-1» площею 107,1 кв м та літ «Г-1» площею 115,4 кв м по АДРЕСА_1 з 11 грудня 2011 року по 02 липня 2019 року зареєстровано наступним чином: частка - за ОСОБА_2 на підставі договору № 2317 від 21 вересня 2011 року; частка - за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу № Г1-125/2000 від 15 червня 2000 року. Таким чином, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у цей період використовували земельні ділянки площею 0,0575 га та 0,0209 га по АДРЕСА_1 для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель літ «В-1» та «Г-1».
Зазначив, що площа земельної ділянки, яка використовується ОСОБА_1 та ОСОБА_2 для експлуатації нежитлової будівлі літ «В-1» відповідно до її меж складає 0,0575 га. Враховуючи, що нежитлова будівля літ «В-1» розташована за адресою: АДРЕСА_1 у рівних частках належала на праві власності двом особам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , розрахунок безпідставно збережених ОСОБА_1 коштів за орендну плату за землю проведено, виходячи пропорційно від загальної площі 0,0575 га, а саме 0,02875 га. У зв'язку з чим вважав, що під час використання нежитлової будівлі літ «В-1», розташованої по АДРЕСА_1 за період з 01 жовтня 2016 року по 31 травня 2019 року ОСОБА_1 безпідставно збережено кошти за орендну плату за землю у розмірі 215 861,46 грн, які позивач міг би отримати у разі укладення між ним і відповідачем договору оренди.
В свою чергу, матеріали справи свідчать про те, що на підставі договору від 21 вересня 2011 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , право особистої приватної власності на нежитлові будівлі літ «В-1» площею 107,1 кв м, літ «Г-1» площею 115,4 кв м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 належать ОСОБА_2 , тому саме вона є фактичним користувачем спірної земельної ділянки, за яку позивач просив стягнути безпідставно збережені кошти за орендну плату за землю у розмірі 215 861,46 грн. За таких умов ОСОБА_1 не є належним відповідачем у цій справі.
При цьому, ОСОБА_2 до участі у даній справі у якості відповідача (співвідповідача) не залучена.
Салтівська окружна прокуратура м. Харкова (колишня Харківська місцева прокуратура № 4) в інтересах держави, в особі Харківської міської ради, у цій справі клопотань про залучення до участі у справі ОСОБА_2 як відповідача (співвідповідача) не заявляла.
Отже, належним відповідачем у цій справі має бути саме ОСОБА_2 , право власності якої на спірну земельну ділянку зареєстровано.
Пред'явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.
У справі, що переглядається, зміст і характер відносин між учасниками справи, встановлені обставини справи підтверджують, що даний спір виник між Харківською міською радою та ОСОБА_2 щодо стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати за період з 01 жовтня 2016 року по 31 травня 2019 року, тобто в період, коли ОСОБА_2 була і є власником спірного майна, а тому ОСОБА_1 не є належним відповідачем у даній справі, у зв'язку з чим колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні позову у зв'язку із неналежним суб'єктним складом учасників справи.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає за необхідне скасувати судове рішення та відмовити у задоволенні вимог Салтівської окружної прокуратури м. Харкова (колишня Харківська місцева прокуратура № 4) в інтересах держави, в особі Харківської міської ради саме із зазначених вище підстав - пред'явлення позову до неналежного відповідача.
Відповідно до статті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК України та керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки апеляційну скаргу по суті вимог залишено без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат немає.
Керуючись ст.ст.367, 368, п.2 ч.1 ст.374, ст.376, ст.ст.381, 384, 389 ЦПК України
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Харківської обласної прокуратури - задовольнити частково.
Рішення Московського районного суду м. Харкова від 03 серпня 2021 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позову Салтівській окружній прокуратурі м. Харкова (колишня Харківська місцева прокуратура № 4) в інтересах держави, в особі Харківської міської ради, до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати - відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня набрання законної сили.
Головуючий І.В. Бурлака
Судді Ю. М. Мальований
В.Б. Яцина
Повний текст постанови складено 20 вересня 2023 року.