ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
__________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«19» вересня 2023 року
м. Харків
справа № 636/2114/21
провадження № 22ц/818/1199/23
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Бурлака І.В., (суддя-доповідач),
суддів - Мальованого Ю. М., Яцини В. Б.,
за участю секретаря - Волобуєва О.О.,
учасники справи:
позивачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «СОВТА», представники відповідача - Крайз О. І., Чоломбитько Ю. О..
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СОВТА» на ухвалу Чугуївського міського суду Харківської області від 15 травня 2023 року в складі судді Золотоверхої О.О.
ВСТАНОВИВ:
У травні 2021 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «СОВТА» про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди, в якому просили стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СОВТА» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди грошові кошти в розмірі 300 000,00 грн; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СОВТА» на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди грошові кошти в розмірі 1 407 000,00 грн; судові витрати у вигляді судового збору покласти на відповідача.
У серпні 2021 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з заявою про забезпечення позову, в якій просили накласти арешт на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами загальною площею 338,7 кв м, житловою площею 146,8 кв м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; заборонити державним реєстраторам, нотаріусам, особам, які мають доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно приймати будь-які рішення і здійснювати будь-які реєстраційні дії стосовно реєстрації/перереєстрації права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами загальною площею 338,7 кв м, житловою площею 146,8 кв м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою Чугуївського міського суду Харківської області від 05 серпня 2021 року, яка залишена без змін постановою Харківського апеляційного суду від 07 лютого 2022 року, заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про забезпечення позову - задоволено; накладено арешт на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами загальною площею 338,7 кв м, житловою площею - 146,8 кв м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який на підставі договору купівлі-продажу від 20 листопада 2020 року належить Товариству з обмеженою відповідальністю «СОВТА»; заборонено державним реєстраторам, нотаріусам, особам, які мають доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно приймати будь-які рішення і здійснювати будь-які реєстраційні дії стосовно реєстрації \ перереєстрації права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами загальною площею 338,7 кв м, житловою площею 146,8 кв м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який на підставі договору купівлі-продажу від 20 листопада 2020 року належить Товариству з обмеженою відповідальністю «СОВТА».
У травні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «СОВТА» звернувся до суду з клопотанням про скасування заходів забезпечення позову, яке мотивовано тим, що матеріали справи не містять доказів, що підтверджують фактичні обставини, з якими пов'язується застосування забезпечення позову. Потенційна можливість відчуження житлового будинку відповідачем не підтверджена жодними наявними в матеріалах справи документами (доказами), які можуть свідчити на ймовірність настання означеного ризику.
Зазначив, що з моменту відкриття провадження у справі та вжиття заходів забезпечення позову минуло близько двох років, протягом яких відповідач позбавлений можливості вільно розпоряджатися належним йому майном. Натомість таке обмеження є абсолютно невиправданим, зважаючи на поведінку позивачів та повну незаінтересованість у розгляді справи. Це неявка відповідачів у судове засідання, призначене на 03 травня 2023 року та неповідомлення про причини своєї неявки. З огляду на незаінтересованість у розгляді справи, вважав існуючі заходи забезпечення позову у вигляді арешту на майно відповідача необґрунтованими та несправедливими.
Вказав, що загрози можливості заподіяння шкоди правам, свободам чи інтересам позивачів, за захистом яких вони звернулися до суду у даному випадку не існує, так само як і не існує обставин на підтвердження ймовірності ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту їх прав або виконання рішення суду. З огляду на це, потреба у подальшому використанні механізму забезпечення позову відпала через зміну обставин, які стали підставою для його застосування.
Просив скасувати заходи забезпечення позову, застосовані на підставі ухвали Чугуївського міського суду Харківської області від 05 серпня 2021 року.
Ухвалою Чугуївського міського суду Харківської області від 15 травня 2023 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «СОВТА» про скасування заходів забезпечення позову - залишено без задоволення.
Не погоджуючись з ухвалою суду Товариство з обмеженою відповідальністю «СОВТА» подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити клопотання про скасування заходів забезпечення позову.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, неправильно застосовано норми матеріального права та помилково враховано, що при скасуванні заходів забезпечення позову предметом розгляду є не питання правомірності та правильності вжиття судом заходів забезпечення позову, а наявність чи відсутність підстав для їх скасування. Вказав, що з огляду на незаінтересованість у розгляді справи, вважав існуючі заходи забезпечення позову у вигляді арешту на майно відповідача необґрунтованими та несправедливими.
Відзивів на апеляційну скаргу від учасників справи до суду апеляційної інстанції не надходило.
До суду апеляційної інстанції учасники справи, будучи належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не з'явилися. Від одного з представників Товариства з обмеженою відповідальністю «СОВТА» Крайза О. І. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи з посиланням на зайнятість в іншій судовій справі, яку призначено в
Печерському районному суді м. Києва о 10.00 годині 19 вересня 2023 року. Однак, клопотання не підлягає задоволенню, оскільки, правничу допомогу в цій справі крім ОСОБА_3 надає Товариству з обмеженою відповідальністю «СОВТА» ще і представниця Чоломбитько Ю. О., за клопотанням якої розгляд справи, який було призначено на 01серпня 2023 року, відкладався саме за цими причинами. Наразі будь - яких клопотань від неї про відкладення розгляду справи не надходило. Даних про те, що вона вже не є представницею в цій справі, матеріали справи також не містять. Інші учасники справи до суду апеляційної інстанції не з'явилися, причини неявки суду не повідомили. Клопотань про відкладення розгляду справи від них до суду апеляційної інстанції не надійшло. У зв'язку з чим суд апеляційної інстанції уважав за можливе розглянути справу за їх відсутності на підставі частини другої статті 372 ЦПК України.
Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали оскарження ухвали цивільної справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СОВТА» необхідно залишити без задоволення, ухвалу суду - залишити без змін.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що до суду не надано переконливих доказів на підтвердження тієї обставини, що на теперішній час відпала потреба у вжитті заходів забезпечення позову, тому відсутні підстави для задоволення заяви відповідача.
Матеріали оскарження ухвали свідчать про те, що в провадженні суду першої інстанції перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СОВТА» про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди, в якому просили стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СОВТА» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди грошові кошти в розмірі 300 000,00 грн; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СОВТА» на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди грошові кошти в розмірі 1 407 000,00 грн; судові витрати у вигляді судового збору покласти на відповідача.
Ухвалою судді Чугуївського міського суду Харківської області від 19 травня 2021 року відкрито провадження у справі.
Ухвалою Чугуївського міського суду Харківської області від 05 серпня 2021 року, яка залишена без змін постановою Харківського апеляційного суду від 07 лютого 2022 року, заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про забезпечення позову - задоволено; накладено арешт на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами загальною площею 338,7 кв м, житловою площею - 146,8 кв м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який на підставі договору купівлі-продажу від 20 листопада 2020 року належить Товариству з обмеженою відповідальністю «СОВТА»; заборонено державним реєстраторам, нотаріусам, особам, які мають доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно приймати будь-які рішення і здійснювати будь-які реєстраційні дії стосовно реєстрації \ перереєстрації права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами загальною площею 338,7 кв м, житловою площею 146,8 кв м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який на підставі договору купівлі-продажу від 20 листопада 2020 року належить Товариству з обмеженою відповідальністю «СОВТА».
Звертаючись до суду з клопотанням про скасування заходів забезпечення позову Товариство з обмеженою відповідальністю «СОВТА» посилався на те, що з моменту відкриття провадження у справі та вжиття заходів забезпечення позову минуло близько двох років, протягом яких відповідач позбавлений можливості вільно розпоряджатися належним йому майном. Натомість таке обмеження є абсолютно невиправданим, зважаючи на поведінку позивачів та повну незаінтересованість у розгляді справи, тому вважав існуючі заходи забезпечення позову у вигляді арешту на майно відповідача необґрунтованими та несправедливими.
Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів забезпечення позову.
Відповідно до частини 1 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Згідно з частиною 2 статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Пунктами 1, 2 та 10 частини 1 статті 150 ЦПК України визначено, що позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, встановленням обов'язку вчинити певні дії, іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
За змістом частини третьої статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпечення позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.
Загальною підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать або дозволяють достовірно припустити, що невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду.
Як вбачається з роз'яснень, що містяться у пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону, як підприємець.
Пунктом 6 зазначеної Постанови Пленуму Верховного Суду України передбачено, що особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. По суті забезпечення позову є встановлення судом обмежень суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених претензій позивача (заявника). Вжиття заходів забезпечення позову є правом суду, а не його обов'язком. Тому, при вирішенні питання щодо заяви про забезпечення позову суд враховує не лише доводи, викладені у відповідній заяві, а й інші наявні матеріали цивільної справи.
При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист якого просив заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, у тому числі, для запобігання потенційним труднощам щодо подальшого виконання такого рішення.
Таким чином, підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Частиною 1 статті 158 ЦПК України передбачено, що суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Частинами 7 та 8 статті 158 ЦПК України передбачено, що у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.
Підставою для скасування заходів забезпечення позову на розсуд суду можуть бути будь-які обставини, які свідчать про відсутність потреби у забезпеченні позову, про неефективність вжитих заходів, про невідповідність вжитих заходів дійсним обставинам справи, про наявність зловживань з боку позивача при вирішенні питання про забезпечення позову тощо, а також обставини, зазначені в частині 13 статті 158 ЦПК України.
У пункті 10 зазначеної постанови роз'яснено, що заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.
З огляду на викладене, колегія суддів зауважує, що заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, так як безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Як вбачається з матеріалів оскарження ухвали судом першої інстанції в даній справі до цього часу так і не ухвалено судове рішення, тобто не вирішено можливих наслідків розгляду справи по суті позовних вимог, а відтак, і можливого виконання рішення суду чи ефективного захисту або поновлення прав чи інтересів, які, на думку позивачів, є порушеними.
При цьому, суд може скасувати заходи забезпечення позову у зв'язку зі зміною умов, що існували на момент постановлення ухвали про забезпечення позову.
Тобто, підставами для скасування заходів забезпечення позову може бути ухвалення судом рішення про відмову в задоволенні позову або повне фактичне виконання судового рішення про задоволення позову.
Отже, заходи забезпечення позову скасовуються судом, який їх застосував, якщо відпали підстави, з якими закон пов'язує можливість застосування таких заходів.
Відповідно до вимог процесуального закону клопотання про скасування заходів забезпечення позову має бути вмотивованим.
Разом з тим, у клопотанні Товариства з обмеженою відповідальністю «СОВТА» не зазначені мотиви, які можуть бути підставою для скасування вжитих заходів забезпечення позову у розумінні пункту 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», а саме того, що потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування, або що рішення суду вже виконане.
За таких обставин, судова колегія погоджується з правильним висновком суду першої інстанції про те, що підстав для скасування заходів забезпечення позову не має, оскільки заявник не навів того, що потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування, або що рішення суду вже виконане, зважаючи на те, що в даній справі ще не ухвалено по суті спору судове рішення.
Доводи та вимоги, викладені в апеляційній скарзі, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів.
Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції обґрунтовано залишив без задоволення клопотання про скасування заходів забезпечення позову, у зв'язку з чим на підставі статті 375 ЦПК України апеляційна скарга залишається без задоволення, а оскаржувана ухвала - залишенню без змін.
Питання щодо стягнення судового збору за подачу апеляційної скарги на цій стадії не вирішується, оскільки розглядається лише процесуальне питання, а не вирішується справа по суті.
Керуючись ст. ст.367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст. ст. 381-384, 389 ЦПК України
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СОВТА» - залишити без задоволення.
Ухвалу Чугуївського міського суду Харківської області від 15 травня 2023 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня набрання законної сили.
Головуючий І.В. Бурлака
Судді Ю. М. Мальований
В. Б. Яцина
Повний текст постанови складено 20 вересня 2023 року.