ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
__________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
Іменем України
20 вересня 2023 року
м.Харків
справа № 643/2664/23
провадження № 22-ц/818/1432/23
Харківський апеляційний суд у складі:
Головуючого: Маміної О.В.
суддів: Бурлака І.В., Яцина В.Б.
учасники справи:
позивач: Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі»,
відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
розглянувши у порядку ст.369ЦПК України в м. Харкові без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованостіза апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 30 травня 2023року, постановлене суддею Афанасьєвим В.О.,
ВСТАНОВИВ:
У квітні 2023 року Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. Просило стягнути солідарно з відповідачів на його користь заборгованість за послуги з теплопостачання в сумі 96 958 грн 26 коп. та судовий збір у розмірі 2 684,00 грн.
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 30 травня 2023року позов задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» заборгованість за послуги з теплопостачання за період 01.05.2011 року по 31.01.2022 року в розмірі 96 958,26 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» судовий збір в розмірі 2 684 грн в рівних частках по 1342 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права; вказує, що відповідно до рішення Московського Виконкому м. Харкова від 16 вересня 1980 року № 262 «Про відкриття особистого рахунку на ім'я гр. ОСОБА_3 » на ім'я його батька був відкритий особистий рахунок на одну кімнату, житловою площею 14.5 кв.м. в квартирі АДРЕСА_1 . Вказує, що на теперішній час він займає в квартирі АДРЕСА_1 дві кімнати площею: 13 кв.м. і 14.5 кв.м., ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не є членом його сім'ї і в неї відкритий окремий особистий рахунок на займану нею кімнату. Зазначає, що позивач не міг не знати або навмисно ввів суд в оману, що на квартиру АДРЕСА_1 не зареєстровано два особистих рахунки, а тому заборгованість повинна нараховуватись відповідно до займаної площі на кожного із співвласників і стягуватись повинна окремо. Також вказує, що в позовній заяві позивач не надає відомостей, яку послугу він надає та в якому об'ємі, яку площу опалює і т.і. Посилається, що позивачем пропущено строки позовної давності при зверненні з позовною заявою, на що суд першої інстанції уваги не звернув. Вважає, що рішення суду повинно бути скасовано з наступних підстав: по перше позивач не надав належних і допустимих доказів, яку саме послугу надав і в якому об'ємі, на яку площу проводились нарахування заборгованості і якою площею в квартирі користується саме ОСОБА_1 . Також, позивачем не надано відомостей за яким із типових договорів було оформлено стосунки між Підприємством та ОСОБА_1 . Крім того вказує, що його не було належним чином повідомлено про розгляд справи за вищевказаним позовом, у зв'язку з чим було позбавлено законного права на захист його цивільних прав та інтересів.
У відзиві на апеляційну скаргу КП «Харківські теплові мережі» вказує, що згідно довідки про зареєстрованих осіб в квартирі АДРЕСА_1 зазначено, що в квартирі зареєстровано дві людини, а саме: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дата реєстрації 06.07.1989 р. та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дата реєстрації 05.11.2020 р. Згідно з п. 29 «Правил надання послуги з постачання гарячої води» (далі Правила), затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 р. № 1182, споживач надає виконавцю інформацію про кількість осіб. Споживач інформує протягом місяця з дня настання таких змін виконавця про зміну власника житла (іншого об'єкта нерухомого майна) шляхом надання виконавцю копій документів, що підтверджують право власності на об'єкт нерухомого майна та про фактичну кількість осіб, які постійно проживають у житлі споживача, з метою подальшого внесення змін до договору. Пунктом 30 Правил передбачено, що перерозподіл обсягу спожитої послуги та перерахунок із споживачем проводиться у тому розрахунковому періоді, в якому отримано у встановленому порядку інформацію про невідповідність обсягу розподіленої гарячої води окремим споживачам обсягу, необхідному для розподілу, але не більше ніж за 12 розрахункових періодів. Відповідачам щомісяця направляються квитанції на оплату спожитих послуг теплопостачання, скарг, заяв на неправомірне нарахування, а також надання відповідних документів про кількість осіб, які фактично постійно користуються послугою у приміщенні (квартирі) споживача, або інші вихідні дані, необхідні для застосування обраного способу розподілу обсягів послуги згідно з розділом IХ Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг від Відповідачів до Позивача не надходило. Нарахування за послугу централізованого опалення здійснюється на опалювальну площу квартири, тому кількість зареєстрованих осіб не впливає на розрахунок нарахувань. Щодо застосування строку позовної давності зазначають, що Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року N 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (із змінами і доповненнями) у період з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року встановлений карантин на всій території України. Постановами Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 року № 392, від 22 липня 2020 року № 641, від 9 грудня 2020 року № 1236, № 104 від 17.02.2021 року, № 405 від 21.04.2021 року, № 611 від 16.06.2021 року, № 855 від 11.08.2021 року, № 981 від 22.09.2021 року, № 1336 від 15.12.2021 року, № 229 від 23.02.2022 року, № 630 від 27.05.2022 року, № 928 від 19.08.2022 року, № 1423 від 23.12.2022 року, № 383 від 25.04.2023 року (із змінами і доповненнями) , карантин продовжений на всій території України з 22 травня 2020 року до 30 червня 2023 року Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням короновірусної хвороби (COVID-19)” від 30.03.2020 року № 540-IX внесено зміни до законодавчих актів та зазначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину”.
06 квітня 2023 року, позивач звернувся до Московського районного суду м. Харкова з позовною заявою про стягнення з Відповідачів заборгованості за послуги з теплопостачання. Таким чином, враховуючи те, що строк позовної давності за період з 11 березня 2017 року закінчувався 11 березня 2020 року, а також те, що на всій території України запроваджено карантин до 30 червня 2023 року, а під час дії карантину строки, визначені статтею 257 Цивільного кодексу України, продовжуються на строк дії такого карантину, то період заборгованості з 12 березня 2017 року по 31 січня 2022 року не виходить за строки позовної давності. Враховуючи вищенаведене, у разі застосування судом строку позовної давності заборгованість відповідачів за послуги з теплопостачання в межах строку позовної давності за період з 12.03.2017 року по 31.01.2022 року складатиме 68 750,52грн.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Внаслідок невиконання відповідачами належним чином зобов'язання щодо оплати послуг з теплопостачання, суд дійшов висновку про наявність підстав для солідарного стягнення з відповідачів на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» заборгованості у розмірі 96 958 грн 26 коп.
Проте такі висновки суду першої інстанції не в повній мірі відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Згідно ст. 211, 223 ЦПК України (станом на час розгляду справи в суді першої інстанції) розгляд судом цивільної справи відбувається у судовому засіданні з обов'язковим повідомленням учасників справи. Суд відкладає розгляд справи у разі неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання.
Матеріали справи свідчать про те, що у квітні 2023 року Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» звернулося до суду з позовом про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання.
Ухвалою Московського районного суду м.Харкова від 11 квітня 2021 року відкрито провадження у справі. Визначено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (а.с.8-9).
Копію ухвали про призначення та копію позовної заяви направлено на адресу відповідачів, проте повернуто за закінченням терміну зберігання.
Судовим розглядом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідачі зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 та є споживачами послуг з теплопостачання, облік нарахувань та оплат за які здійснюються за абонентським особовим рахунком № НОМЕР_1 .
Позивач надає відповідачам послуги з централізованого теплопостачання.
Особистий рахунок № НОМЕР_1 відкритий на ім'я ОСОБА_1 .
В обґрунтування розміру позовних вимог позивачем надано розрахунки на суму 96 958,56 грн заборгованість за надані послуги, що утворилась за період з 01 травня 2011 року по 31 січня 2022 року (а.с. 2).
Позивач посилається на те, що відповідачами не виконуються обов'язки щодо сплати вартості послуг з теплопостачання.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».
Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
За положеннями ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».
Статтею 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги є індивідуальним споживачем.
У відповідності до статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать комунальні послуги з постачання теплової енергії та гарячої води.
Згідно п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Крім того частиною 1 статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено обов'язок споживача, за відсутності іншого погодженого строку, сплачувати отримані житлово-комунальні послуги щомісяця.
Відсутність письмового договору щодо надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обов'язку оплати послуг у повному обсязі, якщо він фактично користується ними зі згоди постачальника послуг.
За таких обставин зобов'язання відповідача оплатити послуги з теплопостачання виникає на підставі закону з узгоджених дій постачальника і споживача послуг.
Відповідно до п.п. 1 п. 30 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 року, споживач зобов'язаний оплачувати послуги в установлені договором строки.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).
При цьому правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов'язанням, у якому, серед інших прав і обов'язків сторін, на боржників покладено обов'язок з оплати вартості отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина перша статті 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.
Отже, виходячи з юридичної природи спірних правовідносин сторін як грошових зобов'язань, на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.
Щодо посилання ОСОБА_1 на те, що у нього відсутній обов'язок щодо оплати послуг теплопостачання, у зв'язку з тим що заборгованість нарахована на всю квартиру, а не дві кімнати, які він займає, судова колегія, зазначає наступне.
Відповідно до довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб вбачається, що відповідачі зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 та є споживачами послуг з теплопостачання.
Матеріали справи свідчать, що особистий рахунок по квартирі відкрито лише один та саме на ім'я ОСОБА_1 .
Посилання апелянта на той факт, що ОСОБА_2 не є членом його сім'ї та, що у нього з нею повинні бути окремі особові рахунки щодо нарахувань та сплати послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_2 , судовою колегією не приймається, виходячи з наступного.
Згідно з п. 29 «Правил надання послуги з постачання гарячої води» (далі Правила), затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 р. № 1182, споживач надає виконавцю інформацію про кількість осіб.
Споживач інформує протягом місяця з дня настання таких змін виконавця про зміну власника житла (іншого об'єкта нерухомого майна) шляхом надання виконавцю копій документів, що підтверджують право власності на об'єкт нерухомого майна та про фактичну кількість осіб, які постійно проживають у житлі споживача, з метою подальшого внесення змін до договору.
Пунктом 30 Правил передбачено, що перерозподіл обсягу спожитої послуги та перерахунок із споживачем проводиться у тому розрахунковому періоді, в якому отримано у встановленому порядку інформацію про невідповідність обсягу розподіленої гарячої води окремим споживачам обсягу, необхідному для розподілу, але не більше ніж за 12 розрахункових періодів.
Підтвердження, що від відповідачів на адресу позивача надходили заяви на неправомірне нарахування, а також надання відповідних документів про кількість осіб, які фактично постійно користуються послугою у приміщенні (квартирі) споживача, або інші вихідні дані матеріали справи не містять.
Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Відповідно до ст. 541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.
Доказів, що відкрито окремі особові рахунки на кожного з відповідачів, матеріали справи не містять.
Тому висновок суду першої інстанції про покладення солідарного обов'язку на відповідачів відповідає вимогам заакону та фактичним обставинам справи.
Відповідачем в апеляційній скарзі подана заява про застосування наслідків пропуску строків позовної давності (а.с.21-32).
Оскільки відповідач не був обізнаний про наявність такого спору, не отримував копію позовної заяви та ухвали про відкриття провадження у справі та призначення розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, колегія суддів вважає, що заява про застосування позовної давності має бути прийнята судом апеляційної інстанції.
Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
За змістом частин третьої, четвертої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина 4 статті 267 ЦК України).
Матеріалами справи підтверджується, що відповідачі не виконували свої обов'язки з оплати послуг теплопостачання, які фактично були надані КП «Харківські теплові мережі».
Висновок суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідачів на користь позивача заборгованості за надані послуги з теплопостачання є обґрунтованим, однак судова колегія не погоджується з розміром стягнення, оскільки судом стягнута сума поза межами строку позовної давності.
Щодо доводів КП «Харківські теплові мережі» викладених у відзиві на апеляційну скаргу про застосування продовження строку позовної давності в зв'язку із ведення карантину на всій території України судова колегія зазначає наступне.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (зі змінами) було запроваджено карантин на всій території України з 12 березня 2020 року. У подальшому термін дії карантину неоднаразово продовжувався постановами Кабінету Міністрів України.
Тобто, Закон установлює, що: "під час дії карантину, строки, визначені статтею 257 ЦК України продовжуються на строк дії такого карантину".
З цього слідує, що у разі закінчення процесуального строку, який припадає на період дії карантину, такий строк продовжується до закінчення дії карантину.
З урахуванням того, що останнім днем звернення до суду з позовом у межах строку позовної давності було 06 квітня 2020 року, а Закон N 540-IX щодо продовження строків позовної давності на час дії карантину набрав чинності 02 квітня 2020 року, з огляду на встановлений Кабінетом Міністрів України карантин із 12 березня 2020 року позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Як вбачається з матеріалів справи, КП «Харківські теплові мережі» звернувся до суду з вказаним позовом 06.04.2023 року, тобто у межах трирічного строку давності та з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" із відповідачів підлягає стягненню заборгованість за період з 01.04.2017 року по 31.01.2022 року, в межах позовних вимог, розмір якої становить 67 358,39 грн.
Доводи апеляційної скарги частково спростовують висновки суду першої інстанції.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Виходячи з вищевикладеного, судова колегія приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні, а позовні вимоги частковому задоволенню.
Стягненню з відповідачів на користь позивача підлягає сума заборгованості за послуги з теплопостачання у межах строку давності (за період з 01.04.2017 року по 31.01.2022 року) і складає 67 358,39 грн.
Частиною 13 ст.141 ЦПК України визначено, що суд апеляційної чи касаційної інстанціях, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Частиною 1 та п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача у разі задоволення позову.
Згідно ч.8 ст.141ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Так, з матеріалів справи вбачається, що КП «Харківські теплові мережі», звертаючись до суду з позовом, сплатило 2684,00 грн судового збору (а.с.1).
Позовні вимоги задоволено на 69,47 %.
Таким чином, з відповідачів необхідно стягнути на користь КП «Харківські теплові мережі» 1864,57 грн, тобто по 932,28 грн з кожного за подачу позивачем позову до суду.
Проте апеляційна скарга відповідача також підлягає частковому задоволенню, а саме: на 30,53 %, тому з КП «Харківські теплові мережі» підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1229,14 грн (30,53% від 4 026 грн).
Керуючись ст. 367, 369, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Московського районного суду м. Харкова від 30 травня 2023 року - змінити.
Позов Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання задовольнити частково.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» заборгованість за послуги з теплопостачання,за період з 01.04.2017 року по 31.01.2022 року, у розмірі 67 358,39 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» судовий збір у розмірі 1864,57 грн, тобто по 932,28 грн з кожного за подачу позивачем позову до суду.
Стягнути з Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1 229,14 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий: О.В. Маміна
Судді: І.В. Бурлака
В.Б. Яцина