ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
__________________________________________________________________
Справа № 643/4282/23 Головуючий 1ї інстанції: ОСОБА_1
Апеляційне провадження № 11-сс/818/1072/23 Доповідач - ОСОБА_2
Категорія: тримання під вартою
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 вересня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харків апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Московського районного суду м.Харкова від 28 липня 2023 року, якою задоволено клопотання слідчого ХРУП № 2 ГУНП в Харківській області ОСОБА_7 , погодженого прокурором Салтівської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_8 та застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні № 12023221170002217 від 26 червня 2023 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.125, ч.2 ст.146, ч.2 ст.289 КК України, до 23 вересня 2023 року -
УСТАНОВИЛА:
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення та встановлені судом першої інстанції обставини.
ХРУП № 2 ГУНП в Харківській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження № 12023221170002217 від 26 червня 2023 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 125, ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 289 КК України.
Досудовим розслідуванням ОСОБА_9 підозрюється у тому, що він 01.05.2023 року близько 19:10 год, знаходячись у стані алкогольного сп'яніння, перебував біля гаражу № НОМЕР_1 , розташованого на території гаражного кооперативу «Автомобіліст» за адресою: м. Харків, вул. Валентинівська, буд. 64Б разом з ОСОБА_10 та потерпілим, де між ними виник словесний конфлікт, внаслідок чого вони почали наносити тілесні ушкодження потерпілому, а саме: ОСОБА_9 зі значною силою наніс один удар кулаком правої руки в ділянку правого ока потерпілого, від якого останній втратив рівновагу, але зміг утриматись на ногах, а ОСОБА_10 зі значною силою наніс один удар кулаком правої руки в ділянку лівого ока потерпілого, від якого останній втратив рівновагу та впав на землю. Далі, ОСОБА_9 разом з ОСОБА_10 нанесли по обличчю потерпілого, який лежав на землі, чисельні хаотичні удари ногами, кількістю не менше 10 разів.
В цей час їх протиправні дії були помічені сторонньою особою, та ОСОБА_9 разом з ОСОБА_10 із застосуванням фізичної сили посадили потерпілого на заднє сидіння належного йому автомобіля ВАЗ 21104, р.н. НОМЕР_2 , при цьому ОСОБА_9 сів поруч з потерпілим на заднє сидіння, позбавивши останнього можливості чинити фізичний опір, а ОСОБА_10 сів на переднє водійське сидіння за кермо вказаного автомобіля, та за допомогою ключа, який знаходився в замку запалювання транспортного засобу, привів в дію двигун автомобіля та здійснив рух у напрямку Журавлівського водосховища.
В подальшому 01.05.2023 року близько 19:45, точний час в ході досудового розслідування не встановлений, ОСОБА_9 разом з ОСОБА_10 , прибувши на вказаному автомобілі до водосховища, зупинили автомобіль на відкритій ділянки місцевості після чого, ОСОБА_9 наказав потерпілому вийти з автомобіля та наніс один удар кулаком правої руки в ділянку обличчя з лівої сторони потерпілого, від якого останній втратив рівновагу та впав на землю. Далі, ОСОБА_9 разом з ОСОБА_10 нанесли потерпілому чисельні хаотичні удари ногами по обличчю останнього, кількістю не менше 20 разів.
В результаті умисних, протиправних спільних дій ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , потерпілому спричинено тілесні ушкодження: забійна рана, садна, синці на голові. За ступеням тяжкості: забійна рана, садна, синці, які відносяться до легких тілесних ушкоджень.
24.05.2023 року слідчим за погодженням з прокурором повідомлено про підозру ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень за ч. 1 ст. 125, ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 289 КК України. Підозра вручена відповідно до вимог ч.2 ст.135 КПК України директору Комунального підприємства «Жилкомсервіс» ОСОБА_11 та відправлена поштою за місцем реєстрації та фактичного відомого місця проживання підозрюваного.
Постановою слідчого від 23.05.2023 року ОСОБА_9 оголошено в розшук.
25.05.2023 року ухвалою слідчого судді Московського районного суду м. Харкова надано дозвіл на затримання ОСОБА_9 з метою приводу до суду для розгляду клопотання про обрання відносно останнього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
26.07.2023 року о 20:00 год ОСОБА_9 затримано на підставі ухвали слідчого судді Московського районного суду м. Харкова від 25.05.2023 року та до 08:00 год 28.07.2023 року останній доставлений до суду для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
27.07.2023 року ОСОБА_12 особисто вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень за ч. 1 ст. 125, ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 289 КК України.
В обґрунтування клопотання слідчий посилався на вчинення ОСОБА_9 ряду кримінальних правопорушень, в тому числі тяжкого злочину, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, санкція за який передбачає покарання до 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна, його підозра обґрунтована чисельними доказами: показаннями потерпілого, свідків, даними, зафіксованими в протоколах огляду місця події, впізнання особи за фотознімками, судово-медичних висновках тощо. Посилаючись на суворість покарання, що загрожує ОСОБА_9 , ті факти, що останній не має стійких соціальних зв'язків та вже застосовував спроби переховування від слідства, слідчий вважає, що наявні ризики й подальшого переховування підозрюваним від органів слідства та суду, вчинення іншого кримінального правопорушення чи перешкоджання кримінальному провадженню шляхом незаконного впливу на потерпілого та свідків й просить обрати підозрюваному запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Ухвалою слідчого судді Московського районного суду м.Харкова від 28 липня 2023 року задоволено клопотанняслідчого та застосовано до ОСОБА_9 запобіжний захід у виді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» до 23.09.2023 року без визначення розміру застави.
Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить ухвалу слідчого скасувати та відмовити у задоволенні клопотання слідчого, постановити нову, якою застосувати до підозрюваного запобіжний захід у виді домашнього арешту.
В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що стороною обвинувачення не доведено та не обґрунтовано наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України.
Вказує, що ОСОБА_9 не мав наміру переховуватись від органу досудового розслідування, оскільки він не знав про кримінальне провадження, повістки про виклик не отримував, оскільки за місцем реєстрації та місцем мешкання він не проживає, так як житло зруйноване в наслідок влучання снарядів, Наразі мешкає разом з матір'ю у квартирі свого рідного брата.
Вказує,що ОСОБА_9 раніше не судимий та його матір потребує його безпосередньої допомоги, оскільки є особою похилого віку та пересувається лише за допомогою милиць
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор, захисник ОСОБА_6 в судове засідання не з'явились, були належним чином повідомлені про дату та час розгляду справи, причин своєї неявки суду не повідомили.
Враховуючи вимоги ч. 4 ст. 405, ч.2 ст. 422 КПК України, колегія суддів вважає за можливим проведення апеляційного перегляду ухвали слідчого судді за відсутності прокурора у кримінальному провадженні, підозрюваного та захисника, оскільки неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття.
На підставі ч.4 ст.107 КПК України, у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про можливість проведення розгляду без участі сторін та без фіксування судового засідання технічними засобами.
Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Мотиви суду
Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Статтею 370 КПК України встановлено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України. Відповідно до частини 5 статті 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України, відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Окрім того, стаття 17 Закону України № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права, а стаття 18 цього Закону визначає порядок посилання на Конвенцію та практику суду.
Згідно ст.3 Загальної декларації прав людини, ст.5 Конвенції, п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 року № 4 «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства», запобіжний захід у виді взяття під варту обирається лише тоді, коли на підставі наявних у справі фактичних даних із певною вірогідністю можна стверджувати, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки підозрюваного, обвинуваченого.
При розгляді апеляційної скарги колегія суддів перевіряє дотримання слідчим суддею вимог ст.177, 178 КПК України і бере до уваги сукупність усіх чинників і обставин, передбачених зазначеними нормами кримінального процесуального закону.
Виходячи зі змісту ч.2 ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.
Слідчий суддя, перевіряючи законність та обґрунтованість клопотання про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_9 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, у відповідності до вимог ст.193,194 КПК України заслухав доводи учасників судового провадження, належним чином дослідив фактичні обставини, вказані у клопотанні слідчого, і дійшов вмотивованого висновку про необхідність обрання щодо підозрюваного такого виняткового виду запобіжного заходу як тримання під вартою, оскільки останній обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.125, ч.2 ст.146, ч.2 ст.289 КК України, а наявність самої обґрунтованої підозри підтверджується відповідними письмовими доказами, зібраними під час досудового розслідування.
Як убачається з наданих в апеляційний суд матеріалів, в повідомленні про підозру ОСОБА_9 за ознаками злочинів, передбачених ч.1 ст.125, ч.2 ст.146, ч.2 ст.289КК України, вказано зміст підозри та правову кваліфікацію кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється останній, із зазначенням статей (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність.
Обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_9 інкримінованих йому злочинів, передбачених ч.1 ст.125, ч.2 ст.146, ч.2 ст.289 КК України, підтверджується відомостями, які містяться у: протоколі затримання; протоколах допитів свідків; протоколах огляду місця події; висновках експерта.
Зазначені докази цілком слушно на думку слідчого судді, не містять ознак очевидної беззаперечної недопустимості та неналежності та є достатніми для висновку про наявність обґрунтованої підозри.
Зважуючи на такий обсяг відомостей, матеріали судового провадження об'єктивно свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права підозрюваного, як вжиття запобіжних заходів у зв'язку з наявністю саме обґрунтованої підозри, так як наявні у матеріалах провадження докази формують внутрішнє переконання, в тому числі й для стороннього спостерігача, причетності ОСОБА_9 до вчинення кримінальних правопорушень, згідно підозри.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 р. ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
З урахуванням фактичних обставин вчинення дій згідно підозри, які інкримінується підозрюваному ОСОБА_9 , а саме того, що він підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, які відноситься до категорії злочинів проти життя та здоров'я особи, проти волі, честі та гідності та проти безпеки руху та експлуатації транспорту колегія суддів вважає, що у цьому судовому провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства, зокрема здоров'я населення, який до ст.3 Конституції України є найвищою соціальною цінністю в Україні.
За таких обставин, а також з огляду на деталі та специфіку кримінальних правопорушень колегія суддів зазначає, що саме внаслідок суспільної небезпечності таких дій є об'єктивні підстави вважати, що підозрюваний може переховуватись від правоохоронних органів та суду, що в свою чергу призведе до порушення розумних строків досудового розслідування, а також належне дотримання сторонами їх процесуальних прав та обов'язків.
Колегія суддів враховує, що Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів». У справі «Летельє проти Франції» вказано, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним, та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
Крім того,ЄСПЛ в своїх рішеннях «Панченко проти Росії» та «Бекчиєв проти Молдови» неодноразово зазначав, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня. Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.
Колегія суддів зазначає, що при встановленні наявності ризику впливу на свідків, слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 ст.23, ст.224 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4ст. 95 КПК).
Таким чином, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
А тому доводи захисника про те, що фактично лише тяжкість інкримінованого злочину формально стала єдиною підставою для обрання найбільш суворого виду запобіжного заходу - тримання під вартою - є необґрунтованими.
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.
При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
За таких обставин доводи сторони захисту про недоведеність висновків суду першої інстанції з цього приводу та їх декларативність не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, не є слушними та не можуть бути прийняті до уваги, оскільки не ґрунтуються на відомостях провадження.
Зважаючи на вагомість доказів та обґрунтованість підозри в тому числі, у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту за яке передбачено покарання лише у виді позбавлення волі від п'яти до восьми років з конфіскацією майна, а також враховуючи особу підозрюваного, слідчий суддя, керуючись положеннями ч.1 ст.194 КПК України, обґрунтовано, враховуючи суспільний інтерес, який в даному випадку превалює над приватним, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, слідчий суддя дійшов до цілком правильного висновку про застосування щодо ОСОБА_9 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Колегія суддів приймає до уваги, що ОСОБА_9 раніше не судимий, має на утриманні особу похилого віку, однак такі відомості не спростовують та не мінімізують наявних ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, запобігти яким в даному випадку може лише застосування такого виняткового запобіжного заходу як тримання під вартою. Крім того, зазначені обставини існували на час інкримінованих підозрюваній дій, однак, згідно підозри, вони не стали для неї стримуючим фактором для уникнення від вчинення дій відповідно до повідомлення про підозру.
Таким чином відсутні підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи зможуть забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, тому колегія суддів погоджується з рішенням слідчого судді щодо необхідності задоволення клопотання слідчого, оскільки слідчий та прокурор в повному обсязі довели суду обставини, які виправдовують обмеження ОСОБА_9 на свободу саме в такий спосіб процесуального примусу.
Крім того, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді щодо необхідності застосування ч.4 ст.183 КПК України, а саме не застосувати до підозрюваного альтернативного запобіжного заходу у виді застави, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає необґрунтованими, а тому і такими, що не підлягають задоволенню доводи апеляційної скарги захисника про відсутність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, та про необхідність зміни запобіжного заходу.
За таких обставин, ухвала слідчого судді відповідно до вимог ст.370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування, про що йде мова в апеляційній скарзі захисника, колегія суддів не вбачає.
Істотних порушень вимог КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись ст.407,419, 422 КПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА :
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Московського районного суду м.Харкова від 28 липня 2023 року про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_9 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Колегія суддів:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4