ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 вересня 2023 року
м. Рівне
Справа № 2-409/11
Провадження № 22-ц/4815/1011/23
Головуючий у Рівненському міському суді
Рівненської області: суддя Рогозін С.В.
Ухвалу суду першої інстанції постановлено
о 15 год. 45 хв. 09 червня 2023 року в м. Рівне
Дати складення повного тексту не зазначено.
Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий: суддя Хилевич С.В.
судді: Гордійчук С.О., Шимків С.С.
секретар судового засідання: Пиляй І.С.
учасники справи:
боржник1: ОСОБА_1 ;
боржник2: ОСОБА_2 ;
стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Консалт Солюшенс";
за участі: представника боржників - адвоката Іванюка Ігоря Васильовича,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Консалт Солюшенс" на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 09 червня 2023 року у цивільній справі за заявами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання виконавчих документів такими, що не підлягають виконанню,
ВСТАНОВИВ:
У березні 2023 року представником ОСОБА_1 - адвокатом Іванюком І.В. подану до суду заяву, де він просив: 1) зупинити виконавче провадження ВП №70892922 від 31 січня 2023 року з примусового виконання виконавчого листа № 2-409/11, виданого Рівненським міським судом 31 травня 2022 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства "EРСТЕ Банк" (далі - ПАТ "EРСТЕ Банк") заборгованості по непогашеному кредиту на загальну суму 654 380,44 гривень; 2) витребувати у приватного виконавця виконавчого округу Рівненської області Капустіної Д.А. виконавчий лист №2-409/11, виданий 31 травня 2022 року Рівненським міським судом про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "EРСТЕ Банк" заборгованості по непогашеному кредиту на загальну суму 654 380,44 гривень; 3) визнати виконавчий лист, виданий 31 травня 2022 року Рівненським міським судом № 2-409/11 про стягнення з з ОСОБА_1 на користь ПАТ "EРСТЕ Банк" заборгованості по непогашеному кредиту на загальну суму 654 380,44 гривень, таким, що не підлягає виконанню повністю.
Того ж дня адвокатом Іванюком І.В. як представником ОСОБА_2 подано заяву, де він просив: 1) зупинити виконавче провадження ВП №71164913 від 01 березня 2023 року з примусового виконання виконавчого листа № 2-409/11, виданого Рівненським міським судом 31 травня 2022 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ "EРСТЕ Банк" заборгованості по непогашеному кредиту на загальну суму 654 380,44 гривень; 2) витребувати у приватного виконавця виконавчого округу Рівненської області Капустіної Д.А. виконавчий лист №2-409/11, виданий 31 травня 2022 року Рівненським міським судом про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ "EРСТЕ Банк" заборгованості по непогашеному кредиту на загальну суму 654380,44 гривень; 3) визнати виконавчий лист виданий 31 травня 2022 року Рівненським міським судом № 2-409/11 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ "ERSTE Банк" заборгованості по непогашеному на загальну суму 654380,44 гривень, таким, що не підлягає виконанню повністю.
Як на підставу для визнання вказаних виконавчих документів такими, що не підлягають виконанню повністю, вказувалося на відсутність обов'язків боржників у зв'язку з вирішенням питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання, внаслідок якого відбулося задоволення вимог кредитора в повному обсязі.
Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 09 червня 2023 року об'єднано в одне провадження цивільну справу № 2-409/11 (6/569/100/23) за заявою представника ОСОБА_1 - адвоката Іванюка І.В. про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню з цивільною справою № 2-409/11 (6/569/101/23) за заявою представника ОСОБА_2 - адвоката Іванюка І.В. про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.
Об'єднаній цивільній справі присвоєно номер № 2-409/11 (6/569/100/23).
Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 09 червня 2023 року заяви адвоката Іванюка І.В. задоволені.
Визнано виконавчий лист № 2-409/11, виданий Рівненським міським судом Рівненської області 31 травня 2022 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "EРСТЕ Банк" заборгованості по непогашеному кредиту на загальну суму 654 380,44 гривень, таким, що не підлягає виконанню повністю.
Визнано виконавчий лист № 2-409/11, виданий Рівненським міським судом Рівненської області 31 травня 2022 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ "EРСТE Банк" заборгованості по непогашеному кредиту на загальну суму 654 380,44 гривень, таким, що не підлягає виконанню повністю.
На ухвалу суду Товариством з обмеженою відповідальністю "Консалт Солюшенс" (далі - ТОВ ""Консалт Солюшенс") подано апеляційну скаргу, де покликалась на її незаконність та необґрунтованість, які полягали в порушенні норм процесуального права та неправильному застосуванню норм матеріального права.
На обґрунтування апеляційної скарги зазначалось про помилковість висновків суду першої інстанції щодо того, що після звернення іпотекодержателем стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання вимоги за виконавчими документами є недійсними і виконавчі листи не підлягають подальшому виконанню. Міський суд не врахував, що 10 серпня 2010 року ПАТ "ЕРСТЕ Банк" через невиконання умов кредитних договорів звернулось до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості. Мотивуючи свої позовні вимоги, кредитор зазначав, що заборгованість за кредитними договорами складає: за кредитним договором №014/16545/9/17969 від 18 червня 2008 року: 45 237,24 доларів США - заборгованість по тілу кредиту; 5 126,80 доларів США - заборгованість за відсотками; 764.60 доларів США - пеня за прострочення; за кредитним договором №014/16545/4/24045 від 03 жовтня 2008 року: 32 390,77 доларів США - заборгованість по тілу кредиту; 28 558,74 доларів США - заборгованість за відсотками; 556,78 доларів США - пеня за прострочення. Тобто загальна сума заборгованості становила 83 519,41 доларів США, що в перерахунку до національної валюти України за курсом Національного банку України (далі - НБУ) становило 667 320,08 гривень. 22 листопада 2011 року рішенням Рівненського міського суду Рівненської області в справі №2-409/11 позов ПАТ "ЕРСТЕ Банк" до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було задоволено частково та стягнуто 654 380.44 гривень. При цьому суд в мотивувальній частині зазначено, що заборгованість за кредитним договором №014/16545/4/24045 від 03 жовтня 2008 року та кредитним договором №014/16545/9/17969 від 18 серпня 2008 року складає 82 398,03 доларів США, що за курсом НБУ на той час складало - 654 380, 44 гривень. Тобто валютою кредиту був долар США, тому відповідно до положень цивільного законодавства повернення кредитних коштів повинно бути здійснено також в доларах США. Правонаступник позивача ПАТ "Фідобанк" 15 грудня 2015 року продав іпотечне майно за ціною 1 250 000 гривень, що станом на день продажу становило лише 52 495,37 доларів США. Проте сторони обумовили, що у випадках, якщо суми від продажу предмета іпотеки, та суми від реалізації іншого майна, що буде заставленим в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором буде недостатньо для повного задоволення вимог іпотекодержателя, він має право в судовому порядку вимагати отримання суми, якої не вистачає для повного задоволення вимоги, з іншого майна іпотекодавця. Отже, залишок заборгованості значно більший ніж сума заборгованості, яка зазначена у виконавчих документах № 2-409/11, тому підстав для визнання їх такими, що не підлягають виконанню немає, оскільки перед цим ані частково, ані повністю вказані виконавчі листи не виконувались. Вказувалося й про те, що згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду в постанові від 18 січня 2022 року в справі №910/17048/17 у випадку забезпечення виконання основного зобов'язання декількома способами основне зобов'язання не припиняється у разі, якщо реалізація іпотекодержателем своїх прав на звернення стягнення на предмет іпотеки не потягла повного задоволення його вимог. Відтак, враховуючи, що в справі яка переглядається, кредитні договори були забезпечені іпотекою та порукою, а в результаті позасудового стягнення на предмет іпотеки не було задоволено вимоги кредитора в повному обсязі, то й з цих міркувань в суду були відсутні підстави для задоволення заяв.
З наведених підстав ТОВ ""Консалт Солюшенс" просило ухвалу суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким заяви про визнання виконавчих листів таким, що не підлягають виконанню, залишити без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, думку осіб, які беруть участь у справі і з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи і доводи заявника, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги.
Судом з'ясовано, і це учасниками справи не заперечуються, що рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 22 лютого 2011 року позов ПАТ "EРСТЕ Банк" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ "EРСТЕ Банк" солідарно заборгованість по непогашеному кредиту на загальну суму 654 380,44 гривень та судові витрати у справі.
Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 05 травня 2015 року замінено сторону виконавчого провадження за виконавчими документами з ПАТ "ЕРСТЕ Банк" його правонаступником - ПАТ "Фідобанк".
22 серпня 2015 року представником ПАТ "Фідобанк" направлено вимогу № 168/690/56, в якій зазначено, що в разі непогашення заборгованості за кредитними договорами кредитор має право на звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема шляхом передачі йому права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому ст. 37 Закону України "Про іпотеку".
13 листопада 2015 року ПАТ "Фідобанк" набув право власності на предмет іпотеки, а саме; нежитлове приміщення першого поверху, що знаходиться у АДРЕСА_1 , загальною площею 134,3 кв.м., на підставі Договору Іпотеки № 014/16545/9/17969/1 від 18 червня 2008 року та Договору іпотеки № 014/16545/4/24045/1 від 03.10.2008 року в позасудовому порядку, передбаченому ст. 37 Закону України "Про іпотеку", що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав № 47608124 від 13 листопада 2015 року.
Внаслідок звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі зазначених договорів іпотеки до кредитора перейшло право власності на предмет іпотеки, а право іпотеки за обома договорами іпотеки було припинено.
В подальшому кредитор ПАТ "Фідобанк" відчужив нежитлові приміщення першого поверху за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_3 , згідно з Договором купівлі-продажу приміщення від 15 грудня 2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Коломис О.В., зареєстрованого в реєстрі за № 4797.
Згідно з п. 3 вказаного договору продаж зазначених приміщень вчинено за ціною 1 250 000 гривень.
Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 08 вересня 2021 року замінено сторону стягувача - ПАТ "Фідобанк" його правонаступником - ТОВ "Консалт Солюшенс" у виконавчому провадженні за виконавчими документами, виданими Рівненським міським судом Рівненської області у цивільній справі № 2-409/11 за позовом ПАТ " EРСТE Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості згідно з рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 22 лютого 2011 року.
Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 29 квітня 2022 року поновлено ТОВ "Консалт Солюшенс" строки для пред'явлення до виконання виконавчих листів № 2-409/10, виданих щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості у розмірі 654 380,44 гривень і видано дублікати виконавчих листів щодо цих боржників.
На підставі виконавчих листів листа 31 травня 2023 року приватним виконавцем виконавчого округу Рівненської області Капустіною Д.А. були відкриті виконавчі провадження про примусове виконання рішення суду за №70892922 та №71164913.
Також на підставі виконавчого листа, виданого відповідно до вказаного рішення щодо боржника ОСОБА_2 , 01 березня 2023 року приватним виконавцем виконавчого округу Рівненської області Капустіною Д.А. відкрито виконавче провадження про примусове виконання рішення суду.
Звертаючись до суду з заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, заявники зазначали, що ПАТ "Фідобанк" здійснив звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку шляхом набуття права власності, тому фактично заборгованість заявників погашено, а виконавчі листи не підлягають виконанню.
Частиною другою ст. 432 ЦПК України передбачено, що суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Проте обставин, визначених вказаною нормою процесуального права, які б давали підстави для задоволення заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, зокрема: помилковість видачі виконавчого листа, добровільність виконання рішення суду боржником чи іншою особою, внаслідок чого обов'язок припинився, припинення обов'язку боржника з інших причин (передання відступного, зарахування, прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі, інші підстави припинення зобов'язання, передбачені главою 50 Цивільного кодексу України), у даній справі не встановлено.
Наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяють на дві групи: 1) матеріально-правові (зобов'язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов'язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання); 2) процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред'явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред'явлення цього листа до виконання.
Саме такі роз'яснення надано Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ у своїй постанові пленуму №8 від 25 вересня 2015 року "Про узагальнення практики розгляду судами процесуальних питань, пов'язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах".
Очевидно, що сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, полягає, насамперед, у встановленні обставин та фактів, що свідчать про відсутність матеріального обов'язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення.
Виконавчий документ - це письмовий документ встановленої форми і змісту, який видається судом для примусового виконання прийнятих ним у справах рішень, ухвал, постанов як підстава для їх виконання.
Органи виконавчої служби під час виконання рішень вчиняють дії згідно із змістом резолютивної частини рішення, яке зазначається у виконавчому листі, результатом цього має бути досягнення правового ефекту - фактичне виконання зазначеного у виконавчому листі рішення.
Так, як було зазначено вище, процесуальний закон передбачає можливість визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, якщо він виданий компетентним судом і є належним виконавчим документом, проте наявні обставини, які виключають необхідність проведення виконавчих дій за цим виконавчим документом.
Визнання виконавчих документів такими, що не підлягають виконанню, заявники пов'язували з тим, що їхні обов'язки як боржників, повністю відсутній у зв'язку з його припиненням з встановлених законом підстав, а саме - ч. 4 ст. 36 Закону України "Про іпотеку" у чинній на той час редакції.
Обов'язок боржника може припинятися з передбачених законом підстав. Підстави припинення цивільно-правових зобов'язань, зокрема, містить глава 50 розділу І книги п'ятої Цивільного кодексу України.
Відповідно ч.ч. 1, 2 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
За змістом статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 605 ЦК України, зобов'язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.
Згідно з пунктом 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про іпотеку» у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
За правилами статті 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
Згідно зі ст. 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до Закону України "Про іпотеку". Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.
Договір про задоволення вимог іпотекодержателя може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку"; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 Закону України "Про іпотеку".
Після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання є недійсними.
Відповідно до ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Аналіз змісту наведених норм на час позасудового врегулювання дає підстави для висновку, що передбачені ч.4 ст. 36 Закону України "Про іпотеку" правові наслідки у вигляді недійсності наступних вимог іпотекодержателя до боржника наступають лише у випадку добровільного, тобто позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки для задоволення вимог іпотекодержателя.
Водночас у випадку наявності судового рішення про стягнення боргу з боржника, яке набрало чинності до процедури позасудового врегулювання та відсутності доказів про його виконання в повному обсязі або доведеності того, що зобов'язання боржника є припиненим ч.4 ст.36 цього Закону застосована бути не може.
Таке обумовлене тим, що відповідно до положень статті 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.
Також пунктом 9 ч. 1 ст. 129 Конституції України встановлено, що однією із основних засад судочинства є обов'язковість судового рішення.
Статтею 1291 Конституції України закріплено, що судове рішення у справі є обов'язковим для виконання. Держава забезпечує виконання судових рішень у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Виконання рішення суду будь-якої інстанції необхідно розглядати як важливу частину "судового провадження" відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а отже принцип справедливого правосуддя розповсюджується і на цю стадію судового провадження.
За положеннями статей 1 та 2 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження здійснюється з дотриманням серед інших таких засад як верховенства права, диспозитивності, справедливості, неупередженості та об'єктивності.
Убачається, що у даній справі стягувач пред'явив виконавчі документи для примусового виконання.
Встановлено, що в виконавчі листи у даній справі, які заявники просили визнати таким, що не підлягає виконанню, були виданий на підставі судового рішення, яке набрало законної сили. Подальші питання щодо здійснення стягнення за даним виконавчим листом вирішуються у порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження".
Суд апеляційної інстанції вважає, що, не довівши суду факту припинення зобов'язань боржників за кредитним договором та договором поруки, їхні вимоги про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню є передчасними.
Доводи апеляційної скарги про те, що звернення стягувачем стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності вказує на припинення зобов'язань боржників за кредитним договором і договором поруки на підставі ч.4 ст. 36 Закону України "Про іпотеку" і будь-які вимоги кредитора є недійсними, не є підставою для задоволення заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, оскільки вони не свідчать беззаперечно про припинення зобов'язань божника за кредитним договором.
Так, рішення суду про стягнення заборгованості за кредитним договором було ухвалено до звернення стягнення на предмет іпотеки, а тому відсутні підстави вважати, вимоги за виконавчими листами наступними, адже вони існували до звернення стягнення на предмет іпотеки.
Отже, положення ч. 4 ст. 36 Закону України "Про іпотеку" щодо недійсності будь-яких наступних вимог іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання після завершення позасудового врегулювання в даній справі не можуть бути застосовані, оскільки набуття права власності на предмет іпотеки відбулося після вирішення судом спору.
Колегія суддів зважає на правову позицію, яка викладена у постанові Верховного Суду від 27 січня 2021 року у справі № 334/7136/17, де вказувалося, що доводи касаційної скарги про те, що позасудове врегулювання спору завершено, внаслідок чого відповідно до ч.4 ст. 36 Закону України "Про іпотеку" будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання є недійсними, не заслуговують на увагу, оскільки дійсність вимог до боржника підтверджено рішенням суду, яке набрало законної сили, а положення ст. 36 Закону України "Про іпотеку" не підлягають застосуванню до спірних правовідносин з огляду на встановлені обставини.
Фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчими документами, на що і посилаються заявники у поданих заявах, відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" є підставою для закінчення виконавчого провадження, а не визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.
З огляду на викладене суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для визнання виконавчих документів таким, що не підлягає виконанню.
Підставою для скасування оскаржуваної ухвали з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні заяв відповідно до п. 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України є порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись ст. 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Консалт Солюшенс" задовольнити.
Скасувати ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 09 червня 2023 року.
Відмовити в задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Іванюка Ігоря Васильовича про визнання виконавчого листа № 2-409/11, виданого Рівненським міським судом Рівненської області 31 травня 2022 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства "EРСТE банк" заборгованості по непогашеному кредиту на загальну суму 654 380,44 гривень, таким, що не підлягає виконанню.
Відмовити в задоволенні заяви представника ОСОБА_2 - адвоката Іванюка Ігоря Васильовича про визнання виконавчого листа № 2-409/11, виданого Рівненським міським судом Рівненської області 31 травня 2022 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства "EРСТE банк" заборгованості по непогашеному кредиту на загальну суму 654 380,44 гривень, таким, що не підлягає виконанню.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено: 19.09.2023
Головуючий : С.В. Хилевич
Судді: С.О.Гордійчук
С.С. Шимків