Справа № 938/355/23
Провадження № 33/4808/628/23
Категорія ст.130 ч.1 КУпАП
Головуючий у 1 інстанції Чекан Н. М.
Суддя-доповідач Васильєв
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 вересня 2023 року м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського апеляційного суду Васильєв О.П.,
розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 07 серпня 2023 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , громадянина України,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік, також стягнуто судовий збір,-
ВСТАНОВИВ:
Судом першої інстанції встановлено, що водій ОСОБА_1 23.05.2023 року о 19.04 год. в с. Довгополе Верховинського району Івано-Франківської області керував транспортним засобом марки ВАЗ 21011 державний номерний знак НОМЕР_1 перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, огляд на стан алкогольного сп'яніння зі згоди водія проводився у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням спеціального технічного приладу Alkotest Drager6810, результат тесту 0,95 проміле, тест №3835, чим порушив вимоги п.2.9 а Правил дорожнього руху та вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
Не погодившись з вказаним рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій вважає постанову суду незаконною та необґрунтованою, винесену без з'ясування обставин справи, проігнорував доводи надані ним щодо недоведеності його вини, допущення порушень його прав під час складання протоколу, допустив неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.
Апелянт наголошує на тому, що вину у вчиненому правопорушенні не визнає. Наголошує, що працівником поліції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення йому не було роз'яснено його прав у відповідності до вимог закону.
Наголошує, що зміст долучених відеозаписів з нагрудних камер працівників поліції в більшості стосується фіксації події щодо оформлення порушення щодо нього за керування транспортним засобом за відсутності ременя безпеки.
Вважає, що прилад Драгер, за допомогою якого він пройшов огляд на визначення, був технічно несправним, оскільки після продуття приладу, прилад результату не видав і показав технічну помилку. За повторним продуттям приладу, без заміни муштука приладу, результат огляду показав 0.95 % проміле. Вказує, що в зазначений день він не вживав алкогольні напої, а вжив енергетичний напій, про що зазначив працівникам поліції.
Апелянт також зазначив, що працівники поліції, спантеличивши його, зразу ж склали відносно нього матеріали справи.
Наведені доводи порушень дій працівників поліції при проведенні огляду щодо нього на визначення стану сп'яніння наведені ним в судовому засіданні при розгляді справи, на що суд не звернув уваги, та проігнорував факт порушення поліцейськими його прав. Вважає, здобуті поліцейськими у справі докази, слід визнати недопустимими доказами у справі.
Окрім того, апелянт наголошує, що вручена копія протоколу про адміністративне правопорушення є нечитабельною і не може вважатися належним документом, та вважає, що тим самим йому не було вручено адміністративне звинувачення у вчиненні правопорушення.
З урахуванням наведеного, постанову просить скасувати суду та закрити провадження по справі за відсутністю в його діях складу правопорушення.
В судове засідання апеляційної інстанції особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 не з'явився, хоча в установленому законом порядку повідомлявся про розгляд апеляційної скарги, не подав клопотання про відкладення розгляду справи та не підтвердив поважність причин щодо неможливості явки в судове засідання апеляційної інстанції.
Разом з тим, в апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив провести розгляд його апеляційної скарги без його участі, що свідчить про те, що останній свідомо відмовляється від свого права бути присутнім у судовому засіданні апеляційної інстанції.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, особиста присутність підсудного під час провадження в суді апеляційної інстанції не має такого ж вирішального значення, як в суді першої інстанції. Умови застосування статті 6 Конвенції стосовно провадження в суді апеляційної інстанції залежать від особливостей певного провадження; слід взяти до уваги загалом проведений судовий процес у національній правовій системі, а також роль, яку відіграє у ньому суд апеляційної інстанції (Ермі проти Італії ) При цьому, обвинувачений може відмовитися від свого права брати участь або бути заслуханим в апеляційному провадженні, або прямо, або своєю поведінкою (Кашлев проти Естонії, Хернандес Ройо проти Іспанії).
Апеляційний суд приймає до уваги, що в апеляційній скарзі не ставиться питання про погіршення становища особи, яка притягається до адміністративної відповідальності у зв'язку з чим участь цієї особи в суді апеляційної інстанції не є обов'язковою.
Апеляційний суд, приймаючи до уваги, що ОСОБА_1 знає про наявність відповідного провадження в суді апеляційної інстанції, повідомлявся про розгляд апеляційної скарги в установленому законом порядку, не подав клопотання про відкладення розгляду справи та повідомив про небажання приймати участь у судовому засіданні, враховуючи що участь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності не є обов'язковою під час розгляду справи в апеляційній інстанції, вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності ОСОБА_1 .
Апеляційний суд звертає увагу на те, що Європейський суд неодноразово вказував, що адміністративне правопорушення, санкція за вчинення якого у КУпАП передбачає адміністративний арешт, визнається кримінальним правопорушенням у розумінні Конвенції (справа "Гурепка проти України"), а позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки “право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності.
Визнання кримінально-правового змісту справи свідчить про те, що особа, яка притягається до відповідальності за вчинення такого правопорушення повинна користуватися основними гарантіями, які забезпечуються при обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, серед яких право знати, у вчиненні якого правопорушення його підозрюють або обвинувачують, бути чітко і своєчасно повідомленим про свої права та обов'язки, мати захисника, оскаржувати судові рішення в апеляційному та касаційному порядку та інші.
Крім того, апеляційний суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що ЄСПЛ неодноразово зазначав, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. («Пономарьов проти України»)
Апеляційний суд вважає, що допущені судом першої інстанції порушення процесуального закону не можуть бути безумовною підставою для скасування судового рішення та ухвалення іншого судового рішення аналогічного за своїм змістом.
Апеляційний суд вважає, що підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції можуть бути тільки істотні порушення вимог процесуального законодавства, які перешкодили суду правильно встановити фактичні обставини та надати вірну оцінку сукупності досліджених доказів та прийти до обґрунтованого висновку про доведеність вини у вчиненні правопорушення.
Так, діючий КУпАП не містить визначення правових підстав для скасування судового рішення суду першої інстанції у зв'язку з чим при вирішанні цього питання необхідно виходити із загальних принципів здійснення судочинства.
Апеляційний суд вважає, що судове рішення суду першої інстанції підлягає обов'язковому скасуванню у тому, випадку, коли за наявності підстав для закриття провадження суд не закрив провадження по справі, або коли рішення було ухвалено незаконним складом суду.
Зокрема, підлягає обов'язковому скасуванню судове рішення у тому разі, коли вину обвинуваченого не доведено сукупністю належних та допустимих доказів по справі, коли відсутня подія правопорушення або коли в діях особи, яка притягається до відповідальності відсутній склад відповідного правопорушення.
Так, враховуючи, що в своїх доводах ОСОБА_1 посилається на те, що суд першої інстанції прийшов до безпідставного висновку про доведеність вини у вчиненні правопорушення, суд апеляційної інстанції у повному обсязі перевірив вищевказані доводи.
Перевіряючи вищевказані доводи апеляційної скарги, апеляційний суд, враховуючи недосконалість КУпАП, який було введено в дію Постановою Верховної Ради Української РСР №8074-10 від 07.12.1984 року, вважає за необхідне здійснювати правосуддя, виходячи з загальних принципів здійснення судочинства, з метою забезпечення справедливої процедури і юридичної визначеності.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , апеляційний суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а постанову судді залишити без змін з наступних підстав.
Згідно ст.245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності із законом.
Відповідно до вимог ст.280 КУпАП, суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення має з'ясувати, чи було вчинено правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини адміністративного правопорушення, належним чином мотивував свої висновки щодо доведеності вини ОСОБА_1 та призначив йому справедливе стягнення в розмірі, який встановлено санкцією ч.1 ст.130 КУпАП, яке відповідає особі правопорушника та характеру вчиненого правопорушення.
Перевіряючи доводи апелянта щодо його невинуватості у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, апеляційний суд, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення та ґрунтується на всебічному, повному, та об'єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.
Статтею 254 КУпАП передбачено, що у випадку виявлення адміністративного правопорушення, складається протокол про адміністративне правопорушення, який є основним процесуальним документом і єдиною підставою для розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Постанова суду відповідає вимогам ст.283 КУпАП, і містить опис обставин, встановлених при розгляді справи, зазначення нормативного акту, який передбачає відповідність за дані правопорушення та прийняте по справі рішення.
Апеляційний суд надає оцінку сукупності доказів, які містяться в матеріалах справи з точки зору належності, допустимості, достовірності та достатності для прийняття відповідного процесуального рішення.
Апеляційним судом не встановлено порушень вимог ст. ст.254, 255, 256 КУпАП.
Так, зі змісту доводів апеляційної скарги вбачається що ОСОБА_1 не заперечує ,що дійсно 23.05.2023 року, дійсно керував транспортним засобом і був зупинений працівниками поліції, та на пропозицію працівників поліції пройшов огляд на визначення стану сп'яніння за допомогою приладу Драгер на місці. Однак, вказує на те, що працівники поліції порушили порядок проведення огляду водія на визначення стану сп'яніння, оскільки йому не було роз'яснено його права відповідно до вимог закону, а прилад, за допомогою якого він пройшов огляд на визначення стану сп'яніння, був технічно несправним, результат якого був незаконним.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що розгляд справи в суді відбувся за участі у судовому засіданні особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , який вину не визнав та пояснив суду, що 23.05.2023 року алкогольні напої не вживав, але випив у цей день енергетик, алкоголь вживав напередодні - 22.05.2023 року.
Суддя, заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку що вина ОСОБА_1 у вчиненому підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №231979 від 23.05.2023 року, роздруківкою показників спеціального технічного засобу алкотестера Drager- 6810 від 23.05.2023 року № 3835, актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, записами відеофіксації за 23.05.2023 року, які містяться в матеріалах провадження та досліджені в судовому засіданні, а також іншими матеріалами справи в їх сукупності.
Апеляційний суд вважає, що судом були в повному обсязі досліджені всі доводи надані ОСОБА_1 , надано їм належну правову оцінку, детально досліджені всі наявні докази в матеріалах справи, на підставі яких суд прийшов до обґрунтованого висновку про вчинення останнім адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Відповідно до виписаних у ст. ст.254, 255, 256 КУпАП положень, протокол про адміністративне правопорушення - це офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою про вчинення діяння, яке містить ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП, у якому крім іншого, зазначаються відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Апеляційним судом не встановлено порушень вимог ст. ст.254, 255, 256 КУпАП.
Статтею 254 КУпАП передбачено, що у випадку виявлення адміністративного правопорушення, складається протокол про адміністративне правопорушення, який є основним процесуальним документом і єдиною підставою для розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує факти неправомірних дій і розцінюється як основне джерело доказів.
В своїх судових рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував на те, що формулювання обвинувачення є важливою умовою справедливого та об'єктивного судового розгляду.
В рішенні у справі «Маттоціа проти Італії" Європейський Суд зазначив, що «обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення». Хоча ступінь "детальності" інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту.
Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що суть обвинувачення полягає в тому, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП звинувачується керуванні транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння та порушенні вимог ст.2.9А Правил дорожнього руху України.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №231979 від 23.05.2023 року (а.с.1) вбачається, що водій ОСОБА_1 23.05.2023 року о 19.04 год. в с. Довгополе Верховинського району Івано-Франківської області керував транспортним засобом марки ВАЗ 21011 державний номерний знак НОМЕР_1 перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння зі згоди водія проводився у встановленому законом порядку на місці зупинки із застосуванням спеціального технічного приладу Alkotest Drager 6810, результат тесту 0,95 % проміле, тест №3835, чим порушив вимоги п.2.9 а Правил дорожнього руху та вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП. зазначено, що під час оформлення протоколу застосовано технічний засіб відеозапису на нагрудну боді камеру, відео долучено до протоколу.
Вказаний протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою на те особою - поліцейським СРПП Верховинського РВП капралом поліції Яворським І.І., з заповненням всіх необхідних реквізитів, встановлених ст.256 КУпАП, протокол та підписаний уповноваженою особою.
ОСОБА_1 було роз'яснено його права та обов'язки, передбачені ст.63 Конституції України, ст.268 КУпАП та повідомлено про розгляд справи у Верховинському районному суді, про що свідчить власноручний підпис ОСОБА_1 у відповідній графі протоколу та долучені до матеріалів справи відеозаписи з нагрудних камер працівників поліції.
В протоколі зазначені свідки не зазначені, вказано про застосування відеофіксанції події на нагрудну боді камеру поліцейського.
Зазначено, що до протоколу додається диск з відео, чек приладу Драгер, акт використання технічного приладу Драгер, рапорт.
Особу водія було встановлено на підставі паспорта, посвідчення водія у ОСОБА_1 не вилучалось, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом не видавався.
У вказаному протоколі у графі пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 не надав пояснення по суті вчиненого правопорушення.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 стверджує, що копія протоколу про адміністративне правопорушення є нечитабельною, а тому вважає, що працівниками поліції його не було ознайомлено із суттю висунутого обвинувачення за ч.1 ст.130 КУпАП.
Апеляційний суд наведені доводи апелянта вважає безпідставними, оскільки вручення відповідної копії протоколу про адміністративне правопорушення відповідає вимогам Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом МВС України від 06.11.2015р. №1376, та усталеній судовій практиці.
Так, відповідно до технічного опису бланка протоколу про адміністративне правопорушення, він являє собою аркуш паперу розміром 210х297 мм (+-0,5 мм), масою 80 г/кв. м і складається з протоколу та копії. Протокол і копія надруковані на самокопіювальному папері з лицьового боку трьома фарбами способом офсетного друку.
Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення та долучених до матеріалів справи відеозаписів з нагрудних камер працівників поліції вбачається, що ОСОБА_1 був ознайомлений зі змістом протоколу, отримав його копію та знав, що звинувачується за ч.1 ст.130 КУпАП в тому, що керував транспортним засобом у стані сп'яніння (а.с.1)
Протокол про адміністративне правопорушення було складено за участю ОСОБА_1 , який власноручно розписався у відповідній графі протоколу про його ознайомлення зі змістом протоколу., що не заперечується в апеляційній скарзі.
Апеляційний суд вважає, що обставини за яких було складено протокол та порядок розгляду справи у суді першої інстанції свідчать про те, що ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про суть висунутого обвинувачення та мав можливість організувати ефективний захист своїх інтересів в суді.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 були роз'яснено його права та обов'язки відповідно до вимог закону, про що свідчить його власноручний підпис у відповідній графі протоколу та не виявив бажання скористатись правовою допомогою адвоката при складанні протоколу щодо нього за ч.1 ст.130 КУпАП, а також при розгляді справи в суді першої інстанції та в суді апеляційної інстанції. Договір на надання правової допомоги при розгляді справи про обвинувачення ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП із захисником не було укладено.
Таким чином, дані протоколу про адміністративне правопорушення, а також відеозаписи з нагрудної камери працівника поліції свідчать про те, що особі, яка притягається до відповідальності, ОСОБА_1 було ознайомлено з правами, які передбачені ст.268 КУпАПта ст.63 Конституції України, що повністю спростовує доводи апелянта.
Зокрема, відповідно до статті 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом апеляційної інстанції були досліджені відеозаписи з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції.
Судом апеляційної інстанції були досліджені відеозаписи з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції, які долучені до протоколу про адміністративне правопорушення. Дані відеозаписів є належними та допустимими доказами, оскільки вони отримані у встановленому законом порядку та дозволяють повно і всебічно встановити обставини вчиненого адміністративного правопорушення.
Відеозаписами зафіксовані реальні дані, які не можуть бути спотворені та мають істотне значення для розгляду справи, оскільки дозволяють встановити психологічне ставлення ОСОБА_1 до вчиненого правопорушення та додаткові обставини, які прямо вказують на нього, як на правопорушника, який керував транспортним засобом та відмовився від проходження огляду на визначення стану сп'яніння.
Апеляційний суд вважає, що у справі достатньо даних для обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Так, апеляційний суд констатує, що відеофіксація події відбувалась під час руху автомобіля марки ВАЗ 21011 державний номерний знак НОМЕР_1 та і на місці зупинки транспортного засобу, якою зафіксовано факт керування водієм ОСОБА_1 транспортним засобом без використання пасивного ременя безпеки, що і послужило причиною для зупинки транспортного засобу та перевірки документів водія.
Зі змісту відеозапису вбачається, що в автомобілі сторонніх осіб під час зупинки працівниками поліції не перебувало, що повністю підтверджує, що вказаним транспортним засобом керував саме ОСОБА_1 .
Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до вищевказаного відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 повністю визнавав факт керування транспортним засобом і відеозапис з нагрудної камери працівника поліції починається з того, що працівниками поліції були зафіксовано рух та зупинку руху автомобіля марки ВАЗ 21011 державний номерний знак НОМЕР_1 . В подальшому відеозаписом зафіксовано, як працівник поліції підходить до транспортного засобу, яким керує ОСОБА_1 та наголошую водію з приводу того, що останній керує транспортним засобом без пристебнутого ременя безпеки. Про порушення даних вимог ПДР ОСОБА_1 не заперечував та погоджувався сплатити штраф.
Відеозаписом зафіксовано, що на вимогу надати посвідчення водія та страховий поліс а автомобіль, ОСОБА_1 повідомив, що посвідчення водія та обов'язкового страхового поліса на автомобіль у нього відсутній, після чого працівник поліції повідомив останнього про порушення вимог ПДР, що послужило в подальшому складання постанови про накладення адміністративного стягнення за ч.5 ст.121 КУпАП.
Відеозаписом також зафіксовано встановлення даних водія ОСОБА_1 за допомогою додатку ДІЯ. Роз'яснення ОСОБА_1 його прав та обов'язків відповідно до вимог закону, зокрема скористатись правовою допомогою адвоката та роз'яснено порядок оскарження незаконних дій працівників поліції, на що останній відповів, що розуміє свої права. ОСОБА_1 також було повідомлено про відео фіксацію події на боді камеру працівника поліції.
Відеозаписом зафіксовано, що працівником поліції після встановлення даних водія ОСОБА_1 , оголошено зміст та вручено копію постанови про накладення адміністративного стягнення за порушенням ним ч.5 ст. 121КУпАП, а також порядок оплати штрафу за вчинене правопорушення. Після чого водію було повідомлено про наявність у нього ознак сп'яніння, а саме: запах алкоголю з ротової порожнини, та запропоновано водію ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння за допомогою приладу Драгер, на що водій погодився. Зокрема, працівником поліції було наголошено про наявність сертифікату на прилад Драгер та запропонував і надав водію ОСОБА_1 на ознайомлення сертифікат приладу Драгер, за допомогою якого останній згодом пройшов огляд на визначення стану сп'яніння.
Відеозаписами також зафіксовано неодноразово пропозицію працівника поліції ОСОБА_1 щодо проходження огляду на визначення стану сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу Драгер або проїхати до медичного закладу для проходження відповідного огляду, на що останній погодився пройти огляд на місці зупинки за допомогою приладу Драгер.
Відеозаписами зафіксовано надання водію ОСОБА_1 запакованого мундштука для власноручного ним його розпакування, за допомогою якого останній продув прилад Драгер. На зауваження працівника поліції щодо запаху алкоголю з порожнини рота, ОСОБА_1 особисто зазначив, «що може чути». Відеозаписами зафіксовано, що внаслідок неналежного виконання вимог працівника поліції щодо проходження огляду на стан сп'яніння перша спроба пройти такий огляд не призвела до отримання результату, після чого водію було повторно роз'яснено процедуру продуття приладу, повідомлено номер тесту 03835 і після повторного продуття приладу Драгер, результат якого показав 0.95 % проміле, результат огляду зафіксовано на боді камеру працівника поліції. Повідомлено ОСОБА_1 , що отриманий результат перевищує допустиму норму алкоголю в крові 0.2 проміле та , що останній перебуває у стані сп'яніння. .
Після отриманого результату огляду 0.95 % проміле, працівник поліції неодноразово з'ясовував у ОСОБА_1 чи згідний останній із результатом огляду, на що останній відповів стверджувальною відповіддю та не виявив бажав проїхати у медичний заклад для повторного проходження відповідного огляду на стан сп'яніння з метою спростування позитивного результату огляду. ОСОБА_1 було роз'яснено, що рішення у справі за звинуваченням його у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП буде прийнято судом.
Зафіксовано згоду ОСОБА_1 із результатом огляду 0.95 % проміле , який було отримано внаслідок проходження огляду за допомогою приладу Драгер, підписання ним роздрукованого результату огляду та акту огляду. ОСОБА_1 було повідомлено про складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, повідомлено про відсторонення від керування транспортним засобом та про необхідність прибуття на місце події тверезого водія для подальшого керування автомобілем.
Відеозаписами бодікамери працівника поліції зафіксовано складання протоколу про адміністративне правопорушення та повідомлення водію ОСОБА_1 , що за результатами огляду на визначення стану сп'яніння щодо нього було встановлено, що останній перебуває в стані алкогольного сп'яніння. Відеозаписом зафіксовано ознайомлення працівником поліції водія ОСОБА_1 зі змістом протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №231979 від 23.05.2023 року, зафіксовано підписання ОСОБА_1 відповідних граф протоколу, а також вручення останньому копії протоколу під підпис.
Апеляційний суд вважає, що вищевказані відеозаписи дозволяють встановити, що під час проведення огляду на стан сп'яніння та складання протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 не висловлював свою незгоду з діями працівників поліції, чи будь які зауваження стосовно проходження встановленого законом огляд на стан сп'яніння, погодився з позитивним результатом огляду на стан сп'яніння, який було проведено поліцейським за допомогою приладу Драгер, внаслідок чого було встановлено, що він перебуває у стані сп'яніння та складено стосовно нього протокол про притягнення його до адміністративної відповідальності за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.
Апеляційний суд неодноразово звертав увагу у своїх рішеннях, що право на захисника виникає у особи, яка обвинувачується у вчиненні правопорушення, тільки після складання стосовно неї відповідного протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки за своїм правовим змістом проведення огляду на стан сп'яніння є виконанням обов'язків водія відповідно до Правил дорожнього руху України.
Разом з тим, відеозаписи у сукупності із матеріалами провадження свідчать про те, що ОСОБА_1 після роз'яснення йому прав відповідно до вимог закону не виявив бажання скористатися правовою допомогою адвоката.
Таким чином, апеляційний суд звертає увагу на те, що на відеозаписах зафіксовано керування водієм ОСОБА_1 транспортним засобом і останній не заперечував факт керування транспортним засобом, пройшов огляд на визначення стану сп'яніння за допомогою приладу Драгер 6810 та погодився із позитивним результатом огляду, який становив 0.95 % проміле, внаслідок чого було встановлено, що останній перебував в стані алкогольного сп'яніння, у зв'язку з чим стосовно нього було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №231979 від 23.05.2023 року.
Відеозаписи долучені до матеріалів справи надають можливість повно та об'єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку ОСОБА_1 у вчиненні ним правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП.
Відповідно до матеріалів справи та відеозаписів з відеореєстраторів працівників поліції вбачається, що правовою підставою для пропозиції пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння було саме виявлення працівником поліції наявних ознак алкогольного сп'яніння у водія ОСОБА_1 .
Апеляційний суд звертає увагу на те, що доводи апелянта про те, що прилад Драгер, за допомогою якого ним пройдено огляд на визначення стану сп'яніння був технічно несправним, не відповідає дійсності та спростовується відеодоказами доданими до матеріалів справи, відповідно до яких останньому працівником поліції було надано для ознайомлення сертифікат про повірку приладу Драгеру для використання у проведенні огляду на стан сп'яніння.
До матеріалів справи долучено роздруківку приладу Drager Alcotest 6810 (а.с.3) тест №3835, в результаті огляду ОСОБА_1 поліцейським за допомогою технічного засобу 23.05.2023 року було встановлено, що останній перебуває у стані алкогольного сп'яніння, оскільки результат тесту показав 0.95 %. Вказаний результат складений із заповненням всіх необхідних реквізитів, не містить довільних висловлювань або помилок, підписаний ОСОБА_1 , що підтверджується долученими до матеріалів справи відеодоказами та власноручним підписом правопорушника у чеку приладу Драгер.
Відеодокази містять дані того, що ОСОБА_1 погодився із отриманим результатом огляду 0.95 % проміле та не висловив бажання пройти огляд на визначення стану сп'яніння в медичному закладі. В роздруківці приладу зазначено, що прилад пройшов калібрування 20.12.2022 року.
Так, до матеріалів справи додано акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с.2), у відповідності до якого було проведено огляд водія ОСОБА_1 у результаті із виявленими у нього ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, не виразне мовлення, результат огляду на стан сп'яніння був позитивний 0.95 % проміле. Слід зауважити, що в акті огляду в графі щодо згоди із результатом обстежуваної особи наявний власноручний підпис правопорушника. В акті огляду свідки не зазначені, зазначено про застосування відео фіксації події.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що проведення огляду та оформлення результатів огляду на стан алкогольного сп'яніння, проводиться двома способами: 1) поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; 2) лікарем закладу охорони здоров'я, які затверджені управлінням охорони здоров'я місцевих держаних адміністрацій, в інших закладах охорони здоров'я проведення вказаного огляду заборонено.
Для проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння водія транспортного засобу в закладах охорони здоров'я, відповідно до ч. 3 ст. 256 КУпАП та п. п. 7, 8 Інструкції, є три підстави: 1) незгода водія на проведення огляду на стан сп'яніння працівником поліції з використанням спеціальних технічних засобів на місці зупинки транспортного засобу; 2) незгода водія з його результатами; 3) скоєння дорожньо-транспортної пригоди, унаслідок якої є особи, що загинули або травмовані.
Апеляційний суд неодноразово наголошував на тому, що незгода водія з результатами огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою спеціального технічного засобу свідчить про недопустимість використання вказаних результатів як доказів доведеності вини у вчиненні адміністративного правопорушення і є правовою підставою для направлення водія на відповідний огляд на стан алкогольного сп'яніння в медичний заклад.
При цьому, незгода водія з результатами огляду, який було проведено працівником поліції за допомогою спеціального технічного засобу може бути здійснена різними способами та встановлюється на підставі доказів, які досліджені в судового засіданні.
Незгода водія транспортного засобу із позитивним результатом проведеного огляду на стан алкогольного сп'яніння повинна бути здійснена безпосередньо після проведення такого огляду, шляхом активних дій самого водія та висловлена в категоричній чіткій формі.
У відповідності до рапорту поліцейського СРПП Верховинського РВП ГУНП в Івано-Франківській області капрала поліції І.Яворського (а.с.4) про те, що 23.05.2023 року було зупинено транспортний засіб марки ВАЗ 21011 державний номерний знак НОМЕР_1 в в с. Довгополе Верховинського району Івано-Франківської за порушення ПДР, водій не користувався ременем безпеки. На вимогу працівника поліції водій надав реєстраційний документ на автомобіль, посвідчення водія та страховий поліс на автомобіль водієм не було надано. Дані водія ОСОБА_1 було встановлено на підставі додатку ДІЯ. Під час спілкування із водієм було виявлені ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, після чого було запропоновано водію пройти огляд на визначення стану сп'яніння за допомогою приладу Драгер Алкотест 6810, на що останній погодився, результат огляду 0.95 % проміле. Зазначено, що водій відмовився від проведення повторного огляду у медичному закладі Верховинської КНП ВБЛ ВСР. З даним результатом водій погодився, встановлено, що водій перебував в стані алкогольного сп'яніння. Зазначено в рапорті про проведення відео фіксації події та про роз'яснення водію його прав та обов'язків. По даному факту відносно ОСОБА_1 складено протокол за ч.1 ст.130 КУпАП та постанову за ч.5 ст.121 КУпАП.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що вказаний рапорт за своїм правовим змістом є службовим документом, яким інформують начальника про законність своїх дій.
Разом з тим, дані вищевказаного рапорту повністю узгоджуються з іншими матеріалами справи в частині послідовності дій працівників поліції, щодо оформлення ними протоколу про адміністративне правопорушення.
Долучено копію постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху,зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД №252077 від 23.05.2023 року про накладення на ОСОБА_1 стягнення за керування ним транспортним засобом за відсутності ременя безпеки, посвідчення водія та страхового поліса на автомобіль (а.с.5), копію якої ОСОБА_1 вручено під його власноручний підпис.
Апеляційний суд вважає, що вирішуючи питання щодо незгоди водія транспортного засобу із отриманим позитивним результатом огляду на стан сп'яніння поліцейським за допомогою спеціального технічного засобу, необхідно враховувати процесуальну поведінку водія транспортного засобу та звертати увагу на його ставлення щодо можливості спростувати отриманий результат шляхом проведення відповідного огляду у медичному закладі.
Разом з тим, відмова водія транспортного засобу пройти огляд на стан сп'яніння у медичному закладі свідчить про те, що він не бажає скористатися своїм правом на спростування отриманого результату шляхом проведення такого огляду професійним лікарем у закладі охорони здоров'я та не заперечує позитивний результат огляду на стан сп'яніння.
Отже, за наявності у матеріалах справи сукупності належних та допустимих доказів, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що водій ОСОБА_1 , вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки поза розумним сумнівом, керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, що є порушенням п.2.9 а) ПДР.
В результаті перевірки доводів апеляційної скарги не було встановлено порушень, передбаченого ст.266 КУпАП порядку проведення огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння та приписів Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом від 09 листопада 2015 року № 1452/735, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 року за № 1413/27858, та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 року № 1103.
Апеляційний суд вважає доведеним те, що водій ОСОБА_1 23.05.2023 року о 19.04 годин в с. Довгополе Верховинського району Івано-Франківської області керував транспортним засобом марки ВАЗ 21011 державний номерний знак НОМЕР_1 перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, огляд на стан алкогольного сп'яніння зі згоди водія проводився у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням спеціального технічного приладу Alkotest Drager6810, результат тесту 0,95 проміле, тест №3835, чим порушив вимоги п.2.9 а Правил дорожнього руху та вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
Такими чином, перевіривши сукупність доказів по справі, апеляційний суд вважає, що сукупність досліджених доказів поза всяким розумним сумнівом доводить факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння.
Відповідно до вимог п. 2.9 а) Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Згідно з ч. 1 ст. 130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції є адміністративним правопорушенням і тягне за собою адміністративну відповідальність.
Апеляційний суд вважає, що сукупність досліджених судом доказів поза розумним сумнівом свідчить про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки він керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.
Апеляційний суд вважає, що обране судом адміністративне стягнення відповідає вимогам ст.23 КУпАП, відповідно до якої адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення та запобігання вчиненню нових правопорушень самим правопорушником та іншими особами.
При накладенні стягнення було враховано судом першої інстанції характер вчиненого правопорушення, особу порушника та обставини, вчиненого адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.294 КУпАП,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 07 серпня 2023 року щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення.
Суддя Івано-Франківського
апеляційного суду О.П. Васильєв