КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 червня 2023 року № 320/14429/23
Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Лиска І.Г., розглянувши у м. Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій,
ВСТАНОВИВ:
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом, в якому ( з урахуванням заяви про зміну позовних вимог), просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві щодо відмови у здійсненні ОСОБА_1 перерахунку та виплати пенсії без обмеження максимальним розміром, у розмірі 83% від сум грошового забезпечення, згідно з довідкою про розмір грошового забезпечення від 30.04.2021 № 92/Б/99-99-09-01-14 виданою Державною фіскальною службою України, починаючи з 01.04.2019;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії без обмеження максимальним розміром, у розмірі 83% від сум грошового забезпечення, згідно з довідкою про розмір грошового забезпечення від 30.04.2021 № 92/Б/99-99-09-01-14 виданою Державною фіскальною службою України, починаючи з 01.04.2019 та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач при перерахунку його пенсії на виконання рішень Окружного адміністративного суду м. Києва протиправно обмежив розмір його пенсії максимальним розміром, а саме десятьма прожитковими мінімумами, оскільки такі обмеження до його пенсії не застосовуються.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.05.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки обмеження розмір його пенсії максимальним розміром здійснено відповідно до норм чинного законодавства.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 є пенсіонером, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 серії НОМЕР_2 від 05.05.2010 та отримує пенсію, призначену відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Рішенням Окружного адміністративного суму м. Києва від 19.03.2021 по справі №640/28505/20 адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної податкової України, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Державної фіскальної служби України про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії - задоволено частково. Зобов'язано Державну фіскальну службу України підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві нову довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 , станом на 05 березня 2019 року, у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ, статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-XII та з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року №704, із обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, для проведення з 01 квітня 2019 року перерахунку основного розміру його пенсії. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо зменшення розміру пенсії ОСОБА_1 за рахунок виплати 75% суми підвищення до пенсії на підставі постанови Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» №103 від 21 лютого 2018 року, починаючи з 05 березня 2019 року по 31 грудня 2019 року. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію у розмірі, який обчислено з урахуванням 100% суми підвищення до пенсії, починаючи з 05 березня 2019 року по 31 грудня 2019 року. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві щодо зменшення розміру пенсії ОСОБА_1 з 83% до 70% грошового забезпечення при здійсненні перерахунку пенсії з 01 січня 2018 року. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у місті Києві провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії з розрахунку 83% від розміру грошового забезпечення, починаючи з 01 січня 2018 року з урахуванням проведених виплат. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Стягнуто на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 420,40 грн за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України. Стягнуто на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1500,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.
Рішенням Окружного адміністративного суму м. Києва від 08.09.2022 по справі №640/27855/21 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві у здійсненні перерахунку з 01.04.2019 пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Державної фіскальної служби України від 30.04.2021 №92/Б/99-99-09-01-14 про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії з урахуванням розмірів щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії за відповідною посадою, та поверненні вказаної довідки органу, що її видав. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок з 01.04.2019 та доплату пенсії ОСОБА_1 з урахуванням грошового забезпечення за відповідною (аналогічною) посадою, що визначене у довідці Державної фіскальної служби України від 30.04.2021 №92/Б/99-99-09-01-14, а саме у розмірі 37 524,17 грн., що включало такі складові: посадовий оклад - 9 590, 00 грн.; оклад за військовим званням (підполковник) - 1 480,00 грн.; надбавку за вислугу років (50 відсотків) - 5 535,00 грн.; надбавку за особливості проходження служби (96,7 відсотків) - 16 057,04 грн.; премія - (35,7 відсотків) - 3 423,63 грн.; надбавка за службу в умовах режимних обмежень (розмір, якої визначається станом на дату звільнення із служби - 15 відсотків) - 1 438,50 грн. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908,00 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Листом ГУ ПФУ в м. Києві від 28.12.2022 №28797-27552/Б-02/8-2600/22 позивача повідомлено, що починаючи з 01.04.2019 при визначенні розміру його пенсії відповідач, посилаючись на вимоги ст.43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» застосовує обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.
Вважаючи протиправною, бездіяльність відповідача, щодо обмеження розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Частиною п'ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до преамбули Закону №2262 цей Закон визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.
Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону №2262, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, вперше введено в дію Законом України від 08.07.2011 №3668-VІ "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" (далі - Закон №3668-VІ), який набрав законної сили 01.10.2011.
Відповідно до положень статті 2 Закону №3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, як постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", "Про пенсійне забезпечення", "Про судоустрій і статус суддів", Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Водночас Законом №3668-VI внесено зміни у статтю 43 Закону №2262, яку викладено в редакції Закону №3668-VI, а саме: максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону №2262.
Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного Рішення положення частини сьомої статті 43 Закону №2262, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто 20.12.2016.
Конституційний Суд України у Рішенні від 20.12.2016 №7-рп/2016, яким визнав такими, що не відповідають статті 17 Конституції України, положення частини сьомої статті 43 Закону №2262, виходив із того, що норми-принципи частини п'ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв'язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені. При цьому Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом №2262, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
Таким чином, з 20 грудня 2016 року, з урахуванням положень рішення КСУ №7-рп/2016, у Законі України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" відсутня частина сьома статті 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр є нереалізованими.
Даний висновок узгоджується з позицією, що викладена в постановах Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі №127/4267/17, від 16 жовтня 2018 року у справі №522/16882/17, від 06 листопада 2018 року у справі №522/3093/17, від 31 січня 2019 року у справі №638/6363/17, від 12 березня 2019 року у справі №522/3049/17, від 14 травня 2019 року у справі №591/2109/17, від 08 серпня 2019 року у справі №522/3271/17, від 10 жовтня 2019 року у справі №522/22798/17, від 30 жовтня 2020 року у справі №522/16881/17 та від 17 травня 2021 року у справі №343/870/17.
Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону №2262, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом №3668-VI, яким внесено зміни у статтю 43 Закону №2262, шляхом викладення її в редакції Закону №3668-VI.
Тобто, положення частини сьомої статті 43 Закону №2262 та положення частини першої статті 2 Закону №3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон №2262), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону №2262) та є однаковими за змістом.
Конституційним Судом України у Рішенні від 20.12.2016 №7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає статті 17 Конституції України положення частини сьомої статті 43 Закону №2262.
При цьому положення статті 2 Закону №3668-VI (у частині поширення її дії на Закон №2262), які дублюють зміст частини сьомої статті 43 Закону №2262, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії осіб, пенсія яким призначена відповідно до Закону №2262.
Тобто, на момент виникнення спірних правовідносин наявна колізія між Законом №2262 з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 та Законом №3668-VI - у частині обмеження максимальним розміром пенсії особам, яким призначена пенсія відповідно до Закону №2262.
Оскільки норми вказаних законів неоднаково регулюють правовідносини щодо пенсійного забезпечення осіб, яким призначена пенсія відповідно до Закону №2262, у частині обмеження їх пенсії максимальним розміром, суд доходить висновку, що вони явно суперечать один одному.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України" зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу “якості закону”, передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Водночас положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі №812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.
У постанові від 13.02.2019, що винесена Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі №822/524/18 із посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових "прогалин" щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Зважаючи на викладене, у цій справі застосуванню підлягають норми Закону №2262 з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, а не норми Закону №3668-VI.
З огляду на вищевказане, суд у цій справі дійшов висновку, що обмеження Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві максимального розміру пенсії позивача, право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом №2262, є протиправним.
Саме такий висновок щодо застосування норм права у подібних спірних правовідносинах викладено Верховним Судом у численних постановах, зокрема: від 25 липня 2022 року у справі №580/3451/21; від 20 липня 2022 року у справі №340/2476/21; від 11 липня 2022 року у справі №620/613/21; від 29 червня 2022 року у справі №640/19118/18; від 18 травня 2022 року у справі №380/12337/20.
За таких обставин, порушені права позивача підлягають захисту шляхом визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у здійсненні ОСОБА_1 перерахунку та виплати пенсії без обмеження максимальним розміром, у розмірі 83% від сум грошового забезпечення, згідно з довідкою про розмір грошового забезпечення від 30.04.2021 № 92/Б/99-99-09-01-14 виданою Державною фіскальною службою України, починаючи з 01.04.2019.
Крім того, захист порушених прав позивача потребує зобов'язання відповідача здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії без обмеження максимальним розміром, у розмірі 83% від сум грошового забезпечення, згідно з довідкою про розмір грошового забезпечення від 30.04.2021 № 92/Б/99-99-09-01-14 виданою Державною фіскальною службою України, починаючи з 01.04.2019 з урахуванням виплачених сум.
Отже, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 1073,60 грн.
Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242 - 246, 250, 255 КАС України, суд
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у здійсненні ОСОБА_1 перерахунку та виплати пенсії без обмеження максимальним розміром, у розмірі 83% від сум грошового забезпечення, згідно з довідкою про розмір грошового забезпечення від 30.04.2021 №92/Б/99-99-09-01-14 виданою Державною фіскальною службою України, починаючи з 01.04.2019.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії без обмеження максимальним розміром, у розмірі 83% від сум грошового забезпечення, згідно з довідкою про розмір грошового забезпечення від 30.04.2021 №92/Б/99-99-09-01-14 виданою Державною фіскальною службою України, починаючи з 01.04.2019 з урахуванням виплачених сум.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн 60 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Лиска І.Г.