Справа № 752/10424/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
/заочне/
15 вересня 2023 року м. Київ
Подільський районний суд м. Києва у складі
головуючого судді - Якимець О. І.,
за участю секретаря судового засідання Карпишиної К. С.
учасники справи не з'явились,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в місті Києві справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк», третя особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольга Леонідівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна про визнання виконавчого напису такого, що не підлягає виконанню та стягнення надмірно набутих коштів,
ВСТАНОВИВ:
позивач звернувся до суду із позовною заявою до відповідача у якій просить: визнати виконавчий напис № 15563 виданий 04 липня 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н. С., таким, що не підлягає виконанню; стягнути з відповідача на користь позивача безпідставно стягнуті грошові кошти, що були стягнені у межах виконавчого провадження № НОМЕР_2 у сумі 18154,61 грн; вирішити питання розподілу судових витрат.
В обґрунтування позову покликається на те, що оспорюваний виконавчий напис вчинено з порушенням вимог чинного законодавства. Зокрема, зазначає, що в порушення вимог Закону України «Про нотаріат», Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, приватний нотаріус вчинив оспорюваний виконавчий напис відносно заборгованості, яка не є безспірною. Також позивач звертає увагу, що укладений кредитний договір, на якому було вчинено оспорюваний виконавчий напис нотаріально не посвідчений. За таких обставин, з огляду на вчинення нотаріусом виконавчого напису за відсутності доказів про безспірність заборгованості, а також вчинення виконавчого напису на нотаріально не посвідченому договорі, оскаржений виконавчий напис підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню. Разом із тим, просить стягнути суму стягнених на виконання оспорюваного виконавчого напису грошових коштів у спірному розмірі, адже такі набуті відповідачем без відповідної правової підстави. У відповідності до ст. 141 ЦПК України вирішити питання судових витрат.
Відповідачем не подано до суду відзив, який містив би заперечення на позов.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 02 червня 2023 року цивільну справу передано на розгляд до Подільського районного суду м. Києва за територіальною підсудністю (ч. 2 ст. 27 ЦПК України).
07 серпня 2023 року ухвалою судді позов залишено без руху для усунення недоліків викладених у мотивувальній частині ухвали.
11 серпня 2023 року ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Представником позивача подано до суду заяву про розгляд справи у відсутності сторони позивача. Позовні вимоги підтримує повністю та просить такі задовольнити.
У судове засідання учасники справи не з'явились, хоча належним чином повідомлялись про дату, час та місце цього засідання. Відповідач про причини неявки не повідомив, відзив на позов не подав, а тому з урахуванням поданої позивачем заяви, а відтак суд постановив ухвалу, яка внесена до протоколу судового засідання, про заочний розгляд справи з дотриманням вимог, встановлених ст.281 Цивільного процесуального кодексу України.
Згідно з ч.2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд прийшов наступного.
Суд установив, 04 липня 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального Харою Наталією Станіславівною вчинено виконавчий напис № 15563. Відповідно до його умов пропонується звернути стягнення з громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою - АДРЕСА_1 , який є боржником за кредитним договором від 15.08.2013, укладений між ним та відповідачам, та заборгованість становить за період з 02.07.2018 по 02.07.2019 у розмірі 17654,61 грн та витрати за вчинення цього виконавчого напису у сумі 500,00 грн, а всього у розмірі 18154,61 грн.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Юхименко О. Л. від 19 липня 2019 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2 на підставі виконавчого напису № 15563 виданого 04 липня 2019 року.
Звертаючись в суд з позовом позивач посилається на те, що приватним нотаріусом при вчиненні виконавчого напису було порушено вимоги закону, оскільки такий вчинений за відсутності доказів про безспірність заборгованості та на підставі нотаріально не посвідчено договору.
Відповідно до ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.
За змістом ст. 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
Главою 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5, передбачено порядок вчинення виконавчих написів.
Згідно з п.п. 1.1., 1.2. п. 1, п.п. 3.1., 3.5. п. 3 гл. 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.
Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.
Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем, за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.
При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 №1172.
Суд враховує, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі №826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.11.2016 скасовано, визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 №662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, а саме: п. 1 Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, в частині «а після слів «заставлене майно» доповнити словами «(крім випадку, передбаченого пунктом 11 цього переліку)»; доповнити розділ пунктом 11 такого змісту: «11. Іпотечні договори, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов'язанням до закінчення строку виконання основного зобов'язання. Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору; б) оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов'язання; в) засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов'язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувана про непогашення заборгованості; г) оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв'язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов'язання; ґ) довідка фінансової установи про ненадходження платежу», п. 2. Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: «Доповнити перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувана про непогашення заборгованості.». Зобов'язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною постанови Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 №662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.
Оскаржуваний виконавчий напис вчинено приватним нотаріусом вчинено 04.07.2019, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі № 826/20084/14.
Відповідно до п. 1 Переліку (в редакції, чинній на момент вчинення виконавчого напису) нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно, для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Із матеріалів справи суд установив, що товариство звернулось до приватного нотаріуса про вчинення оспорюваного напису, при цьому суд не встановив із матеріалів справи подання нотаріусу належним чином завіреної копії кредитного договору, яка б відповідала встановленим вимог чинного законодавства.
Зазначене узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 21.10.2020 у справі №172/1652/18 (провадження №61-16749св19).
Враховуючи наведене вище, суд прийшов до висновку про те, що оскільки укладений між кредитний договір, який наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, адже протилежного суд не встановив та відповідачем не доведено, що підтверджено копією такого наданого приватним виконавцем, як одного із документів, які надавались приватному нотаріусу для вчинення виконавчого напису, а тому наявні підстави для визнання оспорюваного виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, саме у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника, а таку позовну вимогу необхідно задовольнити.
Щодо позовної вимоги про стягнення безпідставно отриманих коштів, суд відмічає наступне.
У межах виконавчого провадження № НОМЕР_2 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва, з метою примусового виконання виконавчого напису нотаріуса та з боржника стягнуто грошові кошти у сумі 18154,61 грн, що підтверджено постановою про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_2 від 07 грудня 2022 року /а.с. 29/.
Таким чином, враховуючи, що цим рішенням суд визнав оспорюваний виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню, а відтак між сторони виникли також спірні правовідносини, які регулюються нормам статті 1212 Цивільного кодексу України, виходячи з наступних мотивів.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України, Кодекс) особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Згідно з ч. 3 ст. 1212 ЦК України положення глави 83 цього Кодексу (збереження майна без достатньої правової підстави) застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є правовідносини, які виникають у зв'язку з безпідставним утриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
При цьому, набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності правової підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала. Якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може застосовуватись тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена, у тому числі у виді розірвання договору.
Аналогічні правові висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03 червня 2016 року у справі № 6-100цс15, від 16 січня 2019 року у справі № 753/15556/15-ц, від 23 січня 2020 року у справі № 910/3395/19.
Повертаючись до матеріалів справи, суд відмічає, що правовою підставою для набуття ПАТ «Альфа-Банк» грошових коштів у спірному розмірі став виконавчий напис нотаріуса, який цим рішенням визнано таким, що не підлягає виконанню, а відтак оскільки відпадала правова підстава для отримання таких коштів, а тому грошові кошти у розмірі 18154,61 грн підлягають поверненню позивачу у відповідності до ст. 1212 ЦК України, а позовну вимоги необхідно задовольнити.
З урахуванням задоволення позову, на підставі ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2147,20 грн за подання заяви до суду, що підтверджено платіжними дорученнями. Таким чином, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у сумі 2147,20 грн.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 17, 76-81, 141, 264, 265, 273, 280-284, 354 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк», третя особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольга Леонідівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна про визнання виконавчого напису такого, що не підлягає виконанню та стягнення надмірно набутих коштів - задовольнити повністю.
Визнати виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н. С. від 04 липня 2019 року, зареєстрований за № 15563 таким, що не підлягає виконанню.
Стягнути з Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» на користь ОСОБА_1 набуті без достатньої правової підстави грошові кошти у розмірі 18154,61 грн.
Стягнути з Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2147,20 грн.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Учасники справи:
позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання - місце проживання - АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ;
відповідач Акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк», місце знаходження - місто Київ, вулиця Андріївська, будинок № 4, код ЄДРПОУ 14282829;
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна, останнє відоме місцезнаходження до припинення нотаріальної діяльності - місто Київ, вулиця Тарасівська, 18/12;
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольга Леонідівна, місцезнаходження - місто Київ, вулиця Окіпної Раїси, 4А, офіс 35-Б.
Повне судове рішення складено 15 вересня 2023 року.
Суддя О.І. Якимець