КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 квітня 2023 року № 320/156/23
Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Лиска І.Г., розглянувши в м. Києві у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо не здійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії відповідно до рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.12.2019 у справі №640/974/19 за період з 01.06.2015 по 31.12.2015 та відповідно до ухвали Деснянського районного суду м. Києва від 18.12.2019, якою роз'яснено Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 23.03.2018 у справі №754/13025/17 за період з 01.10.2019 по 02.04.2020;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області нараховувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.06.2015 по 31.12.2015 у розмірі 54955,42 грн та за період з 01.10.2019 по 02.04.2020 у розмірі 189340,50 грн, всього на суму 244295,92 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” №2262-ХІІ.
Вказує, що рішенням Окружного адміністративного суду від 23.12.2019 у справі №640/974/19, яке набрало законної сили 06.04.2020, було зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві виплатити ОСОБА_1 нараховану за період часу з 1 червня 2015 року по 31 грудня 2015 року пенсію за вислугою років. Також Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 18.12.2019 року, яка набрала законної сили 03.04.2020 року на підставі Ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду, роз'яснено Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 23.03.2018 року у адміністративній справі №754/13025/17, яким Головному управлінню Пенсійного фонду України у м. Києві, як правонаступнику Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України у м. Києві, за результатами розгляду поданої 27.09.2019 року у процедурі виконання судового рішення Деснянського районного суду м. Києва від 23.03.2018 року заяви №108299, необхідно здійснити з 01.10.2019 року перерахунок та виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 , без обмеження її граничного розміру, з розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати, яка визначена у висновку №51 судово-економічної експертизи судового експерта від 10.10.2019 року, без обмеження її граничного розміру, з урахуванням раніше проведених виплат. Проте, лише 09.11.2022 відповідач виконав зобов'язання відповідно до вказаних рішень суду, та позивач отримав суму доплати по перерахунку пенсії за період з 01.06.2015 по 21.12.2015 у розмірі 48394,50 грн та за період з 01.10.2019 по 02.04.2020 у розмірі 434321,95 грн. Позивач зазначає, що 28.11.2022 він звернувся до відповідача із заявою, в якій просив нарахувати та виплатити йому компенсацію втрати частини грошових доходів (пенсії) у зв'язку з порушенням строків їх виплати за рішеннями суду, проте листом від 12.12.2022 відповідач відмовив позивачу у нарахуванні та виплаті компенсації з тих підстав, що порушень закону в його діях не вбачається.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, позивач звернувся до суду з позовом у цій справі.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.01.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог у відзиві на позов відповідача вказав на відсутність підстав для виплати позивачу компенсації, передбаченої Законом України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати”. Крім того зазначив, що виплати пенсій можуть бути здійснені ГУ ПФУ у Київській області виключно за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством. Інших фінансових можливостей, крім зазначених, для здійснення виплат управління не має. Крім того, відповідно до статей 23 та 116 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.
Позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якому позивач підтримав позицію викладену в позовній заяві.
Позивач 03.04.2023 подав до суду клопотання в якому просив суд подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.
У зв'язку з поданим клопотанням позивача та на підставі ст.205 КАС України, суд вирішив подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 , виданим Олевським РВ УМВС України в Житомирській області 28.05.2004.
Позивач з 28.04.2015 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України “Про прокуратуру”, що підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_2 від 15.09.2015.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 нарахованої пенсії за вислугою років відповідно Закону України «Про прокуратуру» у період часу з 01.06.2015 по 31.12.2015, які оформлені листом Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві №98481/02/І-7899 від 23.10.2018;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві виплатити ОСОБА_1 нараховану за період часу з 01 червня 2015 року по 31 грудня 2015 року пенсію за вислугою років.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.12.2019 у справі № 640/974/19 адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 нарахованої пенсії за вислугою років відповідно Закону України «Про прокуратуру» у період часу з 01.06.2015 по 31.12.2015, які оформлені листом Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві №98481/02/І-7899 від 23.10.2018. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві виплатити ОСОБА_1 нараховану за період часу з 01 червня 2015 року по 31 грудня 2015 року пенсію за вислугою років. Присуджено з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на користь ОСОБА_2 понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 768,40 грн.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.04.2020 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві - залишено без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 грудня 2019 року - без змін.
Отже рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.12.2019 у справі № 640/974/19 набрало законної сили 06.04.2020.
Також ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 18.12.2019 року, яка набрала законної сили 03.04.2020 року на підставі Ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду, роз'яснено Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 23.03.2018 року у адміністративній справі №754/13025/17, зобов'язано Головному управлінню Пенсійного фонду України у м. Києві, як правонаступнику Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України у м. Києві, за результатами розгляду поданої 27.09.2019 року у процедурі виконання судового рішення Деснянського районного суду м. Києва від 23.03.2018 року заяви №108299, необхідно здійснити з 01.10.2019 року перерахунок та виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 , без обмеження її граничного розміру, з розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати, яка визначена у висновку №51 судово-економічної експертизи судового експерта від 10.10.2019 року, без обмеження її граничного розміру, з урахуванням раніше проведених виплат.
ГУ ПФУ у м. Києві листом №2600-0305-8/77034 від 12.06.2020 повідомило позивача, що заборгованість по рішенню суду від 23.12.2019 року буде виплачена згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 22.08 2018 року №649.
ГУ ПФУ у м. Києві листом №2600-0305-8/9740 від 17.07.2020 повідомило позивача, що заборгованість по вищезазначеним рішенням суду обліковується згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 №649 та буде виплачена в порядку черговості.
ГУ ПФУ у м. Києві 24.07.2020 листом №16328-16423/1-02/8-2600/20 повідомило позивача, що сума доплати у розмірі 482716,45 грн, яка нарахована на виконання рішень суду, буде виплачена в порядку, визначеному Постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 №649 із сум, передбачених Державним бюджетом на виконання судових рішень.
Листом №2600-0306-8/168211 ГУ ПФУ від 26.11.2020 у місті Києві повідомило позивача, що сума доплати в розмірі 434 321,95 грн нарахована на виконання Рішення суду, яке роз'яснене ухвалою від 18.12.2019 року, буде виплачена в межах бюджетних асигнувань, виділених на цю мету.
ГУ ПФУ в Київській області, як правонаступником відповідача, 09.11.2022 виконано зобов'язання перед позивачем відповідно до вказаних вище рішень суду та перераховано на мій рахунок перераховану на виконання вищезгаданих рішень Суду пенсію в розмірі 482 716,45 грн, в тому числі, за період з 01.06.2015 року по 31.12.2015 року - у розмірі 48 394,50 грн; за період з 01.10.2019 року по 02.04.2020 року - у розмірі 434 321,95 грн.
Позивач 28.11.2022 звернувся до ГУ ПФУ в Київській області з заявою, яка зареєстрована 28.11.2022 року за №17798/1-1000-22, у якій просив нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплат за рішеннями Суду, а саме: під час виплати 09.11.2022 року нарахованої суми пенсії за період з 01.06.2015 по 31.12.2015 в розмірі 54955,42 грн. та під час виплати 09.11.2022 року нарахованої суми пенсії за період з 01.10.2019 по 02.04.2020 року в розмірі 189340,50 грн, а всього разом - 244 295,92 грн.
ГУ ПФУ в Київській області 12.12.2022 розглянуло подану мною заяву та відмовило у нарахуванні та виплаті компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплат за рішеннями Суду за тієї підстави, що порушень закону в його діях, на його думку, не вбачається, а рішення суду стосується ГУ ПФУ в місті Києві, а не ГУ ПФУ в Київській області, про що проінформував листом №1000-0202-8/127197 від 12.12.2022 року.
Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача у зв'язку з нездійсненням нарахування та виплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Згідно зі ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Правове регулювання порядку нарахування та виплати громадянам компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати врегульовано Законом України від 19 жовтня 2000 року №2050-ІІ “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати”.
Відповідно до ст.1 цього Закону підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами за цим Законом необхідно розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Стаття 3 Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати” передбачає, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Крім того, пункти 1, 2 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159, відтворюють положення Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати”, конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.
Згідно з п.4 цього Порядку сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів.
При цьому необхідно зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер, спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи та пов'язані з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Суд звертає увагу, що використане у ст.3 Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати” формулювання, що компенсація обчислюється як добуток “нарахованого, але не виплаченого грошового доходу” за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або такий, який можна нарахувати, зокрема і на підставі судового рішення.
З системного аналізу наведених правових норм вбачається, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких основних умов: нарахування належних доходів (заробітної плати, пенсії, соціальних виплат, стипендії); порушення встановлених строків їх виплати (як з вини, так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців; зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги; доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата). При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу не відповідає ознакам платежу, що має разовий характер, оскільки зумовлена порушенням строків сплати відповідачем пенсії, що носило триваючий характер. У зв'язку з цим виплата компенсації проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли виплачений цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов'язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати. При цьому необхідно зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 08 серпня 2019 у справі № 638/19990/16-а; постанові від 15 серпня 2019 року у справі №674/24/17; постанові від 26 листопада 2019 року у справі №826/13003/16, і відповідно до вимог ч.5 ст.242 КАС України враховується судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Згідно з ч. 2 ст. 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів; компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.
Статтею 4 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати", виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Відтак, пенсійний орган, з вини якого пенсіонером не було вчасно нараховано та виплачено пенсію, повинен здійснити виплату такої пенсії з одночасною виплатою суми компенсації. Невиплата пенсіонеру суми компенсації у тому ж місяці, у якому здійснена виплата заборгованості з пенсії, є порушенням прав пенсіонера на отримання такої компенсації.
Захист права особи на отримання такої компенсації відбувається за її ініціативи шляхом звернення до відповідного органу про відновлення порушеного права.
Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 Закону №2050-ІІІ, окремих положень Порядку №159 дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
При цьому суд зауважує, що компенсація, передбачена Законом №2050-ІІІ, виплачується у разі порушення строків виплати доходу (перерахованої пенсії), а не виконання рішення суду.
Як було встановлено судом, рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.12.2019 у справі №640/974/19 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві виплатити ОСОБА_1 нараховану за період часу з 1 червня 2015 року по 31 грудня 2015 року пенсію за вислугою років.
Також, ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 18.12.2019 року, роз'яснено судове рішення Деснянського районного суду міста Києва від 23.03.2018 року у справі №754/13025/17 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, вказавши наступне.
Головному управлінню Пенсійного фонду України у м. Києві, як правонаступнику Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України у м. Києві, за результатами розгляду поданої 27.09.2019 року у процедурі виконання судового рішення Деснянського районного суду м. Києва від 23.03.2018 року заяви № 108299, необхідно здійснити з 01.10.2019 року перерахунок та виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 без обмеження її граничного розміру, з розрахунку 90 % від суми місячної заробітної плати, яка визначена у висновку № 51 судово-економічної експертизи судового експерта від 10.10.2019 року, без обмеження її граничного розміру, з урахуванням раніше проведених виплат.
На виконання вищезазначених рішень від 23.12.2019 у справі № 640/974/19 та від 18.12.2019 у справі №754/13025/17 Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області 09.11.2022 здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 :
- за період з 01.06.2015 по 31.12.2015 - сума складає 48394,50 грн, що підтверджується розрахунком на доплату (виплату, утримання) пенсії з Автоматизованої системи Розрахунку пенсій Пенсійного фонду України;
- за період з 01.10.2019 по 02.04.2020 - сума складає 434321,95 грн згідно з довідкою ГУ ПФУ у Київській області про нараховані суми на виконання рішення суду ОСОБА_1 ..
Оскільки вказані кошти нараховані в результаті перерахунку пенсії та відновлення прав позивача, порушених при виплаті пенсії у меншому розмірі, вказана сума є доходом в розумінні ст.2 Закону №2050-ІІІ.
Проте через відсутність бюджетних коштів рішення суду відповідачем тривалий час не виконувались, лише 09.11.2022 на користь позивача було перераховано недоплачену суму пенсії у розмірі 482716,45 грн, що підтверджується матеріалами справи.
З огляду на викладене, а також приймаючи до уваги той факт, що нараховану пенсію відповідно до рішення Окружного адміністративного суду від 23.12.2019 у справі № 640/974/19 та ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 18.12.2019 у справі №754/13025/17 виплачено позивачу з порушенням строків такої виплати, пенсійний орган повинен був при її виплаті нарахувати компенсацію втрати частини доходів за відповідний період, проте таких дій не вчинив.
Отже бездіяльність відповідача, яка потягла невиплату позивачу нарахованої суми пенсії, зокрема, за період з 01.06.2015 по 31.12.2015 (зобов'язання за рішенням суду від 23.12.2019 у справі № 640/974/19 виконано 09.11.2022), та за період з 01.10.2019 по 02.04.2020 (зобов'язання за рішенням суду від 18.12.2019 у справі №754/13025/17 виконано 09.11.2022), є протиправною.
Відповідно до частини четвертої статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Аналізуючи дані положення Кодексу, можна дійти висновку, що законодавством передбачено право суду у випадку встановлення порушення прав позивача зобов'язувати суб'єкта владних повноважень приймати рішення або вчиняти певні дії, якщо не передбачено право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Отже, враховуючи, що одержання доходу, на який розраховує позивач у даній справі у порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, зумовлено протиправною поведінкою суб'єкта владних повноважень - відповідача у справі, суд вважає, що відповідач зобов'язаний здійснити позивачу нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням встановлених строків їх виплати, зокрема за періоди з 01.06.2015 по 31.12.2015 та з 01.10.2019 по 02.04.2020, у зв'язку з порушенням встановлених строків їх виплати.
Щодо суми компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії, яку позивач просить зобов'язати відповідача нараховувати та виплатити ОСОБА_1 , суд зазначає таке.
Позивачем у позовній заяві наведений розрахунок суми компенсації за втрату частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати на підставі рішень судів, а саме: за період з 01.06.2015 по 31.12.2015 у розмірі 54955,42 грн. та за період з 01.10.2019 по 02.04.2020 у розмірі 189340,50 грн, всього на суму 244295,92 грн.
Наданий позивачем розрахунок суми компенсації грошового доходу, нарахованого, але не виплаченого позивачу до моменту фактичного отримання коштів, судом перевірений. Алгоритм розрахунків, на думку суду, відповідає методиці, визначеній постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 “Про затвердження Порядку проведення і компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати”.
При цьому суд зазначає, що відповідачем не наведено контррозрахунку, як і не вказано на наявність помилок у розрахунку суми компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії, який проведено позивачем.
З урахуванням викладеного суд вважає обґрунтованими позовні вимоги про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.06.2015 по 31.12.2015 у розмірі 54955,42 грн та за період з 01.10.2019 по 02.04.2020 у розмірі 189340,50 грн, всього разом 244295,92 грн.
Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем при зверненні до суду сплачений судовий збір у розмірі 992,40 грн.
Враховуючи задоволення позову, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у справі у сумі 992,40 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо не здійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії відповідно до рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.12.2019 у справі №640/974/19 за період з 01.06.2015 по 31.12.2015 та відповідно до ухвали Деснянського районного суду м. Києва від 18.12.2019, якою роз'яснено Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 23.03.2018 у справі №754/13025/17 за період з 01.10.2019 по 02.04.2020.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області нараховувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.06.2015 по 31.12.2015 у розмірі 54955,42 грн та за період з 01.10.2019 по 02.04.2020 у розмірі 189340,50 грн, всього на суму 244295,92 грн.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області судовий збір у розмірі 992 (дев'ятсот дев'яносто два) грн 40 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Лиска І.Г.