ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
про залишення позовної заяви без руху
"20" вересня 2023 р. Справа № 300/6379/23
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Микитюк Р.В., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Державної установи "Територіальне медичне об'єднання МВС України в Івано-Франківській області" про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 , 15.09.2023 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної установи "Територіальне медичне об'єднання МВС України в Івано-Франківській області" про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій.
Пунктами 3 та 5 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту також - КАС України) встановлено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує: чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статями 160, 161, 172 цього Кодексу; чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Згідно з частиною 1 статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини 1 статті 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому, протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Також частиною 6 статті 161 КАС України визначено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Абзацом 1 частини 2 статті 122 КАС України визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відтак, чинне законодавство обмежує строк звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до позиції Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав, викладеної у постанові від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Крім того, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 1 статті 32 зазначеної Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами №№22083/93, 22095/93 у справі “Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства”, пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі “ВАТ “Нафтова компанія “Юкос” проти росії”).
Суд звертає увагу на те, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 № 17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Крім цього, при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття “дізнався” та “повинен був дізнатись”.
Так, під поняттям “дізнався” необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Поняття “повинен був дізнатися” необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).
Перевіряючи позовну заяву ОСОБА_1 на відповідність вимогам КАС України, судом встановлено, що позивачем пропущено встановлений частиною 2 статті 122 КАС України строк звернення до суду, та всупереч вимогам частини 6 статті 161 КАС України, не надано обґрунтованої заяви про поновлення цього строку та доказів поважності причин його пропуску.
Так, позивач просить визнати протиправними дії відповідача та зобов'язати підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області довідку про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2021 у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, та з обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, для здійснення обчислення та перерахунку з 01.02.2021 основного розміру пенсії.
У даному випадку, позивач, формуючи такі вимоги, доводить до відома суду про ймовірне порушення його права на належний розмір пенсії, оскільки з 01.01.2021 положення пункту 4 постанови № 704 в частині визначення посадових окладів з розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, не відповідає правовим актам вищої юридичної сили.
До матеріалів позовної заяви позивач додав заяву від 15.08.2023, з якою звертався до Державної установи Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Івано-Франківській області з проханням видати довідку про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2021 з визначенням посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, та з обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, для здійснення обчислення та перерахунку з 01.02.2021 основного розміру пенсії.
На таке звернення уповноважений орган листом №33/29-Б-362 від 24.02.2023 повідомив ОСОБА_1 , що для виготовлення нових довідок про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії на будь-яку іншу дату підстави відсутні.
Більше того, основною мотивацією власних вимог позивача є те, що правове регулювання спірних правовідносин в 2020 році наповнилося новим змістом, зокрема, з 01.01.2020 встановлено невідповідність правовим актам вищої юридичної сили положення пункту 4 постанови № 704 в частині визначення посадових окладів виходячи з розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року.
Так, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 за №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", якою, в свою чергу, змінено (викладено в новій редакції) пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 за №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" щодо врахування при визначенні посадового окладу військовослужбовців прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р.
Разом з тим, як свідчать відомості Єдиного державного реєстру судових рішень, повний текст постанови Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №826/6453/18 оприлюднений 03.02.2020 (https://reestr.court.gov.ua/Review/87266939).
Таким чином, з моменту опублікування 03.02.2020 у Єдиному державному реєстрі судових рішень повного тексту постанови Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №826/6453/18, позивач повинен був дізнатися про втрату чинності пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 за №704 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 за №103.
При цьому, до суду з цим позовом позивач звернувся засобами поштового зв'язку лише 12.09.2023.
З огляду на встановлені обставини позивачем не надано суду пояснень щодо причин пропуску ним строків звернення до суду, зокрема:
- з 03.02.2020 - дати оприлюднення повного тексту постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Будь-які докази про поважність причин пропуску відповідного строку ОСОБА_1 також суду не подав.
У позовній заяві позивач не навів жодних об'єктивних і непереборних обставин, що перешкоджали вчасно реалізувати своє право на звернення до суду.
Таким чином, позивачем пропущений встановлений строк на звернення до суду.
Зважаючи на вказане, позовну заяву подано без додержання вимог частини 6 статті 161, частини 1 статті 123 КАС України.
Частиною 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
На підставі наведеного, керуючись статями 122, 123 160, 161, 169, 171 та 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
УХВАЛИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Державної установи "Територіальне медичне об'єднання МВС України в Івано-Франківській області" про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій - залишити без руху.
Надати позивачу десятиденний строк з дня вручення (отримання) копії цієї ухвали для усунення недоліків шляхом подання до суду обґрунтованої заяви про поновлення строку на звернення до суду з цим позовом та доказів поважності причин його пропуску.
Роз'яснити позивачу, що в разі не усунення недоліків у зазначений строк позовна заява буде повернена.
Ухвала окремо від рішення суду оскарженню не підлягає.
Суддя /підпис/ Микитюк Р.В.