Справа № 758/3363/20
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 травня 2023 року м. Київ
Подільський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Гребенюка В.В., за участю секретаря судового засідання Кужелєвої Ю.В., розглянувши питання про судові витрати у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаінвест Сервіс», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання договору недійсним та застосування наслідків недійсності правочину
УСТАНОВИВ:
У провадженні Подільського районного суду м. Києва перебувала справа № 758/3363/20 за позовом 758/3363/20.
Рішенням суду від 19 квітня 2023 року позовні вимоги задоволено, призначено судове засідання для вирішення питання про судові витрати на 02 травня 2023 року об 11-30 год., надано строк для подання доказів щодо розміру понесених судових витрат.
Представником позивача було подано заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення зі співвідповідачів витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 60 500 грн. До заяви долучено документи, якими представник позивача обґрунтовує факт понесення та розмір витрат.
Представник позивача у заяві про ухвалення додаткового рішення просила провести розгляд зазначеної заяви без участі позивача та його представника.
Співвідповідачі в судове засідання не з'явились, повідомлялись про місце, день та час розгляду справи, клопотань та заяв від них не надходило.
Дослідивши матеріали справи та заяву представника позивача, суд зазначає наступне.
Частиною 8 ст. 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до ст. 246 ЦПК України, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.
У такому випадку суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 ЦПК України.
Згідно з частинами третьою, четвертою статті 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Відповідно до статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішенні від 30 вересня 2009 року № 23рп/2009.
Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.
Згідно з частинами першою-четвертою статті 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з частиною 3 статті 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхньої вартості, виходячи з конкретних обставин справи.
Зазначений висновок відповідає позиції Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» тлумачить «гонорар успіху» як домовленість, згідно з якою клієнт зобов'язується виплатити адвокату як винагороду певний відсоток від присудженої йому судом грошової суми, якщо рішення буде на користь клієнта. Якщо такі угоди є юридично дійсними, то визначені суми підлягають сплаті клієнтом (§55). Водночас відшкодування судових витрат передбачає, що встановлена їх реальність, необхідність і, крім того, умова розумності їх розміру.
Позивачем з метою захисту та представництва в даній справі 27.02.2020 укладено договір про надання правової допомоги № 01/02-20 з адвокатським об'єднанням «N&P Law company». Відповідно до попереднього розрахунку судових витрат, наведеного у позовній заяві, позивач поніс і очікував понести у зв'язку із розглядом справи витрати на правничу допомогу у розмірі 20 000 грн. При цьому, відповідно до ч.3 ст. 134 ЦПК України, попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
В судовому засіданні 19 квітня 2023 року представник позивача подала заяву про надання доказів на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу після ухвалення рішення у справі. Рішенням суду від 19 квітня 2023 року позовні вимоги задоволено, призначено судове засідання для вирішення питання про судові витрати на 02 травня 2023 року об 11-30. 24.04.2023 до суду надійшла заява представника позивача про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу адвоката в розмірі 60 500 грн.
Представником позивача до заяви долучено договір про надання правової допомоги № 01/02-20 27.02.2020, додаткові угоди № 1 від 27.02.2020, № 2 від 08.10.2020, № 3 від 16.11.2020, № 4 від 26.02.2021, № 5 від 09.11.2021 до договору № 01/02-20 від 27.02.2020, детальний опис робіт, виконаних адвокатом в рамках надання правової допомоги по супроводженню судової справи №758/3360/23, акт наданих послуг від 24 квітня 2023 року.
Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Суд зазначає, що у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 висловлено правову позицію, згідно якої розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Так, відповідно п. 3.2 договору про надання правової допомоги № 01/02-20 27.02.2020, на визначення розміру гонорару об'єднання, відповідно до чинного законодавства, впливають: обсяг часу і роботи, що вимагаються для належного виконання доручення; ступінь складності та новизни правових питань, що стосуються доручення; необхідність досвіду для його успішного завершення; вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання в звичайному часовому режимі; необхідність виїзду у відрядження; важливість доручення для клієнта; роль адвоката в досягненні гіпотетичного результату, якого бажає клієнт; досягнення за результатами виконання доручення позитивного результату, якого бажає клієнт; особливі або додаткові вимоги клієнта стосовно строків виконання доручення; характер і тривалість професійних відносин даного адвоката з клієнтом; професійний досвід, науково-теоретична підготовка, репутація, значні професійні здібності адвоката.
Крім того, п.2.2.2 зазначеного договору передбачено, що клієнт повинен відшкодувати об'єднанню фактичні витрати, які не були обумовлені кошторисом доручення, але які об'єднання понесло, і які були необхідні для належного виконання доручення.
Відповідно до п. 3.1. договору про надання правової допомоги № 01/02-20 27.02.2020, за надання правової допомоги клієнт сплачує об'єднанню гонорар (винагороду), розмір якого визначається за домовленістю між сторонами і зазначається у Додатковій угоді до даного Договору.
Додатковими угодами № 1 від 27.02.2020, № 2 від 08.10.2020, № 3 від 16.11.2020, № 4 від 26.02.2021, № 5 від 09.11.2021 до договору № 01/02-20 від 27.02.2020 передбачено, що сплата гонорару здійснюється в такому порядку по кожній окремій юридичній послузі: 50% вартості послуги - до моменту надання цієї послуги, 50 % - протягом 3-х днів з моменту надання послуги.
Відповідно до акту наданих послуг від 24.04.2023, на виконання умов Додаткових угод № 1 від 27.02.2020, № 2 від 08.10.2020, № 3 від 16.11.2020, № 4 від 26.02.2021, № 5 виконавець (адвокатське об'єднання) надав, а замовник (клієнт) прийняв і оплатив юридичні послуги згідно переліку на загальну суму 60 500 грн.
На час подання представником відповідача заяви про ухвалення додаткового рішення, з моменту надання останньої за часом послуги - участі у судовому засіданні 19 квітня 2023 року, минуло більше ніж три дні. Враховуючи те, що умовами договору про надання правової допомоги № 01/02-20 27.02.2020 не передбачено альтернативного порядку оплати послуг, сторона позивача повинна була надати суду фінансово-розрахункові документи для підтвердження оплати усіх послуг, включених до розрахунку.
Разом з тим, представником позивача не долучено до заяви будь-яких документів, оформлених у встановленому законом порядку (наприклад, квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки або інші розрахункові документи), що підтверджують факт оплати зазначених послуг.
З урахуванням наведеного, суд доходить висновку, що стороною позивача не надано належних, допустимих та переконливих доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу по даній цивільній справі, в той час, як укладеним між об'єднанням та клієнтом договором прямо передбачений порядок оплати наданих послуг, а тому, у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу необхідно відмовити.
Керуючись ст.ст.263, 265, 270 ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
У задоволенні заяви представника позивача про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаінвест Сервіс», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання договору недійсним та застосування наслідків недійсності правочину - відмовити;
Відповідно до ч. 5 ст. 270 ЦПК України додаткове рішення або ухвала про відмову у прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені;
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали;
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя Володимир ГРЕБЕНЮК