ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"19" вересня 2023 р. справа № 300/6014/23
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
судді Гомельчука С.В.,
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), в інтересах якої діє представник - адвокат Волосянко Роман Олексійович, до Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції,(вул.Галицька, 45,м.Івано-Франківськ,76000) про визнання протиправною та скасування постанови, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - позивачка), в інтересах якої діє представник - адвокат Волосянко Роман Олексійович, звернулася до суду з адміністративним позовом до Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови від 18.08.2023 №72437332 про накладення штрафу в розмірі 1700, 00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що заочним рішенням Івано-Франківського міського суду від 02 травня 2023 року у цивільній справі №344/19665/21, зокрема, зобов'язано ОСОБА_1 усунути перешкоди у користуванні коридором у багатоквартирному будинку АДРЕСА_2 , шляхом здійснення за власний рахунок знесення (демонтажу) цегляної добудови до своєї квартири; встановлення, демонтованих дерев'яних сходів, які ведуть горище та приведення коридору у попередній стан, який існував до здійснення ними реконструкції. На виконання вказаного рішення, 25.07.2023 судом видано виконавчий лист, який стягувачем ОСОБА_2 пред'явлено до виконання. Постановою від 04 серпня 2023 року відкрито виконавче провадження №72437332 з виконання виконавчого листа від 25.07.2023. Вказану вище постанову про відкриття виконавчого провадження надіслано позивачу поштою 09.08.2023 та отримано 21.08.2023, що підтверджується конвертом і трекінгом поштового відправлення із сайту АТ "Укрпошта". 18 серпня 2023 року державним виконавцем винесено постанову про накладення на позивачку, за невиконання рішення суду, штрафу в розмірі 1700 грн. і зобов'язано виконати рішення протягом десяти робочих днів. Вказану постанову позивачка отримала поштою 30.08.2023. Представник позивачки вважає постанову про накладення штрафу протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки державний виконавець актом від 17 серпня 2023 року, тобто передчасно, встановив невиконання рішення суду. Окрім того, наголосив, що відповідач, приймаючи оскаржувану постанову про накладення штрафу не врахував, що відповідальність боржника за невиконання рішення настає за невиконання рішення без поважних причин. Просить позов задовольнити.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.09.2023 відкрито провадження у справі за правилами, передбаченими статтею 287 КАС України. Судовий розгляд справи призначено на 19.09.2023.
Відповідач не скористався правом подання відзиву на позовну заяву.
На виконання вимог ухвали суду від 11.09.2023, від відповідача на адресу суду надійшли матеріали виконавчого провадження.
19.09.2023 у відкрите судове засідання сторони не з'явились. Від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності та без участі позивачки. Відповідно до приписів статті 268 КАС України відповідач повідомлявся завчасно та належним чином про дату, час і місце проведення судового розгляду справи. При цьому, жодних клопотань чи заяв від представника відповідача щодо здійснення розгляду справи за його відсутності на адресу суду не надходило.
Частиною 3 статті 268 КАС України передбачено, що неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Так, 19.09.2023 у судовому засіданні судом ухвалено продовжити подальший розгляд справи у письмовому провадженні.
Отже, наявні всі процесуальні підстави розглянути цю адміністративну справу в письмовому провадженні, без здійснення звукозапису технічними засобами. Потреби заслухати свідка чи експерта немає.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми діючого законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд встановив таке.
Заочним рішенням Івано-Франківського міського суду від 02 травня 2023 року у цивільній справі №344/19665/21 задоволено позов ОСОБА_2 і ОСОБА_3 до ОСОБА_4 та ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні коридором у житловому будинку.
Зобов'язано ОСОБА_4 та ОСОБА_1 усунути перешкоди у користуванні коридором у багатоквартирному будинку АДРЕСА_2 , шляхом здійснення за власний рахунок знесення (демонтажу) цегляної добудови до своєї квартири; встановлення, демонтованих дерев'яних сходів, які ведуть горище та приведення коридору у попередній стан, який існував до здійснення ними реконструкції.
На виконання вказаного рішення, 25.07.2023 судом видано виконавчий лист, який стягувачем ОСОБА_2 пред'явлено до виконання.
Постановою державного виконавця Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 04 серпня 2023 року відкрито виконавче провадження №72437332 з виконання виконавчого листа від 25.07.2023, виданого Івано- Франківським міським судом.
Дану постанову про відкриття виконавчого провадження надіслано позивачу поштою 09.08.2023 та отримано 21.08.2023, що підтверджується копією конверта з відповідним трек- кодом і трекінгом поштового відправлення № 0600037402785 із сайту АТ "Укрпошта", що знаходяться у справі.
Згідно з матеріалами виконавчого провадження, 17 серпня 2023 року відповідачем складено Акт державного виконавця, в якому зафіксовано неусунення позивачкою перешкод у користуванні коридором у багатоквартирному будинку АДРЕСА_2 , шляхом здійснення за власний рахунок знесення (демонтажу) цегляної добудови до своєї квартири; встановлення, демонтованих дерев'яних сходів, які ведуть горище та приведення коридору у попередній стан, який існував до здійснення ними реконструкції. Акт підписано державним виконавцем Ділетою М.В., стягувачем та двома понятими. Підпис боржника відсутній.
Як вбачається з матеріалів справи, 18 серпня 2023 року державним виконавцем винесено постанову про накладення на позивачку за невиконання рішення суду штрафу у розмірі 1700 грн, зобов'язано виконати рішення протягом десяти робочих днів та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення.
Вказану постанову ОСОБА_1 отримала поштою 30.08.2023, про що свідчить наявний у справі трекінг перевірки статусу відстеження поштового відправлення № 06000 40381179.
Вважаючи протиправною постанову від 18.08.2023 №72437332 про накладення штрафу в розмірі 1700, 00 грн, представник позивачки звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України “Про виконавче провадження”.
Згідно зі статтею 1 Закону України “Про виконавче провадження” виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України “Про виконавче провадження” визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Згідно з частиною 1 статті 5 Закону України “Про виконавче провадження” примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Відповідно до частини 1 статті 13 Закону України “Про виконавче провадження” під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Частиною 1 статті 18 Закону України “Про виконавче провадження” визначено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 18 Закону України “Про виконавче провадження” виконавець зобов'язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Згідно з частиною 1 статті 26 Закону України “Про виконавче провадження” виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: 1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом; 4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом; 5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.
Відповідно до частини 6 статті 26 Закону України “Про виконавче провадження” за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, визначений статтею 63 Закону України “Про виконавче провадження”.
Так, частиною 1 статті 63 Закону України “Про виконавче провадження” визначено, що за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.
Згідно з частиною 2 статті 63 Закону України “Про виконавче провадження” у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Відповідно до частини 3 статті 63 Закону України “Про виконавче провадження” виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
Отже, правовою підставою для накладення державним виконавцем на боржника штрафу у межах виконавчого провадження є невиконання ним судового рішення у встановлений строк без поважних причин.
Поважними, в розумінні наведених норм Закону України “Про виконавче провадження”, можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.
З'ясовуючи наявність/відсутність обставин невиконання судового рішення у встановлений строк без поважних причин, суд виходить з наступних підстав.
Як встановлено судом вище, постанова державного виконавця Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 04 серпня 2023 року про відкриття виконавчого провадження №72437332, якою боржнику необхідно виконати рішення суду протягом 10 робочих днів, одержана позивачкою 21.08.2023.
Представник позивачки у позовній заяві вказує на те, що строк для виконання вищевказаного рішення суду відповідно до приписів постанови про відкриття виконавчого провадження спливає 18.08.2023. При цьому, право виконавця на перевірку виконання рішення боржником виникає у нього наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону. В даному випадку (з урахуванням вихідних днів)- 21.08.2023.
Одночасно суд зазначає, що визначальною ознакою для накладення на боржника штрафу є невиконання рішення суду без поважних причин.
Суд звертає увагу, що згідно з ч. 1 ст. 28 Закону України “Про виконавче провадження” постанова про відкриття виконавчого провадження надсилається рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
При цьому, сплив строку, наданого для добровільного виконання рішення суду, сам по собі не є достатньою підставою, з якою законодавець пов'язує накладення штрафу на боржника.
Боржник повинен бути належним чином повідомлений про відкриття виконавчого провадження. Підставою для накладення штрафу є невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення суду.
Таким чином, державний виконавець повинен не лише направити боржнику копію постанови про відкриття виконавчого провадження, але й встановити факт отримання боржником копії цієї постанови, якою встановлено строк для добровільного виконання рішення суду.
У разі з'ясування факту неодержання боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження державний виконавець не вправі накладати штраф на боржника за невиконання рішення у визначений у постанові про відкриття виконавчого провадження строк.
Наведене узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 31 липня 2019 року у справі № 554/13475/15-ц та постанові від 24 лютого 2021 року у справі № 756/9582/14-ц.
З урахуванням наведеного, суд вважає, що відповідач, не з'ясувавши причин невиконання судового рішення, не перевіривши факт одержання боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження, передчасно склав акт від 17.08.2023 та неправомірно виніс оскаржувану постанову про накладення штрафу в розмірі 1700, 00 грн.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з ч.1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень та докази, надані позивачкою, суд доходить висновку про наявність обгрунтованих підстав для визнання протиправною та скасування постанови від 18.08.2023 ВП №72437332 про накладення штрафу в розмірі 1700, 00 грн.
За таких обставин, позов ОСОБА_1 належить до задоволення.
З приводу розподілу судових витрат суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, до стягнення з відповідача, за рахунок його бюджетних асигнувань, на користь позивача, належать судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1073,60 грн, понесення яких підтверджується квитанцією, яка міститься серед матеріалів справи.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 18.08.2023 ВП №72437332 про накладення на ОСОБА_1 штрафу в розмірі 1700, 00 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (код ЄДРПОУ 35021710, вул.Галицька, 45,м.Івано-Франківськ,76000) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 1073,60 гривень (одна тисяча сімдесят три гривні шістдесят копійок).
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Відповідно до статтей 272, 287, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його складання.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження.
Суддя Гомельчук С.В.