печерський районний суд міста києва
Справа № 295/253/23-ц
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 вересня 2023 року Печерський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді - Бусик О.Л.
при секретарі судових засідань - Бурячок А. І.
за участю:
представника позивача - ОСОБА_1
представника відповідача - Харчука Р. І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до держави Україна в особі Кабінету Міністрів України, третя особа - Державна казначейська служба України, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -
ВСТАНОВИВ:
У січні 2023 року ОСОБА_3 і ОСОБА_4 звернулися до Богунського районного суду Житомирської області з позовом, в якому зменшивши позовні вимоги у вересня 2023 року просили: стягнути з держави Україна в особі Кабінету Міністрів України на користь ОСОБА_3 і ОСОБА_4 матеріальну шкоду в розмірі 1 750 532,18 грн та моральну шкоду в розмірі 8 020 368,03 грн, що разом становить 9 770 900,21 грн.; зобов'язати Кабінет Міністрів України включити присуджені до стягнення кошти на користь ОСОБА_3 і ОСОБА_4 до видатків Державного бюджету України поточного року, і доручити Державному казначейству України вчинити всі необхідні і достатні дії для здійснення виплат на користь ОСОБА_3 і ОСОБА_4 .
На обґрунтування заявлених вимог позивачі зазначають про те, що 19 листопада 1992 року сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП), в якій загинули двоє членів сім'ї ОСОБА_3 : ОСОБА_5 - чоловік, та його батько ОСОБА_6 , дочка - ОСОБА_4 отримала тяжкі ушкодження і наразі є особою з інвалідністю І групи, сама ОСОБА_3 у результаті отриманих травм є особою з інвалідністю II групи. Власником джерела підвищеної безпеки, який спричинив аварію, що потягла за собою загибель годувальника ОСОБА_5 була юридична особа, на той час - радгосп імені Шевченка Талалаївського району Чернігівської області (далі - радгосп ім. Шевченка).
05 лютого 1997 року Богунським районним судом м.Житомира водія радгоспу ім.Шевченка ОСОБА_7 було визнано винним у скоєнні ДТП. Цим вироком одночасно задоволено цивільний позов до радгоспу ім. Шевченка в сумі 58 593,60 грн за завдані матеріальні збитки. В частині стягнення збитків вирок було скасовано 06 червня 1997 року постановою президії обласного суду Житомирської області за протестом Верховного Суду України у зв'язку з необхідністю розгляду цивільного позову в порядку цивільного судочинства.
22 лютого 1999 року керівництвом колективного сільськогосподарського підприємства ім. Шевченка (далі - КСП ім. Шевченка), правонаступник радгоспу ім.Шевченко, і громадянами створено Товариство з обмеженою відповідальністю «Обрій ЛТД» (далі - ТОВ «Обрій ЛТД»). Установчим договором і статутом ТОВ «Обрій ЛТД» передбачалось правонаступництво ТОВ «Обрій ЛТД» за КСП ім. Шевченка в частині заборгованості КСП ім. Шевченка перед державою Україна за податками і зборами станом на 01 травня 2000 року.
Рішенням Богунського районного суду міста Житомир від 06 жовтня 1999 року задоволено клопотання про мирову угоду, проте стягнення суми за цим судовим рішенням стало неможливим у зв'язку з повною ліквідацією КСП ім. Шевченка без капіталізації призначених до виплати сум і без визначення правонаступників зі сплати боргу перед позивачами.
Згідно з протоколом №4 засідання тимчасової комісії Харківської сільської ради від 02 квітня 2001 року та додатків №1 і №3 до нього 526/527 майнових паїв та більше ніж 526/527 земельного масиву майна і земель КСП ім. Шевченка перейшли у володіння ТОВ «Обрій ЛТД», тобто 99,8% майна і більш ніж 99,8% земельного масиву без виплат і компенсацій позивачам, однак з повним погашенням боргу КСП ім. Шевченка перед державою Україна в особі державної податкової інспекції.
Вважаючи, що такий підхід до виконання цивільних зобов'язань є незаконним, позивачі звертались до суду з позовом до ТОВ «Обрій ЛТД» про оскарження законності пункту 1.3.1 установчого договору ТОВ «Агрофірма «Обрій ЛТД», згідно якого товариство самостійно визначило, що воно не є правонаступником КСП ім. Шевченка в частині боргів КСП ім. Шевченка перед кредиторами, окрім держави Україна в особі ДПІ. Рішенням Талалаївського районного суду Чернігівської області від 06 серпня 2003 року у справі № 22а-2055/203, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 28 жовтня 2003 року, яка залишена без змін ухвалою Верховного Суду України від 30 січня 2006 року, в задоволенні позову ОСОБА_3 і ОСОБА_4 до ТОВ Агрофірма «Обрій LTD» про визнання незаконним пункту 1.3 Установчого договору від 12 лютого 2000 року відмовлено. Мотивувальна частина цього рішення містить посилання на відсутність у статуті ТОВ Агрофірма «Обрій LTD» посилань, що це товариство є правонаступником КСП ім. Шевченка. Визначення правонаступництва ТОВ Агрофірма «Обрій LTD» за боргами КСП ім. Шевченка не було предметом позову в цій справі, а наявність чи відсутність правонаступництва в судовому процесі не встановлювалась. Суди посилались лише на наявність пункту в статутних документах.
У 2014 році ОСОБА_3 звернулась до Богунського районного суду м. Житомира з позовом до ТОВ «Агрофірма «Обрій ЛТД» про стягнення завданої моральної шкоди в результаті ДТП, обґрунтовуючи свої позовні вимоги фактичним правонаступництвом відповідача аз активами, земельному масиву, врожаю і боргах КСП ім. Шевченка перед державою Україна в особі ДПІ. Проте 25 червня 2015 року рішенням суду у справі № 2-2119/12, яке залишене без змін ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 24 вересня 2014 року і ухвалою ВССУ від 21 січня 2015 року, в задоволенні вимог відмовлено з огляду на встановлені обставини рішенням Талалаївського районного суду Чернігівської області від 06 серпня 2003 року.
Таким чином, юридична особа - винуватець, яка завдала позивачам шкоди каліцтвом, є ліквідованою, а юридична особа - правонаступник, до якої перейшло все майно і майнові права та майнові обов'язки ліквідованої юридичної особи - винуватця перед державою Україна, не вважається правонаступником, оскільки держава Україна передбачила саме такий порядок ліквідації, за яким вимоги кредиторів-інвалідів не враховувались, на відміну від вимог зі сплати податків і обов'язкових платежів перед державою Україна, і не підлягали сплаті. Держава Україна не забезпечила правового механізму захисту позивачам - особам з інвалідністю своїх прав на отримання справедливої та законної компенсації, так як не надала можливості інваліду-кредитору через судову процедуру визначити правонаступника юридичної особи, ліквідованої поза процесом банкрутства за наявності кредиторів. Вади законодавства, відсутність у статті 16 ЦК такого способу як визнання правонаступником, унеможливлюють реалізацію інвалідами свого права на ефективний засіб правового захисту.
Отже, держава Україна не забезпечила позивачам - особам з інвалідністю однакових прав з іншими кредиторами (наприклад ДПІ) на отримання боргових зобов'язань з особи яка ліквідувалась (КСП ім. Шевченка), оскільки дія параграфу 2 глави 68 діючого ЦК не розповсюджується на події, які сталися до 01 січня 2004 року. При цьому, держава Україна, з огляду на чинне законодавство, не надає і не передбачає можливості стягнути шкоду з винних осіб, які за подіями до прийняття ЦК України допустили ліквідацію боржника за наявності невиконаних зобов'язань перед особами з інвалідністю. Отже держава Україна порушила основний принцип рівності всіх перед законом, закріплений в статті 21 Конституції України. Додатковим критерієм дискримінації є також несправедливість. Несправедливість і незаконність такого порядку ліквідації, за якого юридичні особи, які припиняються, мають право не сплачувати борги саме перед інвалідами протирічило діючим на той час нормам права, закріпленим у статтях 37 - 40 ЦК Української РСР.
У результаті позивачам завдано матеріальної шкоди, зокрема, до матеріальної шкоди, завданої державою Україна слід віднести невиконані в 2002 році виконавчі листи Богунського районного суду м. Житомира від 24 грудня 2001 року, що видані у справі № 2-2025. З огляду на припинення КСП ім. Шевченка, дії ліквідаційної комісії без виконання вимог статті 1200 ЦК України та держави України без врахування майнових вимог позивачів є дискримінацією позивачів як осіб з інвалідністю, в результаті чого держава Україна спричинила позивачам майнову шкоду в розмірі 1 750 532,18 грн.
Крім цього, позивачам держава Україна завдала не тільки матеріальної шкоди, яка полягає в здійсненні позивачами без компенсацій з боку винних осіб витрат на лікування, медичний догляд, матеріальну шкоду від виправлення шкоди здоров'ю позивачів від інвалідності, а й моральної шкоди, яка безпосередньо пов'язана з матеріальним затратам позивачів на відновлення здоров'я. Вважаємо адекватною сумою моральної шкоди (з урахуванням норми статті 440 ЦК УРСР) суму в розмірі 9 770 900,21 грн, яка відповідає здійсненим позивачами витратам на відновлення здоров'я та запобігання смерті годувальника для ОСОБА_4 - чоловіка ОСОБА_3 .
На підставі наведеного, позивачі просили позов задовольнити.
Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 10 січня 2023 року цивільну справу №295/253/22 передано за підсудністю до Печерського районного суду м. Києва.
Ухвалою судді Печерського районного суду м. Києва від 14 лютого 2023 року відкрито провадження у справі для розгляду за правилами загального позовного провадження.
20 квітня 2023 року до суду надійшов відзив представника держави Україна в особі Кабінету Міністрів України на позовну заяву, який мотивований тим, що підстави заявлених позивачами вимог не узгоджуються із конституційний поділом влади та повноваженнями, які надано різним за своєю правовою природою та суттю державним інституціям. Кабінет Міністрів є вищим органом виконавчої влади, що об'єктивно позбавляє його можливості відповідати за наслідки певних законодавчих процесів, оскільки не наділений повноваженнями щодо прийняття законів, якими можливо усунути колізії або інші неузгодженості чинного законодавства. Крім того, за відсутності законодавчо встановленого Верховною Радою обов'язку вжиття Урядом певних дій (прийняття конкретного акта або приведення у відповідність вже існуючого, розробка проєкта законодавчого акта) відсутні підстави вважати, що з боку Кабінету Міністрів допущено будь-які протиправні дії/бездіяльність. Наразі немає рішень судів, які набрали законної сили щодо визнання протиправною бездіяльності Кабінету Міністрів по відношенню до позивачів щодо порушення їх прав як осіб з інвалідністю. Водночас, Кабінет Міністрів вважає вказану правову позиції заявників безпідставною в цілому та такою, що не є наслідком стягнення грошових коштів з держави України, оскільки відсутній будь-який причино-наслідковий зв'язок між Урядом України на заявленими позивачами у цій справі вимогами. Крім цього, позивачі звертаються з позовом про відшкодування шкоди більш ніж через шість років з моменту, з якого, на їх думку, така шкода була заподіяна, тобто, з пропущенням позовної давності.
16 серпня 2023 року до суду надійшла відповідь позивача на відзив відповідача, яка мотивована тим, що відзив представника відповідача на позов є безпідставний і не вартий уваги, такий, що протирічить нормам ЄСПЛ і практиці ЄСПЛ і не спростовує як фактів, викладених в позові, так і позовних вимог.
Українське законодавством презюмувало станом на час завдання каліцтва позивачам і презюмує на сьогодні гарантії держави Україна прав на соціальний захист (стаття 46 Конституції України); на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло (стаття 48 Конституції України); на охорону здоров'я, медичну допомогу (стаття 49 Конституції України); забезпечення державою виконання судових рішень (стаття 129 Конституції України). У зв'язку з ліквідацією КСП ім.Шевченка з переводом його боргових зобов'язань перед бюджетом України на ТОВ «Обрій ЛТД» (отримувач всієї землі, врожаю і майна КСП ім.Шевченка), з одночасним позбавленням позивачів статусу стягувачів за судовими рішеннями є дискримінацією фізичних осіб з інвалідністю з боку держави Україна. Судові рішення, що встановили відсутність у позивачів права бути кредиторами ТОВ «Обрій ЛТД», на однакових підставах з державною Україна підтверджують дискримінаційність бездіяльності держави Україна шляхом створення законної можливості реформувати сільськогосподарське підприємство без погашення боргів перед кредиторами визнаними судом, натомість з погашенням боргів перед державним і місцевими бюджетами.
Ухвалою суду від 12 вересня 2023 року закінчено підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.
У судовому засіданні представник позивачів позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав зазначених у позові та з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.
Представник відповідача заперечував проти задоволення заявлених позивачами вимог з підстав їх необгрунтованості та недоведеності.
Суд дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до цих правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Суд установив, що 19 листопада 1992 року сталася ДТП, в результаті якої ОСОБА_5 і ОСОБА_6 загинули, а ОСОБА_3 і ОСОБА_4 одержали тяжкі тілесні ушкодження.
Вироком Богунського районного суду м. Житомира від 05 лютого 1997 року ОСОБА_7 визнано винним у скоєнні ДТП. Частково задоволені цивільні позови ОСОБА_8 і ОСОБА_3 .
Постановою президії Житомирського обласного суду України від 06 червня 1997 року вирок Богунського районного суду м. Житомира від 05 лютого 1997 рокув частині стягнення з радгоспу ім. Шевченка грошових коштів скасовано, справу в цій частині направлено на новий розгляд в порядку цивільного судочинства.
Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 06 жовтня 1999 року у справі № 2-2627/99 затверджено мирову угоду, укладену ОСОБА_3 в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_4 з одного боку та КСП ім. Шевченка з другового боку, за умовами якої: 1) ОСОБА_3 погодилася на оплату матеріальної шкоди з КСП ім. Шевченка на свою користь на додаткове харчування своє і дочки - 80 000,00 грн, що відповідає 17 205,00 у.о. за період до 06 жовтня 1999 року; 2) КСП ім. Шевченка визнає суму матеріальної шкоди на додаткове харчування у сумі 80 000,00 грн, що відповідає 17 205 у.о.; 3) КСП ім. Шевченка 80 000,00 грн зобов'язується сплатити ОСОБА_3 у сумі 35 000,00 грн, що відповідає 7 520,00 у.о., одноразово 06 жовтня 1999 року, решту - 45 000,00 грн, що на день підписання мирової угоди становить 9 700,00 у.о. - до 01 січня 2000 року.
Згідно з довідкою державної податкової адміністрації в Чернігівській області від 23 липня 2001 року № 4762/28-013 за додатком до установчого договору ТОВ агрофірма «Обрій» LTD взяла на себе зобов'язання зі сплати боргів реформованого КСП ім. Шевченка станом на 01 травня 2000 року до державного і місцевого бюджетів, Пенсійного фонду, Фонду зайнятості та Фонду соціального страхування.
Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 16 жовтня 2001 року у справі № 2-2025 стягнуто з ТОВ агрофірми «Обрій» LTD на користь ОСОБА_4 на відшкодування заподіяної шкоди за період з лютого 1997 року до лютого 2000 року одноразово заборгованість у розмірі 2 910,60 грн у зв'язку із втратою годувальника та 1 536,15 грн витрат за спеціальний медичний та звичайний сторонній догляд, а всього 4 446,75 грн. Стягнуто з ТОВ агрофірми «Обрій» LTD на користь ОСОБА_4 особи з інвалідністю І групи щомісяця на відшкодування шкоди у зв'язку із втратою годувальника по 82,85 грн починаючи з часу набрання цим рішенням законної сили. Стягнуто з ТОВ агрофірми «Обрій» LTD на користь ОСОБА_4 особи з інвалідністю І групи щомісяця починаючи з часу набрання цим рішенням законної сили по 25,50 грн витрат на соціальний медичний догляд та по 17,00 грн витрат на звичайний сторонній догляд до наступного медичного переосвідоцтва. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.
Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 16 жовтня 2001 року у справі № 2-3158 стягнуто з ТОВ агрофірми «Обрій» LTD на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_9 5 564,16 грн недоотриманого боргу на відшкодування заподіяної шкоди.
Постановами державного виконавця Литвиненка А. І. відділу Державної виконавчої служби Талалаївського району 18 січня 2002 року відкриті виконавчі провадження з виконання виконавчих листів, виданих у справах 2-2025, 2-3158.
Рішенням Талалаївського районного суду Чернігівської області від 06 серпня 2003 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 28 жовтня 2003 року та ухвалою Верховного Суду України від 30 січня 2006 року, відмовлено у задоволенні позову у справі за позовом ОСОБА_3 і ОСОБА_4 до Агрофірми «Обрій» ЛТД про визнання незаконним пункту 1.3 установчого договору АФ «Обрій» ЛТД від 12 лютого 2000 року.
Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 27 березня 2012 року відмовлено за безпідставністю у задоволенні позову у справі № 2-411/2012 за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_9 до ТОВ Агрофірма «Обрій» ЛДТ, третя особа - ОСОБА_7 , про відшкодування шкоди заподіяної внаслідок ДТП.
Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 27 березня 2012 року відмовлено за безпідставністю у задоволенні позову у справі № 2-422/2012 за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_9 до ТОВ Агрофірма «Обрій» ЛДТ про відшкодування шкоди на спеціальний медичний догляд та на звичайний сторонній догляд, що виникла внаслідок каліцтва.
Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 27 березня 2012 року відмовлено за безпідставністю у задоволенні позову у справі № 2-421/2012 за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_9 до ТОВ Агрофірма «Обрій» ЛДТ про відшкодування шкоди заподіяної внаслідок ДТП.
Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 25 червня 2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 24 вересня 2014 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 січня 2015 року, відмовлено у задоволенні позову у справі № 2-2119/12 за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_9 до ТОВ Агрофірма «Обрій» ЛДТ, третя особа - ОСОБА_7 , про стягнення завданої моральної шкоди внаслідок ДТП в розмірі 100 000,00 грн, з підстав того, що ТОВ Агрофірма «Обрій» ЛТД не є правонаступником КСП ім. Шевченка.
Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 05 вересня 2001 року у справі № 2-130 стягнуто з ТОВ агрофірми «Обрій» LTD на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_9 193 428,26 грн на відшкодування заподіяної матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП за період з 06 жовтня 1999 року до 05 вересня 2001 року.
Відповідно до довідки МСЕК від 06 травня 2019 року ОСОБА_4 встановлено І групу інвалідності з 26 квітня 2019 року як інваліду з дитинства безстроково.
Відповідно до довідки МСЕК від 12 вересня 2019 року ОСОБА_3 встановлено ІІ групу інвалідності з 01 серпня 2014 року за загальним захворюванням безстроково.
Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання,а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до частини першої, пункту дев'ятого та абзацу дванадцятого частини другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування майнової та моральної (немайнової) шкоди.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
За змістом положень цих норм права суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права й охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.
Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та (або) необґрунтованість заявлених вимог.
У позові ОСОБА_3 і ОСОБА_4 зазначили, що підставою для відшкодування матеріальної і моральної шкоди є, зокрема, неможливість отримати відшкодування шкоди заподіяної ДТП, в результаті якої вони стали особами з інвалідністю та втратили годувальника, з юридичної особи у зв'язку з її ліквідацією, правонаступник якої не є правонаступником зобов'язань перед фізичними особами з інвалідністю.
Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом (стаття 1166 ЦК України).
Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом (стаття 1167 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.
У разі каліцтва або іншого ушкодження здоров'я малолітньої особи фізична або юридична особа, яка завдала цієї шкоди, зобов'язана відшкодувати витрати на її лікування, протезування, постійний догляд, посилене харчування тощо (частина перша статті 1199 ЦК України.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що для настання відповідальності за завдання шкоди ушкодженням здоров'я необхідна наявність таких умов: протиправна поведінка особи, яка завдала шкоду, наявність шкоди, причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, наявність вини.
У разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті (частина перша статті 1200 ЦК України).
Аналіз норм ЦК України щодо відшкодування шкоди з урахуванням визначених цивільно-процесуальним законодавством принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства дає підстави для висновку, що законодавством не покладається на позивача обов'язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди, діє презумпція вини, тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди. Якщо під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. Такий же правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 19 серпня 2014 року у справі № 3-51гс14, підстав відступити від якого Верховний Суд не встановив.
Відшкодування збитків, що завдаються у позадоговірних відносинах, до яких відноситься і шкода, спричинена злочином та каліцтвом, розглядається не тільки як обов'язкова умова, але і як міра відповідальності.
Згідно зі статтею 1205 ЦК України у разі ліквідації юридичної особи платежі, належні потерпілому або особам, визначеним статтею 1200 цього Кодексу, мають бути капіталізовані для виплати їх потерпілому або цим особам у порядку, встановленому законом або іншим нормативно-правовим актом.
У разі припинення юридичної особи, зобов'язаної відшкодувати шкоду, завдану каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, і встановлення її правонаступників виплата щомісячних платежів покладається на її правонаступників.
У разі відсутності в юридичної особи, що ліквідується, коштів для капіталізації платежів, які підлягають сплаті, обов'язок щодо їх капіталізації покладається на ліквідаційну комісію на підставі рішення суду за позовом потерпілого.
У цій справі питання щодо банкрутства КСП ім. Шевченка в судовому порядку не розглядалося, правонаступників за зобов'язаннями перед фізичними особами з інвалідністю немає.
Згідно із положеннями статті 1207 ЦК України шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю внаслідок злочину, відшкодовується потерпілому або особам, визначеним статтею 1200 цього Кодексу, державою, якщо не встановлено особу, яка вчинила злочин, або якщо вона є неплатоспроможною. Умови та порядок відшкодування державою шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, встановлюються законом.
Відповідно до положень статті 1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону. Шкода, завдана потерпілому внаслідок кримінального правопорушення, компенсується йому за рахунок Державного бюджету України у випадках та порядку, передбачених законом.
Стаття 1177 ЦК України та частина друга статті 1207 ЦК України посилається на спеціальний закон, який повинен встановити порядок того, як держава має компенсувати шкоду, заподіяну здоров'ю або життю злочином.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2019 року в справі № 265/6582/16-ц суд звертає увагу на те, що ЄСПЛ, дослідивши приписи статті 1177 ЦК України у редакції, що була чинною до 09 червня 2013 року, та статті 1207 цього кодексу, у справах за заявами № 54904/08 і № 3958/13 (поданими потерпілими, яким держава не компенсувала шкоду, завдану внаслідок кримінального правопорушення) вказав, що отримання відшкодування на підставі зазначених приписів можливе лише за дотримання умов, які у них передбачені та за наявності окремого закону, якого немає, і в якому мав би бути визначений порядок присудження та виплати відповідного відшкодування. Тому ЄСПЛ відзначив, що право на відшкодування державою потерпілим внаслідок кримінального правопорушення ніколи не було безумовним. Оскільки заявники не мали чітко встановленого в законі права вимоги для цілей, передбачених статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, вони не могли стверджувати, що мали легітимне очікування на отримання будь-яких конкретних сум від держави. З огляду на це ЄСПЛ визнав скарги заявників на порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції несумісними з положеннями Конвенції rationemateriae (див. ухвали ЄСПЛ щодо прийнятності від 30 вересня2014 року у справі «Петльований проти України» (Petlyovanyy V. Ukraine, заява № 54904/08) і від 16 грудня 2014 року у справі «Золотюк проти України» (Zolotyuk v. Ukraine, заява № 3958/13)).
У зв'язку із відсутністю спеціального закону у позивачів немає законних очікувань на відшкодування шкоди державою. Отримання позивачами відшкодування із держави Україна на підставі статей 1177, 1207 ЦК України можливе лише за дотримання умов, які у них передбачені та за наявності окремого закону, якого немає, і в якому мав би бути визначений порядок присудження та виплати відповідного відшкодування.
Судом встановлено, що спірні правовідносини виникли у зв'язку із завдання позивачам шкоди фізичною особою, яка була визнана винною у скоєнні злочину, вчиненого під час виконання трудових обов'язків.
Проте, позивачі жодним чином не обґрунтували реалізацію/неможливість реалізації стягнення завданої шкоди безпосередньо з її заподіяювача - ОСОБА_7 , якого було визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого частиною третьою статті 215 КК України. Ця обставина є істотною з огляду на доводи позивачів про неможливість стягнення коштів з інших відповідальних осіб.
Посилання позивачів на статтю 1207 ЦК України є хибним з огляду на те, що стаття 1207 ЦК України не формулює норм прямої дії, які б визначали умови та порядок відшкодування державою шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю внаслідок злочину. Ці умови та порядок мають визначатись спеціальним законом. До прийняття такого закону відшкодування державою шкоди відповідно до статті 1207 ЦК України на підставі загальних правил не може здійснюватись, а вимога про відшкодування має пред'являтись безпосередньо до особи, яка завдала шкоди.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Оскільки позивачі звільнені від сплати судового збору відповідно до статті 5 Закону України «Про судовий збір», з урахуванням результату розгляду справи, судові витрати зі сплати судового збору слід покласти на рахунок держави.
Керуючись статтями статями 1166, 1167, 1177, 11 95, 1199, 1200, 1205, 1205, 1207 ЦК України, статтями 1-23, 76-81, 141, 158, 258-259, 263-265, 273, 352-355ЦПК України,
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України, третя особа Державна казначейська служба України, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складено 20 вересня 2023 року.
Суддя О. Л. Бусик