печерський районний суд міста києва
Справа № 753/9955/23-ц
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 вересня 2023 року суддя Печерського районного суду м. Києва Литвинова І. В., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінфорс», треті особи: приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Колейчик Володимир Вікторович, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Дорошкевич Віра Леонідівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,
ВСТАНОВИВ:
14 вересня 2023 року до Печерського районного суду м. Києва, на виконання ухвали Дарницького районного суду м. Києва від 27 липня 2023 року, надійшла вказана позовна заява, для розгляду якої, у відповідності до пункту 15 Розділу XIII Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року № 1618-IV (у редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року), визначено суддю та передано 18 вересня 2023 року, для вирішення питання про відкриття провадження у справі, згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
Направляючи справу за підсудністю до Печерського районного суду м. Києва, суддя Дарницького районного суду м. Києва виходив із того, що позивач подав позовну заяву до суду за місцем виконання виконавчого напису, який він оспорює у суді, однак належних даних про проведення виконавчих дій у межах виконавчого провадження приватним виконавцем на території Дарницького району м. Києва суду не надано. З тексту виконавчого напису та постанови про відкриття виконавчого провадження вбачається, що місцем реєстрації боржника та місце вчинення виконавчої дії є адреса: АДРЕСА_1 , однак у позовній заяві позивач вказав, що адреса проживання у постанові про стягнення основної винагороди зазначена неправильно.
За загальними правилами підсудності, заявлені позовні вимоги можуть розглядатися за місцем знаходження відповідача - ТОВ «Факторингова компанія «Фінфорс» - Печерським районним судом м. Києва.
Однак позивач звернувся до суду, відповідно до частини дванадцятої статті 28 ЦПК України, згідно з якою позови до стягувача про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса можуть пред'являтися також за місцем його виконання.
Визначення змісту категорії місця виконання рішення наведене у статті 24 Закону України «Про виконавче провадження».
За правилами частин першої та другої наведеної статті Закону від 02 червня 2016 року № 1404-VIII, виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу. Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника-фізичної особи, за місцезнаходженням боржника-юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.
Виходячи зі змісту статті 24 Закону України «Про виконавче провадження», місцем виконання судового рішення є місце провадження виконавчих дій з його примусового виконання. Такі виконавчі дії провадяться за місцем проживання боржника, місцем його перебування, роботи або за місцем знаходженням його майна.
Законодавець пов'язує місце виконання рішення з місцем вчинення виконавчих дій щодо конкретного боржника.
В довідці про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи йде розмежування зареєстрованого місця проживання та фактичного місця проживання.
Отже, виходячи з норм чинного законодавства, вищевказана довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи не підтверджує місце реєстрації позивача у Києві, що виключає можливість розгляду позовної заяви Дніпровським районним судом м. Києва, виходячи з положень загальних правил підсудності визначених нормами частини першої ст. 27, частини першої ст. 28 ЦПК України.
Крім того, відповідно до ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»:
- місце проживання - житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає, а також заклад для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, стаціонарна соціально-медична установа та інші заклади соціальної підтримки (догляду), у яких особа отримує соціальні послуги;
- місце перебування - житло або спеціалізована соціальна установа для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, у якому особа, яка отримала довідку про звернення за захистом в Україні, проживає строком менше шести місяців на рік або отримує соціальні послуги.
Згідно з частиною першою ст. 2 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні», реєстрація місця проживання (перебування) особи - внесення за заявою про реєстрацію місця проживання (перебування), поданою особою в паперовій формі, до реєстру територіальної громади інформації про місце проживання (перебування) особи.
Частиною шостою статті 5 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» також визначено, що реєстрація місця проживання (перебування) особи здійснюється за заявою такої особи, поданою в паперовій формі до органу реєстрації або через центр надання адміністративних послуг, за адресою житла будь-якої форми власності.
Позивач, адреса місця реєстрації якого: АДРЕСА_2 , й одночасно місця виконання виконавчих дій, у цій справі використав належне йому право вибору суду за правилами альтернативної підсудності, однак помилково звернувся до Дарницького районного суду м. Києва, ототожнюючи адресу проживання / перебування зафіксовану у довідці від 27 жовтня 2016 року № 8515 по взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ( АДРЕСА_3 ) як місце виконання виконавчих дій.
У той же час, право вибору між судами, яким згідно із правилом загальної підсудності і правилом альтернативної підсудності підсудна справа, належить виключно позивачеві, а не суду, що цілком узгоджується з пунктом 37 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» від 01 березня 2013 року № 3.
Згідно з правилом про підсудність справ за вибором позивача, передбаченим у частині дванадцятій статті 28 ЦПК України (правила альтернативної підсудності), позови до стягувача про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса можуть пред'являтися також за місцем його виконання.
Тлумачення статей 27, 28 ЦПК України свідчить, що підсудність за вибором позивача (альтернативна підсудність) - це такий вид підсудності, за умовами якої позивачеві надається право за своїм вибором пред'явити позов в один з декількох визначених у законі судів. Разом із тим, правила альтернативної підсудності не позбавляють позивача права звернутися із позовом за правилами загальної підсудності (стаття 27 ЦПК України), оскільки позивач має право на вибір між кількома судами, яким згідно з цією статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу (частина шістнадцята статті 28 ЦПК України).
Верховний Суд у постанові від 29 жовтня 2020 року справа № 263/14171/19, виходить з того, що право вибору між судами, яким згідно з правилом загальної підсудності і правилом альтернативної підсудності підсудна справа, належить виключно позивачеві.
Отже, матеріали справи підлягають передачі для розгляду суду за місцем виконання виконавчих дій.
Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції», на підставі подань Державної судової адміністрації України на зміну територіальної підсудності судових справ, підсудних розташованим у районі проведення антитерористичної операції місцевим загальним та апеляційним судам (вх. № 913/0/1-14 від 29 серпня 2014 року, вх. № 10027/0/30-14 від 01 вересня 2014 року), розпорядженням № 2710/38-14 від 02 вересня 2014 року «Про визначення територіальної підсудності справ» Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ, підсудність справ за позовами, які підлягають розгляду Ленінським районним судом м. Луганськ було змінено на Сватівський районний суд Луганської області.
У подальшому, на підставі розпорядження від 06 березня 2022 року № 1/0/9-22 Верховного Суду, відповідно до частини сьомої статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану змінено територіальну підсудність судових справ Сватівського районного суду Луганської області на Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області.
Зважаючи на вказане, відсутні підстави для розгляду даної справи Печерським районним судом м. Києва.
Згідно з пунктом 1 частини першої ст. 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Згідно з нормами Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, Закону України «Про виконання рішень, застосування практики Європейського суду з прав людини» інститут підсудності безпосередньо пов'язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, який закріплений у п. 1 ст. 6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.
Враховуючи викладені обставини та зазначені норми чинного законодавства України встановлено, що справа не підсудна Печерському районному суду м. Києва, у зв'язку з чим цивільну справу слід направити до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1-14, 30-32, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суддя,
УХВАЛИВ:
Справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінфорс», треті особи: приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Колейчик Володимир Вікторович, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Дорошкевич Віра Леонідівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, направити до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області (вул. Дніпровська, буд. 135, м. Павлоград, Дніпропетровська обл., 51400).
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя І. В. Литвинова