ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ
15 вересня 2023 року о 16 год. 15 хв. Справа № 280/770/23
Запорізький окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Чернової Ж.М.,
за участю секретаря судового засідання Юхименка Г.В.,
представника позивача - Сердюка Р.В.,
представника відповідача - Руденка В.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву позивача про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів в цілому та окремих положень наказів, зобов'язання вчинити певні дії
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 18.08.2023 по справі №280/770/23 задоволено частково позовні вимоги ОСОБА_1 .
22.08.2023 до суду від позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення по справі.
Ухвалою суду від 22.08.2023 повернуто заяву про ухвалення додаткового рішення без розгляду.
30.08.2023 до суду від позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення по справі, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача Військової частини НОМЕР_1 та командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 21000,00 грн пропорційно до встановлених судом неправомірних дій кожного із співвідповідачів, які призвели до порушення, прав, свобод та інтересів позивача.
Ухвалою суду від 31.08.2023 призначено судове засідання для розгляду заяви позивача про ухвалення додаткового рішення на 15.09.2023.
05.09.2023 до суду надійшли заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення суду, в якому представник відповідачів просить заяву про ухвалення додаткового рішення залишити без розгляду, у випадку розгляду заяви по суті - повністю відмовити в її задоволенні. Зазначено, що у позовній заяві представник позивача заявив вимогу про стягнення 21 000 грн витрат на професійну правничу допомогу. Розмір витрат у п. 34 позовної заяви вказаний як такий, що встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі 21 000,00 грн та він не залежить від обсягу послуг та часу витраченого адвокатом в суді першої інстанції, а отже, є визначеним. На час звернення з позовом розмір таких витрат вичерпно був встановлений договором про надання правової допомоги №625/23 від 12.01.2023, витяг з якого надано до суду не з позовною заявою, а лише разом із заявою про ухвалення додаткового рішення. Розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Згідно з частиною 2 статті 79 КАС України позивач повинен подати докази разом із поданням позовної заяви. Договір про надання правової допомоги існував на час подання заяви, однак ні він, ні витяг з нього не були подані своєчасно. Представник відповідачів вважає, що заява про ухвалення додаткового рішення має бути залишена без розгляду, як подана без відповідної заяви, зробленої до закнічення судових дебатів. Також зазначено, що договір про надання правової допомоги №625/23 від 12.01.2023 уповноважує адвоката здійснювати захист інтересів клієнта в судах всіх інстанцій для виконання обов'язків, що є предметом договору, і саме за це передбачено виплату гонорару адвоката у розмірі 21 000 грн. Водночас і в позовній заяві, і в заяві про ухвалення додаткового рішення усупереч договору заявляється вимога стягнення з відповідача гонорару адвоката одразу у повному розмірі за правову допомогу лише в суді першої інстанції. Також, як видно з пункту 4 договору, фіксований розмір гонорару адвоката враховує час на прибуття до суду та очікування засідання. Однак з огляду на поняття і предмет правничої допомоги, а також положення статей 1, 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» прибуття до суду та очікування початку судового засідання не передбачають використання адвокатом спеціальних знань або навичок, відтак вказаний час не може бути оплачений як час надання правничої допомоги (постанова Верховного Суду від 27.07.2023 у справі № 560/9332/22).
У судовому засіданні представник позивача, зокрема, зазначив, що поважність подання доказів на підтвердження понесених судових витрат після винесенння судового рішення полягає у тому, що всі докази на підтвердження понесених судових витрат були складені саме після винесенння судового рішення. Крім того, представник позивача вказав, що відповідно до п.6 Витягу (з основного договору з додатками) від 21.08.2023 до Договору про надання правової допомоги №625/23 від 12.01.2023, всі інші умови Договору з додатками до нього, є конфіденційними і розголошенню не підлягають, містять інформацію, на яку поширюються положення про адвокатську таємницю, надаються зацікавленим особам на їх обґрунтований запит.
У судовому засіданні представник відповідачів стосовно договору та додатків до нього зазначив, що документ Витяг (з основного договору з додатками) датований 21.08.2023, який називається Договір про надання правової допомоги №625/23 від 12.01.2023 складений на підставі якогось основного договору, якихось додатків до основного договору в кількості три, але такий основний договір та додатки до нього не надані представником позивача до суду, та такий Витяг (з основного договору з додатками) від 21.08.2023 жодним чином не відображає зміст документів, на підставі яких він складений, та не містить посилань на додатки. Представник відповідачів зауважив, що представник позивача плутає значення термінів фіксованого розміру гонорару, що дорівнює визначеному розміру гонорару та орієнтовний/ приблизний розмір гонорару. Вказує, що матеріали справи підтверджують, що розмір судових витрат був визначений на початку розгляду справи, був фіксований, про що зазначено у позовній заяві та у заяві про ухвалення додаткового рішення. Проте, у заяві про ухвалення додаткового рішення вже не йдеться про фіксований розмір судових витрат, а йдеться про орієнтовний розмір судових витрат. Вказує, що фіксованість розміру судових витрат підтверджується фактом сплати і наявністю в матеріалах справи відповідних квитанцій.
15.09.2023 у судовому засіданні долучено до матеріалів справи копії ордеру серії ЗП №124181 від 25.01.2023 на підставі договору про надання правової допомоги/доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги №625 від 25.01.2023, ордеру серії ЗП №1176936 від 30.01.2023 на підставі договору про надання правової допомоги/доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги №625 від 25.01.2023, ордеру серії ЗП №1181857 від 20.02.2023 на підставі договору про надання правової допомоги/доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги №625 від 25.01.2023.
Суд, дослідивши матеріали адміністративної справи, розглянувши заяву про ухвалення додаткового рішення, дійшов висновку, що заява не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Суд зазначає, що відповідно до положень статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (частина 1).
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина 2).
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 3).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 4).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 5).
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 7).
Частиною 7 статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до положень статті 30 Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність” гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
В обґрунтування понесених витрат на професійну правничу допомогу до матеріалів справи надано:
- Витяг (з основного договору з додатками) від 21.08.2023 Договір про надання правової допомоги №625/23 від 12.01.2023;
- Акт прийому-передачі фактично виконаних робіт у справі №280/770/23 від 21.08.2023, який є додатком до Договору про надання правової допомоги №625/23 від 12.01.2023 з додатками;
- Довідка надана адвокатом на підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, які підлягають розподілу за результатами розгляду справи у суді від 21.08.2023;
- Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №2602 від 20.08.2012;
- Ордер серії ЗП №1173446 від 12.01.2023 на підставі договору про надання правової допомоги/доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги №625 від 12.01.2023.
Відповідно до п.1 Витягу (з основного договору з додатками) від 21.08.2023 до Договору про надання правової допомоги №625/23 від 12.01.2023 (далі - Витяг), за даним Договором Адвокат приймає на себе обов'язки по представництву, захисту та наданню інших видів правової допомоги Клієнту в судах, правоохоронних органах, підприємствах всіх форм власності та перед фізичними особами, у зв'язку з визнанням дій протиправними та скасування наказів пов'язаних з службовим розслідування у ВЧ НОМЕР_2 проведеним щодо виконання службових обов'язків Клієнтом та всіма іншими справами, які витікають та/або пов'язані з даним Договором і стосуються наказів ВЧ НОМЕР_1 : №351, №564, №607, та пов'язаних з наказами наслідків.
Згідно з п.3 Витягу, розмір гонорару Адвоката по даному договору визначений Сторонами у першої інстанції у фіксованому розмірі 21000,00 грн, без складання детального опису.
Відповідно до п.4 Витягу, розмір гонорару Адвоката встановлений сторонами Договору у фіксованому розмірі та він не залежить від обсягу послуг та часу витраченого адвокатом, a отже є визначеним.
Згідно з п.5 Витягу, факт надання правової допомоги Клієнту підтверджується Актом прийому- передачі виконаних робіт та Довідкою про вартість обсягу наданих послуг.
Відповідно до п.6 Витягу, всі інші умови Договору з додатками до нього, є конфіденційними і розголошенню не підлягають, містять інформацію на яку поширюються положення про адвокатську таємницю, надаються зацікавленим особам на їх обґрунтований запит.
Згідно з п.1 Акту прийому-передачі фактично виконаних робіт у справі №280/770/23 від 21.08.2023 (далі - Акт), вартість у вищевказаній справі, у суді першої інстанції, фактично наданих та оплачених послуг (робіт) за основним Договором з додатками, станом на дату складання даного акту, докладно зазначена в п.3 основного Договору з додатками (та/або у завіреному підписами Сторін, витязі з нього) і становить 21000,00 грн.
Відповідно до п.7 Акту, сторони дійшли згоди про відсутність необхідності складання детального опису, оскільки гонорар адвоката встановлений у фіксованому розмірі, а тоже є визначеним.
Згідно з п.8 Акту, фіксований розмір гонорару адвоката також враховує підготовку до засідання, час на прибуття до суду та очікування засідання, що є невідворотним, не залежить від волі чи бажання адвоката, та на що також витрачається його робочий час, коли він не може займатися іншою роботою.
У відповідності до Довідки від 21.08.2023, наданої адвокатом на підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартість, які підлягають розподілу за результатами розгляду судом справи №280/770/23, який завершений у суді першої інстанції рішенням від 18.08.2023 становить 21000,00 грн.
Склад та розмір витрат пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені.
Відсутність документального підтвердження стороною по справі фактичних витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Саме такої правової позиції дотримується Верховний Суд у своїй постанові від 10 червня 2021 року у справі №820/479/18 та у своїй постанові від 10 вересня 2021 року у справі №460/2315/19.
Суд зауважує, що у висновку ЄСПЛ, викладеному у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява №71660/11), у пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява №72277/01), у пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (Заява №66561/01), суд зазначив, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обгрунтованим, а у пункті 154 рішення ЄСПЛ у справі «Lavents v. Latvia» (Заява №58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну ціну.
Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
З матеріалів адміністративної справи вбачається, що позивачем до закінчення судових дебатів у справі не надано суду доказів в підтвердження понесених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Позивачем не надано ні під час розгляду справи, ні після ухвалення рішення у даній справі, Договору про надання правової допомоги №625/23 від 12.01.2023 та додатків до нього, що є обов'язковим доказом, який підтверджує факт надання правової допомоги, натомість надано копію Витягу (з основного договору з додатками) від 21.08.2023, який має назву Договір про надання правової допомоги №625/23 від 12.01.2023, та який жодним чином не відображає зміст документів, на підставі яких він складений, та не містить посилань на додатки. Відтак, суд позбавлений можливості дослідити такий договір та встановити його істотні умови, зокрема, умови та порядок надання правової допомоги.
Крім того, згідно з долученими судом до матеріалів справи копій ордеру серії ЗП №124181 від 25.01.2023, ордеру серії ЗП №1176936 від 30.01.2023, ордеру серії ЗП №1181857 від 20.02.2023, вбачається про існування Договору про надання правової допомоги/доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги №625 від 25.01.2023, який також не надано представником позивача, у зв'язку з чим суд позбавлений можливості встановити якого договору стосуються подані позивачем документи: Договору №625/23 від 12.01.2023 чи Договору №625 від 25.01.2023.
Відповідно до ч.1 ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Згідно з ч.2 ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Фіксований розмір гонорару - це визначений фіксований розмір винагороди адвоката, а тому останній не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.
Розмір витрат у пункті 34 позовної заяви вказаний як такий, що встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі 21 000,00 грн та він не залежить від обсягу послуг та часу витраченого адвокатом в суді першої інстанції, а отже, є визначеним. На час звернення з позовом розмір таких витрат вичерпно був встановлений договором про надання правової допомоги №625/23 від 12.01.2023, який, як було зазначено вище, до суду не надано. Проте, у заяві про ухвалення додаткового рішення вже не йдеться про фіксований розмір судових витрат, а йдеться про орієнтовний розмір судових витрат. Так, у заяві про ухвалення додаткового рішення зазначено, що спочатку позивач та адвокат укалали Договір на ведення даної справи від 12.01.2023, потім, зважаючи на фактичні обставини справи були укладені додаткові угоди до основного договору, які не призвели до зміни попереднього (орієнтовного) розміру витрат на професійну правничу допомогу, зазначеного в позові.
Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Що ж до доводів позивача, що законодавство України не встановлює відповідних вимог до розрахункового документа, який повинен надати адвокат під час сплати клієнтом послуг, а також не встановлює форму такого документа, а відкриття власного рахунка не є обов'язком адвоката, отже адвокат може видати клієнту на його вимогу складений у довільній формі документ (квитанцію, довідку тощо), який підтверджуватиме факт отримання коштів від клієнта, суд зазначає наступне.
Судом враховано висновки Верховного Суду у постанові від 09 червня 2021 року у справі № 560/5358/20, згідно яких витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката потребують належного документального підтвердження. Суди нижчих інстанцій при вирішенні питання щодо розподілу витрат на правничу допомогу адвоката, мають повно і всебічно дослідити докази, якими підтверджується надання правничої допомоги, особливо її вартість і оплата. Зважаючи на те, що понесені витрати відшкодовуватиме інша сторона, дослідження цих доказів вимагає ретельного підходу, адже їх стягнення, з одного боку, є компенсацією (певною мірою вимушених) фінансових затрат сторони, на користь якої ухвалено судове рішення, але водночас ця компенсація не може бути надмірною. Тож окрім того, що витрати на правничу допомогу мають бути документально доведеними.
Судом враховано, що згідно позиції викладеної в Постанові Верховного Суду від 24 березня 2020 року по справі №640/19275/18, на підтвердження оплати правової допомоги суду повинні бути надані, зокрема, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Суд зазначає, що позивачем не надано жодних оформлених у встановленому законом порядку документів, що свідчать про здійснення ним оплати гонорару адвоката та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги на підставі договору (квитанції до прибуткового касового ордера, платіжного доручення з відміткою банку, касових чеків або інших банківських документів, що підтверджують здійснення оплати послуг адвоката в рамках даної справи).
За відсутності доказів, що свідчать про факт понесення судових витрат - здійснення оплати гонорару адвоката та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги на підставі договору про надання правової допомоги, який відсутній в матеріалах справи, та відсутності належних доказів, що підтверджують надання у даній справі адвокатом правової допомоги позивачу, у суду відсутня змога встановити дійсність, реальність понесених позивачем витрат на правничу допомогу адвоката.
Підсумовуючи викладене вище, суд констатує, що заявиком не надано доказів відображення адвокатом доходів, отриманих від незалежної професійної діяльності, як самозайнятої особи та не подано доказів понесення позивачем фактичних витрат на отримання ним правової допомоги по цій справі.
Таким чином, в матеріалах даної справи відсутні докази, які б достовірно підтверджували саме факт понесених позивачем витрат на правничу допомогу, що, у силу наведеної судової практики, є підставою для відмови у стягненні з відповідача на користь позивача суми витрат на правову допомогу.
Враховуючи вищевикладене, заява позивача про ухвалення додаткового рішення, не підлягає до задоволення.
Керуючись ст.ст. 132, 134, 139, 143, 241, 243-246, 252 КАС України, суд
УХВАЛИВ:
Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення - залишити без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 19.09.2023.
Суддя Ж.М. Чернова