номер провадження справи 24/88/23
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.09.2023 Справа № 908/1265/23
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Азізбекян Тетяни Анатоліївни, за участю секретаря судового засідання Зеленцової К.Ю., розглянувши в матеріали справи № 908/1265/23
за позовом Акціонерного товариства комерційний банк “Приватбанк” (вул. Грушевського, будинок 1Д, м. Київ, 01001; адреса для листування: вул. Набережна Перемоги, 50 м. Дніпро, 49094, ідентифікаційний номер 14360570)
до відповідача ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )
про стягнення 487199,57 грн.
за участю представників:
від позивача: Якушев С.О., адвокат, довіреність № 7756-К-Н-О від 07.09.2021 (приймають участь в режимі відеоконференції),
від відповідача: не прибув
СУТЬ СПОРУ:
До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Акціонерного товариства комерційний банк “Приватбанк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 3035702468-КД-2 від 14.12.2021 в розмірі 487199,57 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 229015,22 грн, заборгованість за процентами 29169,12 грн, заборгованість в порядку регресу за сплаченою гарантією 229015,23 грн.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 18.04.2023 здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/1265/23 та визначено до розгляду судді Азізбекян Т.А.
Підставою для звернення з позовом зазначено неналежне виконання відповідачем зобов'язань щодо своєчасного та повного повернення суми кредиту, сплати процентів в рамках кредитного договору № 3035702468-КД-2 від 14.12.2021. Позов обґрунтовано ст.ст. 526, 530, 554, 610, 1054 ЦК України.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 24.04.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1265/23 за правилами спрощеного позовного провадження. Присвоєно справі номер провадження 24/88/23. Судове засідання призначено на 18.05.2023 о 10 год. 00 хв.
Ухвалою суду від 18.05.2023 визначено справу № 908/1265/23 розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі, відкрито підготовче провадження, продовжено строк ОСОБА_1 для подання відзиву на позовну заяву до 02.06.2023 (включно), відкладено підготовче судове засідання на 19.06.2023 об 11 год. 20 хв.
Ухвалою від 13.06.2023 задоволено клопотання представника Акціонерного товариства комерційний банк “Приватбанк” адвоката Якушева С.О. про участь у всіх судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою власних технічних засобів у справі № 908/1265/23, визначено розгляд справи № 908/1265/23 у судовому засіданні 19.06.2023 об 11 год. 20 хв. здійснювати у Підсистемі “Електронний суд” Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС).
Ухвалою суду від 19.06.2023 відкладено підготовче засідання до 14.07.2023 о 13 год. 00 хв.
13.07.2023 через підсистему “Електронний суд” від представника ОСОБА_1 адвоката Яковлевої Т.В. надійшло клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи (підготовче засідання) та продовження строку проведення підготовчого провадження, у якій остання, у зв'язку із неможливістю забезпечити технічно свою участь у режимі відеоконференції, просить суд відкласти судове засідання у справі № 908/1265/23 на іншу дату.
Ухвалою суду від 14.07.2023 відкладено підготовче засіданні до 20.07.2023 об 11 год. 00 хв..
17.07.2023 через підсистему “Електронний суд” від представника ОСОБА_1 адвоката Яковлевої Т.В. надійшла заява про участь у всіх судовому засіданні в режимі відеоконференції.
20.07.2023 через підсистему “Електронний суд” від представника ОСОБА_1 адвоката Яковлевої Т.В. надійшло клопотання про долучення доказів - листа Акціонерного товариства комерційний банк “Приватбанк” від 18.07.2023 № 20.1.0.1.0/7-230714/12960.
Ухвалою суду від закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті на 21.08.2023 о 13 год. 00 хв.
Ухвалою суду від 17.08.2023 задоволено заяву представника відповідача про участь у судовому засіданні 21.08.2023 в режимі відеоконференції.
Ухвалою суду від 21.08.2023відкладено розгляд справи на 11.09.2023 о 10 год. 30 хв.
Ухвалою суду від 07.09.2023 задоволено заяву представника відповідача про участь у судовому засіданні 11.09.2023 в режимі відеоконференції.
Ухвалою суду від 11.09.2023 перенесено судове засідання на 18.09.2023 о 13 год. 40 хв.
18.09.2023 через підсистему “Електронний суд” від представника ОСОБА_1 адвоката Яковлевої Т.В. надійшла заява про розгляд справи за відсутністю відповідача та її представника.
Відповідно до ст. 222 ГПК України здійснювалося фіксування судового засідання 18.09.2023 за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.
Відповідач в судове засідання не прибув.
Наявні матеріали справи дозволяють здійснити її розгляд по суті за відсутності представника відповідача.
В засіданні 18.09.2023 судом, в порядку ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Суд повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз'яснив порядок і строк його оскарження.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд
УСТАНОВИВ:
14.12.2021 Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» та фізична особа - підприємець Солдатова Олена Павлівна уклали кредитний договір № 3035702468-КД-2, за умовами розділу А якого ліміт цього Договору: 500000,00 грн на поповнення обігових коштів. Термін повернення кредиту 01.12.2024.
Пунктом 6.1. Кредитного договору було визначено, що цей договір вважається укладеним з моменту його підписання шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису усіма його сторонами.
Укладення між сторонами кредитного договору підтверджується копіями кредитного договору № 3035702468-КД-2 від 14.12.2021 та протоколу перевірки кваліфікованих електронних підписів.
15.12.2021 відповідачем було отримано кредитні кошти у розмірі та на цілі відповідно до п.А2 кредитного договору, що підтверджується копіями виписки по рахунку типу 2063 та платіжною інструкцією (платіжне доручення/меморіальний ордер).
14.12.2021 між сторонами також була укладена додаткова угода №1 до Кредитного договору, відповідно до підпункту а пункту 1 якої сторони узгодили, що протягом строку кредиту, зазначеного в п. А.3. Кредитного договору, за умови належного виконання позичальником положень Порядку програми фінансової державної підтримки суб'єктів малого та середнього підприємства та умов цієї Додаткової угоди, позичальник має право на отримання фінансової державної підтримки.
Згідно із п. 2.1. Додаткової угоди за користування кредитом на умовах та в порядку визначених цією Додатковою угодою, позичальник сплачус: банку базову процентну ставку, яка становить 14.19% річних. Розмір базової процентної ставки визначений за формулою: Індекс UIRD (3 місяці) + 7%, але не більше Індекс UIRD (12 міс) + 6% (обмеження встановлюються на дату укладання цієї Додаткової угоди). Подальший перегляд базової процентної ставки здійснюється відповідно до п. 2.1. цієї Додаткової угоди за визначеною вище формулою без обмежень, де Індекс UIRD - український індекс ставок за депозитами фізичних осіб, що розраховується на основі номінальних ставок ринку депозитів фізичних осіб, які оголошуються банками України на строк 3 місяці. На дату укладання цієї Додаткової угоди значення індексу береться на дату, що передує даті підписання цієї Додаткової угоди, або остання, що опублікована на офіційному сайті Національного Банку України. Банк щокварталу з урахуванням зміни зазначеного індексу переглядає розмір базової процентної ставки. При перегляді розміру базової процентної ставки банк використовує розмір індексу UIRD, що офіційно визначений на 14 число останнього місяця календарного кварталу або розміру, що є останнім до цієї дати та опублікованим на сайті Національного Банку України, надалі дата перегляду розміру базової процентної ставки. Датою зміни розміру базової процентної ставки за користування кредитом є 1-ше число першого місяця календарного кварталу, що слідує за кварталом, в якому банк визначив розмір індексу UIRD для розрахунку базової процентної ставки на наступний календарний квартал.
Відповідно до п. 2.2. Додаткової угоди у випадку прострочення понад 15 днів позичальником своїх зобов'язань по погашенню кредиту і/або процентів в розмірі, зазначеному в п. 2.3., 2.7. цієї Додаткової угоди, позичальник сплачує банку проценти за користування кредитом в порядку та розмірі:
- в період прострочення з 1-го до 15-го включно - в розмірі базової процентної ставки, що діяла на період прострочення;
- в період з 16 числа місяця, в якому виникла прострочена заборгованість до дати її погашення в розмірі, визначеному за формулою: розмір базової процентної ставки з урахуванням її зміни згідно п. 2.1. цієї Додаткової угоди + 5% річних;
- в період з дати погашення заборгованості до кінця місяця, в якому існувала заборгованість - в розмірі базової процентної ставки, що діяла на дату сплати.
Пунктом 2.7. Додаткової угоди визначено, що погашення кредиту (тіла) позичальник здійснює рівними частинами в строки і розмірах, що зазначені в Додатку 1 (Графік погашення кредиту), що є невід'ємною частиною цієї Додаткової угоди.
Для здійснення погашення кредиту та сплати інших платежів за Кредитним договором відповідачу було відкрито рахунок типу 2909 (п. А.4. Кредитного договору).
Згідно п. 2.10. Додаткової угоди у випадку порушення позичальником строку повернення кредиту, зазначеного в п. А.3. Кредитного договору позичальник зобов'язується сплатити банку заборгованість за кредитом, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ст. 625 ЦК України встановлюються за домовленістю сторін у розмірі, визначеному за формулою: розмір базової процентної ставки з урахуванням її зміни згідно п. 2.1. цієї Додаткової угоди + 5% річних.
14.12.2021 між сторонами також був укладений Договір про внесення змін до Кредитного договору № 3035702468-КД-2 від 14.12.2021, відповідно до якого відповідач підтвердив свої зобов'язання перед Банком щодо погашення заборгованості за Договором, про що свідчить копії кредитного договору № 3035702468-КД-2 в.д 14.12.2021, Додаткової угоди №1 від 14.12.2021 та Договору про внесення змін до Кредитного договору та протоколами перевірки кваліфікованих електронних підписів.
Відповідно до підпункту в пункту 1 Додаткової угоди позичальник обізнаний про, те, що його грошові зобов'язання перед банком зі сплати основної суми кредиту частково забезпечені гарантією відповідно до Порядку надання державних гарантій на портфельній основі у 2020 році, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.11.2020 №1151. При цьому позичальнику відомі та повністю зрозумілі умови надання гарантії, з якими (умовами) він повністю погоджується та вважає їх прийнятними для нього.
31.12.2020 між Міністром фінансів України Марченко Сергієм Михайловичем (Гарант) та АТ КБ «Приватбанк» було укладено договір про надання державної гарантії на портфельній основі №13010-05/269 (Договір гарантії), відповідно до п. 2.1. якого Гарант на умовах цього Договору та в межах ліміту гарантії надає на користь Бенефіціара (АТ КБ «Приватбанк») безвідкличну гарантію з метою гарантування виконання принципалами (у т.ч. відповідачем) своїх грошових зобов'язань перед Бенефіціаром за кредитними договорами, включеними до портфеля.
Відповідно до п. 5.1. Договору гарантії у разі настання гарантійного випадку бенефіціар направляє гаранту вимогу, а агенту - копію вимоги разом з інформацією щодо сум, що належать до сплати гарантом та підтверджувальними документами (лист із зазначенням переліку кредитів, за якими виникла прострочена заборгованість), не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем, в якому виник гарантійний випадок.
За змістом п. 5.5. Договору гарантії гарант на підставі вимог, отриманих від бенефіціара, з урахуванням інформації агента щодо перевірки вимог сплачує на рахунок бенефіціара ССГ (Сума сплати за гарантією) згідно з вимогою раз на місяць (але не пізніше 30 календарних днів після отримання відповідної вимоги) за умови, що гарант отримав вимогу, яка подана відповідно до умов цього договору та на момент отримання вимоги не закінчився строк дії гарантії.
Згідно із п. 6.1. Договору гарантії у разі здійснення гарантом виплати ССГ за будь-яким проблемним кредитом бенефіціар зобов'язується відобразити в обліку виникнення заборгованості принципала перед бюджетом на суму здійсненної гарантом виплати ССГ та застосувати інструменти врегулювання заборгованості (в тому числі, але не виключно, за рахунок реалізації предмета забезпечення) за таким проблемним кредитом. Таке звернення стягнення має бути здійснено бенефіціаром у найкоротші строки.
Відповідно до п. 6.2. Договору гарантії з метою реалізації зворотньої вимоги (регресу) гаранта до принципала та на виконання статті 6 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» та вимог, передбачених пунктами 6.1. та 6.3. цього договору, бенефіціар, виступаючи на підставі Порядку та цього договору, зобов'язується:
- застосувати інструменти врегулювання заборгованості (в тому числі, але не виключно, за рахунок реалізації предмета забезпечення) за проблемним кредитом з метою погашення простроченої заборгованості перед бюджетом та зобов'язань позичальника зі сплати пені, нарахованої відповідно до пункту 6.8. цього договору за таким проблемним кредитом (п. 6.2.1. Договору гарантії);
- здійснювати заходи щодо стягнення суми, сплаченої гарантом, зусіма процесуальними правами, що надаються позивачу (за винятком права: підпису заяви про повну або часткову відмову від заяви про порушення (відкриття) провадження у справі про банкрутство, підпису заяви про відмову від заяви з грошовими вимогами до боржника; підпису заяву про повне або часткове визнання позову, про повну або часткову відмову від позову про зменшення розміру позовних вимог), в судах, а також органах нотаріату, органах державної виконавчої служби, з приватними виконавцями, арбітражними керуючими, адвокатами (п. 6.2.2. Договору гарантії).
Пунктом 6.8. Договору гарантії на суму простроченої заборгованості перед бюджетом бенефіціар нараховує пеню згідно з вимогами чинного законодавства у розмірі 120% облікової ставки НБУ за кожен календарний день прострочення, включаючи день погашення такої простроченої заборгованості перед бюджетом.
Згідно із п. 6.9. Договору гарантії пеня нараховується з дати виникнення простроченої заборгованості перед бюджетом за проблемним кредитом до дати погашення такої заборгованості (включно) або до дати, яка настає через 6 календарних місяців з дати здійснення гарантом виплати відповідної ССГ (включно), залежно від того, яка з дат настає раніше.
Аналогічні положення містить п. 2.11. Додаткової угоди.
Відповідно до п. 2.13. Додаткової угоди позичальник визнає та підтверджує, що банк має всі повноваження стягувати з нього прострочену перед державою заборгованість та застосовувати інші інструменти врегулювання заборгованості (в тому числі, але не виключно, за рахунок реалізації простроченої заборгованості перед бюджетом та зобов'язань позичальника зі сплати пені, нарахованої відповідно до пункту 2.11. цієї Додаткової угоди).
За змістом п. 2.14. Додаткової угоди грошові кошти, отримані від звернення стягнення щодо забезпечення або в результаті інших заходів щодо стягнення з позичальника простроченої заборгованості, направляються, в тому числі в рахунок відшкодування (в порядку регресу) сплачених гарантом та нарахованої пені (відповідно до п. 2.11. цієї Додаткової угоди), до моменту повного повернення (відшкодування) гаранту сплачених сум сплати за гарантією та нарахованої пені.
Підтверджується копіями Додаткової угоди №1 від 14.12.2021, протоколом перевірки кваліфікованих електронних підписів та Договору про надання державної гарантії на портфельній основі №13010-05/269 від 31.12.2020.
Відповідач порушив свої зобов'язання за Кредитним договором, припинив здійснювати щомісячні платежі, які передбачені Графіком платежів.
Відповідно до підпункту г п. 2.3.2. Кредитного договору при настанні будь-якої з наступних подій, зокрема, порушення позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених умовами цього договору, банк має право згідно зі ст. 651 ЦК України та ст. 188 ГК України здійснити одностороннє розірвання договору з відправленням позичальнику повідомлення. У зазначену у повідомленні дату цей договір вважається розірваним. При цьому в останні день дії договору позичальник зобов'язується повернути банку суму кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний термін його користування, повністю виконати інші зобов'язання за цим договором. Одностороння відмова від цього договору не звільняє позичальника від відповідальності за порушення зобов'язань за цим договором.
03.01.2023 позивачем було направлено до ОСОБА_1 Повідомлення про розірвання договору № 3035702468-КД-2 з вимогою до 03.02.2023, здійснити погашення заборгованості в повному розмірі.
09.02.2023 позивачем була направлена до Міністерства фінансів України (Гаранта) та АТ «УКРЕКСІМБАНК» (Агента) вимога на сплату за гарантією №122 на суму 229 015,23 грн.
07.03.2023 Міністерством фінансів України була перерахована сума сплати за гарантією у розмірі 229 015,23 грн.
09.02.2023 позивачем було направлено повідомлення до ОСОБА_1 про надсилання вимоги гаранту №122 від 08.02.2023.
З урахуванням гарантійних виплат гаранта заборгованість відповідача перед позивач за Кредитним договором станом на 10.03.2023 становить 258184,34 грн., з яких: 229015,22 грн. заборгованості за тілом кредиту та 29169,12 грн. заборгованості за процентами.
Заборгованість відповідача перед державним бюджетом становить 229015,23 грн.
Зазначене підтверджується копіями Повідомлення про розірвання договору №3035702468-КД-2 від 14.12.2021 та підтвердженням про відправку повідомлення на електрону поштову адресу відповідача, повідомлення до відповідача про надсилання вимоги гаранту та підтвердженням про відправку повідомлення на електронну поштову адресу відповідача, вимоги на сплату за гарантією, виписками по рахункам типу 2063, 2068, 9860, а також розрахунком заборгованості.
07.03.2023 відповідачем була припинена господарська діяльність, про що був внесений відповідний запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (відомості з відповідного реєстру містяться в матеріалах справи).
Частиною 3 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» передбачено, що фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.
Відповідно до ст. ст. 51, 52, 598-609 ЦК України, однією із особливостей підстав припинення зобов'язань для фізичної особи-підприемця є те, що у випадку припинення суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб'єктів підприємницької діяльності) її зобов'язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. Фізична особа-підприємець відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.
Отже, позивач, звертаючись до господарською суду, обґрунтовано визначив належність спору до господарської юрисдикції відповідно до суб'єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з господарського договору, зобов'язання за яким у відповідача із втратою його статусу як ФОП не припинились.
Предметом позову у даній справі є стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованості за кредитним договором № 3035702468-КД-2 від 14.12.2021 в розмірі 487199,57 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 229015,22 грн, заборгованість за процентами 29169,12 грн, заборгованість в порядку регресу за сплаченою гарантією 229015,23 грн.
Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з такого.
За змістом статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
У відповідності до частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст., ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Аналогічний припис містять п., п. 1, 7 ст.193 ГК України.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (частина 2 статті 193 ГК України).
В силу приписів ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Статтями 11 та 509 ЦК України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.
Нормами статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Свобода договору полягає передусім у вільному волевиявленні волі сторін на вступ у договірні відносини. Волевиявлення учасників договору передбачає відсутність жодного тиску з боку контрагента або інших осіб (ст. 627 ЦК України).
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Частиною 2 ст. 639 ЦК України закріплено, що якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Згідно із ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Статтею 3 Закону України “Про електронний цифровий підпис” закріплено, що електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.
Частинами 1-3 ст. 4 цього ж Закону визначено, що електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб'єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі. Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі.
Положеннями ст. 5 Закону України “Про електронні документи та електронний документообіг” передбачено, що електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
Накладанням електронного підпису завершується створенням електронного документа (ст. 6 Закону України “Про електронні документи та електронний документообіг”).
Копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством (ст. 7 Закону України “Про електронні документи та електронний документообіг”).
Згідно зі ст. 8 Закону України “Про електронні документи та електронний документообіг” юридична сила електронного документа з нанесеними одним або множинними ЕЦП та допустимість такого документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму
До матеріалів позовної заяви позивачем, зокрема, надано паперові копії наступних електронних документів (які засвідчені у порядку, встановленому законом): Кредитний договір, Додаткова угода № 1, Договір про внесення змін до Кредитного договору, протоколи створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису.
Статтею 96 ГПК України визначено, що електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео - та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет) (частина 1). Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом (частина 3). Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги (частина 5).
Відповідачем не надано заперечень щодо факту укладення між сторонами Кредитного договору, Додатку та Додаткової угоди до нього та Договору про внесення змін шляхом накладення сторонами своїх електронних цифрових підписів.
Докази, що спростовують ці обставини, в матеріалах господарської справи відсутні та суду не надавались.
Також судом враховано, що учасниками справи під сумнів не поставлено відповідність поданої паперової копії електронного доказу оригіналу, клопотання про витребування у позивача відповідного оригіналу електронного доказу не заявлялось.
З урахуванням вказаних норм права та обставин справи, суд дійшов висновку, що Кредитний договір з відповідними додатками та змінами до нього є укладеними, чинними, дійсними та підлягає виконанню сторонами відповідно до його умов.
Згідно ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до п.п. “в” пункту 1 Додаткової угоди Позичальник обізнаний проте, що його грошові зобов'язання перед Банком зі сплати основної суми кредиту частково забезпечені гарантією відповідно до Порядку надання державних гарантійна портфельній основі у 2020 році, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.11.2020 № 1151. При цьому, Позичальнику відомі та повністю зрозумілі умови надання гарантії, з якими (умовами) він повністю погоджується та вважає їх прийнятними для себе.
31.12.2020 Міністром фінансів України, який діє від імені держави за дорученням Кабінету Міністрів України (далі Гарант) та позивачем (далі Бенефіціар) укладено Договір про надання державної гарантії на портфельній основі №13010-05/269 для забезпечення співпраці сторін, пов'язаної з наданням державної підтримки суб'єктам мікропідприємництва та середнього підприємництва у вигляді державних гарантій на портфельній основі на підставі Закону України “Про державний бюджет України на 2020 рік”, на виконання Порядку надання державних гарантій на портфельній основі у 2020 році, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.11.2020 №1151(далі - Договір про надання державної гарантії).
Відповідно до п. 2.1 Договору про надання державної гарантії Гарант на умовах цього договору та в межах ліміту гарантії надає на користь Бенефіціара безвідкличну гарантію з метою гарантування виконання принципалами частини своїх грошових зобов'язань перед Бенефіціаром за кредитними договорами, включеними до портфеля.
Даним Договором визначено, що принципал - суб'єкт господарювання, якому надано кредит, включений до портфеля.
Портфель - сукупність усіх кредитів, зобов'язання за якими частково забезпечені гарантією.
За умовами п. п. 2.5, 2.6 Договору про надання державної гарантії ставка індивідуальної гарантії визначається на власний розсуд Бенефіціара для кожного окремого кредиту та не може перевищувати 70 % за кожним окремим кредитом. Ставка гарантії на портфельній основі в будь-який момент не може перевищувати 50 %.
Згідно з п. 5.1 Договору про надання державної гарантії у разі настання гарантійного випадку Бенефіціар направляє Гаранту вимогу, а агенту - копію вимоги разом з інформацією щодо сум, що належать до сплати гарантом, та підтверджувальними документами (лист із зазначенням переліку кредитів, за якими виникла прострочена заборгованість), не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем, у якому виник гарантійний випадок.
За умовами п. 5.3 Договору про надання державної гарантії Бенефіціар зобов'язаний протягом двох банківських днів з дати направлення відповідної вимоги Гаранту письмово повідомити принципалів за кредитами, включеними до вимоги, про направлення відповідної вимоги Гаранту.
Відповідно до п. 5.5 Договору про надання державної гарантії Гарант на підставі вимог, отриманих від Бенефіціара, з урахуванням інформації агента щодо перевірки вимог, сплачує на рахунок Бенефіціара ССГ (суму сплати за гарантією) згідно з вимогою раз на місць (але не пізніше 30 календарних днів після отримання відповідної вимоги), за умови що Гарант отримав вимогу, яка подана відповідно до умов цього договору, та на момент отримання вимоги не закінчився строк дії гарантії.
Як свідчать матеріали справи, позивач свої зобов'язання за Кредитним договором виконав належним чином, на підставі Кредитногодоговору позивачем перераховано на поточний рахунок відповідача кредитні кошти у визначеному договором розмірі.
Відповідач факт отримання від позивача кредитних коштів не заперечив.
Погашення кредиту та процентів за користування кредитом в порядку та строки, визначені додатком № 1 “Графік платежів” до Додаткової угоди до Кредитного договору та Договору про внесення змін до Кредитного договору Позичальником не здійснювалось.
У зв'язку з наявністю простроченої заборгованості за Кредитним договором Банком направлено 03.01.2023 відповідачу Повідомлення про розірвання договору № 3035702468-КД-2 з вимогою до 03.02.2023 здійснити погашення заборгованості в повному розмірі.
09.02.2023 позивачем була направлена до Гаранта та Агента вимога на сплату за гарантією №122 на суму 229015,23 грн.
09.02.2023 позивачем було направлено повідомлення відповідачу про надсилання вимоги гаранту №122 від 08.02.2023.
07.03.2023 Міністерством фінансів України була перерахована сума сплати за гарантією у розмірі 229015,23 грн.
При цьому, повідомлення направлялось Банком відповідачеві електронною поштою, яка зазначалася п. А.11 Кредитного договору як офіційна адреса для обміну повідомленнями між Банком та Позичальником.
Відповідачем доказів внесення платежів за користування кредитом в повному розмірі суду не надано.
За період користування кредитом Банком нараховані проценти за користування кредитом, залишок заборгованості за якими складає 29169,12 грн.
Згідно із ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідач доказів повернення кредитних коштів за Кредитним договором в повному обсязі суду не надав.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець мас право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Аналогічні у мови сторони передбачили в Кредитному договорі.
З урахуванням викладеного, оскільки заборгованість за кредитом (тіло кредиту) в сумі 229015,22 грн станом на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, то позовна вимога про стягнення з відповідача 229015,22 заборгованості за тілом кредиту підлягає задоволенню судом.
Згідно з ст. 560 ЦК України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Відповідно до п. 2.13 Додаткової угоди № 1 Позичальник визнає та підтверджує, що Банк має всі повноваження стягувати з нього прострочену перед державою заборгованість та застосовувати інші інструменти врегулювання заборгованості (в тому числі, але не виключно, за рахунок реалізації простроченої заборгованості перед бюджетом та зобов'язань позичальника зі сплати пені, нарахованої відповідно до пункту 2.11. цієї Додаткової угоди).
За змістом п. 2.14 Додаткової угоди № 1 грошові кошти, отримані від звернення стягнення щодо забезпечення або в результаті інших заходів щодо стягнення з Позичальника простроченої заборгованості, направляються, в тому числі в рахунок відшкодування (в порядку регресу) сплачених Гарантом коштів та нарахованої пені (відповідно до п. 2.11. цієї Додаткової угоди), до моменту повного повернення (відшкодування) Гаранту сплачених сум сплати за гарантією та нарахованої пені.
З викладеного вбачається, за Договором про надання державної гарантії Гарант надав позивачу право здійснювати стягнення з Позичальника на свою користь. Стягнуті суми в подальшому перераховуються у погодженому порядку на рахунок Гаранта. Позичальник, у свою чергу, у п. 2.13 Додаткової угоди № 1 до Кредитного договору визнав та підтвердив, що Банк має всі повноваження стягувати з нього прострочену перед державою заборгованість та застосовувати інші інструменти врегулювання заборгованості.
Таким чином, позивач правомірно пред'явив до відповідача вимогу про стягнення з нього простроченої заборгованості за Кредитним договором на свою користь, у тому числі заборгованість у порядку регресу за сплаченою гарантією в розмірі 229015,23 грн.
Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 викладений такий правовий висновок: “Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов'язань, а не у випадку їх порушення.
Натомість наслідки прострочення грошового зобов'язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов'язання, за частиною першою статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу.
Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов'язання.
Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання”.
За період з 16.12.2021 по 10.03.2023 позивачем відповідачу нараховані відсотки, за якими на час вирішення спору заборгованість становить 29169,12 грн.
Відповідач не надав контррозрахунку суми заборгованості по відсоткам за користування кредитом по Кредитному договору, заявленої до стягнення.
При вирішенні спору у даній справі суд вважає за необхідне врахувати, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Така правова позиція викладена, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2022 у справі № 910/17048/17 та Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 15.03.2023 у справі № 300/438/18.
Умовами Кредитного договору строк кредитування визначений до 01.12.2024 включно.
Згідно з п. 4.7 Кредитного договору розрахунок процентів за користування кредитом здійснюється щоденно з дати списання коштів з позичкового рахунку до майбутньої дати сплати процентів та/або за період, який починається з попередньої дати сплати процентів до поточної дати сплати процентів. Розрахунок Нарахування процентів здійснюється до повного погашення заборгованості по кредиту на суму залишку заборгованості по кредиту в межах строку дії договору.
Враховуючи зазначене, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума прострочених процентів у розмірі 29169,12 грн.
Відповідач правом на заперечення проти заявлених до стягнення сум не скористався, свого документально та нормативно обґрунтованого контррозрахунку суду не подав.
Відповідно до ч., ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.
Відповідач позовні вимоги не спростував, доказів виконання зобов'язання за кредитним договором та сплати заявленої до стягнення суми заборгованості не надав.
На підставі викладеного, вимоги позивача є обґрунтованими, заснованими на законі, доведеними та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 129, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк “Приватбанк” (ідентифікаційний код юридичної особи 14360570 (вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ, 01001; адреса для листування: вул. Набережна Перемоги, буд. 50, м. Дніпро, 49094) заборгованість, яка виникла за кредитним договором № 3035702468-КД-2 від 14.12.2021, а саме: заборгованість за тілом кредиту у розмірі 229015 (двісті двадцять девять тисяч п'ятнадцять) грн 22 коп., заборгованість за процентами у розмірі 29169 (двадцять девять тисяч сто шістдесят девять) грн 12 коп., заборгованість в порядку регресу за сплаченою гарантією у розмірі 229015 (двісті двадцять девять тисяч п'ятнадцять) грн 22 коп. та 7307 (сім тисяч тисяч триста сім) грн 99 коп. судового збору.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 20.09.2023.
Суддя Т.А. Азізбекян