ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.09.2023м. ДніпроСправа № 904/3015/23
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Колісника І.І.
розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу
за позовом Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аском Сервіс", м. Дніпро
про стягнення 32 609,29 грн.
СУТЬ СПОРУ:
Публічне акціонерне товариство "АрселорМіттал Кривий Ріг" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аском Сервіс" 32609,29 грн, з яких: 4243,00 грн - основний борг, 2473,48 грн - пеня, 1302,51 грн - інфляційні втрати, 182,00 грн - 3% річних, 24408,26 грн - неустойка.
Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором оренди № 5199 від 30.12.2011 (з подальшими змінами) щодо повної та своєчасної оплати за користування майном (автомобільною технікою) за період з липня по листопад 2021 року (далі - спірний період), а також щодо повернення майна з оренди.
Ухвалою суд від 13.06.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами; відповідачу для подання відзиву на позов встановлено 15-тиденний строк з дня вручення ухвали.
Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення ухвала суду від 13.06.2023 отримана відповідачем 23.06.2023.
Відтак, відповідач належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі та можливість подання до суду заяв по суті справи, однак на час ухвалення цього рішення своїм правом на подання відзиву не скористався.
За таких обставин, а також беручи до уваги, що відповідно до статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, господарський суд
ВСТАНОВИВ:
Між Публічним акціонерним товариством "АрселорМіттал Кривий Ріг" (далі - орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Голметресурс", яке змінило найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю "Аском Сервіс" (далі - орендар, відповідач) укладено договір оренди № 5199 від 30.12.2011 (далі - договір).
Відповідно до пункту 1.1 договору орендодавець передає, а орендар приймає в оперативну оренду майно згідно з Додатком 1 до цього договору (далі - майно) для використання з метою виконання робіт із благоустрою та озеленення території орендодавця.
Пунктом 2.1 договору передбачено, що орендар набуває права строкового платного користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання акта приймання-передачі майна. Орендар користується майном протягом строку оренди.
Передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно (п. 2.2 договору).
За умовами пункту 2.3 договору у разі його припинення майно повертається орендарем орендодавцю аналогічно порядку, встановленому цим договором при передачі майна орендарю. Майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі.
Згідно з пунктом 3.1 договору орендна плата є платежем, що сплачується орендарем орендодавцю незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря. Орендна плата визначається за домовленістю сторін і становить 10031,30 грн за базовий місяць розрахунку (жовтень 2011) без урахування ПДВ. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на офіційний індекс інфляції. Нарахування й оплата належних орендодавцю сум орендної плати здійснюється щомісяця, до 25 числа звітного місяця. Внесення орендної плати здійснюється шляхом перерахування орендарем орендної плати на поточний рахунок орендодавця згідно з виставленими орендодавцем рахунками. Інша форма розрахунків допускається тільки за наявності письмового погодження сторін.
Компенсація орендодавцеві сплаченого орендодавцем податку на автотранспортні засоби, зазначені в Додатку 1 до цього договору, здійснюється орендарем за виставленими орендодавцем рахунками. Розмір даної компенсації не входить у розмір орендної плати, установлений пунктом 3.1 цього договору (п. 3.2 договору).
Відповідно до розділу 5 договору орендар зобов'язався, зокрема: своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за орендоване майно (п. 5.2 договору); письмово повідомити орендодавця не пізніше ніж за один місяць про наступне повернення орендованого майна, як у зв'язку із закінченням терміну дії договору, так і при достроковому поверненні; після припинення дії цього договору передати майно орендодавцю за актом у справному стані, з урахуванням нормального зносу (п. 5.8 договору).
Згідно з пунктом 8.2 договору орендодавець наділений правом виступати з ініціативою щодо внесення змін до цього договору або його розірвання у разі погіршення стану орендованого майна внаслідок невиконання або неналежного виконання орендарем умов цього договору.
Пунктом 9.1 договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.
За умовами пункту 9.2 договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується за весь період з урахуванням пені у розмірі двох облікових ставок НБУ від суми боргу за кожний день прострочення, включаючи день оплати.
Цей договір діє з моменту підписання по 31.12.2012 (п. 11.1 договору).
За відсутності заяви хоча б однієї із сторін про припинення чи зміну договору протягом одного місяця після закінчення терміну, він вважається продовженим до 31 грудня наступного року щорічно на тих же умовах, які були передбачені договором (п. 11.4 договору).
Зміни та доповнення до договору оформлюються додатковими угодами, що підписуються сторонами і є невід'ємною частиною договору (п. 11.5 договору).
Пунктом 11.9 договору визначено, що цей договір може бути достроково розірваний в односторонньому порядку будь-якою зі сторін шляхом направлення відповідного письмового повідомлення іншій стороні за два тижні.
У підписаному сторонами Додатку 1 до договору "Відомості про майно, що надається в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "Голметресурс" сторони визначили перелік орендованих основних фондів, що складається загалом із 11 найменувань із зазначенням їх інвентарних номерів, дати введення в експлуатацію первісної та залишкової вартості станом 01.10.2011, а також розміру орендної плати за базовий місяць розрахунку (жовтень 2011) - 10031,30 грн (без урахування ПДВ).
Договір неодноразово продовжувався, умови договору змінювалися сторонами шляхом укладення до нього Додаткових угод № 1 від 20.09.2012, № 3 від 30.05.2014, № 4 від 15.06.2016.
На виконання умов договору орендодавець передав орендарю в оперативну оренду наступне майно:
1) ЗИЛ МДК 433362, д/н НОМЕР_1 - згідно з приймально-здавальним актом №6/01-012 від 11.01.2012 (ЦТА);
2) ЗИЛ МДК 433362, д/н НОМЕР_2 - згідно з приймально-здавальним актом №1/01-012 від 11.01.2012 (ЦТА);
3) ЗИЛ МДК 433362, д/н НОМЕР_3 - згідно з приймально-здавальним актом №2/01-012 від 11.01.2012 (ЦТА);
4) ЗИЛ 433362, д/н НОМЕР_4 - згідно з приймально-здавальним актом № 3/01-012 від 11.01.2012 (ЦТА);
5) ЗИЛ 432932, д/н НОМЕР_5 - згідно з приймально-здавальним актом № 8/01-012 від 11.01.2012 (ЦТА);
6) ЗИЛ 432932, д/н НОМЕР_6 - згідно з приймально-здавальним актом № 7/01-012 від 11.01.2012 (ЦТА);
7) ЗИЛ 433362, д/н НОМЕР_7 - згідно з приймально-здавальним актом № 5/01-012 від 11.01.2012 (ЦТА);
8) СБ - 3-7.5, д/н НОМЕР_8 - згідно з приймально-здавальним актом № 4/01-012 від 11.01.2012 (ЦТА);
9) МАЗ 555102, д/н НОМЕР_9 - згідно з приймально-здавальним актом № 1/04-12 від 20.04.2012 (ЦТА);
10) ЗИЛ 433362, д/н НОМЕР_10 - згідно з приймально-здавальним актом №1/12-2 від 09.12.2013;
11) трактор ЮМЗ-6Q, д/н НОМЕР_11 , причеп тракторний, д/н НОМЕР_12 - згідно з актом приймання-передачі майна від 11.01.2012 (а.с. 21 - 31).
У період із червня по листопад 2021 року орендар своїх зобов'язань за договором щодо сплати орендної плати за користування майном не здійснював, у зв'язку з чим орендодавець 22.11.2021 на підставі пункту 11.9 договору направив йому повідомлення №1411-11/231 від 19.11.2021 про дострокове розірвання цього договору з 15.12.2021 з вимогою повернути орендоване майно за актом приймання-передавання (повернення) в указаний термін та сплатити заборгованість з орендної плати станом на 12.11.2021, визначену в сумі 4243,00 грн (з ПДВ). До повідомлення орендарем долучені рахунки-фактури для здійснення орендної плати за договором, а саме: № 9001964817 від 06.07.2021 за червень 2021 року на суму 702,35 грн; №9001966206 від 16.07.2021 за липень 2021 року на суму 703,75 грн; № 9001978226 від 13.08.2021 за серпень 2021 року на суму 704,46 грн, № 9001993808 від 13.09.2021 за вересень 2021 року на суму 703,06 грн; № 9002010851 від 19.10.2021 за жовтень 2021 року на суму 711,49 грн, № 90202024728 від 12.11.2021 за листопад 2021 року на суму 717,89 грн. Усього на суму 4243,00 грн (а.с. 32 - 36).
За наданим позивачем рекомендованим повідомленням про вручення відповідного поштового відправлення орендар отримав повідомлення орендодавця про розірвання договору, необхідність повернення майна та сплати заборгованості з орендної плати 30.11.2021, однак зобов'язань з повернення майна орендодавцеві та сплати орендних платежів за період із червня по листопад 2021 року в сумі 4243,00 грн не виконав.
З метою досудового врегулювання спору орендодавцем 26.04.2023 на адресу орендаря була направлена претензія № 14-и-054-23 від 24.04.2023 з вимогами про сплату боргу в сумі 4243,00 грн, пені в сумі 2252,61 грн, 3% річних у сумі 169,00 грн, інфляційних втрат у сумі 1291,44 грн та неустойки в розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення її повернення в сумі 22475,20 грн у семиденний строк з дати отримання цієї претензії.
Орендар відповіді на претензію не надав, викладених у ній вимог не виконав, що й стало причиною виникнення спору.
Предметом доказування у цій справі є обставини, пов'язані з виконанням сторонами договірних зобов'язань щодо надання й оплати послуг оренди та повернення орендованого майна, а також із наявністю підстав щодо стягнення з відповідача неустойки в порядку частини другої статті 785 Цивільного кодексу України за прострочення повернення цього майна з оренди.
Відповідно до частини першої статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
За змістом частини першої статті 760 Цивільного кодексу України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).
За змістом частин першої - третьої, п'ятої статті 762 Цивільного кодексу України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за найм (оренду) майна може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за найм (оренду) майна встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за найм (оренду) майна. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з частиною першою статті 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частин першої, другої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Прийняття відповідачем в оренду майна за актами приймання-передачі № 6/01-012, № 1/01-012, № 2/01-012, № 3/01-012, № 8/01-012, № 7/01-012, № 5/01-012, №4/01-012, № б/н від 11.01.2012, № 1/04-12 від 20.04.2012 та № 1/12-2 від 09.12.2013 підтверджується наданими позивачем доказами і не спростовано відповідачем.
Здійснений позивачем розрахунок орендної плати за цей період у загальній сумі 4243,00 грн відповідає рахункам-фактурам, виставленим у межах визначеного за домовленістю сторін у договорі розміру орендної плати; заперечень щодо нього відповідачем суду не надано.
Доказів виконання зобов'язань з орендної плати за спірний період відповідач суду не надав. Передбачений пунктом 3.1 договору строк орендної плати є таким, що настав.
Тому, заявлена позивачем до стягнення заборгованість з орендної плати у сумі 4243,00 грн є законною й обґрунтованою.
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Приписами пункту 3 частини першої статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно із частиною першою статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Заявлена до стягнення пеня в сумі 2473,48 грн за прострочення виконання зобов'язань зі сплати орендної плати нарахована позивачем на підставі пункту 9.2 договору за період з 26.12.2021 по 01.06.2023 (522 дня) із заборгованості в сумі 4243,00 грн.
За приписом частини шостої статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до положень пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Господарського кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Вказаний розділ доповнено пунктом 7 згідно із Законом № 540-IX від 30.03.2020, який набув чинності 02.04.2020.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" з 12.03.2020 на всій території України установлено карантин, який постановами Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 № 239, від 20.05.2020 № 392, від 22.07.2020 № 641, від 26.08.2020 № 760, від 13.10.2020 № 956, від 09.12.2020 № 1236, від 17.02.2021 №104, від 21.04.2021 № 405 був неодноразово продовжений і тривав станом на 01.06.2023 (граничний термін нарахування пені).
Перевіркою здійсненого позивачем розрахунку пені виявлено, що кількість днів у межах визначеного ним періоду нарахування фактично є більшою і становить 523 дні. Однак, з урахуванням меж позовних вимог, правові підстави для зменшення заявленої до стягнення пені відсутні.
Наслідки прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані нормами статті 625 Цивільного кодексу України.
Згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При цьому щодо інфляційних втрат суд зазначає таке.
Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №905/21/19 наведено формулу за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).
У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.
Зазначена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19.
Крім того, об'єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19 надала роз'яснення, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Показники індексу споживчих цін (індексу інфляції за окремі місяці та сукупного індексу інфляції за певний період часу) обчислюються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, та публікується в офіційних періодичних виданнях десятковим дробом, з одним числовим знаком після коми (тобто округленими до десятих).
Заявлені позивачем до стягнення 3% річних у сумі 182,00 грн нараховані за період з 26.12.2021 по 01.06.2023 із заборгованості за спірний період у загальній сумі 4243,00 грн, а інфляційні втрати в сумі 1302,51 грн - за період із січня 2022 року по квітень 2023 року з тієї ж суми заборгованості та з урахуванням офіційно встановлених індексів інфляції: січень 2022 року - 101,3%, лютий 2022 року - 101,6%, березень 2022 року - 104,5%, квітень 2022 року - 103,1%, травень 2022 року - 102,7%, червень 2022 року - 103,1%, липень 2022 року - 107,0%, серпень 2022 року - 101,1%, вересень 2022 року - 101,9%, жовтень 2022 року - 102,5%, листопад 2022 року - 100,7%, грудень 2022 року - 100,7%, січень 2023 року - 100,8%, лютий 2023 року - 100,7%, березень 2023 року - 101,5%, квітень 2023 року - 100,2%.
За результатами перевірки розрахунку 3% річних судом виявлено помилку у кількості днів їх нарахування в межах визначеного позивачем періоду, аналогічну допущеній у розрахунку пені. Втім, після здійсненого судом перерахунку правових підстав для зменшення заявленої до стягнення суми 3% річних судом не встановлено.
Перевіркою розрахунку заявленої до стягнення суми інфляційних втрат встановлено його арифметичну точність та відповідність вимогам закону.
У питанні обґрунтованості вимог позивача про стягнення неустойки за прострочення повернення орендованого майна судом береться до уваги таке.
Із наявних у справі доказів убачається, що позивач 22.11.2021 направив відповідачу, а останній 30.11.2021 отримав лист № 1411-11/231 від 19.11.2021, в якому на підставі пункту 11.9 договору позивач повідомив про дострокове розірвання договору з 15.12.2021 та просив відповідача у термін до 15.12.2021 повернути орендоване майно за актом приймання-передавання (повернення) й сплатити наявну за договором заборгованість з орендної плати у сумі 4243,00 грн (з ПДВ) (а.с. 32, 36).
Отже, відповідно до умов договору цей договір є розірваним з 15.12.2021.
Згідно зі статтею 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Доказів повернення майна з оренди, вжиття заходів щодо своєчасного повернення майна з оренди після припинення договору чи вчинення позивачем перешкод у його поверненні відповідач суду не надав.
За таких обставин суд доходить висновку, що неповернення орендованого майна за договором у період після закінчення строку дії договору, тобто після 15.12.2021, відбулося виключно з вини самого орендаря (відповідача), а тому існують усі правові підстави для застосування до нього неустойки за безпідставне користування об'єктом оренди після закінчення строку дії договору відповідно до частини другої статті 785 Цивільного кодексу України.
Заявлена позивачем до стягнення в порядку частини другої статті 785 Цивільного кодексу України неустойка в сумі 24408,26 грн розрахована станом на 01.06.2023 за 17 місяців, тобто з 01.01.2022 по 31.05.2023. Базою нарахування неустойки визначено орендну плату за останній місяць оренди - листопад 2021 року, яка становить 717,89 грн (717,89 х 17 = 12204,13; 12204,13 х 2 = 24408,26).
Зі змісту норм частини першої статті 762 Цивільного кодексу України та частини першої статті 286 Господарського кодексу України вбачається, що договір оренди є підставою виникнення права наймача (орендаря) користуватися орендованим майном упродовж строку його дії зі сплатою наймодавцю (орендодавцю) орендної плати, погодженої умовами договору; а припинення такого договору є підставою виникнення обов'язку наймача негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Користування майном за договором оренди є правомірним, якщо воно відповідає його умовам та положенням чинного законодавства, які регулюють такі правовідносини з урахуванням особливостей предмета найму та суб'єктів договірних правовідносин.
Відносини найму (оренди) у разі неправомірного користування майном можуть регулюватися умовами договору, що визначають наслідки неправомірного користування майном, та нормами законодавства, які застосовуються до осіб, які порушили зобов'язання у сфері орендних відносин.
Правова природа плати за користування річчю (орендної плати) безпосередньо пов'язана із правомірним користуванням річчю протягом певного строку, і обов'язок здійснення такого платежу є істотною ознакою орендних правовідносин, що випливає зі змісту регулятивних норм статей 759, 762, 763 Цивільного кодексу України, статей 283, 284, 286 Господарського кодексу України. Із припиненням договірних (зобов'язальних) відносин за договором у наймача (орендаря) виникає новий обов'язок - негайно повернути наймодавцеві річ.
Після спливу строку дії договору оренди невиконання чи неналежне виконання обов'язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду). Тому, права та обов'язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов'язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві.
Відтак, користування майном після припинення договору оренди є таким, що здійснюється не відповідно до його умов - неправомірне користування майном, у зв'язку з чим вимога щодо орендної плати за користування майном за умовами договору, що припинився (у разі закінчення строку, на який його було укладено тощо), суперечить змісту правовідносин за договором найму (оренди) і регулятивним нормам Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.
Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма статті 762 Цивільного кодексу України ("Плата за користування майном") і охоронна норма частини другої статті 785 Цивільного кодексу України ("Обов'язки наймача у разі припинення договору найму") не можуть застосовуватися одночасно, адже орендар не може мати одночасно два обов'язки, які суперечать один одному: сплачувати орендну плату, що здійснюється за правомірне користування майном, і негайно повернути майно.
Отже, положення пункту 3 частини першої статті 3 та статті 627 Цивільного кодексу України про свободу договору не застосовуються до договорів оренди в тій їх частині, якою передбачені умови щодо здійснення орендної плати за період від моменту припинення дії договору до моменту повернення орендованого майна, оскільки сторони в такому випадку відступають від положень актів цивільного законодавства (стаття 6 Цивільного кодексу України).
Неврахування таких висновків щодо застосування положень цивільного та господарського законодавства на практиці призводить до того, що з орендаря, який після припинення строку дії договору оренди не повернув майно орендодавцю на його вимогу, фактично стягується потрійний розмір орендної плати, а саме: безпосередньо орендна плата, а також неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення. Наведений підхід у регулюванні орендних правовідносин, вочевидь, не узгоджується з такими загальними засадами цивільного законодавства, як справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України).
З викладеного вбачається, що обов'язок орендаря сплачувати орендну плату за користування орендованим майном зберігається до припинення договору оренди (до спливу строку його дії), оскільки орендна плата є платою орендаря за користування належним орендодавцю майном та відповідає суті орендних правовідносин, що полягають у строковому користуванні орендарем об'єктом оренди на платній основі.
Водночас неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, є самостійною формою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, яка застосовується у разі (після) припинення договору оренди - якщо наймач не виконує обов'язку щодо негайного повернення речі, і є належним способом захисту прав та інтересів орендодавця після припинення вказаного договору, коли користування майном стає неправомірним. Для притягнення орендаря, що порушив зобов'язання, до зазначеної відповідальності необхідна наявність вини (умислу або необережності) відповідно до вимог статті 614 Цивільного кодексу України.
Тому, яким би способом у договорі оренди не регламентувалися правовідносини між сторонами у разі невиконання (несвоєчасного виконання) наймачем (орендарем) обов'язку щодо повернення речі з найму (оренди) з її подальшим користуванням після припинення такого договору, проте ці правовідносини не можуть врегульовуватись іншим чином, ніж визначено частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України (зокрема, з установленням для наймача (орендаря) будь-якого іншого (додаткового) зобов'язання, окрім того, що передбачений вказаною нормою).
Аналогічна правова позиція викладена в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19.
Перевіркою судом наведеного позивачем у позові розрахунку неустойки в сумі 24408,26 грн установлено, що він є арифметично правильним. Відтак, вимоги позивача в частині стягнення неустойки у розмірі подвійної орендної плати за несвоєчасне повернення майна в сумі 24408,26 грн є обґрунтованими та правомірними.
З огляду на викладене позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
У питанні розподілу судових витрат судом враховано, що під час звернення з позовом до суду Публічним акціонерним товариством "АрселорМіттал Кривий Ріг" сплачено судовий збір у сумі 2684,00 грн (мінімальна ставка для позовів майнового характеру, яка дорівнює 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб), що на 536,80 грн більше від належного до сплати - 2147,20 грн, з урахуванням приписів частини третьої статті 4 Закону України "Про судовий збір" про застосування коефіцієнта 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору у разі подання до суду процесуальних документів в електронній формі та висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 16.11.2022 у справі № 916/228/22 (провадження № 12-26гс22).
Тож, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України на відповідача покладається судовий збір у сумі 2147,20 грн.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" надмірно сплачений позивачем судовий збір у сумі 536,80 грн може бути повернутий позивачу за його клопотанням, яке на час ухвалення цього рішення відсутнє.
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73-79, 86, 91, 129, 165, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аском Сервіс" про стягнення 32609,29 грн, з яких: 4243,00 грн - основний борг, 2473,48 грн - пеня, 182,00 грн - 3% річних, 1302,51 грн - інфляційні втрати, 24408,26 грн - неустойка - задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аском Сервіс" (ідентифікаційний код 34561966, місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, вул. Корнієнка Василя, буд. 72) на користь Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" (ідентифікаційний код 24432974, місцезнаходження: 50095, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Криворіжсталі, буд. 1) основний борг у сумі 4243,00 грн, пеню в сумі 2473,48 грн, 3% річних у сумі 182,00 грн, інфляційні втрати в сумі 1302,51 грн, неустойку в сумі 24408,26 грн, судовий збір у сумі 2147,20 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 20.09.2023.
Суддя І.І. Колісник