ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.09.2023м. ДніпроСправа № 904/3643/23
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,
за участю секретаря судового засідання Стойчан В.В.
та представників:
від позивача-1: Салькова І.А.;
від позивача-2: не з'явився;
від відповідача: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження справу
за позовом позивача-1: Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради (м. Дніпро)
та позивача-2: Комунального підприємства "Міські активи" Дніпровської міської ради (м.Дніпро)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Перінз" (м. Київ)
про стягнення заборгованості за договором оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста № 09-ДРА/20 від 03.01.2020 у загальному розмірі 343 750 грн. 69 коп., розірвання договору оренди та усунення перешкод у користуванні нерухомим майном
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради (далі - позивач-1) та Комунальне підприємство "Міські активи" Дніпровської міської ради (далі - позивач-2) звернулися до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просять суд:
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Перінз" (далі - відповідач) на користь Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради заборгованість з орендної плати за договором оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста № 09-ДРА/20 від 03.01.2020 за період з 03.01.2020 по 31.05.2023 у розмірі 201 304 грн. 41 коп., пеню за період з 16.06.2022 по 16.06.2023 у розмірі 12 351 грн. 02 коп. та 3% річних за період з 16.06.2022 по 16.06.2023 у розмірі 9 217 грн. 58 коп.;
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Перінз" на користь Комунального підприємства "Міські активи" Дніпровської міської ради заборгованість з орендної плати за договором оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста № 09-ДРА від 03.01.2020 за період з 01.03.2021 по 31.05.2023 у розмірі 101 907 грн. 83 коп., пеню за період з 16.04.2021 по 16.06.2023 у розмірі 15 883 грн. 01 коп. та 3% річних за період з 16.04.2021 по 16.06.2023 у розмірі 3 086 грн. 47 коп.;
- розірвати договір оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста № 09-ДРА від 03.01.2020, укладений між Департаментом адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ілай-Естейт";
- усунути перешкоди в користуванні комунальним нерухомим майном, а саме: нежитловим приміщенням - загальною площею 749,83 кв. м (в тому числі місця загального користування на першому поверсі - 133,23 кв. м), які розташовані за адресою: м. Дніпро, вулиця Данила Галицького, 31, на другому поверсі 2-поверхової будівлі, шляхом виселення юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Ілай-Естейт" з нежитлового приміщення - загальною площею 749,83 кв. м (в тому числі місця загального користування на першому поверсі - 133,23 кв. м), розташованого за адресою: м. Дніпро, вулиця Данила Галицького, 31, на другому поверсі 2-поверхової будівлі.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань договором оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста №09-ДРА від 03.01.2020 в частині повної та своєчасної сплати орендної плати, внаслідок чого у відповідача перед позивачем-1, як орендодавцем, утворилась заборгованість в сумі 201 304 грн. 41 коп., та перед позивачем-2, як балансоутримувачем, утворилась заборгованість в сумі 101 907 грн. 83 коп. За прострочення виконання зобов'язання на підставі пункту 9.2. договору, позивачі-1,2 нарахували та просять суд стягнути з відповідача: на користь позивача-1 пеню за період з 16.06.2022 по 16.06.2023 в сумі 12 351 грн. 02 коп.; на користь позивача-2 - пеню за період з 16.04.2021 по 16.06.2023 в сумі 15 883 грн. 01 коп. На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивачі-1,2 нарахували та просять суд стягнути з відповідача: на користь позивача-1 - 3% річних за період з 16.02.2020 по 16.06.2023 у сумі 9 217 грн. 58 коп.; на користь позивача-2 - 3% річних за період з 16.04.2021 по 16.06.2023 у сумі 3 086 грн. 47 коп.
Також позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача-1 витрати зі сплати судового збору у сумі 8 711 грн. 10 коп. та на користь позивача-2 витрати зі сплати судового збору у сумі 2 684 грн. 00 коп.
Позовну заяву було подано без додержання вимог, встановлених статтею 162 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.07.2023 позовну заяву було залишено без руху та позивачу надано строк для усунення недоліків протягом 7-ми днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви (вх. суду №35161/23 від 17.07.2023).
Судом було відзначено, що відповідно до умов пункту 1.1. спірного договору об'єкт оренди розташований за адресою: м. Дніпро, вулиця Данила Галицького, 31, отже, справа відповідно до вимог частини 3 статті 30 Господарського процесуального кодексу України підлягає розгляду Господарським судом Дніпропетровської області.
Враховуючи вказане, ухвалою суду від 20.07.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 07.08.2023.
У підготовче засідання 07.08.2023 з'явилися представники позивача-1 та позивача-2, представник відповідача у вказане засідання не з'явився, при цьому, про день, час та місце вказаного підготовчого засідання відповідач був повідомлений належним чином, що підтверджується наявною в матеріалах справи Довідкою про доставку електронного листа (а.с.122), з якої вбачається, що відповідач отримав ухвалу суду від 20.07.2023 на свою офіційну електронну адресу, яка зазначена у розділі "Інформація для здійснення зв'язку" Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - perinz3377@ukr.net (а.с. 108) - 20.07.2023.
Крім того, судом було відзначено що ухвала суду від 20.07.2023 також надсилалась відповідачу на його юридичну адресу (проспект Бажана Миколи, будинок 3, м. Київ, 01000 (а.с. 108)) засобами поштового зв'язку, але вказане поштове відправлення суду було повернуто за зворотною адресою з довідкою АТ "Укрпошта" форми 20 "Адресат відсутній за вказаною адресою" від 27.07.2023 (а.с. 141-144). При цьому, судом було наголошено, що в розумінні частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у даній справі вважається врученою відповідачу 27.07.2023 (а.с. 141).
Так, ухвалою суду від 20.07.2023, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Разом з тим, судом відзначено Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013, на випадок направлення відповідачем відзиву на позовну заяву або клопотання про продовження строку на його подання до суду засобами поштового зв'язку.
У підготовчому засіданні 07.08.2023 судом було відзначено, що матеріали справи не містять відзиву на позовну заяву та строк на його подачу, з урахуванням строку на поштовий перебіг, не закінчився.
Враховуючи вказане, суд прийшов до висновку щодо доцільності відкладення підготовчого засідання, з метою надання відповідачу можливості скористатися правом на подачу відзиву на позовну заяву.
Враховуючи вказане, ухвалою суду від 07.08.2023 підготовче засідання було відкладено на 07.09.2023.
У підготовче засідання 07.09.2023 з'явилися представники позивача-1 та позивача-2, представник відповідача у вказане засідання не з'явився, при цьому, про день, час та місце вказаного підготовчого засідання відповідач був повідомлений належним чином, що підтверджується наявною в матеріалах справи Довідкою про доставку електронного листа (а.с.150), з якої вбачається, що відповідач отримав ухвалу суду від 07.08.2023 на свою офіційну електронну адресу, яка зазначена у розділі "Інформація для здійснення зв'язку" Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - perinz3377@ukr.net (а.с. 108) - 08.08.2023 (а.с.150).
Крім того, судом було відзначено що ухвала суду від 07.08.2023 також надсилалась відповідачу на його юридичну адресу (проспект Бажана Миколи, будинок 3, м. Київ, 01000 (а.с. 108)) засобами поштового зв'язку, але вказане поштове відправлення суду було повернуто за зворотною адресою з довідкою АТ "Укрпошта" форми 20 "Адресат відсутній за вказаною адресою" від 14.08.2023 (а.с. 152-156). При цьому, судом було наголошено, що в розумінні частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 07.08.2023 вважається врученою відповідачу 14.08.2023 (а.с. 152).
З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, а також щодо виконання завдання підготовчого провадження, слід зазначити також таке.
За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Статтею 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" визначено перелік відомостей, про юридичну особу, які вносяться до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Зокрема, передбачено, що до Єдиного державного реєстру вноситься інформація для здійснення зв'язку з юридичною особою: телефон, адреса електронної пошти (пункт 18 частини 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань").
Частиною 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" встановлено, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Згідно з відомостями розділу "Інформація для здійснення зв'язку" Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань електронною поштою відповідача є perinz3377@ukr.net (а.с. 108).
Суд відзначає, що вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань електронна пошта відповідача - perinz3377@ukr.net є офіційною електронною адресою відповідача у розумінні законодавства, в тому числі Господарського процесуального кодексу України.
Належних та допустимих доказів того, що вказана електронна адреса не є офіційною електронною адресою відповідача, або перестала працювати, відповідачем не надано.
Як було вказано вище, господарським судом було долучено до матеріалів справи Довідку про доставку електронного листа, якою підтверджується, що ухвала суду від 20.07.2023 була доставлена відповідачу на електронну пошту perinz3377@ukr.net (а.с. 108), яка зазначена у розділі "Інформація для здійснення зв'язку" Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, - 20.07.2023 (а.с. 122).
За змістом частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи. Якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Враховуючи вказане, відповідач, з урахуванням положень частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, 20.07.2023 отримав ухвалу суду від 20.07.2023, що підтверджується Довідкою про доставку електронного листа на електронну пошту відповідача (а.с. 122).
Так, ухвалою суду від 20.07.2023, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
З огляду на викладені обставини справи, з урахуванням того, що ухвала суду від 20.07.2023 вважається врученою відповідачеві - 20.07.2023, граничним строком для подання відзиву на позовну заяву було 04.08.2023.
Судом також були враховані Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013, на випадок направлення відповідачем відзиву на позовну заяву або клопотання до суду поштовим зв'язком.
Проте, станом на 07.09.2023 строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг, закінчився.
Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.
Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважав, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Відповідно до частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до частини 1 статті 177 Господарського процесуального кодексу України, завданнями підготовчого провадження є: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з'ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.
У підготовчому засіданні 07.09.2023 представники позивачів-1,2 підтвердили доцільність закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
У підготовчому засіданні 07.09.2023 судом, відповідно до вимог статті 182 Господарського процесуального кодексу України, були здійснені всі дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.
Враховуючи вказане, ухвалою суду від 07.09.2023 підготовче провадження було закрито та призначено справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні 19.09.2023.
Від позивача-2 надійшла заява (вх. суду № 46408/23 від 12.09.2023), в якій він просив суд розглянути справу 19.09.2023 без участі його представника; в заяві позивач-2 зазначив, що свої позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
У судове засідання 19.09.2023 з'явився представник позивача-1; представники позивача-2 та відповідача у вказане засідання не з'явились, при цьому, про день, час та місце вказаного судового засідання позивач-2 був повідомлений належним чином, оскільки його представник приймав участь у попередньому судовому засіданні - 07.09.2023 (а.с.157, 162), також судом було враховано наявність заяви позивача-2 про розгляд справи без участі його представника, яка було задоволена судом. Відповідач також був повідомлений належним чином, що підтверджується наявною в матеріалах справи Довідкою про доставку електронного листа (а.с.163), з якої вбачається, що відповідач отримав ухвалу суду від 07.09.2023 на свою офіційну електронну адресу, яка зазначена у розділі "Інформація для здійснення зв'язку" Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - perinz3377@ukr.net (а.с. 108) - 07.09.2023 (а.с.163).
Враховуючи вказане, відповідач, з урахуванням положень частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, 07.09.2023 отримав ухвалу суду від 07.09.2023, що підтверджується Довідкою про доставку електронного листа на електронну пошту відповідача (а.с. 163).
Враховуючи все вищевикладене, відповідач є належним чином повідомлений про день, час та місце судового засідання 19.09.2023.
Крім того, судом було відзначено що ухвала суду від 07.09.2023 також надсилалась відповідачу на його юридичну адресу (проспект Бажана Миколи, будинок 3, м. Київ, 01000 (а.с. 108)) засобами поштового зв'язку, але вказане поштове відправлення суду не було вручено відповідачу під час доставки 13.09.2023, що вбачається з долученого судом до матеріалів справи відстеження поштового відправлення на адресу відповідача, в якому містилася ухвала суду від 07.09.2023, на офіційному сайті АТ "Укрпошта" (а.с.167-168).
При цьому, судом наголошено на тому, що неотримання відповідачем поштової кореспонденції за своєю юридичною адресою носить систематичний характер, оскільки всі попередні ухвали суду також не були вручені відповідачу та повернуті за зворотною адресою з довідками АТ "Укрпошта" форми 20 "Адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с. 141-144, 152-156). З цього приводу суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.
За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Відповідно до статей 9, 14, 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" на підставі поданих юридичною особою документів у Єдиному державному реєстрі зазначаються відомості про її місцезнаходження.
Місцезнаходження юридичної особи при здійсненні державної реєстрації, відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" вноситься до відомостей про цю юридичну особу. За змістом частини 4 статті 17 вказаного Закону, державній реєстрації підлягають зміни до відомостей про юридичну особу, що містяться у Єдиному державному реєстрі, тобто і зміна місцезнаходження, про що юридична особа має звернутись із відповідною заявою. Не вживши заходів для внесення до Єдиного державного реєстру відомостей про зміну свого місцезнаходження (в разі такої зміни), юридична особа повинна передбачати або свідомо допускати можливість настання певних негативних ризиків (зокрема щодо неотримання поштової кореспонденції).
Частиною 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" встановлено, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Тобто, офіційне місцезнаходження повідомляється юридичною особою для забезпечення комунікації та зв'язку із нею зацікавлених осіб, у тому числі контрагентів, органів державної влади тощо.
На підтвердження адреси відповідача судом долучено до матеріалів справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з якого вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: проспект Бажана Миколи, будинок 3, м. Київ, 01000 (а.с. 108), на яку і була направлена кореспонденція господарського суду для відповідача.
При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її офіційним місцезнаходженням, визначеним у відповідному державному реєстрі) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
Крім того, частиною 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Як було вказано вище, всі ухвали суду надсилались відповідачу на адресу його офіційного місцезнаходження: проспект Бажана Миколи, будинок 3, м. Київ, 01000, яка вказана у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; однак, всі поштові відправлення суду були повернуті за зворотною адресою з довідками АТ "Укрпошта" форми 20 "Адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с. 141-144, 152-156, 167-168).
Відповідно до частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:
1) день вручення судового рішення під розписку;
2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;
3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;
4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;
5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її офіційним місцезнаходженням, визначеним у відповідному державному реєстрі) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
Крім того, частиною 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Отже, в розумінні частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України, всі ухвали суду по даній справі вважаються врученими відповідачу.
Слід також відзначити, що учасники судового провадження, безвідносно до отримання/неотримання поштової кореспонденції, в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження, про що неодноразово наголошував Європейський суд з прав людини, зокрема, у рішенні від 03.04.2008 по справі "Пономарьов проти України", рішенні від 26.04.2007 по справі "Олександр Шевченко проти України", рішенні від 14.10.2003 по справі "Трух проти України".
Як було вказано судом вище, відповідач отримував всі ухвали суду по даній справі на свою офіційну електронну пошту в день їх підписання, отже, в даному випадку з 20.07.2023 відповідач обізнаний про наявність даного судового провадження.
Також, суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.
Так, згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень, зокрема, ухвалу господарського суду від 07.09.2023 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/113334570) надіслано судом 07.09.2023, зареєстровано в реєстрі 10.09.2023 та оприлюднено 12.09.2023, тобто завчасно; отже у позивача та відповідача були всі дані, необхідні для пошуку та відстеження руху справи, а також поданими у ній заявами по суті справи, а також реальна можливість отримання такої інформації також із вказаного відкритого джерела (у Єдиному державному реєстрі судових рішень).
З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
У даному випадку підстави для відкладення розгляду справи чи оголошення перерви у судовому засіданні, визначені статтями 202, 216 та 252 Господарського процесуального кодексу України, відсутні.
Слід також відзначити, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
У судовому засіданні 19.09.2023 представник позивача-1 просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
У судовому засіданні 19.09.2023 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача-1,
ВСТАНОВИВ:
Предметом доказування у даній справі є обставини, пов'язані з укладенням договору оренди нерухомого майна, строк дії договору, умови передачі майна та повернення його з оренди, факт передачі майна в оренду, час користування ним орендарем, настання строку сплати орендної плати та інших платежів, наявність часткової чи повної її сплати, допущення прострочення сплати орендної плати, наявність заборгованості у заявлених до стягнення сумах орендної плати, а також правомірність заявлених до стягнення пені та 3% річних, наявність правових підстав для розірвання договору та виселення з орендованого майна.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Так, 03.01.2020 між Департаментом по роботі з активами Дніпровської міської ради (далі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ілай-Естейт", яке в подальшому змінило своє найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю "Перінз" (далі - орендар, відповідач) було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста № 09-ДРА/20 (далі - договір, а.с. 13-17), відповідно до пункту 1.1. якого, з метою ефективного використання комунального майна орендодавець на підставі рішення міської ради від 21.03.2007 № 41/11 із змінами та доповненнями передає, а орендар приймає в строкове платне користування комунальне нерухоме майно - нежитлові приміщення (надалі - об'єкт оренди) загальною площею 749,83 кв. м (в тому числі місця загального користування на першому поверсі - 133,23 кв.м), які розташовані за адресою: м. Дніпро, вулиця Данила Галицького, 31, на другому поверсі 2-поверхової будівлі, вартість якого, згідно з незалежною оцінкою становить 1 409 100 грн. 00 коп. без ПДВ, що перебуває на балансі КП "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю" Дніпропетровської міської ради, для розміщення суб'єкту господарювання, що здійснює побутове обслуговування населення (ремонт одягу). Використання об'єкту оренди не за цільовим призначенням забороняється.
У пунктах 10.1., 10.2. та 10.3. договору сторони визначили, що договір діє з 03.01.2020 до 01.01.2023 включно. Після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки, має переважне право, за інших рівних умов, на переукладання договору оренди на новий термін. Умови договору оренди на новий строк встановлюється за домовленістю сторін. У разі недосягнення домовленості щодо умов договору переважне право відповідача на переукладання договору припиняється. У разі відсутності протягом одного місяця заяви від орендаря про переукладання договору оренди на новий термін після отримання листа від орендодавця про закінчення терміну дії договору, договір оренди вважається припиненим з наслідками, передбаченими пунктом 5.5. договору.
Доказів визнання недійсним, зміни або розірвання вказаного договору сторонами суду не надано.
Слід також відзначити, що 21.09.2022 Дніпровською міською радою прийнято рішення №48/27 "Про припинення реорганізації Комунального підприємства "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю" Дніпровської міської ради, зміну його найменування та затвердження Статуту в новій редакції", яким, серед іншого, було змінено найменування підприємства з Комунального підприємства "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю" Дніпровської міської ради на Комунальне підприємство "Міські активи" Дніпровської міської ради (далі - позивач, балансоутримувач) (а.с.65-69).
Крім того, 23.02.2022 Дніпровською міською радою прийнято рішення № 84/16 "Про затвердження Положення про департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради", в якому Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради (далі - позивач, орендодавець) визначено орендодавцем та органом приватизації Дніпровської міської ради, до якого передано функції, що виконувало управління з питань комунальної власності департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради. Вказаним рішенням Дніпровської міської ради від 23.02.2022 №84/16 вирішено відзначити, що Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради виступає стороною по договорах оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста, якому необхідно підготувати та вжити заходів щодо внесення змін до всіх рішень міської ради, її виконавчого комітету, розпоряджень міського голови із зазначених питань (а.с.70-85).
Як вказують позивачі, відповідачем були порушені зобов'язання за договором оренди нерухомого майна в частині повного та своєчасного внесення орендної плати як на користь орендодавця так і на користь балансоутримувача, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість, а саме: перед позивачем-1, як орендодавцем, утворилась заборгованість в сумі 201 304 грн. 41 коп.; перед позивачем-2, як балансоутримувачем, утворилась заборгованість в сумі 101 907 грн. 83 коп. За прострочення виконання зобов'язання на підставі пункту 9.2. договору, позивачі-1,2 нарахували та просять суд стягнути з відповідача: на користь позивача-1 пеню за період з 16.06.2022 по 16.06.2023 в сумі 12 351 грн. 02 коп.; на користь позивача-2 - пеню за період з 16.04.2021 по 16.06.2023 в сумі 15 883 грн. 01 коп. На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивачі-1,2 нарахували та просять суд стягнути з відповідача: на користь позивача-1 - 3% річних за період з 16.02.2020 по 16.06.2023 у сумі 9 217 грн. 58 коп.; на користь позивача-2 - 3% річних за період з 16.04.2021 по 16.06.2023 у сумі 3 086 грн. 47 коп. Більше того, враховуючи наявність вказаних вище порушень відповідачем умов договору, позивачі просять суд також розірвати договір оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста № 09-ДРА від 03.01.2020, укладений між Департаментом адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ілай-Естейт", а також усунути перешкоди в користуванні комунальним нерухомим майном, а саме: нежитловим приміщенням - загальною площею 749,83 кв. м (в тому числі місця загального користування на першому поверсі - 133,23 кв. м), які розташовані за адресою: м.Дніпро, вулиця Данила Галицького, 31, на другому поверсі 2-поверхової будівлі, шляхом виселення юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Ілай-Естейт" з нежитлового приміщення - загальною площею 749,83 кв. м (в тому числі місця загального користування на першому поверсі - 133,23 кв. м), розташованого за адресою: м. Дніпро, вулиця Данила Галицького, 31, на другому поверсі 2-поверхової будівлі. Вказане і причиною спору.
Судом встановлено, що між сторонами, внаслідок укладання договору № 09-ДРА/20 від 03.01.2020, виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України, Глави 30 Господарського кодексу України та Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
Вказаний договір оренди є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно зі статтями 173, 174, 175 Господарського кодексу України, статтями 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, а відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За приписами частини 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Аналогічні положення містяться в статті 759 Цивільного кодексу України та статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ) (частина 1 статті 760 Цивільного кодексу України).
Судом враховано, що відповідно до статті 795 Цивільного кодексу України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.
Повернення наймачем предмета договору найма оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.
Так, відповідно до пунктів 2.2., 2.3. договору орендар вступає у строкове платне користування об'єктом оренди з дати підписання сторонами договору та акта приймання-передачі об'єкта оренди. Передача об'єкта оренди в оренду здійснюється за вартістю згідно з незалежною оцінкою, проведеною станом на 20.12.2019 на підставі акта приймання-передачі об'єкта оренди, підписаного балансоутримувачем, орендодавцем та орендарем.
На виконання умов договору 03.01.2020 орендодавцем передано, а орендарем прийнято об'єкт оренди - нежитлове приміщенням загальною площею 749,83 кв. м (в тому числі місця загального користування на першому поверсі - 133,23 кв. м), яке розташоване за адресою: м.Дніпро, вулиця Данила Галицького, 31, вартістю за незалежною оцінкою станом на 20.12.2019 - 1 409 100 грн. 00 коп. (без ПДВ), в комплекті та у стані, що відповідають істотним умовам договору оренди від 03.01.2020 № 09-ДРА/20, що підтверджується Актом приймання-передачі від 03.01.2020 (а.с. 17 на звороті).
Враховуючи положення укладеного договору та приймаючи до уваги підписання сторонами акту від 03.01.2020, суд дійшов висновку щодо належного виконання орендодавцем обов'язку щодо надання відповідачу в оренду відповідного нежитлового приміщення.
При цьому, відповідно до умов пункту 5.5. договору орендар зобов'язаний у разі припинення договору протягом 5 календарних днів з дати припинення повернути об'єкт оренди за актом приймання-передачі, підписаним балансоутримувачем, орендодавцем та орендарем, у належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати балансоутримувачу збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) об'єкта оренди з вини орендаря. Один екземпляр такого акта приймання-передачі надається орендодавцю.
Доказів повернення об'єкту оренди за договором оренди від 03.01.2020 до матеріалів справи не долучено. Позивачі зазначають, що такого повернення не відбулось, відповідний акт за спірним договором сторонами не складався.
Згідно зі статтею 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до частини 1, частини 4 статті 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Статтею 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що орендна плата з урахуванням її індексації є істотною умовою договору оренди.
Частинами 1 та 3 статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" також передбачено, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.
За приписами пунктів 3.1., 3.2. договору розрахунок орендної плати здійснюється за Методикою розрахунку і порядку використання плати за оренду комунального нерухомого майна, затвердженою міською радою. Розмір орендної плати відповідно до розрахунку орендної плати, що є невід'ємною частиною договору, становить 5 871 грн. 25 коп. без ПДВ /базова за листопад місяць 2019 рік/. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється згідно з чинним законодавством та в повному обсязі спрямовується орендарем на рахунок балансоутримувача. Орендна плата за перший місяць оренди визначається шляхом коригування розміру орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за період з першого числа наступного за базовим місяця до останнього числа першого місяця оренди, починаючи з грудня місяця 2019 року. У платіжному дорученні обов'язково зазначити номер договору оренди, дату укладення та назву орендаря.
Згідно з умовами пункту 3.3. договору за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендну плату, яку спрямовує:
- 70 % від загальної суми орендної плати у розмірі 4 109 грн. 88 коп. до загального фонду міського бюджету;
- 30 % від загальної суми орендної плати у розмірі 1 761 грн. 37 коп. на рахунок балансоутримувача об'єкта оренди.
За змістом частини 3 статті 285 Господарського кодексу України орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі вплачувати орендну плату. Аналогічні положення містяться в пункті 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
Згідно з пунктом 3.5. договору орендна плата сплачується орендарем щомісяця у термін не пізніше 15-го числа місяця, наступного за звітним, і не залежить від наслідків господарської діяльності орендаря. Орендна плата сплачується орендарем за весь час фактичного використання об'єкта оренди до дати підписання акта приймання-передачі об'єкта оренди, включно.
Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць (пункт 3.4. договору).
У відповідності до вказаних умов договору, позивачами здійснено розрахунок орендної плати за період користування об'єктом оренди, а саме:
- перед позивачем-1 за період користування об'єктом оренди з 03.01.2020 по 31.05.2023 в сумі 201 304 грн. 41 коп.;
- перед позивачем-2 за період користування об'єктом оренди з 01.03.2021 по 31.05.2023 в сумі 101 907 грн. 83 коп.
При цьому, у пункті 5.2. договору орендар зобов'язується, зокрема, своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату за весь час фактичного використання об'єкта оренди до дати підписання акта приймання-передачі об'єкта оренди, включно.
Також позивачі-1,2 у зв'язку з порушенням відповідачем істотних умов договору щодо сплати орендних платежів просять суд розірвати спірний договір та усунути перешкоди в користування комунальним нерухомим майном, шляхом виселення відповідача з нежитлового приміщення.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам в частині вимог про стягнення заборгованості з орендної плати, суд виходить також з наступного.
В силу положень статей 525 та 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
При цьому, враховуючи порядок сплати орендної плати, визначений у пункті 3.5. договору, строк внесення орендної плати:
- на користь позивача-1 за період користування об'єктом оренди з 03.01.2020 по 31.05.2023 в сумі 201 304 грн. 41 коп.;
- на користь позивача-2 за період користування об'єктом оренди з 01.03.2021 по 31.05.2023 в сумі 101 907 грн. 83 коп. є таким, що настав.
Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з нормами статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Матеріалами справи підтверджується, що всупереч умовам договору оренди, а також порушуючи норми діючого законодавства, відповідач свої зобов'язання у повному обсязі не виконав, орендну плату на користь позивача-1 за період користування об'єктом оренди з 03.01.2020 по 31.05.2023 в сумі 201 304 грн. 41 коп., а також на користь позивача-2 за період користування об'єктом оренди з 01.03.2021 по 31.05.2023 в сумі 101 907 грн. 83 коп. у встановлений договором строк не сплатив, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачами-1,2 у зазначених сумах.
Крім того, слід зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Отже, обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Доказів на підтвердження погашення заборгованості з орендної плати перед позивачем-1 за період користування об'єктом оренди з 03.01.2020 по 31.05.2023 в сумі 201 304 грн. 41 коп., а також перед позивачем-2 за період користування об'єктом оренди з 01.03.2021 по 31.05.2023 в сумі 101 907 грн. 83 коп. відповідач не надав, доводи позивачів-1,2 щодо наявності боргу, шляхом надання належних доказів, не спростував.
Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги виконання орендодавцем своїх обов'язків щодо надання відповідачу в оренду спірного майна, неповернення його відповідачем, а також неповне внесення з боку відповідача платежів по орендній платі, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста № 09-ДРА/20 від 03.01.2020, положення статей 525, 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу перед позивачем-1 в сумі 201 304 грн. 41 коп., а також перед позивачем-2 в сумі 101 907 грн. 83 коп. визнаються судом обґрунтованими, доведеними належними доказами та такими, що підлягають задоволенню, оскільки зобов'язання повинні виконуватись належним чином та в установлені строки.
З метою захисту законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб при укладанні різноманітних правочинів та договорів законодавство передбачає ряд способів, які сприяють виконанню зобов'язань - способи або види забезпечення виконання зобов'язань.
Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно зі статтями 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
У відповідності з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно зі статтями 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Так, у пункті 9.2. договору визначено, що за несвоєчасну сплату суми орендної плати орендар зобов'язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від несплаченої суми орендної плати за кожен день прострочення платежу у співвідношенні, визначеному у пункті 3.3. договору.
Отже, за прострочення виконання зобов'язання на підставі пункту 9.2. договору, позивачі-1,2 нарахували та просять суд стягнути з відповідача: на користь позивача-1 пеню за період з 16.06.2022 по 16.06.2023 в сумі 12 351 грн. 02 коп.; на користь позивача-2 - пеню за період з 16.04.2021 по 16.06.2023 в сумі 15 883 грн. 01 коп.
Господарським судом здійснено перевірку розрахунків пені, зроблених позивачами-1,2 (а.с.23, 35-44), та встановлено, що під час їх проведення позивачами-1,2 були вірно визначені суми заборгованості та періоди прострочення, арифметично розрахунки проведено також вірно. Отже, розрахунки пені, долучені позивачами-1,2 до позовної заяви (а.с. 23, 35-44), визнаються судом обґрунтованими та такими, що відповідають вимогам законодавства, умовам договору та фактичним обставинам справи.
Враховуючи викладене, вимоги в частині стягнення пені в сумі 12 351 грн. 02 коп. на користь позивача-1, та пені в сумі 15 883 грн. 01 коп. на користь позивача-2 визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивачі-1,2 нарахували та просять суд стягнути з відповідача: на користь позивача-1 - 3% річних за період з 16.02.2020 по 16.06.2023 у сумі 9 217 грн. 58 коп.; на користь позивача-2 - 3% річних за період з 16.04.2021 по 16.06.2023 у сумі 3 086 грн. 47 коп.
Господарським судом здійснено перевірку розрахунків 3% річних, зроблених позивачами-1,2 (а.с.24-33, 34), та встановлено, що під час їх проведення позивачами-1,2 були вірно визначені суми заборгованості та періоди прострочення, арифметично розрахунки проведено також вірно. Отже, розрахунки 3% річних, долучені позивачами-1,2 до позовної заяви (а.с. 24-33, 34), визнаються судом обґрунтованими та такими, що відповідають вимогам законодавства, умовам договору та фактичним обставинам справи.
При цьому, суд відзначає, що у розрахунку 3% річних, заявлених до стягнення на користь позивача-2, була розрахована сума 3 086 грн. 84 коп., при цьому, у прохальній частині позовної заяви позивач-2 просить суд стягнути з відповідача 3% річних в сумі 3 086 грн. 47 коп.
Так, відповідно до частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.
Враховуючи вказане, а також те, що позивачем заявлено до стягнення 3% річних, розмір яких є менший ніж розрахований позивачем-2 та судом, суд, у відповідності до положень частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України, вважає, що саме такий їх розмір підлягає стягненню з відповідача.
Враховуючи викладене, вимоги в частині стягнення 3% річних в сумі 9 217 грн. 58 коп. на користь позивача-1, та 3% річних в сумі 3 086 грн. 47 коп. на користь позивача-2 визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо вимог позивача про розірвання договору оренди та усунення перешкод в користуванні нерухомим майном, шляхом виселення з нежитлового приміщення, то вказані вимоги підлягають задоволенню, виходячи з такого.
Відповідно до статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.
Статтею 611 Цивільного кодексу України закріплено правові наслідки порушення зобов'язання у вигляді припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з частиною 3 статті 291 Господарського кодексу України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.
За приписами частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Аналогічні положення щодо можливості розірвання договору за домовленістю сторін, або на вимогу однієї з сторін за рішенням суду також містяться у частині 3 статті 653 Цивільного кодексу України та частині 4 статті 188 Господарського кодексу України.
Отже, приписи статті 651 Цивільного кодексу України пов'язують можливість розірвання договору у зв'язку з порушенням стороною його умов лише у разі, якщо внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу суддівського розсуду. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору.
Наведена правова позиція щодо застосування норм статті 651 Цивільного кодексу України викладена у постанові Верховного Суду від 30.01.2018 у справі № 908/491/17.
Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.
Аналогічну правову позицію наведено у постанові Верховного Суду від 13.02.2018 у справі № 924/522/17.
Суд зазначає, що вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.
У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Так, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена як у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору; а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.".
Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків, що зокрема підтверджується змістом частини 3 статті 509 цього Кодексу.
Отже, законодавець, навівши у тексті Цивільного кодексу України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб.
Несплата орендної плати та інших обов'язкових платежів, вочевидь порушує принцип добросовісності.
Відповідно до частини 3 статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.
Відповідно до статті 782 Цивільного кодексу України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.
Крім того, умовами пункту 11.1. договору визначено, що дія договору припиняється внаслідок:
- закінчення терміну, на який його було укладено;
- приватизації об'єкта оренди орендарем (за участю орендаря);
- відчуження власником об'єкта оренди;
- загибелі об'єкта оренди;
- дострокового розірвання договору за взаємною згодою сторін або за рішенням суду;
- відкриття провадження по справі про банкрутство орендаря;
- використання орендарем об'єкта оренди не за призначенням, у тому числі у випадку незаконної передачі об'єкта оренди в суборенду;
- невнесення орендарем орендної плати протягом трьох місяців підряд;
- відмови орендаря від відшкодування витрат баласоутримувача щодо утримання і експлуатації будівлі;
- появи обставин, що виключають використання об'єкта оренди відповідно до цілей орендаря;
- ліквідації юридичної особи, яка була орендарем або орендодавцем;
- в інших випадках, передбачених чинним законодавством України.
Як встановлено статтею 773 Цивільного кодексу України наймач зобов'язаний користуватися річчю відповідно до умов договору. Якщо наймач користується річчю, переданою йому у найм, з порушенням умов договору найму, наймодавець має право вимагати розірвання договору.
Так, відповідно до пункту 9.8. договору, у разі невиконання або порушення однією зі сторін умов договору та з інших підстав, передбачених законодавством, договір може бути розірвано достроково за погодженням сторін та/або на вимогу однієї із сторін за рішенням суду.
Як убачається з матеріалів справи відповідач не виконав своє грошове зобов'язання, порушивши умови пункту 5.2. договору, що містить обов'язок орендаря своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за весь час фактичного використання об'єкта оренди до дати підписання акту приймання-передачі об'єкта оренди, включно.
З огляду на те, що внаслідок систематичного та тривалого (більше, ніж два роки) порушення відповідачем своїх зобов'язань щодо сплати орендних платежів позивачі-1,2 були позбавлені можливості своєчасно отримувати орендну плату, на яку вони розраховували під час укладення договору, зазначені порушення, слід вважати істотними, що є підставою для розірвання договору в судовому порядку.
Частиною 1 статті 785 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Відповідно до частин 1, 3 статті 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди. Якщо орендар допустив погіршення стану орендованого майна або його загибель, він повинен відшкодувати орендодавцеві збитки, якщо не доведе, що погіршення або загибель майна сталися не з його вини.
Відповідно до умов пункту 5.5. договору орендар зобов'язаний у разі припинення договору протягом 5 календарних днів з дати припинення повернути об'єкт оренди за актом приймання-передачі, підписаним балансоутримувачем, орендодавцем та орендарем, у належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати балансоутримувачу збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) об'єкта оренди з вини орендаря. Один екземпляр такого акта приймання-передачі надається орендодавцю.
Судом встановлено, що відповідач істотно порушив умови договору оренди, а саме: не здійснив належним чином сплату орендних платежів в період з 03.01.2020 по 31.05.2023 перед позивачем-1 та в період з 01.03.2021 по 31.05.2023 перед позивачем-2, що є підставою для розірвання договору та повернення об'єкту оренди.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 11.10.2018 у справі № 910/20767/17.
Таким чином, оскільки відповідач свої зобов'язання за спірним договором оренди належним чином не виконав, орендну плату в повному обсязі не сплатив, внаслідок чого в останнього виникла заборгованість за період користування майном більше, ніж за два роки, відповідно на підставі статей 782, 785 Цивільного кодексу України та умов спірного договору оренди № 654-ДРА/19 від 27.09.2019 вказаний договір підлягає розірванню, а приміщення звільненню та поверненню орендодавцю.
Відповідно до частини 1 статті 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Отже у зв'язку із розірвання договору та відсутністю в матеріалах справи акту приймання-передачі (повернення) нежитлового приміщення позивачу-1, підлягають задоволенню позовні вимоги в частині усунення перешкод в користуванні комунальним нерухомим майном, а саме нежитловими приміщеннями - загальною площею 749,83 кв.м (в тому числі місця загального користування на першому поверсі - 133,23 кв.м), які розташовані за адресою: м. Дніпро, вулиця Данила Галицького, 31, на другому поверсі 2-поверхової будівлі, шляхом виселення юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Ілай-Естейт" (яке змінило своє найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю "Перінз") (ідентифікаційний код 43297606) з нежитлового приміщення - загальною площею 749,83 кв. м (в тому числі місця загального користування на першому поверсі - 133,23 кв. м), розташованого за адресою: м.Дніпро, вулиця Данила Галицького, 31, на другому поверсі 2-поверхової будівлі.
Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги позивачів-1,2 підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, а саме: стягненню з відповідача на користь позивача-1 підлягає 8 711 грн. 10 коп. витрат по сплаті судового збору; на користь позивача-2 підлягає стягненню з відповідача 2 684 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради та Комунального підприємства "Міські активи" Дніпровської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Перінз" про стягнення заборгованості за договором оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста № 09-ДРА/20 від 03.01.2020 у загальному розмірі 343 750 грн. 69 коп., розірвання договору оренди та усунення перешкод у користуванні нерухомим майном - задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Перінз" (проспект Бажана Миколи, будинок 3, м. Київ, 01000; ідентифікаційний код 43297606) на користь Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради (проспект Дмитра Яворницького, будинок 75, м. Дніпро, 49000; ідентифікаційний код 40392181) 201 304 грн. 41 коп. - основного боргу, 12 351 грн. 02 коп. - пені, 9 217 грн. 58 коп. - 3% річних та 8 711 грн. 10 коп. витрат по сплаті судового збору.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Перінз" (проспект Бажана Миколи, будинок 3, м. Київ, 01000; ідентифікаційний код 43297606) на користь Комунального підприємства "Міські активи" Дніпровської міської ради (вулиця Мечникова, будинок 6, м. Дніпро, 49000; ідентифікаційний код 03341763) 101 907 грн. 83 коп. - основного боргу, 15 883 грн. 01 коп. - пені, 3 086 грн. 47 коп. - 3% річних та 2 684 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.
Розірвати договір оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста № 09-ДРА/20 від 03.01.2020, укладений між Департаментом адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради (ідентифікаційний код 40392181) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ілай-Естейт" (яке змінило своє найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю "Перінз") (ідентифікаційний код 43297606).
Усунути перешкоди в користуванні комунальним нерухомим майном, а саме: нежитловим приміщенням - загальною площею 749,83 кв.м (в тому числі місця загального користування на першому поверсі - 133,23 кв.м), які розташовані за адресою: м. Дніпро, вулиця Данила Галицького, 31, на другому поверсі 2-поверхової будівлі, шляхом виселення юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Ілай-Естейт" (яке змінило своє найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю "Перінз") (ідентифікаційний код 43297606) з нежитлового приміщення - загальною площею 749,83 кв. м (в тому числі місця загального користування на першому поверсі - 133,23 кв. м), розташованого за адресою: м.Дніпро, вулиця Данила Галицького, 31, на другому поверсі 2-поверхової будівлі.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений та підписаний 19.09.2023.
Суддя Ю.В. Фещенко