Постанова від 07.09.2023 по справі 908/3103/21

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.09.2023 року м.Дніпро Справа № 908/3103/21

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Мороза В.Ф. - доповідач,

суддів: Коваль Л.А., Чередка А.Є.

секретар судового засідання Крицька Я.Б.

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 29.03.2023 (суддя Ніколаєнко Р.А.)

у справі № 908/3103/21

боржник - фізична особа ОСОБА_1 , м. Бердянськ Запорізької обл.,

кредитори:

1. Акціонерне товариство “Сенс Банк”, м. Київ,

2. Головне управління ДПС у Запорізькій області як відокремлений підрозділ ДПС України, м. Запоріжжя,

3. Товариство з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Європейська агенція з повернення боргів”, м. Київ,

про неплатоспроможність

керуючий реструктуризацією арбітражний керуючий Харитонюк Євген Васильович, м. Умань Черкаської обл

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Запорізької області через систему “Електронний суд” надійшла заява фізичної особи ОСОБА_1 (ідент.№ НОМЕР_1 , далі, також - Боржник) про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.

Ухвалою від 05.01.2022 Господарський суд Запорізької області відкрито провадження у справі № 908/3103/21 про неплатоспроможність Боржника - фізичної особи ОСОБА_1 , ввів процедуру реструктуризації боргів фізичної особи ОСОБА_1 , ввів мораторій на задоволення вимог кредиторів Боржника, керуючим реструктуризацією призначив арбітражного керуючого Харитонюка Євгена Васильовича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого № 1901 від 08.01.2019).

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 29.03.2023 провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 закрито. Припинено дію мораторію на задоволення вимог кредиторів, введеного ухвалою Господарського суду Запорізької області від 05.01.2022 у справі № 908/3103/21 про неплатоспроможність боржника - фізичної особи ОСОБА_1 . Припинено повноваження керуючого реструктуризацією арбітражного керуючого Харитонюка Євгена Васильовича. Заходи для забезпечення задоволення вимог кредиторів - заборону фізичній особі ОСОБА_1 (ідент.№ НОМЕР_1 ) розпоряджатися належним на праві власності нерухомим майном, транспортними засобами, вжиті ухвалою Господарського суду Запорізької області від 05.01.2022 у справі № 908/3103/21 скасовано.

Не погодившись з вказаною ухвалою ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати ухвалу господарського суду Запорізької області від 29.03.2023 у справі № 908/3103/21, справу передати до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування поданої скарги апелянт зазначає, що ухвала суду першої інстанції прийнята з порушенням норм процесуального права.

Скаржник стверджує, що судом не було враховано, що він не має жодного відношення до бездіяльності чи помилкових дій керуючого реструктуризацією, а недобросовісна поведінка боржника не доведена

Наголошує, що суд першої інстанції не врахував висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 05.10.2022 у справі № 921/39/21 та дійшов помилкового висновку щодо наявності підстав для закриття провадження у справі про неплатоспроможність.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 05.06.2023 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду Запорізької області від 29.03.2023 у справі № 908/3103/21 залишено без руху. Скаржнику надано строк 10 днів з дня вручення ухвали усунути недоліки апеляційної скарги, а саме: подати до апеляційного суду докази сплати судового збору у розмірі 2 147,20 грн.; докази надіслання на адресу учасників справи копії апеляційної скарги та доданих до неї документів.

Апелянтом усунено недоліки апеляційної скарги.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 20.06.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду Запорізької області від 29.03.2023 у справі № 908/3103/21.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 14.07.2023 розгляд справи № 908/3103/21 призначено на 07.09.2023 о 12 год. 00 хв

11.07.2023 до Центрального апеляційного господарського суду від арбітражного керуючого керуючого реструктуризацією боргів Харитонюка Є.В. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначив про наявність підстав для її задоволення та скасування оскаржуваної ухвали.

В судове засідання 07.09.2023 року учасники справи, будучи повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, уповноважених представників не направили, про причини неявки суд не повідомили.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішеннях від 28 жовтня 1998 у справі «Осман проти Сполученого королівства» та від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз'яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003 року, "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції").

«Розумність» строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі «G. B. проти Франції»), тощо. Отже, поняття «розумний строк» є оціночним, суб'єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.

Точкою відліку часу розгляду справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду.

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

Отже, при здійсненні правосуддя судом мають враховуватися не тільки процесуальні строки, визначені ГПК України, а й рішення ЄСПЛ, як джерела права, зокрема, в частині необхідності забезпечення судового розгляду впродовж розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Відтак, органи судової влади здійснюють правосуддя, навіть в умовах воєнного стану.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов'язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Суд звертає увагу на висновки Європейського суду з прав людини, викладені у рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії", відповідно до якого заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Обов'язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті власних інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від 04.10.2001 у справі "Тойшлер проти Германії" (Тeuschler v. Germany).

Таким чином, сторона повинна демонструвати зацікавленість у найшвидшому вирішенні її питання судом, брати участь на всіх етапах розгляду, що безпосередньо стосуються її, для чого має утримуватись від дій, що можуть безпідставно затягувати судовий процес, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.10.2021 у справі № 11-250сап21 акцентувала увагу на тому, що ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об'єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі «Цихановський проти України» (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Суд нагадує, що він зазвичай визнає порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у справах, які порушують питання, подібні до тих, що порушуються у цій справі. Аналогічну позицію висловлено у рішеннях ЄСПЛ «Смірнова проти України» (Smirnov v. Ukraine, Application N 36655/02), «Карнаушенко проти України» (Karnaushenko v. Ukraine, Application N 23853/02).

Як відзначив Верховний Суд у постановах від 12.03.2019 у справі № 910/12842/17, від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18, від 07.07.2022 у справі № 918/539/16 відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Таким чином, згідно усталеної судової практики та позиції ЄСПЛ відкладення розгляду справи можливе з об'єктивних причин, як-то неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні чи недостатність матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.

Пунктом 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Інші учасники справи, окрім арбітражного керуючого Харитонюка Є.В., своїм правом на подання відзиву не скористалися.

Згідно із ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Таким чином, враховуючи положення ст. 7, 13, 14, 42-46 ГПК України, зокрема, щодо того, що учасники справи мають рівні права, якими вони повинні користуватися добросовісно, та несуть ризик настання тих чи інших наслідків, зумовлених невчиненням ними процесуальних дій, зважаючи на те, що суд не визнавав обов'язковою явку учасників справи, а в матеріалах справи містяться докази їх повідомлення про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, приймаючи до уваги необхідність дотримання розумних строків розгляду справи, обставини сприяння судом у наданні учасникам судового процесу достатнього часу для належної підготовки своєї позиції та викладення її в поданих процесуальних документах, а також в забезпеченні участі в судових засіданнях, в тому числі в режимі відеоконференції, і цими правами вони розпоряджаються на власний розсуд, констатуючи достатність матеріалів для апеляційного перегляду справи, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами та без участі представників учасників справи № 908/3103/21.

Розгляд справи здійснювався судом за відсутності учасників справи, відповідно до частини 3 статті 222 ГПК України без фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу.

Апеляційний господарський суд, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши повноту та об'єктивність встановлених обставин та висновки місцевого господарського суду, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав.

Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017р. №2147-VIII викладено Господарський процесуальний кодекс України у новій редакції, яка набрала чинності 15.12.2017р.

Відповідно до частини першої статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство), а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно частини 1 статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства від 18.10.2018 № 2597-VIII (зі змінами, що набрав чинності 21.10.2019р.) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Ухвали господарського суду, постановлені у справі про банкрутство за результатами розгляду господарським судом заяв, клопотань та скарг, а також постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури можуть бути оскаржені в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства).

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, 26.10.2021 до Господарського суду Запорізької області через систему “Електронний суд” надійшла заява фізичної особи ОСОБА_1 (ідент.№ НОМЕР_1 ) про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.

Ухвалою від 05.01.2022 Господарський суд Запорізької області відкрив провадження у справі № 908/3103/21 про неплатоспроможність Боржника - фізичної особи ОСОБА_1 , ввів процедуру реструктуризації боргів фізичної особи ОСОБА_1 , ввів мораторій на задоволення вимог кредиторів Боржника, керуючим реструктуризацією призначив арбітражного керуючого Харитонюка Євгена Васильовича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого № 1901 від 08.01.2019), попереднє засідання по справі суд призначив на 28.02.2022, 12.00.

05.01.2022 суд здійснив офіційне оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника на офіційному веб-сайті “Судова влада України” (номер публікації 68019).

14.09.2022 відбулося попереднє засідання по справі, розпорядника майна суд зобов'язав внести до реєстру вимог кредиторів Боржника грошові вимоги кредиторів, які визнані ухвалами від 28.02.2022 та від 14.09.2022 у даній справі.

Засідання суду, на якому буде розглянуто погоджений кредиторами план реструктуризації боргів або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі (підсумкове засідання), суд призначив на 14.11.2022, 11.00.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 14.09.2022 зобов'язано керуючого реструктуризацією надати реєстр, складений у відповідності до вимог наказу Міністерства юстиції України від 17.08.2020 №2778/5; протягом трьох робочих днів після отримання даної ухвали письмово повідомити кредиторів про місце і час проведення зборів кредиторів та організувати їх проведення; провести збори кредиторів, які мають відбутися не пізніше 14 днів з дня отримання даної ухвали, у відповідності до положень ст.123 Кодексу України з процедур банкрутства.

Підсумкове засідання суд відкладав до 06.12.2022 о 10.00, до 31.01.2023 об 11.30, до 08.02.2023 о 10.00, до 29.03.2023, 10.30, про що постановив відповідні ухвали, у яких докладно викладено обґрунтування відкладень.

29.03.2023 електронною поштою від керуючого реструктуризацією Харитонюка Є.В. суд отримав:

- з клопотанням про долучення до матеріалів справи - реєстр вимог кредиторів Боржника станом на 01.01.2023;

- звіт про перевірку декларації боржника з додатками;

- заяву про перехід до наступної процедури (вих.№ 01/29-03/23 від 29.03.2023), у якій керуючий реструктуризацією просить розглянути питання про перехід до наступної процедури - процедури погашення боргів.

Від кредитора АТ «Сенс Банк» отримано відповідь на повідомлення керуючого реструктуризацією про скликання зборів кредиторів (б/н від 28.03.2023), яка містить думку кредитора про невідповідність поданого на розгляд зборів кредиторів плану реструктуризації вимогам КУзПБ.

Іншим кредитором - ГУ ДПС у Запорізькій області надані письмові пояснення (вих.№ 11243/6/08-01-13-03-04 від 23.03.2023), у яких податковий орган зазначає, що його вимоги до Боржника в сумі 18 276,72 грн у справі № 908/3103/21 складаються виключно із заборгованості по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Планом реструктуризації, який надано до ГУ ДПС у Запорізькій області для ознайомлення, передбачено розстрочення наявної заборгованості зі сплати єдиного внеску з березня 2023 року по лютий 2028 року і це суперечить ст. 125 КУзПБ.

За наслідками підсумкового засідання 29.03.2023 суд першої інстанції дійшов висновку, що у даній справі відсутні обставини, які б надавали ґрунтовні підстави для переходу до процедури погашення боргів Боржника, натомість є можливим закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_2 на підставі ч. 11 ст. 126 КУзПБ, в зв'язку з неподанням на розгляд суду схваленого кредиторами плану реструктуризації за спливом більш як три місяці з дня постановлення ухвали про відкриття провадження у даній справі про неплатоспроможність, зважаючи при цьому на недобросовісну поведінку Боржника та керуючого реструктуризацією.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, оскаржуваному судовому рішенню та доводам апеляційної скарги, апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Предметом судового розгляду є питання обґрунтованості рішення суду про закриття провадження у справі про неплатоспроможність.

Щодо особливостей правового регулювання інституту неплатоспроможності фізичних осіб, необхідно зазначити, що із введенням в дію 21.10.2019 Кодексу України з процедур банкрутства запроваджено новий інститут, який застосовується щодо врегулювання питання неплатоспроможності фізичної особи, фізичної особи-підприємця та не тотожний за метою і механізмом реалізації до інституту банкрутства юридичних осіб.

Провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених Книгою четвертою КУЗБ "Відновлення платоспроможності фізичної особи" (стаття 113 КУзПБ).

Як убачається з пояснювальної записки до проекту Кодексу України з процедур банкрутства метою запровадження інституту неплатоспроможності фізичних осіб було визначено врегулювання відносин щодо відновлення платоспроможності боржників, які опинилися в скрутній фінансовій ситуації не з їх вини та потребують допомоги з боку держави.

Тому, призначенням цих норм законодавець визначив забезпечення допомоги чесним боржникам шляхом передусім реструктуризації їх боргів, а у разі неможливості у майбутньому погасити борги - заслужити їх списання.

У преамбулі КУзПБ закріплено, що цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

За цим підходом, на відміну від банкрутства юридичних осіб, у назві та за змістом положень Книги четвертої КУзПБ - "Відновлення платоспроможності фізичних осіб" законодавець закцентував на пріоритеті реабілітаційної процедури щодо боржника, який залежно від власної волі та обставин справи може отримати звільнення від боргів за результатами обох судових процедур у справі про неплатоспроможність фізичних осіб.

Отже, застосовуючи ці норми, слід враховувати, що на відміну від банкрутства юридичних осіб, задоволення вимог кредиторів як основна мета провадження про неплатоспроможність фізичних осіб КУзПБ не встановлена.

За змістом статті 116 КУзПБ лише боржник наділений правом ініціювати справу про його неплатоспроможність.

Таким чином, КУзПБ запроваджено "добровільне банкрутство" боржника фізичної особи, що не є обов'язком, а правом, яким боржник, у разі дотримання певних вимог, може скористатися задля реструктуризації його боргів, прощення (списання) вимог кредиторів та/або звільнення від боргів і відновлення його платоспроможності.

За змістом приписів Книги четвертої КУзПБ законодавцем презюмується, що фізична особа - боржник, ініціюючи стосовно себе справу про неплатоспроможність, прагне досягнути компромісу з кредиторами щодо зміни способу та порядку виконання його зобов'язань, а у разі недосягнення згоди стосовно плану реструктуризації боргів, такий боржник припускає визнання його банкрутом і задоволення кредиторських вимог за рахунок коштів від продажу його майна.

Частиною другою статті 6 КУзПБ визначено, що до боржника - фізичної особи застосовуються такі судові процедури, як реструктуризація боргів боржника та погашення боргів боржника.

Згідно з частиною п'ятою статті 119 КУзПБ в ухвалі про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника господарський суд серед іншого зазначає про введення процедури реструктуризації боргів боржника.

Реструктуризація боргів боржника - судова процедура у справі про неплатоспроможність фізичної особи, що застосовується з метою відновлення платоспроможності боржника шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов'язань згідно з планом реструктуризації боргів боржника (стаття 1 КУзПБ).

Отже, ця судова процедура є першим, обов'язковим та пріоритетним етапом справи про неплатоспроможність фізичної особи, у якій боржник може реалізувати право на зміну способу та порядку сплати боргів з урахуванням його об'єктивних можливостей і прагнення до розрахунку з кредиторами, маючи гарантії залишення частини доходу на задоволення побутових потреб та може отримати прощення (списання) кредиторських вимог чи їх частини.

Саме на цьому акцентував Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постановах від 22.09.2021 у справі №910/6639/20 та від 26.05.2022 у справі № 903/806/20, вказавши, що з огляду на мету та цілі КУзПБ інститут неплатоспроможності фізичних осіб призначений для зняття з боржника - фізичної особи тягаря боргів, які мають значний розмір та не можуть бути погашені за рахунок поточних доходів і належного цій особі майна. Правове регулювання відносин, що виникають між боржником та іншими учасниками справи про неплатоспроможність, має на меті поетапно створити для боржника - фізичної особи найбільш сприятливі умови для погашення боргів шляхом їх реструктуризації, а при нерезультативності таких заходів - забезпечити ефективний механізм продажу активів боржника.

Подібну позицію розділяє й суд апеляційної інстанції, адже за такого підходу у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи скористатися правом на реабілітацію, зокрема, у спосіб, що певною мірою утискає інтереси кредиторів, заслуговує лише чесний і сумлінний боржник, інше б суперечило принципу добросовісності, який ґрунтується на приписах статей 3 та 13 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), відповідно до яких дії учасників правовідносин мають бути добросовісними (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України), тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, а також завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частини друга, третя статті 13 ЦК України).

Тому до боржника - фізичної особи КУзПБ установлює спеціальні вимоги щодо його добросовісності, як запоруку досягнення компромісу між сторонами стосовно погашення боргів, що має ґрунтуватися на поступках кредиторів та сумлінній співпраці боржника з керуючим реструктуризацією і кредиторами, а також на його відкритій взаємодії з судом, яка полягає у добросовісному користуванні процесуальними правами та сумлінному виконанні процесуальних обов'язків.

Зокрема, задля отримання бажаного результату - відновлення платоспроможності у судовій процедурі реструктуризації боргів КУзПБ покладає на боржника обов'язки:

- повідомити про обставини, що стали підставою для звернення до суду (пункт 3 частини другої статті 116 КУзПБ), отже обґрунтувати природу і причини неплатоспроможності, надати інформацію щодо витрачання коштів, отриманих від кредитора (кредитодавця, позикодавця), та/або щодо руху основних активів з часу виникнення зобов'язань перед кредиторами тощо;

- надати повну і достовірну інформацію про власний майновий стан та членів його сім'ї, щодо розміру та джерел доходів (пункти 4 -11 частини третьої статті 116 КУзПБ), тому у разі необхідності і додаткові пояснення чи документи на підтвердження належного виконання цих вимог;

- подати проект плану реструктуризації боргів та співпрацювати з керуючим реструктуризацією і зборами кредиторів при погодженні його змісту (частина четверта статті 116, частина сьома статті 126 КУзПБ);

- повністю погасити окремі види заборгованості до затвердження судом плану реструктуризації боргів боржника (стаття 125 КУЗПБ);

- погашати вимоги кредиторів згідно з умовами плану реструктуризації боргів у разі його затвердження (частина перша статі 128 КУзПБ).

Також, КУзПБ містить низку процесуальних запобіжників задля уникнення недобросовісного використання боржником судових процедур неплатоспроможності, зокрема, передбачає:

- відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність у разі, якщо боржника притягнуто до адміністративної або кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов'язані з неплатоспроможністю чи визнано банкрутом протягом попередніх п'яти років (пункти 3, 4 частини четвертої статті 119 КУзПБ), а також заборону відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи-боржника протягом року з дня закриття такого провадження стосовно того ж боржника з підстав, передбачених частиною сьомою статті 123 КУзПБ;

- закриття провадження у справі про неплатоспроможність у випадку ненадання боржником повної і достовірної інформації про власне майно, доходи і витрати та членів його сім'ї; приховування боржником власних активів через їх передачу членам сім'ї; якщо боржника притягнуто до адміністративної чи кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов'язані з неплатоспроможністю (пункти 1-3 частини сьомої статті 123 КУзПБ);

- відмову у затвердженні плану реструктуризації боргів боржника у справі про неплатоспроможність, якщо порушено порядок розроблення та погодження цього плану; умови реструктуризації боргів суперечать законодавству; боржник не погасив борги, що підлягають обов'язковій сплаті згідно з частиною третьою статті 125 КУзПБ або боржник вчиняє дії, спрямовані на перешкоджання проведенню стосовно нього процедур, передбачених цим Кодексом (пункти 1, 2, 5, 6 частини восьмої статті 126 КУзПБ);

- дискрецію господарського суду у вирішенні питання щодо можливості подальшого руху справи про неплатоспроможність, якщо протягом трьох місяців з дня введення процедури реструктуризації боргів боржника мета цієї процедури не досягнута (частина одинадцята статті 126 КУзПБ).

Системне тлумачення цих приписів свідчить, що за їх змістом законодавець закріпив у спеціальних нормах КУзПБ принцип добросовісної поведінки боржника - фізичної особи, за яким право на звільнення від боргів та відновлення платоспроможності у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи набуває лише добросовісний боржник, який не за своїм неправомірним умислом потрапив у стан неплатоспроможності, сумлінно виконує обов'язки боржника та не приховує обставин, що можуть вплинути на розгляд справи чи задоволення кредиторських вимог, при цьому демонструє дієве прагнення до компромісу з кредиторами щодо умов реструктуризації боргів та в межах об'єктивних можливостей вживає заходів до задоволення їх вимог.

Саме такий боржник реалізує право ініціювати провадження у справі про власну неплатоспроможність не на шкоду кредиторам, а для досягнення легітимної мети цього провадження - соціальної реабілітації добросовісного боржника за спеціальною судовою процедурою шляхом реструктуризації заборгованості та/або звільнення від боргів задля відновлення його платоспроможності.

Щодо закриття провадження у справі про неплатоспроможність в межах судової процедури реструктуризації боргів боржника

Частиною шостою статті 12 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.

За частиною першої статті 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

За такого правового регулювання у справі про неплатоспроможність фізичної особи застосовні загальні підстави закриття провадження у справі про банкрутство, передбачені частиною першою статті 90 КУзПБ з урахуванням особливостей, встановлених спеціальними нормами цього Кодексу, отже тією мірою, якою ці підстави можуть стосуватися боржника - фізичної особи.

Системне тлумачення положень частини першої статті 90 КУзПБ у взаємозв'язку зі статтею 113 КУзПБ свідчить, що наведена норма та визначені нею підстави закриття провадження у справі про банкрутство (за винятком, визначених пунктами 1, 2, 5, які стосуються виключно юридичних осіб) є загальними приписами стосовно підстав закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи за Книгою четвертою цього Кодексу, адже застосовуються як до банкрутства юридичних осіб, так і фізичних осіб, фізичних осіб - підприємців.

Тож, за змістом частини першої статті 90 КУзПБ термін "справа про банкрутство" слід тлумачити широко, як універсальне поняття, адже банкрутство боржника є одним з етапів провадження про неплатоспроможність фізичної особи, а підстави закриття провадження, які стосуються лише юридичних осіб, законодавець виділив у цій нормі відповідним уточненням щодо особи боржника або властивих лише банкрутству юридичних осіб судових процедур.

Окрім того, з урахуванням положень статей 3, 12 ГПК України, 2 КУзПБ та відсилочного припису пункту 9 частини першої статті 90 КУзПБ у справі про неплатоспроможність фізичної особи можуть бути застосовані підстави закриття провадження у справі за статтею 231 ГПК України в тих межах, що стосуються фізичної особи та особливостей банкрутства.

Щодо спеціальних підстав закриття провадження у справі, які можуть бути застосовані лише у справі про неплатоспроможність фізичної особи, то аналіз приписів Книги четвертої КУзПБ свідчить, що така процесуальна можливість передбачена на всіх стадіях судової процедури реструктуризації боргів боржника, за різних підстав та з неоднаковим ступенем імперативності відповідних норм.

Так, частиною сьомою статті 123 КУзПБ визначено, що суд приймає рішення про закриття провадження у справі за клопотанням зборів кредиторів, сторони у справі або з власної ініціативи, якщо:

1) боржником у декларації про майновий стан зазначена неповна та/або недостовірна інформація про майно, доходи і витрати боржника та членів його сім'ї, якщо боржник упродовж семи днів після отримання звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки такої декларації не надав суду виправлену декларацію про майновий стан з повною та достовірною інформацією щодо майна, доходів і витрат боржника та членів його сім'ї;

2) майно членів сім'ї боржника було придбано за кошти боржника та/або зареєстровано на іншого члена сім'ї з метою ухилення боржника від погашення боргу перед кредиторами;

3) судовим рішенням, що набрало законної сили та не було скасоване, боржник був притягнутий до адміністративної або кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов'язані з неплатоспроможністю.

Колегія суддів звертає увагу на те, що конструкція цієї норми побудована як безумовний захід відповідальності боржника за дії на шкоду кредиторам, тому не передбачає альтернативного вирішення та необхідності з'ясування мотивів боржника - фізичної особи, за встановлення відповідних фактів господарським судом.

До того ж, розширене коло ініціаторів застосування частини сьомої статті 123 КУзПБ та відсутність процесуальних обмежень щодо її реалізації на всіх стадіях справи про неплатоспроможність фізичної особи забезпечують невідворотність такого наслідку очевидно недобросовісних дій боржника.

Враховуючи призначення цієї норми та можливість застосування її судом з власної ініціативи, апеляційний суд наголошує на тому, що господарський суд не може залишити поза увагою обставини, які вказують на наявність підстав для закриття провадження у справі за частиною сьомою статті 123 КУзПБ, тому з власної ініціативи, зокрема, вирішуючи питання про перехід до судової процедури погашення боргів, зобов'язаний перевірити такі обставини справи та надати їм юридичну оцінку, про що зазначити у відповідному судовому рішенні.

У абзаці п'ятому частини сьомої статті 123 КУзПБ визначено, що господарський суд протягом одного року з дня закриття провадження у справі про неплатоспроможність з підстав, визначених цією частиною, не може відкрити провадження у новій справі про неплатоспроможність щодо того самого боржника.

Таким чином, зібравши певний перелік підстав для закриття провадження у справі в окремій нормі (частина сьома статті 123 КУзПБ), законодавець акцентував насамперед на спеціальних наслідках її реалізації - неможливості протягом року повторно скористатися такою процедурою для очевидно недобросовісного боржника.

Тому, перелік підстав для закриття провадження у справі за частиною сьомою статті 123 КУзПБ слід тлумачити як вичерпний лише в аспекті застосування передбачених цією ж нормою обмежувальних наслідків такого закриття.

До того ж, у судовій процедурі реструктуризації боргів КУзПБ передбачає право зборів кредиторів (кредитора у частині другій статті 128) звернутися до суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом та введення процедури погашення боргів або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність якщо:

- збори кредиторів прийняли рішення про відмову у схваленні плану реструктуризації боргів боржника (пункт 2 частини восьмої статті 123 КУзПБ);

- господарський суд відмовив у затвердженні плану реструктуризації боргів боржника (частина десята статті 126 КУзПБ);

- боржником порушено план реструктуризації боргів (частина друга статті 128 КУзПБ).

Системний аналіз цих норм приводить до висновку, що за наведених вище підстав (окрім частини сьомої статті 123 КУзПБ) господарський суд може вирішити питання щодо доцільності подальшого руху справи лише за клопотанням зборів кредиторів (кредитора), яким на певній стадії судової процедури реструктуризації боргів боржника надано виключне право ініціювати за власним вибором перехід до наступної судової процедури неплатоспроможності фізичної особи або закриття провадження у справі.

Слід зазначити, що визначені у пункті 2 частини восьмої статті 123, частині десятій статті 126 та частині другій статті 128 КУзПБ підстави для звернення зборів кредиторів (кредитора) із клопотанням про закриття провадження у справі можуть бути зумовлені саме неконструктивною позицією останніх при погодженні плану реструктуризації боргів, порушеннями при схваленні зборами кредиторів плану реструктуризації боргів, іншими обставинами, які не залежать від волі боржника, що має врахувати господарський суд при вирішенні питання про задоволення чи відмову у задоволенні такого клопотання зборів кредиторів (кредитора) крізь призму мети провадження у справі про неплатоспроможність фізичних осіб.

Таким чином, само по собі клопотання зборів кредиторів про закриття провадження/перехід до наступної судової процедури, за відсутності передбачених спеціальним законом підстав та обставин, не може бути достатньою та безумовною підставою для задоволення господарським судом такого клопотання.

Відповідно до частини одинадцятої статті 126 КУзПБ, якщо протягом трьох місяців з дня постановлення ухвали про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність і введення процедури реструктуризації боргів до господарського суду не поданий погоджений боржником і схвалений кредиторами план реструктуризації боргів боржника, господарський суд має право прийняти рішення про визнання боржника банкрутом і відкриття процедури погашення боргів боржника відповідно до цього Кодексу або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність.

За змістом цієї норми:

- чітко визначений строк з якого вона може бути застосована судом - після спливу трьох місяців у процедурі реструктуризації боргів боржника;

- обов'язковою умовою її реалізації є неподання до господарського суду протягом визначеного строку погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів боржника;

- коло ініціаторів її застосування не конкретизовано;

- господарський суд набуває право на альтернативне вирішення подальшого руху справи: ухвалити рішення про перехід до наступної судової процедури чи про закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичних осіб.

Порівняльний аналіз положень частини одинадцятої статті 126 КУзПБ з частиною сьомою статті 123 КУзПБ свідчить, що хоча ці норми частково кореспондуються між собою, проте не є тотожними за ступенем імперативності, колом ініціаторів та передумовами їх застосування.

Такі відмінності дають підстави для висновку, що неподання погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів боржника протягом трьох місяців з дня введення процедури реструктуризації боргів може бути самостійною підставою для закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи відповідно до частини одинадцятої статті 126 КУзПБ.

Водночас, слід враховувати, що сам по собі факт недосягнення мети судової процедури реструктуризації боргів не є обов'язковою підставою для припинення реабілітації боржника у справі про відновлення платоспроможності фізичної особи, адже за змістом частини одинадцятої статті 126 КУзПБ у такому випадку закриття провадження у справі про неплатоспроможність є лише одним з варіантів вирішення господарським судом питання щодо подальшого руху такої справи, поряд з визнанням боржника банкрутом та переходом до процедури погашення його боргів.

За загальним правилом закриття провадження у справі є формою завершення судового розгляду без прийняття рішення по суті справи через виявлення після відкриття провадження таких обставин, з якими закон пов'язує неможливість її судового розгляду.

Окрім виконання плану реструктуризації боргів боржника, у інших випадках за Книгою четвертою КУзПБ закриття провадження у справі під час судової процедури реструктуризації боргів не може вважатися очікуваним процесуальним рішенням для боржника з огляду на "добровільність банкрутства" фізичної особи та основну мету цього провадження - соціальну реабілітацію добросовісного боржника за спеціальною судовою процедурою шляхом реструктуризації заборгованості та/або звільнення від боргів задля відновлення його платоспроможності.

Однак очевидним є те, що неподання до господарського суду протягом трьох місяців з введення процедури реструктуризації боргів погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів боржника може бути зумовлене як недобросовісною поведінкою боржника, так і неналежною реалізацією кредиторами власних правомочностей.

За таких обставин однією з процесуальних гарантій захисту інтересів сторін та ухвалення справедливого рішення за частиною одинадцятою статті 126 КУЗПБ є закріплена у цій нормі дискреція господарського суду - можливість обрати з двох варіантів рішення (про визнання боржника банкрутом і відкриття процедури погашення боргів боржника або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність) такий, що є найбільш оптимальним у правових і фактичних умовах вирішення конкретної справи, з урахуванням принципів добросовісної поведінки боржника, неналежної реалізації кредиторами власних правомочностей та судового контролю у відносинах неплатоспроможності, а також відповідно до основної мети провадження у справі про неплатоспроможність фізичних осіб.

Щодо застосування частини одинадцятої статті 126 КУзПБ Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постановах від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20 та від 26.05.2022 у справі № 903/806/20 сформував висновок, за яким у випадку неподання до господарського суду протягом трьох місяців погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів боржника, суд, через призму судового контролю, повинен за своїм внутрішнім переконанням оцінити за наявними у матеріалах справи доказами причини неподання погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів, які можуть полягати за одних обставин у діях/бездіяльності кредиторів, за інших обставин - у діях/бездіяльності боржника, при цьому враховуючи добросовісність поведінки учасників провадження у справі про неплатоспроможність.

Звертаючись до цієї правової позиції, колегія суддів наголошує, що добросовісність боржника - фізичної особи є визначальним критерієм для оцінки обставин і підстав якими КУзПБ зумовлює вирішення судом питання щодо подальшого руху справи, зокрема закриття провадження про неплатоспроможність фізичної особи у випадках, передбачених статтями 123, 126, 128 КУзПБ. Тому, обставини, що свідчать про недобросовісну поведінку боржника у сукупності з іншими обставинами справи підлягають врахуванню господарським судом як підстави для ухвалення рішення про закриття провадження у справі, замість переходу до процедури погашення боргів боржника.

Такими обставинами можуть бути, серед іншого ненадання боржником обґрунтованих пояснень стосовно обставин неплатоспроможності (руху активів, витрачання отриманих від кредиторів коштів тощо); зазначення у декларації працездатного боржника відомостей про доходи, що значно менші за відповідний середній показник у регіоні та за відповідною спеціальністю; посилання у декларації про майновий стан на ненадання інформації членом сім'ї боржника за умови, що така інформація є необхідною для з'ясування суттєвих для справи обставин, або у інший спосіб ухилення боржника від конструктивної співпраці з кредиторами, керуючим реструктуризацією чи від відкритої взаємодії з судом, економічна необґрунтованість та/або очевидна невиконуваність плану реструктуризації, яка може призвести до явного порушення прав кредиторів щодо отримання боргу в розумні строки.

Щодо співвідношення частини одинадцятої статті 126 та частини першої статті 130 КУзПБ.

Апеляційний суд акцентує увагу на тому, що за приписами КУзПБ судова процедура реструктуризації боргів боржника має строковий характер та вводиться одночасно з відкриттям провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи.

В ухвалі про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника господарський суд зазначає, зокрема, строк підготовки та подання до господарського суду плану реструктуризації боргів боржника, який не може перевищувати трьох місяців з дня проведення підготовчого засідання суду (пункт 8 частини п'ятої статті 119 КУзПБ).

Попереднє засідання суду проводиться не пізніше 60 днів з дня відкриття провадження у справі про неплатоспроможність (частина друга статті 122 КУзПБ).

Згідно з частиною четвертою статті 122 КУзПБ в ухвалі за результатами попереднього засідання суду, зокрема, зазначаються: 1) обов'язок керуючого реструктуризацією провести збори кредиторів, які мають відбутися не пізніше 14 днів з дня постановлення такої ухвали; 2) дата засідання господарського суду, яке має відбутися не пізніше 60 днів з дня постановлення такої ухвали, на якому буде розглянуто погоджений кредиторами план реструктуризації боргів або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі.

Отже, на відміну від статті 44 КУзПБ, у справі про неплатоспроможність фізичної особи КУзПБ не встановлює граничного строку здійснення судової процедури реструктуризації боргів боржника, проте у наведених вище приписах визначає максимальні строки щодо кожної стадії цієї судової процедури, крім виконання плану реструктуризації боргів, що має індивідуальні особливості для кожного боржника.

Зазначене у сукупності дає підстави для висновку, що строк судової процедури реструктуризації боргів боржника від дня її введення та до затвердження судом погодженого кредиторами плану реструктуризації боргів або прийняття рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження, зокрема у разі неподання чи незатвердження такого плану, не повинен перевищувати 120 днів.

Таке тлумачення кореспондується з приписами частини першої статті 130 КУзПБ про перехід до процедури погашення боргів боржника у разі, якщо протягом 120 днів з дня відкриття провадження у справі про неплатоспроможність зборами кредиторів не схвалено плану реструктуризації боргів боржника, що розуміється як додатковий стимул для дієвої реалізації кредиторами своїх правомочностей та засіб захисту інтересів добросовісного боржника від зволікання кредиторів.

Відповідно до частини одинадцятої статті 126 КУзПБ якщо протягом трьох місяців з дня постановлення ухвали про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність і введення процедури реструктуризації боргів боржника до господарського суду не поданий погоджений боржником і схвалений кредиторами план реструктуризації боргів боржника, господарський суд має право прийняти рішення про визнання боржника банкрутом і відкриття процедури погашення боргів боржника відповідно до цього Кодексу або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність.

Логічне та філологічне тлумачення цієї норми у взаємозв'язку з пунктом 2 частини четвертої статті 122 КУзПБ приводить до висновку, що за їх приписами на господарський суд покладено обов'язок розглянути та вирішити питання щодо подальшого руху справи після спливу тримісячного строку з дня введення процедури реструктуризації боргів боржника, зокрема у разі неподання на затвердження плану реструктуризації боргів боржника, а словосполучення "має право прийняти рішення" вказує на дискрецію господарського суду при вирішенні цього питання в межах диспозиції частини одинадцятої статті 126 КУзПБ.

Отже, до встановленого строку визнання боржника банкрутом за частиною першою статті 130 КУзПБ господарський суд у судовому засіданні, призначеному згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 122 КУзПБ зобов'язаний з'ясувати причини неподання на затвердження плану реструктуризації боргів і позиції сторін та за результатами ухвалити рішення про визнання боржника банкрутом і введення процедури погашення боргів боржника, або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність в порядку частини одинадцятої статті 126 КУзПБ.

Таким чином, хоча КУзПБ докладно не регламентує закінчення процедури реструктуризації боргів боржника, проте за приписами пункту 8 частини п'ятої статті 119, частини одинадцятої статті 126 цього Кодексу визначено строк, три місяці з дня введення процедури реструктуризації боргів, протягом якого, але не пізніше строків установлених законом і судом, сторони мають здійснити свої права та обов'язки задля узгодження плану реструктуризації боргів боржника, у разі якщо господарський суд раніше не дійде висновку про наявність підстав для переходу до наступної судової процедури або закриття провадження у справі, зокрема відповідно до частини сьомої, пункту 2 частини восьмої статті 123 КУзПБ.

До спливу цього строку керуючий реструктуризацією зобов'язаний виконати в повному обсязі покладені на нього завдання, зокрема щодо перевірки майнового стану боржника та забезпечення розгляду зборами кредиторів плану реструктуризації боргів, а господарський суд повинен забезпечити дотримання процесуальних строків та гарантій реалізації прав і захисту інтересів сторін у судовій процедурі реструктуризації боргів боржника.

Колегія суддів наголошує на такому визначенні спеціальним законом строків у судовій процедурі реструктуризації боргів, адже презюмується, що добросовісний боржник, ініціюючи стосовно себе справу про неплатоспроможність, здатен без зволікань надати вичерпну інформацію щодо свого майнового стану та можливостей погасити борги, а динамічність цієї процедури попереджує ризик додаткових витрат боржника через вичерпання авансування винагороди арбітражного керуючого та відповідає принципу процесуальної економії господарського судочинства.

За змістом частини першої статті 130 КУзПБ господарський суд ухвалює постанову про визнання боржника банкрутом і введення процедури погашення боргів боржника у двох випадках, якщо:

- протягом 120 днів з дня відкриття провадження у справі про неплатоспроможність зборами кредиторів не прийнято рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржника;

- зборами кредиторів прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів боржника.

Ця норма хоча і регламентує початок судової процедури погашення боргів боржника, проте не визначає всіх випадків її введення та усієї сукупності підстав, що належить з'ясувати суду для переходу до наступної судової процедури у справі.

За змістом абзацу другого частини другої статті 6, частини перша статті 130 КУзПБ процедура погашення боргів боржника вводиться у справі про неплатоспроможність фізичної особи одночасно з визнанням банкрутом боржника, тобто у разі встановлення ознак неплатоспроможності боржника.

Таким чином, визнаючи боржника - фізичну особу банкрутом, господарський суд має встановити його неоплатність, тобто недостатність майна для задоволення вимог кредиторів, шляхом з'ясування та зіставлення активів і пасивів боржника.

Тому неплатоспроможність боржника є обов'язковою підставою для визнання боржника банкрутом та переходу до судової процедури погашення боргів, зокрема в порядку частини першої статті 130 КУзПБ, а відсутність ознак неплатоспроможності боржника матиме наслідком закриття провадження у справі на підставі пункту 8 частини першої статті 90 КУзПБ.

Отже, приписи частини першої статті 130 КУзПБ не повинні застосовуватися суто формально та зводитися до підрахунку строків чи встановлення відсутності/наявності рішення зборів кредиторів про схвалення плану реструктуризації боргів боржника без встановлення господарським судом обставин справи, перевірки дотримання процесуальних гарантій реалізації прав і захисту інтересів сторін, а також з'ясування підстав для закриття провадження у справі, зокрема за частиною сьомою статті 123, частиною одинадцятою статті 126 КУзПБ.

Враховуючи, що у частині одинадцятій статті 126 КУЗПБ конкретизовано лише момент з якого вона підлягає застосуванню господарським судом, реалізація цієї норми можлива після спливу трьох місяців з дня введення процедури реструктуризації боргів боржника та до звершення цієї судової процедури, зокрема, безпосередньо перед вирішенням господарським судом питання про визнання боржника банкрутом та перехід до судової процедури погашення боргів в порядку частини першої статті 130 КУзПБ.

Апеляційний суд зауважує, що приписи частини одинадцятої статті 126 та частини першої статті 130 КУзПБ у їх системному зв'язку є послідовністю процесуальних засобів, де дискреція господарського суду у вирішенні питання про перехід до наступної судової процедури чи закриття провадження у справі за частиною одинадцятою статті 126 КУзПБ є основним процесуальним інструментом, що застосовується крізь призму судового контролю та відповідно до мети провадження про неплатоспроможність фізичної особи, а частина перша статті 130 КУзПБ формалізує початок судової процедури погашення боргів боржника та є спеціальною процесуальною гарантією для добросовісного боржника у разі зволікання зборів кредиторів із прийняттям рішення щодо плану реструктуризації його боргів.

Такі висновки узгоджуються із правовою позицією, викладеною у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.11.2022 у справі №904/6042/20, від 17.01.2023 у справі № 914/3085/21.

У справі, що переглядається, ОСОБА_1 оскаржує ухвалу Господарського суду Запорізької області від 26.04.2023 про закриття провадження у справі про неплатоспроможність.

Апелянт не погоджується із застосуванням при ухваленні оскаржуваного рішення ч. 7 ст. 123, ч. 11 ст. 126, ч. 1 ст. 130 КУзПБ, внаслідок чого суд дійшов помилкових висновків про наявність підстав для закриття провадження у справі.

Щодо цього суд апеляційної інстанції зазначає, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було встановлено наступне.

14.09.2022 відбулося попереднє засідання по справі. Керуючого реструктуризацією арбітражного керуючого Харитонюка Є.В. суд зобов'язав внести до реєстру вимог кредиторів Боржника грошові вимоги кредиторів, які визнані ухвалами від 28.02.2022 та від 14.09.2022 у даній справі, а саме:

- вимоги Акціонерного товариства «Альфа-Банк» (код ЄДРПОУ 23494714, перейменовано в АТ «Сенс Банк) до Боржника в розмірі 63 198,49 грн заборгованості та в розмірі 4962,00 грн сплаченого за подання заяви судового збору,

- вимоги Головного управління ДПС у Запорізькій області (код ЄДРПОУ 44118663) до боржника в розмірі 18 276,72 грн основного боргу та в розмірі 4 962,00 грн сплаченого за подання заяви судового збору,

- вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014) до Боржника в розмірі 66857,61 грн основного боргу.

Суд ухвалою від 14.09.2022 зобов'язав керуючого реструктуризацією надати реєстр вимог кредиторів, складений у відповідності до вимог наказу Міністерства юстиції України від 17.08.2020 №2778/5; протягом трьох робочих днів після отримання даної ухвали письмово повідомити кредиторів про місце і час проведення зборів кредиторів та організувати їх проведення; провести збори кредиторів, які мають відбутися не пізніше 14 днів з дня отримання цієї ухвали, у відповідності до положень ст. 123 Кодексу України з процедур банкрутства.

Надалі судові засідання у справі неодноразово відкладалися на 06.12.2022, 31.01.2023, 08.02.2023, 29.03.2023, в тому числі з підстав невиконання керуючим реструктуризацією арбітражним керуючим Харитонюком Є.В. вимог суду (документів по ст. 123-126 КУзПБ).

В той же час, від арбітражного керуючого Харитонюка Є.В. надійшов звіт арбітражного керуючого вих.№01/24-01/23 від 24.01.2023. В звіті керуючий реструктуризацією зазначив, що фінансовий стан боржника незадовільний (відсутні щомісячні доходи), проте сам боржник бажає здійснювати часткову оплату, здійснюється узгодження розміру можливого погашення боргів зі сторони боржника. В зв'язку з перебуванням боржника на лікуванні, на даний момент варіант плану реструктуризації відсутній, а тому наступні збори кредиторів для погодження узгодженого плану реструктуризацією призначені на 31.01.2023 року об 11.30.

08.02.2023 представник кредитора ГУ ДПС у Запорізькій області повідомила суд, що з перебігом справи, роботою керуючого реструктуризацією не ознайомлена, так як будь-яких звітів, листів арбітражний керуючий Харитонюк Є.В., Боржник чи його представник кредитору не направляють, письмово кредиторів про місце і час проведення зборів кредиторів не повідомляють, їх проведення не організовують.

Від керуючого реструктуризацією арбітражного керуючого Харитонюка Є.В. до часу засідання 08.02.2023 суд отримав заяву за вих.№01/08-02/23 від 08.02.2023 про перенесення судового засідання, так як призначені на 07.02.2023 року (в зв'язку з перебуванням на лікарняному дата зборів була перенесена) збори кредиторів не відбулись з технічних причин (відсутність світла у кредиторів). Крім того, від представника кредитора АТ «Сенс Банк» надійшов лист з проханням надати розширений звіт про виконану роботу та копії отриманих документів, у зв'язку з чим, відповідно до листа, збори перенесено на іншу дату - 21.02.2023. Керуючий реструктуризацією просив суд перенести засідання на іншу дату.

Врахувавши обставини справи, позицію кредитора ГУ ДПС у Запорізькій області, суд визнав за можливе розгляд справи відкласти, підсумкове засідання було відкладено до 29.03.2023, 10.30, зобов'язано керуючого реструктуризацією арбітражного керуючого Харитонюка Є.В. виконати вимоги ухвал суду від 14.09.2022, 14.11.2022, 06.12.2022, 24.01.2023, вимоги ст.123-126 КУзПБ, докази виконання надати суду у строк до 03.03.2023.

29.01.2023 до Господарського суду Запорізької області було подано частину запитуваних документів, а саме: реєстр вимог кредиторів Боржника станом на 01.01.2023, Звіт про перевірку декларації боржника з додатками, заяву про перехід до наступної процедури, у якій керуючий реструктуризацією просить розглянути питання щодо переходу до наступної процедури - процедури погашення боргів.

До заяви про перехід до наступної процедури керуючий реструктуризацією додав повідомлення про збори кредиторів (вих.№ 01/23-03/23 від 23.03.2023), яким він повідомив кредиторів про проведення зборів шляхом опитування з таким порядком денним: 1) Розгляд звіту про виконану роботу керуючого реструктуризацією; 2) Розгляд проекту реструктуризації боргів; 3) Вирішення питання щодо наступної процедури. В повідомленні керуючий реструктуризацією просив надати відповіді по питаннях у термін до 28.03.2023 включно.

Також до заяви керуючий реструктуризацією додав відповідь кредитора ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (вих.№ ФК/005004193 від 28.03.2023). Цей кредитор з питання першого порядку денного зазначив, що Звіт про перевірку декларації боржника, який отримано ТОВ «ФК «ЄАПБ» 27.03.2023, не містить жодних підтверджуючих документів щодо проведеної перевірки, пропозиції ТОВ «ФК «ЄАПБ» від 07.02.2023 не враховані, додаткову перевірку майнового стану боржника не здійснено. ТОВ «ФК «ЄАПБ» просить провести додаткову перевірку майна, доходів та витрат боржника та членів його сім'ї в порядку, передбаченому КУзПБ. З другого питання порядку денного зазначено, що станом на 28.03.2023 до ТОВ «ФК «ЄАПБ» не надходив оновлений План реструктуризації боргів боржника. Поінформовано, що із запропонованим Планом реструктуризації боргів, що надходив 06.02.2023, ТОВ «ФК «ЄАПБ» не погодилось. Кредитор запропонував надати оновлений План реструктуризації з урахуванням інтересів кредиторів із застереженням, що у разі неподання до господарського суду погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів боржника, ТОВ «ФК «ЄАПБ» ініціюватиме питання щодо закриття провадження у справі.

Також керуючий реструктуризацією додав до заяви письмову відповідь АТ «Сенс Банк» на повідомлення про скликання зборів кредиторів (б/н від 28.03.2023), яка отримана й судом безпосередньо від Банку. Цей кредитор зазначив, що План реструктуризації боргів в редакції, запропонованій арбітражним керуючим Харитонюком Є.В., не відповідає приписам ст. 124 КУзПБ та не спроможний задовольнити грошові вимоги Банку. Зауважив, що до Плану не додано доказів на підтвердження офіційного/неофіційного доходу Боржника та відсутня калькуляція витрат, а відтак постає питання щодо розподілення коштів між всіма кредиторами. Відповідь Банку також містить й звернення до суду (по питанню 3 порядку денного), Банк просив суд прийняти рішення на власний розсуд.

До заяви керуючого реструктуризацією про перехід до наступної процедури не додано реагування кредитора ГУ ДПС у Запорізькій області. В той же час, суду цей кредитор суду свою позицію надав, зазначивши, що Планом реструктуризації, який надано до ГУ ДПС у Запорізькій області, передбачено розстрочення наявної заборгованості зі сплати єдиного внеску з березня 2023 року по лютий 2028 року і це суперечить ст.125 КУзПБ.

Керуючий реструктуризацією в заяві навів та підсумував, що план реструктуризації боргів сторони не влаштовує, у справі наявний кредитор, чиї кредиторські вимоги не можуть бути списані чи розбиті на оплати частинами, - Головне управління ДПС України у Запорізькій області, оскільки це суперечить чинному КУзПБ, а тому відповідний план реструктуризації не може бути затверджений судом. Кошти для погашення заборгованості зазначеного кредитора для розроблення іншого плану (який би передбачав повне погашення зазначених вимог) у Боржника відсутні, а отже оскільки зазначений план реструктуризації не може бути затверджений кредиторами чи судом, бо суперечить чинному законодавству, керуючий реструктуризацією просить розглянути питання щодо переходу до наступної процедури - процедури погашення боргів.

З аналізу наведеного слідує, що на розгляд зборів кредиторів План реструктуризації керуючий реструктуризацією подавав, однак у справу цей План арбітражний керуючий не подав.

При цьому судом першої інстанції на підставі матеріалів справи та пояснень учасників встановлено наявність обставин, які перешкоджають затвердити судом План реструктуризації, про який вели мову кредитори та арбітражний керуючий.

За приписами ч. 1 ст. 125 КУзПБ не підлягають реструктуризації борги боржника щодо сплати аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та щодо сплати інших обов'язкових платежів на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

За вимогами ч. 3 ст. 125 КУзПБ план реструктуризації боргів боржника затверджується господарським судом лише після повного погашення боргів боржника щодо сплати аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та щодо сплати інших обов'язкових платежів на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, якщо така заборгованість існує.

Кредитором у справі являється ГУ ДПС у Запорізькій області з грошовими вимогами до Боржника в розмірі 18 276,72 грн основного боргу, що є заборгованістю Боржника з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Докази погашення цієї заборгованості в матеріалах справи відсутні, керуючий реструктуризацією зазначив про неможливість її погашення Боржником, безпосередньо від Боржника будь-яких пояснень з цього питання не отримано.

За таких умов, на розгляд кредиторам у справі Боржником не було надано реально виконуваний План реструктуризації, умови якого відповідали б вимогам, встановленим ст. 124 КУзПБ; Боржником не було погашено заборгованість щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що відповідно до ч. 3 ст. 125 перешкоджає затвердженню господарським судом Плану реструктуризації; запропонована умова розстрочення наявної заборгованості зі сплати єдиного внеску з березня 2023 року по лютий 2028 року є умовою реструктуризації боргів, яка суперечать законодавству, та згідно ч. 5 ст.125 КУзПБ є підставою для відмови у затвердженні плану реструктуризації боргів боржника у справі про неплатоспроможність; сам План реструктуризації (схвалений кредиторами) протягом 120 днів з дня відкриття провадження у справі про неплатоспроможність суду не надано.

При цьому судом також встановлено, що рішення зборів кредиторів про перехід до процедури погашення боргів Боржника відсутнє.

Колегія суддів звертає увагу, що згідно з положеннями Кодексу План реструктуризації боргів боржника розробляється саме задля відновлення платоспроможності боржника.

Однак, як вже було зазначено раніше, за змістом приписів статей 116, 119, 123, 125, 126, 128 КУзПБ щодо вимог до боржника та процесуальних наслідків їх невиконання, законодавець визначив принцип добросовісної поведінки боржника - фізичної особи, за яким у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи скористатися правом на реабілітацію заслуговує лише чесний і сумлінний боржник, який не за своїм неправомірним умислом потрапив у стан неплатоспроможності, сумлінно виконує обов'язки боржника та не приховує обставин, що можуть вплинути на розгляд справи чи задоволення кредиторських вимог, при цьому демонструє дієве прагнення до компромісу з кредиторами щодо умов реструктуризації боргів та в межах об'єктивних можливостей вживає заходів до задоволення їх вимог, тому до боржника - фізичної особи за приписами Книги четвертої КУзПБ установлено спеціальні вимоги до його добросовісності, інше б суперечило засадам цивільного законодавства, зокрема таким, як добросовісність у здійсненні відповідного права та недопустимість зловживання правом (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 13 ЦК України).

При цьому у справах про неплатоспроможність вагома роль належить арбітражному керуючому.

Задля ефективної реалізації боржником цього права КУзПБ передбачає участь арбітражного керуючого у справі про неплатоспроможність фізичної особи, залежно від судової процедури - як керуючого реструктуризацією боргів або керуючого реалізацією майна боржника.

Поряд із загальним правовим статусом арбітражного керуючого закріпленим у статті 12 КУзПБ, деякі його аспекти у справах про неплатоспроможність фізичних осіб конкретизовано статтею 114 КУзПБ, а особливості механізму реалізації - у інших нормах Книги четвертої цього Кодексу.

За ч. 1 ст. 114 КУзПБ арбітражний керуючий у справі про неплатоспроможність фізичної особи користується всіма правами арбітражного керуючого відповідно до законодавства, у тому числі має право отримувати інформацію і документи, що містять конфіденційну інформацію та/або банківську таємницю; здійснювати огляд майна боржника.

Арбітражний керуючий у справі про неплатоспроможність фізичної особи зобов'язаний організувати виявлення та складання опису майна боржника (проведення інвентаризації), визначити його вартість (п. 1 ч. 2 ст. 114 КУзПБ).

В свою чергу, пунктом 11 ч. 3 ст. 116 КУзПБ визначено, що до заяви боржника про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додається декларація про майновий стан боржника за формою, затвердженою державним органом з питань банкрутства.

Відповідно до ч. 5 ст. 116 КУзПБ декларація про майновий стан подається боржником за три роки (за кожен рік окремо), що передували поданню до суду заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. Декларація повинна містити інформацію щодо майна, доходів та витрат боржника і членів його сім'ї, що перевищують 30 розмірів мінімальної заробітної плати.

Отже, надання декларації про майновий стан є процесуальним обов'язком боржника у провадженнях про неплатоспроможність фізичної особи.

Керуючий реструктуризацією не пізніше ніж за 10 днів до дня попереднього засідання зобов'язаний направити суду, кредиторам та боржнику звіт про результати перевірки декларації боржника (частина третя статті 122 КУзПБ).

На результатах таких заходів, за приписами ч. 7 ст. 123 та ч. 1 ст. 124 КУзПБ, ґрунтуватиметься план реструктуризації боргів боржника, а у разі виявлення керуючим реструктуризацією та неусунення боржником неповноти/недостовірності інформації у декларації про його майновий стан - рішення про закриття провадження у справі.

Тому, керуючий реструктуризацією зобов'язаний у найкоротший строк перевірити майновий стан боржника, серед іншого виконати вказівки суду чи зборів кредиторів щодо додаткової перевірки конкретних фактів приховування боржником майна чи відомостей його декларації, а також забезпечити збирання та аналіз інформації, витребуваної судом відповідно до п.п. 9 - 11 ч. 5 ст. 119 КУзПБ при відкритті провадження у справі.

Апеляційний суд зауважує, що своєчасне та належне виконання керуючим реструктуризацією завдань з перевірки майнового стану боржника є запорукою адекватної оцінки стану неплатоспроможності боржника та його можливостей погасити борг, відтак сприятиме досягненню компромісу при узгодженні сторонами плану реструктуризації боргів.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 КУзПБ арбітражний керуючий у справі про неплатоспроможність фізичної особи зобов'язаний брати участь у розробленні плану реструктуризації боргів боржника, забезпечити його розгляд зборами кредиторів та подання на затвердження господарському суду.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 126 КУзПБ керуючий реструктуризацією протягом трьох днів з дня схвалення зборами кредиторів погодженого з боржником плану реструктуризації боргів подає до господарського заяву про його затвердження та сам план.

Тож, задля досягнення мети судової процедури реструктуризації боргів боржника керуючий реструктуризацією має забезпечити конструктивну взаємодію сторін щодо опрацювання плану реструктуризації боргів, сприяти у реалізації ними своїх прав та спонукати до виконання обов'язків у строки, встановлені законом чи судом.

Виходячи з наведеного, необхідно наголосити на ключовій ролі арбітражного керуючого на цьому етапі справи про неплатоспроможність фізичної особи, адже саме йому належить подати суду на затвердження план реструктуризації боргів боржника, тому керуючий реструктуризацією зобов'язаний забезпечити розроблення такого плану відповідно до вимог статті 124 КУзПБ та з урахуванням економічно обґрунтованих пропозицій сторін, а також у встановлені строки подати його на схвалення зборам кредиторів та для затвердження - суду.

Поданий керуючим реструктуризацією суду Звіт про перевірку декларацій боржника (далі - Звіт) містить такий зміст:

«Після відкриття провадження в процедурі банкрутства та отримання копії ухвали Господарського суду Запорізької області мною, як керуючим реструктуризацією виконано наступні дії:

- Проведено інвентаризацію рухомого, нерухомого майна, фінансових активів, тощо

- Здійснено перевірку декларації Боржника

- Перевірено наявність виконавчих проваджень

- Розроблено проект плану реструктуризації Боргів для погодження з Боржником та кредитором/кредиторами після затвердження кредиторських вимог

- Обговорено з представниками Боржника можливі розміри сплати для погашення заборгованості.

В зв'язку з тим, що фінансовий стан боржника незадовільний (відсутні щомісячні доходи), проте сам боржник бажає здійснювати часткову оплату, погоджено можливий розмір сплати боргу перед Кредиторами».

Судом першої інстанції було критично оцінено вказаний Звіт, оскільки будь-якого аналізу на предмет перевірки декларацій Боржника Звіт не містить.

До Звіту додано Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта - Боржника (станом на 16.09.2022) згідно з якою відомості про майно Боржника у реєстрах відсутні; роздруківку отриманих відомостей з електронного кабінету водія про незнайдення транспортного засобу, яка не дозволяє встановити якісь обставини та взагалі ідентифікувати запит, довідку ПФУ форми ОК-7 з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового соціального страхування щодо Боржника, згідно з якою останнім часом не отримує доходи; відомості з державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків; договір оренди квартири, укладений Боржником, як орендарем; свідоцтво про народження дитини; трудову книжку Боржника.

Натомість акт опису майна Боржника, матеріали проведення інвентаризації керуючим реструктуризацією також не представлені.

Судом встановлено, що до своєї заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність Боржник подав декларації, дані яких є вочевидь неповними.

Згідно з інформацією, наданою Боржником в деклараціях про майновий стан Боржника у справі про неплатоспроможність за 2018, 2019, 2020 роки, поясненнями у заяві та згідно з наданим договором оренди квартири від 29.11.2015 фактичним місцем проживання боржника є: АДРЕСА_1 .

Згідно з відомостями тих самих декларацій членами сім'ї боржника є: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - дружина, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - син, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 - мати.

Даними паспорту боржника, свідоцтвом про шлюб та свідоцтвом про народження підтверджується перебування ОСОБА_1 у шлюбі з ОСОБА_3 , та що він має неповнолітнього сина ОСОБА_4 .

Витягом з Реєстру територіальної громади міста Бердянська про склад зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб вих. № 121 від 16.06.2021 підтверджується, що за адресою: АДРЕСА_2 зареєстровані: ОСОБА_1 та ОСОБА_5 .

Матеріалами справи підтверджено, що декларації Боржника взагалі не містять відомостей про суми доходів та інших виплат, рухоме та нерухому майно, інші активи та інші відомості, відображення яких передбачає декларація встановленої форми відносно членів сім'ї Боржника. У відповідних графах містяться записи: член сім'ї (чи члени сім'ї) інформації не надавав.

Отже, ОСОБА_1 не виконав вимоги п. 11 ч. 3, ч. 5 ст. 116 КУзПБ щодо зазначення повної, достовірної інформації в декларації, зокрема, щодо майна, доходів та витрат боржника і членів його сім'ї.

Колегія суддів зазначає, що інститут надання фізичною особою декларації про майновий стан боржника за останні три роки разом із заявою про визнання її неплатоспроможною обумовлений, передусім, необхідністю визначення обсягів майнових активів боржника з метою ефективного здійснення процедури погашення боргів такої особи, зокрема шляхом їх реструктуризації та подальшого задоволення грошових вимог кредиторів.

Саме тому реалізація обов'язку фізичної особи, яка звернулася до компетентного суду за визнанням факту її неплатоспроможності, у тому числі, надавати достовірну інформацію про все наявне майно, зумовлена не тільки формальними вимогами законодавця, а й сутнісним змістом процедур у справах про неплатоспроможність фізичної особи.

Поряд з цим, судом встановлено відсутність будь-які доказів, які б свідчили хоча б про намагання Боржника здійснити погашення заборгованості з ЄСВ (самостійне чи за рахунок інших джерел) задля можливості розроблення та надання на розгляд зборам кредиторів Плану санації та його затвердженням судом. При цьому розмір заборгованості (18 276,72 грн) не може вважатися значним для Боржника, який погодився оплатити послуги арбітражного керуючого на підставі договору б/н про оплату праці (авансового платежу), винагороду та відшкодування витрат арбітражного керуючого від 07.07.2021, укладеного ним з арбітражним керуючим Харитонюком Є.В., в розмірі 35 685,00 грн.

Враховуючи викладене, в сукупності з обставинами допущеної боржником повної процесуальної бездіяльності щодо надання економічно обґрунтованих пропозицій (виходячи з приховання даних щодо дійсного майнового стану членів сім'ї), необхідних для розроблення реально виконуваного Плану реструктуризації, а також погашення заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, існування якої взагалі виключає можливість затвердження такого Плану судом, свідчить про відсутність необхідної взаємодії з судом та ухилення від конструктивної співпраці з кредиторами.

Така поведінка Боржника містить ознаки недобросовісної поведінки, в той час, як учасники справи мають активно використовувати визначені законом права, здійснювати їх з метою, з якою такі права надані. Реалізація особою процесуальних прав невіддільна від виконання нею процесуального обов'язку щодо сприяння встановленню у судовому процесі дійсних обставин у справі з метою отримання правосудного судового рішення.

Так само має місце й неналежне виконання арбітражним керуючим свої обов'язків щодо аналізу відомостей, вказаних у декларації боржника, участі у розробленні плану реструктуризації боргів, забезпеченні його розгляду зборами кредиторів та поданні на затвердження господарському суду, що призвело до затягування судової процедури відносно боржника.

При цьому самим боржником не використано всіх засобів щодо контролю за діяльністю арбітражного керуючого, не зреагував на факт неповноти даних декларації, шляхом її виправлення, не вжив усіх заходів для прискорення розробки Плану реструктуризації, в тому числі через свою свідому протиправну бездіяльність щодо усунення очевидних недоліків (наявність заборгованості з ЄСВ), через які цей План не міг бути затверджений судом, не проконтролював процес подання керуючим реструктуризацією Плану реструктуризації до суду тощо.

Усім вищенаведеним спростовуються твердження апелянта про недоведеність недобросовісної поведінки боржника та його непричетність до дій/бездіяльності арбітражного керуючого.

Слід зазначити, що у справах про неплатоспроможність фізичних осіб існує ризик ігнорування боржниками мети і завдань процедури реструктуризації боргів, що може полягати у не розробленні та не поданні на розгляд кредиторам проекту плану реструктуризації, надання фіктивного та невиконуваного плану реструктуризації, який не відповідатиме вимогам ст. 124, 125 КУзПБ, пасивній участі боржника в цій процедурі.

Така поведінка може пояснюватись прагненням боржників спонукати кредиторів до відхилення такого плану (не прийняття рішення щодо його схвалення зборами кредиторів), що зі спливом 120-ти днів з дня відкриття провадження у справі (ч. 1 ст. 130 КУзПБ) створює формальні підстави для переходу в процедуру погашення боргів.

Таким чином, судом встановлено відсутність обставин, які б надавали ґрунтовні підстави для переходу до процедури погашення боргів Боржника, з чим погоджується й суд апеляційної інстанції.

А неподання погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів боржника протягом трьох місяців з дня введення процедури реструктуризації боргів, зумовлене недобросовісною поведінкою боржника, може бути самостійною підставою для закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи відповідно до частини одинадцятої статті 126 КУзПБ.

Суд першої інстанції належним чином проаналізував обставини справи, наявні в матеріалах справи докази та поведінку учасників справи, та використавши надану йому дискрецію, дійшов обґрунтованого правомірного висновку про можливість закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_2 на підставі ч. 11 ст. 126 КУзПБ.

Щодо доводів скаржника про те, що суд першої інстанції не врахував висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 05.10.2022 у справі № 921/39/21, то слід зазначити, що Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду наголосив, що обставини, які свідчать про добросовісну поведінку боржника (сумлінна співпраця боржника з керуючим реструктуризацією, відкрита його взаємодія з судом, яка полягає у добросовісному користуванні процесуальними правами та сумлінному виконанні процесуальних обов'язків, зокрема повідомлення про обставини, що стали підставою для звернення до суду (пункт 3 частини другої статті 116 КУзПБ), надання повної і достовірної інформації про власний майновий стан та членів сім'ї, щодо розміру та джерел доходів (пункти 4 -11 частини третьої статті 116 КУзПБ) тощо), у сукупності з іншими обставинами справи підлягають врахуванню господарським судом під час вирішення у подальшому питання щодо закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи на підставі пункту 6 частини першої статті 90 КУзПБ та застосування правових наслідків, встановлених частиною четвертою цієї статті.

Варто зауважити, що вказана постанова приймалася судом касаційної інстанції 05.10.2022, а станом на цю дату п. 6 ч. 1 ст. 90 КУзПБ було викладено у такій редакції: «Господарський суд закриває провадження у справі про банкрутство, якщо до боржника після офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про його банкрутство не висунуто вимог».

Станом на день прийняття Господарським судом Запорізької області оскаржуваної ухвали (29.03.2023) до вказаної статті було внесено зміни на підставі Закону № 2971-IX від 20.03.2023, в результаті чого, пункт 6 було уточнено та викладено під пунктом 8 в наступній редакції: «Господарський суд закриває провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) у разі якщо до боржника після офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) за його заявою не висунуто вимог».

Разом з тим, постанова від 05.10.2022 у справі № 921/39/21 містить висновок Верховного Суду в частині вирішення питання щодо закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи у випадку невисунення до нього вимог кредиторами та застосування правових наслідків, встановлених частиною четвертою цієї статті.

У справі №908/3103/21 до ОСОБА_1 було заявлено кредиторські вимоги, які визнані судом.

До того ж, підставою для закриття провадження у даній справі, на відміну від справи №921/39/21, є ч. 11 ст. 126 КУзПБ (неподання до суду погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів боржника зі спливом більше трьох місяців з дня постановлення ухвали про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність і введення процедури реструктуризації боргів боржника)

Тобто обставини розглядуваних справ не є подібними.

Водночас, господарським судом в повній мірі враховано поведінку боржника та їй надана відповідна правова оцінка, відображена в оскаржуваному судовому рішенні.

Порушень або неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, не встановлено.

З огляду на все вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що доводи скаржника, наведені ним в апеляційній скарзі, не спростовують мотивів та висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваній ухвалі, у зв'язку з чим, відхиляються судом апеляційної інстанції, наслідком чого є відсутність підстав для зміни чи скасування ухвали Господарського суду Запорізької області від 29.03.2023 у справі №908/3103/21.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги на підставі положень ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 269, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 29.03.2023 у справі № 908/3103/21 залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 29.03.2023 у справі № 908/3103/21 залишити без змін.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на ОСОБА_1 .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 20.09.2023

Головуючий суддя В.Ф. Мороз

Суддя Л.А. Коваль

Суддя А.Є. Чередко

Попередній документ

113587238

Наступний документ

113587240

Інформація про рішення:

№ рішення:	113587239
№ справи:	908/3103/21
Дата рішення:	07.09.2023
Дата публікації:	22.09.2023
Форма документу:	Постанова
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Центральний апеляційний господарський суд
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи про банкрутство, з них:; неплатоспроможність фізичної особи

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Закрито провадження (29.03.2023)
Дата надходження:	26.10.2021
Предмет позову:	ЗАЯВА про неплатоспроможність боржника - фізичної особи

Розклад засідань:

Минулі засідання (20)

04.12.2025 15:45	Господарський суд Запорізької області
04.12.2025 15:45	Господарський суд Запорізької області
04.12.2025 15:45	Господарський суд Запорізької області
04.12.2025 15:45	Господарський суд Запорізької області
04.12.2025 15:45	Господарський суд Запорізької області
04.12.2025 15:45	Господарський суд Запорізької області
04.12.2025 15:45	Господарський суд Запорізької області
04.12.2025 15:45	Господарський суд Запорізької області
04.12.2025 15:45	Господарський суд Запорізької області
15.11.2021 11:30	Господарський суд Запорізької області
13.12.2021 12:30	Господарський суд Запорізької області
05.01.2022 12:00	Господарський суд Запорізької області
28.02.2022 12:00	Господарський суд Запорізької області
14.09.2022 10:30	Господарський суд Запорізької області
14.11.2022 11:00	Господарський суд Запорізької області
06.12.2022 10:00	Господарський суд Запорізької області
24.01.2023 10:00	Господарський суд Запорізької області
08.02.2023 10:00	Господарський суд Запорізької області
29.03.2023 10:30	Господарський суд Запорізької області
07.09.2023 12:00	Центральний апеляційний господарський суд