Постанова від 07.09.2023 по справі 908/2028/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.09.2023 року м.Дніпро Справа № 908/2028/22

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Мороза В.Ф. - доповідач,

суддів: Коваль Л.А., Чередка А.Є.

секретар судового засідання Крицька Я.Б.

розглянувши апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “САНОІЛ-ТРЕЙДІНГ” на рішення Господарського суду Запорізької області від 27.02.2023

та на додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 16.03.2023 (суддя Корсун В.Л.)

у справі № 908/2028/22

за позовом: Дочірнього підприємства “Агрофірма “Лія” малого підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма “Лія”, 52723, Дніпропетровська область, Петропавлівський район, с. Троїцьке, вул. Советська, буд. 15

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю “САНОІЛ-ТРЕЙДІНГ”, 69032, м. Запоріжжя, пров. Туристський, буд. 5

про стягнення 933 911,12 грн

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Дочірнього підприємства “Агрофірма “Лія” малого підприємства у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма “Лія” з вимогами до товариства з обмеженою відповідальністю “САНОІЛ-ТРЕЙДІНГ” про стягнення заборгованості за договором поставки соняшника від 27.10.21 № 19749СС у розмірі 933 911,12 грн., а саме: 878 628,76 грн. основного боргу, 43 017,66 грн. пені, 2 599,78 грн. 3 % річних та 9 664,92 грн. інфляційних втрат. Крім того, представник позивача в прохальній частині позову просить суд:

- доручити органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нараховувати, починаючи з 06.10.22 і до моменту виконання цього рішення 3 % річних за такою формулою: /Проценти/ = /Сума боргу/ х /Процентна ставка/ /100% /365 днів х /Кількість днів/.

Де: /Сума боргу/ - сума простроченого боргу; /Процентна ставка/ - проценти річних; /Кількість днів/ - різниця між датою розрахунку та датою виникнення прострочення зобов'язання;

- доручити органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нараховувати, починаючи з 06.10.22 і до моменту виконання цього рішення, пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, за формулою: Пеня = Сх 2ОСД х Д / 100 (де С - сума заборгованості за період; 2ОСД - подвійна облікова ставка НБУ в день

прострочення; Д - кількість днів прострочення).

Рішенням господарського суду Запорізької області від 27.02.2023 позов задоволено частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю “САНОІЛ-ТРЕЙДІНГ” на користь дочірнього підприємства “Агрофірма “Лія” малого підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма “Лія” заборгованість за поставлений товар за договором поставки №19749 ССВ від 27.10.21, а саме: насіння соняшнику у сумі 878 628 (вісімсот сімдесят вісім тисяч шістсот двадцять вісім) грн. 76 коп., 3% річних у розмірі 2 599 (дві тисячі п'ятсот дев'яносто дев'ять) грн. 78 коп., інфляційні втрати у розмірі 9 664 (дев'ять тисяч шістсот шістдесят чотири) грн. 92 коп., судовий збір у розмірі 13 363 (тринадцять тисяч триста шістдесят три) грн. 41 коп.

Доручено органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нараховувати, починаючи з 06.10.22 і до моменту виконання цього рішення 3 % річних за такою формулою: /Проценти/ = /Сума боргу/ х /Процентна ставка/ /100% /365 днів х /Кількість днів/.

Де: /Сума боргу/ - сума простроченого боргу; /Процентна ставка/ - проценти річних; /Кількість днів/ - різниця між датою розрахунку та датою виникнення прострочення зобов'язання. В іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням, Товариством з обмеженою відповідальністю “САНОІЛ-ТРЕЙДІНГ” подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 27.02.2023 у справі № 908/2028/22 та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт вказує на те, що оскаржуване рішення прийнято при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи та неправильному застосуванні норм матеріального права.

Стверджує, що суд першої інстанції залишив поза увагою той факт, що складена позивачем податкова накладна № 4 від 28.10.2021 містить недостовірну, недійсну та невірну інформацію, тобто має неналежне виконання своїх зобов'язань, що надає відповідачу правову підставу не виконувати зобов'язання з остаточного розрахунку за поставлений товар.

Зазначає, що реєстрація у єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної, що містить недостовірну інформацію і не відповідає фактично здійсненим господарським операціям, не є підставою для віднесення відповідачем сплаченої суми податку на додану вартість до податкового кредиту. Таке віднесення можливе лише після здійснення відповідного коригування позивачем податкової накладної.

Крім того, звертає увагу, що суд першої інстанції не врахував порушення позивачем передбаченого п. 5.3. Договору обов'язку направити відповідачу повідомлення про реєстрацію податкової накладної № 4 від 28.10.2021.

Окремо наголошує на помилковому визначенні судом дати виникнення заборгованості відповідача за Договором.

Поміж іншого, в апеляційній скарзі заявлено клопотання про приєднання (долучення) до матеріалів справи доказів - розрахунків коригування кількісних і вартісних показників від 01.11.2021 № 5, від 01.11.2021 № 2, від 02.11.2021 № 3, від 03.11.2021 № 4 до податкової накладної № 4 від 28.10.2021, а також роздруківки скріншоту з електронного кабінету платника податків відповідача, дослідити та надати їм оцінку при прийнятті рішення у справі.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.05.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “САНОІЛ-ТРЕЙДІНГ” на рішення господарського суду Запорізької області від 27.02.2023 у справі № 908/2028/22, розгляд апеляційної скарги призначено у судове засідання з викликом сторін на 06.07.2023 о 10 год. 00 хв.

Також, додатковим рішенням господарського суду Запорізької області від 16.03.2023 заяву представника ДП Агрофірма Лія малого підприємства у вигляді ТОВ Фірма Лія адвоката Пономарьова Р.О. за вих. від 28.02.23 про стягнення витрат на правничу допомогу у справі №908/2028/22 задоволено частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю САНОІЛ-ТРЕЙДІНГ на користь дочірнього підприємства Агрофірма Лія малого підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Лія 17 350 (сімнадцять тисяч триста п'ятдесят) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Не погодившись з вказаним додатковим рішенням, Товариством з обмеженою відповідальністю “САНОІЛ-ТРЕЙДІНГ” подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати додаткове рішення господарського суду Запорізької області від 16.03.2023 у справі № 908/2028/22 та ухвалити нове, яким у задоволенні заяви про винесення додаткового рішення відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт вказує на те, що оскаржуване рішення прийнято при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду, встановленим обставинам справи, з порушенням норм процесуального права.

Стверджує, що перерахунок судом вартості послуг адвоката з юридичного аналізу заяви відповідача на поновлення процесуального строку звернення до суду з відзивом, юридичного аналізу відзив на позовну заяву відповідача та підготовки відповіді на відзив у господарській справі № 908/2028/22, та направлення на адресу відповідача і суду, а також послуг з юридичного аналізу заперечення на відповідь на відзив, підготовки додаткових пояснень та направлення на адресу відповідача та суду є помилковим та необґрунтованим.

Зазначає, що за умов недоведеності позивачем витрат часу, необхідного для прибуття адвоката до суду для участі в судових засіданнях, суд не відмовив позивачу у стягненні цих витрат з відповідача, а лише перерахував (зменшив) їх розмір до 4 000,00 грн.

Також, скаржник вважає, що висновок суду про правомірність та обґрунтованість заявлених позивачем витрат у розмірі 4 350,00 грн на участь адвоката в судових засіданнях не відповідає встановленим обставинам цієї справи, а саме визначеному ступеню (характеру) складності.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 17.05.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “САНОІЛ-ТРЕЙДІНГ” на додаткове рішення господарського суду Запорізької області від 16.03.2023 у справі №908/2028/22 залишити без руху. Скаржнику надано строк 10 днів з дня вручення ухвали усунути недоліки апеляційної скарги, а саме: подати до апеляційного суду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням поважних причин пропуску такого строку.

Апелянтом було усунуто недоліки.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 25.05.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “САНОІЛ-ТРЕЙДІНГ” на додаткове рішення господарського суду Запорізької області від 16.03.2023 у справі №908/2028/22, об'єднано апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “САНОІЛ-ТРЕЙДІНГ” на додаткове рішення господарського суду Запорізької області від 16.03.2023 у справі №908/2028/22 в одне апеляційне провадження для спільного розгляду з апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “САНОІЛ-ТРЕЙДІНГ” на рішення господарського суду Запорізької області від 27.02.2023 у справі №908/2028/22, розгляд апеляційної скарги призначено у судове засідання з викликом сторін на 06.07.2023 о 10 год. 00 хв.

30.05.2023 до Центрального апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

09.06.2023 до Центрального апеляційного господарського суду від відповідача надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу, в якій останній підтримав доводи своєї апеляційної скарги та наполягав на наявності підстав для її задоволення.

В судове засідання 06.07.2023 з'явився представник позивача, надав суду свої пояснення. Представник відповідача у судове засідання не з'явився. Порадившись на місці колегія суддів оголосила перерву у судовому засіданні до 07.09.2023 о 10:30 год.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.07.2023 повідомлено учасників справи про судове засідання у справі №908/2028/22, яке відбудеться 07.09.2023 о 10:30 год.

01.09.2023 до Центрального апеляційного господарського суду від відповідача надійшли додаткові пояснення у справі, в яких останній підтримав доводи своєї апеляційної скарги, просив її задовольнити.

В судове засідання 07.09.2023 року з'явилися представники сторін.

Представник відповідача (апелянта) просив суд апеляційні скарги задовольнити, оскаржувані судові рішення скасувати та прийняти нові - про відмову в задоволенні позову та вимог про стягнення судових витрат, пов'язаних з розглядом справи та на професійну правничу допомогу.

Представник позивача просив суд апеляційні скарги залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши повноту та об'єктивність встановлених обставин і висновки місцевого господарського суду, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, зазначає наступне.

Щодо клопотання скаржника про приєднання (долучення) до матеріалів справи доказів - розрахунків коригування кількісних і вартісних показників від 01.11.2021 № 5, від 01.11.2021 № 2, від 02.11.2021 № 3, від 03.11.2021 № 4 до податкової накладної № 4 від 28.10.2021, а також роздруківки скріншоту з електронного кабінету платника податків відповідача.

Клопотання обґрунтоване тим, що про складання та реєстрацію в ЄРПН зазначених розрахунків коригування кількісних і вартісних показників відповідач дізнався лише за фактом їх реєстрації через свій електронний кабінет платника податків. Оскільки на момент, коли відповідач дізнався про реєстрацію в ЄРПН зазначених розрахунків коригування кількісних і вартісних показників, сторонами по справі вже були подані до суду всі заяви по суті справи, відповідач не міг та не мав процесуальної можливості подати копії цих розрахунків та роздруківки скріншотів з електронного кабінету платника податків відповідача в якості доказів під час розгляду справи в суді першої інстанції.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов'язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов'язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення ЄСПЛ від 03.04.2008 у справі «Пономаренко проти України»).

Згідно ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Як передбачено п. 2 ч. 1 ст. 42 ГПК України учасники справи мають право, зокрема: подавати докази, брати участь у дослідженні доказів.

При цьому учасники справи зобов'язані: подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази (п. 4 ч. 2 ст. 42 ГПК України).

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Принцип "процесуальної рівності сторін" передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (рішення ЄСПЛ від 27.10.1993 у справі "DOMBO BEHEERB.V. v. THE NETHERLANDS").

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (ч. 4 ст. 80 ГПК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Апеляційний суд зауважує, що виходячи з принципу змагальності сторін, сторони повинні подати всі докази на підтвердження своєї позиції в суді першої інстанції. В той же час, процесуальне законодавство допускає випадки подачі на стадії апеляційного розгляду нових доказів для підтвердження обставин, на які посилається сторона. Однак, є неприйнятною ситуація, коли сторона просить долучити до матеріалів справи нові докази лише з підстав її необізнаності щодо необхідності подання усіх наявних в неї доказів чи її суб'єктивної позиції щодо недоречності їх подання. Тим більше не може вважатися поважною причиною те, що суд не вимагав подання певних доказів, оскільки господарський процес побудований на принципах диспозитивності та змагальності сторін, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, а тому останні повинні добросовісно користуватися процесуальними правами та надавати суду усі наявні у них докази, якими обґрунтовуються їх вимоги та заперечення, разом із першими заявами по суті справи.

Колегія суддів зважає, що прийняття судом до розгляду несвоєчасно поданих доказів без поважних на те причин, а лише через неналежну підготовку сторони щодо судового розгляду справи, порушує імперативні норми Господарського процесуального кодексу України та унеможливлює дотримання принципу рівності учасників справи і неупередженості суду.

До того ж, як передбачено ч. 2 ст. 2 ГПК України суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, (яким відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів), яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.01.2019 у справі № 925/2028/15 та від 14.01.2020 у справі № 925/1082/18).

Згідно із частиною восьмою статті 80 Господарського процесуального кодексу України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Відповідно до правового висновку щодо застосування статей 80, 269 ГПК України, викладеного Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові від 18.06.2020 у справі № 909/965/16, єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого процесуальним законом порядку, це наявність об'єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких покладений на учасника справи (у даному випадку - позивача).

Отже, при поданні учасником справи доказів, які не були подані до суду першої інстанції, такий учасник справи повинен письмово обґрунтувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також надати відповідні докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від особи, яка їх подає (правова позиція Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, наведена у постанові від 16.06.2021 у справі № 915/2222/19).

Під час розгляду справи судом першої інстанції відповідач не повідомляв суд про неможливість надання розрахунків коригування кількісних і вартісних показників від 01.11.2021 № 5, від 01.11.2021 № 2, від 02.11.2021 № 3, від 03.11.2021 № 4 до податкової накладної № 4 від 28.10.2021, які останній намагається наразі долучити на стадії апеляційного перегляду справи.

При цьому варто зважати на те, що сам скаржник вказує про те, що йому стало відомо про них за фактом їх реєстрації через свій електронний кабінет платника податків.

Рішення у справі було прийнято 27.02.2023, тобто у розпорядженні відповідача було достатньо часу для подання відповідних доказів.

При цьому та обставина, що на момент, коли відповідач дізнався про реєстрацію в ЄРПН зазначених розрахунків коригування кількісних і вартісних показників, сторонами по справі вже були подані до суду всі заяви по суті справи, не позбавляла його права подати їх до суду першої інстанції та заявити клопотання про визнання поважними причин пропуску, визначеного процесуальним кодексом строку для подання доказів та встановлення додаткового строку для їх подання в порядку ч. 5 ст. 80 ГПК України.

Разом з тим, заявник взагалі не намагався здійснити ці дії, будучи обізнаним про існування таких доказів, як і не повідомляв письмово суд про неможливість подання цих доказів у встановлений законом строк з об'єктивних причин, як це передбачено ч. 4 ст. 80 ГПК України.

Доказів неможливості звернення до суду з відповідними клопотаннями, до яких було б долучено вищезгадані докази, в розумні строки та поважності причин із зволіканням ТОВ «Саноіл-Трейдінг» суду не надано.

До того ж, як вбачається з обставин справи, відповідачем подавався відзив на позовну заяву за вих. від 09.12.22 № 95, до якого було долучено копію розрахунку коригування кількісних і вартісних показників № 1 від 01.11.21 до податкової накладної № 4 від 28.10.21 складеного позивачем, тобто за ту ж саму або +1,2 дні дату, що й інша частина доказів, які намагається наразі подати відповідач, а також копію рішення від 10.11.22 про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН № 7601608/31299876, яка датована після складання усіх розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної № 4 від 28.10.2021.

Відтак, відповідачем і не доведено винятковості випадку неможливості отримання розрахунків коригування кількісних і вартісних показників від 01.11.2021 № 5, від 01.11.2021 № 2, від 02.11.2021 № 3, від 03.11.2021 № 4 до податкової накладної № 4 від 28.10.2021 та роздруківки скріншоту з електронного кабінету платника податків відповідача під час розгляду справи в суді першої інстанції та подання їх разом з відзивом, з урахуванням того, що у сторін, які зацікавлені в позитивному вирішенні справи на свою користь, не було перешкод в представленні суду усіх доказів, які, як вони вважають, підтверджують обґрунтованість їх вимог та заперечень.

Враховуючи все вищевикладене, апелянт не дотримався чітко встановленого процесуальним законодавством порядку подання додаткових доказів в суді апеляційної інстанції, що, як наслідок, виключає вчинення судом апеляційної інстанції процесуальних дій щодо долучення та надання оцінки таким доказам (аналогічна позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.06.2019 у справі № 904/3582/18, від 04.04.2019 у справі № 918/329/18).

Щодо суті спору.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 27.10.21 між дочірнім підприємством “Агрофірма “Лія” малого підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма “Лія” (Постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю “САНОІЛ-ТРЕЙДІНГ” (Покупець) укладено договір поставки соняшника № 19749СС, за умовами якого (п. 1.1 договору (з урахуванням додаткової угоди від 01.11.21) Постачальник зобов'язується поставити в обумовлений договором строк соняшник врожаю 2021 року в фізичній вазі 225,000 тонн +/- 5 % від цієї кількості за вибором Покупця (Зерно), а Покупець зобов'язується прийняти Зерно та сплатити Постачальнику його вартість.

Згідно із п. 2.1 договору (з урахуванням додаткової угоди від 01.11.21), сторони домовилися, що ціна однієї тонни Зерна (ціна договору) без ПДВ складає 16 773,50 грн., крім того ПДВ у розмірі 2 348,29 грн., а разом 19 121,79 грн.

Пунктом 2.2 договору сторони домовилися, що загальна вартість Зерна розраховується шляхом множення фактично поставленої кількості Зерна, зазначеної в видатковій (-них) накладній (-их) підписаній (-их) уповноваженим представником Покупця, на ціну однієї тони Зерна, зазначену в п. 2.1 договору.

У відповідності до п. 4.4 договору (з урахуванням додаткової угоди від 01.11.21), Зерно має бути поставлене Постачальником протягом 7 календарних днів з дати отримання попередньої оплати загальної вартості Зерна (п. 5.2 договору). В межах цього строку допускається поставка Зерна частинами (партіями). Датою поставки Зерна (його частини (партії) Покупцю, вважається дата оформлення Постачальником видаткової накладної, яка підписана уповноваженим представником Покупця. Право власності на Зерно, а також ризики випадкового знищення та випадкового пошкодження (псування) Зерна переходять від Постачальника до Покупця з дати поставки Зерна.

Оплата Покупцем загальної вартості Зерна здійснюється в безготівкової формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника, зазначений ним у відповідному рахунку на оплату. На кожну оплату, яку Покупець зобов'язаний здійснити за договором, Постачальник надає окремий рахунок на оплату (п. 5.1 договору).

Відповідно до п. 5.2 договору, Покупець здійснює попередню оплату загальної вартості Зерна у розмірі 3 017 568,00 грн. без ПДВ, крім того ПДВ у розмірі 422 459,52 грн., а разом 3 440 027,52 грн. протягом 3 операційних (банківських) днів з дня укладання договору.

Згідно із п. 5.3 договору, остаточний розрахунок за Зерно здійснюється протягом 3 операційних (банківських) днів з дати отримання Покупцем повідомлення про реєстрацію податкової (-их) накладної (-их), виданої (-их) Постачальником за фактом отримання попередньої оплати загальної вартості Зерна, в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкової (-их) накладної (-их) в електронному вигляді. Розмір грошових коштів, які перераховуються Покупцем в якості остаточного розрахунку за Зерно, залежить від фактичної кількості Зерна, переданого Постачальником Покупцю за договором, ціни однієї тонни Зерна, вказаній в п. 2.1 договору, або визначеній Покупцем в передбаченому п. 3.2 договору порядку, а також від розміру коштів, сплачених Покупцем в якості попередньої оплати загальної вартості Зерна (п. 5.2 договору).

Пунктом 6.6 договору визначено, що сторони звільняються від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань за договором у випадку настання для них надзвичайних та невідворотних обставин (непереборної сили), а саме: повені, землетруси, паводку, диверсії, військових дій. Сторона яка підпала під дію обставин непереборної сили та наслідок цього не в змозі виконати свої зобов'язання за договором, повинна негайно, але не пізніше трьох днів від дня їх настання, у письмовій формі повідомити про це іншу сторону, а також надати їй відповідну довідку, видану Торгово- промисловою палатою України. Строк виконання зобов'язань для сторони, яка підпала під дію непереборної сили за договором продовжується на час, протягом якого остання буде діяти, але не більше дев'яноста календарних днів, після чого, кожна зі сторін має право в односторонньому порядку відмовитися від виконання своїх зобов'язань за договором та розірвати його.

Усі спори, які можуть виникнути з договору або з його приводу, сторони будуть намагатися вирішити шляхом переговорів. У разі якщо сторони не досягнуть згоди, спір підлягає розгляду у господарських судах України згідно з діючим законодавством України (п. 6.7 договору).

У відповідності до п. 7.1 договору, … Договір діє до 30.11.21 включно. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання тих зобов'язань, які залишилися не виконаними.

На виконання умов п. 5.1 вищевказаного договору, ДП “Агрофірма “Лія” малого підприємства у вигляді ТОВ “Фірма “Лія” направлено на адресу ТОВ “САНОІЛ-ТРЕЙДІНГ” рахунок на оплату від 27.10.21 № 3 на поставку соняшника врожаю 2021 року в кількості 172,00 тони на загальну суму 3 440 027,52 грн. з ПДВ.

ТОВ “САНОІЛ-ТРЕЙДІНГ” на виконання умов п. 5.2 договору здійснило 28.10.21 передоплату за поставку соняшника згідно договору № 19749СС від 27.10.21 у розмірі 3440027,52 грн., що підтверджується банківською випискою АТ «УКРСИББАНК» та платіжним дорученням від 28.10.21 № 462.

ДП “Агрофірма “Лія” малого підприємства у вигляді ТОВ “Фірма “Лія” здійснило поставку товару ТОВ “САНОІЛ-ТРЕЙДІНГ”, а саме соняшник врожаю 2021 р. на загальну суму 4 318 656,28 грн., що підтверджується видатковими накладними, а саме: від 01.11.21 № 4 на суму 1 402 392,08 грн., від 02.11.21 № 5 на суму 1 412 717,85 грн. та від 03.11.21 №6 на суму 1 503 546,35 грн.

ДП “Агрофірма “Лія” малого підприємства у вигляді ТОВ “Фірма “Лія” направила на адресу ТОВ “САНОІЛ-ТРЕЙДІНГ” рахунок на оплату від 03.11.21 № 4 на поставку соняшника врожаю 2021 р. в кількості 45,949 тон на загальну суму 878 628,76 грн. з ПДВ.

29.08.22 ДП “Агрофірма “Лія” малого підприємства у вигляді ТОВ “Фірма “Лія” направило досудову вимогу за вих. від 29.08.22 № 8 ТОВ “САНОІЛ-ТРЕЙДІНГ”, в якій вимагає в останнього, з дня отримання даної претензії виконати зобов'язання за договором поставки соняшника № 19749 СС від 27.10.21 та оплатити товар на загальну суму 878 628,76 грн.

Листом від 27.09.22 № 76 ТОВ “САНОІЛ-ТРЕЙДІНГ” повідомило ДП “Агрофірма “Лія” малого підприємства у вигляді ТОВ “Фірма “Лія”, що внаслідок введення воєнного стану в Україні, товариство, яке мало місцезнаходження та здійснювало свою діяльність у м. Пологи Запорізької області. З 03.03.22 в м. Пологи розпочались воєнні (бойові) дії, а з 06.03.22 місто стало фактично оточеним (заблокованим) військовими (збройними формуваннями) Російської Федерації. Вказані збройні формування проникли на території і в приміщення юридичних і фізичних осіб та незаконно заволоділи майном. Внаслідок цього, ТОВ “САНОІЛ-ТРЕЙДІНГ” втратило доступ до майна, а тому товариство було змушене призупинити свою господарську діяльність в м. Пологи Запорізької області та вжити всіх можливих заходів щодо переведення своєї діяльності на підконтрольну органам державної влади України територію. Зазначені обставини унеможливили виконання ТОВ “САНОІЛ-ТРЕЙДІНГ” своїх зобов'язань за господарськими договорами, укладеними з іншими суб'єктами господарювання. 18.05.22 ТОВ “САНОІЛ-ТРЕЙДІНГ” зареєструвало своє місцезнаходження у м. Запоріжжя та розпочало здійснювати дії, направлення на відновлення своєї господарської діяльності. У зв'язку з цим, у ТОВ “САНОІЛ-ТРЕЙДІНГ” відсутня можливість розглянути та вирішити питання, вказане у досудовій вимозі до повного відновлення електронних баз даних про корпоративну, фінансово-господарську та виробничу діяльність та/або доступу до них, а також впорядкування первинних документів. Крім того, відповідач зазначив, що після здійснення зазначених дій товариством будуть вжиті всі можливі заходи для врегулювання вказаного питання та виконання своїх зобов'язань.

03.10.22 ДП “Агрофірма “Лія” малого підприємства у вигляді ТОВ “Фірма “Лія” направило листа за вих. від 03.10.22 № 10 ТОВ “САНОІЛ-ТРЕЙДІНГ”, в якому зазначає, що заборгованість відповідача за договором поставки соняшника № 19749 СС від 27.10.21 виникла 13.12.21, тобто до збройної агресії Російської Федерації. Також, позивач вказаним листом направив відповідачу завірені належним чином документи, обґрунтовуючи заборгованість та просить протягом однієї доби, з моменту отримання вказаного листа з додатками, оплатити заборгованість.

Крім того, вказаним листом позивач просить відповідача сплатити в зазначений вище термін нараховані станом на дату направлення зазначеного листа пеню, інфляційні втрати та 3 % річних на загальну суму 47 679,45 грн. згідно розрахунку.

Відповідачем заявлені у претензії вимоги задоволено не було, що й стало причиною виникнення спору та звернення до господарського суду з цим позовом.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність вимог позивача щодо стягнення з відповідача 878 628,76 грн суми основного боргу, 2 599,78 грн 3 % річних та 9 664,92 грн втрат від інфляції.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, оскаржуваному судовому рішенню та доводам апеляційної скарги, апеляційний суд зазначає наступне.

Колегія суддів виходить з того, що предметом розгляду у даній справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки соняшника від 27.10.21 № 19749СС у розмірі 933 911,12 грн., а саме: 878 628,76 грн. основного боргу, 43 017,66 грн. пені, 2 599,78 грн. 3 % річних та 9 664,92 грн. інфляційних втрат.

За приписами ст. 173 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ч. 1 ст. 179 ГК України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання на підставі господарських договорів є господарсько-договірними зобов'язаннями; при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству (абзац другий ч. 4 ст. 179 ГК України): господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 ГК України).

У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

За приписами ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Положеннями ст. 655 ЦК України закріплено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В силу приписів статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

У відповідності до ч. 1 ст. 664 ЦК України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Факт здійснення поставки товару позивачем відповідачу підтверджується належним чином засвідченими копіями видаткових накладних на загальну суму 4 318 656,28 грн., які додані до матеріалів справи та зазначені вище в тексті цього рішення.

Товар, зазначений у вище вказаних накладних, прийнято відповідачем у позивача без будь-яких зауважень до їх оформлення. Видаткові накладні підписані повноважним представником відповідача, що не заперечується останнім.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем не надано доказів щодо наявності претензій по кількості та якості до поставленого товару, а отже останній вважається прийнятим покупцем.

Враховуючи зазначений вид договорів, вбачається, що він є оплатним, і обов'язку продавця за договором поставити товар відповідає обов'язок покупця оплатити вартість цього товару.

Так, за п. 5.2 договору Покупець здійснює попередню оплату загальної вартості Зерна у розмірі 3 017 568,00 грн. без ПДВ, крім того ПДВ у розмірі 422 459,52 грн., а разом 3 440 027,52 грн. протягом 3 операційних (банківських) днів з дня укладання договору.

Згідно із п. 5.3 договору, остаточний розрахунок за Зерно здійснюється протягом 3 операційних (банківських) днів з дати отримання Покупцем повідомлення про реєстрацію податкової (-их) накладної (-их), виданої (-их) Постачальником за фактом отримання попередньої оплати загальної вартості Зерна, в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкової (-их) накладної (-их) в електронному вигляді. Розмір грошових коштів, які перераховуються Покупцем в якості остаточного розрахунку за Зерно, залежить від фактичної кількості Зерна, переданого Постачальником Покупцю за договором, ціни однієї тони Зерна, вказаній в п. 2.1 договору, або визначеній Покупцем в передбаченому п. 3.2 договору порядку, а також від розміру коштів, сплачених Покупцем в якості попередньої оплати загальної вартості Зерна (п. 5.2 договору).

Позивач свої зобов'язання виконав належним чином, що підтверджується наявними у матеріалах справи документами, у свою чергу, ТОВ “САНОІЛ-ТРЕЙДІНГ” здійснило часткову оплату за поставлений товар на загальну суму 3 440 027,52 грн., що підтверджується банківською випискою АТ «УКРСИББАНК» та платіжним дорученням від 28.10.21 № 462.

Доказів зворотного матеріали цієї справи не містять та сторонами суду не надано.

Відповідно до положень ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до абз. 6 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, з метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

З огляду на викладене, а також приймаючи до уваги те, що представником відповідача не заперечувався та не оспорювався факт того, що позивачем поставлено товар позивачу на суму 4 318 656,28 грн., а відповідачем, в свою чергу, було лише сплачено передоплату за вказаний товар у розмірі 3 440 027,52 грн., суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про обґрунтованість та доведеність вимог позивача щодо стягнення з відповідача 878 628,76 грн. суми основного боргу.

Щодо тверджень апелянта про те, що суд першої інстанції залишив поза увагою той факт, що складена позивачем податкова накладна № 4 від 28.10.2021 містить недостовірну, недійсну та невірну інформацію, тобто має неналежне виконання своїх зобов'язань, що надає відповідачу правову підставу не виконувати зобов'язання з остаточного розрахунку за поставлений товар, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно із п. 201.7 ст. 201 ПК України, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі, якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

Положеннями п. 201.10 ст. 201 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Після проведення попередньої оплати (авансу) відповідачем за вищенаведеним договором, позивачем зареєстровано податкову накладну від 28.10.21 № 4 у сумі 3 440 027,52 грн., разом з ПДВ. Вказану реєстрацію податкової накладної було зупинено податковим органом та після внесення відповідних пояснень рішенням № 3515528/31299876 від 13.12.21 податкову накладну зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується матеріалами справи.

Укладаючи договір, керуючись ч. 1 ст. 627, ч. 1 ст. 628 ЦК України, ч. 1 ст. 180 ГК України сторонами було обумовлено виникнення обов'язку остаточного розрахунку за зерно за фактом отримання Покупцем повідомлення про реєстрацію податкової (-их) накладної (-их), виданої (-их) в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкової (-их) накладної (-их) в електронному вигляді.

Тобто, умовами договору визначено здійснення розрахунку за поставлене зерно відповідачем протягом 3 операційних (банківських) днів з дати отримання ним повідомлення про реєстрацію саме податкових накладних в ЄРПН, а не розрахунків коригування кількісних та вартісних показників до них.

Більше того, обов'язок Покупця оплатити поставлений товар пов'язується виключно з обставинами реєстрації податкової накладної за фактом отримання попередньої оплати загальної вартості зерна, і такий не змінюється за одним лиш фактом критичної оцінки покупцем дотримання продавцем порядку її заповнення.

Апеляційний суд наголошує, що відповідно до п. 201.2. ст. 201 Податкового кодексу України форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому саме контролюючі органи наділені повноваженнями перевіряти повноту та достовірність відображеної інформації в податковій накладній, дотримання процедури її складання та реєстрації.

Абзац 10 пункту 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Крім того, згідно абзацу 25 пункту 201.10 статті 201 ПК України у разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена згідно з пунктом 201.16 цієї статті) податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідач (покупець) не звертався з відповідною скаргою до податкового органу, доказів того, що податкова накладна № 4 від 28.10.2021 містить недостовірну, недійсну та невірну інформацію суду не надано.

Слід зауважити, що виходячи з положень статей 173, 174 ГК України, не здійснення реєстрації податкової накладної, розрахунку коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних протягом передбаченого законодавством строку не є порушенням з боку позивача правил здійснення господарської діяльності - невиконанням господарського зобов'язання, оскільки обов'язок зі складання та реєстрації податкових накладних виникає у нього саме на підставі податкового законодавства.

Водночас, зазначення сторонами у договорі про обов'язок позивача здійснити реєстрацію податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних протягом передбаченого законодавством строку не має наслідком зміну характеру відповідних правовідносин з податкових на господарські.

Таким чином, невиконання або неналежне виконання таких умов договору (здійснення реєстрації податкової накладної тощо) не є правопорушенням у сфері господарювання. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 07.02.2019 у справі № 913/272/18, від 02.05.2018 у справі № 908/3565/16, від 10.05.2018 у справі № 917/799/17; постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі № 917/877/17.

Поряд з цим, у постанові Верховного Суду від 29.08.2019 у справі № 905/2245/17 було зазначено, що: «Стосовно невиставлення/ненаправлення позивачем рахунку-фактуру судова колегія вважає, що невиставлення/ненаправлення позивачем рахунку на оплату не звільняє відповідача від обов'язку оплатити послуги, надані позивачем. Так, за своєю правовою природою рахунок-фактура є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги. Ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою у розумінні приписів статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 ЦК України».

В свою чергу, відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 915/641/19, наявність або відсутність рахунку не звільняє відповідача від обов'язку здійснити оплату, оскільки такий обов'язок виникає на підставі договору, а не на підставі рахунку (правова позиція є сталою, сформована у постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 910/32579/15, від 22.05.2018 у справі № 923/712/17, від 21.01.2019 у справі № 925/2028/15, від 02.07.2019 у справі № 918/537/18, від 29.08.2019 у справі № 905/2245/17, від 26.02.2020 у справі № 915/400/18).

Отже, відсутні підстави стверджувати, що наявна відкладальна умова (у розумінні приписів статті 212 ЦК України) щодо виконання відповідачем своїх зобов'язань з остаточного розрахунку за поставлене зерно.

Так само, ТОВ “САНОІЛ-ТРЕЙДІНГ” не доведено суду наявність обставин прострочення кредитора згідно ст. 613 ЦК України, з якими пов'язувалася б можливість здійснення оплати покупцем за Договором.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Кредитор також вважається таким, що прострочив, у випадках, встановлених частиною четвертою статті 545 цього Кодексу. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Тобто відстрочення виконання зобов'язання боржником можливе лише за умов невчинення кредитором дій, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.

В цьому аспекті, враховуючи умови п.п. 5.2., 5.3. укладеного між сторонами Договору, відстрочення можливе було б лише за умов нереєстрації податкової накладної, проте як свідчать матеріали справи, податкову накладну від 28.10.2021 № 4 у сумі 3 440 027,52 грн., разом з ПДВ згідно рішення № 3515528/31299876 було зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних 13.12.2021.

Натомість жодний пункт договору не вказує на звільнення покупця від обов'язку проведення остаточного розрахунку за поставлений товар до реєстрації розрахунку коригування, або надавав право не проводити оплату у разі не реєстрації розрахунку коригування (його несвоєчасної реєстрації).

Відтак, ненадання рахунку як і повідомлення про реєстрацію податкової накладної не є відкладальною умовою у розумінні приписів ст. 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні ст. 613 ЦК України, а тому не звільняє відповідача від обов'язку здійснити повну оплату за отриманий товар.

Окремо варто зупинитись на тому, що на момент виникнення спірних правовідносин діяв Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 р. № 1246 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 р. № 341) зі змінами, пунктом 17 якого було встановлено, що у разі зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування формується квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Така квитанція одночасно надсилається постачальнику (продавцю) та отримувачу (покупцю) - платнику податку.

А як передбачено п. 18 Порядку на момент прийняття у встановленому порядку рішення про реєстрацію або відмову у реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування щодо таких податкової накладної та/або розрахунку коригування проводяться перевірки, визначені пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого). За результатами таких перевірок формується квитанція про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування, яка надсилається платнику податку разом з відповідним рішенням. Квитанція про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування, щодо яких прийнято рішення про їх реєстрацію, одночасно надсилається постачальнику (продавцю) та отримувачу (покупцю) - платнику податку.

Отже, за фактом прийняття податковим органом рішення № 3515528/31299876 про реєстрацію податкової накладної від 28.10.2021 № 4 в Єдиному реєстрі податкових накладних 13.12.2021, в цей день квитанція про реєстрацію в автоматичному режимі мала бути надіслана й відповідачу (покупцю).

За цих умов апеляційний суд вважає безпідставними аргументи скаржника про порушення позивачем передбаченого п. 5.3. Договору обов'язку направити відповідачу повідомлення про реєстрацію податкової накладної № 4 від 28.10.2021, оскільки п. 5.3. Договору такого обов'язку для продавця не встановлює.

Згідно абзацу 1 пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Доказів направлення позивачу такої вимоги матеріали справи не містять.

Також, відповідно до абзацу 6 пункту 201.10 статті 201 ПК України покупцю товарів/послуг податкова накладна/розрахунок коригування можуть бути надані продавцем таких товарів/послуг в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги", однак вказаною нормою передбачено саме право, а не обов'язок продавця надати покупцю податкову накладну.

При цьому абзацом 6 пункту 201.10 статті 201 ПК України визначено, що з метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

З метою отримання зареєстрованих податкової накладної та/або розрахунку коригування платник податку складає запит в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) з дотриманням вимог Законів України “Про електронні довірчі послуги”, “Про електронні документи та електронний документообіг” (п. 21 Порядку).

За приписами п. 24 Порядку не пізніше операційного дня, що настає за днем надходження запиту, платнику податку надсилається повідомлення в електронній формі та податкова накладна та/або розрахунок коригування відповідно до запиту

Доказів надсилання ТОВ “САНОІЛ-ТРЕЙДІНГ” в електронному вигляді запиту до Єдиного реєстру податкових накладних, починаючи з 13.12.2021, суду не надано, тобто сам відповідач не реалізував надане йому право на отримання повідомлення про реєстрацію податкової накладної в ЄРПН та безпідставно уникав обов'язку щодо оплати повної вартості за поставлене йому зерно.

Поміж вказаного, за положеннями п. 25 Порядку платник податку через електронний кабінет шляхом перегляду в режимі реального часу має доступ до даних Реєстру щодо складених ним чи його контрагентами податкових накладних та/або розрахунків коригування, що спростовує доводи апелянта про неможливість дізнатися про реєстрацію податкової накладної № 4 від 28.10.2021 іншим шляхом, аніж отримання письмового повідомлення від позивача.

Щодо тверджень скаржника про те, що реєстрація у єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної, що містить недостовірну інформацію і не відповідає фактично здійсненим господарським операціям, не є підставою для віднесення відповідачем сплаченої суми податку на додану вартість до податкового кредиту, адже таке віднесення можливе лише після здійснення відповідного коригування позивачем податкової накладної, то формування податкового кредиту відповідачем не стосується предмету даного господарського спору, вимоги в якому заявлені про стягнення заборгованості саме з відповідача.

Висновок суду, з яким не погоджується апелянт, не впливає на правильність ухваленого рішення.

Відхиляє апеляційний суд й доводи про помилковість визначення судом дати виникнення заборгованості відповідача за Договором, враховуюче наведені вище висновки у цій постанові.

Згідно із п. 5.3 договору, остаточний розрахунок за Зерно здійснюється протягом 3 операційних (банківських) днів з дати отримання Покупцем повідомлення про реєстрацію податкової (-их) накладної (-их), виданої (-их) Постачальником за фактом отримання попередньої оплати загальної вартості Зерна, в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкової (-их) накладної (-их) в електронному вигляді.

Факт реєстрації податкової накладної від 28.10.2021 № 4 в Єдиному реєстрі податкових накладних та направлення про це квитанції постачальнику (продавцю) та отримувачу (покупцю) мав місце 13.12.2021, а отже відповідач зобов'язаний був сплатити повну вартість товару в період 14.12.2021-16.12.2021, чого в даному випадку зроблено не було, тобто ТОВ “САНОІЛ-ТРЕЙДІНГ” допущено прострочення та подальше невиконання грошового зобов'язання.

Згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненнями грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, тому ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відтак, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

Отже з метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що звертаючись з вимогою про стягнення процентів річних та інфляційних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, кредитор (постраждала сторона) також не повинен доводити розмір дійсних майнових втрат, яких він зазнав, на відміну від доведення розміру збитків. Тому оцінка таких втрат кредитора, пов'язаних із затримкою розрахунку, не має на меті встановлення точного їх розміру.

Враховуючи вищевикладене та у зв'язку з порушенням відповідачем строків виконання грошових зобов'язань з оплати поставленого товару, позивач на підставі статті 625 ЦК України має право нараховувати 3% річних та інфляційні втрати.

Наведеним спростовуються доводи апелянта про те, що в його діях відсутня вина у формі умислу, протиправна дія чи бездіяльність, а тому стягнення інфляційних втрат та 3% річних є безпідставним, оскільки стягнення 3% річних та інфляційних втрат не пов'язується з наявністю в діях відповідача вини, позаяк такі нарахування не є санкціями, а виступають мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, тобто способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (неналежне виконання зобов'язання), а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 9 664,92 грн. інфляційних втрат та 2 599,78 грн. 3 % річних.

Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №905/21/19 наведено формулу за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).

У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.

Зазначена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19.

Крім того, Об'єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 надала роз'яснення, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Слід наголосити на тому, що обчислення пені, 3% річних та інфляційних втрат не потребує спеціальних знань, оскільки їх розмір визначається шляхом математичних розрахунків з урахуванням норм законодавства та умов договору, що віднесено до компетенції суду (правова позиція Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 02.07.2019р. у справі 925/1641/17).

У Постанові Верховного Суду від 28.01.2019 у справі № 922/3782/17 викладений наступний правовий висновок: «З огляду на вимоги статей 79, 86 ГПК України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контр розрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем)».

Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 05.03.2019 по справі № 910/1389/18, від 14.02.2019 по справі № 922/1019/18, від 22.01.2019 по справі № 905/305/18, від 21.05.2018 по справі № 904/10198/15, від 02.03.2018 по справі № 927/467/17.

Наявний розрахунок позивача щодо 3% річних та інфляційних втрат, з яким погодився суд першої інстанції, був перевірений колегією суддів на предмет правильності та обґрунтованості розрахунків, арифметичних та методологічних помилок чи невідповідностей приписам законодавства України, виявлено не було.

За таких умов, є обґрунтованим та не спростовано скаржником стягнення з нього 3% річних в сумі 2 599,78 грн. за період з 30.08.22 по 05.10.22 та інфляційні втрати в сумі 9 664,92 грн. за період вересень 2022 року.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 43 017,66 грн. (за період з 30.08.22 по 05.10.22).

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 6 ст. 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, одним з наслідків порушення зобов'язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов'язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язання, зокрема, у випадку прострочення виконання.

У відповідності з вимогами Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.96 № 543/96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 6.3 договору сторонами передбачено, що у разі порушення Покупцем своїх зобов'язань з оплати вартості Зерна, останній сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ (діючої у період за який нарахування пені) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

При цьому за умовами п. 6.6 договору, сторони звільняються від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань за договором у випадку настання для них надзвичайних та невідворотних обставин (непереборної сили), а саме: повені, землетруси, паводку, диверсії, військових дій. Сторона, яка підпала під дію обставин непереборної сили та наслідок цього не в змозі виконати свої зобов'язання за договором, повинна негайно, але не пізніше трьох днів від дня їх настання, у письмовій формі повідомити про це іншу сторону, а також надати їй відповідну довідку, видану Торгово- промисловою палатою України. Строк виконання зобов'язань для сторони, яка підпала під дію непереборної сили за договором продовжується на час, протягом якого остання буде діяти, але не більше дев'яноста календарних днів, після чого, кожна зі сторін має право в односторонньому порядку відмовитися від виконання своїх зобов'язань за договором та розірвати його.

Відповідно до п. 1 Указу Президента України від 24.02.22 № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні”, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України “Про правовий режим воєнного стану”, введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року … (який триває станом на час прийняття процесуального рішення в цій справі по суті спору).

Рішенням Торгово-промислової палати України від 28.02.22 № 2024/02.0-7.1 на підставі ст.ст. 14, 14-1 Закону України “Про торгово-промислові палати в Україні” від 02.12.97 № 671/97-ВР, Статуту ТПП України:

- засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року … відповідно до Указу Президента України від 24.02.22 № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні”;

- підтверджено, що зазначені обставини з 24.02.22 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи ін. зобов'язанням/обов'язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи ін. нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Судом першої інстанції правильно враховано, що: місцезнаходженням відповідача станом на час укладення договору від 27.10.21 № 19749СС поставки соняшника було Запорізька обл., м. Пологи; предметом вказаного договору була поставка насіння соняшнику; введення на території України та м. Пологи … з 24.02.22 воєнного стану, який на теперішній час (на дату прийняття рішення у цій справі по суті спору) не припинено (продовжено на підставі відповідних Указів Президента України), є загальновідомим фактом, а також те, що зазначені форс-мажорні обставини підтверджено відповідним рішенням ТПП України, в результаті чого, на підставі положень п. 6.6 договору відмовлено позивачу в частині стягнення пені за період з 30.08.22 по 05.10.22.

Позивачем рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог не оскаржується.

Відповідно до вимог ст. 238 ГПК України, … суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу (ч. 10).

З огляду на вказане, а також приймаючи до уваги посилання позивача на вказану законодавчу норму, місцевий господарський суд зазначив в рішенні про нарахування відповідних відсотків до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення).

При цьому судом правильно визначено органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду у даній справі, нараховувати 3 % річних за формулою: сума 3 % річних = сума залишку основного боргу х 3 % х кількість днів прострочення: 365, починаючи з 05.10.22 до моменту виконання рішення.

За таких умов, твердження, викладені скаржником в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.

Враховуючи у даному випадку сукупність встановлених вище обставин, підтверджених відповідними доказами, наявними в матеріалах справи, з огляду на положення ст.ст.74-80, 86 ГПК України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність обґрунтованих підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Порушень або неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, апеляційним судом не виявлено.

Отже, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування рішення Господарського суду Запорізької області від 27.02.2023 у справі №908/2028/22, яке ухвалено з дотриманням вимог ст. 236 ГПК України.

Щодо апеляційної скарги на додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 16.03.2023 у справі №908/2028/22, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положеннями статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

За пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 5 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

За змістом статті 1 Закону № 5076-VI договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону). Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

Варто зауважити, що адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (правова позиція Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18).

Враховуючи положення ст. 28 Правил адвокатської етики, адвокату необхідно дотримуватись принципу розумного обґрунтування розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.

Згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 ГПК України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Згідно ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Як передбачено п. 1 ч. 3 цієї статті до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).

Згідно з частинами третьою-п'ятою статті 126 зазначеного Кодексу для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини восьмої статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Аналіз відповідних норм процесуального закону засвідчує, що реалізація принципу відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в декілька основних етапів:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Апеляційний суд вважає за необхідне акцентувати увагу на тому, що ч. 4 ст. 126 ГПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів мірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, суд, який вирішує питання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, має надавати оцінку тим обставинам, щодо яких є заперечення у клопотанні іншої сторони, а також її доказам невідповідності заявлених до відшкодування витрат критеріям співмірності. Окрім того, суд, виконуючи вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, має чітко зазначити, яка з вимог частини четвертої статті 126 ГПК України була не дотримана при визначенні розміру витрат на оплату послуг адвоката, оскільки лише з цих підстав можна зменшити розмір витрат, який підлягає розподілу між сторонами (аналогічний висновок наведено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.05.2020 у справі № 922/2749/19, від 18.11.2021 у справі № 904/6499/20 (904/1373/21)).

Поряд із загальним правилом розподілу судових витрат, визначеним у частині четвертій статті 129 ГПК України, у частині п'ятій цієї норми визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Такий правовий висновок є усталеним та викладений, зокрема, у постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

Відповідно до частини п'ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев'ятої статті 129 цього Кодексу.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 18.11.2021 у справі № 904/6499/20 (904/1373/21).

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів статей 123-130 ГПК України та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Матеріалами справи засвідчується наступне.

02.03.2023 до Господарського суду Запорізької області надійшла заява за вих. від 28.02.23, в якій представник позивача адвокат Пономарьов Р.О. просив суд винести додаткове рішення щодо стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 46 350,00 грн.

13.03.2023 до суду в системі «Електронний суд» надійшли заперечення за вих. від 13.03.23, в яких представник відповідача:

- заперечив проти задоволення заяви представника позивача про винесення додаткового рішення стосовно розподілу судових витрат після ухвалення рішення по справі № 908/2028/22 в частині прохання щодо вирішення питання щодо витрат на професійну правничу допомогу, пов'язаних з розглядом справи та понесених позивачем під час розгляду даної справи - стягнення з ТОВ «САНОІЛ-ТРЕЙДІНГ» на користь позивача 46 350,00 грн.;

- просив суд зменшити розмір витрат Дочірнього підприємства «Агрофірма «Лія» малого підприємства у вигляді ТОВ «Фірма «Лія» на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами справи до розміру 7 120,00 грн.;

- просив суд вирішити питання щодо розподілу судових витрат позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 7 120,00 грн. у відповідності до чинного законодавства України та врахуванням рішення Господарського суду Запорізької області від 27.02.23 у справі № 908/2028/22.

Судом встановлено, що на підтвердження здійснення витрат на оплату послуг адвоката, представником позивача надано:

- копію договору про надання правової (правничої) допомоги від 27.08.22 № 7;

- копію рахунку № 2 від 04.10.22;

- копію деталізації рахунку № 2 від 04.10.22;

- копію акту здачі-прийняття виконаних робіт від 04.10.22 № 2;

- копію квитанції до прибуткового касового ордеру від 04.10.22 № 4 на суму 9900,00 грн.;

- копію рахунку № 3 від 21.12.22;

- копію деталізації рахунку № 3 від 21.12.22;

- копію акту здачі-прийняття виконаних робіт від 21.12.22 № 3;

- копію квитанції до прибуткового касового ордеру від 02.01.23 № 5 на суму 6 975,00 грн.;

- копію рахунку № 4 від 22.12.22;

- копію деталізації рахунку № 4 від 22.12.22;

- копію акту здачі-прийняття виконаних робіт від 22.12.22 № 4;

- копію квитанції до прибуткового касового ордеру від 03.01.23 № 6 на суму 9900,00 грн.;

- копію рахунку № 8 від 23.01.23;

- копію деталізації рахунку № 8 від 23.01.23;

- копію акту здачі-прийняття виконаних робіт від 23.01.23 № 8;

- копію квитанції до прибуткового касового ордеру від 30.01.23 № 10 на суму 9900,00 грн.;

- копію рахунку № 9 від 27.02.23;

- копію деталізації рахунку № 9 від 27.02.23;

- копію акту здачі-прийняття виконаних робіт від 27.02.23 № 9;

- копію квитанції до прибуткового касового ордеру від 28.02.23 № 11 на суму 9675,00 грн.

Крім того, матеріалами справи підтверджено, що 27.08.22 між дочірнім підприємством “Агрофірма “Лія” малого підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма “Лія” (Замовник) та Адвокатом Пономарьовим Р.О. (Адвокат) укладено договір про надання правової (правничої) допомоги № 7.

Згідно із п. 1.1. договору, Адвокат бере на себе зобов'язання надавати правову (правничу), юридичну допомогу (консультації) в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором, а Замовник зобов'язаний оплатити гонорар (замовлення) у порядку та строки обумовлені Сторонами.

У відповідності до п. 2.1. договору, Адвокат відповідно до узгоджених Сторонами доручень:

- надає Замовнику консультаційні та юридичні послуги щодо захисту інтересів останнього перед фізичними особами, в органах державної влади, органах прокуратури, МВС, СБУ, державної податкової служби, ДПС, державної виконавчої служби, приватних виконавців, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, а також в господарських судах України всіх інстанцій, в т.ч. у господарській справі за позовом Дочірнього підприємства «Агрофірма «Лія» малого підприємства у вигляді ТОВ «Фірма «Лія» (код ЄДРПОУ 31299876) до відповідача ТОВ «САНОІЛ-ТРЕЙДІНГ» (код ЄДРПОУ 33561148), про стягнення заборгованості за договором поставки № 19749 СС від 27.10.21, пені за простроченими зобов'язаннями по оплаті товару, трьох відсотків річних, інфляційних витрат за простроченими зобов'язаннями, в т.ч. оскарження дій, бездіяльності службових та посадових осіб.

- представляє Замовника, в судах з усіма правами, які надано законом позивачу, відповідачу, заявнику, скаржнику, у т.ч. з правом пред'явлення позову, зміни підстави або предмету позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, пред'явлення зустрічного позову, подання заяв, пояснень, відзивів, заперечень, відповідей та скарг, укладання мирової угоди на будь-якій стадії процесу, вимагати виконання судового рішення, оскарження рішення, постанов і ухвали суду, одержання, рішень» ухвал, виконавчого листа та пред'явлення його до виконання; підписувати та подавати документи, зокрема заяви, клопотання, відводи, заперечення, скарги, уточнення, пояснення, запити, звернення, повідомлення, докази та інше; вести попередні переговори та узгоджувати процесуальні питання; отримувати документи, в тому числі відповіді, довідки, свідоцтва, витяги, виписки, рішення, ухвали, постанови, заочне рішення тощо, а також їх копії; сплачувати від імені Замовника державне мито, судовий збір та інші необхідні платежі; вчиняти інші дії в інтересах Замовника не передбачених даним Договором.

Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до виконання Сторонами своїх зобов'язань (п. 3.1. договору).

Пунктом 4.1. договору визначено, що вартість послуг адвоката Пономарьова Р.О., якщо інше не обумовлено з Замовником, або не визначено фіксованим тарифом, розраховується, виходячи з почасової ставки встановленої договором, та часу, витраченого на виконання завдання Замовника, при цьому одна година розподіляється на 10 (десять) шестихвилинних часток. Кожна шестихвилинна частка, що розпочалася, з метою визначення розміру гонорару враховується як повна.

Відповідно до п. 4.2. договору, вартість послуг за час витрачений адвокатом на поїздки у справах Замовника, перебування в робочий час у справах Замовника в іншому місті, протягом якого завдання Замовника не виконувалось з поважних причин (під робочим часом розуміється відрізок дня з 8.00 годин до 22.00 годин незалежно від того чи є такий день робочим) розраховується, виходячи з 50 % почасової ставки, встановленої для адвоката.

Згідно із п. 4.3. договору, очікування в будь-якому місці за межами офісу адвоката Пономарьова Р.О. враховується як виконання завдання.

Пунктом 4.4. договору, почасова ставка адвоката Пономарьова Р.О. встановлена в зазначеному договорі є незмінною до закінчення дії договору та становить 1 500,00 грн.

У відповідності до п. 4.5. договору, Рахунки адвокатом як правило виставляються за фактом виконання робіт кожні 15 днів, не виключено надання рахунків і за більш коротші або довші періоди чи за фактом окремих наданих послуг, підтверджених відповідним актами здачі-приймання виконаних робіт.

Форма рахунку: рахунок містить дату, номер, найменування Замовника, вартість послуг за період або суму авансового платежу, загальну суму що підлягає сплаті. Разом з рахунком може надаватися деталізація, яка як правило містить номер та дату рахунку, до якого вона додається, період за який виставляється рахунок, вид виконаних робіт з зазначенням дати виконання, витраченого часу (у випадку розрахунку гонорару в залежності від витраченого часу), загальної вартості послуг за період, найменування витрат, їх розмір, загальний розмір витрат за періоди. При цьому така деталізація не є бухгалтерським документом, повинна зберігатися в суворій таємниці та не може бути надана третім особам за будь-яких умов (п. 4.5.1. договору).

Згідно із п. 4.6 договору, порядок оплати рахунків:

Рахунки сплачуються у готівковій формі. За фактом проведення оплати рахунку адвокатом надається Замовнику квитанція про отриманні кошти (п.п. 4.6.1. договору).

Відповідно до п. п. 4.7. договору витрати:

- Адвокатом вживатимуться всіх заходів для зменшення розміру витрат, що підлягають відшкодуванню Замовником. Всі документи, що підтверджують понесення витрат зберігаються протягом 1,5 року та можуть бути надані Замовнику для ознайомлення за його запитом (п.п. 4.7.1. договору);

- витрати на ксерокопіювання. Замовник відшкодовує адвокату витрати пов'язані з ксерокопіюванням в розмірі з розрахунку 1,00 грн. за одну копію (п.п. 4.7.2. договору);

- Замовник відшкодовує адвокату витрати на поштовий зв'язок в розмірі фактично понесених витрат (п.п. 4.7.3. договору).

Пунктом 4.8. договору сторонами встановлено, що вартість послуг, які надаються адвокатом у господарській справі за позовом Дочірнього підприємства «Агрофірма «Лія» малого підприємства у вигляді ТОВ «Фірма «Лія» (код ЄДРПОУ 31299876) до відповідача ТОВ «САНОІЛ-ТРЕЙДІНГ» (код ЄДРПОУ 33561148), про стягнення заборгованості за договором поставки № 19749 СС від 27.10.21, пені за простроченими зобов'язаннями по оплаті товару, трьох відсотків річних, інфляційних витрат за простроченими зобов'язаннями, відповідно до договору не може бути більшою ніж 50 000,00 грн., за представництво Замовника в кожній окремій судовій інстанції. Вказана вартість послуг не включає суми судового збору, офіційних платежів у зв'язку із отриманням документів з державних реєстрів, спеціалізованих експертиз, послуг нотаріуса.

У відповідності до п. 4.9. договору, надані послуги адвокатом підтверджуються сторонами у відповідних складених та підписаних сторонами актах здачі-приймання виконаних робіт. Сторони не заперечують щодо складання таких актів по окремо наданим видам послуг чи окремим періодам під час виконання договору.

Згідно із рахунками, деталізаціями до рахунків та актами здачі-прийняття виконаних робіт, адвокатом Пономарьовим Р.О. надано юридичні послуги Дочірньому підприємству «Агрофірма «Лія» малого підприємства у вигляді ТОВ «Фірма «Лія» відповідно до договору про надання правової (правничої) допомоги від 27.08.22 № 7 на загальну суму 46 350,00 грн., а саме:

- рахунком № 2 від 04.10.22, деталізацією рахунку № 2 від 04.10.22 та актом здачі-прийняття виконаних робіт № 2 від 04.10.22 адвокатом за період з 15.09.22 по 04.10.22 надано позивачу наступні види послуг:

1) підготовка листа вих. № 10 від 03.10.22 ТОВ «Фірма «Лія» на адресу ТОВ «САНОІЛ-ТРЕЙДІНГ», щодо виконання зобов'язання за договором № 19749 СС та направлення завірених належним чином копій документів, обґрунтовуючих заборгованість - витрачено 1 годину, дата виконання 02.10.22;

2) сканування завірених належним чином копій документів, обґрунтовуючих заборгованість - додатки до листа вих. 10 від 03.10.22 ТОВ «Фірма «Лія» на адресу ТОВ «САНОІЛ-ТРЕЙДІНГ» - витрачено 1 годину, дата виконання 02.10.22;

3) часткова підготовка позову Дочірньому підприємству «Агрофірма «Лія» малого підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Лія» (код ЄДРПОУ 31299876) до відповідача ТОВ «САНОІЛ-ТРЕЙДІНГ» (код ЄДРПОУ 33561148) про стягнення заборгованості за договором поставки № 19749 СС від 27.10.21, пені за простроченими зобов'язаннями по оплаті товару, трьох відсотків річних, інфляційних витрат за простроченими зобов'язаннями, а саме проведення розрахунків сум підлягаючих стягненню: пені за простроченими зобов'язаннями по оплаті товару, трьох відсотків річних, інфляційних витрат за простроченими зобов'язаннями - витрачено 2 години, дата виконання 02.10.22;

4) завершення підготовки позову Дочірньому підприємству «Агрофірма «Лія» малого підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Лія» (код ЄДРПОУ 31299876) до відповідача ТОВ «САНОІЛ-ТРЕЙДІНГ» (код ЄДРПОУ 33561148) про стягнення заборгованості за договором поставки № 19749 СС від 27.10.21, пені за простроченими зобов'язаннями по оплаті товару, трьох відсотків річних, інфляційних витрат за простроченими зобов'язаннями - витрачено 2,6 години, дата виконання 04.10.22.

В підсумку адвокатом було витрачено 6,6 годин часу роботи на загальну суму 9900,00 грн.;

- рахунком № 3 від 21.12.22, деталізацією рахунку № 3 від 21.12.22 та актом здачі-прийняття виконаних робіт № 3 від 21.12.22 адвокатом за період з 22.11.22 по 21.12.22 надано позивачу наступні види послуг:

1) підготовка клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи № 908/2028/22 за позовом ТОВ «Фірма «Лія» до ТОВ «САНОІЛ-ТРЕЙДІНГ» та направлення клопотання на адресу відповідача та суду - витрачено 2 години, дата виконання 22.11.22;

2) прибуття до Господарського суду Запорізької області для прийняття участі у судовому засіданні (господарська справа № 908/2028/22 за позовом ТОВ «Фірма «Лія» до ТОВ «САНОІЛ-ТРЕЙДІНГ») - витрачено 3,5 годин (дорога), дата виконання 13.12.22;

3) представництво позивача в Господарському суді Запорізької області у господарській справі № 908/2028/22 за позовом ТОВ «Фірма «Лія» до ТОВ «САНОІЛ-ТРЕЙДІНГ» (час початку судового засідання - 11:12:26, час закінчення судового засідання - 11:31:10) - витрачено 0,4 години, дата виконання 13.12.22;

4) юридичний аналіз заяви відповідача на поновлення процесуального строку звернення до господарського суду з відзивом у господарській справі № 908/2028/22 - витрачено 0,5 годин, дата виконання 21.12.22.

В підсумку адвокатом було витрачено 2,9 годин часу роботи та 3,5 години часу дороги на загальну суму 6 975,00 грн.;

- рахунком № 4 від 22.12.22, деталізацією рахунку № 4 від 22.12.22 та актом здачі-прийняття виконаних робіт № 4 від 22.12.22 адвокатом за період з 21.12.22 по 22.12.22 надано позивачу наступні види послуг:

1) юридичний аналіз відзиву на позовну заяву відповідача у господарській справі № 908/2028/22 - витрачено 3 години, дата виконання 21.12.22;

2) підготовка відповіді на відзив у господарській справі № 908/2028/22 та направлення на адресу відповідача і суду - витрачено 3,6 годин, дата виконання 22.12.22.

В підсумку адвокатом було витрачено 6,6 годин часу роботи на загальну суму 9900,00 грн.;

- рахунком № 8 від 23.01.23, деталізацією рахунку № 8 від 23.01.23 та актом здачі-прийняття виконаних робіт № 8 від 23.01.23 адвокатом за період з 16.01.23 по 23.01.23 надано позивачу наступні види послуг:

1) представництво позивача в Господарському суді Запорізької області у господарській справі № 908/2028/22 за позовом ТОВ «Фірма «Лія» до ТОВ «САНОІЛ-ТРЕЙДІНГ» (час початку судового засідання - 11:03:46, час закінчення судового засідання - 11:35:15) - витрачено 0,6 годин, дата виконання 16.01.23;

2) юридичний аналіз заперечення на відповідь на відзив у справі № 908/2028/22 за позовом ТОВ «Фірма «Лія» до ТОВ «САНОІЛ-ТРЕЙДІНГ» - витрачено 3 години, дата виконання 23.01.23;

3) підготовка додаткових пояснень позивача у справі № 908/2028/22 за позовом ТОВ «Фірма «Лія» до ТОВ «САНОІЛ-ТРЕЙДІНГ» та направлення на адресу відповідача та суду - витрачено 3 години, дата виконання 23.01.23.

В підсумку адвокатом було витрачено 6,6 годин часу роботи на загальну суму 9 900,00 грн.;

- рахунком № 9 від 27.02.23, деталізацією рахунку № 9 від 27.02.23 та актом здачі-прийняття виконаних робіт № 9 від 27.02.23 адвокатом за період з 31.01.23 по 27.02.23 надано позивачу наступні види послуг:

1) прибуття до Господарського суду Запорізької області для прийняття участі у судовому засіданні (господарська справа № 908/2028/22 за позовом ТОВ «Фірма «Лія» до ТОВ «САНОІЛ-ТРЕЙДІНГ») - витрачено 3,2 години (дорога), дата виконання 31.01.23;

2) представництво позивача в Господарському суді Запорізької області у господарській справі № 908/2028/22 за позовом ТОВ «Фірма «Лія» до ТОВ «САНОІЛ-ТРЕЙДІНГ» (час початку судового засідання - 10:59:35, час закінчення судового засідання - 12:32:17) - витрачено 1,5 годин, дата виконання 31.01.23;

3) прибуття до Господарського суду Запорізької області для прийняття участі у судовому засіданні (господарська справа № 908/2028/22 за позовом ТОВ «Фірма «Лія» до ТОВ «САНОІЛ-ТРЕЙДІНГ») - витрачено 2,9 годин (дорога), дата виконання 15.02.23;

4) представництво позивача в Господарському суді Запорізької області у господарській справі № 908/2028/22 за позовом ТОВ «Фірма «Лія» до ТОВ «САНОІЛ-ТРЕЙДІНГ» (час початку судового засідання - 12:00:28, час закінчення судового засідання - 12:12:20) - витрачено 0,2 години, дата виконання 15.02.23;

5) прибуття до Господарського суду Запорізької області для прийняття участі у судовому засіданні (господарська справа № 908/2028/22 за позовом ТОВ «Фірма «Лія» до ТОВ «САНОІЛ-ТРЕЙДІНГ») - витрачено 3 години (дорога), дата виконання 27.02.23;

6) представництво позивача в Господарському суді Запорізької області у господарській справі № 908/2028/22 за позовом ТОВ «Фірма «Лія» до ТОВ «САНОІЛ-ТРЕЙДІНГ» - витрачено 0,2 години, дата виконання 27.02.23.

В підсумку адвокатом було витрачено 1,9 годин часу роботи та 9,1 години часу дороги на загальну суму 9 675,00 грн.

Так, при вирішенні питання про розподіл судових витрат, судом першої інстанції було враховано заперечення представника (ці) відповідача за вих. від 13.03.23.

Місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що витрати у сумі 46350,00 грн. не є співмірними зі складністю цієї справи та наданим адвокатом Пономарьовим Р.О. обсягом послуг за договором про надання правової (правничої) допомоги від 27.08.22 № 7 виходячи з того, що:

- справа не є складною, а тому оформлення позовної заяви не може становити 4,6 години, а більш того не може поділятися на два етапи, такі як: часткова підготовка позову та завершення підготовки позову. Як наслідок, вказана сума а саме 6 900,00 грн. за оформлення позовної заяви не є співмірною зі складністю справи;

- складання та подача інших процесуальних документів теж не є співрозмірною, оскільки:

1) підготовка листа за вих. № 10 від 03.10.22 ТОВ «Фірма «Лія» на адресу ТОВ «САНОІЛ-ТРЕЙДІНГ», щодо виконання зобов'язання за договором № 19749 СС, сканування завірених належним чином копій документів, обґрунтовуючих заборгованість - додатки до листа вих. 10 від 03.10.22 та направлення завірених належним чином копій вказаних документів відповідачу не може становити 2 години роботи адвоката, оскільки лист, це не є процесуальним документом та не потребує спеціальних знань та навиків. Як наслідок, вказана сума, тобто 3 000,00 грн. за складання та підготовку листа з додатками не є співмірною сумою зі складністю вказаного листа;

2) підготовка клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи № 908/2028/22 і направлення клопотання на адресу відповідача та суду не може становити 2 години роботи адвоката, оскільки не є заявою по суті справи (в розумінні ст. 161 ГПК України) та, на переконання суду, не потребує багато часу, спеціальних знань та навиків. Як наслідок, вказана сума, тобто 3 000,00 грн. за складання та підготовку клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи № 908/2028/22 не є співмірною сумою зі складністю вказаного клопотання;

3) юридичний аналіз заяви відповідача на поновлення процесуального строку звернення до господарського суду з відзивом, юридичний аналіз відзиву на позовну заяву відповідача та підготовка відповіді на відзив у господарській справі № 908/2028/22, та направлення на адресу відповідача і суду не може становити 7,1 годину роботи адвоката (це майже повний робочий день, який відповідно до Кодексу законів про працю України становить 8 годин з запровадженням п'ятиденного робочого тижня ). Тобто, по суті ці три стадії, які заявляє адвокат є одним написанням відповіді на відзив на позовну заяву. Як наслідок, вказана сума, тобто 10 650,00 грн. за написання відповіді на відзив на позовну заяву не є співмірною сумою зі складністю вказаної відповіді на відзив на позовну заяву;

4) юридичний аналіз заперечення на відповідь на відзив у справі № 908/2028/22 (витрачено 3 години), підготовка додаткових пояснень позивача у справі № 908/2028/22 та направлення на адресу відповідача та суду (витрачено 3 години) не може становити 6 годин роботи адвоката, оскільки вказані додаткові пояснення по факту є відповіддю на заперечення відповідача на відповідь на відзив у справі № 908/2028/22 та містять майже ідентичний текст до тексту позовної заяви за вих. від 05.10.22 та відповіді на відзив за вих. від 22.12.22 у справі № 908/2028/22. Як наслідок, вказана сума, тобто 9 000,00 грн. за юридичний аналіз заперечення на відповідь на відзив у справі № 908/2028/22, підготовка додаткових пояснень позивача у справі № 908/2028/22 та направлення на адресу відповідача та суду не є співмірною сумою зі складністю вказаних послуг наданими адвокатом Пономарьовим Р.О.

- обсяг виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) не є значним;

- прибуття адвоката Пономарьова Р.О. до Господарського суду Запорізької області для участі у судовому засіданні по справі № 908/2028/22, а саме: 13.12.22, 31.01.22, 15.02.23 та 27.02.23 не є співмірним заявленій сумі 9 450,00 грн., оскільки адвокатом Пономарьовим Р.О. до матеріалів справи № 908/2028/22 не надано жодних доказів, які б свідчили про маршрут прибуття до Господарського суду Запорізької області.

Більше того, судом враховано, що на питання головуючого адвокат Пономарьов Р.О. в судовому засіданні 14.03.23 зазначив, що його маршрут пролягав з м. Курахове Донецької області до м. Запоріжжя Запорізької області автомобільним транспортом (при цьому, без зазначення марки автомобіля (у т.ч., але не виключно - легковий чи вантажний, величину споживання пального на 100 км), що становить приблизно 180 км.

Однак представником позивача не підтверджено жодними доказами, тобто відсутня інформація і облікові документи, що підтверджують та обґрунтовують зазначені ним витрати часу на прибуття адвоката до Господарського суду Запорізької області, а саме: маршрут його слідування, вид транспорту та марку автомобіля, фіксацію початку та кінця руху за маршрутом, тощо, що унеможливлює визначити кількість часу, витраченого адвокатом на дорогу в деталізаціях рахунку та не дає змогу суду встановити правильність його розрахунку й необхідність його витрат саме у такому розмірі, як зазначає представник позивача - адвокат Пономарьов Р.О.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що заявлена позивачем до стягнення сума витрат на оплату правничої допомоги є завищеною, становить надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу витрат.

Перерахувавши тривалість судових засідань, враховуючи заявлену адвокатом суму за годину, судом визначено, що:

- підготовка позову з обґрунтуванням правової позиції, його оформлення і подання до суду не може становити 6 900,00 грн., оскільки стягнення заборгованості за поставку продукції (соняшнику) було здійснена лише 3 (трьома) накладними, а тому не є складною та не потребує багато часу для оформлення позовної заяви, а більш того в два етапи, як заявляє адвокат Пономарьов Р.О., тому вартість наданої послуги повинна становити 3 000,00 грн.;

- підготовка листа за вих. № 10 від 03.10.22 ТОВ «Фірма «Лія» на адресу ТОВ «САНОІЛ-ТРЕЙДІНГ», щодо виконання зобов'язання за договором № 19749 СС, сканування завірених належним чином копій документів, обґрунтовуючих заборгованість - додатки до листа вих. 10 від 03.10.22 та направлення завірених належним чином копій вказаних документів відповідачу не може становити 3 000,00 грн., оскільки лист, це не є процесуальним документом та не потребує спеціальних знань та навиків, тому вартість наданої послуги повинна становити 750,00 грн.;

- підготовка клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи № 908/2028/22 та направлення клопотання на адресу відповідача та суду не може становити 3 000,00 грн., оскільки клопотання не є процесуальним документом та не потребує багато часу, спеціальних знань та навиків, тому вартість наданої послуги повинна становити 750,00 грн.;

- юридичний аналіз заяви відповідача на поновлення процесуального строку звернення до господарського суду з відзивом, юридичний аналіз відзиву на позовну заяву відповідача та підготовка відповіді на відзив у господарській справі № 908/2028/22, та направлення на адресу відповідача і суду не може становити 10 650,00 грн., оскільки по суті ці три стадії, які заявляє адвокат є одним написанням відповіді на відзив на позовну заяву, тому вартість наданої послуги повинна становити 3 000,00 грн.;

- юридичний аналіз заперечення на відповідь на відзив у справі № 908/2028/22 (витрачено 3 години), підготовка додаткових пояснень позивача у справі № 908/2028/22 та направлення на адресу відповідача та суду (витрачено 3 години) не може становити 9 000,00 грн., оскільки вказані додаткові пояснення по факту є відповіддю на заперечення відповідача на відповідь на відзив у справі № 908/2028/22 та містять майже ідентичний текст до тексту позовної заяви за вих. від 05.10.22 та відповіді на відзив за вих. від 22.12.22 у справі № 908/2028/22, тому вартість наданої послуги повинна становити 1 500,00 грн.;

- участь адвоката в судових засіданнях, які тривали: 13.12.22 (близько 19 хв. з 11:12:26 по 11:31:10), 16.01.23 (близько 32 хв. з 11:03:46 по 11:35:15), 31.01.23 (близько 1 год. 33 хв. з 10:59:35 по 12:32:17), 15.02.23 (близько 12 хв. з 12:00:28 по 12:12:20), 27.02.23 (близько 19 хв. з 12:37:59 по 12:56:04), не потребують доказуванню та приймаються судом у тому розмірі, що зазначено представником позивача - адвокатом Пономарьовим Р.О., а саме в розмірі 4 350,00 грн.;

- прибуття адвоката Пономарьова Р.О. до Господарського суду Запорізької області для участі у судовому засіданні по справі № 908/2028/22, а саме: 13.12.22, 31.01.22, 15.02.23 та 27.02.23 не може становити 9 450,00 грн., оскільки адвокатом Пономарьовим Р.О. до матеріалів справи № 908/2028/22 не надано жодних доказів, які б свідчили про маршрут прибуття до Господарського суду Запорізької області, тобто відсутня інформація і облікові документи, що підтверджують та обґрунтовують зазначені ним витрати часу на прибуття адвоката до Господарського суду Запорізької області, а саме: маршрут його слідування, вид транспорту, фіксацію початку та кінця руху за маршрутом, тощо, що унеможливлює визначити кількість часу, витраченого адвокатом на дорогу в деталізаціях рахунку та не дає змогу суду встановити правильність його розрахунку, та необхідність його витрат саме у такому розмірі, як зазначає представник позивача - адвокат Пономарьов Р.О., тому вартість наданої послуги повинна становити 4 000,00 грн.

Таким чином, судом зменшено розмір витрат на професійну правничу допомогу позивача до суми 17 350,00 грн.

Твердження апелянта, що перерахунок судом вартості послуг адвоката з юридичного аналізу заяви відповідача на поновлення процесуального строку звернення до суду з відзивом, юридичного аналізу відзив на позовну заяву відповідача та підготовки відповіді на відзив у господарській справі № 908/2028/22, та направлення на адресу відповідача і суду, а також послуг з юридичного аналізу заперечення на відповідь на відзив, підготовки додаткових пояснень та направлення на адресу відповідача та суду є помилковим та необґрунтованим свого підтвердження не знайшли та спростовуються вищевикладеним.

Щодо доводів про те, що за умов недоведеності позивачем витрат часу, необхідного для прибуття адвоката до суду для участі в судових засіданнях, суд не відмовив позивачу у стягненні цих витрат з відповідача, а лише перерахував (зменшив) їх розмір до 4 000,00 грн, слід зауважити на такому.

Судом першої інстанції було враховано факт прибуття адвоката Пономарьова Р.О. до Господарського суду Запорізької області для участі у судових засіданнях у справі №908/2028/22, а саме: 13.12.22, 31.01.22, 15.02.23 та 27.02.23, що підтверджується матеріалами справи, а тому твердження про недоведеність понесення витрат на прибуття є безпідставними.

Вирішуючи питання щодо розміру відшкодування витрат на правничу допомогу, колегія суддів вважає за доцільне додатково звернутися до нещодавньої практики ЄСПЛ з цього питання. Зокрема, у рішенні від 18.02.2022 у справі "Чоліч проти Хорватії" ЄСПЛ зазначив (п. 77), що згідно з практикою ЄСПЛ скаржник має право на відшкодування витрат у випадку, якщо такі витрати були дійсними, необхідними а також були розумними у своєму розмірі.

Тобто ЄСПЛ підкреслює необхідність об'єднання об'єктивного критерію (дійсність витрат) та суб'єктивного критерію, розподіляючи суб'єктивний критерій на якісні показники (необхідність витрат для цілей конкретної справи) та кількісні (їх розумність). При цьому ЄСПЛ у зазначеній вище справі, присудивши 2550 євро компенсації, які й просив скаржник, не знайшов підстав для їх зменшення.

Водночас, у рішенні ж від 22.09.2022 у справі "Генеральний будівельний менеджмент проти України" ЄСПЛ у п. 41 зменшив суму витрат на правничу допомогу скаржникові із заявлених 3 750 євро до 850 євро, виходячи саме з надмірного характеру заявлених витрат відносно обмеженого обсягу наданих адвокатом послуг, не вбачаючи у цьому жодних конвенційних порушень.

Аналогічний підхід при розподілі судових витрат відображений в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові 29.09.2022 у справі №904/6499/20 (904/1373/21).

В даному випадку судом враховано, що хоча обумовлення такого розміру судових витрат на правничу допомогу відповідає досягнутим домовленостям між позивачем та адвокатом у договорі про надання правової (правничої) допомоги та складеному на його виконання акті приймання-передачі виконаних робіт, відповідає їх потребам та інтересам, однак заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не відповідає критеріям співмірності та справедливості.

Також, скаржник вважає, що висновок суду про правомірність та обґрунтованість заявлених позивачем витрат у розмірі 4 350,00 грн на участь адвоката в судових засіданнях не відповідає встановленим обставинам цієї справи, а саме визначеному ступеню (характеру) складності.

Проте апеляційний суд не погоджується з такими аргументами, оскільки участь адвоката в судових засіданнях підтверджена протоколами судових засідань, а відповідачем недоведено невідповідність вартості цих послуг ринковим цінам.

Зважаючи на характер спірних правовідносин, позиції сторін, кількість та тривалість судових засідань у справі, суд вбачає такі витрати розумними.

З огляду на усе вищевказане, колегія суддів відхиляє доводи апелянта, наведені ним у апеляційній скарзі, як необґрунтовані.

Порушень або неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення питання про розподіл судових витрат, апеляційним судом не встановлено.

Відтак, відсутні підстави для зміни або скасування додаткового рішення Господарського суду Запорізької області від 16.03.2023 у справі №908/2028/22, яке ухвалено з дотриманням вимог ст. 236 ГПК України.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, зважаючи на результат апеляційного перегляду справи, витрати зі сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 123, 124, 126, 129, 232-236, 244, 269, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “САНОІЛ-ТРЕЙДІНГ” на рішення Господарського суду Запорізької області від 27.02.2023 та на додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 16.03.2023 у справі №908/2028/22 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 27.02.2023 та додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 16.03.2023 у справі №908/2028/22 залишити без змін.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційних скарг покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю “САНОІЛ-ТРЕЙДІНГ”.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 20.09.2023

Головуючий суддя В.Ф. Мороз

Суддя Л.А. Коваль

Суддя А.Є. Чередко