Постанова від 12.09.2023 по справі 904/627/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.09.2023 року м. Дніпро Справа № 904/627/22

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)

суддів: Мороза В.Ф., Коваль Л.А.

при секретарі судового засідання: Ліпинському М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Приватного підприємства "Фірма "ФБМ" та Товариства з обмеженою відповідальністю "КП Центральний ринок"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Юзіков С.Г.) від 05.04.2023р. та додаткове рішення від 19.04.2023р. у справі № 904/627/22

за позовом Приватного підприємства "Фірма "ФБМ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "КП Центральний ринок"

про стягнення збитків (упущеної вигоди) та моральної шкоди в сумі 1 304 332,00 грн., -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2022р. Приватне підприємство "Фірма "ФБМ" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "КП Центральний ринок" про стягнення збитків (упущеної вигоди) та моральної шкоди в сумі 1 304 332,00 грн.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2023р. у справі № 904/627/22:

- позов задоволено частково;

- стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "КП Центральний ринок" (49038, м. Дніпро, вул. Шмідта, буд. 2, код 01557911) на користь Приватного підприємства "Фірма "ФБМ" (49000, м. Дніпро, пр. Гагаріна, буд. 8 А, код 19151859) 455 023,33 грн. збитків у вигляді упущеної вигоди через чинення перешкод у використанні в підприємницькій діяльності майна у вигляді 4-х яток (кіосків) з інвентарним номером № 00016, 00017, 00018, 00019, на яких створено 16 торгових місць, 285 600,00 грн. - збитків у вигляді упущеної вигоди через чинення перешкод у використанні в підприємницькій діяльності майна у вигляді павільйону № 44 "Промтовари", 11 109,35 грн. судового збору.

- у решті позову відмовлено.

Додатковим рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 19.04.2023р. у справі № 904/627/22:

- заяву Приватного підприємства "Фірма "ФБМ" про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково;

- стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "КП Центральний ринок" (49038, м. Дніпро, вул. Шмідта, буд. 2, код 01557911) на користь Приватного підприємства "Фірма "ФБМ" (49000, м. Дніпро, пр. Гагаріна, буд. 8 А, код 19151859) 87 900,00 грн. - витрат на професійну правничу допомогу;

- у розподілі решти заявлених вимог - відмовлено.

До Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Приватне підприємство "Фірма "ФБМ", в якій просить рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2023р. у справі № 904/627/22 в частині, в якій в задоволенні позову відмовлено - скасувати та прийняти у цій частині нове рішення, яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КП Центральний ринок" на користь Приватного підприємства "Фірма "ФБМ":

- збитки у вигляді упущеної вигоди через чинення перешкод у період з 16.02.2019 по 20.05.2020 включно у використанні в підприємницькій діяльності свого рухомого майна у вигляді 4-х яток (кіосків) з інвентарними номерами № 00016, 00017, 00018, 00019, на яких створено 16 торговельних місць і які розміщені на торговельному майданчику, розташованому на території центрального ринку міста Дніпро "Озерка" біля магазину "Авангард" за адресою: вул. Шмідта, 2, м. Дніпро у розмірі 335 176,67 грн,

- збитки у вигляді упущеної вигоди через чинення перешкод у період з 01.03.2020 по 20.05.2020 включно у використанні в підприємницькій діяльності свого нерухомого майна у вигляді павільйону № 44 "Промтовари", який розташований на території центрального ринку міста Дніпро "Озерка" за адресою: вул. Шмідта, 2, м. Дніпро у сумі 36 400,00 грн,

- у відшкодування моральної шкоди 192 132,00 грн,

а всього 563 708,67 (п'ятсот шістдесят три тисячі сімсот вісім) грн 67 коп.;

- витрати по сплаті судового збору за подання позову у розмірі, який не стягнуто судом першої інстанції, - 8 455,63 грн.;

- змінити резолютивну частину рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2023, шляхом доповнення абзацу другого резолютивної частини додаванням періодів часу, за які судом стягнуто упущену вигоду, виклавши його в наступній редакції:

"Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КП Центральний ринок" (49038, м. Дніпро, вул. Шмідта, буд. 2, код 01557911) на користь Приватного підприємства "Фірма "ФБМ" (49000, м. Дніпро, пр. Гагаріна, буд. 8 А, код 19151859):

- 455 023,33 грн. збитків у вигляді упущеної вигоди через чинення перешкод у використанні в підприємницькій діяльності майна у вигляді 4-х яток (кіосків) з інвентарним номером № 00016, 00017, 00018, 00019, на яких створено 16 торгових місць, у період часу з 21.05.2020 по 15.02.2022;

- 285 600,00 грн збитків у вигляді упущеної вигоди через чинення перешкод у використанні в підприємницькій діяльності майна у вигляді павільйону № 44 "Промтовари" у період з 21.05.2020 по 01.02.2022;

- 11 109,35 грн. судового збору.";

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КП Центральний ринок" на користь Приватного підприємства "Фірма "ФБМ" судовий збір у розмірі 29 347,47 грн. за подання апеляційної скарги та витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 30 000,00 грн. а всього 59 347,47 грн.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач, зокрема вказує наступне:

- вважає помилковими висновки суду першої інстанції щодо встановлення 21.05.2020 як дати початку періоду чинення відповідачем позивачу перешкод у користуванні майном та, відповідно, як дати початку періоду нарахування упущеної вигоди. На думку позивача початок періоду чинення відповідачем перешкод позивачу в користуванні майном встановлений в рішенні Господарського суду Дніпропетровської області від 31.08.2021 у справі № 904/2651/20: - торговельним майданчиком - у період часу з 27-28 грудня 2018 року; - павільйоном № 44 "Промтовари" - в ніч з 16.02.2020 на 17.02.2020;

- відмову суду першої інстанції у задоволенні вимог про стягнення моральної шкоди позивач вважає безпідставною, оскільки неправомірними діями відповідача було порушене право власності та право користування позивача його майном, що на думку позивача призвело до приниження престижу та ділової репутації ПП "Фірма "ФБМ" серед суб'єктів господарської діяльності, які здійснюють торговельну діяльність на території Центрального ринку "Озерка" та за його межами, чим завдано позивачу моральну шкоду;

- щодо підстав зміни резолютивної частини рішення позивач вказує на те, що судом першої інстанції в резолютивній частині рішення не зазначено встановлений судом період чинення відповідачем перешкод позивачу у користуванні його майном, і, як наслідок, за який період судом стягнуто збитки. Оскільки же чинення відповідачем перешкод позивачу у користуванні його майном продовжується до сьогодні, то позивач має право на стягнення з відповідача упущеної вигоди за наступні періоди. У зв'язку з чим Позивач вважає, що зазначення в резолютивній частині рішення суду періоду, за який здійснюється стягнення збитків, є суттєвим для уникнення в майбутньому можливих суперечностей стосовно періоду часу, за який стягнуто збитки оскаржуваним рішенням суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 05.06.2023р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Фірма "ФБМ" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2023р. у справі № 904/627/22, розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 04.07.2023р.

Крім цього Приватне підприємство "Фірма "ФБМ" звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.04.2023р. у справі № 904/627/22 та прийняти нове рішення, яким заяву Приватного підприємства "Фірма "ФБМ" про ухвалення додаткового рішення задовольнити в повному обсязі; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КП Центральний ринок" на користь Приватного підприємства "Фірма "ФБМ" витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції у розмірі 370 000,00 грн.; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КП Центральний ринок" на користь Приватного підприємства "Фірма "ФБМ" витрати на професійну правничу допомогу, понесені в суді апеляційної інстанції у розмірі 21 000,00 грн.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач, зокрема вказує наступне:

- виходячи з положень ст. 126 ГПК України суд першої інстанції міг зменшити розмір витрат на правничу допомогу лише за клопотанням відповідача і обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається саме на відповідача. Проте, з матеріалів справи та тексту оскаржуваного додаткового рішення не вбачається, що відповідач звертався до суду з таким клопотанням. Отже позивач вважає, що суд не мав права з власної ініціативи зменшувати розмір витрат на професійну правничу допомогу, які заявлені позивачем;

- суд першої інстанції безпідставно ототожнив два різні види правової допомоги - "підготовка, складання та оформлення заяви по суті" і "вивчення, попереднє опрацювання та правовий аналіз матеріалів, наданих клієнтом", в результаті чого помилково зменшив розмір понесених позивачем судових витрат у вигляді витрат на правничу допомогу на суму 45 000,00 грн.;

- зміни судом за власної ініціативи умов договору про надання правничої (правової) допомоги в частині порядку обчислення гонорару адвоката, у тому числі щодо розміру додаткової винагороди (гонорару успіху), є безпідставними та такими, що порушують принцип диспозитивності та змагальності сторін. За таких обставин позивач вважає помилковим зменшення судом вартості наданих послуг за участь адвоката у судових засіданнях на суму 11 000,00 грн. та зменшення додаткової винагороди (гонорару успіху) за досягнення позитивного результату для клієнта на 70 000,00 грн.;

- зменшення судом розміру витрат на правничу допомогу позивача посиланням на участь того самого адвоката в іншій справі між тими ж сторонами вважає безпідставним, оскільки предмети спорів у двох судових справах, навіть за участі в них одних і тих же сторін, є різними, а отже є різними норми права, якими регулюються виниклі правові відносини, та предмети доказування;

- суд першої інстанції, обґрунтовуючи неспівмірність витрат позивача на оплату послуг адвоката, не перевірив заявлений позивачем розмір витрат на співмірність з ціною позову та (або) значенням справи для позивача, як сторони по справі, в тому числі впливом вирішення справи на його ділову репутацію та престиж.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 05.06.2023р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Фірма "ФБМ" на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.04.2023р. у справі № 904/627/22 та об'єднано для спільного розгляду з апеляційним провадженням на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2023р. у даній справі, розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 04.07.2023р.

Також, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "КП Центральний ринок", в якій просить рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2023р. та додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.04.2023р. у справі № 904/627/22 скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову та заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач, зокрема вказує наступне:

- судом першої інстанції необґрунтовано було відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про призначення експертизи, у зв'язку з чим Товариство з обмеженою відповідальністю "КП Центральний ринок" самостійно замовило проведення судової будівельно-технічної експертизи, за результатами якої було складено висновок експерта № 1391-04 від 17.04.2023, який відповідач просить апеляційний суд долучити до матеріалів справи та враховувати в якості доказу;

- вважає, що факт придбання позивачем контейнерів та кіосків без надання доказів їх переміщення не підтверджує облаштування позивачем за їх допомогою 16-ти торгівельних місць саме поблизу магазину "Авангард" літ. S-2, S1-2. Водночас звертає увагу не те, що позивач своїм клопотанням просив суд першої інстанції виключити з числа доказів, поданих позивачем, копії документів на підтвердження обставин придбання останнім зазначеного майна;

- стверджує, що контейнери (кіоски), які розташовані поблизу магазину "Авангард" є нерухомим майном, що, за відсутності доказів реєстрації за позивачем права власності на це нерухоме майно, виключає можливість задоволення позовних вимог позивача. При цьому відповідач стверджує, що право власності на це нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, на підтвердження чого посилається на висновок експерта № 1391-04 від 17.04.2023, який просить апеляційний суд долучити до матеріалів справи та враховувати в якості доказу;

- вважає необґрунтованим оскаржуване рішення в частині стягнення з відповідача упущеної вигоди за неможливість використання позивачем павільйону № 44 "Промтовари", оскільки позивачем не доведено неможливість використання цього приміщення саме у зв'язку зі встановленням відповідачем паркану;

- стверджує, що судом першої інстанції необґрунтовано залишено поза увагою факт щодо якого неодноразово зазначав відповідач, а саме, що ОСОБА_1 , який орендував у позивача приміщення павільйону № 44 "Промтовари", відповідно до даних сайту Міністерства юстиції України припинив свою підприємницьку діяльність 26.03.2021;

- вважає, що судом першої інстанції не надано належної оцінки тому факту, що право постійного користування земельними ділянками зареєстроване за позивачем на підставі актів постійного користування землею, однак право постійного користування земельними ділянками на підставі таких актів могло бути зареєстроване лише за державними та комунальними підприємствами;

- з урахуванням позиції відповідача, викладеній в апеляційній скарзі, у відповідності до якої рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2023р. у справі № 904/627/22 має бути скасованим та у позовних вимогах має бути відмовлено у повному обсязі, відповідач вважає, що додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.04.2023р. у цій справі також має бути скасовано з відмовою у задоволенні заяви позивача про відшкодування витрат на правничу допомогу.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 29.06.2023р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "КП Центральний ринок" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2023р. та додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.04.2023р. у справі № 904/627/22 та приєднано її для спільного розгляду з апеляційними скаргами Приватного підприємства "Фірма "ФБМ", розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 04.07.2023р.

Приватним підприємством "Фірма "ФБМ" подано відзив на апеляційну скаргу відповідача, у відповідності до якого позивач вважає її необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню судом апеляційної інстанції з наступних підстав:

- позивач вважає, що судом першої інстанції було обґрунтовано відмовлено відповідачу у задоволенні клопотання про призначення експертизи у зв'язку з пропущенням відповідачем відповідного процесуального строку. Водночас позивач заперечує проти задоволення судом апеляційної інстанції клопотання відповідача про долучення до матеріалів справи висновку експерта № 1391-04 від 17.04.2023, посилаючись при цьому на те, що даний доказ не був долучений відповідачем до матеріалів справи під час розгляду справи судом першої інстанції, а причини пропуску відповідачем строку на подання нового доказу не є поважними;

- наголошує на безпідставності доводів апеляційної скарги відповідача про відсутність в матеріалах справи доказів, які б підтверджували переміщення позивачем та облаштування 16-ти торговельних місць, оскільки, на думку позивача, ці обставини не входять до предмету доказування у цій справі. Також, позивач стверджує, що ним надано усі необхідні докази на підтвердження його права власності на спірні кіоски (бокси), яким судом першої інстанції надана належна оцінка;

- вважає безпідставними доводи відповідача про те, що спірні кіоски (бокси) є нерухомим майном, право власності на яке зареєстроване за відповідачем, оскільки відповідачем не надано належних доказів на підтвердження цих доводів у передбачені ГПК України строки, у зв'язку з чим судом обґрунтовано було відмовлено відповідачу в їх прийнятті. При цьому позивач стверджує, що навіть якщо б судом ці докази були прийняті, їх не можна було б вважати належними та такими, що підтверджують право власності відповідача на це майно;

- позивач заперечує проти доводів відповідача про безпідставне врахування судом знищених документів, зокрема касових документів (прибутково-видаткових касових ордерів, пл. відомостей, корінців квитанцій та ін.) за 2005-2007 роки, обґрунтовуючи свої заперечення тим, що ці документи були знищені у відповідності до норм законодавства. Водночас сама лише відсутність у позивача оригіналів законно знищених документів 2007 року щодо укладення договорів купівлі-продажу кіосків (яток, боксів) не є підставою для висновків про не проведення позивачем господарських операцій з їх придбання, оскільки підтверджена іншими первинними та розрахунковими документами, які наявні у позивача, або в оригіналах, або в засвідчених копіях;

- щодо доводів відповідача про недоведеність позивачем неможливості використання приміщення павільйону № 44 "Промтовари" саме у зв'язку зі встановленням відповідачем паркану, позивач вказує на те, що факт чинення відповідачем перешкод позивачу у користуванні цим майном встановлений рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 31.08.2021 у справі № 904/2651/20 та підтверджений іншими доказами, наданими позивачем: актом приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області, актом ПП "Фірма "ФБМ", протоколом огляду слідчого СВ Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області;

- обставину щодо припинення підприємницької діяльності Ркоян Рубеном Боцаресовичем, який орендував у позивача приміщення павільйону № 44 "Промтовари", на яку звертає увагу відповідач в апеляційній скарзі, позивач вважає такою, що не впливає на факт завдання / не завдання відповідачем позивачу збитків;

- щодо користування позивачем земельними ділянками, про незаконність чого стверджує відповідач, позивач зазначає, що він правомірно користується цими земельними ділянками, оскільки вони були отримані ним на підставі документів, виданих у відповідності до законодавства, чинного на момент отримання позивачем цих земельних ділянок у користування.

Представником ТОВ "КП Центральний ринок" подано відзив на апеляційні скарги позивача, у відповідності до якого відповідач заперечує проти їх задоволення, обґрунтовуючи свої заперечення доводами, вже викладеними ним в своїй апеляційній скарзі.

Додатково представник відповідача зазначає, що оскільки оскаржуване рішення від 05.04.2023р. має бути скасовано та в позові має бути відмовлено, також підлягає скасуванню додаткове рішення від 19.04.2023р. про розподіл судових витрат і стягнення витрат на професійну правову (правничу) допомогу.

Також у відзиві на апеляційні скарги позивача представник відповідача просить долучити в якості доказів письмові пояснення керівника ТОВ "КП Центральний ринок". У зазначених поясненнях керівник відповідача вказує на те, що в останні роки заповнення торгових місць на ринках міста Дніпра значно скоротився, що її думку і є однією з дійсних причин ускладнень позивача по використанню приміщення павільйону № 44 "Промтовари". Вважає неправдивими посилання позивача на дії відповідача, а саме блокування приміщення павільйону № 44 "Промтовари", оскільки вхід є вільним. Звертає увагу, що фактично наявні на момент розгляду спору кіоски (ятки), які виступають предметом спору біля магазину "Авангард" не відповідають викладеній позивачем позиції стосовно того, що там розташовуються саме 16-ть торгівельних місць, оскільки там фактично знаходяться п'ять боксів, які є об'єктами нерухомого майна та є власністю відповідача, на підтвердження чого керівник відповідача посилається на висновок експерта № 1391-04 від 17.04.2023, що доданий представником відповідача до апеляційної скарги.

У судових засіданнях, які відбулися 04.07.2023р. та 25.07.2023р. по справі оголошувались перерви до 25.07.2023р. та 12.09.2023р. відповідно.

Представник позивача у судовому засіданні доводи своїх апеляційних скарг підтримав у повному обсягу та просив їх задовольнити. Проти задоволення апеляційної скарги відповідача у судовому засіданні заперечив, вважає її необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу відповідача.

Представник відповідача у судовому засіданні доводи своєї апеляційної скарги підтримав у повному обсягу та просив її задовольнити. Проти задоволення апеляційних скарг позивача у судовому засіданні заперечив, вважає апеляційні скарги позивача необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з підстав, викладених у відзиві на апеляційні скарги позивача.

Щодо заявленого відповідачем у апеляційній скарзі клопотання про долучення до матеріалів справи додаткового доказу судова колегія зазначає наступне.

Так, відповідачем до апеляційної скарги доданий додатковий доказ: висновок експерта № 1391-04 від 17.04.2023.

В обґрунтування неможливості подання цього доказу під час розгляду справи судом першої інстанції відповідач вказує на те, що судом першої інстанції необґрунтовано було відмовлено відповідачу у задоволенні клопотання про призначення експертизи, у зв'язку з чим відповідач був вимушений замовити цю експертизу самостійно, а отже цього доказу не існувало до ухвалення оскаржуваного рішення.

Однак, судова колегія зазначає, що відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Згідно з ч. 4 ст. 80 ГПК України, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.

Частиною 8 ст. 80 ГПК України унормовано, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Згідно з ч. 2 ст. 118 ГПК України заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Окрім цього, відповідно до п. п. 6-7 ч. 2 ст. 182 ГПК України у підготовчому засіданні суд, зокрема, з'ясовує, чи повідомлені сторони про всі обставини справи, які їм відомі; чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом чи причини їх неподання; вирішує питання про проведення огляду письмових, речових і електронних доказів у місці їх знаходження; вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання, вирішує питання про забезпечення доказів, якщо ці питання не були вирішені раніше.

Статтею 194 ГПК України встановлено, що завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

Зі змісту вищенаведених норм убачається, що в межах позовного провадження докази у справі подаються виключно в межах підготовчого засідання у встановлені судом або ГПК України строки. При цьому, відповідач повинен подати докази разом із відзивом на позовну заяву, а у разі неможливості їх подання повідомляє про це суд із зазначенням поважних причин такого неподання для надання судом додаткового строку для подання таких доказів. Неподання доказів у встановлені судом або законом строки та недоведення поважності причин такого неподання має наслідком неприйняття таких доказів до розгляду.

Суд може прийняти до розгляду докази, подані стороною на стадії розгляду справи по суті, коли встановить, що сторона не мала можливості подати їх у визначений законом або судом строк з причин, що не залежали від неї.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем при розгляді справи судом першої інстанції до відзиву на позовну заяву не додавався висновок експерта № 1391-04 від 17.04.2023, наведений в апеляційній скарзі, навпаки, цей висновок був створений вже після ухвалення оскаржуваного рішення.

При цьому колегія суддів звертає увагу, що обставини, на які відповідач посилається в заперечення позовних вимог та які нібито підтверджуються зазначеним висновком експерта, а саме віднесення майна до рухомого або нерухомого та підтвердження права власності на це майно, мали входити в предмет доказування відповідачем ще під час розгляду справи № 904/2651/20, рішення в якій ухвалено Господарським судом Дніпропетровської області ще 31.08.2021, і висновки якого покладені в основу оскаржуваного рішення у справі № 904/627/22.

За таких обставин судова колегія констатує, що у відповідача було достатньо часу для замовлення та створення зазначеного висновку експерта для подання його до суду першої інстанції у визначений ГПК України строк. Отже причини пропуску відповідачем процесуального строку для подання доказів не визнаються судовою колегією поважними та такими, що об'єктивно не залежали від відповідача.

Водночас, судова колегія зазначає, що така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, незалежно від причин неподання таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.

Правова позиція з цього питання викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 911/3250/16, від 06.02.2019 у справі № 916/3130/17, від 26.02.2019 у справі № 913/632/17 від 06.03.2019 у справі № 916/4692/15 та від 11.09.2019 у справі № 922/393/18.

Враховуючи викладене, колегією суддів апеляційного суду не приймається як додатковий доказ доданий відповідачем до апеляційної скарги висновок експерта № 1391-04 від 17.04.2023, оскільки цього доказу не існувало на момент прийняття оскаржуваного рішення суду першої інстанції, а також у зв'язку з визнанням неповажною причини пропуску відповідачем строку для подання доказів, встановленого ГПК України.

11.09.2023р. до Центрального апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "КП Центральний ринок" надійшло клопотання про зупинення провадження у справі № 904/627/22 до набрання чинності рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 05.07.2023р. у справі № 904/4267/22.

Вказане клопотання відповідач обґрунтовує тим, що 05.07.2023р. Господарським судом Дніпропетровської області ухвалено рішення у справі № 904/4267/22, яке не набрало законної сили. Відповідач вважає, що оскільки в межах справи № 904/4267/22 судом відмовлено в задоволенні позову позивача до відповідача в усуненні перешкод в користуванні майном, то і в межах справи № 904/627/22 відсутні правові підстави для задоволення позову, тобто ці справи є пов'язаними.

З приводу вказаного клопотання про зупинення провадження у справі судова колегія зазначає наступне.

З рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.07.2023р. у справі № 904/4267/22 вбачається, що Приватне підприємство "Фірма "ФБМ" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю "КП Центральний ринок", відповідача-2 Фізичної особи-підприємця Сагайдак Олени Віталіївни, відповідача-3 Фізичної особи-підприємця Басанової Лідії Гаврилівни і просило суд:

зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "КП Центральний ринок" усунути перешкоди Приватному підприємству "Фірма "ФБМ" у користуванні його майном, розташованим на території центрального ринку міста Дніпро "Озерка" за адресою: вул. Шмідта 2, м. Дніпро, а саме приміщенням магазину "Авангард", приміщенням павільйону № 44 "Промтовари", кіоском з інвентарним номером № 00019 (торговельні місця № 7, 8, 9) торговельного майданчику, біля магазину "Авангард", шляхом: демонтажу (знесення) власними силами та за власний кошт

1) металевого паркану (огорожі) біля магазину "Авангард", розміщеному між кіосками з інвентарними номерами № 00018 та № 00016;

2) усіх металевих кіосків (торгових рядів), які розміщені впритул до стіни магазину "Авангард" та впритул до рампи магазину "Авангард", які помічені на детальній план-схемі ФО-П Пітька С.М. від 11.08.2022 від точки 6 до точки 5 довжиною 16,25 м, від точки 5 та 6 шириною 3,91 м та від точки 3 до 4 впритул до рампи довжиною 12,27 м;

3) металевих пересувних прилавків (торгових місць) з навісами у кількості 3-х штук, встановлених перед входом до павільйону № 44 "Промтовари";

4) усіх металевих кіосків (торгових рядів), які розміщені впритул до стіни павільйону № 44 "Промтовари" зліва від входу до павільйону довжиною 15,49 м, які помічені на детальній план-схемі ФО-П Пітька С.М. від 11.08.2022 від точки 5 до точки 4;

5) звільнення на торговельному майданчику біля магазину "Авангард" приміщення кіоску з інвентарним номером N 00019 (торговельні місця № 7, 8, 9) від будь-яких товарів, речей та передачі ключів від навісного замка Приватному підприємству "Фірма "ФБМ".

6) Заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю "КП Центральний ринок" чинити в майбутньому перешкоди Приватному підприємству "Фірма "ФБМ" у користуванні його майном, розташованим на території центрального ринку міста Дніпро "Озерка" за адресою: вул. Шмідта 2, м. Дніпро, а саме: приміщенням магазину "Авангард", приміщенням павільйону N 44 "Промтовари", кіоском з інвентарним номером № 00016, 00017, 00018, 00019, які розташовані на торговельному майданчику, біля магазину "Авангард".

7) Зобов'язати Фізичну особу-підприємця Сагайдак Олену Віталіївну усунути перешкоди Приватному підприємству "Фірма "ФБМ" у користуванні його майном, розташованим на території центрального ринку міста Дніпро "Озерка" за адресою: вул. Шмідта 2, м. Дніпро, а саме: кіоском з інвентарним номером № 00017 (торговельні місця № 1, 2, 3) торговельного майданчика біля магазину "Авангард", шляхом звільнення приміщення кіоску від будь-яких товарів, речей та передачі ключів від навісного замка кіоска Приватному підприємству "Фірма "ФБМ".

8) Зобов'язати Фізичну особу-підприємця Басанову Лідію Гаврилівну усунути перешкоди Приватному підприємству "Фірма "ФБМ" у користуванні його майном, розташованим на території центрального ринку міста Дніпро "Озерка" за адресою: вул. Шмідта 2, м. Дніпро, а саме: кіоском з інвентарним номером № 00016 (торговельні місця № 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16) торговельного майданчика біля магазину "Авангард", шляхом звільнення приміщення кіоску від будь-яких товарів, речей та передачі ключів від навісного замка кіоску Приватному підприємству "Фірма "ФБМ".

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 05.07.2023р. у справі № 904/4267/22 в задоволенні позову про усунення перешкод у користуванні майном відмовлено.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України, суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Сам факт пов'язаності двох справ не свідчить про неможливість розгляду та прийняття рішення у справі. Під неможливістю розгляду справи слід розуміти неможливість для цього господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі.

Водночас, наведеною процесуальною нормою прямо передбачено, що суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 229 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених п. 5 ч. 1 ст. 227 цього Кодексу - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.

Статтею 234 ГПК України передбачено, що в ухвалі зазначаються мотиви, з яких суд дійшов висновків, і закон, яким керувався суд, постановляючи ухвалу.

Згідно з ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції, постановляючи ухвалу про зупинення провадження у справі, не може посилатися на обставини, які виникли після фактичних обставин, що слугували підставою позову, та після прийняття судового рішення, яке є предметом апеляційного перегляду.

Як зазначено вище з рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.07.2023р. у справі № 904/4267/22 вбачається, що спір у цій справі виник з приводу чинення перешкоди Приватному підприємству "Фірма "ФБМ" у користуванні його майном. При цьому позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 904/4267/22 ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 30.11.2022.

Водночас предметом позову у справі № 904/627/22 є стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "КП Центральний ринок" на користь Приватного підприємства "Фірма "ФБМ" збитків (упущеної вигоди) та моральної шкоди через чинення перешкод у використанні в підприємницькій діяльності майна:

- у вигляді 4-х яток (кіосків) з інвентарним номером № 00016, 00017, 00018, 00019, на яких створено 16 торгових місць, у період часу з 21.05.2020 по 15.02.2022, та

- у вигляді павільйону № 44 "Промтовари" у період з 21.05.2020 по 01.02.2022.

Таким чином, якщо рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.07.2023р. у справі № 904/4267/22 набере законної сили, то встановлені в цьому рішенні факти чинення або не чинення перешкод позивачу у користуванні майном будуть стосуватися іншого періоду часу, а саме значно пізніше, ніж обставини, які стали підставою позову у справі № 904/627/22.

До того ж, позовні вимоги у справі № 904/627/22 обґрунтовані фактами чинення перешкод позивачу у використанні в підприємницькій діяльності майна, які встановлені в рішенні Господарського суду Дніпропетровської області від 31.08.2021 у справі № 904/2651/20, що набрало законної сили.

Отже судова колегія вважає, що відповідачем у клопотанні про зупинення провадження у справі № 904/627/22 не доведено об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 904/4267/22, а тому підстави для задоволення вказаного клопотання відповідача відсутні.

До того ж, необґрунтоване зупинення провадження у справі призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що свідчить про порушення положень частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що покладає на національні суди обов'язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.

Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

За таких обставин колегія суддів апеляційного суду відмовляє у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "КП Центральний ринок" від 11.09.2023р. про зупинення провадження у справі № 904/627/22 до набрання чинності рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 05.07.2023р. у справі № 904/4267/22, про що судовою колегією постановлено усну ухвалу в судовому засіданні, яке відбулось 12.09.2023р.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2023р. у справі № 904/627/22 в межах доводів та вимог апеляційних скарг, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, судова колегія зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, рішенням Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради народних депутатів № 540/16 від 17.04.1997 затверджено акт державної технічної комісії від 09.04.1997 про прийняття в експлуатацію магазину загальною площею 918 мІ по вул. Шмідта, 2, збудованого ПФ "ФБМ".

Відповідно до державного акту на право постійного користування землею від 30.12.1997, зареєстрованого за № 000676, Дніпропетровською міською радою народних депутатів Дніпропетровської області надано ПФ "ФБМ" у постійне користування 0,0635 гектарів землі для здійснення торгівельної діяльності.

Відповідно до державного акту на право постійного користування землею від 02.02.1998, зареєстрованого за № 000686, Дніпропетровською міською радою народних депутатів Дніпропетровської області надано Приватній фірмі "ФБМ" у постійне користування 0,01 гектарів землі для здійснення торгівельної діяльності.

Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта Приватне підприємство "Фірма "ФБМ" є власником нерухомого майна, яке розташоване за адресою: м. Дніпро, вул. Шмідта, 2 (територія центрального ринку "Озерка"), а саме:

- нежитлова будівля, будівля магазину "Авангард" літ. S-2, S1-2;

- нежитлова будівля павільйон № 44 "Промтовари" літ. АЄ-1, АЄ1-2, АЄ2-1 загальною площею 79,4 кв.м.

Рішенням Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради № 231/1 від 15.02.2001 дозволено ПФ "ФБМ" організувати торгівельний майданчик за адресою: вул. Шмідта, 2, (біля ТЦ "Авангард"). Зобов'язано директора ПФ "ФБМ" забезпечити умови для торгівлі на майданчику згідно з Правилами торгівлі на ринках.

19.02.2001 ПФ "ФБМ" прийнято рішення № 1 про створення торговельного майданчику за адресою: вул. Шмідта, 2 (біля ТЦ "Авангард") з кількістю торгівельних місць - 16.

21.04.2006 ПП "Бріма" (Продавець) з ПП "Фірма "ФБМ" (Покупець) уклали Договір купівлі-продажу, зареєстрований в реєстрі за № 950 (далі Договір № 950), за п. 1. якого Продавець продав, а Покупець купив нежитлову будівлю павільйон № 44 "Промтовари" літ. АЄ-1, АЄ1-2, АЄ2-1 загальною площею 79,4 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Шмідта, буд. № 2.

Ця нежитлова будівля належить Продавцю на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Вербою В.М. 08.09.2005 за р. № 2792, зареєстрованого КП "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" 11.10.2005, реєстраційний номер 11712671.

20.02.2007 ОСОБА_2 (Продавець) з ПП "Фірма ФБМ" (Покупець) уклали Договір купівлі-продажу (далі Договір від 20.02.2007), за п. 1.1. якого Продавець зобов'язується передати товар, що належить йому, у власність Покупцеві, а Покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього на умовах Договору.

Найменування товару метало-брезентовий контейнер з ролетами (п. 2.1. Договору від 20.02.2007).

Відповідно до підп. 2.2.2. п. 2.2. Договору від 20.02.2007 кількість товару - одна шт.

Згідно з актом приймання-передачі від 20.02.2007 Продавець передав, а Покупець прийняв металево-брезентовий контейнер з ролетами.

На виконання Договору від 20.02.2007 Позивач оплатив товар, що підтверджується видатковим касовим ордером № 42 від 02.04.2007.

20.02.2007 Позивач уклав Договори купівлі-продажу з ОСОБА_3 , за п. 1.1. яких Продавець ( ОСОБА_3 ) зобов'язується передати товар, що належить йому, у власність Покупцеві (Позивачеві), а Покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього на умовах Договору.

Згідно з актами приймання-передачі від 20.02.2007 Продавець передав, а Покупець прийняв металевий кіоск з вікнами, дверми довжиною 6 м - 20 000,00 грн. та металевий кіоск з тентовою тканиною та ролетами довжиною 3 м - 10 000,00 грн.

На виконання зазначених Договорів Позивач оплатив товар, що підтверджується платіжними дорученнями: № 402 від 17.04.2007 на суму 3 000,00 грн., № 381 від 16.03.2007 на суму 2 000,00 грн., № 473 від 15.06.2007 на суму 2 500,00 грн., № 443 від 16.05.2007 на суму 2 500,00 грн., № 539 від 15.08.2007 на суму 2 500,00 грн., № 509 від 16.07.2007 на суму 2 500,00 грн., № 661 від 18.12.2007 на суму 5 000,00 грн., № 626 від 16.11.2007 на суму 2 500,00 грн., № 656 від 17.12.2007 на суму 2 500,00 грн., № 594 від 17.10.2007 на суму 2 500,00 грн., № 565 від 14.09.2007 на суму 2 500,00 грн.

25.05.2007 ОСОБА_4 (Продавець) з ПП "Фірма ФБМ" (Покупець) уклали Договір купівлі-продажу (далі Договір від 25.05.2007), за п. 1.1. якого Продавець зобов'язується передати товар, що належить йому, у власність Покупцеві, а Покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього на умовах Договору.

Найменування товару металевий бокс з ролетами довжиною 3 м (п. 2.1. Договору від 25.05.2007).

Відповідно до підп. 2.2.2. п. 2.2. Договору від 25.05.2007 кількість товару - одна шт.

Згідно з актом приймання-передачі від 25.05.2007 Продавець передав, а Покупець прийняв металевий бокс з ролетами довжиною 3 м.

На виконання Договору від 25.05.2007 Позивач оплатив товар, що підтверджується видатковими касовими ордерами № 49 від 27.06.2007, № 52 від 01.08.2007, № 54 від 03.09.2007, № 63 від 01.10.2007, № 68 від 01.11.2007.

17.12.2007 ПФ "ФБМ" прийнято рішення № 4 розмістити наступні об'єкти на торгових місцях торговельного майданчику ПП "ФБМ" за адресою: вул. Шмідта, 2 (біля ТЦ "Авангард"): Металевий кіоск з вікнами 6м - інвентарний номер 00016 - кількість торгівельних місць - 7; Металевий кіоск з тентом та ролетами 3м - інвентарний номер 00017 - кількість торгівельних місць - 3; Металевий бокс з ролетами L=3м - інвентарний номер 00018 - кількість торгівельних місць - 3; Метало-брезентовий контейнер з ролетами - інвентарний номер 00019 - кількість торгівельних місць - 3.

Відповідно до Акта № 1 від 25.01.2011 про вилучення до знищення документів і справ, що не внесені до Національного фонду, на підставі "Переліку типових документів, що утворюються в діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, ін. установ, організацій і підприємств із зазначенням термінів зберігання документів", відібрані до знищення, як такі, що не мають науково-історичної цінності і втратили практичне значення документи ПП "Фірма ФБМ", зокрема - Касові документи (прибутково-видаткові касові ордери, пл. відомості, корінці квитанції та ін.) - за 2005 - 2007 роки.

01.01.2017 ПП "Фірма "ФБМ" (Орендодавець) з ОСОБА_5 (Орендар) уклали Договір № 3 оренди торговельного місця (далі Договір № 3), за п. 1.1. якого предметом Договору є 3 торговельних місць загальною площею 3 мІ на території торговельного майданчика ПП "Фірма "ФБМ", вул. Шмідта, 2 (далі - об'єкт оренди) та надається Орендодавцем у тимчасове користування Орендареві для провадження торговельної діяльності (торгівля непродовольчою групою товарів).

Орендна плата за об'єкт оренди становить за місяць оренди 3 850,00 грн. (п. 9. Договору № 3).

Договір укладено строком на один рік та діє з 01.01.2017 до 31.12.2017 включно (п. 16. Договору № 3).

Договір підлягає автоматичному продовженню на той самий строк і на тих самих умовах, що передбачені договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження договору (п. 18. Договору № 3).

Додатковою угодою № 1 від 01.09.2017 до Договору оренди торговельного місця № 3 від 01.01.2017, сторони дійшли згоди внести зміни до п. 9. та читати його в такій редакції: "Орендна плата за місяць, починаючи з 01.09.2017 складає 4 200,00 грн. без ПДВ за весь об'єкт оренди".

01.01.2018 ПП "Фірма "ФБМ" (Орендодавець) з ОСОБА_5 (Орендар) уклали Договір № 4 оренди торговельного місця (далі Договір № 4), за п. 1.1. якого предметом Договору є 3 торговельних місця на території торговельного майданчика ПП "Фірма ФБМ", вул. Шмідта, 2 (далі - об'єкт оренди) та надається Орендодавцем у тимчасове користування Орендареві для провадження торговельної діяльності (торгівля непродовольчою групою товарів).

Орендна плата за об'єкт оренди становить за місяць оренди 4 200,00 грн. (п. 9. Договору № 4).

Договір укладено строком на один рік та діє з 01.01.2018 до 30.06.2018 включно (п. 16. Договору № 4).

Договір підлягає автоматичному продовженню на той самий строк і на тих самих умовах, що передбачені договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження договору (п. 18. Договору № 4).

В подальшому строк Договору № 4 продовжено до 31.12.2018.

01.01.2017 ПП "Фірма "ФБМ" (Орендодавець) з ОСОБА_6 (Орендар) уклали Договір № 5 оренди торговельного місця (далі Договір № 5), за п. 1.1. якого предметом Договору є 1 торговельне місце загальною площею 1 кв. метр на території торговельного майданчика ПП "Фірма "ФБМ", вул. Шмідта, 2 (далі - об'єкт оренди) та надається Орендодавцем у тимчасове користування Орендареві для провадження торговельної діяльності (торгівля непродовольчою групою товарів).

Орендна плата за об'єкт оренди становить за місяць оренди 1 500,00 грн. (п. 9. Договору № 5).

Договір укладено строком на один рік та діє з 01.01.2017 до 31.12.2017 включно (п. 16. Договору № 5).

Договір підлягає автоматичному продовженню на той самий строк і на тих самих умовах, що передбачені договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження договору (п. 18. Договору від № 5).

ПП "Фірма "ФБМ" (Орендодавець) з ОСОБА_6 (Орендар) 01.09.2017 уклали Договір № 5 оренди торговельного місця (далі Договір від 01.09.2017) та 01.01.2018 Договір № 6 оренди торговельного місця (далі Договір № 6) за п. 1.1. яких предметом Договору є 7 торговельних місць на території торговельного майданчика ПП "Фірма "ФБМ", вул. Шмідта, 2 (далі - об'єкт оренди) та надається Орендодавцем у тимчасове користування Орендареві для провадження торговельної діяльності (торгівля непродовольчою групою товарів).

Орендна плата за об'єкт оренди становить за місяць оренди 10 050,00 грн. (п. 9. Договорів).

Договір укладено строком на один рік та діє з 01.09.2017 до 31.12.2017 включно (п. 16. Договору від 01.09.2017).

Договір укладено строком на один рік та діє з 01.01.2018 до 30.06.2018 включно (п. 16. Договору № 6).

Договір підлягає автоматичному продовженню на той самий строк і на тих самих умовах, що передбачені договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження договору (п. 18. Договорів).

В подальшому строк Договору № 6 продовжено до 31.12.2018.

01.01.2017 ПП "Фірма "ФБМ" (Орендодавець) з ОСОБА_7 (Орендар) уклали Договір № 3 оренди торговельного місця (далі Договір від 01.01.2017), за п. 1.1. якого предметом Договору є 6 торговельних місць загальною площею 3 кв. метрів на території торговельного майданчика ПП "Фірма "ФБМ", вул. Шмідта, 2 (далі - об'єкт оренди) та надається Орендодавцем у тимчасове користування Орендареві для провадження торговельної діяльності (торгівля непродовольчою групою товарів).

Орендна плата за об'єкт оренди становить за місяць оренди 3 850,00 грн. (п. 9. Договору від 01.01.2017).

Договір укладено строком на один рік та діє з 01.01.2017 до 31.12.2017 включно (п. 16. Договору від 01.01.2017).

Додатковою угодою № 1 від 01.09.2017 до Договору оренди торговельного місця № 3 від 01.01.2017, сторони дійшли згоди внести зміни до п. 9. та читати його в такій редакції: "Орендна плата за місяць, починаючи з 01.09.2017 складає 4 200,00 грн. без ПДВ за весь об'єкт оренди".

01.01.2018 ПП "Фірма "ФБМ" (Орендодавець) з ОСОБА_7 (Орендар) уклали Договір № 4 оренди торговельного місця (далі Договір № 4), за п. 1.1. якого предметом Договору є 3 торговельних місця на території торговельного майданчика ПП "Фірма ФБМ", вул. Шмідта, 2 (далі - об'єкт оренди) та надається Орендодавцем у тимчасове користування Орендареві для провадження торговельної діяльності (торгівля непродовольчою групою товарів).

Орендна плата за об'єкт оренди становить за місяць оренди 4 200,00 грн. (п. 9. Договору № 4).

Договір укладено строком на один рік та діє з 01.01.2018 до 30.06.2018 включно (п. 16. Договору № 4).

Договір підлягає автоматичному продовженню на той самий строк і на тих самих умовах, що передбачені договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження договору (п. 18. Договору № 4).

В подальшому строк Договору № 4 продовжено до 31.12.2018.

10.05.2018 ПП "Фірма "ФБМ" (Орендодавець) та ОСОБА_8 (Орендар) уклали Договір № 3 оренди торговельного місця (далі Договір від 10.05.2018) за п. 1.1. якого предметом Договору є 3 торговельних міста загальною площею 3 кв. метри на території торговельного майданчика ПП "Фірма ФБМ", вул. Шмідта, 2 (далі - об'єкт оренди) та надається Орендодавцем у тимчасове користування Орендареві для провадження торговельної діяльності (торгівля непродовольчою групою товарів).

Орендна плата за об'єкт оренди становить за місяць оренди 3 500,00 грн. (п. 9. Договору від 10.05.2018).

Договір укладено строком на один рік та діє з 10.05.2018 до 31.12.2018 включно (п. 16. Договору від 10.05.2018).

Договір підлягає автоматичному продовженню на той самий строк і на тих самих умовах, що передбачені договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження договору (п. 18. Договору від 10.05.2018).

01.01.2017 ПП "Фірма "ФБМ" (Орендодавець) з ОСОБА_1 (Орендар) уклали Договір оренди нерухомого майна (далі Договір від 01.01.2017), за п. 1.1. якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно магазин (надалі - Майно), площею 97 кв. м., розміщене за адресою: м. Дніпро, вул. Шмідта, 2. Майно передається в оренду з метою реалізації товару непродовольчої групи.

Орендна плата за місяць складає 12 000,00 грн. за весь орендований об'єкт. Орендна плата може за згодою сторін змінюватися в залежності від рівня інфляції та інших макроекономічних показників (п. 3.2. Договору від 01.01.2017).

Цей Договір укладено строком на один рік, та діє з 01.01.2017 до 31.12.2017 включно (п. 9.1. Договору від 01.01.2017).

01.08.2018 ПП "Фірма "ФБМ" (Орендодавець) та ОСОБА_1 (Орендар) уклали Договір оренди нерухомого майна № 1 (далі Договір № 1), за п. 1.1. якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно магазин (надалі - Майно), площею 97 кв. м, розміщене за адресою: м. Дніпро, вул. Шмідта, 2. Майно передається в оренду з метою реалізації товару непродовольчої групи.

Орендна плата за місяць складає 13 200,00 грн. за весь орендований об'єкт. Орендна плата може за згодою сторін змінюватися в залежності від рівня інфляції та інших макроекономічних показників (п. 3.2. Договору № 1).

Цей Договір укладено строком на один рік, та діє з 01.01.2018 до 30.06.2018 включно (п. 9.1. Договору № 1).

В подальшому строк Договору № 1 продовжено до 31.12.2018.

ПП "Фірма "ФБМ" (Орендодавець) та ОСОБА_1 (Орендар) 01.01.2019 уклали Договір оренди № 2 нежитлового приміщення (далі Договір від 01.01.2019) та 01.01.2020 уклали Договір оренди № 2 нежитлового приміщення (далі Договір від 01.01.2020), за п. 1.1. яких Орендодавець зобов'язується передати, а Орендар зобов'язується прийняти в строкове платне користування нежитлове приміщення (надалі - Об'єкт оренди), загальною площею 97 кв.м, що розташоване за адресою: м. Дніпро, вул. Шмідта, 2.

Орендна плата за місяць складає 14 000,00 грн. без ПДВ за весь об'єкт оренди. Орендна плата є незмінною на весь строк дії договору (п. 4.1. Договорів).

Договір набирає чинності з моменту підписання сторонами, а саме з 01.01.2019 по 31.12.2019 включно, а в частині виконання зобов'язань - до повного їх виконання (п. 7.1. Договору від 01.01.2019).

Відповідно до п. 7.1. Договору від 01.01.2020 Договір набирає чинності з моменту підписання сторонами, а саме з 01.01.2020 по 31.12.2020 включно, а в частині виконання зобов'язань - до повного їх виконання.

Відповідно до додаткової угоди № 1/02/20 від 01.03.2020 до Договору оренди № 2 нежитлового приміщення від 01.01.2020 сторони дійшли згоди внести зміни до п. 4.1. та викласти його у наступній редакції: " 4.1. У зв'язку з неможливістю усунути перешкоди в користуванні орендодавцями приміщення (металевий паркан сірого кольору) Орендар ( ОСОБА_1 ) звільняється від обов'язку сплати орендної плати з 01.03.2020 до повного усунення перешкод".

Згідно з Актом від 01.08.2020 приймання-повернення нежитлового приміщення в оренду до Договору оренди нежитлового приміщення № 2 від 01.01.2020, Орендар ( ОСОБА_1 ) передав, а Орендодавець (Позивач) прийняв нежитлове приміщення загальною площею 97 кв. м, що розташоване за адресою: м. Дніпро, вул. Шмідта, буд. 2.

Позивач до матеріалів справи надав виписки по рахункам, як доказ оплати Орендарями орендної плати за об'єкт оренди.

23.06.2021 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна за Позивачем зареєстровано право постійного користування земельними ділянками з кадастровими номерами 1210100000:06:090:0353 та 1210100000:06:090:0354.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 31.08.2021 у справі № 904/2651/20 позов ПП "Фірма "ФБМ" до ТОВ "КП Центральний ринок" про усунення перешкод у користуванні майном задоволено частково, зобов'язано ТОВ "КП Центральний ринок" усунути перешкоди ПП "Фірма "ФБМ" в користуванні: приміщенням магазину "Авангард", загальною площею 911,8 мІ, який належить ПП "Фірма "ФБМ" на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності САА № 806256 від 08.08.2006 виконкому Дніпропетровської міської ради та розташований за адресою: вул. Шмідта 2, м. Дніпро, на земельній ділянці площею 0,0635га з кадастровим номером № 1210100000:06:090:0353, яка перебуває в постійному користуванні ПП "Фірма "ФБМ"; приміщенням павільйону № 44 "Промтовари", загальною площею 79,4 мІ, який належить ПП "Фірма "ФБМ" на праві власності на підставі договору купівлі-продажу ВСР № 784987, реєстровий № 950, від 21.04.2006, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Вербою В.М. та який розташований за адресою: вул. Шмідта 2, м. Дніпро, на земельній ділянці площею 0,01 га з кадастровим номером № 1210100000:06:090:0354, яка перебуває в постійному користуванні ПП "Фірма "ФБМ"; земельною ділянкою загальною площею 0,0635 га з кадастровим номером № 1210100000:06:090:0353, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та знаходиться у постійному користуванні ПП "Фірма "ФБМ" на підставі державного акту на право постійного користування землею від 30.12.1997 серії ДПД № 75, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради № 1952 від 18.12.1997, за місцем розташування магазину "Авангард"; земельною ділянкою загальною площею 0,01 га з кадастровим номером № 1210100000:06:090:0354, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та знаходиться у постійному користуванні ПП "Фірма "ФБМ" на підставі державного акту на право постійного користування землею від 02.02.1998 серії ДПД № 75, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради № 36 від 22.01.1998, за місцем розташування павільйону № 44 "Промтовари"; торговельним майданчиком, організованим ПП "Фірма "ФБМ" на підставі рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради № 231/1 від 15.02.2001 біля магазину "Авангард", який розташований за адресою: вул. Шмідта 2, м. Дніпро на земельній ділянці, площею 0,0635 га з кадастровим номером № 1210100000:06:090:0353, яка перебуває в користуванні ПП "Фірма "ФБМ" шляхом демонтажу власними силами, за власний кошт металевого паркану сірого кольору по периметру (навколо) магазину "Авангард" і навколо павільйону № 44 "Промтовари" та демонтажу замків на торговельному майданчику поруч з магазином "Авангард" у строк 5 (п'ять) календарних днів з дня набрання чинності рішення суду в цій справі.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 16.12.2021 у справі № 904/2651/20 апеляційну скаргу ТОВ "КП Центральний ринок" залишено без задоволення, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 31.08.2021 у справі № 904/2651/20 залишено без змін.

В акті приватного виконавця від 18.01.2022 зазначено, що виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 31.08.2021 та постанови Центрального апеляційного господарського суду від 16.12.2021 у справі № 904/2651/20, в частині демонтажу замків на торгівельному майданчику поруч з магазином "Авангард" представники боржника зазначили наступне: замки у зазначеному вигляді повішані на ролети торгівельних боксів кількість яких складає 5 шт. Тобто практично відсутній торгівельний майданчик з торгівельними місцями в кількості 16 шт., а фактично розташовано 5 торгівельних боксів. Торгівельними боксами боржник не користується і фактичних користувачів на даний момент встановити не можливо. Замки, що знаходяться на торгівельних боксах за твердженням представника боржника, не належать боржнику, а належать фактичним користувачам таких торгівельних боксів. У зв'язку з вищезазначеним боржник вважає за неможливе демонтаж замків.

20.01.2022 комісією ПП "Фірма "ФБМ" складено акт № 1/22 про відсутність (обмеження) доступу до майна в якому зазначено, що комісією ПП "Фірма "ФБМ" встановлено, що станом на 10:00 год. 20.01.2022 відсутній (обмежений) доступ до Павільйону № 44 "Промтовари" ПП "Фірма "ФБМ", який знаходиться за адресою: вул. Шмідта, 2, у м. Дніпро через те, що працівниками та адміністрацією ТОВ "КП Центральний ринок" встановлено перед входом до будівлі залізні прилавки з навісами сірого кольору у кількості 3 шт. і дістатися всередину павільйону неможливо.

24.01.2022 комісією ПП "Фірма "ФБМ" складено акт № 3/22 про відсутність (обмеження) доступу до майна в якому зазначено, що комісією ПП "Фірма "ФБМ" встановлено, що станом на 10:00 год. 24.01.2022 відсутній (обмежений повністю) доступ до другого основного входу магазину "Авангард" зі сторони центрального ринку в м. Дніпро "Озерка" за адресою: вул. Шмідта, 2, м. Дніпро через те, що в ніч з 21.01.2022 по 22.01.2022 року між торговими місцями зазначеного вище торговельного майданчику ПП "Фірма "ФБМ", саме у тому місці, де розташовано другий основний вхід у будівлю магазину Авангард, адміністрацією ТОВ "КП Центральний ринок" безпідставно самостійно встановлено паркан (металеву огорожу) коричневого кольору.

Відповідно до акту приватного виконавця від 28.01.2022 Боржником в присутності виконавця та представника стягувача 18.01.2022 усунуто перешкоди в користуванні приміщенням магазину "Авангард" шляхом демонтажу металевого паркану сірого кольору по периметру (навколо) магазину "Авангард", про що складено відповідний Акт приватного виконавця. Боржником в присутності виконавця та представника стягувача 18.01.2022 частково усунуто перешкоди в користуванні приміщенням павільйону № 44 "Промтовари", а саме демонтовано паркан сірого кольору, який знаходився перед входом до павільйону довжиною 8,360 м. в кінці павільйону залишився паркан з хвірткою сірого кольору, який примикає до фасаду павільйону. Станом на 28.01.2022 перед входом до магазину "Авангард" встановлена споруда коричневого кольору.

Відповідно до постанови приватного виконавця про накладення штрафу від 01.02.2022 у виконавчому провадженні № 68156121, з метою перевірки виконання рішення виконавець 28.01.2022 здійснив вихід за адресою: м. Дніпро, вул. Шмідта, 2. В процесі перевірки виконання рішення, виконавцем встановлено, що боржником не виконано в повному обсязі вимоги суду визначені у наказі Господарського суду Дніпропетровської обласні виданому 06.01.2022 у справі № 904/2651/20, а саме: не усунуто перешкоди в користуванні майданчиком торгівельного розташованим біля магазину "Авангард" на земельній ділянці к.н. № 1210100000:06:090:0353, так як на 5 торгівельних місцях, розташованих на даному майданчику встановлені ролети з вбудованими замками; не усунуто в повному обсязі перешкод в користуванні приміщенням павільйону № 44 "Промтовари", оскільки в кінці павільйону залишився паркан сірого кольору, який примикає до фасаду павільйону № 44 "Промтовари".

01.02.2022 Позивачем прийнято рішення № 01/02/22 про виготовлення дублікатів Рішення № 1 власника ПФ "ФБМ" від 19.02.2001 та схеми розташування торговельних місць торгівельного майданчика ПФ "ФБМ" по вул. Шмідта, 2 (біля ТЦ "Авангард"), Рішення № 4 власника ПП "Фірма "ФБМ" від 17.12.2007 та Схеми розташування об'єктів на торговельних місцях торговельного майданчика ПП "Фірма "ФБМ" по вул. Шмідта, 2 (біля ТЦ "Авангард"), інших документів, пов'язаних з торгівельним майданчиком ПП "Фірма "ФБМ" по вул. Шмідта, 2 (біля ТЦ "Авангард") та об'єктами, розміщеними на ньому.

06.06.2022 Позивач звернувся до Начальника ДРЕС листом № 02/06/22 з проханням надати послуги з пошуку місця пошкодження КЛ 0,4 кВт ТП-111, РБ 13- ел. щитова за адресою: вул. Шмідта, 2.

Наведені обставини стали причиною звернення Позивачем з позовом та є предметом спору у даній справі.

Ухвалюючи оскаржуване рішення про часткове задоволення позову, місцевий господарський суд виходив з обставин, встановлених у рішенні Господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/2651/20 та наявних доказів у даній справі, та дійшов висновку про доведеність позивачем і не спростування відповідачем наявності в діях останнього усіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення.

При цьому, перевіряючи період, за який позивач розрахував спричинені відповідачем збитки, суд першої інстанції виснував, що початком нарахування упущеної вигоди слід вважати 21.05.2020, оскільки рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 31.08.2021 у справі № 904/2651/20 встановлено факт вчинення перешкод Відповідачем з дати звернення Позивачем з позовом до ТОВ "КП Центральний ринок" про усунення перешкод у користуванні майном (21.05.2020).

Також, судом відмовлено у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача моральної шкоди, оскільки, за висновками суду першої інстанції, позивач, звертаючись з вимогою про стягнення з відповідача суми моральної шкоди не зазначив та не надав належних та допустимих доказів спричинення відповідачем моральної шкоди підприємству позивача, зокрема, в чому полягало зниження престижу та підриву довіри до його діяльності, приниження ділової репутації.

З приводу таких висновків суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне.

Предметом доказування у справі є стягнення з відповідача на користь позивача спричиненої майнової шкоди (упущеної вигоди) та моральної шкоди, чинення перешкод у використанні в підприємницькій діяльності майна, розташованого на території центрального ринку м. Дніпро "Озерка" за адресою: м. Дніпро, вул. Шмідта, 2.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: … 4) інші юридичні факти.

Частиною 1 ст. 317 ЦК України визначено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. (ст. 391 ЦК України).

Відповідно до ст. 20 ГК України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом:… відшкодування збитків.

Згідно з ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ч. 1 ст. 1166 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з ч. 2 ст. 224, ч. 1 ст. 225 ГК України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається, зокрема, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Тобто, збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов'язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і що виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.

Як зазначено вище, збитки як правова категорія включають в себе й упущену (втрачену) вигоду (lucrum cessans), яка відрізняється від реальних збитків (damnum emergens) тим, що реальні збитки характеризують зменшення наявного майна потерпілого (проведені витрати, знищення і пошкодження майна тощо), а у разі упущеної вигоди наявне майно не збільшується, хоча і могло збільшитися, якби не правопорушення. Тобто упущена вигода відображає різницю між реально можливим у майбутньому потенційно отриманим майном та вже наявним майном.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 78, 79 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно зі ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Як вже зазначено вище, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 31.08.2021 у справі № 904/2651/20, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 16.12.2021, встановлено, що в діях відповідача (ТОВ "КП Центральний ринок") встановлено правопорушення, яке мало місце станом на дату звернення з позовом до суду та триває до сьогодні, має триваючий характер, у зв'язку з чим позов задоволено в частині усунення перешкод в користуванні приміщенням магазину "Авангард", загальною площею 911,8 мІ, приміщенням павільйону № 44 "Промтовари", загальною площею 79,4 мІ, земельною ділянкою загальною площею 0,0635 га з кадастровим номером № 1210100000:06:090:0353, яка розташована за адресою: вул. Шмідта 2, м. Дніпро; - земельною ділянкою загальною площею 0,01 га з кадастровим номером № 1210100000:06:090:0354, яка розташована за адресою: вул. Шмідта 2; - торговельним майданчиком, організованим ПП "Фірма "ФБМ" на підставі рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради № 231/1 від 15.02.2001 біля магазину "Авангард", який розташований за адресою: вул. Шмідта 2, м. Дніпро на земельній ділянці, площею 0,0635 га з кадастровим номером № 1210100000:06:090:0353, яка перебуває в користуванні ПП "Фірма "ФБМ" шляхом демонтажу власними силами, за власний кошт металевого паркану сірого кольору по периметру (навколо) магазину "Авангард" і навколо павільйону № 44 "Промтовари" та демонтажу замків на торговельному майданчику поруч з магазином "Авангард".

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 31.08.2021 у справі № 904/2651/20 підтверджено, що саме дії відповідача обмежували права позивача у веденні підприємницької діяльності.

Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди необхідна наявність усіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення: 1) протиправної поведінки особи (боржника); 2) збитків, заподіяних такою особою; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи і збитками; 4) вини особи, яка заподіяла збитки, у тому числі встановлення заходів, вжитих кредитором для одержання такої вигоди. За відсутності одного із елементів складу цивільного правопорушення не настає відповідальності з відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди (така ж правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 04.07.2011 у справі № 3-64гс11, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.10.2018 у справі № 908/2261/17, від 31.07.2019 у справі № 910/15865/14, від 30.09.2021 у справі № 922/3928/20).

При цьому протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності). Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Вина заподіювача збитків є суб'єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.

За загальними правилами розподілу обов'язку доказування кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 1 та 3 ст. 74 ГПК України).

Відповідно до ст. 22 ЦК України у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.

Тому звернення з вимогою про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди покладає на кредитора (позивача) обов'язок також довести, окрім наведеного, реальну можливість отримання визначених ним доходів, тобто, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила можливості їх отримання.

Крім того, позивачу (кредитору) слід довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача (боржника) стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток (подібні за змістом висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 750/8676/15-ц (провадження № 14-79цс18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.06.2020 у справі № 910/12204/17, від 16.06.2021 у справі № 910/14341/18).

Виходячи з обставин, встановлених у рішенні суду в справі № 904/2651/20 та наведених доказів у даній справі, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведення позивачем і не спростування відповідачем наявності в діях останнього усіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення.

Так, як зазначалося вище, рішенням у справі № 904/2651/20 в діях відповідача встановлено факт правопорушення (протиправної поведінки) відносно позивача, яке мало місце станом на дату звернення з позовом у справі № 904/2651/20.

При цьому судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що збитки позивача підтверджуються наведеними вище договорами, які укладалися позивачем з орендарями свого майна ( ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_1 ) та неможливість укладання договорів оренди майна після чинення перешкод у користуванні майном відповідачем. За наведеного, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивач мав реальну можливість отримати дохід та обґрунтовано погодився з принципом розрахунку позивачем розміру збитків (виходячи з вартості оренди майна за останніми діючими договорами оренди, з урахуванням платіжних документів за договорами оренди, які підтверджують реальність наведених договорів та одержання прибутку позивачем до чинення відповідачем перешкод).

Отже саме протиправна поведінка відповідача, яка полягає в демонтажі замків на торгівельних місцях та установлені парканів перед торговими місцями позивача, що спричинило перешкоди у веденні господарської діяльності, завдала позивачеві збитків, що свідчить про наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача і збитками позивача.

Вина відповідача підтверджується тим, що саме він умисно встановлював паркани, які перешкоджали підприємницькій діяльності позивача.

Водночас судова колегія не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо встановлення періоду, за який мають бути стягненні збитки.

Так, перевіряючи період, за який позивач розрахував спричинені відповідачем збитки, суд першої інстанції виснував, що початком нарахування упущеної вигоди слід вважати 21.05.2020, оскільки нібито рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 31.08.2021 у справі № 904/2651/20 встановлено факт вчинення перешкод відповідачем з дати звернення позивачем з позовом до ТОВ "КП Центральний ринок" про усунення перешкод у користуванні майном (21.05.2020).

Проте, судова колегія звертає увагу, що в рішенні Господарського суду Дніпропетровської області від 31.08.2021 у справі № 904/2651/20 зазначено: "в діях відповідача встановлено правопорушення, яке мало місце станом на дату звернення з позовом до суду та триває до сьогодні, має триваючий характер".

Тобто зазначеним суд у справі № 904/2651/20 не визначав дату початку періоду чинення перешкод, а встановив факт того, що на дату звернення позивача з позовом до суду правопорушення вже мало місце та мало триваючий характер. Встановлення цього факту необхідно було суду оскільки підставою для подання негаторного позову є вчинення особою перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Відповідні дії особи повинні мати характер триваючого правопорушення, наявного у момент подання позову.

Водночас судом у справі № 904/2651/20 встановлено й інші факти, які дозволяють встановити період чинення відповідачем позивачеві перешкод у користуванні майном останнього.

Так, щодо початку періоду чинення відповідачем перешкод позивачу в користуванні майном у вигляді торговельного майданчику, на якому створено 16 торгових місць в рішенні суду зазначено: "У період з 27-28 грудня 2018 року невідомі особи захопили торговельний майданчик позивача шляхом демонтажу замків на торговельних місцях та замінили їх на інші".

Щодо початку періоду чинення відповідачем перешкод позивачу в користуванні майном у вигляді павільйону № 44 "Промтовари" в рішенні суду зазначено: "В ніч з 16.02.2020 на 17.02.2020 працівниками та адміністрацією ТОВ "КП Центральний ринок" було встановлено паркан (металеву огорожу) сірого кольору навколо іншого приміщення позивача - павільйону № 44 "Промтовари"."

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що в рішенні Господарського суду Дніпропетровської області від 31.08.2021 у справі № 904/2651/20 встановлений початок періоду часу чинення відповідачем перешкод позивачу щодо кожного виду його майна, а саме те, що відповідач почав чинити перешкоди позивачу у користуванні:

- торговельним майданчиком - з 27-28 грудня 2018 року;

- павільйоном № 44 "Промтовари" - в ніч з 16.02.2020 на 17.02.2020.

Саме виходячи з цих встановлених рішенням суду обставин, які входять до предмету доказування у справі № 904/627/22, позивач, обмежуючись 3-річним строком позовної давності, визначив період чинення йому перешкод за який здійснив розрахунок розміру спричинених йому збитків у вигляді упущеної вигоди, а саме:

- через чинення перешкод у використанні в підприємницькій діяльності майна у вигляді 4-х яток (кіосків) з інвентарними номерами № 00016, 00017, 00018, 00019, на яких створено 16 торговельних місць і які розміщені на торговельному майданчику, розташованому на території центрального ринку міста Дніпро "Озерка" біля магазину "Авангард" - за період з 16.02.2019 по 20.05.2020;

- через чинення перешкод у використанні в підприємницькій діяльності майна у вигляді павільйону № 44 "Промтовари", який розташований на території центрального ринку міста Дніпро "Озерка" - за період з 01.03.2020 по 20.05.2020.

Отже судова колегія вважає висновки суду першої інстанції у справі № 904/627/22 щодо встановлення початку періоду чинення відповідачем позивачу перешкод у користуванні майном та відповідно початку періоду нарахування упущеної вигоди, як дату 21.05.2020, помилковими та такими, що не відповідають обставинам справи.

Водночас судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що невиконання відповідачем рішення суду у справі № 904/2651/20 підтверджується: постановою приватного виконавця від 01.02.2022 про накладення штрафу у виконавчому провадженні № 68156121, в якій зазначено, що з метою перевірки виконання рішення виконавець 28.01.2022 здійснив вихід за адресою: м. Дніпро, вул. Шмідта, 2. В процесі перевірки виконання рішення, виконавцем встановлено, що боржником не виконано в повному обсязі вимоги суду визначені у наказі Господарського суду Дніпропетровської області виданому 06.01.2022р. у справі № 904/2651/20, а саме: не усунуто перешкоди в користуванні майданчиком торгівельним розташованим біля магазину "Авангард" на земельній ділянці к.н. № 1210100000:06:090:0353, так як на 5 торгівельних місцях, розташованих на даному майданчику встановлені ролети з вбудованими замками; не усунуто в повному обсязі перешкоди в користуванні приміщенням павільйону № 44 "Промтовари", оскільки в кінці павільйону залишився паркан сірого кольору, який примикає до фасаду павільйону № 44 "Промтовари";

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 76 ГПК України).

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 2 жовтня 2018 р. у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 р. у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 р. у справі № 902/761/18, від 4 грудня 2019 р. у справі № 917/2101/17). Наведений стандарт доказування також застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 р. у справі № 129/1033/13-ц.

Виходячи з усієї сукупності обставин і доказів, з'ясованих та досліджених у ході розгляду даної справи, враховуючи їх вірогідність та взаємозв'язок, у відповідності до ст. 86 ГПК України, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, судова колегія дійшла висновку, що рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2023р. у справі № 904/627/22 в частині стягнення з відповідача збитків у вигляді упущеної вигоди підлягає зміненню, а саме стягненню з відповідача на користь позивача підлягають:

- 790 200,00 грн. - збитків у вигляді упущеної вигоди через чинення перешкод у період з 16.02.2019 по 15.02.2022 у використанні в підприємницькій діяльності свого рухомого майна у вигляді 4-х яток (кіосків) з інвентарними номерами № 00016, 00017, 00018, 00019, на яких створено 16 торгових місць і які розміщені на торговельному майданчику, розташованому на території центрального ринку міста Дніпро “Озерка” біля магазину “Авангард” за адресою: вул. Шмідта, 2, м. Дніпро;

- 322 000,00 грн. - збитків у вигляді упущеної вигоди через чинення перешкод у період з 01.03.2020 по 01.02.2022 у використанні в підприємницькій діяльності свого нерухомого майна у вигляді павільйону № 44 "Промтовари", який розташований на території центрального ринку міста Дніпро “Озерка” за адресою: вул. Шмідта, 2, м. Дніпро.

Щодо доводів апеляційної скарги позивача в частині оскарження рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди у розмірі 192 132,00 грн. судова колегія зазначає наступне.

Так, у відповідності до п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Пункти 8, 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України визначають такі способи захисту цивільних прав та інтересів, як відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, а також відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Згідно зі ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно зі ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

У справах про відшкодування моральної шкоди, позивач має довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду відповідач заподіяв і який її розмір.

Суд визначає розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

При цьому, моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що, звертаючись з вимогою про стягнення з відповідача суми моральної шкоди у цій справі, позивач не надав належних і допустимих доказів спричинення відповідачем моральної шкоди підприємству позивача, зокрема, в чому полягало зниження престижу та підриву довіри до його діяльності, приниження ділової репутації.

Судова колегія вважає, що позивачем і в апеляційній скарзі не доведено існування престижу та ділової репутації у позивача до початку чинення перешкод його господарський діяльності відповідачем. Сам факт не укладання з позивачем договорів оренди попередніми чи іншими орендарями не може свідчити, що це виникло через втрату довіри до позивача, зниження його престижу чи ділової репутації.

За таких обставин судова колегія висновує, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди у розмірі 192 132,00 грн., а доводи апеляційної скарги позивача цього висновку суду не спростовують. Отже оскаржуване рішення в цій частині підлягає залишенню без змін.

Водночас судова колегія відхиляє доводи апеляційної скарги відповідача з огляду на наступне.

Судова колегія наголошує, що факт протиправної поведінки відповідача в чиненні перешкод позивачу в його господарській діяльності встановлений рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 31.08.2021р. у справі № 904/2651/20, яке набрало законної сили. Факти, встановлені судом у цій справі мають преюдиціальне значення для вирішення спору у справі № 904/627/22, а отже доводи апеляційної скарги, які протирічить висновками суду у справі № 904/2651/20 не можуть братися до уваги судовою колегією.

Доводи апеляційної скарги відповідача про припинення підприємницької діяльності ОСОБА_1 , який орендував у позивача приміщення павільйону № 44 "Промтовари", жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції про завдання позивачу збитків у вигляді упущеної вигоди через чинення відповідачем перешкод позивачу у користуванні зазначеним майном у визначений позивачем період, оскільки не доводять того, що Ркоян Рубен Боцаресович припинив чи не припинив би свою підприємницьку діяльність, якби відповідач не чинив протиправних дій щодо позивача.

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі щодо віднесення спірного майна до рухомого або нерухомого, так само, як і доводи щодо наявності права власності відповідача на спірні кіоски (бокси) не приймаються судом апеляційної інстанції з приводу того, що в обґрунтування цих доводів відповідач посилається на висновок експерта № 1391-04 від 17.04.2023, у прийнятті якого в якості додаткового доказу відповідачу було відмовлено судовою колегією, про що зазначено вище.

До того ж судова колегія звертає увагу, що відповідач не посилався на наявність у нього права власності на це майно під час розгляду Господарським судом Дніпропетровської області справи № 904/2651/20, що свідчить про суперечливу поведінку відповідача у доказуванні своєї позиції щодо обставин справи.

При цьому необхідно відзначити, що Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) ґрунтується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium міститься принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них (постанови Верховного Суду від 08.06.2022 у справі № 910/9397/20, від 10.04.2019 у справі № 390/34/17, постанова Верховного Суду від 28.09.2022 у справі № 904/3614/20).

Не приймає судова колегія і доводи відповідача про безпідставне врахування судом першої інстанції знищених позивачем документів, зокрема касових документів (прибутково-видаткових касових ордерів, пл. відомостей, корінців квитанцій та ін.) за 2005-2007 роки, оскільки сама лише відсутність у позивача оригіналів законно знищених документів 2007 року щодо укладення договорів купівлі-продажу кіосків (яток, боксів) не є підставою для висновків про не проведення позивачем господарських операцій з їх придбання. Так, на підтвердження обставин придбання цього майна позивачем надані до суду та містяться в матеріалах справи інші первинні та розрахункові документи, про які зазначено вище, та яким надана належна оцінка судом першої інстанції.

Щодо доводів відповідача про те, що судом першої інстанції не надано належної оцінки тому факту, що право постійного користування земельними ділянками зареєстроване за позивачем на підставі актів постійного користування землею, однак право постійного користування земельними ділянками на підставі таких актів могло бути зареєстроване лише за державними та комунальними підприємствами, судова колегія зазначає наступне.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Як вже було зазначено вище 23.06.2021 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна за позивачем зареєстровано право постійного користування земельними ділянками з кадастровими номерами 1210100000:06:090:0353 та 1210100000:06:090:0354.

Відповідно до ч. 5 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою до моменту державної реєстрації припинення таких прав, обтяжень у порядку, передбаченому цим Законом.

Судова колегія звертає увагу, що відповідачем не надано до матеріалів справи доказів припинення прав позивача на користування зазначеними земельними ділянками, отже дані відомості вважаються достовірними.

З урахуванням вищевикладеного судова колегія констатує, що доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновків суду першої інстанції щодо чинення відповідачем перешкод позивачу в користуванні майном та використання майна в своїй господарській діяльності з метою отримання прибутку та, як наслідок, завдання збитків позивачу у вигляді упущеної вигоди.

За таких обставин апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "КП Центральний ринок" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2023р. у справі № 904/627/22 задоволенню не підлягає.

Перевіривши законність та обґрунтованість додаткового рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.04.2023р. у справі № 904/627/22 в межах доводів та вимог апеляційних скарг, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, судова колегія зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.04.2023р. до суду першої інстанції від ПП "Фірма "ФБМ" надійшла заява про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу в сумі 370 000,00 грн.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Положеннями статті 123 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано договір про надання правничої (правової) допомоги № 1 від 02.12.2021 (далі Договір), укладений між Адвокатським бюро "Адвокатське бюро Валерія Гейка" (далі Адвокатське бюро) та ПП "Фірма "ФБМ" (далі Клієнт).

Згідно з п. 1. Договору Клієнт в порядку та на умовах визначених цим Договором дає завдання-доручення, а Адвокатське бюро зобов'язується відповідно до завдання-доручення Клієнта надати йому за плату правову (правничу) допомогу щодо здійснення представництва, захисту прав та законних інтересів Клієнта в судах всіх інстанцій та юрисдикцій, стосовно стягнення з ТОВ "КП Центральний ринок" на користь Клієнта причинених майнової та моральної шкоди.

Відповідно до п. 2.1. Договору Адвокатське бюро зобов'язується:

- належним чином і в повному обсязі надавати вказану в п. 1 даного договору правничу допомогу (підп. 2.1.1. Договору);

- надавати Клієнту відповідно до завдання-доручення останнього усні та письмові юридичні консультації (підп. 2.1.2. Договору).

Згідно з п. 2.2. Договору Клієнт зобов'язується:

- надавати Адвокатському бюро на його прохання необхідні документи та інформацію в необхідній кількості екземплярів та примірників, необхідних для виконання цього Договору, шляхом поштово-електронного, факсимільного зв'язку і телефонограмами або особисто протягом терміну, достатнього Адвокатському бюро для виконання ним завдання-доручення (підп. 2.2.3. Договору).

- відповідно до порядку та строків, що зазначаються в договорі та/або у додаткових угодах до нього, які є його невід'ємною частиною, оплатити Адвокатському бюро гонорар - винагороду за надання правничої допомоги Клієнту (підп. 2.2.5. Договору).

- окрім гонорару сплачувати Адвокатському бюро інші обов'язкові платежі, пов'язані з виконанням доручення (державне мито, судовий збір, плата за проведення експертизи, транспортні видатки, тощо) (п. 2.2.6. Договору).

Клієнт зобов'язується сплатити Адвокатському бюро гонорар - винагороду за надання правничої допомоги Клієнту, що надається шляхом оплати виставлених Адвокатським бюро розрахунків за надання правничої допомоги не пізніше 365 календарних днів з дня отримання рахунку, в порядку почасової оплати виходячи із розрахунку вартості: -1 (одна) година правничої допомоги - 3 000,00 грн., 1 (один) судодень - 3 000,00 грн. шляхом оплати готівкою або в безготівковому порядку на банківський рахунок Адвокатського бюро. Датою оплати гонорару є дата надходження готівкових грошових коштів або на банківський рахунок Адвокатського бюро. Під годиною, витраченого Адвокатським бюро, співробітниками, партнерами у даному пункті розуміється кожна розпочата година незалежно від кількості витрачених у ній хвилин. Під "судоднем" у даному пункті розуміється будь-яке судове засідання, яке відбулося за участі адвоката, партнера Адвокатського бюро, або не відбулося із незалежних від адвоката, партнера причин за умови, що адвокат, партнер прибув до суду для участі у судовому засіданні (п. 3.1. Договору).

Під час підписання Договору Клієнт сплачує Адвокатському бюро аванс у розмірі 00,00 грн., які є частиною винагороди, передбаченої цим Договором.

Крім плати, передбаченої в п. 3.1. цього договору, у разі досягнення позитивного для Клієнта результату в судах України, або здійсненні Адвокатським бюро інших юридичних дій на більш вигідних для Клієнта умовах, Клієнт за взаємною згодою сторін сплачує Адвокатському бюро додаткову винагороду (гонорар) в розмірі 100 000 (сто тисяч) грн. Позитивним для Клієнта є результат в судах України навіть за умови часткового задоволення позовних вимог Клієнта, якщо сума задоволення позовних вимог перевищує 300 000,00 грн. (п. 3.3. Договору).

За результатами надання правничої допомоги складається Акт про надання правничої допомоги, який підписується повноваженими представниками кожної зі сторін. В акті вказується обсяг наданої Адвокатським бюро правничої допомоги і її вартість. На письмову вимогу Клієнта Адвокатське бюро може надавати Акти про надання правничої допомоги, в яких буде вказано перелік наданої правничої допомоги із конкретизацією видів наданої допомоги. Акт надається особисто, або надсилається нарочним, факсимільним зв'язком, електронною поштою або поштою за адресою Клієнта, зазначеною в цьому договорі (п. 3.5. Договору).

Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє 5 (п'ять) років (п. 5.1. Договору).

06.04.2023 сторони підписали Акт про надання правової допомоги за Договором № 1 про надання правничої (правової) допомоги від 02.12.2021, відповідно до якого Бюро надало Клієнту, а Клієнт прийняв наступна правничу (правову) допомогу, зокрема:

03.12.2021 - 15.01.2022 - вивчення, попереднє опрацювання та правовий аналіз матеріалів, наданих Клієнтом щодо предмета спору з ТОВ "КП Центральний ринок". Опрацювання законодавчої бази та судової практики, що регулюють спірні відносини Клієнта та ТОВ "КП Центральний ринок". Формування правової позиції Клієнта. Консультування Клієнта щодо необхідності отримання додаткових матеріалів (доказів) та їх отримання для справи - 15 год. - 45 000,00 грн.

16.01.2022 - 15.02.2022 - підготовка, складання та оформлення заяви по суті - позовної заяви Клієнта до ТОВ "КП Центральний ринок" про стягнення збитків (упущеної вигоди) та моральної шкоди до Господарського суду Дніпропетровської області - 20 год. 60 000,00 грн.

15.03.2022 - підготовка, складання та оформлення заяви Клієнта про видачу копії ухвали при прийняття до розгляду та відкриття провадження по справі № 904/627/22 (суддя Панна С.В.) - 1 год. - 3 000,00 грн.

17.06.2022 - підготовка, складання та оформлення заяви по суті - Відповіді Клієнта на відзив ТОВ "КП Центральний ринок" на позовну заяву - 15 год. - 45 000,00 грн.

31.08.2022 - підготовка, складання та оформлення заяви Клієнта до Господарського суду Дніпропетровської області про повторний автоматизований розподіл судової справи № 904/627/22 - 1 год. - 3 000,00 грн.

07.09.2022 - підготовка, складання та оформлення заяви Клієнта Голові Господарського суду Дніпропетровської області про повторний автоматизований розподіл судової справи № 904/627/22 - 1 год. - 3 000,00 грн.

19.12.2022 - підготовка, складання та оформлення заперечень Клієнта про долучення доказів, про витребування оригіналів та призначення судових експертиз від 25.11.2022 та клопотання про долучення доказів від 05.12.2022 та клопотання про залучення у справі третіх осіб від 05.12.2022 - 15 год. - 45 000,00 грн.

01.04.2023-04.04.2023 - підготовка, складання та оформлення письмових тез виступу адвоката в якості представника Клієнта в судових дебатах в судовому засіданні по справі № 904/627/22 - 8 год. - 24 000,00 грн.

06.04.2023 - підготовка, складання та оформлення заяви Клієнта про ухвалення додаткового рішення суду, детального опису виконаних робіт, акту виконаних робіт та ін. документів щодо стягнення з ТОВ "КП Центральний ринок" витрат на професійну правничу допомогу - 3 год. - 9 000,00 грн.

06.04.2023 - додаткова винагорода адвоката (Гонорар успіху) згідно п. 3.4. Договору про надання правничої (правової) допомоги № 1 від 02.12.2021 - 100 000,00 грн.

24.05.2022, 29.06.2022, 01.11.2022, 16.11.2022, 28.11.2022, 05.12.2022, 26.01.2023, 07.02.2023, 02.03.2023, 22.03.2023, 05.04.2023 - участь адвоката в якості представника Клієнта у судовому засіданні Господарського суду Дніпропетровської області по справі № 904/627/22 - 11 год. - 33 000,00 грн.

Адвокатське бюро виставило Клієнтові рахунок № 06/04/23 від 06.04.2023 на суму 370 000,00 грн.

Відповідно до ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті першій Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Частиною 3 ст. 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" визначено, що до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 ЦК України. Зокрема, ст. 903 ЦК України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Глава 52 ЦК України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Стаття 632 ЦК України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

У відповідності до статті 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 8 ст. 127 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції.

Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04), заявник має право на відшкодування витрат у розмірі, який був необхідний та розумний і дійсно понесений (справа "Немайстер проти Австрії), у рішенні "Лавентс проти Латвії" також зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).

Законодавчо передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Така позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у п. 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

Завданням суду при розгляді справи не є оцінка вищевказаних причин чи підстав, чи оцінка якості роботи адвоката, а є визначення обґрунтованого і адекватного розміру грошової суми, що підлягає стягненню з відповідача за надані позивачеві послуги.

Стосовно вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, суд вважає, що дане питання необхідно розглядати в двох площинах: по-перше, це договірні відносини позивача з адвокатом стосовно надання правової допомоги і, по-друге, це вимога про оплату наданих послуг відповідачем.

Щодо першого аспекту, суд виходить з основоположного принципу цивільного права - принципу свободи договору. Позивач має право на свій розсуд оцінити вартість послуг адвоката.

Стосовно другої площини питання, що розглядається, то згідно з положенням ГПК України, стягнення вартості послуг адвоката, по-суті, є оплатою відповідачем наданих позивачеві послуг з правової допомоги. І в цьому аспекті оцінка вартості послуг позивачем не має беззаперечного статусу.

Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Частиною 4 ст. 129 ГПК встановлено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: … у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Вивчивши надані позивачем документи (докази), зокрема, Акт про надання правової допомоги від 06.04.2023, суд першої інстанції дійшов висновку, що п. "підготовка, складання та оформлення заяви по суті - позовної заяви Клієнта до ТОВ "КП Центральний ринок" про стягнення збитків (упущеної вигоди) та моральної шкоди до Господарського суду Дніпропетровської області" включає в себе п. "вивчення, попереднє опрацювання та правовий аналіз матеріалів, наданих Клієнтом щодо предмета спору з ТОВ "КП Центральний ринок". Опрацювання законодавчої бази та судової практики, що регулюють спірні відносини Клієнта та ТОВ "КП Центральний ринок". Формування правової позиції Клієнта. Консультування Клієнта щодо необхідності отримання додаткових матеріалів (доказів) та їх отримання для справи".

Дослідивши матеріали справи, місцевим господарським судом встановлено, що фактичний час участі адвоката в якості представника Клієнта у судових засіданнях складає 7,22 год. (24.05.2022 - 39 хв., 08.06.2022 - 12 хв., 01.11.2022 - 47 хв., 16.11.2022 - 23 хв., 28.11.2022 - 24 хв., 05.12.2022 - 8 хв., 21.12.2022 - 25 хв., 07.02.2023 - 1 год. 30 хв., 02.03.2023 - 20 хв., 22.03.2023 - 1 год. 23 хв., 05.04.2023 - 1 год. 2 хв.), у зв'язку з чим, не зважаючи на умови договору про визначення поняття "судодень", справедливим та розумним розміром покладення на відповідача витрат в цій частині буде 21 900,00 грн.

До того ж, судом першої інстанції взято до уваги, що адвокат Гейко В.І. був представником позивача у справі № 904/2651/20, предметом якої було зобов'язання ТОВ "КП Центральний ринок" усунути перешкоди ПП "Фірма "ФБМ" у здійсненні прав власності та користуванні майном, розташованим за адресою: вул. Шмідта, 2, м. Дніпро, а предметом розгляду даної справи є стягнення з відповідача спричиненої майнової шкоди (упущеної вигоди) та моральної шкоди, чиненням перешкод в користування майном, розташованим на території центрального ринку м. Дніпро "Озерка" за адресою: м. Дніпро, вул. Шмідта, 2, шляхом його використання у торгівельній діяльності, у зв'язку з чим більшість документів (доказів) опрацьовувалися Адвокатським бюро в зазначеній справі, обставини, встановлені в якій покладені в основу позову в даній справі та не потребували значного додаткового вивчення та опрацювання Адвокатським бюро.

На компенсацію витрат на надання правничої допомоги у справі № 904/2651/20, додатковим рішенням суду стягнуто витрати на правову допомогу.

З урахуванням викладеного, беручи до уваги характер та обсяги виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності, судова колегія вважає, що місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що стягненню з відповідача підлягають 87 900,00 грн. витрат на правничу допомогу (36 000,00 грн. - за підготовку, складання та оформлення Адвокатом письмових документів (доказів) у справі, 21 900,00 грн. - за участь Адвоката в якості представника Клієнта в судових засіданнях, 30 000,00 грн. - гонорар успіху, згідно п. 3.4. Договору), решта витрат не підлягають розподілу.

Водночас судова колегія зазначає, що поряд із загальним правилом розподілу судових витрат, визначеним у частині четвертій статті 129 ГПК України, у частині п'ятій цієї норми визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Такий правовий висновок є усталеним та викладений, зокрема, у постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 18.11.2021 у справі № 904/6499/20 (904/1373/21).

Наведеним спростовуються доводи апеляційної скарги позивача про відсутність у суду першої інстанції права з власної ініціативи зменшувати розмір витрат на професійну правничу допомогу, які заявлені позивачем.

Доводи апеляційної скарги позивача про безпідставність зменшення судом розміру витрат на правничу допомогу позивача посиланням на участь того самого адвоката в іншій справі між тими ж сторонами, відхиляються судовою колегію. Так, обґрунтовуючи ці доводи позивач посилається на різний предмет спору у двох судових справах - справі № 904/2651/20 та справі № 904/627/22, а отже вважає, що є різними норми права, якими регулюються виниклі правові відносини, та предмети доказування.

Проте, судова колегія звертає увагу, що предметом доказування у справі № 904/627/22 здебільшого є обставини, встановлені в рішенні суду у справі № 904/2651/20.

Отже судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які заявлені позивачем до стягнення з відповідача, у зв'язку з тим, що у справі № 904/2651/20 та справі № 904/627/22 брало участь одне й те саме Адвокатське бюро, а обставини, встановлені у справі № 904/2651/20 покладені в основу позову в даній справі та не потребували значного додаткового вивчення та опрацювання Адвокатським бюро.

Також, враховуючи викладені вище висновки апеляційного суду щодо недоведеності позивачем впливу цієї справи на його ділову репутацію та престиж, судова колегія відхиляє доводи позивача про те, що суд першої інстанції, обґрунтовуючи неспівмірність витрат позивача на оплату послуг адвоката, не перевірив заявлений позивачем розмір витрат на співмірність з ціною позову та (або) значенням справи для позивача, як сторони по справі, в тому числі впливом вирішення справи на його ділову репутацію та престиж.

За таких обставин, судова колегія вважає, що місцевий господарський суд, виходячи з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, дійшов обґрунтованого висновку щодо часткового задоволення заяви позивача про розподіл судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу.

Таким чином апеляційна скарга позивача на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.04.2023р. у справі № 904/627/22 задоволенню не підлягає.

Щодо апеляційної скарги відповідача на вказане додаткове рішення суду першої інстанції, то судова колегія відмічає, що єдиним доводом, яким відповідач обґрунтовує підставу скасування цього додаткового рішення є те, що на його думку скасуванню підлягає основне рішення у цій справі, а відтак відсутні підстави для задоволення заяви позивача про розподіл судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу.

Отже, враховуючи висновки апеляційного суду щодо відхилення у повному обсягу апеляційної скарги відповідача в частині оскарження рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2023р. у справі № 904/627/22, у судової колегії відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги відповідача в частині оскарження додаткового рішення від 19.04.2023р. у цій справі.

З огляду на усе вищевикладене, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2023р. та додаткове рішення від 19.04.2023р. у справі № 904/627/22 задоволенню не підлягає. Апеляційна скарга позивача на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2023р. у справі № 904/627/22 підлягає частковому задоволенню. Вказане рішення підлягає зміні, шляхом викладення абзацу другого резолютивної частини рішення в редакції, визначеній в резолютивній частині цієї постанови. Апеляційна скарга позивача на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.04.2023р. у справі № 904/627/22 задоволенню не підлягає, вказане додаткове рішення підлягає залишенню без змін.

Виходячи з результатів розгляду апеляційних скарг, згідно зі ст. 129 ГПК України, судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відповідачем у розмірі 29 347,47 грн., а також судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги позивачем у розмірі 25 024,50 грн. слід покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "КП Центральний ринок".

З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 123, 129, 269, 270, 275-284, 287 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КП Центральний ринок" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2023р. та додаткове рішення від 19.04.2023р. у справі № 904/627/22 - залишити без задоволення.

Судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "КП Центральний ринок".

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Фірма "ФБМ" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2023р. у справі № 904/627/22 - задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2023р. у справі № 904/627/22 - змінити, виклавши абзац другий резолютивної частини рішення в наступній редакції:

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КП Центральний ринок" (49038, м. Дніпро, вул. Шмідта, буд. 2, код 01557911) на користь Приватного підприємства "Фірма "ФБМ" (49000, м. Дніпро, пр. Гагаріна, буд. 8 А, код 19151859): 790 200,00 грн. - збитків у вигляді упущеної вигоди через чинення перешкод у період з 16.02.2019 по 15.02.2022 у використанні в підприємницькій діяльності свого рухомого майна у вигляді 4-х яток (кіосків) з інвентарними номерами № 00016, 00017, 00018, 00019, на яких створено 16 торгових місць і які розміщені на торговельному майданчику, розташованому на території центрального ринку міста Дніпро “Озерка” біля магазину “Авангард” за адресою: вул. Шмідта, 2, м. Дніпро; 322 000,00 грн. - збитків у вигляді упущеної вигоди через чинення перешкод у період з 01.03.2020 по 01.02.2022 у використанні в підприємницькій діяльності свого нерухомого майна у вигляді павільйону № 44 "Промтовари", який розташований на території центрального ринку міста Дніпро “Озерка” за адресою: вул. Шмідта, 2, м. Дніпро; 16 683,00 грн. - судового збору, сплаченого за подання позову.

В решті рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2023р. у справі № 904/627/22 залишити без змін.

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Фірма "ФБМ" на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.04.2023р. у справі № 904/627/22 - залишити без задоволення.

Додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.04.2023р. у справі № 904/627/22 - залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КП Центральний ринок" на користь Приватного підприємства "Фірма "ФБМ" судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 25 024,50 грн.

Видачу наказу, на виконання даної постанови, згідно зі ст. 327 ГПК України доручити Господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право на касаційне оскарження постанови та строк оскарження встановлені ст.ст. 287, 288 ГПК України.

Повна постанова складена та підписана 20.09.2023 року.

Головуючий суддя А.Є. Чередко

Суддя В.Ф. Мороз

Суддя Л.А. Коваль