ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.09.2023 року м. Дніпро Справа № 904/9070/21
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)
суддів: Коваль Л.А., Мороза В.Ф.
при секретарі судового засідання: Ліпинському М.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Виконавчого комітету Нікопольської міської ради
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Юзіков С.Г.) від 15.06.2022р. у справі № 904/9070/21
за позовом Червоногригорівської селищної ради, смт. Червоногригорівка, Нікопольський район, Дніпропетровська область
до Виконавчого комітету Нікопольської міської ради, м. Нікополь, Дніпропетровська область
за участю Третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, м. Дніпро
Третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Нікопольської міської ради, м. Нікополь, Дніпропетровська область
Третьої особи-3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Нікопольської районної державної адміністрації, м. Нікополь, Дніпропетровська область
про визнання недійсним державного акту та скасування запису про інше речове право, -
ВСТАНОВИВ:
У листопаді 2021р. Червоногригорівська селищна рада звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Виконавчого комітету Нікопольської міської ради, в якому просила:
- визнати відсутнім у Виконавчого комітету Нікопольської міської ради права постійного користування на земельну ділянку площею 176,4506 га, кадастровий номер 1222986000:01:027:0016;
- визнати недійсним Державний акт на право постійного володіння землею площею 181,22 гектарів, виданого Нікопольською районною державною адміністрацією Нікопольському міськвиконкому Дніпропетровської області, без номеру від 27.10.1993, який згідно даних, зазначених в акті, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного володіння землею за № 12/215;
- скасувати запис про інше речове право: 34952707; дата, час державної реєстрації 24.12.2019 16:04:12, підстава виникнення іншого речового права Державний акт на право постійного володіння землею, серія, номер: б/н, видавник Нікопольська районна державна адміністрація, підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 50558381 від 02.01.2020, вид іншого речового права: право постійного користування земельною ділянкою, відомості про суб'єкта іншого речового права: право користувача: Виконавчий комітет Нікопольської міської ради, код ЄДРПОУ: 04052198.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, як особа, що уповноважена представляти інтереси власника (територіальної громади Червоногригорівської селищної ради), не може реалізувати свої права на спірну земельну ділянку у зв'язку з існуванням документа (Державного акту на право постійного володіння землею площею 181,22 гектарів, виданого Нікопольською районною державною адміністрацією Нікопольському міськвиконкому Дніпропетровської області, без номеру від 27.10.1993, який згідно даних, зазначених в акті, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного володіння землею за № 12/215), в якому зазначено про вже існуюче право постійного користування нею іншою особою (відповідача). Позивач вважає, що зазначений Державний акт не є підставою для виникнення права постійного користування спірною земельною ділянкою у відповідача з огляду на те, що згідно рішення Придніпровської сільської ради народних депутатів Нікопольського району Дніпропетровської області від 30.09.1993 №74, на підставі якого він виданий, таке право не виникло.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 15.06.2022р. у справі № 904/9070/21 позов задоволено; визнано відсутнім у Виконавчого комітету Нікопольської міської ради право постійного користування на земельну ділянку площею 176,4506 га, кадастровий номер 1222986000:01:027:0016; визнано недійсним Державний акт на право постійного володіння землею площею 181,22 гектарів, виданий Нікопольською районною державною адміністрацією Нікопольському міськвиконкому Дніпропетровської області, без номеру від 27.10.1993, який згідно даних, зазначених в акті, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного володіння землею за № 12/215; скасовано запис про інше речове право: 34952707; дата, час державної реєстрації 24.12.2019 16:04:12, підстава виникнення іншого речового права Державний акт на право постійного володіння землею, серія, номер: б/н, видавник Нікопольська районна державна адміністрація, підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 50558381 від 02.01.2020, вид іншого речового права: право постійного користування земельною ділянкою, відомості про суб'єкта іншого речового права: правокористувач: Виконавчий комітет нікопольської міської ради; стягнуто з Виконавчого комітету Нікопольської міської Ради на користь Червоногригорівської селищної ради 6 810,00 грн судового збору.
Не погодившись з даним рішенням господарського суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся Виконавчий комітет Нікопольської міської ради, в якій просить рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.06.2022 у справі № 904/9070/21 скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Доводи апеляційної скарги апелянта узагальнено зводяться до наступного:
- судом порушені норми матеріального права (ст.ст. 141, 143 Земельного кодексу України), перелік підстав для припинення права користування земельною ділянкою, зазначений в цих статтях є вичерпним та розширенню судом чи позивачем на власний розсуд не підлягає;
- позивач не навів підстав для припинення права користування спірною земельною ділянкою відповідачем;
- позивачем не зазначено, які його права на землю були порушені відповідачем в розумінні ст. 143 Земельного кодексу України;
- позов поданий після спливу 28 - ми років після прийняття рішення Придніпровської сільської ради народних депутатів Нікопольського району Дніпропетровської області № 74 від 30.09.1993 та його фактичного виконання, тобто після спливу всіх можливих строків позовної давності;
- має місце порушення принципів правової визначеності та легітимних очікувань з боку позивача та суду першої інстанції по відношенню до відповідача;
- фактом подання позову з обґрунтуванням неправомірного та помилкового прийняття рішення від 30.09.1993 № 74 та набуття відповідачем права постійного користування земельною ділянкою порушується принцип належного урядування відносно відповідача;
- позивачем обраний неефективний спосіб захисту порушеного права;
- судом не залучено до участі у справі в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Придніпровську сільську раду та Товариство з обмеженою відповідальністю “Лукіївка-Агро” (орендар спірної земельної ділянки);
- судом першої інстанції неправильно застосовано правову позицію Великої Палати Верховного Суду, підставою набуття земельної ділянки у власність із земель державної чи комунальної власності є відповідне рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, а не Державний акт на право власності на земельну ділянку; такий акт лише посвідчує відповідне право та не має самостійного юридичного значення, тому визнання недійсним Державного акту не є необхідним.
Червоногригорівською селищною радою до Центрального апеляційного господарського суду подано відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.06.2022 у справі № 904/9070/21 без змін.
Заперечення позивача проти апеляційної скарги узагальнено зводяться до наступного:
- припинення права користування земельною ділянкою площею 176,4506 га, кадастровий номер 1222986000:01:027:0016, не було предметом позову та суд рішення про припинення права користування відповідача на спірну земельну ділянку не виносив;
- відповідач не звертався з заявою про застосування позовної давності у справі № 904/9070/21, законність рішення Придніпровської сільської ради народних депутатів Нікопольського району Дніпропетровської області № 74 від 30.09.1993 не була предметом спору;
- рішенням Придніпровської сільської ради народних депутатів Нікопольського району Дніпропетровської області № 74 від 30.09.1993 право постійного володіння землею Нікопольському міськвиконкому не надавалося;
- повноваження щодо передачі, надання та вилучення земельних ділянок Придніпровською сільською радою народних депутатів Нікопольського району Дніпропетровської області Нікопольській районній державній адміністрації згідно з ч. 3 ст. 3 Земельного кодексу України не делегувалися;
- документація, яка б була розроблена землевпорядною організацією щодо встановлення меж спірної земельної ділянки в натурі (на місцевості) в Придніпровської сільської ради відсутня;
- Державний акт на право постійного володіння землею від 27.10.1993 був виданий після скасування законодавством з 13.03.1992 права постійного володіння землею та втрати чинності форми Державного акту на право постійного володіння землею;
- доводи відповідача щодо порушення з боку позивача принципів правової визначеності та легітимних очікувань, належного урядування є надуманими та необґрунтованими;
- позивачем обраний ефективний спосіб захисту порушеного права;
- суд першої інстанції не приймав рішення про права, свободи та інтереси осіб, які, за доводами відповідача, мали бути залучені до участі у справі в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору, тому безпідставними є твердження апелянта про порушення судом норм процесуального права в цій частині;
- суд першої інстанції правильно врахував при вирішенні спору правову позицію Великої Палати Верховного Суду, яка викладена в постанові від 12.12.2018 у справі №2-3007/11; висновки, викладені в постановах Верховного суду від 11.09.2019 у справі №487/10132/14-ц та в постанові від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17, не підлягають застосуванню у даній справі.
Нікопольською міською радою до Центрального апеляційного господарського суду подані письмові пояснення на апеляційну скаргу, в яких третя особа-2 просить апеляційну скаргу задовольнити, виходячи з наступного:
- позивачем не доведено наявності підстав відповідно до ст. 143 Земельного кодексу України для припинення права користування земельною ділянкою відповідачем;
- Державні акти на право користування (володіння) землею, видані в період дії постанови ВРУ № 2201 (з 23.06.1992 по 08.01.2004), є чинними правовстановлюючими документами, що підтверджують відповідні права на земельні ділянки;
- позивачем порушений принцип правової певності, який забезпечується необхідністю охорони і захисту легітимних очікувань;
- позовні вимоги про скасування Державного акту на право постійного володіння землею від 27.10.1993 не є ефективним та належним способом захисту порушеного права;
- на вимогу про визнання недійсним Державного акту поширюється позовна давність.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 31.01.2023 у справі № 904/9070/21 (Орєшкіна Е.В. - головуючий суддя, судді - Іванов О.Г., Кощеєв І.М.) рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.06.2022р. у справі № 904/9070/21 скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04.04.2023 у справі № 904/9070/21 касаційну скаргу Червоногригорівської селищної ради задоволено частково, постанову Центрального апеляційного господарського суду від 31.01.2023 у справі № 904/9070/21 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Центрального апеляційного господарського суду для розгляду справи № 904/9070/21 визначено колегію суддів у складі головуючого судді: Чередка А.Є. (доповідач) суддів - Кузнецова В.О., Мороза В.Ф.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 27.04.2023р., вказаним складом суду, справу № 904/9070/21 щодо перегляду рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.06.2022р. за апеляційною скаргою Виконавчого комітету Нікопольської міської ради прийнято до свого провадження, розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 13.06.2023р.
На підставі розпорядження керівника апарату суду у зв'язку із відставкою судді Кузнецова В.О. протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.06.2023р. для розгляду апеляційної скарги визначено колегію суддів у складі головуючого судді - Чередка А.Є., суддів - Коваль Л.А., Мороза В.Ф.
Під час нового апеляційного перегляду справи Нікопольською міською радою та Виконавчим комітетом Нікопольської міської ради подані додаткові письмові пояснення по справі, у яких вони вказують про: подання ними по справі доказів більш вірогідних, ніж подав позивач; передачу відповідачу в користування земельної ділянки повноважним у той час органом; передачу спірної земельної ділянки відповідачу згідно з Державним актом на право постійного володіння землею від 27.10.1993 саме у постійне користування, що офіційно визнано державою; порушення судом принципів «правової певності», «легітимних очікувань», «належного урядування», «недопущення адміністративного свавілля»; чинність рішення сільської ради про передачу відповідачу спірної земельної ділянки; необхідність застосування позовної давності до вимоги про визнання недійсним державного акту на землю та її пред'явлення лише відповідачу; відсутність порушення прав позивача; погодження позивачем обмеження його прав внаслідок передачі спірної земельної ділянки відповідачу; відповідність форми Державного акту на право постійного володіння землею від 27.10.1993 чинному у той час законодавству; наявність у відповідача реального та фактичного права на спірну земельну ділянку; передачу відповідачем у 2023р. спірної земельної ділянки в оренду іншим особам.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 13.06.2023р. клопотання Виконавчого комітету Нікопольської міської ради та Нікопольської міської ради про відкладення розгляду справи задоволено, розгляд апеляційної скарги відкладено в судове засідання на 11.07.2023р.
В судовому засіданні по справі оголошувались перерви з 11.07.2023р. по 01.08.2023р. та з 01.08.2023р. по 12.09.2023р.
У судовому засіданні по справі представники відповідача та третьої особи-2 підтримали доводи апеляційної скарги у повному обсягу та просили її задовольнити.
Також, Нікопольською міською радою разом з поясненнями від 08.06.2023 та 04.07.2023 подані до апеляційного суду додаткові докази по справі, які стосуються використання та розпорядження спірною земельною ділянкою, строк на подання яких третя особа-2 просить поновити, а 31.07.2023р. подано заяву про залучення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору та додаткових доказів, строк подання яких третя особа-2 також просить поновити.
Представник позивача у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечив, вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, прийнятим з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а апеляційну скаргу відповідача безпідставною, у зв'язку з чим просив залишити оскаржуване рішення без змін.
Також, представник позивача заперечив проти поновлення строку та прийняття до розгляду додатково поданих третьою особою-2 доказів та залучення до участі у справі третіх осіб.
Виходячи з приписів ст.ст. 50, 51, 76, 77, ч. 3 ст. 269 ГПК України апеляційним судом в судовому засіданні 12.09.2023 відмовлено Нікопольській міській раді у задоволенні клопотань про прийняття до розгляду додаткових доказів та залученні до участі у справі третіх осіб, про що постановлено усну ухвалу.
Інші учасники справи не скористалися своїм правом участі в судовому засіданні, не забезпечили явку представників, про час та місце проведення судового засідання були повідомлені апеляційним судом належним чином, що підтверджується відповідними матеріалами справи.
Враховуючи вищенаведене, а також те, що апеляційним судом не визнавалася явка представників учасників справі в судове засідання обов'язковою, а неявка представників інших учасників справи не перешкоджає апеляційному перегляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу по суті у відсутності представників інших учасників справи.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи-2, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, Придніпровською сільською радою народних депутатів Нікопольського району Дніпропетровської області від 30.09.1993 прийнято рішення № 74-ХХІ "Про подання виконкому Нікопольської міської ради народних депутатів", відповідно до якого вирішено надати Нікопольському міськвиконкому 187 га землі за рахунок земель запасу сільради під садові та городні ділянки; при умові надання сільвиконкому фінансової допомоги в сумі 160 млн. крб. для вирішення питань соціального розвитку села передати цю ділянку в адміністративну межу м. Нікополя; відведення землі провести згідно чинного законодавства.
Виконавчий комітет Нікопольської міської ради прийняв рішення № 493 від 08.10.1993, за яким, зокрема, виділено за відведення землі Придніпровській сільській раді 160 млн. крб. для розвитку села за відвід місту 187 га землі.
Відповідно до платіжного доручення № 361 від 19.10.1993 Нікопольський міськфінвідділ перерахував Придніпровській сільській раді 160 000 000,00 крб.
Нікопольською райдержадміністрацією Нікопольському міськвиконкому Дніпропетровської області 27.10.1993 видано Державний акт на право постійного володіння землею, в якому вказано, що землеволодільцю надається у постійне володіння 181,22 гектарів землі в межах згідно з планом землекористування; 3,70 га - сторонні землекористувачі; всього в плані 184,92 га; землю видано у постійне володіння для розміщення садових та городніх ділянок із включенням в межі міста Нікополь відповідно до рішення Придніпровської сільської ради народних депутатів від 30.09.1993 № 74. Цей Державний акт складено у двох примірниках, з яких перший видано землеволодільцю, другий зберігається у Нікопольській районній державній адміністрації. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного володіння землею за № 12/215.
Наказом Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 17.01.2020 № 4-851/15-20-СГ передано Червоногригорівській селищній об'єднаній територіальній громаді (Червоногригорівській селищній раді) Нікопольського району Дніпропетровської області у комунальну власність за актом приймання-передачі земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 1 499,7624 га на території Червоногригорівської селищної об'єднаної територіальної громади Нікопольського району Дніпропетровської області за межами населеного пункту згідно з додатком до акта приймання-передачі. На використання земельних ділянок встановлено обмеження та право власності обтяжено правами інших осіб згідно з додатком до акта приймання-передачі. Право власності на земельні ділянки, зазначені в додатку до акта приймання-передачі, виникає з моменту державної реєстрації цього права та оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
17.01.2020 актом приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної власності у комунальну власність Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 17.01.2020 №4-851/15-20-СГ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" передало із державної власності, а Червоногригорівська селищна об'єднана територіальна громада (Червоногригорівська селищна рада) Нікопольського району Дніпропетровської області прийняла у комунальну власність Червоногригорівської селищної об'єднаної територіальної громади земельні ділянки загальною площею 1 499,7624 га згідно з додатком. Цей акт разом із вищевказаним наказом є підставою для державної реєстрації права на вказані у додатку земельні ділянки комунальної власності Червоногригорівської селищної об'єднаної територіальної громади Нікопольського району Дніпропетровської області.
У додатку до акту від 17.01.2020 під № 128 значиться земельна ділянка з кадастровим номером 1222986000:01:027:0016, місце розташування земельної ділянки Червоногригорівська селищна рада, площа 176,4506 га, відомості про обтяження речових прав на земельну ділянку: Виконком Нікопольської міськради, Державний акт на право постійного володіння землею серія Б/Н від 27.10.1993, відомості про обтяження у використанні земельної ділянки відсутні.
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (індексний номер витягу 195505703) від 02.01.2020 проведена державна реєстрація іншого речового права на земельну ділянку кадастровий номер 1222986000:01:027:0016 площею 176, 4506 га, номер запису 34952707; дата, час державної реєстрації 24.12.2019; підстава виникнення іншого речового права: Державний акт на право постійного володіння землею, серія, номер: б/н, виданий 27.10.1993, видавник Нікопольська районна державна адміністрація; підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 50558381 від 02.01.2020; вид іншого речового права: право постійного користування земельною ділянкою; відомості про суб'єкта іншого речового права: правокористувач: Виконавчий комітет Нікопольської міської Ради; власник: Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області.
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (індексний номер витягу 197752646) від 27.01.2020 проведена державна реєстрація права власності на земельну ділянку кадастровий номер 1222986000:01:027:0016 площею 176, 4506 га, номер запису 35198418; дата, час державної реєстрації 23.01.2020; підстава виникнення права власності: наказ, серія та номер: 4-851/15-20-СГ, виданий 17.01.2020, видавник: Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області; рішення, серія та номер: 1161-25/VII, виданий 20.12.2019, видавник: Червоногригорівська селищна рада Нікопольського району Дніпропетровської області; акт приймання - передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної власності у комунальну власність, серія на номер: б/н, виданий 17.01.2020, видавник: Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, Червоногригорівська селищна об'єднана територіальна громада; форма власності: комунальна; розмір часток: 1/1; власник: Територіальна громада с. Придніпровське в особі Червоногригорівської селищної ради.
Рішенням виконавчого комітету Нікопольської міської ради № 859 від 22.09.2021 визначено Комунальне підприємство "Міське паркове господарство" балансоутримувачем земельної ділянки за кадастровим номером 1222986000:01:027:0016, площею 176,4506 га.
Представниками позивача 12.11.2021 проведено обстеження земельної ділянки за кадастровим номером 1222986000:01:027:0016, площею 176,4506 га та складено акт обстеження земельної ділянки комунальної власності Червоногригорівської селищної ради, яким встановлено, що земельна ділянка кадастровий номер 1222986000:01:027:0016, площею 176,4506 га розташована в південній частині адміністративних меж Червоногригорівської об'єднаної територіальної громади, вільна від забудови, знаходиться в занедбаному стані (засіяна карантинними рослинами) та має ознаки тривалого невикористання за призначенням; на момент обстеження на земельній ділянці не виявлено садових або городніх ділянок.
15.11.2021 Червоногригорівською селищної радою Нікопольського району Дніпропетровської області прийнято розпорядження № 187 "Про затвердження акту обстеження земельної ділянки комунальної власності Червоногригорівської селищної ради площею 176,4506 га".
З метою здійснення контролю за додержанням земельного законодавства та обстеження земельної ділянки, а також враховуючи рішення виконавчого комітету Нікопольської міської ради № 1120 від 30.12.2020, 15.12.2021 робоча група відповідача вийшла на місцевість та обстежила земельну ділянку кадастровий номер 1222986000:01:027:0016, за результатами чого склала акт обстеження земельної ділянки в місті Нікополі, відповідно до якого земельна ділянка знаходиться у північно-східній частині території міста Нікополь, вільна від забудов, має рівний рельєф, різноманітну рослинність, подекуди невеличкі поодинокі дерева та кущі; із західної сторони земельна ділянка оброблена в городницьких садових цілях: земля переорана з метою фактичного використання за цільовим призначенням; за результатами обстеження фактів або ознак використання земельної ділянки не за цільовим призначенням не виявлено.
13.05.2022 Виконавчий комітет Нікопольської міської ради прийняв рішення № 312 "Про укладення договору оренди землі, кадастровий номер 1222986000:01:027:0016, площею 176,4506 га з ТОВ "Лукіївка-Агро, на підставі якого 23.05.2022 Виконавчий комітет Нікопольської міської ради уклав з ТОВ "Лукіївка-Агро" договір оренди землі щодо земельної ділянки кадастровий номер 1222986000:01:027:0016 строком на 12 місяців.
Посилаючись на те, що право постійного володіння землею, до якого входить земельна ділянка кадастровий номер 1222986000:01:027:0016, площею 176,4506 га, відповідачу рішенням Придніпровської сільської ради народних депутатів Нікопольського району Дніпропетровської області від 30.09.1993 №74 не надавалось та таке право у відповідача не виникло, як і зареєстроване за ним право постійного користування, позивач, як власник земельної ділянки, кадастровий номер 1222986000:01:027:0016, площею 176,4506 га звернувся з даним позовом до суду, зазначаючи, що через існування Державного акту від 27.10.1993 та його державної реєстрації не може реалізувати свої права щодо користування та розпорядження земельною ділянкою, що і є причиною виникнення спору.
Задовольняючи позовні вимоги позивача місцевий господарський суд виходив з того, що в рішенні Придніпровської сільської Ради № 74 від 30.09.1993 не визначено правокористувння землею відповідачем, а Державний акт на право постійного володіння землею від 27.10.1993 виданий з порушенням чинного законодавства, тому у відповідача не виникло право користування спірною земельною ділянкою, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.
Так, відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно з ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі, тощо.
Частиною 1,2 ст. 152 ЗК України передбачено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.
Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Земельні відносини регулюються Земельним Кодексом України від 18.12.1990.
Відповідно до цільового призначення всі землі України поділяються на: 1) землі сільськогосподарського призначення; 2) землі населених пунктів (міст, селищ міського типу і сільських населених пунктів); 3) землі промисловості, транспорту, зв'язку, оборони та іншого призначення; 4) землі природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення; 5) землі лісового фонду; 6) землі водного фонду; 7) землі запасу.
Віднесення земель до категорій провадиться відповідно до їх цільового призначення.
Переведення земель з однієї категорії до іншої здійснюється у разі зміни цільового призначення цих земель.
Віднесення земель до відповідних категорій і переведення їх з однієї категорії до іншої провадиться органами, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання їх у користування, а в інших випадках - органами, які затверджують проекти землеустрою і приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного, оздоровчого, історико-культурного та іншого призначення (ст. 2 ЗК України в редакції чинній на момент прийняття рішення від 30.09.1993).
Власність на землю в Україні має такі форми: державну, колективну, приватну. Усі форми власності є рівноправними.
Розпоряджаються землею Ради народних депутатів, які в межах своєї компетенції передають землі у власність або надають у користування та вилучають їх.
Повноваження щодо передачі, надання та вилучення земельних ділянок місцеві Ради народних депутатів можуть передавати відповідно органам державної виконавчої влади або виконавчим органам місцевого самоврядування (ст. 3 ЗК України в редакції чинній на момент прийняття рішення від 30.09.1993).
Відповідно до ст. 9 ЗК України (в редакції чинній на момент прийняття рішення від 30.09.1993) до відання сільських, селищних і міських районного підпорядкування Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території належить: 1) передача земельних ділянок у власність, надання їх у користування, в тому числі на умовах оренди, у порядку, встановленому статтями 17 і 19 цього Кодексу; 2) реєстрація права власності, права користування землею і договорів на оренду землі; 3) вилучення (викуп) земель відповідно до статті 31 цього Кодексу; 4) справляння плати за землю; 5) ведення земельно-кадастрової документації; 6) погодження проектів землеустрою; 7) здійснення державного контролю за використанням і охороною земель, додержанням земельного законодавства; 8) сприяння створенню екологічно чистого середовища і поліпшенню природних ландшафтів; 9) припинення права власності або користування земельною ділянкою чи її частиною; 10) видача висновків про надання або вилучення земельних ділянок, яке провадиться вищестоящою Радою народних депутатів.11) погодження будівництва жилих, виробничих, культурно-побутових та інших будівель і споруд на земельних ділянках, що перебувають у власності або користуванні; 12) вирішення земельних спорів у межах своєї компетенції; 13) вирішення інших питань у галузі земельних відносин у межах своєї компетенції.
Згідно з ч. 1 ст. 19 ЗК України (в редакції чинній на момент прийняття рішення від 30.09.1993) сільські, селищні Ради народних депутатів надають земельні ділянки у користування для всіх потреб із земель сіл, селищ, а також за їх межами для будівництва шкіл, лікарень, підприємств торгівлі та інших об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням населення (сфера послуг), сільськогосподарського використання, ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства, індивідуального житлового, дачного і гаражного будівництва, індивідуального і колективного садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби, традиційних народних промислів.
Відповідно до ст. 7 ЗК України (в редакції чинній на момент прийняття рішення від 30.09.1993) користування землею може бути постійним або тимчасовим.
Постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку.
У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності: громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства;сільськогосподарським підприємствам і організаціям; громадським об'єднанням; релігійним організаціям; промисловим, транспортним та іншим несільськогосподарським підприємствам, установам і організаціям; організаціям, зазначеним у статті 70 цього Кодексу для потреб оборони; для ведення лісового господарства спеціалізованим підприємствам; житловим, житлово-будівельним, гаражно-будівельним і дачно-будівельним кооперативам; спільним підприємствам, міжнародним об'єднанням і організаціям з участю українських, іноземних юридичних і фізичних осіб, підприємствам, що повністю належать іноземним інвесторам.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 57 ЗК України (в редакції чинній на момент прийняття рішення від 30.09.1993) для ведення колективного садівництва кооперативам громадян за рішенням сільської, селищної, міської, районної Ради народних депутатів передаються у власність земельні ділянки, розмір яких не повинен перевищувати 0,12 гектара на одного члена кооперативу.
Земельні ділянки для колективного садівництва складаються із земель загального користування, що перебувають у колективній власності кооперативу, та із земель, що перебувають у приватній власності членів кооперативу.
Кооперативам громадян за рішенням сільської, селищної, міської Ради народних депутатів надаються у користування земельні ділянки для колективного городництва (ч. 1 ст. 59 ЗК України (в редакції чинній на момент прийняття рішення від 30.09.1993).
Право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.
Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється (ст. 22 ЗК України в редакції чинній на момент прийняття рішення від 30.09.1993).
Відповідно до абз. 1, 3 ст. 23 ЗК України (в редакції чинній на момент прийняття рішення від 30.09.1993) право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Форми державних актів затверджуються Верховною Радою України.
Пунктом 1.1. Інструкції "Про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди)" (далі Інструкція №28), затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 15 квітня 1993 року № 28, (в редакції чинній на момент видачі акту), передбачено, що право постійного користування землею посвідчується державними актами на право постійного користування землею, форми яких затверджені Верховною Радою України.
Державні акти на право колективної власності на землю, право приватної власності на землю, право постійного користування землею видаються і реєструються тією сільською, селищною, міською, районною Радою народних депутатів, яка прийняла рішення про передачу земельної ділянки у власність або надання її у постійне користування (п. 3.1 Інструкції №28).
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Статтею 96 ЗК України передбачено, що землекористувачі зобов'язані: а) забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та за свій рахунок приводити її у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком випадків незаконної зміни рельєфу не власником такої земельної ділянки; б) додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля; в) своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату; г) не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; ґ) підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі; д) своєчасно надавати відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування дані про стан і використання земель та інших природних ресурсів у порядку, встановленому законом; е) дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов'язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон; є) зберігати геодезичні знаки, протиерозійні споруди, мережі зрошувальних і осушувальних систем; ж) не допускати випалювання сухої рослинності або її залишків з порушенням порядку, встановленого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища; з) обкошувати (з прибиранням скошеного) та оборювати земельні ділянки, прилеглі до торфовищ, полезахисних лісових смуг, луків, пасовищ, ділянок із степовою, водно-болотною та іншою природною рослинністю, у смугах відведення автомобільних доріг і залізниць. Законом можуть бути встановлені інші обов'язки землекористувачів.
Відповідно до ст. 141 ЗК України підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини; ж) передача приватному партнеру, концесіонеру нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці, що перебуває в користуванні державного або комунального підприємства та є об'єктом державно-приватного партнерства або об'єктом концесії.
Згідно зі ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 78, 79 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно зі ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Матеріалами справи підтверджується та не спростовано відповідачем, що спірна земельна ділянка площею 181,22 га згідно з даними Державного земельного кадастру знаходиться в адміністративно-територіальних межах Червоногригорівської селищної ради.
30.09.1993 Придніпровською сільською Радою народних депутатів Нікопольського району Дніпропетровської області прийнято рішення № 74-ХХІ "Про подання виконкому Нікопольської міської Ради народних депутатів", відповідно до якого вирішено надати Нікопольському міськвиконкому 187 га землі за рахунок земель запасу сільради під садові та городні ділянки. При умові надання сільвиконкому фінансової допомоги в сумі 160 млн. крб. для вирішення питань соціального розвитку села, передати цю ділянку в адміністративну межу м. Нікополя. Відведення землі провести згідно чинного законодавства.
Втім, як вірно вказано судом першої інстанції, у наведеному рішенні не вказано в яке правокористування передається земельна ділянка (у власність, користування, оренду).
Нікопольською райдержадміністрацією Нікопольському міськвиконкому Дніпропетровської області 27.10.1993 видано Державний акт на право постійного володіння землею, в якому вказано, що землеволодільцю надається у постійне володіння 181,22 гектарів землі в межах згідно з планом землекористування. 3,70 га - сторонні землекористувачі. Всього в плані 184,92 га. Землю видано у постійне володіння для розміщення садових та городніх ділянок із включенням в межі міста Нікополь відповідно до рішення Придніпровської сільської ради народних депутатів від 30.09.1993 № 74. Цей державний акт складено у двох примірниках, з яких перший видано землеволодільцю, другий зберігається у Нікопольській районній державній адміністрації. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного володіння землею за № 12/215.
Окрім рішення Придніпровської сільської ради народних депутатів Нікопольського району Дніпропетровської області № 74 від 30.09.1993, яке передбачало проведення відводу землі згідно чинного законодавства, інших рішень щодо розпорядження цією земельною ділянкою, а також подальшої видачі документів, що посвідчують право на спірну земельну ділянку, Придніпровською сільською радою народних депутатів не приймалося.
Також до матеріалів справи не надано документації, яка б розроблялася землевпорядною організацією щодо встановлення меж спірної земельної ділянки в натурі (на місцевості), як це передбачено законодавством України на момент винесення рішення та видачі державного акту.
Крім цього, існує різниця в площі земельних ділянок, зазначених у пункті 1 рішення Придніпровської сільської ради народних депутатів Нікопольського району Дніпропетровської області № 74 від 30.09.1993, за якого вирішено надати Нікопольському міськвиконкому 187 га землі за рахунок землі запасу сільради під садові та огородні ділянки, та в Державному акті на право постійного володіння землею від 27.10.1993, у якому зазначено 181,22 га.
З 13.03.1992 внесено зміни до ЗК Української РСР відповідно до яких, скасовано право постійного володіння землею, у зв'язку з чим втратила чинність форма Державного акту на право постійного володіння землею, однак, 27.10.1993, всупереч наведеним обставинам видано Державний акт на право постійного володіння землею площею 181,22 гектарів, який за даними, зазначеними в акті, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного володіння землею за № 12/215, копію якої також не надано сторонами до матеріалів справи.
Як вірно зазначено судом першої інстанції, Державний акт на право постійного землекористування лише фіксує факт наявності відповідного права, але не є правочином, на підставі якого це право виникає, змінюється чи припиняється.
Крім того, відповідно до рішення Придніпровської сільської Ради народних депутатів Нікопольського району Дніпропетровської області від 30.09.1993 № 74 земельну ділянку виділено під садові та городні ділянки, ця ж інформація зазначена в державному акті на право постійного володіння землею. Однак, чинним законодавством, відповідач не наділений повноваженнями самостійно проводити господарську діяльність на землі з метою садівництва чи городництва. Доказів передачі земельних ділянок для садівництва чи городництва громадянам - мешканцям Нікопольської громади, відповідач не надав.
Не надано суду і доказів включення у встановленому чинним законодавством порядку спірної земельної ділянки в адміністративну межу м. Нікополя.
Щодо перерахування відповідачем у 1993 році Придніпровській сільській Раді 160 000 000,00 крб., то у призначенні платежу зазначено: "За отвод земли под строительство согласно решения горисполкома № 493 от 08.10.93г.", хоча за рішенням Придніпровської сільської Ради земельну ділянку виділено під садові та городні ділянки, а не для будівництва.
Також, на момент прийняття рішення Придніпровською сільською Радою народних депутатів Нікопольського району Дніпропетровської області № 74 від 30.09.1993 чинним законодавством не передбачалося платного відчуження землі або надання її в постійне користування на платній основі одним органом місцевого самоврядування іншому, тобто обставини перерахування відповідачем вищенаведених коштів не впливають на виникнення в нього права землекористування спірною земельною ділянкою.
Не надано суду доказів, на підставі яких Нікопольська РДА видала Державний акт на право постійного володіння землею від 27.10.1993 Нікопольському міськвиконкому. Будь яких повноважень Нікопольській РДА на видачу Державного акта на право постійного володіння землею Придніпровська сільська Рада не надавала, не наділена була такими правами райдержадміністрація і чинним законодавством.
Документального підтвердження того, що відповідачеві видано Державний акт на право постійного володіння землею замість Державного акту на право постійного користування землею по вині органів Держкомзему чи Придніпровської сільської Ради Відповідач до матеріалів справи не надав.
За наведених обставин, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що матеріалами справи не підтверджується розпорядження Придніпровською сільською Радою у 1993р. спірною земельної ділянкою, шляхом її передачі в постійне користування Виконавчому комітету Нікопольської міської ради у відповідності до вимог чинного у той час законодавства, а відтак і виникнення в останнього цього права.
При цьому, колегія суддів відхиляє доводи відповідача та третьої особи-2 щодо припинення права землекористування відповідача, внаслідок задоволення позову, у спосіб не передбачений ст.ст. 141, 143 Земельного кодексу України, адже у даному випадку, судом такі вимоги не розглядалися, втім встановлені обставини відсутності виникнення у відповідача цього права через порушення вимог чинного законодавства при виділенні спірної земельної ділянки.
Обгрунтованим є оскаржуване рішення і в частині визнання недійсним Державного акту на право постійного володіння землею площею 181,22 гектарів, виданого Нікопольською районною державною адміністрацією Нікопольському міськвиконкому Дніпропетровської області, без номеру від 27.10.1993, який згідно даних, зазначених в акті, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного володіння землею за № 12/215, оскільки саме цей акт відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (індексний номер витягу 195505703) був підставою для проведення державної реєстрації речового права, а саме права постійного користування відповідачем спірною земельною ділянкою, що перешкоджає позивачеві у реалізації його права власності на цю земельну ділянку.
Як вже вище зазначалось, державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. У спорах, пов'язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки. Визнання недійсними державних актів на право власності вважається законним, належним та окремим способом поновлення порушених прав у судовому порядку.
Така ж правова позиція викладена у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11.
Відповідно вірно задоволена судом і позовна вимога позивача про скасування запису про інше речове право: 34952707; дата, час державної реєстрації 24.12.2019 16:04:12, підстава виникнення іншого речового права Державний акт на право постійного володіння землею, серія, номер: б/н, видавник Нікопольська районна державна адміністрація, підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 50558381 від 02.01.2020, вид іншого речового права: право постійного користування земельною ділянкою, відомості про суб'єкта іншого речового права: право користувача: Виконавчий комітет Нікопольської міської ради, код ЄДРПОУ: 04052198, адже вимога про скасування запису про інше речове право на спірну земельну ділянку за відповідачем є похідною від перших двох вимог.
До того-ж, згідно зі спірним Державним актом, його видано на право постійного володіння землею, однак в реєстр внесено запис про право відповідача постійного користування земельною ділянкою.
За таких обставин судова колегія висновує, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги заявлені правомірно та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо доводів відповідача та третьої особи-2 про відсутність порушення прав позивача, обрання ним неналежного та неефективного способу захисту свого порушеного права, то вони спростовуються змістом постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04.04.2023 у справі № 904/9070/21, якою постанову Центрального апеляційного господарського суду від 31.01.2023 у справі № 904/9070/21 скасовано, справу направлено на новий розгляд по суті спору до суду апеляційної інстанції.
Відхиляє колегія суддів і доводи апелянта про пред'явлення даного позову позивачем з пропуском позовної давності, адже відповідачем в суді першої інстанції про застосування позовної давності не заявлялося, що виходячи з приписів ч. 3 ст. 267 ЦК України виключає її застосування апеляційним судом.
Крім цього, апеляційний суд вважає безпідставними посилання відповідача та третьої особи-2 на норми Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини щодо її застосування, оскільки висновки цього суду направлені на встановлення порушень Ковенції і захист прав людини (у виключних випадках - юридичної особи), а не органу місцевого самоврядування, до того-ж у спорі з іншим органом місцевого самоврядування.
З огляду на предмет та обставини даної справи, зміст ст.ст. 50, 51 ГПК України, не вбачає апеляційний суд і порушень судом першої інстанції норм процесуального права, внаслідок відмови у задоволенні клопотання відповідача про залучення до участі у справі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору - ТОВ "Лукіївка - Агро".
Щодо інших доводів апелянта, судова колегія апеляційного суду зазначає, що у відповідності до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 по справі № 909/636/16, у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, апеляційний суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N303-A, п. 29).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.
Враховуючи наведені вище правові позиції Верховного Суду та практику Європейського суду з прав людини, судова колегія вважає, що сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права, та які необхідні для вирішення питання щодо обгрунтованості та правомірності ухваленого судом першої інстанції рішення у даній справі.
З урахуванням усього вищенаведеного, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції, оскаржуване рішення відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, тому підстави, передбачені ст. 277 ГПК України, для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду Дніпропетровської області у даній справі від 15.06.2022р. відсутні.
Згідно з ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті апелянтом судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 10 215,00 грн. слід покласти на останнього.
З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Нікопольської міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.06.2022р. у справі № 904/9070/21 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.06.2022р. у справі № 904/9070/21 - залишити без змін.
Судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, покласти на Виконавчий комітет Нікопольської міської ради.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повна постанова складена та підписана 20.09.2023 року.
Головуючий суддя А.Є. Чередко
Суддя В.Ф. Мороз
Суддя Л.А. Коваль