ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.09.2023 м. Дніпро Справа № 904/1499/23
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Паруснікова Ю.Б. (доповідач),
суддів: Верхогляд Т.А., Іванова О.Г.
секретар судового засідання Саланжій Т.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду апеляційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 17.07.2023 по справі № 904/1499/23 (суддя Бєлік В.Г.), повний текст ухвали складено 17.07.2023
за позовом Криворізької центральної окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі позивача - Криворізької міської ради, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область
до відповідача-1: Департаменту розвитку інфраструктури міста виконкому Криворізької міської ради, м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області
до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство безпеки «Камрат», м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області
про визнання недійсним рішення уповноваженої особи, визнання недійсним договору № 8-Т від 13.01.2023 та стягнення грошових коштів, -
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог і ухвали суду першої інстанції.
Керівник Криворізької центральної окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Криворізької міської ради (позивач) звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Департаменту розвитку інфраструктури міста виконкому Криворізької міської ради (відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство безпеки «Камрат» (відповідач-2), в якій просить суд:
- визнати недійсним рішення уповноваженої особи Департаменту розвитку інфраструктури міста виконкому Криворізької міської ради, яке оформлене протоколом № 38/3 від 06.01.2023 про визначення переможцем закупівлі ТОВ «Агентство безпеки «Камрат», намір укласти договір про закупівлю з переможцем закупівлі;
- визнати недійсним договір № 8-Т від 13.01.2023, укладений між Департаментом розвитку інфраструктури міста виконкому Криворізької міської ради (50101, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, пл. Молодіжна, буд. 1, ЄДРПОУ 03364234) та ТОВ «Агентство безпеки «Камрат» (50000, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Церковна, буд. 3 код ЄДРПОУ 40818531);
- стягнути з ТОВ «Агентство безпеки «Камрат» на користь Департаменту розвитку інфраструктури міста виконкому Криворізької міської ради кошти в сумі 1732620,00 грн;
- стягнути з Департаменту розвитку інфраструктури міста виконкому Криворізької міської ради кошти в сумі 1732620,00 грн, отримані від ТОВ «Агентство безпеки «Камрат» у дохід держави.
13.07.2023 від Криворізької центральної окружної прокуратури Дніпропетровської області до суду надійшла заява про забезпечення позову, у якій прокуратура просить накласти арешт на грошові кошти ТОВ «Агентство безпеки «Камрат» в межах суми позову 4528530,00 грн, які знаходяться в АТ «Укрсиббанк», номер рахунку НОМЕР_1 , а також на інших рахунках у банківських та інших фінансово-кредитних установах (окрім рахунку НОМЕР_2 в АТ «Укрсиббанк»).
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.07.2023 в задоволенні заяви Криворізької центральної окружної прокуратури Дніпропетровської області про забезпечення позову - відмовлено.
2. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури оскаржує її в апеляційному порядку до Центрального апеляційного господарського суду та просить скасувати оскаржувану ухвалу у справі та прийняти нове судове рішення, яким заяву Криворізької центральної окружної прокуратури про забезпечення позову задовольнити у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована невідповідністю судового рішення приписам ст. 236 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), оскільки постановлене з порушенням норм процесуального права, а саме: статей 136, 137, 236, 237 ГПК України при невідповідності викладених у ньому висновків та встановлених обставин справи.
Доводи апеляційної скарги зводяться до наступного:
- суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку, що перерахування коштів лише на користь пов'язаних осіб, може бути підставою для застосування заходів для забезпечення позову, оскільки активні дії відповідача щодо розпорядження отриманими за договором коштами, вказують на те, що у разі задоволення позову, за відсутності у власності боржника рухомого та нерухомого майна, можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду;
- судом не обґрунтовано прирівняно запропонований заявником спосіб забезпечення позову, враховуючи предмет та підставу позову, про який зазначив заявник, з частковим вирішенням спору по суті, оскільки накладення арешту на грошові кошти відповідача, в межах суми позову, не означає їх стягнення в дохід держави та не перешкоджає сторонам виконувати свої договірні зобов'язання, відповідно не вирішує спір по суті, а лише гарантує наявність достатньої кількості грошових коштів у відповідача у разі задоволення позову;
- суд безпідставно дійшов висновку, що перерахування відповідачем коштів на користь пов'язаних з ним осіб, не може бути підставою для застосування заходів для забезпечення позову, оскільки стрімке витрачання відповідачем наявних на його рахунках коштів, за умови відсутності у його власності рухомого та нерухомого майна, безумовно призведе до неможливості виконання судового рішення у разі задоволення позову;
- судом не надано належної уваги питанням дотримання уповноваженими особами вимог законодавства під час витрачання грошових коштів, які набувають особливої актуальності в умовах збройної агресії російської федерації, а тому внаслідок невжиття заходів до забезпечення позову буде неможливо виконати судове рішення, що призведе до неможливості поновлення прав територіальної громади міста у воєнний час.
3. Узагальнений виклад позиції відповідача по справі (відзив).
Не погодившись з доводами та вимогами апеляційної скарги відповідач-2 направив до апеляційного господарського суду відзив з вимогами залишити апеляційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури без задоволення, а ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 17.07.2023 по даній справі без змін.
Відповідач-2 спростовує доводи прокурора про недостатність охоронного персоналу наявними в матеріалах справи відомостями про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам за перший квартал 2023 року (помісячно), в яких міститься інформація про залучення достатньої кількості застрахованих осіб.
Щодо доводів прокурора про наявність фактичних обставин виведення ТОВ «АБ «Камрат» грошових коштів на рахунки пов'язаних з ним осіб, відповідач-2 просить суд звернути увагу на те, що прокурор зазначає про транзакції по банківським рахункам, вчинені до подання ним позовної заяви. При цьому, банківська виписка, на яку посилається прокурор, отримана останнім в рамках кримінального провадження № 42023042080000007 від 11.01.2023, яке триває.
З посиланням на приписи ч. 6 ст. 75 ГПК України відповідач-2 вважає, що докази отримані на стадії кримінального провадження не можуть бути допустимими у розумінні ст. 77 ГПК України.
Також, відповідач-2 посилається на відсутність долучених прокурором до матеріалів справи належних та допустимих доказів в підтвердження пов'язаності осіб, між якими здійснювався переказ коштів.
Крім того, відповідач-2 вважає правильним висновок місцевого господарського суду про те, що запропонований прокурором спосіб забезпечення позову, враховуючи предмет та підставу позову, має ознаки часткового вирішення спору по суті, оскільки фактично зводиться до застосування наслідків недійсності оспорюваного правочину.
Окремо відповідач-2 зазначає, що заходи, які прокурор просить вжити судом для забезпечення його позову та подальшого виконання рішення по справі, у разі задоволення позову, призведуть до повного блокування господарської діяльності та до збитків ТОВ «АБ «Камрат».
При поданні прокурором заяви про забезпечення позову повинні були визначатися пропозиції щодо зустрічного забезпечення. Проте прокурором таких пропозицій не визначено.
Також, на думку відповідача-2 не можуть бути прийнятими посилання прокурора на постанови Верховного Суду, як на такі, які мають аналогічний правовий висновок з огляду на нерелевантність справ зі спором у даній справі.
З урахуванням вищевикладеного відповідач-2 просить апеляційний господарський суд залишити апеляційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури без задоволення, а ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 17.07.2023 по справі № 904/1499/23 без змін.
4. Встановлені судом першої та апеляційної інстанцій обставини справи, а також визначені відповідно до них правовідносини.
Як зазначалося вище, керівник Криворізької центральної окружної прокуратури Дніпропетровської області (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Криворізької міської ради звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Департаменту розвитку інфраструктури міста виконкому Криворізької міської ради (далі - Департамент) та ТОВ «АБ «Камрат», в якій з урахуванням вимог про збільшення позовних вимог просить суд:
- визнати недійсним рішення уповноваженої особи Департаменту, яке оформлене протоколом № 38/3 від 06.01.2023 про визначення переможцем закупівлі ТОВ «АБ «Камрат»», намір укласти договір про закупівлю з переможцем закупівлі;
- визнати недійсним договір № 8-Т від 13.01.2023, укладений між Департаментом та ТОВ «АБ «Камрат»;
- стягнути з ТОВ «АБ «Камрат» на користь Департаменту кошти в сумі 4528530,00 грн;
- стягнути з Департаменту кошти в сумі 4528530,00 грн, отримані від ТОВ «АБ «Камрат» у дохід держави.
13.07.2023 від Прокурора до господарського суду надійшла заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача-2 - ТОВ «АБ «Камрат» в межах суми позову 4528530,00 грн, які знаходяться в АТ «Укрсиббанк», номер рахунку № НОМЕР_3 , а також інших рахунках у банківських та інших фінансово-кредитних установах (окрім рахунку № НОМЕР_4 в АТ «Укрсиббанк», з якого здійснюється виплата заробітної плати).
Заява прокурора про забезпечення позову мотивована тим, що на веб-порталі Уповноваженого органу з питань публічних закупівель Департаментом оголошено про проведення процедури відкритих торгів з особливостями UA-2022-12-19-018975-a із закупівлі послуг з охорони кладовищ очікуваною вартістю 14177592,00 грн
Відповідно до плану закупівель зазначено, що джерелом її фінансування є місцевий бюджет.
Участь у зазначеній закупівлі брали: ТОВ «АБ «Камрат» та ТОВ «АБК-7».
Переможцем закупівлі, згідно з рішенням уповноваженої особи, оформленим протоколом № 38/3 від 06.01.2023 визначено ТОВ «АБ «Камрат», з яким Департамент уклав Договір № 8-Т від 13.01.2023, строком дії до 31.12.2023 на загальну суму 13531320,00 грн без ПДВ.
Згідно з п. 1.1. Договору ТОВ «АБ «Камрат» зобов'язується надати Департаменту послуги з благоустрою населених пунктів: охорона кладовищ відповідно до калькуляції з розрахунком договірної ціни та калькуляції вартості однієї людино-години (Додаток 1, 2) та згідно переліку об'єктів (Додаток 3), що є невід'ємними частинами даного Договору. Невід'ємним Додатком до Договору, згідно з Розділом 12 є Калькуляція з розрахунком договірної ціни (Додаток 1).
Додатковою угодою № 1 від 13.01.2023 змінено п. 5.1. Договору, а саме зменшено строк дії Договору - з 00.00 годин 13.01.2023 до 31.12.2023 та зменшено ціну Договору до 13118600,00 грн (з урахуванням зменшення строку надання послуг - з 13.01.2023).
Оплата послуг за вказаним Договором станом на 20.05.2023 здійснена на загальну суму 4528530,00 грн, що підтверджується відомостями офіційного єдиного веб-порталу використання публічних коштів http://spending.gov.ua/, що належить Міністерству фінансів України.
Проте, прокурором встановлено, що ТОВ «АБ «Камрат» здійснюються недобросовісні дії, які повністю нівелюють результати проведеної закупівлі, суперечать принципам публічних закупівель та загальним засадам цивільного законодавства.
Зокрема, прокурор зазначає, що ТОВ «АБ «Камрат» в складі тендерної пропозиції надало довідку про наявність в штаті працівників відповідної кваліфікації, які мають необхідні знання та досвід вих. № 25/1 від 20.12.2022, а також скановані трудові книжки працівників на 108 осіб, зокрема, 105 охоронників (за вимогами тендерної документації кількість персоналу охорони - не менше 104 осіб).
Проте, прокурором встановлено, що кількість персоналу охорони у відповідача-2 була значно меншою та суттєво не відповідала вимогам відповідача-1, як на момент визнання його переможцем, так і на момент підписання Договору від 13.01.2023.
Так, прокурор стверджує, що з заявлених відповідачем-2 - 105 охоронників, які начебто працювали у ТОВ «АБ «Камрат» на момент подання тендерної пропозиції - 22.12.2022, станом на момент визнання його переможцем - 06.01.2023 та підписання Договору - 13.01.2023, в Товаристві залишилося лише 48 охоронників, що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями наказів про звільнення та копіями трудових книжок. При цьому основну частину (85%) витрат відповідача-2, за калькуляцією Договірної ціни, становлять саме витрати на оплату праці 105 охоронників, яких не було в штаті ТОВ «АБ «Камрат» ні на момент визнання переможцем, ні на момент укладення Договору.
Таким чином, кількість охоронників, яка існувала у відповідача-2 в момент укладення Договору, в 2,2 рази була меншою, ніж передбачено калькуляцією з розрахунком Договірної ціни. Відповідно, відповідачем-2 отримано вдвічі більше коштів, а ніж мало бути отримано за наявну кількість охоронного персоналу, що, відповідно, покриває витрати на його «господарювання» ще на тривалий час.
Отже, відповідач-2 діяв без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися укладеним Договором, а вказані кошти фактично витрачає безпідставно, адже просто не мав більшої половини працівників, яким міг ці кошти заплатити.
Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, статутний капітал ТОВ «АБ «Камрат» становить всього 2000,00 грн.
Згідно з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за ТОВ «АБ «Камрат» не зареєстровано будь-якого нерухомого майна.
Крім того, на думку прокурора, достатньо обґрунтоване припущення, що кількість грошових коштів, які є у відповідача, можуть зникнути або суттєво зменшитися, підтверджується наступним.
Під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42023042080000007 встановлено, що ТОВ «АБ «Камрат» вчиняються дії, спрямовані на виведення отриманих від Департаменту грошових коштів на рахунки пов'язаних фізичних та юридичних осіб.
Згідно з випискою по банківському рахунку ТОВ «АБ «Камрат» (наявна інформація станом на 21.02.2023) про наступне:
12.01.2023 ТОВ «АБ «Камрат» сплачено: 40000,00 грн ОСОБА_1 , 20000,00 грн ОСОБА_2 , 25000,00 грн ОСОБА_3 з призначенням платежу «за послуги».
15.02.2023 (в день розгляду клопотання про арешт майна ТОВ «АБ «Камрат») 400000,00 грн переведено на рахунки ТОВ «Вімпелком».
21.02.2023 ще 200000,00 грн переведено на рахунки ТОВ «Вімпелком» з призначенням платежу «за послуги з охорони» за Договором № 01/02 від 31.01.2022.
Аналогічні виплати з призначенням «за послуги» наявні у виписках протягом усього 2022 року, а саме:
- ОСОБА_2 було сплачено: 80000 грн 18.04.2022; 40000 грн 01.07.22; 20000 грн 01.08.2022; 20000 грн 30.09.2022; 20000 грн 06.10.2022; 20000 грн 21.11.2022; 20000 грн 07.12.2022, всього: 220000 грн «за послуги» та 100190 грн 15.03.2022 в якості дивідендів;
- ОСОБА_1 сплачено: 10000 грн 23.03.2022; 40000 грн 18.04.2022; 30000 грн 22.04.2022; 25000 грн 11.05.2022; 30000 грн та 50000 грн 01.07.22; 25000 грн 08.08.2022; 15000 грн 31.08.2022; 15000 грн 30.09.2022; 25000 грн 30.09.2022; 15000 грн 06.10.2022; 25000 грн 06.10.2022; 15000 грн та 25000 грн 21.11.2022; 15000 грн та 25000 грн 07.12.2022, всього: 385000 грн «за послуги» та 100190 в якості дивідендів.
- ОСОБА_4 сплачено: 30855 грн 21.04.2022; 100190 грн 19.05.2022; 50490 грн 21.06.2022, всього 181535 грн в якості дивідендів.
- ОСОБА_3 25000 грн від 01.08.2022; 25000 грн від 31.08.2022; 25000 грн 30.09.2022; 25000 грн 06.10.2022; 25000 грн 21.11.2022; 25000 грн 07.12.2022, всього 150000 грн «за послуги».
- ТОВ «Вімпелком» сплачено: 230000 грн 04.02.2022; 300000 грн 05.07.2022; 320000 грн 01.08.2022; 140000 грн та 180000 грн 04.08.2022; 250000 грн 10.08.2022; 300000 грн 25.08.2022; 300000 грн 05.10.2022; 300000 грн 12.10.2022; 160000 грн 01.11.2022; 160000 грн 02.11.2022; 160000 грн та 160000 грн 29.11.2022, всього 2960000,00 грн «за послуги».
Основним видом діяльності ТОВ «Вімпелком» є 80.10 - Діяльність приватних охоронних служб, ТОВ зареєстровано в м. Харків.
Малоймовірно, що велику охоронну фірму - ТОВ «АБ «Камрат», яка згідно з зобов'язаннями на тендерах не залучає субпідрядників для надання послуг з охорони, мала охороняти інша охоронна фірма з м. Харків, якій перераховано близько 3 млн. грн у 2022 році і 600 тис. грн в січні-лютому 2023.
Окрім того, щомісячно відбувалися перерахування з призначенням «помилково сплачені кошти» між ТОВ «АБ «Камрат», ТОВ «ЦБ «Камрат», ТОВ «Фокс Секьюріті», ТОВ «АБК-7», ПП «Камрат».
При цьому, прокурор зауважує, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до 02.11.2022 були вказані власниками ТОВ «АБ «Камрат», а також є власниками ТОВ «ЦБ «Камрат», ОСОБА_3 є штатним працівником ТОВ, отримує заробітну плату. Діяльність ОСОБА_1 та ОСОБА_3 як ФОП припинена. Проте всі вказані особи продовжують надавати ТОВ «АБ «Камрат» якогось роду послуги (при чому «надавали» їх, будучи власниками цього ТОВ та отримуючи дивіденди від його діяльності).
Вищевказане на думку прокурора свідчить про те, що грошові кошти переводились з рахунків відповідача-2 на рахунки посадових осіб пов'язаних з ним осіб, які надали завідомо неправдиву інформацію при укладенні Договору, або інших пов'язаних осіб.
На думку прокурора, у зв'язку з тим, що бюджетні грошові кошти, які отримує ТОВ «АБ «Камрат», виводяться на рахунки пов'язаних осіб, а тому в подальшому, у випадку задоволення позову, стягнення грошових коштів з відповідача-2 буде значно ускладненим, оскільки грошові кошти, які є у відповідача-2 на момент пред'явлення позову, можуть зникнути, зменшитись за кількістю, а тому вжиття заходів забезпечення позову є адекватними та співмірними з заявленими прокурором вимогами. Такі заходи забезпечення позову не призведуть до завдання збитків ТОВ «АБ «Камрат» та Департаменту.
Разом з тим, прокурор зауважує на тому, що у випадку, якщо під час розгляду спору ТОВ «АБ «Камрат» доведе відповідність своїх витрат на оплату праці, з витратами зазначеними у калькуляції Договірної ціни (зокрема, що воно фактично сплачувало з моменту укладення Договору 13.01.2023 у розрахованому розмірі на рахунки 105 працівників, а також сплачує ЄСВ в обумовленому законодавством та калькуляцією розмірі), вказані заходи забезпечення позову можуть бути скасовані в порядку передбаченому ГПК України порядку.
За вказаних вище обставин, прокурор вважає, що тільки вжиття заходів до забезпечення позову має реально гарантувати ефективний захист порушених інтересів держави. Виконання ж в майбутньому судового рішення у справі за позовом прокурора, у разі задоволення позовних вимог в частині стягнення 4528530,00 грн, безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме відповідач-2 необхідну суму грошових коштів.
5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
Відмовляючи в задоволенні заяви прокурора про забезпечення позову, місцевий господарський суд виходив з того, що всупереч положенням діючого законодавства, яке регулює питання забезпечення позову, прокурором при поданні відповідної заяви не надано суду жодного доказу існування обставин, з якими закон пов'язує можливість вжиття заходів до забезпечення позову.
Зокрема, суд вказав на те, що прокурором не доведено належними та допустимими доказами, що невжиття заходів до забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду та про неможливість захисту прав, свобод та інтересів заявника без вжиття таких заходів.
У поданій до суду заяві про забезпечення позову заявником не зазначено, яким чином невжиття заходів забезпечення позову у цій справі унеможливить чи істотно ускладнить виконання рішення суду у разі задоволення позову, а також не зазначено, яким чином невжиття заявленого заходу забезпечення позову призведе до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав.
Господарський суд також зазначив, що запропонований заявником спосіб забезпечення позову, враховуючи предмет та підставу позову, про який зазначив заявник, має ознаки часткового вирішення спору по суті, оскільки фактично зводиться до застосування наслідків недійсності оспорюваного правочину.
Колегія суддів вважає передчасними та помилковими висновки місцевого господарського суду про відмову в задоволенні поданої прокурором заяви про забезпечення позову з огляду на наступне.
Згідно зі ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Частиною 1 ст. 137 ГПК України передбачено, що позов забезпечується, зокрема: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов'язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.
За змістом ст. 136 ГПК України у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між певним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову чи забезпечити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення. Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові кошти), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті.
Адекватність заходу для забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).
Суд зазначає, що виконання будь-якого судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод.
Європейським судом з прав людини у справі «Горнсбі проти Греції» (рішення від 19.03.1997) зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не можуть вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.
Таким чином, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого судового рішення, що повністю відповідає вимогам Європейського суду з прав людини.
Господарський суд повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого рішення.
Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18.
Водночас ч. 4 ст. 137 ГПК України передбачає, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Предметом заявленого прокурором позову по даній справі (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог), у тому числі, є вимога майнового характеру про стягнення з відповідача-2 грошових коштів у сумі 4528530,00 грн.
Оскільки виконання в майбутньому судового рішення у справі за позовом прокурора про стягнення 4528530,00 грн у разі задоволення позовних вимог безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме відповідач-2 необхідну суму грошових коштів, тому на думку колегії суддів, застосування заходу забезпечення позову, безпосередньо пов'язане із предметом позову (в частині майнових вимог).
Адекватність такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на грошові кошти відповідача-2 у межах майнової вимоги полягає у тому, що такі дії забезпечать реальне виконання судового рішення у разі задоволення позову.
Таким чином, колегія суддів ЦАГС вважає, що заходи забезпечення позову, які просить вжити прокурор по даній справі, відповідають вимогам процесуального законодавства щодо розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом майбутньої позовної вимоги, доведеності обставин щодо ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.
Колегія суддів ЦАГС акцентує увагу на тому, що можливість відповідача-2 у будь-який момент розпорядитися наявними на його рахунках грошовими коштами, є беззаперечною, а тому в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача.
За вказаних умов вимога про надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін (вказана правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22).
До того ж, за обставин звернення з позовом про стягнення грошових коштів саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить у суду позивач (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.10.2022 у справі № 905/446/22).
Як вже було встановлено судом в Розділі 4 цієї постанови, про що зазначалося вище, заява прокурора про забезпечення позову обґрунтована зокрема тим, що ТОВ «АБ «Камрат» неодноразово здійснювалися та здійснюються грошові перерахунки бюджетних грошових коштів, одержаних від Департаменту, на користь пов'язаних осіб (щонайменше 4147405,00 грн у 2022 році та 685000,00 грн у січні-лютому 2023 року), що свідчить про те, що бюджетні кошти, які отримує ТОВ «АБ «Камрат», виводяться на рахунки пов'язаних осіб та в подальшому, у випадку задоволення позову, стягнення грошових коштів з відповідача-2 буде значно ускладненим, оскільки можуть зникнути, зменшитись за кількістю.
З огляду на викладене колегія суддів ЦАГС відхиляє аргументи відповідача-2 про те, що прокурор не підтвердив жодним належним та допустимим доказом того, що дійсно існує суттєвий ризик невиконання ТОВ «АБ «Камрат» рішення суду про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позову, а також того, що відповідач-2 систематично вчиняє дії щодо виведення грошових коштів зі своїх рахунків на рахунки пов'язаних з ним фізичних та юридичних осіб.
Разом з тим, відповідач-2 в апеляційній скарзі не зазначає, яким чином накладення арешту на грошові кошти на відкритих ним рахунках у банківських та інших фінансово-кредитних установах у межах оспорюваної суми призведе до порушення його прав, не зазначає про наявність у нього на відкритих рахунках в банківських та інших фінансово-кредитних установах достатньої кількості грошових коштів, що може свідчити про можливість реального та фактичного виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог прокурора.
Натомість, стрімке витрачання відповідачем-2 наявних на його рахунках коштів, за умови відсутності у його власності рухомого та нерухомого майна, безумовно призведе до неможливості виконання судового рішення у разі задоволення позову.
Доводи відповідача-2 про неможливість використання прокурором в якості доказів, отриманої в рамках кримінального провадження № 42023042080000007 від 11.01.2023 банківської виписки, якою на думку прокурора, зафіксовані підозрілі транзакції з пов'язаними особами ТОВ «АБ «Камрат», оскільки розслідування по даному кримінальному провадженню триває, а вирок, який би мав преюдіційне значення для даної справи не винесено, підозру жодній особі у вчиненні кримінального правопорушення не оголошено, колегія суддів відхиляє, оскільки постановлений у кримінальній справі вирок суду не є єдиним та обов'язковим доказом вини. Питання, чи мало місце протиправне діяння та чи вчинене воно відповідною особою, як і спрямованість умислу особи, може також доводитися іншими наявними в матеріалах справи доказами в їх сукупності з урахуванням вимог, визначених процесуальним законодавством. Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постановах від 13.02.2018 у справі № 910/1421/16, від 15.02.2018 у справі № 911/1023/17, від 17.04.2018 у справі № 910/1424/16 та від 31.05.2018 у справі № 911/639/17.
У постанові Верховного Суду від 07.10.2020 по справі № 911/2574/18 зазначено, що ст. 228 ЦК України не містить припису щодо обов'язкового встановлення вини сторін (сторони) правочину на підставі вироку суду у кримінальній справі. Питання, чи мало місце протиправне діяння та чи вчинене воно відповідними особами, як і спрямованість умислу осіб, може доводитися іншими наявними в матеріалах справи доказами в їх сукупності з урахуванням вимог, визначених процесуальним законом.
Доводи відповідача-2 стосовно того, що у разі вжиття судом заходів забезпечення ТОВ «АБ «Камрат» понесе збитки, а його господарська діяльність фактично буде зупинена, оскільки останній не зможе виплачувати заробітну плату своїм працівникам, купувати одяг для охоронців та спец засоби, колегія суддів відхиляє, оскільки, як вже зазначалося вище, прокурор просить накласти арешт на грошові кошти відповідача-2, які знаходяться на рахунках в АТ «Укрсиббанк» та інших фінансово-кредитних установах, в межах заявлених позовних вимог, окрім рахунку з призначенням для виплати заробітної плати.
Крім того, з наявного в матеріалах справи листа директора ТОВ «АБ «Камрат» Горб К.С. № 1 від 06.01.2023, скерованого на адресу начальника Управління ліцензування МВС України (а. с. 78-80 т 1 матеріалів справи), відомості про наявність спеціальних засобів у ТОВ «АБ «Камрат» відсутні.
Згідно Довідки вих. № 25/7 від 20.12.2022 про наявність обладнання та матеріально-технічної бази (а. с. 73 т 1 матеріалів справи) ТОВ «АБ «Камрат» забезпечене у повному обсязі спецзасобами (гумові кийки, газові балончики, ліхтарі), а також спецодягом та спецвзуттям, що свідчить про безпідставність вищевказаних доводів відповідача-2.
Також, колегія суддів ЦАГС вважає помилковими твердження відповідача-2 про відповідність висновку місцевого господарського суду, яким начебто обґрунтовано прирівняно запропонований заявником спосіб забезпечення позову, враховуючи предмет та підставу позову, з частковим вирішенням спору по суті, оскільки накладення арешту на грошові кошти відповідача-2, в межах суми позову, не означає їх стягнення в дохід держави та не перешкоджає сторонам виконувати свої договірні зобов'язання, відповідно не вирішує спір по суті, а лише гарантує наявність достатньої кількості грошових коштів у відповідача з метою можливості подальшого виконання рішення суду, у разі задоволення позову прокурора.
Доводи відповідача-2 про те, що позивачем у заяві про забезпечення позову не було запропоновано зустрічного забезпечення позову, колегія суддів також відхиляє, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 141 ГПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Отже, Законом не встановлено обов'язку суду вимагати від особи, яка звертається із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову. Відповідна вимога лише може висуватися судом з урахуванням обставин справи, але не визначається як неодмінна умова забезпечення позову (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.02.2019 у справі № 911/1695/18, від 20.01.2020 у справі № 908/1686/19).
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає доведеними скаржником обставини неправильного застосування судом норм матеріального і процесуального права, які призвели до незаконного відхилення клопотання прокурора про вжиття заходів до забезпечення позову, внаслідок чого, колегія суддів вважає наявними всі підстави для скасування неправильного рішення та прийняття нового рішення про задоволення клопотання прокурора про забезпечення позову.
Доводи наведені відповідачем-2 у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів відхиляє, оскільки встановлені апеляційним господарським судом та наведені вище обставини справи є достатніми для задоволення апеляційної скарги.
Клопотання відповідача-1 про ознайомлення з матеріалами справи з метою подання відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів відхиляє, оскільки Департамент апеляційну скаргу отримав 14.08.2023 (штрих-кодовий ідентифікатор 0504593517070) та мав достатньо часу для подання відзиву.
6. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, у відповідності до пунктів 1, 3 ч. 1 ст. 277 ГПК України є нез'ясування обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи.
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 17.07.2023 по справі № 904/1499/23 - скасуванню з прийняттям нового судового рішення про задоволення заяви прокурора про забезпечення позову.
7. Розподіл судових витрат.
Розподіл судових витрат доручити Господарському суду Дніпропетровської області за результатами розгляду справи по суті.
Керуючись ст. ст. 140, 253-255, 269, 271, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури - задовольнити.
Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 17.07.2023 по справі № 904/1499/23 - скасувати та ухвалити нове рішення.
Заяву Криворізької центральної окружної прокуратури Дніпропетровської області про забезпечення позову задовольнити у повному обсязі.
Накласти арешт на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство безпеки «Камрат» (50000, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Церковна, буд. 3, код ЄДРПОУ 40815531) в межах суми позову 4528530,00 грн (Чотири мільйона п'ятсот двадцять вісім тисяч п'ятсот тридцять гривень 00 копійок), які знаходяться в АТ «Укрсиббанк», номер рахунку № НОМЕР_1 , також на інших рахунках у банківських та інших фінансово-кредитних установах (окрім рахунку № НОМЕР_2 в АТ «Укрсиббанк»).
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Дана постанова відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження» є виконавчим документом, підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження та може бути пред'явлена до виконання протягом трьох років з наступного дня після набрання нею законної сили.
Стягувач: Криворізька центральна окружна прокуратура Дніпропетровської області (50074, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Книжна, 1а, код ЄДРПОУ 02909938).
Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю «Агентство безпеки «Камрат» (50000, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Церковна, буд. 3, код ЄДРПОУ 40815531).
Строк пред'явлення до виконання даного виконавчого документа - 3 роки: до 14.06.2026.
Повний текст постанови складено 19.09.2023.
Головуючий суддя Ю.Б. Парусніков
Судді: Т.А. Верхогляд
О.Г. Іванов