Справа №591/2827/21
Провадження № 2-др/591/39/23
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 вересня 2023 року Зарічний районний суд м. Суми в складі:
головуючого - судді Сидоренко А.П.
з участю секретаря судового засідання - Чмуневич М.О.
представника відповідача - Пономаренка О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми заяву ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Пономаренка Олександра Вікторовича про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_2 в особі представника - адвоката Бровка Руслана Миколайовича до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про захист честі, гідності та ділової репутації та відшкодування моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 20 червня 2023 року позов ОСОБА_2 в особі представника - адвоката Бровка Руслана Миколайовича до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про захист честі, гідності та ділової репутації та відшкодування моральної шкоди залишено без розгляду в зв'язку з заявою позивача про залишення заяви без розгляду.
05 липня 2023 року від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Пономаренка О.В. надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, згідно якої просить вирішити питання про компенсацію здійснених судових витрат стороною відповідача, пов'язаних з розглядом цивільної справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. Обґрунтовує заяву тим, що позивач в позовних вимогах просить визнати недостовірними та спростувати власні тлумачення частин коментарів відповідачів вирваних з контексту. Неможливо визнати недостовірною і спростувати інформацію, яку відповідач не поширював. Зазначає, що інформація, яка є предметом спору, є достовірною, а тому не підлягає спростуванню і вона грунтується на фактах, проти яких позивач не заперечує, а тому зазначене висловлення є оціночним і не підлягає спростуванню. Викладене дає підстави для висновку про те, що підстави для задоволення позову були відсутні. Крім того позивачем заявлені позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди, які не підлягають задоволенню, а також позивач не надав доказів, що дії відповідачів були неправомірними, що опублікуванням спірної інформації була завдана шкода його честі, гідності та діловій репутації та суми компенсації, яку він просить стягнути.
Посилаючись на наявність підстав для покладення на позивача витрат відповідача на професійну правничу допомогу на підставі ч. 5 ст. 142 ЦПК України, просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу в сумі 16000 грн.
Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 11 липня 2023року вказана заява про ухвалення додаткового рішення призначена до розгляду в судовому засіданні на 26 липня 2023 року о 13 год. 30 хв.
Протокольною ухвалою суду 26 липня 2023 року розгляд справи відкладено до 05 вересня 2023 року 08 год 30 хв. за клопотанням позивача.
Протокольною ухвалою суду 05 вересня 2023 року розгляд справи відкладено до 18 вересня 2023 року 16 год 20 хв. за клопотанням позивача.
15 вересня 2023 року в системі «Електронний суд» позивач подав заперечення на вказану заяву, в якій не погоджується з її доводами та просить відмовити відповідачу ОСОБА_1 в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат з позивача.
В судовому засіданні представник заявника підтримав заяву про ухвалення додаткового рішення.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися, про час і місце судового розгляду повідомлені належним чином.
Суд, вислухавши думку представника заявника, вивчивши матеріали справи, приходить до такого висновку.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Судом встановлено, що 15 травня 2023 року ОСОБА_1 уклав договір про надання правової/правничої допомоги з Адвокатським бюро «ОЛЕКСАНДРА ПОНОМАРЕНКА» (т. ІІ а.с. 13-16).
Згідно рахунку-фактури №1 до цього договору за здійснення представництва у суді першої інстанції, складання процесуальних документів підлягає сплаті сумі 16000 грн 00 коп. (т. ІІ а.с. 17).
Згідно товарного чеку №1 проведено розрахунок з адвокатським бюро на суму 16000 грн. 00 коп. (т. ІІ а.с. 18).
Відповідно до частин першої, третьої судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Частинами першою-третьою статті 134 ЦПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Статтею 137 ЦПК України встановлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Витрати на правничу допомогу адвоката можуть включати в себе гонорар адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката.
Для того, щоб суд міг визначити розмір понесених витрат на правничу допомогу з метою їх подальшого розподілу, сторона по справі повинна подати детальний опис наданих робіт (послуг) та здійснених нею витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При відшкодуванні витрат на правничу допомогу розмір судових витрат встановлюється судом на підставі поданих доказів (договори, рахунки, акти виконаних робіт тощо). У такому випадку важливо, щоб договір про надання правничої допомоги був з прозорим ціноутворенням, аби суд міг об'єктивно оцінити вартість та обсяги роботи адвоката. Адвокат повинен також надати детальний опис виконаних робіт з наданням доказів (документального підтвердження) факту виконаних адвокатом робіт.
Розмір витрат на правничу допомогу адвоката встановлюється судом на підставі детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента у судовому процесі, сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження та ін.); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.
Отже, зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Однак, відповідно до ч.5 ст. 142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Разом з тим, згідно з частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.
Згідно з частиною шостою статті 142 ЦПК України у випадках, встановлених частинами третьою - п'ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв'язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев'ятої статті 141 цього Кодексу.
Відповідно до частини дев'ятої статті 141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Зазначені положення гарантують особі право на звернення до суду за захистом та право на позов. ЦПК України передбачає компенсацію здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, лише у випадку необґрунтованих дій позивача.
Звернення до суду із позовом є суб'єктивним правом позивача, гарантованим статтями 55, 124 Конституції України, є безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову.
Для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідач має довести, а суд має встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи під час розгляду справи по суті є необґрунтованими, чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується.
Добросовісні дії позивачів, спрямовані на захист їх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, не можна вважати необґрунтованими, оскільки вони вчинені при здійсненні конституційного права на судовий захист.
Верховний Суд у своїй постанові від 12 листопада 2020 року у справі № 359/9512/17 зробив висновок, що з системного тлумачення положень частин п'ятої, шостої статті 142 , частини дев'ятої статі 141 ЦПК України вбачається, що необґрунтовані дії позивачів як підстава для компенсації здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, відповідно до частини п'ятої статті 142 ЦПК України, передбачають свідомі недобросовісні дії позивачів, які свідчать про зловживання процесуальними правами.
Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: 1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; 2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; 3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; 4) необґрунтоване або штучне об'єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою; 5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі (ч.2 ст.44 ЦПК України).
Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання (ч.3 ст.44 ЦПК України).
Під час судового розгляду не встановлено наявність підстав для визнання дій позивача необґрунтованими, оскільки звернення до суду за захистом порушеного права, а також його дії, направлені на такий захист, не можуть свідчити про зловживання своїми процесуальними правами, не можуть вважатися необґрунтованими та тягнути за собою його обов'язок відшкодувати понесені відповідачем судові витрати.
Доводи заявника про те, що недоведення обставин виниклого спору, відсутності підстав для його задоволення, не вказують на недобросовісні дії позивача, які б свідчили про зловживання процесуальними правами.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що зазначені представником відповідача вимоги про стягнення компенсації здійснених судових витрат є необґрунтованими.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 137, 141, 142 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
В задоволенні заяви ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Пономаренка Олександра Вікторовича про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_2 в особі представника - адвоката Бровка Руслана Миколайовича до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про захист честі, гідності та ділової репутації та відшкодування моральної шкоди відмовити.
Ухвала суду може бути оскаржена безпосередньо до Сумського апеляційного суду шляхом подачі протягом п'ятнадцяти днів з моменту її складання апеляційної скарги.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Повна ухвала виготовлена 20 вересня 2023 року
Суддя А.П.Сидоренко