Справа № 591/3341/22
Провадження № 1-кс/591/3186/23
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 вересня 2023 року слідчий суддя Зарічного районного суду м. Суми ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши клопотання захисника ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна по кримінальному провадженню,
ВСТАНОВИВ:
Захисник в інтересах володільця майна звернувся до суду з клопотанням про скасування арешту майна по кримінальному провадженню, яке в письмовій заяві підтримав та мотивував тим, що 12 серпня 2022 року Зарічним районним судом м. Суми було накладено арешт на автомобіль, який раніше був вилучений під час огляду місця ДТП. На думку заявника, потреба в арешті відпала, оскільки з наведеним транспортним засобом проведені слідчі дії, а позбавлення права користування наведеним майном обмежує права особи, тому просив скасувати арешт майна.
Слідчий в письмовій заяві заперечив проти задоволення клопотання, зазначивши про те, що по справі призначене комплексне експертне дослідження, яке не виключає необхідності дослідження в тому числі згаданого доказу.
Суд, дослідивши надані матеріали, приходить наступних висновків.
Встановлено, що 12 серпня 2022 року по кримінальному провадженню № 12022200000000152, було накладено слідчим суддею арешт на автомобіль «Хюндай», н.з. НОМЕР_1 , належний ОСОБА_4 , та який був вилучений раніше, в зв'язку з причетністю до події ДТП.
Підтвердження закінчення досудового розслідування по наведеному провадженню, суду надано не було.
На думку суду, зі змісту ст. 174 КПК України випливає, що скасування арешту майна в контексті цієї норми, можливе за умови наявності певних обставин, які зазначає сторона, що не могли бути відомі суду під час накладення арешту і суттєво впливали б на прийняте судом рішення або якщо вони доведуть, що відпала потреба в такому арешті чи якщо він накладений необґрунтовано.
З досліджених матеріалів вбачається, що вилучення зазначеного майна та накладення арешту на нього вмотивовувалось в першу чергу необхідністю збереження речових доказів, але на думку суду заявником в достатній мірі не обґрунтовано того, що вилучене майно, в розумінні ст. 98 КПК України, втратило своє доказове значення в справі.
Це вбачається з того, що надані суду матеріали провадження, а також характеристики арештованого майна свідчать про те, що зазначений заявником автомобіль безпосередньо стосується обставин справи за фактом ДТП, досудове розслідування стосовно якого триває, а участь автомобіля в пригоді залишає на ньому певні сліди, які є невід'ємними від нього, що виключає втрату значення для справи цього майна, оскільки воно є джерелом доказів і в подальшому не виключається можливість повторного його дослідження (так само як і не виключається можливість повторного проведення інших експертних досліджень, яке і було призначено в цій ситуації), а також необхідність пред'явлення суду, тому в задоволенні клопотання належить відмовити.
Відмовляючи в задоволенні клопотання, суд виходить і з того, що потреби кримінального провадження, зокрема, які зумовлюють необхідність збереження в належному стані речових доказів (враховуючи невід'ємність пошкоджень від самого майна) та можливість їх повторного дослідження в подальшому, переважають над особистими потребами особи, а передача особі такого майна та можливе його використання не гарантують в повній мірі збереження в належному стані доказу.
На підставі викладеного, керуючись ст. 174 КПК України, слідчий суддя
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні клопотання захисника ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна (автомобіля «Хюндай», н.з. НОМЕР_1 ) по кримінальному провадженню № 12022200000000152, відмовити.
Ухвала не оскаржується, заперечення проти неї можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.
Слідчий суддя ОСОБА_1