Справа № 591/7858/23
Провадження № 1-кс/591/3142/23
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 вересня 2023 року слідчий суддя Зарічного районного суду м. Суми ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , захисника ОСОБА_3 , розглянувши скаргу захисника ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на бездіяльність 4-го СВ (з дислокацією в м. Сумах) ТУ ДБР, розташованого у м. Полтаві, щодо невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань,
ВСТАНОВИВ:
До Зарічного районного суду м. Суми зі скаргою звернулась захисник ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на бездіяльність 4-го СВ (з дислокацією в м. Сумах) ТУ ДБР, розташованого у м. Полтаві, щодо невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР), яку захисник підтримала та мотивувала тим, що 12 червня 2023 року ОСОБА_4 звернувся до підрозділу ДБР з заявою про вчинене на його думку кримінальне правопорушення суддею ОСОБА_5 , зумовлене перешкоджанням виконанню судового рішення, внаслідок винесення ним 13 березня 2023 року ухвали по іншій справі, яка в подальшому була скасована апеляційною інстанцією. Проте, відповідних відомостей до ЄРДР внесено не було, тому просила зобов'язати вчинити ці дії.
Представник органу, дії якого оскаржуються, в судове засідання не з'явився.
Слідчий суддя, заслухавши захисника, вивчивши матеріали справи та надані докази, дійшов наступних висновків.
Судом встановлено та не спростовано сторонами, що 12 червня 2023 року заявник звернувся до органів ДБР з заявою про вчинення на його думку наведеного злочину.
Відомості до ЄРДР по заяві ОСОБА_4 внесені не були, про що свідчить відповідний лист від 04 липня 2023 року.
Ст. 214 КПК України та пп. 1 п. 2 розділу І, пп. 2 п. 1 розділу ІІ Положення «Про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення», затвердженого наказом Генерального прокурора № 298 від 30 червня 2020 року, передбачено обов'язок внесення до ЄРДР лише тих відомостей про кримінальне правопорушення, що можуть свідчити про його вчинення.
Зі змісту цих норм випливає, що відомості, які можуть свідчити про кримінальне правопорушення, повинні наводитись заявником саме в заяві, з якою він звернувся до правоохоронних органів і відсутність наведених даних в такому зверненні в контексті вказаних норм закону може вказувати на відсутність підстав для внесення відомостей до ЄРДР.
Відтак, суд, вирішуючи питання про наявність або відсутність підстав для внесення даних до ЄРДР (а отже про наявність або відсутність підстав для задоволення скарги), повинен робити такі висновки саме з дослідження заяви особи про вчинений на її думку злочин.
З дослідженого судом звернення заявника вбачається те, що, хоча його заявник і вважає заявою про злочин, проте в ньому відсутнє наведення будь-яких обставин вчинення суддею кримінального правопорушення як такового. Зокрема, в ньому взагалі не наведено дій чи бездіяльності осіб, що могли б свідчити про вчинення ними злочинів, а наводяться власні розмірковування щодо перебігу розгляду спорів між сторонами, міститься формальне посилання на норми кримінального та процесуального законодавства, з власним їх тлумаченням та припущеннями заявника, без наведення достатніх обставин, які б свідчили про вчинення кримінальних правопорушень.
Тобто, заявником в зверненні не наводяться обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, а зазначається перебіг розгляду (перегляду) провадження стосовно спорів за участю заявника, перелік відповідних норм закону, а також процесуальні рішення та дії (бездіяльність) судді, з якими не погоджується заявник та для оскарження яких передбачений законом певний порядок, а саме по собі скасування судового рішення не доводить наявності обставин, які можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, оскільки це є предметом професійної діяльності судді, як і ризик скасування його рішення.
Ч. 2 ст. 307 КПК України передбачений перелік рішень за наслідками розгляду скарг осіб, на бездіяльність правоохоронних органів, в тому числі і на бездіяльність, пов'язану з невнесенням відомостей до ЄРДР. Згідно п. 4 ч. 2 ст. 307 КПК України, результатом розгляду скарги на бездіяльність відповідної службової особи, може бути рішення про відмову у задоволенні скарги.
Враховуючи наведене, а також за відсутності наведених в заяві скаржника достатніх даних, що могли свідчити про вчинення кримінального правопорушення, на думку суду підрозділом ДБР обґрунтовано по зазначеному зверненню не були внесені відомості до ЄРДР.
Інші обставини, наведені в скарзі заявника не доводять його вимог щодо необхідності внесення даних до ЄРДР, як і не спростовують зазначених висновків суду, з огляду на зміст дослідженого в судовому засіданні звернення та наданих матеріалів.
Таким чином, з поданої скарги та матеріалів не вбачається, а в судовому засіданні так і не було встановлено наявності достатніх підстав для внесення відомостей до ЄРДР, а тому скарга є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.
Згадана позиція суду цілком узгоджується з висновками Верховного Суду, висловленими в постанові від 30 січня 2019 року у справі № 818/1526/18 та в постанові від 30 вересня 2021 року в справі справа № 556/450/18.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 214, 303-307 КПК України, слідчий суддя
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні скарги захисника ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на бездіяльність 4-го СВ (з дислокацією в м. Сумах) ТУ ДБР, розташованого у м. Полтаві, щодо невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань по заяві ОСОБА_4 від 12 червня 2023 року, про вчинене на його думку кримінальне правопорушення суддею ОСОБА_5 , зумовлене перешкоджанням виконанню судового рішення, внаслідок винесення ним 13 березня 2023 року ухвали по іншій справі, яка в подальшому була скасована апеляційною інстанцією, відмовити.
Положення ч. 3 ст. 307 КПК України щодо заборони оскарження ухвали слідчого судді за результатами розгляду скарги на бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), згідно з Рішенням Конституційного Суду № 4-р(II)/2020 від 17.06.2020.
Слідчий суддя ОСОБА_1