Справа № 211/5157/23
Провадження № 3/211/2806/23
ПОСТАНОВА
іменем України
20 вересня 2023 року суддя Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Ніколенко Д.М., розглянувши адміністративний матеріал, що надійшов з Полку патрульної поліції в м. Кривий Ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який не працює, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
-за ч. 5 ст. 126 КУпАП,-
встановила:
відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 624116 від 08.08.2023, 31 липня 2023 року о 08 год. 20 хв. в Дніпропетровській області, м. Кривий Ріг, Довгинцівський район, вул.Нікопольське шосе, 22, гр. ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 21081, д.н.з. НОМЕР_1 , не маючи права керування таким транспортним засобом. Правопорушення вчинено повторно протягом року.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, будучи повідомленим належним чином про час та місце розгляду справи.
Враховуючи викладене, суд вважає за можливе розглянути справу по суті відповідно до положень до ст. 268 КУпАП за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Суд, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, приходить до таких висновків.
У відповідності до ч.1 ст.7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.
Правилами ст.245, 251, 252, 280 КУпАП передбачено, що суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну оцінку, з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Приймаючи до уваги приписи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також зважаючи на практику ЄСПЛ у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011, заява №16347/02), «Надточій проти України» (рішення від 15.05.2008, заява №7460/03), беручи до уваги передбачене ч.1 ст.187 КУпАП адміністративне стягнення, правопорушення, яке розглядається, має ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні статті 6 Конвенції, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне порушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого.
Відповідно до диспозиції ч. 5 ст. 126 КУпАП, об'єктивна сторона правопорушення виражається у керуванні транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передачі керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, керуванні транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами, керуванні транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами, вчиненому повторно протягом року.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП. В матеріалах справи відсутні конкретні допустимі докази, які б свідчили про те, що ОСОБА_1 повторно протягом року керував транспортним засобом, не маючи такого права, у вказаний в протоколі час.
Так, працівниками поліції, в порушення вимог ст.251 КУпАП, не долучено до матеріалів справи відповідного відеозапису, у зв'язку з чим, суд не має можливості належним чином встановити, чи мав місце факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення.
В протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено свідків вчинення ОСОБА_1 зазначеного адміністративного правопорушення. Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до протоколу подія відбулась 31.07.2023, проте датою складання протоколу є 08.08.2023. Отже, суддя приходить до висновку, що працівниками поліції не надано до суду належних доказів про те, що подія взагалі мала місце.
Будь-які інші докази, які б з достовірністю підтверджували вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, суду не надані.
На думку суду, застосування адміністративного стягнення до особи за відсутності будь-яких доказів її протиправної дії чи бездіяльності не відповідатиме принципу верховенства права і міститиме ознаки свавільного застосування адміністративних повноважень.
Також, суддя приймає до уваги, що ч. 2 ст. 251 КУпАП передбачає, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП, але працівники поліції, всупереч цих вимог, не забезпечили відповідного доказового матеріалу у справі на обґрунтування складеного протоколу про адміністративне правопорушення.
Враховуючи вищевикладене слід зазначити, зважаючи на практику ЄСПЛ у справах «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013, заява № 36673/04), «Карелін проти Росії» (рішення від 20.09.2016, заява №926/08), що суд у цій справі має бути неупередженим і безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідне формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено не судом, а перед судом у змагальному процесі. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки, таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Таким чином, ОСОБА_1 до суду не з'явився, безпосередньо суду своїх пояснень не надав, отже під час судового розгляду справи не знайшло свого підтвердження належними та достовірними доказами те, що останній вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП.
За таких обставин в діях ОСОБА_1 не встановлено ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, у зв'язку з чим провадження по справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, відповідно якого провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
З огляду на закриття провадження у справі без накладення на особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, адміністративного стягнення, судовий збір, в порядку ст.40-1 КУпАП, стягненню не підлягає.
Керуючись ст.ст.33-35, п.1 ст.247, 280, 283, 284, 294 КУпАП, -
постановила:
на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 126 КУпАП - закрити, у зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду в десятиденний строк з дня винесення постанови.
Суддя Д. М. Ніколенко