ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
справа № 15/590
16.08.07
За позовом Міністерства палива та енергетики України
до Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
про визнання недійсним рішення правління
Суддя Хоменко М.Г.
Представники:
від позивача - Макаренко К.М.
від відповідача - Куницький В.В.
На розгляд господарського суду передані позовні вимоги Міністерства палива та енергетики України (далі -позивач) до Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(далі відповідач) про визнання недійсним рішення правління Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»від 31 липня 2007 року, викладеного в пункті 11.2 протоколу засідання правління Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»від 31.07.07 №92.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.08.2007 порушено провадження у справі №15/590
Відповідач надав відзив на позовну заяву та додаткові пояснення, з яких вбачається, що відповідач заперечує проти позовних вимог та вважає вимоги позивача безпідставними та необґрунтованими.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з"ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких грунтується позов, об"єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,суд
31.07.2007 року правлінням Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»прийнято рішення про наступне: «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», її дочірнім компаніям, підприємствам та товариствам, показники діяльності яких враховано у консолідованому фінансовому плані на 2007 рік, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 18.07.2007 №951, не сплачувати до Державного бюджету України частину прибутку (доходу) за результатами щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2007 році». Дане рішення правління Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»викладене в пункті 11.2 протоколу засідання правління Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»№92 від 31.07.2007( копії у матеріалах справи)
В основу позовних вимог Позивачем покладено норми ст. 63 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», а також Порядку відрахування господарськими організаціями до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.07 №68, відповідно до яких господарські організації сплачують до Державного бюджету України частину прибутку (доходу): державні (крім Державного підприємства обслуговування повітряного руху України «Украерорух» відповідно до Закону України "Про приєднання України до Багатосторонньої угоди про сплату маршрутних зборів"), в тому числі казенні підприємства та їх об'єднання і дочірні підприємства, - у розмірі 15 відсотків; акціонерні, холдингові компанії та інші суб'єкти господарювання, у статутному фонді яких державі належать акції (частки, паї), та їх дочірні підприємства, - у розмірі базових нормативів відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів. При цьому Позивач зазначає, що частина прибутку (доходу) сплачується до Державного бюджету України або місцевих бюджетів за результатами фінансово-господарської діяльності 2006 року (крім частини прибутку (доходу), сплаченої відповідно до ст. 67 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" та наростаючим підсумком щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2007 році у строки, встановлені для сплати податку на прибуток підприємств.
Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечує. В якості мотивації своїх заперечень Відповідач посилається на ст.ст 75,89 Господарського кодексу України, консолідований фінансовий план Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»та основні показники зведеного руху коштів Компанії, фінансові плани Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" як окремої юридичної особи, дочірніх компаній «Укргазвидобування», «Укртрансгаз», «Газ України», Державного акціонерного товариства «Чорноморнафтогаз»та Дочірнього підприємства «Газ-тепло»на 2007 рік, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.07.07 №951 «Про затвердження фінансових планів Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»та основних показників зведеного руху коштів Компанії на 2007 рік». Крім того, свої заперечення Відповідач обґрунтовує тим, що сплата частини прибутку (доходу) є цивільними відносинами. Відповідач зазначає, що положення нормативних актів, які регулюють цивільні відносини і приймаються після набуття чинності Цивільним кодексом України за своїм змістом мають відповідати нормам Цивільного кодексу України, тому до відносин щодо нарахування та сплати частини прибутку (доходу) потрібно керуватись нормативно-правовими актами, які регулюють відносини власності і підприємницької діяльності, зокрема нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України «Про господарські товариства».
Відповідно до норми ч.3 ст. 142 Господарського кодексу України порядок використання прибутку (доходу) суб'єкта господарювання визначає власник (власники) або уповноважений ним орган відповідно до законодавства та установчих документів. Визначення порядку розподілу прибутку, строку та порядку виплати частки прибутку, відповідно до частини 2 статті 159 Цивільного кодексу України, пункту «д»ч .5, 6 ст. 41 Закону України «Про господарські товариства»належить до виключної компетенції загальних зборів акціонерів.
Дослідивши наявні у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що в позові слід відмовити, виходячи з наступного.
Згідно ст. 4 Цивільного кодексу України основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України. Тому, основним нормативним актом по регулюванню відносин щодо сплати частини прибутку (доходу) є Цивільний кодекс України.
Права на участь в управлінні, права на участь у розподілі прибутку суб'єкта господарювання та одержувати його частину передбачені в ст.10 Закону України «Про господарські товариства», ст. 88 Господарського кодексу України та ст.116 Цивільного кодексу України.
Прийняття рішення про напрями використання отриманого прибутку суб'єктом господарювання належать до виключної компетенції його учасників (ст. 41 Закону України «Про господарські товариства», ст. 159 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч.2 ст.92 Конституції України виключно законами України встановлюються Державний бюджет України і бюджетна система України; система оподаткування, податки і збори. Виходячи зі змісту цієї норми Конституції України, в Конституції України розмежовуються бюджетна система і система оподаткування.
Відповідно до ст. 1 Бюджетного кодексу бюджетними відносинами є відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів та розгляду звітів про їх виконання, а також контролю за виконанням Державного бюджету України та місцевих бюджетів.
Крім Конституції України та Бюджетного кодексу України до нормативних актів, що регулюють бюджетні відносини в Україні, відповідно до ч. 1 ст. 4 Бюджетного кодексу України, належать також закон про Державний бюджет України, інші закони, що регулюють бюджетні правовідносини, нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, прийняті на підставі і на виконання вищевказаних нормативних актів, нормативно-правові акти центральних органів виконавчої влади, прийняті на підставі і на виконання вже перерахованих нормативних актів.
Згідно п. 20 ст. 2 Бюджетного кодексу України закон про Державний бюджет України - закон, який затверджує повноваження органам державної влади здійснювати виконання Державного бюджету України протягом бюджетного періоду. Тобто встановлення видів обов'язкових платежів (податків, зборів) та порядку їх сплати не відноситься до предмету регулювання бюджетного законодавства.
Отже, суд встановив, що Закон України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»та Постанова Кабінету Міністрів України від 29.01.07 №68, як нормативні акти, які регулюють бюджетні відносини, не можуть встановлювати види обов'язкових платежів (податків, зборів) та порядок їх сплати.
Обґрунтуванням того, що обов'язкові платежі встановлюються лише податковим законодавством і не можуть встановлюватись законодавством, що регулює бюджетні відносини є також і норма ч. 7 ст.1 Закону України «Про систему оподаткування», згідно з якою податки і збори (обов'язкові платежі), справляння яких не передбачено цим Законом, сплаті не підлягають. Отже, обов'язкові платежі встановлюються лише податковим законодавством.
До загальнодержавних обов'язкових платежів належать лише дивіденди, що сплачуються до бюджету державними некорпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами (ч.1 ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування»).
Доходи бюджету класифікуються за такими розділами: податкові надходження, неподаткові надходження, доходи від операцій з капіталом, трансферти (частина 1 статті 9 Бюджетного кодексу України).
Неподатковими надходженнями, згідно з частиною 3 статті 9 Бюджетного кодексу України, визнаються надходження від власності та підприємницької діяльності, інші неподаткові надходження.
Відповідно до Додатку №1 до Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», частина прибутку (доходу) господарських організацій, що вилучається до бюджету та дивіденди, нараховані на акції (частки, паї) господарських товариств, які є у державній власності є неподатковими надходженнями як доходи від власності та підприємницької діяльності (код 21010000).
Виходячи з цього, суд встановив, що до відносин щодо нарахування та сплати частини прибутку (доходу) необхідно застосовувати норми права, які регулюють відносини власності і засади господарювання, в тому числі норми Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України «Про господарські товариства».
Згідно ч.2 ст. 8 Конституції України встановлено вимогу щодо законів України - усі вони приймаються виключно на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
До повноважень Верховної Ради України як єдиного органу законодавчої влади в Україні належить прийняття законів (п. 3 ч. 1 ст. 85, ст. 91 Конституції України). Виключно законами України встановлюються, зокрема, Державний бюджет України і бюджетна система України (пункт 1 частини другої статті 92 Конституції України). Державний бюджет України затверджується щорічно Верховною Радою України на період з 1 січня по 31 грудня, а за особливих обставин - на інший період (ч.1 ст. 96 Конституції України), шляхом прийняття відповідного закону.
Питання складення, розгляду, затвердження, звіту та контролю за використанням коштів Державного бюджету України регламентовані положеннями ст.ст. 95, 96, 97, 98 Конституції України та Бюджетним кодексом України.
Вимоги щодо змісту закону про Державний бюджет України містяться в ч.2 ст. 95 Конституції України, положення якої конкретизовано у ст. 38 Бюджетного кодексу України.
Встановлений ч. 2 ст. 95 Конституції України, ч. 2 ст. 38 Бюджетного кодексу України перелік правовідносин, які регулюються законом про Державний бюджет України, є вичерпним.
Зі змісту наведених положень Конституції України та Бюджетного кодексу України вбачається, що закон про Державний бюджет України як правовий акт, чітко зумовлений поняттям бюджету як плану формування та використання фінансових ресурсів, має особливий предмет регулювання, відмінний від інших законів України - він стосується виключно встановлення доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби, зокрема і видатків на соціальний захист і соціальне забезпечення, тому цим законом не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України. Таке положення закріплено і в частині третій статті 27 Бюджетного кодексу України.
Оскільки предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, Бюджетного кодексу України, то цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України.
Відповідно до ст. 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.
Відповідно до ч.3 ст. 142 Господарського кодексу України порядок використання прибутку (доходу) суб'єкта господарювання визначає власник (власники) або уповноважений ним орган відповідно до законодавства та установчих документів.
Згідно ч. 5 ст. 89 Господарського кодексу України господарське товариство, у статутному фонді якого більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) належить державі, зобов'язане на кожний наступний рік складати і виконувати річний фінансовий план відповідно до ст.75 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 75 Господарського кодексу України розподіл прибутку (доходу) здійснюється відповідно до затвердженого фінансового плану.
Відповідно до п. 9 постанови Кабінету Міністрів України від 25.05.98 №747 «Про утворення Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», 100 відсотків акцій Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», які випускаються на величину її статутного фонду, залишаються у державній власності до прийняття в установленому порядку рішення про їх продаж. Оскільки таке рішення на даний момент не приймалось, суд встановив, що розподіл прибутку (доходу) Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»повинен здійснюватись виключно у відповідності з затвердженим фінансовим планом.
Консолідований фінансовий план Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» та основні показники зведеного руху коштів Компанії, фінансові плани Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" як окремої юридичної особи, дочірніх компаній «Укргазвидобування», «Укртрансгаз», «Газ України», Державного акціонерного товариства «Чорноморнафтогаз»та Дочірнього підприємства «Газ-тепло»на 2007 рік затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 18.07.07 №951 «Про затвердження фінансових планів Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»та основних показників зведеного руху коштів Компанії на 2007 рік».
Судом встановлено, що в фінансовому плані Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»на 2007 рік (копії у матеріалах справи), зокрема в розділі II «Розподіл чистого прибутку», а також в консолідованому фінансовому плані Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»та основних показниках зведеного руху коштів Компанії, в фінансових планах дочірніх компаній «Укргазвидобування», «Укртрансгаз», «Газ України», Державного акціонерного товариства «Чорноморнафтогаз»та Дочірнього підприємства «Газ-тепло»на 2007 рік відрахувань частини прибутку (доходу) не передбачено.
Суд прийшов до висновку, що норми ст.63 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»та Порядку відрахування господарськими організаціями до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.07 №68, є такими, що не відповідають актам цивільного законодавства України, Конституції України, Бюджетному кодексу України.
Отже, суд встановив, що згідно ч. 4 ст.4 Цивільного кодексу України, у суб'єктів господарювання, показники діяльності яких враховано у консолідованому фінансовому плані Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»на 2007 рік, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 18.07.07 №951, у тому числі у Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», відсутній обов'язок сплачувати частину прибутку (доходу) відповідно до Порядку відрахування господарськими організаціями до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу), затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.07 №68.
На підставі викладеного вище суд встановив, що рішення правління Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»від 31 липня 2007 року, викладене в пункті 11.2 протоколу засідання правління Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" від 31.07.2007 року №92, є законним.
Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Відповідно до ст.ст. 44,49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В позові відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Суддя М.Г.Хоменко