ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
справа № 4/334
24.10.07
За позовом Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва "Печерськжитло"
до Товариство з обмеженою відповідальністю "Рідний дім"
про стягнення 15520,68 грн.
Суддя Борисенко І.І.
Представники:
Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва “Печерськжитло» (Позивач) звернулося до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Рідний дім» 15 520,68 грн. заборгованості за користування частиною допоміжних приміщень.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та наполягав на їх задоволенні. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Відповідач проти позовних вимог заперечує з підстав, викладених в письмових поясненнях від 02.10.2007 р., зазначаючи, що договір є недійсним оскільки Позивачем всупереч ст. 63 Житлового кодексу Української РСР, передані в тимчасове платне користування частина нерухомого майна, що не може бути самостійним предметом договору найму підсобні приміщення (кухня, коридор, комора, тощо). Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину судом не вимагається. Крім того, Відповідач заперечує проти позовних вимог у зв'язку з тим, що відповідно до рішення Конституційного суду України від 02.03.2004 р. у справі № 1-2/2004 (справа про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків), допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні та інш.) являються об'єктами спільної власності.
Розглянувши матеріали справи, подані учасниками процесу документи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
22 грудня 2005 року між Позивачем та Відповідачем укладено договір № 64/605 платного користування на термін до 20 грудня 2006 року.
Відповідно до п. 1.1. договору, Позивач передає, а Відповідач приймає у тимчасове платне користування нежиле приміщення -частину допоміжних приміщень (сходи з першого на другий поверхи) жилого будинку по вул. Кіквідзе, 1/2, загальною площею 27,8 кв.м.
П. 3.1.2. договору визначений розмір орендної плати, який дорівнює 1 926,47 грн. в т.ч. ПДВ.
Позивач зазначає, що після припинення терміну дії договору Відповідач систематично не сплачує плату за користування майном, розмір заборгованості починаючи з 01 січня 2007 року по 31 липня 2007 року становить 15 520,68 грн.
Матеріалами справи підтверджено, і сторонами не заперечується, що Відповідач починаючи з 22 грудня 2005 року по 20 грудня 2006 року (дата припинення терміну дії договору) належним чином сплачував орендну плату, що підтверджується наданими Відповідачем банківськими виписками за 2006 рік.
Стаття 599 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно статті 604 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється за домовленістю сторін. У договорі № 64/605 платного користування від 22.12.2006р. Позивач та Відповідач обумовили, що договір припиняється внаслідок закінчення терміну на який він був укладений, а тому позиція Позивача про продовження зобов'язання Відповідача щодо сплати орендної плати не ґрунтується на чинному законодавстві.
Крім того, з урахуванням вимог норм Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», Відповідач на підставі договору № 890 купівлі-продажу нежилих приміщень, укладеного 13.12.2005 року з Фондом приватизації комунального майна Печерського району міста Києва набув права власності на нежилі приміщення з № 1 по № 8 (з першого по восьме) другого поверху загальною площею 89,7 кв.м., у жилому будинку за адресою: м. Київ, вул. Кіквідзе, 1/2. Фонд приватизації комунального майна Печерського району міста Києва та Позивач 22 грудня 2005 року за актом передачі нежилих приміщень, вбудованих у жилий будинок передали Відповідачу придбані приміщення. Надалі, Відповідач зареєстрував право власності на нежилі приміщення, про що Комунальним підприємством “Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» записано в реєстрову книгу № Д8П-67 за реєстровим № 1782-П.
Законом України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» неврегульовані відносини продавців та покупців щодо визначення правового режиму допоміжних приміщень під час укладення договорів купівлі-продажу, то за аналогією закону передбаченою ст. 8 Цивільного кодексу України, правовий режим допоміжних приміщень може бути визначений відповідно до вимог норм Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».
Згідно ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», приватизація - це відчуження квартир (будинків), кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і та інш.).
Відповідно до рішення Конституційного суду України від 02.03.2004 р. у справі № 1-2/2004 (справа про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків), допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні та інш.) являються об'єктами спільної власності.
Також, в технічному паспорті на нежилі приміщення вбудовані в жилий будинок, виготовленому Комунальним підприємством «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна», сходи першого поверху 14,2 кв.м. та сходи другого поверху 13,6 кв.м. загальною площею 27,8 кв.м. зазначені як місця спільного користування.
Крім того, відповідно до ст. 63 Житлового кодексу Української РСР, не можуть бути самостійним предметом договору найму підсобні приміщення (кухня, коридор, комора, тощо).
Згідно п. 1.1. Договору, Товариству передані в тимчасову платне користування допоміжні приміщення жилого будинку, а саме сходи з першого по другий поверх.
Отже, Позивачем всупереч ст. 63 Житлового кодексу Української РСР, передав в тимчасове платне користування частину нерухомого майна, що не може бути предметом оренди.
У відповідності до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Таким чином, Відповідач не зобов'язаний повертати Позивачу сходи з першого по другий поверхи, сплачувати орендну плату за їх користування. При цьому, у Позивача відсутні правові підстави щодо нарахування Відповідачу орендної плати.
З врахуванням викладеного, позовні вимоги Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва “Печерськжитло» є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.
24.10.2007 року в судовому засіданні за згодою представників сторін, суддею оголошено вступну та резолютивну частину рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 49, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України,
В задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Суддя Борисенко І.І.