ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
справа № 15/548
13.11.07
За позовом Підприємства "Харківський регіональний центр соціальної і трудової адаптації"
до Міністерства оборони України
про стягнення 89 221,31 грн.
Суддя Хоменко М.Г.
Представники:
від позивача - Гуща В.О.
від відповідача - Гомон О.О.
На розгляд господарського суду передані позовні вимоги Підприємства "Харківський регіональний центр соціальної і трудової адаптації" (далі - позивач) до Міністерства оборони України (далі - відповідач) про стягнення 89 221,31 грн. (49 752,50 грн. - пеня, 19 348,20 грн. - штраф, 5 747,66 грн. - 3% річних, 14 372,95 грн. - збитки від інфляції) штрафних санкцій за неналежне виконання грошового зобов'язання за договором № 229/8/4/04/121 від 27.05.2004 про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України).
Відповідач подав відзив на позовну заяву та уточнення до відзиву, згідно з якими проти позову заперечив повністю та просив у позові відмовити повністю з підстав спливу строку позовної давності та безпідставності.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд
Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.08.2005 у справі № 44/357 за позовом Підприємства "Харківський регіональний центр соціальної і трудової адаптації" до Міністерства оборони України про стягнення заборгованості у розмірі 276 402,80 грн., був встановлений факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором № 229/8/4/04/121 від 27.05.2004 про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України). Цим рішенням було також встановлено, що відповідач був зобов'язаний розрахуватися з позивачем в строк до 03.02.2005.
Дане рішення суду набрало законної сили, а тому в силу статті 35 ГПК України зазначені факти не підлягають встановленню знову.
За твердженням позивача, відповідач виконав свої зобов'язання лише в жовтні 2005 року, що призвело до виникнення у позивача додаткових збитків, на стягненні яких і наполягає позивач.
Відповідач позовні вимоги не визнає, посилаючись на відсутність асигнувань з державного бюджету в 2004 році.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України (далі по тексту -ЦК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню у повному обсязі з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України (далі по тексту -ГК України) штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно зі ст. 231 ГК України за порушення строків виконання зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або якщо порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України, стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості. У разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов'язання спір може бути вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог ГК України.
Як вбачається з укладеного між позивачем та відповідачем договору, сторонами не було досягнуто згоди щодо застосування штрафних санкцій за прострочення виконання грошового зобов'язання.
Крім того, позивачем пропущено строк позовної давності, встановлений п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України.
Тому, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені та штрафних санкцій безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Також, відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і відповідно до вимог Закону України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти" фінансування здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Враховуючи неповне фінансування відповідних потреб Збройних Сил України заборгованість перед позивачем виникла не з вини відповідача (Постанова КМУ від 13.12.2004 № 1655, Рішення Міністерства фінансів України від 21.12.2004 № 06-9/9-1059 про зменшення видатків за загальним фондом за незахищеними статтями видатків, у тому числі КПКВ 2101050 "Тилове забезпечення Збройних Сил України" на 32,1 млн. грн.).
За наведених обставин, позовні вимоги визнаються господарським судом такими, що не підлягають задоволенню у повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 230, 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 258, 525, 526, 614, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 35, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
В позові відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
Суддя М.Г.Хоменко