ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 620/2624/23 Суддя (судді) першої інстанції: Баргаміна Н.М.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 вересня 2023 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Парінова А.Б.,
суддів: Беспалова О.О.,
Грибан І.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2023 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
До Чернігівського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради від 10.02.2023 за № 11-06/800 щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні допомоги на проживання внутрішньо переміщеної особи; зобов'язання Департамент соціальної політики Чернігівської міської ради призначити та виплатити допомогу на проживання внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 , починаючи з серпня 2022 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що належить до категорії внутрішньо переміщених осіб, які мають право на допомогу на проживання, і підстави для відмови в її нарахуванні та виплаті відсутні.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2023 року позов задоволено частково:
- визнано протиправним та скасовано рішення Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради, оформленого листом від 10.02.2023 № 11-06/800, про відмову ОСОБА_1 у призначенні допомоги на проживання внутрішньо переміщеної особи;
- зобов'язано Департамент соціальної політики Чернігівської міської ради призначити та виплатити допомогу на проживання внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 , починаючи з 01.02.2023;
- в решті позову відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає, що з огляду на надані позивачем документи, правові підстави для призначення допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам відсутні.
Позивач заперечує проти апеляційної скарги в повному обсязі, з підстав зазначених у відзиві на апеляційну скаргу та зазначає, що рішення суду першої інстанції прийнято у відповідності до вимог законодавства.
Відповідно до частини 2 статті 309 КАС України у виняткових випадках та з урахуванням особливостей розгляду справи апеляційний суд може продовжити строк розгляду справи, про що постановляє ухвалу.
Пунктом 1 статті 6 ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року Конвенції про захист прав людини та основних свобод закріплено право вирішення спірного питання упродовж розумного строку.
Згідно п. 26 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів ухвалення рішення в розумні строки відповідно до статті 6 Конвенції також можна вважати важливим елементом його якості. Проте можливе виникнення суперечностей між швидкістю проведення процесу та іншими чинниками, пов'язаними з якістю, такими як право на справедливий розгляд справи, яке також гарантується статтею 6 Конвенції. Оскільки важливо забезпечувати соціальну гармонію та юридичну визначеність, то попри очевидну необхідність враховувати часовий елемент слід також зважати й на інші чинники.
З огляду на перебування членів колегії у відпустці, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що існує необхідність продовження строку розгляду даної справи на розумний строк.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
З огляду на викладене, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до записів у паспорті ОСОБА_1 у період з 13.03.1984 по 13.08.2020 позивач був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 7-8). Разом з тим, з 2021 року позивач без реєстрації проживав в садовому утепленому будинку, розташованому в АДРЕСА_2 , що підтверджується довідкою голови товариства від 15.06.2022 та актом (а.с. 13-14).
Право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку під садовим будинком зареєстроване в установленому порядку (а.с. 15-28).
Відповідно до акту візуального огляду пошкодженого об'єкту від 06.07.2022 № 2417 садовий будинок позивача за адресою: АДРЕСА_2 , був зруйнований 14.03.2022 на 90%. Причина пошкодження - боєприпаси. Факт руйнування будинку під час бойових дій на території міста Чернігова підтверджується також фотокопіями (а.с. 12, 33-38).
ОСОБА_1 06.07.2022 звернувся до Департаменту із заявою про взяття його на облік як внутрішньо переміщену особу, на яку листом від 17.08.2022 за №19-05/8484 Департамент повідомив, що згідно із пунктом 10 частини четвертої статті 4 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" та постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 509 "Про облік внутрішньо переміщених осіб" ОСОБА_1 відмовлено у видачі спірної довідки, оскільки у позивача немає відмітки про реєстрацію місця проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення (а.с. 30-31).
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 29.11.2022 у справі №620/6704/22 адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії було задоволено у повному обсязі, визнано протиправним та скасовано рішення Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради, оформлене у вигляді листа №19-05/8484 від 17.08.2022, про відмову ОСОБА_1 у видачі довідки про взяття на облік як внутрішньо переміщеної особи, зобов'язано Департамент соціальної політики Чернігівської міської ради видати ОСОБА_1 довідку про взяття на облік як внутрішньо переміщеної особи (а.с. 58-60).
На підставі вказаного рішення, ОСОБА_1 взятий на облік як внутрішньо перемішена особа, що підтверджується довідкою від 02.02.2023 №7423-5002554848 (а.с. 10).
На заяву позивача про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам від 03.02.2023, відповідачем листом від 10.02.2023 № 11-06/800 було надано відповідь, згідно якої з огляду на надані позивачем документи, правові підстави для призначення позивачу допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам відсутні (а.с. 11, 62).
Вважаючи протиправною відмову відповідача щодо надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, позивач звернувся з позовом до суду.
На підставі встановлених вище обставин, системного аналізу положень чинного законодавства України, суд першої інстанції прийшов до висновку про часткове обґрунтування позовних вимог з огляду на те, що відповідачем не наведено жодних підстав для відмови у призначенні допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, окрім того, що серед наданих документів позивачем було додано до заяви акт № 2417 візуального огляду пошкодженого об'єкту від 06.07.2022, відповідно до якого здійснено візуальний огляд садового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , та встановлено, що цей садовий будинок зруйновано на 90%. За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивач має право на призначення допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується з огляду на наступне.
Згідно статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовий статус внутрішньо переміщених осіб про забезпечення їх прав і свобод визначає Закон України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" (надалі - Закон) встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.
Відповідно до статті 1 Закону внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Відповідно до частин 1, 2 статті 4 Закону факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону. Кожна дитина, у тому числі яка прибула без супроводження батьків, інших законних представників, отримує довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення.
Відповідно до частин 2, 3 статті 7 Закону Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.
Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина з інвалідністю та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.
За приписами частини першої статті 9 Закону внутрішньо переміщена особа має право, зокрема, на створення належних умов для її постійного чи тимчасового проживання.
Так, 20.03.2022 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 332 "Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам", якою затверджено Порядок надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам (далі - Порядок № 332).
Відповідно до пункту 3 Порядку № 332 починаючи з травня 2022 р. допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які перемістилися з тимчасово окупованої території Російською Федерацією території України, території територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), а також внутрішньо переміщеним особам, у яких житло зруйноване або непридатне для проживання внаслідок пошкодження і які подали до 20 травня 2022 р. заявку на відшкодування відповідних втрат, зокрема через Єдиний державний вебпортал електронних послуг, або за умови подання документального підтвердження від органів місцевого самоврядування факту пошкодження/знищення нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації.
Згідно пункту 6 Порядку № 332 для отримання допомоги внутрішньо переміщена особа заповнює заяву, яка формується засобами Єдиного державного веб-порталу електронних послуг, зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія (далі - Портал Дія). У заяві зазначається: прізвище, власне ім'я, по батькові (за наявності) заявника; реєстраційний номер облікової картки платника податків; дата народження; відомості про задеклароване/зареєстроване місце проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, звідки перемістилася особа; адреса місця, куди перемістилася особа, та контактний номер телефону; номер поточного рахунка із спеціальним режимом використання для зарахування допомоги "єПідтримка" або номер банківського рахунка (за стандартом IBAN) заявника для виплати допомоги; наявність статусу особи з інвалідністю; відомості про неповнолітніх дітей, які перемістилися разом із внутрішньо переміщеною особою. Інформація про неповнолітню дитину включається до заяви одного з батьків. Заява вважається поданою в разі заповнення особою всіх полів форми. Обробка персональних даних внутрішньо переміщених осіб, які подають заяву, здійснюється відповідно до законодавства про захист персональних даних. Заява про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам за формою згідно з додатком 1 може бути також подана до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - органи соціального захисту населення), уповноваженої особи виконавчого органу сільської, селищної, міської ради або центру надання адміністративних послуг. Допомога призначається органом соціального захисту населення протягом десяти робочих днів з дати надходження заяви про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам.
Разом з тим, Порядком подання інформаційного повідомлення про пошкоджене та знищене нерухоме майно внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.03.2022 № 380 (далі- Порядок № 380) визначено умови, механізм та процедуру подання інформаційного повідомлення про пошкоджене та знищене нерухоме майно внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації (далі - інформаційне повідомлення).
Пунктом другим Порядку № 380 визначено, що його дія поширюється на фізичних та юридичних осіб, об'єкти нерухомого майна яких знищено або пошкоджено внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації (далі - особи), з 19 лютого 2014 р., що є датою початку тимчасової окупації Російською Федерацією окремих територій України відповідно до частини другої статті 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", а саме на: 1) фізичних осіб, які є: власниками відповідного нерухомого майна або замовниками будівництва щодо об'єктів будівництва; членами житлово-будівельних (житлових) кооперативів, які викупили квартиру, інше житлове приміщення кооперативу, але не оформили право власності на нього; особами, які здійснили інвестування та фінансування будівництва об'єктів, щодо яких отримано право на виконання будівельних робіт (зокрема прийнятих в експлуатацію об'єктів, щодо яких не оформлено право власності); спадкоємцями осіб, визначених абзацами другим - четвертим цього підпункту.
Як вже було встановлено судом, рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 29.11.2022 у справі № 620/6704/22 адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії було задоволено у повному обсязі, визнано протиправним та скасовано рішення Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради, оформлене у вигляді листа №19-05/8484 від 17.08.2022, про відмову ОСОБА_1 у видачі довідки про взяття на облік як внутрішньо переміщеної особи, зобов'язано Департамент соціальної політики Чернігівської міської ради видати ОСОБА_1 довідку про взяття на облік як внутрішньо переміщеної особи.
Вказаним рішенням було встановлено, що позивач фактично проживав без реєстрації в дачному будинку, розташованому в АДРЕСА_2 . Вказана дачна ділянка перебуває у власності позивача. Внаслідок бойових дій, що велись на території м. Чернігова, вказаний будинок у березні 2022 року був зруйнований на 90%.
Відповідно до частин другої, третьої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина четверта статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України).
Таким чином, факти, встановлені вищенаведеним судовим рішенням, не потребують доказуванню.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем листом від 10.02.2023 № 11-06/800 було повідомлено позивачу про відсутність правових підстав для призначення позивачу допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам.
При цьому, відповідачем не наведено жодних підстав для відмови у призначенні допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, окрім того, що серед наданих документів позивачем було додано до заяви акт № 2417 візуального огляду пошкодженого об'єкту від 06.07.2022, відповідно до якого здійснено візуальний огляд садового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , та встановлено, що цей садовий будинок зруйновано на 90%.
Колегія суддів звертає увагу, що в матеріалах справи містяться докази того, що з 2021 року позивач постійно проживав в садовому будинку за адресою: АДРЕСА_2 , який був придатний до жита іншого місця проживання (реєстрації) у позивача не було.
З аналізу матеріалів справи та норм права, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач має право на призначення допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам.
Щодо визначення дати призначення допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, то суд зазначає, що згідно матеріалів справи, позивач з відповідною заявою до відповідача вперше звернувся лише 03.02.2023, а тому позивач не має права на призначення спірної допомоги з серпня 2022 року, оскільки відповідно до пункту 3 Порядку № 332 така допомога надається щомісячно з місяця звернення та виплачується за повний місяць незалежно від дати звернення за її наданням.
Крім того, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про визнання протиправним та скасування рішення Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради, оформленого листом від 10.02.2023 № 11-06/800, про відмову ОСОБА_1 у призначенні допомоги на проживання внутрішньо переміщеної особи та зобов'язання Департамент соціальної політики Чернігівської міської ради призначити та виплатити допомогу на проживання внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 , починаючи з 01.02.2023.
Щодо посилання апелянта на те, що позивач має право зареєструватися в програмі «Дія» та отримувати допомогу, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки в даному випадку, це право позивача, а не обов'язок.
Доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки їх суть зводиться до констатації норм законодавства, а не помилок чи то порушень судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення, за таких обставин доводи апеляційної скарги не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному судовому рішенні.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що зміст апеляційної скарги є ідентичним відзиву на адміністративний позов, а отже, доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження під час розгляду апеляційної скарги.
Судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 240, 242-244, 250, 308, 311, 312, 315, 320, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів,
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради - залишити без задоволення.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2023 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку виключно з підстав, зазначених у п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя А.Б. Парінов
Судді: О.О. Беспалов
І.О. Грибан