ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
№ 37/380
06.11.07
За позовом
До
Про
Відкритого акціонерного товариства "Дніпроенерго"
Державного підприємства "Вугілля України"
стягнення 4604,52 грн.
Суддя Кондратова І.Д.
В судових засіданнях приймали участь представники сторін:
від позивача Лазарєва О.М.- представник за довіреністю № 10/9150-78 від 29.12.2006 року; Федосова Г.І.- представник за довіреністю № 10/9153-81 від 29.12.2006 року, Вершинін Д.О. -представник за довіреністю №10/8225-147 від 22.08.2007 року; Головань О.М.- представник за до вірністю № 10/7186-А-156 від 30.07.2007 року; Попенко С.О.- представник за довіреністю № 10/9152 від 29.12.2006 року;
від відповідача Барановська С.В.- представник за довіреністю № 10-01/1-П від 10.01.2007 року; Пилипчук О.С.- представник за довіреністю № 18-09\2-Д від 18.09.2007 року;
Рішення прийнято 06.11.2007 року, в зв'язку з оголошеною в судовому засіданні перервою 12.09.2007 року, 25.09.2007 року, 18.10.2007 року на підставі частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України.
Обставини справи :
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства "Дніпроенерго" до Державного підприємства "Вугілля України" про стягнення 4604,52 грн. збитків спричинених позивачу неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договорами поставки № 2-02/1-П-264-А-ДПО/24 від 28.01.2004 року, № 2-02/2-П від 15.02.2007 року, № 01-04/2-П від 01.04.2007 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.07.2007 р. порушено провадження у справі № 37/380, розгляд справи було призначено на 24.07.2007 року о 11-30.
Представник позивача в судове засідання 24.07.2007 року не з'явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва про порушення провадження у справі не виконав, але на адресу Господарського суду міста Києва надіслав телеграму, в якій просить суд відкласти розгляд справи.
На підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.07.2007 року розгляд справи було відкладено.
07.08.2007 року позивач через канцелярію Господарського суду міста Києва подав заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої просить суд збільшити розмір позовних вимог на 5082,72 грн. та стягнути з Державного підприємства "Вугілля України" понесені збитки в сумі 9687,24 грн., які становлять понесені витрати за час користування вагонами в лютому-квітні 2007 року. Подана заява була прийнята судом до розгляду.
В судовому засіданні 12.09.2007 року представник відповідача надав суду клопотання про залучення до участі ДП "Ровенькиантрацит", в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги, на стороні відповідача. Відповідач обґрунтовував своє клопотання тим, що ДП "Ровенькиантрацит" є вантажовідправником спірного вугілля та представляє інтереси Державного підприємства "Вугілля України" на ТЕС при проведенні спільного опробування вугілля по якості та кількості.
Розглянувши подане клопотання, суд відзначив, що воно не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до статті 27 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або з ініціативи господарського суду. У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити або допустити до участі у справі. Питання про допущення або залучення третіх осіб до участі у справі вирішується господарським судом, який виносить з цього приводу ухвалу. Як вбачається з матеріалів справи, відносини між відповідачем та ДП "Ровенькиантрацит" не стосуються предмету даного спору, а рішення по даній справі ні яким чином не може вплинути на права та обов'язки ДП "Ровенькиантрацит".
Крім того, в судовому засіданні 12.09.2007 року представники сторін подали суду клопотання про продовження строку вирішення спору по справі № 37/380.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.09.2007 року № 37/380 був продовжений строк вирішення спору.
У судовому засіданні 12.09.2007 та 25.09.2007 р., відповідно до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено перерву до 18.10.2007 року о 11-00.
Представник позивача в судовому засіданні 18.10.2007 року підтримав позовні вимоги в повному обсязі, враховуючи збільшення позовних вимог.
Представник відповідача відзив на позовні вимоги суду не надав, проте позовні вимоги визнає частково, зазначаючи відповідачу мають нараховуватись збитки лиши за час користування вагону, починаючи з моменту виклику представника відповідача.
На підставі частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 18.10.2007 року оголошено перерву до 06.11.2007 року о 11-30 для виготовлення повного тексту рішення.
Відповідно до статті 85 Господарського процесу кодексу в судовому засіданні 06.11.2007 року був оголошений повний текст рішення по даній справі.
Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва, -
Між Відкритим акціонерним товариством "Дніпроенерго" (покупець) та Державним підприємством "Вугілля України" (постачальник) були укладені договори поставки № 2-02/1-П-264-ДПО/24 від 28.01.2004 року та № 2-02/2-П від 15.02.2007 року, № 01-04/2-П від 01.04.2007 року, відповідно до умов яких(п.1.1) постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити вугільну продукцію (надалі - вугілля) : вугілля марки Антрацит з граничними якісними показниками : зольність -30 %, вологість 10 %..
Пунктами 4.1, 4.2 договору № 2-02/2-П від 15.02.2007 р. сторони погодили порядок приймання вугілля по кількості і якості. Приймання вугілля по кількості та якості здійснюється у відповідності з вимогами Інструкцій держарбітражу при Даді Міністрів СРСР від 15.06.1965р. № П6 та № П7 від 25.04.1966р., з подальшими змінами і доповненнями, ДСТУ 1137-64 "Вугілля буре, кам'яне, антрацит, горючі сланці та вугільні брикети. Правила приймання по якості", ДСТУ 4083-2002 "Вугілля кам'яне та антрацит для пиловидного спалювання на теплових електростанціях. Технічні умови", ДСТУ 4096-2002 "Вугілля буре, кам'яне, антрацит, горючі сланці та вугільні брикети. Методи відбору та підготовки проб для лабораторних випробувань", ГТР 34.09.110-2003 "Вхідний контроль палива на ТЕС та організація претензійної роботи" та/або іншими нормативними актами України, прийнятими щодо цих питань на заміну або доповнення вищевказаних в частині, що не суперечить даному договору. Приймання партії вугілля за якістю здійснюється покупцем шляхом зважування на тензометричних вагах, які вчасно проходять перевірки Держстандарту України. У випадку виявлення розбіжностей у кількості вугілля між даними Покупця та Постачальника, виклик представника Вантажовідправника та Постачальника для проведення спільного зважування є обов'язковим. Маса вугілля в партії для розрахунків по поставках визначається на підставі даних, зазначених у залізничних накладних, і результатів приймання за кількістю у Покупця в порядку, визначено ГНД 34.09.110-2003 "Методичні вказівки з обліку палива на електростанціях" з врахуванням норми нестачі згідно з "Правилами перевезення вантажів", затверджених наказом Міністерства транспорту України від 29.12.2002 року № 873.
При прийманні спірного вугілля на ТЕС позивачем встановлений факт поставки вугілля, якість якого перевищила якісні показники, вказані в договорі, на підтвердження чого сторонами складені відповідні акти відбору, обробки, проб й приймання вугілля з якості, копії яких долучені до матеріалів справи.
За твердженням позивача, за час затримки вагонів в очікуванні представників відповідача для сумісного опробування та складання акту позивачем були понесені витрати, пов'язані зі сплатою за користування вагонами.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
06.02.2007 року, 22.02.2007 року, 01.03.2007 року, 20.04.2007 року, 22.04.2007 року, 28.04.2007 року відповідачем на виконання умов договорів поставки № 2-02/1-П-264-ДПО/24 від 28.01.2004 року та № 2-02/2-П від 15.02.2007 року, № 01-04/2-П від 01.04.2007 року було поставлено вугілля ґатунку АШ збагачений, марки Антрацит вантажоодержувачу Придніпровська ТЕС по залізничних накладних № 49170300, № 49170144, № 49172022, № 49172096, № 49172095, № 49354514, 49356334, 49356781, 49356783, 49352158. На підтвердження якості поставленого вугілля, вантажовідправником були надані посвідчення якості № 73 від 05.02.2007 року, № 213 від 20.02.2007 року, № 268, 272 від 01.03.2007 року, 520 від 18.04.2007 року, 529 від 20.04.2007 року, № 434 від 26.04.2007 року. Крім того, якість вугілля повинна відповідати вимогам ДСТУ -2002і не перевищувати граничні показники, вказані в додатковій угоді № 1 від 01.06.2004 року до Договору. Проте, порушуючи вимоги договору, якість поставленого вугілля, у вагонах по посвідченнях якості № 73 від 05.02.2007 року, № 213 від 20.02.2007 року, № 268, 272 від 01.03.2007 року, 520 від 18.04.2007 року, 529 від 20.04.2007 року, № 434 від 26.04.2007 року не відповідала даним, вказаним в цих посвідченнях якості на відвантажене вугілля, що підтверджується актами відбору, обробки, проб і приймання вугілля з якості № 535 від 06.02.2007 року, 875 від 22.02.2007 року, № 1117, 1119 від 03.03.2007 року, 1928 від 20.04.2007 року, 1975 від 22.04.2007 року, № 2105 від 28.04.2007 року відповідно. Про поставку вугілля, якість якого не відповідає посвідченню якості, а також граничним показникам, позивач повідомляв відповідача належним чином (телеграмою). Відповідач з поставкою неякісного вугілля погоджувався, про що позивачу надсилав відповідний лист.
Відповідно до статті 119 Статуту залізниць України за час затримки вагонів в очікуванні прибуття представників для суміжного зважування, позивачем була сплачена плата за користування вагонів в розмірі 9687,24 грн. Згідно пункту 2.6 Правил розрахунків за перевезення вантажів, які затвердженні наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року № 644, отримані гроші ТехПД заносить на особовий рахунок платника і списує їх з рахунку в міру надходження розрахункових документів за здійснені перевезення і надані послуги. Списування грошей з рахунку проводиться на підставі перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами та контейнерами. Позивачем на підтвердження плати за користування вагонами у розмірі 9687,2 грн. до матеріалів справи долучені відомості плати за користування вагонами
Відповідно до п. 7.1 договору поставки № 2-02/1-П-264-А-ДПО/24 від 28.01.2004 року за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором сторони несуть матеріальну відповідальність відповідно до чинного законодавства України.
Згідно п. 6.5 договору поставки № 2-02/2-П від 15.02.2007 року у випадку виклику представника постачальника для проведення спільного зважування, відбору та аналізу проб відвантаженого вугілля, у результаті чого підтвердиться відхилення показників кількості чи якості понад норми, постачальник відшкодовує покупцю за користування вагонами за час їх простоювання в очікуванні представника постачальника, в разі якщо він не прибув і не повідомив про це в термін визначений договором.
У відповідності до п. 6.1 договору поставки № 01-04/2-П від 01.04.2007 року сторони встановили, що витрати сторін, що виникли у зв'язку з неналежним виконанням будь-якою стороною зобов'язань за договором , покладаються на винну сторону.
Крім того, сторони також погодили, що всі спори та суперечності, які можуть виникнути в зв'язку виконанням договорі поставки, повинні розв'язуватись в досудовому порядку (шляхом переговорів, розгляду та задоволення претензій, тощо) згідно чинного законодавства.
З метою досудового врегулювання господарських відносин, позивачем на адресу відповідача надсилались претензії на загальну суму 9687,2 грн. з вимогою в семиденний строк відшкодувати завдані збитки. Претензії були залишені без відповіді та задоволення.
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язань. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідачем не надано доказів, що підтверджують відсутність його вини у порушенні зобов'язань.
Відповідно до статті 623 Цивільного кодексу України боржник який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. При визначені недержавних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.
Обов'язок відшкодування збитків є загальною формою цивільно-правової відповідності, яка настає для боржника внаслідок порушення ним зобов'язання.
Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності відповідно до статті 623 Цивільного кодексу України.
Обов'язковими умовами покладення відповідальності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного зв'язку між діями особи та збитками, які складають об'єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.
Тобто збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони за договором, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.
Підставою для відшкодування понесених збитків є спричинення їх внаслідок неналежного виконання зобов'язання за договором, тобто наявності прямого причинного-наслідкового зв'язку між неправомірними діями однієї сторони та зменшення майнових прав іншої.
За таки обставин, судом встановлено, що матеріалами справи доведена вина відповідача у порушення зобов'язання щодо вугілля, якість якого не відповідає договорами поставки. Проте, як вбачається з матеріалів справи, позивачем нараховуються відповідачу збитки, сплачені ним Придніпровській залізниці суми за час користування вагонами № 67877373, 67902726, 66566316, 66559113, 65350803, 68745462, 68748631,66035742, 66707514, 68621978 (від часу прибуття вагонів до часу вивантаження вагонів).
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позивачем неправомірно нараховувались відповідачу збитки від часу прибуття вагонів до часу вивантаження вагонів № 67877373, 67902726, 66566316, 66559113, 65350803, 68745462, 68748631,66035742, 66707514, 68621978.
Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збиткам розуміються, зокрема, витрати, зроблені управненою стороною.
Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що позивачем була сплачена залізниці плата за користування вагонів (з моменту подачі виклику постачальника) в розмірі 8445,50 грн., за обґрунтованим розрахунком суду, а тому позовні вимоги судом визнаються такими, що підлягають задоволенню частково.
Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до вимог статті 49 ГПК України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 224 Господарського кодексу України, ст. ст. 526, 614, 623 Цивільного кодексу України, ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства "Вугілля України" (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 4, код ЄДРПОУ 32709929) на користь Відкритого акціонерного товариства "Дніпроенерго" (69096, м. Запоріжжя, вул. Гребельна, 2, код ЄДРПОУ 00130872) 8445 (вісім тисяч чотириста сорок п'ять) грн. 50 коп. - збитки, 88 (вісімдесят вісім) грн. 93 коп. витрат по сплаті держмита та 102 (сто дві) грн. 88 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В іншій частині в позові відмовити.
4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
5. Рішення вступає в законну силу після десятиденного терміну з дня його прийняття, оформленого у відповідності до ст. 84 ГПК України.
Суддя
І.Д. Кондратова