П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
------------------------
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 вересня 2023 р.м. ОдесаСправа № 473/3961/23
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О.,
суддів Косцової І.П. та Осіпова Ю.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 1 вересня 2023 року (суддя Лузан Л.В., м. Вознесенськ, повний текст рішення складений 01.09.2023) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Вознесенської міської ради Миколаївської області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-
ВСТАНОВИВ:
1 серпня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до виконкому Вознесенської міськради, в якому просив скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксоване автоматичному режимі, або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомі (відеозапису) серії UKR №2301972 від 28.07.2023 року, складену головним спеціалістом-інспектором з паркування відділу інспекції з питань контролю за паркуванням виконавчого комітету Вознесенської міської ради Поперечною Я.В. про накладення на позивача адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн.
Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 1 вересня 2023 року у задоволенні адміністративного позову було відмовлено.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення норм матеріального права та неповне встановлення обставин справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким повністю задовольнити його позовні вимоги.
На думку апелянта, в матеріалах справи відсутні докази вчинення ним інкримінованого правопорушення.
При цьому апелянт звертає увагу суду на те, що суд першої інстанції не врахував, що автомобіль, яким він керував, був залишений стояти на земельній ділянці біля торгового центру в м. Вознесенську по вул. Київській, 16, яка не є тротуаром, а належить торговому центру. При чому, якщо вважати цю земельну ділянку умовно тротуаром, то, як видно з фотознімків, які надала сторона відповідача, автомобіль, який позивач залишив стояти, не заважав жодним чином ні руху пішоходів, ні руху інших транспортних засобів, так як візуально видно, що ширина тієї земельної ділянки явно більше ніж 2 м.
Відповідач своїм правом подати відзив на апеляційну скаргу не скористався, що відповідно до статті 304 КАС України не перешкоджає апеляційному перегляду справи.
Апеляційним судом справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до статті 311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів у разі, в тому числі, відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів і вимог поданої скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 28 липня 2023 року головний спеціаліст-інспектор з паркування виконавчого комітету Вознесенської міської ради Миколаївської області Поперечна Я.В. винесла постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, зафіксоване у режимі фотозйомки, в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху серії UKR № 2301972, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн.
З даної постанови вбачається, що 6 липня 2023 року о 10 год. 47 хв. за адресою: Миколаївська область, м. Вознесенськ, вул. Київська, 16, ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки Toyota Land Cruiser 90, реєстраційний номер НОМЕР_1 , порушив правила стоянки, а саме здійснив стоянку на тротуарі у місці, яке не позначено відповідним дорожнім знаком, встановленим з табличками, чим порушено вимоги пп. "б" п. 15.10 ПДР.
Вважаючи зазначену постанову протиправною ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом про її скасування.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції визнав, що вину позивача у вчиненні інкримінованого йому порушення доведено.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Так, згідно положень частини другої статті 19 Конституції України, пункту 1 частини другої статті 2 та частини першої статті 7 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого має перевіряти чи діяли органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи лише на підставі закону в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Приписами статті 246 КУпАП встановлено, що порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.
Згідно статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до пункту 1 статті 247 КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Стаття 251 КУпАП встановлює, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненням особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, іншими доказами, перелік яких не вичерпний.
За приписами частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини другої статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно матеріалів справи про адміністративне правопорушення, позивач 6 липня 2023 року о 10 год. 47 хв. за адресою: Миколаївська область, м. Вознесенськ, вул. Київська, 16, керуючи автомобілем марки Toyota Land Cruiser 90, реєстраційний номер НОМЕР_1 , порушив правила стоянки, а саме, здійснив стоянку на тротуарі у місці, яке не позначено відповідним дорожнім знаком, встановленим з табличками, чим порушено вимоги пп. "б" п. 15.10 ПДР.
Суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, права, обов'язки і відповідальність суб'єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об'єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання (далі - міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та об'єднань) регулює та визначає Закон України "Про дорожній рух".
Відповідно до статті 14 цього Закону учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів.
До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, велосипедисти, погоничі тварин.
Учасники дорожнього руху зобов'язані, у тому числі, знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Єдиний порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють Правила дорожнього руху, що затверджені постановою КМУ від 10.10.2001 №1306 (із змінами та доповненнями).
У відповідності до пункту 1.3 ПДР встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Пунктом 1.9 ПДР України передбачено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Пунктом 8.1 ПДР встановлено, що регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.
Згідно з пп. "б" п.15.10 ПДР України стоянка забороняється на тротуарах (крім місць, позначених відповідними дорожніми знаками, встановленими з табличками).
Відповідно до пп. "в" п. 15.10 ПДР України стоянка забороняється на тротуарах за винятком легкових автомобілів та мотоциклів, які можуть бути поставлені на краю тротуарів, де для руху пішоходів залишається щонайменше 2 м.
Ознаками застосування пп. "в" п. 15.10 ПДР України є стоянка легкових автомобілів та мотоциклів на краю тротуарів, та відстань щонайменше 2 м для руху пішоходів.
З викладеного слідує, що здійснити стоянку автомобіля на тротуарі можна за умови дотримання трьох вимог, а саме: місце стоянки має бути спеціально відведене для стоянки, зокрема, позначене відповідними дорожніми знаками; стоянка здійснюється легковим автомобілем чи мотоциклом; стоянка здійснюється таким чином, що для руху пішоходів залишається щонайменше 2 м.
Зупинка та стоянка транспортних засобів є невід'ємною складовою організації дорожнього руху, тому з метою зведення до мінімуму перешкод для руху усіх учасників дорожнього руху зупинку та стоянку дозволяється здійснювати у спеціально відведених місцях, позначених дорожніми знаками 5.42.1 "Місце для стоянки", 5.43 "Зона стоянки" або на узбіччі.
Згідно п. 15.6 ПДР України стоянка всіх транспортних засобів здійснюється у місцях, позначених знаками 5.42.1, 5.43. встановленими з табличками 7.6.2-7.6.6. на тротуарі так, як позначено на табличках 7.6.2.-7.6.6.
Частиною першою статті 122 КУпАП передбачено, що перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Колегія суддів дослідила наявні у справі фотоматеріали, надані сторонами, встановила, що стоянка автомобіля здійснена позивачем безпосередньо на тротуарі, біля магазину, що є порушенням пп. "б" п.15.10 ПДР (а.с. 8-11,15, 46-50).
До того ж, з фотофіксації правопорушення (а.с. 8,9,11) чітко вбачається, що автомобіль позивача заважає руху пішоходів, які змушені обходити його ТЗ.
Таким чином, враховуючи, що матеріалами справи підтверджено наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого частино першою статті. 122 КУпАП, та в ході розгляду справи позивачем жодним чином не спростовані встановлені обставини щодо допущення вказаного порушення, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про правомірність оскаржуваної постанови серії UKR №2301972 від 28.07.2023 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності та відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Колегія суддів відхиляє як неаргументованим посилання апеляційної скарги позивача на рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 16 серпня 2023 року у справі №473/3959/23, де суд в аналогічній справі задовольнив його позовні вимоги до виконавчого комітету Вознесенської міської ради Миколаївської області, оскільки, в силу приписів частини шостої статті 78 КАС України, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрала законної сили, не має преюдиціальне значення для даної справі.
Інші доводи апеляційної скарги також не містять належних чи переконливих аргументів, які б спростовували висновки суду першої інстанції про відмову у задоволенні адміністративного позову. Суд першої інстанції правильно та повно з'ясував усі обставини справи та надав їм належну юридичну оцінку, відповідно до норм матеріального права.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відтак, апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 272, 286, 292, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення на рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 1 вересня 2023 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України.
Головуючий суддя-доповідач В.О.Скрипченко
Суддя І.П.Косцова
Суддя Ю.В.Осіпов