Справа № 560/15069/23
РІШЕННЯ
іменем України
19 вересня 2023 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Драновського Я.В. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання відмову протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернулась в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому просить:
- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області у поновленні виплати пенсії за віком ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 01.02.2022.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначила, що проживаючи в Італії, як громадянин України, вона має такі ж самі конституційні права, як й інші громадяни цієї держави, оскільки Конституція України та пенсійне законодавство України не допускають обмеження права на соціальний захист, зокрема права на отримання пенсії за ознакою місця проживання. Враховуючи наведене, відмова в поновленні пенсії позивачу є безпідставною та такою, що не відповідає вимогам діючого законодавства.
Ухвалою суд відкрив провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
До суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначив, що для проходження ідентифікації та поновлення виплати пенсії через банківську установу, позивачу необхідно особисто звернутись з паспортом громадянина України в та заявою щодо подальшої виплати пенсії через банківську установу до пенсійного органу. З урахуванням зазначеного, відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
Також, пенсійний орган просив розглянути справу в судовому засіданні з викликом сторін у зв'язку зі складністю справи, та з метою з'ясування всіх обставин справи.
Вирішуючи зазначене клопотання, суд враховує, що частиною 6 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін: 1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу; 2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Враховуючи те, що ця справа є незначної складності, характер спірних правовідносин та предмет доказування не вимагають проведення судового засідання, тому в задоволенні клопотання необхідно відмовити.
Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області подало клопотання, в якому просить позовні вимоги залишити без розгляду.
Вирішуючи вказане клопотання суд звертає увагу на таке відповідно до частини другої статті 46 Закону №1058-ІV нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Крім того, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 13.10.2020 у справі №540/450/19 зазначив, що обмеження права пенсіонера на отримання належної йому пенсії певними строками є неприпустимим.
Зважаючи на це, у задоволенні цього клопотання пенсійного органу слід відмовити.
Дослідивши наявні в матеріалах справи належні та допустимі письмові докази, оцінивши їх у взаємозв'язку та сукупності, суд зазначає наступне.
З 12.01.2005 ОСОБА_1 призначено пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV.
З 2015 року позивач у зв'язку із важким захворюванням перебуває в Італійській Республіці.
В червні 2019 року представник ОСОБА_1 за довіреністю, яка посвідчена 17.05.2019 провідним спеціалістом з консульських питань Генерального Консульства України в Неаполі, звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області із заявою про поновлення та виплату пенсії ОСОБА_1 ..
Листом від 21.06.2019 Головне управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області повідомило, що з 01.06.2016 виплату пенсії позивачу припинено по причині тривалої невиплати та відмовлено у поновленні виплати пенсії. Також позивачу повідомлено, що для поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 особисто або її законному представнику необхідно з'явитися до Старокостянтинівського відділу обслуговування громадян головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, надати заяву про поновлення виплати пенсії та пред'явити паспорт або інший документ, що засвідчує особу, місце її проживання (реєстрації) та вік. Після поновлення виплата пенсії може здійснюватися за довіреністю. Водночас через кожен рік дії такої довіреності позивачу особисто або її законному представнику необхідно подавати заяву до сервісного центру обслуговування громадян головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо продовження виплати пенсії за довіреністю.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 19.09.2019 у справі №560/2503/19, яке набрало законної сили, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 01.06.2016.
В подальшому, листом від 08.07.2022 представнику позивача на його звернення про поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 роз'яснено, що згідно повідомлення АТ "Державний ощадний банк України" від 11.11.2021 пенсія ОСОБА_1 більш як один рік отримується з використанням платіжної картки та зняття коштів здійснюється через АТМ (банкомат) і дана операція відбувається без фізичної ідентифікації особи на відділенні банку.
Зважаючи на це, пенсійним органом на адресу, зазначену в матеріалах пенсійної справи позивача, направлено лист про необхідність особистого звернення з паспортом або іншим документом, що посвідчує особу, до сервісного центру обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області та надання нової заяви про виплату пенсії, оформленої в АТ "Державний ощадний банк України".
Враховуючи те, що виплату пенсії ОСОБА_1 було поновлено на виконання судового рішення, а з 2015 року пенсіонерка постійно проживає за кордоном (Італійська Республіка) та упродовж місяця вона на виклик пенсійного органу не звернулась, тому з метою здійснення контролю за виплатою пенсії та згідно з п. 17 Порядку перерахування пенсії на поточний рахунок в АТ "Державний ощадний банк України" припинено з 01.02.2022.
21.07.2023 представник позивача повторно з вернувся до пенсійного органу зі заявою про поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 , на що отримав відповідь від 31.07.2023 про те, що роз'яснення з даного питання йому вже надавались листом від 08.07.2022.
Позивач вважає, що така відмова прийнята за відсутності для того правових підстав, тому звернулась в суд з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наведене нижче.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 22 Конституції України права і свободи людини та громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються й не можуть бути скасовані. Під час прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту й обсягу наявних прав і свобод.
За приписами частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (частина третя статті 46 Конституції України).
Пенсійні правовідносини регулюються Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.
Статтею 1 Закону №1058-ІV встановлено, що пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Статтею 5 Закону №1058-IV передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, визначених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Відповідно до частини першої статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 49 Закону №1058-ІV виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1)якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.
Згідно зі статтею 51 Закону №1058-IV у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від'їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Рішенням Конституційного Суду від 07.10.2009 №25-рп/2009 пункт 2 частини першої статті 49, друге речення статті 51 Закону України №1058-IV від 09.07.2003 "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" щодо припинення виплати пенсії на весь час проживання (перебування) пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Зазначені положення Закону №1058-IV втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного Рішення від 07.10.2009 №25-рп/2009.
Також, у Рішенні Конституційного Суду від 07.10.2009 №25-рп/2009 зазначено, що виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.
Відповідно до статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Рішення Конституційного Суду України має преюдиційне значення при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв'язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії положень законів України, визнаних неконституційними та є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Отже, кожен громадянин України, включно пенсіонер, має право на вибір свого місця проживання, зі збереженням усіх конституційних прав.
Відповідно до правової та соціальної природи пенсійного забезпечення, право громадянина на отримання пенсії не може залежати від умови постійного проживання в Україні.
Згідно з частиною другою статті 49 Закону №1058-IV поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому статтею 46 цього Закону.
Відповідно до частин першої та другої статті 46 Закону №1058-ІV нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.
Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Системний аналіз зазначених положень статті 46 Закону №1058-IV свідчить про те, що в Україні не існувало та не існує на сьогодні жодного строкового обмеження стосовно виплати пенсії у визначеному законодавством розмірі за минулий час, яку особа не отримувала з вини держави в особі її компетентних органів.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 13.10.2020 у справі №540/450/19 зазначив, що обмеження права пенсіонера на отримання належної йому пенсії певними строками є неприпустимим.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Порядок №22-1).
Відповідно до п. 1.5 Порядку №22-1 заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, про припинення перерахування пенсії на банківський рахунок та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до opгaну, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, а пенсіонерами, які зареєстровані на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від уповноважених органів російської федерації, - до органу, що призначає пенсію, визначеного Пенсійним фондом України. При цьому у заяві про виплату частини пенсії непрацездатним членам сім'ї особи, яка знаходиться на повному державному утриманні, вказується адреса одержувача цієї частини пенсії.
Отже, пунктом 1.5 Порядку №22-1 передбачено можливість подачі заяви як особисто пенсіонером, так і його уповноваженим представником, при цьому, відсутні вказівки на те, що останній повинен звертатися до органу ПФУ особисто та позбавлений можливості надіслати заяву та належні документи поштою.
Суд враховує, що повноваження ОСОБА_2 як представника ОСОБА_1 підтверджені довіреністю, яка посвідчена 17.05.2019 провідним спеціалістом з консульських питань Генерального Консульства України в Неаполі, копія якої міститься в матеріалах справи.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 09.01.2020 у справі №351/2066/16-а зазначив, що Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено можливість подання заяви про призначення пенсії представником пенсіонера, так і не встановлено обмежень на подачу ним заяви про поновлення її виплати.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина п'ята статті 242 КАС України).
Відповідно до п.2.8. Порядку №22-1, поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.
В листі від 20.09.2022 відповідач не заперечує наявність права позивача на одержання пенсійних виплат, проте посилається на умову, яка не передбачена Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", однак яка суттєво обмежує права громадян, які не знаходяться на території України, на пенсійне забезпечення.
Оскільки суд встановив, що єдиною фактичною підставою для відмови у задоволенні заяви позивача стало те, що вказана заява не була подана нею особисто до відповідача, а представником за довіреністю позивача, суд вважає, що такі дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області є протиправними, а тому позовні вимоги щодо поновлення виплати пенсії за віком ОСОБА_1 підлягають задоволенню.
Враховуючи зазначене, оцінюючи у сукупності встановлені обставини та перевіривши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
Відносно прохання позивача постановити окрему ухвалу Головному управлінні Пенсійного фонду України в Хмельницькій області для вжиття заходів щодо усунення в подальшому порушень конституційних прав ОСОБА_1 , утриматися від протравних рішень, дій щодо припинення виплати пенсії, продовжувати виплату пенсії на підставі поданих заяв про поновлення виплати пенсії поданих до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в тому числі її представником ОСОБА_2 на підставі дійсної довіреності, слід зазначити наступне.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 249 КАС України, суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.
З наведених норм слідує, що прийняття окремої ухвали це право суду, а не його обов'язок, яке надано саме суду при розгляді справи вирішувати питання необхідності прийняття окремої ухвали. Суд не вбачає підстав для прийняття окремої ухвали та вважає, що права позивача будуть захищенні та відновленні шляхом зобов'язання відповідача поновити виплату пенсії.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи задоволення позовних вимог, сума судового збору, яку необхідно стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області становить 1073,60 грн.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо припинення виплати пенсії за віком ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 01.02.2022.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати за сплату судового збору в розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн 60 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 )
Відповідач:Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул.Гната Чекірди, 10, м. Хмельницький, Хмельницька область, 29001 , код ЄДРПОУ - 21318350)
Головуючий суддя Я.В. Драновський