Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
УХВАЛА
про повернення позовної заяви
19 вересня 2023 р. № 520/22594/23
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Тітов О.М., розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної установи "Центр пробації" про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної установи "Центр пробації", в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Державної установи "Центр пробації" щодо невиплати ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , додаткової винагороди в розмірі 30 000 грн. щомісячно, починаючи з 01.03.2022 року до 28.11.2022 року включно;
- зобов'язати Державну установу «Центр пробації» Міністерства юстиції України (вул. Юрія Іллєнка, м. Київ, 04050, код ЄДРПОУ 41847154) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , додаткову винагороду в розмірі 30 000 грн. щомісячно, починаючи з 01.03.2022 року до 28.11.2022 включно.
Ухвалою суду від 05.09.2023 позовну заяву ОСОБА_1 до Державної установи "Центр пробації" про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність Державної установи "Центр пробації" щодо невиплати ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , додаткової винагороди в розмірі 30 000 грн. щомісячно, починаючи з 19.07.2022 року до 28.11.2022 року включно та зобов'язання Державну установу «Центр пробації» Міністерства юстиції України (вул. Юрія Іллєнка, м. Київ, 04050, код ЄДРПОУ 41847154) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , додаткову винагороду в розмірі 30 000 грн. щомісячно, починаючи з 19.07.2022 року до 28.11.2022 року включно, слід залишити без руху зі встановленням позивачу строку для усунення недоліків шляхом надання суду заяви про поновлення строку звернення до суду із зазначенням правових підстав для поновлення строку звернення з вказаним позовом до суду та доказів поважності причин його пропуску - залишено без руху. Встановлено ОСОБА_1 десятиденний строк з дня вручення даної ухвали для усунення недоліків позовної заяви.
На виконання вимог вказаної ухвали, позивач 14.09.2023 надав заяву про поновлення строку, в якій останній зазначив, що Оскільки ОСОБА_1 не було достеменно відомо про усі виплати, які здійснювались на її користь Відповідачем, адвокатом Крамаренком О.І., направлено в ДУ «Центр Пробації» запит, в якому викладено прохання повідомити про всі виплати здійснені на користь Позивача. Відповідь на дану заяву надійшла лише у липні 2023 року.
Відповідно, позивач вважає, що строк звернення до суду, тобто строк з якого Позивачу стало відомо про порушення її прав, слід відраховувати від липня 2023 року.
Розглядаючи доводи заяви представника позивача, суддя зазначає наступне.
Приписами частин третьої і п'ятої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд звертає увагу на те, що положення статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.
Разом з тим, частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Відповідно до частин першої та другої статті 233 КЗпП України, у редакції Закону України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності з 19.07.2022, працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116 КЗпП України).
Відтак, до 19.07.2022 КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Аналогічний правовий висновок викладений у рішенні Верховного Суду від 06.04.2023 у справі №260/3564/22 та від 19.01.2023 у справі №460/17052/21.
З системного аналізу викладеного вбачається, що положення статті 233 КЗпП України у частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п'ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві.
Водночас, суд наголошує, що відповідно до пункту 1 глави XIX "Прикінцеві положення" КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Відтак, запровадження на території України карантину є безумовною підставою для продовження строків, визначених статтею 233 КЗпП України, на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Відтак, строк, визначений частиною першою статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній з 19.07.2022), був продовжений на строк дії карантину, який відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023.
У даному ж випадку, спірні правовідносини, у період з 19.07.2022 по 28.11.2022 виникли уже за нової редакції положень статті 233 КЗпП України, а тому до них підлягає застосуванню тримісячний строк звернення, який у силу пункту 1 глави ХІХ "Прикінцеві положення" Кодексу законів про працю України, був продовжений на строк дії карантину та скінчився - 30.06.2023.
Разом із тим, до суду з даним позовом позивач звернувся 18.08.2023, тобто із пропуском тримісячного строку, який був продовжений на строк дії карантину.
Також суд звертає увагу, що поважними причинами пропуску процесуального строку є ті, які унеможливлюють або ускладнюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду та підтверджені належними і допустимими доказами.
Установлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Без наявності строків на процесуальну дію або без їх дотримання в адміністративному судочинстві виникнуть порушення прав учасників адміністративного процесу. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.
Незнання про порушення своїх прав через байдужість або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Вказані висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду викладеній в Постанові від 10.11.22р. у справі №990/115/22.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відтак, викладені представником позивача доводи не доводять підстав поважності пропуску строку звернення до суду.
Згідно пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Згідно пункту 9 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
З огляду на що суд зазначає, що позивачем на виконання вимог ухвали суду від 05.09.2023 надано заяву про поновлення пропущеного строку, однак обставини причин пропуску строку звернення до суду з зазначеним позовом, викладені у цій заяві визнані судом неповажними, а отже недоліки позовної заяви усунуті не були.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Керуючись статтями 123, 169, 293, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -
УХВАЛИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Державної установи "Центр пробації" про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність Державної установи "Центр пробації" щодо невиплати ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , додаткової винагороди в розмірі 30 000 грн. щомісячно, починаючи з 19.07.2022 року до 28.11.2022 року включно та зобов'язання Державну установу «Центр пробації» Міністерства юстиції України (вул. Юрія Іллєнка, м. Київ, 04050, код ЄДРПОУ 41847154) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , додаткову винагороду в розмірі 30 000 грн. щомісячно, починаючи з 19.07.2022 року до 28.11.2022 року включно - повернути позивачу.
Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє його права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.М. Тітов