Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
УХВАЛА
з питання забезпечення адміністративного позову
"19" вересня 2023 р. справа № 520/24918/23
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Біленський О.О., розглянувши заяву представника позивача про забезпечення адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «АСТАР ОІЛ» (пров. Байкальський, буд. 2, к. 22, м. Харків, 61001, код ЄДРПОУ 39647230) до Головного управління ДПС в Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 43983495) про скасування розпорядження та зобов'язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «АСТАР ОІЛ» звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС в Харківській області, в якому просить суд:
- скасувати Розпорядження ГУ ДПС в Харківській області від 04.09.23р. №358-РЛ «Про анулювання ліцензії»;
- зобов'язати видалити з Єдиного державного реєстру суб'єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним відомості щодо анулювання ліцензії на виробництво пального реєстраційний номер №990614201900572, з терміном дії з 01.07.19р. до 01.07.24р. та відновити інформацію про дію цієї ліцензії.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 11.09.2023 по справі №520/24918/23 відкрито спрощене провадження згідно з положеннями п. 10 ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 257 КАС України.
Після відкриття провадження у справі від представника позивача через систему "Електронний суд" 18.09.2023 надійшла заява про забезпечення позову по справі №520/24918/23, якій просить суд вжити заходи забезпечення позову, шляхом зупинення дії розпорядження Головного управління ДПС у Харківській області №358-РЛ від 04.09.23р. щодо анулювання ліцензії ТОВ «АСТАР ОІЛ» реєстраційний номер №990614201900572 на право оптової торгівлі пальним, за відсутності місць оптової торгівлі терміном дії з 01.07.2019 до 01.07.2024 до набрання законної сили рішенням суду.
В обґрунтування заяви представником позивача зазначено, що 05.03.2023 позивачем при реєстрації акцизних накладних №147 та №148 отримано квитанції №1-АН про неприйняття документів на реєстрацію. В якості підстави неприйняття зазначено про порушення вимог ст. 15 Закону України №481, а саме: суб'єкт господарювання - платник акцизного податку, який реалізує пальне, повинен мати ліцензію. Представник позивача зазначає, що ТОВ «АСТАР ОІЛ» має Ліцензію на право оптової торгівлі пальним, за відсутності місць оптової торгівлі Серії АЖ №078617, реєстраційний номер 990614201900572, з терміном дії з 01.07.2019 до 01.07.2024, однак за результатом перевірки свого статусу в електронному кабінеті платника податків, виявив Витяг з розпорядження від 04.09.2023 №358-РЛ «Про анулювання ліцензії» ТОВ «АСТАР ОІЛ» на підставі ст. 15 Закону України №481, у зв'язку із встановленням факту відсутності суб'єкта господарювання за місцезнаходженням та/або за місцезнаходженням провадження діяльності, які зазначені у виданій ліцензії. Представник позивач зазначає про очевидне, грубе порушення прав позивача контролюючим органом, про фактичне блокування діяльності позивача за відсутності повідомлення позивача про проведені відносно нього дії та прийняті рішення, що позбавило останнього права своєчасної реакції на такі дії та рішення шляхом їх оскарження. Підприємство не погоджується з прийнятим розпорядженням №358-РЛ від 04.09.2023, оскільки провадження господарської діяльності позивача можливе лише за наявності відповідної ліцензії. З урахуванням викладеного, позивач вважає, що існує реальна загроза завдання шкоди правам заявника, в тому числі й матеріальним, внаслідок невжиття заходів забезпечення адміністративного позову до ухвалення рішення у даній справі.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд зазначає наступне.
Інститут забезпечення адміністративного позову регламентовано ст.ст. 150-158 КАС України, які закріплюють підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також способи забезпечення позову в адміністративному процесі. Наявність такого інституту є однією з гарантій виконання постанови адміністративного суду і спрямовані на забезпечення принципу обов'язковості судових рішень.
Частиною 1 ст. 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 154 КАС України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч. 2 ст. 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову (ч. 4 ст. 150 КАС України).
Перелік видів забезпечення позову встановлено ч. 1 ст. 151 КАС України, а саме:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Необхідно зазначити, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Тобто інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Отже, обов'язковою умовою для застосування судом заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд бере до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Також суд має враховувати співрозмірність вимог клопотання про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.
Інститут забезпечення адміністративного позову в один з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неминуче виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
При цьому заходи забезпечення мають бути лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співрозмірними з позовними вимогами.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Суд зазначає, що рішення суб'єктів владних повноважень справляють певний несприятливий вплив на учасників правовідносин у яких такі рішення прийняті. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте суд звертає увагу, що відповідно до ст. 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не у кожному випадку є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі (такий правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №826/16509/18 та від 26.12.2019 у справі №640/13245/19, від 20.03.2019 у справі №826/14951/18). В іншому разі, застосування заходів забезпечення адміністративного позову стане можливим у кожному спорі, де предметом оскарження є акти індивідуальної дії суб'єкта владних повноважень, а зупинення таких рішення матиме правові наслідки близькі за своїм змістом до тих, які настають у випадку задоволення позовних вимог, скасування оскаржуваного рішення та набрання позитивним для позивача судовим рішенням законної сили.
Тому, у кожному випадку суд повинен надати оцінку характеру ймовірних наслідків рішення суб'єкта владних повноважень про зупинення дії якого просить позивач і лише у виняткових випадках постановити ухвалу про забезпечення позову.
Проаналізувавши доводи представника позивача, викладені у заяві про забезпечення позову, а також дослідивши додані до заяви про забезпечення позову докази в її обґрунтування, судом встановлено, що позивачем не доведено підстав для забезпечення позову з огляду на наступне.
Суд зазначає, що заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Судом встановлено, що видами діяльності ТОВ «АСТАР ОІЛ» є: 46.11 Діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами; 46.12 Діяльність посередників у торгівлі паливом, рудами, металами та промисловими хімічними речовинами; 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; 46.75 Оптова торгівля хімічними продуктами; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 47.30 Роздрібна торгівля пальним; 47.52 Роздрібна торгівля залізними виробами, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами в спеціалізованих магазинах; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами (основний).
04.09.2023 Головним управлінням ДПС в Харківській області прийнято розпорядження про анулювання ліцензії на оптову торгівлю пальним, за відсутності місць оптової торгівлі №358-РЛ, яким анульовано ліцензію позивача №990614201900572 з терміном дії з 01.07.2019 по 01.07.2024, що є предметом заявленого позову у цій справі.
Отже, позивач має ліцензію на оптову торгівлю пальним, за відсутності місць оптової торгівлі.
Суд зазначає, що позивачем не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії розпорядження про анулювання ліцензії очевидно потягне за собою ті неминучі наслідки (простій та збитки, несплата податків до бюджету, звільнення працівників підприємства), на які посилається представник позивача у заяві про забезпечення позову. Крім того, позивачем не конкретизовано та не надано доказів, які саме збитки він може понести.
Суд звертає увагу, що неминучими наслідками для суб'єкта господарювання, який здійснює діяльність з торгівлі пальним, може бути: припинення функціонування та демонтаж автозаправної станції, якою користується позивач в рамках господарської діяльності, демонтаж, транспортування та зберігання тимчасових споруд, бензинових, дизельних, газових автозаправних станцій і матеріалів, іншого устаткування, що використовує позивач в своїй господарській діяльності.
В даному ж випадку позивач не довів, що вищевказані наслідки можуть мати місце для позивача у разі невжиття заходів забезпечення позову.
Крім того, посилаючись на можливе звільнення працівників підприємства, позивач не надає доказів щодо кількості працівників, задіяних в господарській діяльності товариства з оптової торгівлі пальним, характеру виконуваної ними роботи.
Щодо посилання на можливий простій підприємства, суд зазначає, що для ТОВ «АСТАР ОІЛ» оптова торгівлю пальним не єдиний вид господарської діяльності, тому зупинення дії ліцензії №990614201900572 на оптову торгівлю пальним, за відсутності місць оптової торгівлі, не може призвести до такого негативного наслідку ТОВ «АСТАР ОІЛ» як простій або припинення діяльності товариства.
Відтак, наразі господарська діяльність позивача не є припиненою, а тому посилання представника позивача на неминуче заподіяння шкоди та потреба значних зусиль для відновлення становища позивача є безпідставними.
На підставі вищевикладеного, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд зазначає, що в даному випадку позивачем не наведено будь-яких прийнятних та переконливих обґрунтувань того, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття заходів забезпечення позову після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі.
Слід зазначити, що суду не доведено, що обраний заявником спосіб забезпечення адміністративного позову спрямований лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті заявлених вимог. В той час як обраний заявником спосіб забезпечення адміністративного позову відповідає його предмету та, водночас, вжиття таких заходів зумовлює фактичне вирішення спору по суті.
Аналіз наведених правових положень та обставин справи дає підстави суду для висновку, що заява представника Товариства з обмеженою відповідальністю «АСТАР ОІЛ» про забезпечення позовної заяви є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Керуючись положеннями ст.ст. 150, 151, 154, 248, 256, 294, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
У задоволенні заяви представника позивача про забезпечення адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «АСТАР ОІЛ» (пров. Байкальський, буд. 2, к. 22, м. Харків, 61001, код ЄДРПОУ 39647230) до Головного управління ДПС в Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 43983495) про скасування розпорядження та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково у випадках, визначених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвали суду, яка не передбачена статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення, з урахуванням приписів п.3 Прикінцевих положень КАС України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Біленський О.О.