ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
справа № 1/114
12.09.07
За позовом Відкритого акціонерного товариства "Вінницяоблпаливо"
до Державного територіально-галузевого об"єднання "Південно-Західна залізниця"
Державного підприємства "Свердловантрацит"
про стягнення 1 275,30 грн
Суддя Мельник В.І.
Представники:
від позивача Гуцалюк В.Й. -представник за дов. № 11 від 09.01.2007
від відповідача 1 Лагода О.А. -представник за дов. № 1947-НЮ від 18.07.2007
від відповідача 2 не з'явився
Обставини справи:
На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Відкритого акціонерного товариства «Вінницяоблпаливо»про стягнення з відповідача 2 1 275,30 грн. шкоди завданої нестачею вантажу (вугілля), а також витрат по сплаті держмита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.07.2007 року було порушено провадження в справі № 1/114 та призначено до розгляду на 19.07.2007.
В судовому засіданні 19.07.2007 представник відповідача 1 надав письмовий відзив на позовну заяву , в якому проти позову заперечує та просить відмовити у задоволенні позовних вимог позивача.
Повноважний представник відповідача 2 у судове засідання 19.07.2007 не з'явився, витребувані ухвалою суду від 09.07.2007 документи не надав.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.07.2007 розгляд справи було відкладено на 12.09.2007.
Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання у справі, відповідач 2 в судове засідання не з'явився, але направив відзив на позов, в якому останній зазначив, що ним були виконані всі необхідні умови по завантажуванню вагону вугіллям та оформленням провізних документів, і таким чином відповідальність повинен нести відповідач 1.
Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.
За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.
При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відсутності відповідача відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача 1, Господарський суд міста Києва,
Між позивачем (ВАТ «Вінницяоблпаливо»), в якості покупця, з однієї сторони та ДП «Вугілля України», в якості постачальника, з другої, було укладено Договір поставки № 13-10/2-КПП від 08.11.2006 (далі Договір) про передачу (поставку) товару згідно Додатку № 2, які є невід'ємними частинами даного Договору (зокрема вугільної продукції), відповідно до п. 1.1 якого, постачальник зобов'язався передати (поставити) покупцю у власність вугільну продукцію (згідно Додатку № 2 до Договору -вугілля марок АМ, АС), а покупець прийняти та оплатити її на умовах даного Договору, ціна, якість і кількісні характеристики якого обумовлюються сторонами у згаданих специфікаціях.
Відповідно до п. 3.2 Договору сторони погодили, що покупець оплачує товар шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника тільки по пред'явленню останнім рахунку на умовах 100 % передоплати.
На виконання згаданого п. 3.2 Договору позивачем, на підставі виставлених постачальником платіжної вимоги-доручення № 4884 від 11.12.2006 року, в яких чітко вказано вартість за доставку постачальником вугілля було оплачено останньому згідно платіжних доручень (перелічених та доданих до позову) сумарно -1 350 000 грн., що відповідачем -2 не заперечувалось, заяв, клопотань чи письмових пояснень з цього приводу не надходило.
Відповідно до Додатку № 2 до Договору від 08.11.2006 відвантаження вугільної продукції здійснюється відповідачем 2.
Згідно залізничної накладної № 48644268 від 11.12.2006 року на адресу Погребищенського райтопсклад позивача (ВАТ «Вінницяоблпаливо»), ДП «Свердловантрацит»(відповідач -2) відвантажив 69 тон (69000 кг.) вугілля марки АМ.
За даною залізничною накладною № 48644268 від 11.12.2006 року вантажовідправником є відповідач 2 (ДП «Свердловантрацит»), який здійснював відправлення залізничного вагону № 67655019 на поштову адресу позивача, яка вказана в накладній № 48644268 від 11.12.2006 року, що відповідачем -2 не заперечувалось, письмових пояснень, заяв чи клопотань з цього приводу не надходило.
Завантаження вугілля, згідно залізничної накладної № 48644268 від 11.12.2006 здійснювалось засобами вантажовідправника (ДП «Свердловантрацит») нижче бортів вагону (без зазначення розміру завантаження відправником вугілля відносно висоти бортів у вологому стані) на 150-тонних вагах останнього (тобто маса вантажу при навантажені вагону визначена засобами ДП «Свердловантрацит2). Правильність всіх вищенаведених внесених в накладну № 48644268 від 11.12.2006 відомостей засвідчив працівник відправника -ДП «Свердловантрацит»-Физик.
Однак, на станції Знам'янка 14.12.2006, в доповнення до актів № 11878, 11891 від 13.12.2006 було складено комерційний акт АЭ /1415/5 про виявлення поглиблення та течі вантажу. Вагон в технічному відношенні був несправний, при цьому було складено акт о технічному стані вагону № 10056 від 13.12.2006.
Таким чином, позивач, згідно вищенаведеного, обраховує загальну суму збитків за нестачу з урахуванням суми норм природної втрати і граничного розходження визначення маси нетто становить 1 275,30 грн., в т.ч. ПДВ 212,55 грн. Провізна плата на недостачу вугілля в розмірі 3,27 т. відповідно до Договору, з урахуванням ПДВ складає 182,95 грн.
Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 р. № 457 «Про затвердження Статуту залізниць України»(Далі Статут) статтею 105, визначено, що залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.
Відповідно до статті 6 Статуту накладна є основним перевізним документом встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем.
Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Відповідно до статті 24 Статуту вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.
Згідно п. 2.1 Правил оформлення перевізних документів (Далі Правила) - Затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, Вантажовідправником заповнюються визначені цим пунктом графи комплекту перевізних документів, зокрема щодо «Одержувача вантажу», де зазначаються точне й повне найменування установи, підприємства, організації, особи - відправника вантажу та його цифровий код.
Відповідно до статті 26 Закону України «Про залізничний транспорт»від 4 липня 1996 року № 273/96-ВР обставини, які можуть служити підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників і одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів, засвідчуються актами, а порядок і терміни складання актів визначаються Статутом залізниць України (стаття 129) відповідно до чинного законодавства України.
Відповідно до статті 122 Статуту - за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту і при цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
Відповідно до ст. 31 Статуту залізниць України, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 р. № 457 «Про затвердження Статуту залізниць України», залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках -продезінфіковані вагони та контейнери.
Придатність вагонів для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначається вантажовідправником, якщо завантаження здійснюється його засобами.
Пунктом 3.9. Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею»від 29.05.02 № 04-5/601 передбачено, що в разі подання під завантаження несправного за своїм технічним станом вагону або контейнеру, відправник повинен відмовитись від їх використання, а якщо він цього не зробив, відповідальність за втрату покладається на відправника. Винятки з цього правила можуть мати місце тоді, коли з матеріалів справи вбачається, що технічна несправність мала прихований характер або виникла в процесі перевезення вантажів. Прихованими є такі технічні несправності, які не могли бути виявлені відправником під час звичайного огляду вагону або контейнера.
У Пункті 3.2 Роз'яснення ВГСУ «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею»№ 04-5/601 від 29.05.2002 року зазначено, що у відповідності до статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, а обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника та вантажоодержувача при перевезенні вантажів залізницею, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць (частина 3 п.3.2).
Згідно п. 5 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу затверджених Наказом Міністерства транспорту України N 542 від 20.08.2001 -перед навантаженням вантажів, які містять дрібні фракції, відправник зобов'язаний пересвідчитися, що перевезення у наданому вагоні не призведе до втрати вантажу. якщо втрата можлива через конструктивні зазори, відправник зобов'язаний вжити додаткових заходів щодо їх ущільнення, для чого йому залізницею надається безоплатний час користування вагонами до 30 хвилин на всю одночасно подану групу вагонів.
У разі навантаження у вагони відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення, особливо у випадках навантаження вище рівня бортів вагона (із «шапкою»). Такі заходи розроблюються відправником окремо для кожного виду вантажу.
Поверхня вантажу у всіх випадках розрівнюється і ущільнюється. Для розрівнювання і ущільнення вантажу відправник може використовувати механізовані установки та інші пристрої.
Згідно п. 6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу затверджених Наказом Міністерства транспорту України N 542 від 20.08.2001 з метою забезпечення збереженості всіх вантажів, що перевозяться у вагонах відкритого типу, на їх поверхню відправником наноситься захисне маркування або застосовується покриття плівкою (емульсією) чи інше закріплення верхнього шару вантажу.
Згідно п. 8 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу -у разі навантаження у напіввагон вугілля, яке містить дрібні фракції (крім сортового, рядового і брикетів призначенням на сортувальні установки і збагачувальні фабрики), вище рівня його бортів, відправник повинен здійснити ущільнення вантажу. У цьому разі «шапка»в поперечному розрізі повинна мати форму трапеції. Висота частини «шапки»над обв'язним брусом кузова на піввагона після ущільнення вугілля має бути не більше 300 мм, а нижня її частина - міститися нижче обв'язного бруса.
Також, п. 2.8 вищенаведеного Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею»від 29.05.02 № 04-5/601 у разі коли договори купівлі-продажу або поставки укладаються між посередниками, а договір перевезення укладається між першим продавцем-вантажовідправником і залізницею на доставку вантажу кінцевому покупцеві - вантажоодержувачу, документи посередників про кількість та ціну, за якими вони продали продукцію, не можуть визнаватись належними доказами вартості і ціни відвантаженої продукції, оскільки залізниця несе відповідальність виходячи з вартості вантажу, визначеної на підставі документа вантажовідправника.
Згідно п. 3.1. Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею»від 29.05.02 № 04-5/601 за договором перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй відправником вантаж до пункту призначення та видати його одержувачу і несе відповідальність за збереження вантажу з моменту прийняття його для перевезення і до моменту видачі одержувачу, поки не доведе, що втрата, недостача, псування або пошкодження вантажу сталося внаслідок обставин, яким залізниця не могла запобігти та усунення яких від неї не належало.
У статті 111 Статуту залізниць України наведено перелік обставин, наявність яких звільняє залізницю від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу, а саме: залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли: е) втрата, псування або пошкодження вантажу відбулися внаслідок: 2) завантаження вантажу відправником у непідготовлений, неочищений або несправний вагон (контейнер), який перед тим був вивантажений цим же відправником (здвоєна операція).
Також п. 3.3 Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею»від 29.05.02 № 04-5/601 Стаття 24 Статуту залізниць України надає залізницям право перевіряти правильність відомостей, зазначених відправником у залізничній накладній, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній, у тому числі і після прибуття вантажу на станцію призначення. Пункт 26 Тарифного керівництва також надає залізниці право на договірних засадах зважувати та перевіряти масу вантажів при прийманні, видачі і перевантаженні у випадках, не передбачених Правилами перевезення, і гідно зі статтею 129 Статуту складати комерційний акт. Тому складання залізницею комерційного акту у випадках, коли залізниця не зобов'язана була видавати вантаж з перевіркою, не може бути підставою для визнання відповідного комерційного акта таким, що не має доказового значення.
Пунктом 3.13 Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею»від 29.05.02 № 04-5/601 встановлено, що недостача маси вантажу, з огляду на яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто вантажу під час перевезення.
Також, п. 3.9 Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею»від 29.05.02 № 04-5/601 передбачає, що у випадках, коли під завантаження поданий несправний за своїм технічним станом вагон або контейнер, відправник повинен відмовитись від їх використання. Якщо він цього не зробив, відповідальність за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу, що сталися внаслідок технічної несправності рухомого складу, покладається на відправника.
Відправник згідно зі статтею 37 Статуту повинен визначити масу вантажу і зазначити її у залізничній накладній. Якщо залізниця використає своє право перевірити правильність даних, зазначених відправником у накладній, та візьме участь у контрольній перевірці маси вантажу, то сама лише ця обставина не є підставою для покладання відповідальності за недостачу вантажу на залізницю, а повинна оцінюватись поряд з іншими обставинами справи.
Прибуття напіввагону на станцію призначення з недовантаженням до рівня бортів не свідчить про втрату або розкрадання вантажу при перевезенні, оскільки згідно із статтею 111 Статуту залізниць України позивач має довести вину перевізника. Залізниця вправі перевіряти дані, зазначені відправником у залізничній накладній, але не зобов'язана перевіряти масу усіх вантажів, які вона приймає до перевезення. Не має також правового значення оцінка того, чи могла залізниця при прийнятті вантажу до перевезення побачити недовантаження у вагоні, оскільки Статут та Правила перевезення не передбачають визначення маси вантажу «на око». До того ж, різні вантажі мають різну питому вагу та вологість, внаслідок чого маса 70 тонн може займати лише третину або половину вагона.
Також пунктом 3.20 Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею» від 29.05.02 № 04-5/601 передбачено, що за змістом статті 31 Статуту залізниць України та пунктів 5 і 6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу вантажовідправник перед навантаженням вантажу у напіввагон повинен визначити придатність рухомого складу для перевезення вантажу у комерційному відношенні, при завантаженні вантажів, які містять дрібні фракції, - усунути щілини та конструктивні зазори напіввагонів, а також вжити заходів щодо запобігання видуванню або висипанню вантажу.
Статтею 920 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язань, які випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не передбачено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (Статутами).
Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Враховуючи вищенаведене, суд, приймаючи до уваги, що відповідачем -2 (Державним підприємством «Свердловантрацит») розмір завантаженого вугілля у вагон відносно бортів останнього у залізничній накладній № 48644268 від 11.12.2006 -не було вказано, а у залізниці (відповідача -1, як перевізника) відсутній імперативний обов'язок перевіряти масу усіх вантажів, які вона приймає до перевезення.
Відповідно до п. 3.19 Роз'яснення ВГСУ «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею» № 04-5/601 від 29.05.2002 року та статті 37 Статуту залізниць України саме вантажовідправник має довести вину перевізника -залізниці, беручи також до уваги, що недовантаження до рівня бортів вугілля не свідчить про втрату або розкрадання вантажу при перевезенні), вказує, на переконання суду, що нестача вантажу виникла не в процесі перевезення даного вантажу, могло виникнути, в тому числі в процесі неналежного навантаження останнього вантажовідправником -Державним підприємством «Свердловантрацит»у вагон, також несправність вагону не була прихованою, відповідач 2 не вжив необхідних заходів для усунення несправностей вагону для можливості запобігання течі у ході перевезення вугілля, у зв'язку з чим, (зважаючи на імперативність вимог статті 111 Статуту залізниць України та п. 3.9 Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею»від 29.05.02 № 04-5/601), відповідальність за недостачу вантажу покладається на відповідача 2 (Державне підприємство «Свердловантрацит») за розрахунком позивача, який проведено із врахуванням норми природної втрати вантажу та граничного розходження визначення маси нетто у відповідності до вимог пункту 3.13 Роз'яснення Президії ВГСУ «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею»від 29.05.02 № 04-5/601 та становить, з урахуванням провізної плати на недостачу вугілля -1 275,30 грн., які підлягають стягненню з ДП «Свердловантрацит»(відповідача -2) у судовому порядку на користь ВАТ «Вінницяоблпаливо».
Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, то державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача 2 (Державне підприємство «Свердловантрацит»).
Керуючись ст.ст. 33, 34, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -
1.Позов Відкритого акціонерного товариства «Вінницяоблпаливо»до Державного підприємства «Свердловантрацит»-задовольнити.
2.Стягнути з Державного підприємства «Свердловантрацит»(код ЄДРПОУ 32355669, місцезнаходження: 94800, Луганська область, м. Свердловськ, вул. Енгельса, 1, р/р № 26005301220740 в АК ПІБ м. Свердловськ, МФО 304472), або з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Відкритого акціонерного товариства «Вінницяоблпаливо»(код ЄДРПОУ 01880670, місцезнаходження: 21100, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 122, р/р 2600030132 в Вінницькому ЦВ ПІБ, МФО 302571) збитки у розмірі 1 275 (одна тисяча двісті сімдесят п'ять)грн. 30 коп., а також 102 (сто дві)грн. витрат по сплаті державного мита та 118 (сто вісімнадцять)грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3.У позові до Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-західна залізниця»-відмовити.
Суддя В.І. Мельник