Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
місто Харків
19 вересня 2023 р. справа № 520/13066/23
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Старосєльцевої О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання без повідомлення (виклику) осіб справу за позовом Приватного підприємства "Торговий дім "Золота миля" до Харківської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішень,-
встановив:
Позивач, Приватне підприємство "Торговий дім "Золота миля", у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про визнання протиправним та скасування Рішення про коригування митної вартості товарів №UA807000/2023/000013/2 від 04.01.2023р. та Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA807200/2023/000005.
Аргументуючи ці вимоги, зазначив, що правильно визначив митну вартість предмету імпорту - олія кокосова рафінована, за основним методом (ціною договору). Стверджував, що усі документи були складені належно та повно підтверджували митну вартість товару, заперечував правомірність виникнення підстав для сумнівів у правильності розрахунків. Наголошував на відсутності підстав для збільшення митної вартості товару.
Відповідач, Харківська митниця Держмитслужби (далі за текстом - владний суб'єкт, орган публічної адміністрації, Митниця) з поданим позовом не погодився.
Аргументуючи заперечення проти позову зазначив, що подані до митного оформлення документи викликали сумнів у правильності самостійного визначення платником митної вартості. Стверджував, що ненадання платником витребуваних Митницею документів зумовило винесення власних рішень про збільшення митної вартості товару-предмету імпорту та відмову в оформленні поданої платником ВМД через заниження показника митної вартості товару. Наполягав, що показник митної вартості товару був обчислений Митницею правильно.
У відповіді на відзив позивач підтримав правову позицію, викладену у позовній заяві та просив суд задовольнити позовні вимоги.
Суд, вивчивши процесуальні документи сторін по справі, повно виконавши процесуальний обов'язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
Установлені судом обставини спору полягають у наступному.
Позивач пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набув статус юридичної особи приватного права, є резидентом України.
03.01.2023 року позивачем було подано до Харківської митниці Держмитслужби електронну митну декларацію яка була прийнята митним органом з присвоєнням їй номера №23UA807200000035U4 щодо оформлення товару - Кокосова стружка біла, отримана з очищеної від шкарлупи і шкірки, різаної, подрібненої, висушеної м'якоті кокосового горіха, сорту Medium, в кількості 22 000,00 кг, що надійшов в рамках Контракту №39 від 21.10.2019р. з Компанією PT ROYAL COCONUT (Індонезія).
Специфікацією №4 від 10.09.22р. до Контракту № 39 від 21.10.2019 р. передбачено поставку Кокосова стружка сорту Medium 65% в кількості 22 000 кг., вартість товару 1,50 дол. СІІІА/кг. Умови поставки - FOB Surabaya, Індонезія. Строк відвантаження товару - до 15.10.22р. Умови оплати за поставку даної партії товару - 20% передплата; 80% при отриманні товаросупровідних документів.
На підтвердження заявленої у митній декларації №23UA807200000035U4 від 03.01.2023р. митної вартості товару, яка становить 41355,83 доларів США та відповідно 1512324,94 грн., разом з декларацією позивачем до митного органу були надані наступні документи: Сертифікат якості 378-DCN/GDN-PL/X/2022 від 18.10.2022; Пакувальний лист 378-DCN/GDN-PL/X/2022 від 18.10.2022; Інвойс 378-DCN/GDN-PL/X/2022 від 18.10.2022; Коносамент MAEU222226625 від 09.11.2022; CMR б/н від 28.12.2022; MRN 22 PL322080NS5LASBO від 28.12.2022; Фітосанітарний сертифікат 5520451 від 04.11.2022; Сертифікат про походження товару 0000534/MND/2022 від 13.11.2022; Платіжне доручення про оплату за товар 170 від 15.09.2022; Платіжне доручення про оплату за товар 268 від 05.12.2022; Транспортний рахунок 158 від 28.12.2022; Транспортний рахунок 163 від 20.12.2022; Транспортний рахунок 5653191070 від 19.12.2022; Транспортний рахунок 5653191069 від 19.12.2022; Транспортний рахунок 5653191067 від 19.12.2022; Довідка, що підтверджує вартість перевезення товару б/н від 03.01.2023; Прайс лист №378-DCN/GDN-PL/X/2022 від 10.09.2022; Специфікація №4 від 10.09.2022; Додаткова угода №1 до контракту №1 від 21.10.2019; Додаткова угода №2 до контракту №1 від 21.10.2019; Контракт №39 від 21.10.2019; Транспортний договір ТО 1808 від 18.08.2022; Транспортний договір ТО 06/11 від 06.11.2022; Транспортний договір UA00069121 від 20.09.2021; Декларація про відсутність ГМО 378-DCN/GDN-PL/X/2022 від 18.10.2022; Лист б/н від 10.03.2021; Серт. аналізу 378-DCN/GDN-PL/X/2022 від 18.10.2022; Лист виробника б/н від 18.10.2022.
03.01.2023 року Митницею було направлено запит (Повідомлення) декларанту, в якому зазначено, що подані до митного оформлення документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари та додатково запрошені наступні документи: 1) Виписку з бухгалтерської документації; 2) Каталоги, специфікації, загальні справжні прейскуранти (прайс-листи) виробника товару); 3) Копію митної декларації країни відправлення з перекладом; 4) Висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини з урахуванням Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом ДМС України від 01.07.2021 №476; 5) Інформації про митне оформлення ідентичних або подібних товарів; 6) Додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару (за власним бажанням).
04.01.2023р. (вих. № 23/12/02) року ПП «Торговий Дім «Золота Миля» були надані митному органу пояснення в яких зазначено, що до вантажної митної декларації було надано інвойс №378-DCN/GDN-PL/X/2022 від 18.10.2022, прайс-лист №378-DCN/GDN-PL/X/2022 від 10.09.2022, платіжні доручення про оплату товару №170 від 15.09.2022р.; №268 від 05.12.2022р., контракт з додатковими угодами та специфікацію, транспортні рахунки та договір про надання транспортних послуг.
04.01.2023 року Харківською митницею Держмитслужби було відмовлено у оформленні (випуску) товарів, складено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA807200/2023/000005 та прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №UA807000/2023/000013/2 від 04.01.2023р.
Коригування митної вартості здійснено за другорядним (резервним) методом у відповідності до ст. 64 МК України. Розрахунок митної вартості складає 2,31 USD/кг.
Джерелом інформації для даного рішення стала наявна в митному органі інформація за фактом митних оформлень ЄАІС: МД№UA500020/2022/21316 від 15.12.2022, МД№UA110150/2023/14416 від 16.12.2022.
Учасниками справи ці обставини визнані у порядку ч.1 ст.78 КАС України.
Позивач виконав владні вимоги Митниці і з метою уникнення простою подав нову вантажну митну декларацію №23UA807200000075U2 від 04.01.2023р., де зазначив обчислений Митницею показник митної вартості товару.
Проте, не погодившись із вищевказаними рішеннями Митниці, заявник ініціював даний спір.
Як встановлено під час розгляду справи, юридичною підставою для прийняття оскаржених рішень владний суб'єкт обрав положення ст.ст. 54-64 Митного кодексу України.
У відзиві на позов відповідачем зазначено, що фактичною підставою для прийняття оскаржених рішень слугувало судження суб'єкта владних повноважень про спрацювання модуля АСАУР, недостатність поданих документів для визначення складових митної вартості, наявності розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, зокрема:
- задекларований рівень митної вартості товару нижче, ніж рівень митної вартості на ідентичні та подібні товари, оформлені іншими митницями ДМСУ раніше;
- до митного оформлення надані платіжні доручення № 170 від 15.09.2022, № 268 від 05.12.2022, оскільки не містять відомостей (відміток штампа банку платника, дати виконання, підпису відповідального виконавця банку). За платіжним дорученням №170 від 15.09.2022 здійснена передоплата в сумі 6600,00 доларів США за товар поставлений згідно інвойсу №030-DCN/pi-RC/VIII/2022 від 31.08.2022. Зазначаємо, що ні до митниці, ні до суду інвойс №030-DCN/pi-RC/VIII/2022 від 31.08.2022 не подавався, тож не можливо встановити яке відношення вказане платіжне доручення має до поставки товару за ЕМД №23UA807200000035U4 від 03.01.2023. За платіжним дорученням №268 від 05.12.2022 здійснена передоплата в сумі 26400,00 доларів США за товар поставлений згідно інвойсу №378-DCN/GDN-PL/X/2022 від 18.10.2022. Однак, згідно вказаного інвойсу №378-DCN/GDN-PL/X/2022 від 18.10.2022 вартість товару 33000,00 доларів США, тож вказане платіжне доручення також не підтверджує оплату товару за ЕМД №23UA807200000035U4 від 03.01.2023;
- Контракт №39 від 21.10.2019 та доповнення до нього № 1 від 10.11.2020 та №4 від 10.09.2022 мають різних підписантів.
Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі встановлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.
Статтями 1 і 8 Конституції України проголошено, що Україна є правовою державою, де діє верховенство права.
У ч.2 ст.19 Конституції України згадано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
При цьому, у ч.1 ст.68 Конституції України також згадано, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Отже, усі без виключення суб'єкти права на території України зобов'язані дотримуватись існуючого у Державі правового порядку, а суб'єкти владних повноважень (органи публічної адміністрації) додатково обтяжені ще й обов'язком виконувати доведені законом завдання виключно за наявності приводів та способом, чітко обумовленими законом.
З 01.06.2012 року суспільні відносини з приводу справляння митних платежів, зокрема, зміст та обсяг повноважень митниць на перевірку правильності визначення платниками податків розміру митної вартості товару в операціях з імпорту до України, а також приводи, способи та порядок реалізації таких повноважень унормовані приписами Митного кодексу України.
Так, згідно з ч.1 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Відповідно до ч.1 ст.53 названого кодексу у випадках, передбачених цим Кодексом декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Частиною 1 ст.54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
У силу ч.3 ст.53 Митного кодексу України підставами для видання органом доходів і зборів письмової вимоги про подання платником додаткових документів є: 1) розбіжності у вже наданих документах, які мають вплив на правильність визначення митної вартості; 2) наявність ознаки підробки поданих документів; 3) відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Окрім того, у силу ч.4 ст.53 названого кодексу обґрунтоване припущення Митниці про існування взаємозв'язку між продавцем і покупцем дозволяє додатково витребувати інформацію, зокрема, про вартість товару в звичайних умовах.
Таким чином, у порядку ч.1 ст.54 Митного кодексу України владним суб'єктом здійснюється контроль за правильністю самостійно обчисленого платником податків показника митної вартості товару, зокрема, у спосіб згідно з ч.3 ст.53 Митного кодексу України та згідно з ч.4 ст.53 Митного кодексу України.
Суд доходить до переконання про те, що згаданий контроль втілюється у двох взаємопов'язаних, але цілком окремих процедурах, де здійснюються незалежні одне від одного управлінські волевиявлення, а саме: 1) у перевірці правильності обчисленого декларантом показника митної вартості товару у порядку ст.54 Митного кодексу України; 2) у власному обчисленні митної вартості товару у порядку ст.55 Митного кодексу України.
При цьому, неправильність визначення митної вартості товару декларантом не знаходиться у безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку із достовірністю показника власно обчисленої контролюючим органом митної вартості товару.
Продовжуючи розгляд справи, суд зазначає, що відповідно до ст.57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч.2 ст.57); кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч.3 ст.57); застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (ч. 4 ст. 57); у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу (ч. 5 ст. 57); при цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (ч. 6 ст. 57); методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи (ч. 7 ст. 57); у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу (ч. 8 ст. 57).
Правила визначення митної вартості за ціною договору викладені законодавцем в ст.58 Митного кодексу України, згідно з ч. 4 якої митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
При цьому, у силу п.п.5, 6, 7 ч.10 ст.58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, 1) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 2) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 3) витрати на страхування цих товарів.
Згідно з ч.2 ст.53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно з частиною п'ятою цієї статті забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Отже, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.04.2018р. у справі № 826/27058/15.
За наявними в матеріалах справи документами вбачається, що позивачем подано до митниці повний пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом.
Відповідачем не підтверджено належними доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.
Вирішуючи спір по суті, суд бере до уваги приписи ч.3 ст.54 Митного кодексу України, де указано, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Згідно з ч.1 ст.55 цього ж кодексу рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Таким чином, у порядку ч.1 ст.55 Митного кодексу України владний орган - Митниця - приймає власне рішення про визначення митної вартості товару і у силу ч.2 ст.2 КАС України дане рішення повинно бути обґрунтовано належними юридичними і фактичними мотивами, до яких не належить неправильність первісного визначення митної вартості товару платником, адже ця подія є виключно приводом для ініціювання процедури консультацій, а не єдиною і достатньою підставою для прийняття остаточного управлінського рішення.
За правилами ст.64 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) (ч.1 ст.64); Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях (ч.2 ст.64).
Відтак, суд повторює, що відсутність підстав для визнання показника митної вартості товару декларанта не означає виникнення безумовної підстави для самостійного визначення такої митної вартості Митницею без урахування усіх юридично значимих факторів.
До таких факторів законодавцем віднесені і параметри, згадані у положеннях ст.60 Митного кодексу України, де, зокрема, указано, що під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними (ч.2 ст.60); Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку (ч.3 ст.60); Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари (ч.4 ст.60); У разі якщо такого продажу не виявлено, використовується вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена (ч.5 ст.60).
Суд відмічає, що текст рішення Митниці про коригування митної вартості товару, не містить відомостей ані про подібність товарів за поданими позивачем через декларанта митними деклараціями товарам за іншими митними деклараціями, ані про схожість умов поставки, у тому числі, за вантажно-митними деклараціями МД№UA500020/2022/21316 від 15.12.2022, МД№UA110150/2023/14416 від 16.12.2022, на які посилається відповідач.
Суд вважає, що відсутність установленого адміністративним органом із дотриманням визначеної законом процедури та доведеного поза розумним сумнівом факту подібності товару та/або факту подібності умов імпорту не дозволяє використовувати у різних господарських операціях рівні показники митної вартості товару.
Наведене підтверджується змістом Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів (затверджені наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012р., зареєстрований в Міністерстві юстиції України 01.06.2012р. за №883/21195; далі за текстом Правила №598), позаяк у графі 33 рішення про коригування митної вартості "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.
У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59 - 61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.
Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.
У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Проте, текст оскарженого рішення про коригування митної вартості не містить жодних відомостей про будь-які характеристики ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, а також про обсяги партій, про умови поставки, про інші комерційні умови, зокрема, виконання зобов'язань з оплати вартості товару тощо.
Додатково суд бере до уваги, що у даному конкретному випадку застосування Митницею з причини спрацювання модуля АСАУР ціни за відомостями спеціалізованої бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України без з'ясування юридично значимих факторів кожної окремої господарської операції слід визнати необґрунтованим, позаяк самі по собі відомості згаданої системи не містять жодних параметрів, об'єктивно необхідних для судження про схожість, подібність, аналогічність чи ідентичність товарів.
Потрібні для такого судження характеристики товару можуть бути з'ясовані адміністративним органом лише у спосіб порівняння змісту поданих до митного оформлення документів з документами про властивості та про умови поставки раніше імпортованого товару.
Проте, у спірних правовідносинах, як з'ясовано судом, Митницею такого порівняння зроблено не було.
Також і у ході розгляду справи до суду не було подано документів, котрі б висвітлювали суттєві параметри умов поставки та характеристики того товару, митна вартість якого була взята Митницею за зразок для обчислення.
А відтак, висновок Митниці про наявність у даному конкретному випадку правових підстав для визначення митної вартості оцінюваних товарів на рівні митної вартості раніше імпортованого іншими суб'єктами господарювання товару слід визнати недоведеним адміністративним органом за правилами ч.2 ст.77 КАС України як через відсутність доказів відповідності оцінюваних товарів раніше імпортованим, так і через відсутність доказів прийнятної подібності умов поставки.
Твердження Митниці про відсутність в наданих платіжних дорученнях № 170 від 15.09.2022, № 268 від 05.12.2022 відміток штампа банку платника, дати виконання, підпису відповідального виконавця банку є необґрунтованими, оскільки вказані платіжні доручення складені в електронній формі.
Окрім того, платіжними дорученнями №170 від 15.09.2022 та № 268 від 05.12.2022 підтверджено оплату за товар поставлений за Контрактом №39 від 21.10.2019р. на загальну суму 33000,00 доларів США згідно інвойсу №378-DCN/GDN-PL/X/2022 від 18.10.2022.
Щодо різних підписантів в Контракті №39 від 21.10.2019 з доповненнями до нього № 1 від 10.11.2020 та специфікації №4 від 10.09.2022, судом при дослідженні вказаних документів встановлено, що Контракт №39 від 21.10.2019 з доповненнями до нього № 1 від 10.11.2020 підписано директором ПП "Торговий дім "Золота миля" Бандурка Олександром та скріплено печаткою підприємства, а специфікація №4 від 10.09.2022 підписана в.о. директором ПП "Торговий дім "Золота миля" Гайдай Станіславом та скріплено печаткою підприємства.
Окрім того, матеріали справи не місять жодних доказів того, що вказані обставини впливають на митну вартість імпортованого позивачем товару.
Продовжуючи розгляд справи, суд зважає, що критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) владного суб'єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України, а у силу ч.2 ст.77 КАС України обов'язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб'єкта шляхом подання до суду доказів та наведення у процесуальних документах доводів як відповідності закону вчиненого волевиявлення, так і помилковості аргументів іншого учасника справи.
З положень частин 1 і 2 ст.77 КАС України у поєднанні з приписами ч.4 ст.9, абз.2 ч.2 ст.77, частин 3 і 4 ст.242 КАС України слідує, що владний суб'єкт повинен доводити обставини фактичної дійсності за стандартом доказування - "поза будь-яким розумним сумнівом", у той час як до приватної особи підлягає застосуванню стандарт доказування - "баланс вірогідностей".
Разом із тим, суд вважає, що саме лише неспростування владним суб'єктом задекларованого, але не підтвердженого документально твердження приватної особи про конкретну обставину фактичної дійсності, не означає реального існування такої обставини.
І хоча спір безумовно підлягає вирішенню у порядку ч.2 ст.77 КАС України, однак суд повторює, що реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб'єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з'ясування об'єктивної істини у справі.
Перевіряючи наведені учасниками спору аргументи приєднаними до справи доказами, суд констатує, що у ході розгляду справи владними суб'єктами не подано докази відповідності закону оскаржених рішень, а обсяг використаних доказів та обрані мотиви не дозволяють визнати юридично правильними та фактично обґрунтованими ті підстави, які покладені адміністративним органом в основу оскаржених рішень, а також не доведено поза розумним сумнівом ідентичності (адекватної чи прийнятної подібності) як самого товару у розумінні речі матеріального світу, так і умов поставки товару за іншими вантажними митними деклараціями інших суб'єктів господарювання умовам формування митної вартості товару у спірній ВМД.
Статтею 264 Митного кодексу України визначено, що відмова митного органу у прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта (ч.10 ст.264); митний орган відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: 1) митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу; 2) електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов'язкових реквізитів; 3) митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом (ч.11 ст.264); У разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу (ч.12 ст.264).
Звідси слідує, що видане Митницею рішення у формі коригування митної вартості товару та рішення у формі картки відмови у митному оформленні товарів співвідносяться як безумовна причина та імперативний наслідок.
Частиною 7 ст.54 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Тому недоведеність відповідності закону рішень Митниць про коригування митної вартості товару з невідворотною неминучістю призводить до виникнення правових підстав для визнання протиправною картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні товарів.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-78, 90, 211 КАС України, суд зазначає, що владний суб'єкт при виданні оскаржених рішень не дотримався вимог ч.2 ст.19 Конституції України, позаяк обставини події з'ясував неповно, діяння особи кваліфікував не правильно, не оцінив усіх юридично значимих факторів.
Факт порушення суб'єктивного права заявника знайшов своє підтвердження проведеним судовим розглядом, що є визначеною процесуальним законом підставою для задоволення позову.
При розв'язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі Гарсія Руїз проти Іспанії, від 22.02.2007р. у справі Красуля проти Росії, від 05.05.2011р. у справі Ільяді проти Росії, від 28.10.2010р. у справі Трофимчук проти України, від 09.12.1994р. у справі Хіро Балані проти Іспанії, від 01.07.2003р. у справі Суомінен проти Фінляндії, від 07.06.2008р. у справі Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії) і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.
Розподіл судових витрат зі сплати судового збору по справі слід здійснити відповідно до ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".
Питання щодо розподілу витрат на професійну (правничу) допомогу, що заявлено позивачем у позовній заяві, судом буде вирішуватися в порядку передбаченому ч. 7 ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст.241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
вирішив:
Позов - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати Рішення Харківської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA807000/2023/000013/2 від 04.01.2023 року.
Визнати протиправним та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA807200/2023/000005.
Стягнути на користь Приватного підприємства "Торговий дім "Золота миля" (61001, м. Харків, пр. Московський, буд.135-А, РНОКПП 34470937) за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці Держмитслужби (місцезнаходження - 61003, м. Харків, вул. Короленко, 16-Б, код ЄДРПОУ - 44017626) витрати зі сплати судового збору у розмірі 5368,00 (п'ять тисяч триста шістдесят вісім гривень 00 копійок).
Роз'яснити, що рішення підлягає оскарженню згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення); набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України.
Суддя О.В. Старосєльцева