ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 500/4401/23
19 вересня 2023 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Баб'юка П.М., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду із позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому просить:
визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення відповідно до Закону України від 20.12.1991 № 2011- XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" за період з 01.07.2022 по 28.02.2023;
зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити грошове забезпечення належне ОСОБА_1 відповідно до Закону України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" за період з 01.07.2022 по 28.02.2023.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за час проходження позивачем служби у Військовій частині НОМЕР_1 йому не було нараховано та виплачено грошове забезпечення за період з 01.07.2022 по 28.02.2023.
Ухвалою судді від 25.07.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
21.08.2023 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просить відмовити в задоволенні позову та вказує, що за спірний період відповідачем було здійснено нарахування грошового забезпечення військовослужбовцю ОСОБА_1 відповідно норм чинного законодавства, з урахуванням порушення ним військової дисципліни (арк. справи 22-26).
Розглянувши матеріали адміністративної справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши і оцінивши зібрані по справі докази, в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, судом встановлено наступні обставини.
ОСОБА_1 у період з 01.07.2022 по 28.02.2023 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .
Оскільки вважаючи, що за вказаний період відповідачем не були нараховані та виплачені належні йому виплати, представник позивача звернувся до відповідача із адвокатським запитом про надання інформації щодо причин такого не нарахування та не виплати.
Не отримавши відповіді позивач звернувся до суду із даним позовом.
Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з того, що відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України № 2747-IV від 06.07.2005 (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, загальні засади проходження в Україні військової служби визначені Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" №2232-XII від 25.03.1992 (далі - Закон №2232-XII).
Згідно з ч.1, 2 ст. 1 цього Закону захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
В силу вимог ч.1 ст. 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Згідно з ст.1 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-ХІІ від 20.12.1991 (далі - Закон №2011-ХІІ) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ст. 9 Закону №2011-ХІІ, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України № 260 від 07.06.2018, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за № 745/32197 (далі - Порядок № 260).
Згідно з пунктом 2 вказаного Порядку, грошове забезпечення військовослужбовця включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту), а також додаткова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.
Відповідно до пункту 8 Порядку, грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців.
Грошове забезпечення виплачується:
щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий;
одноразові додаткові види - в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України).
Грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника).
Згідно з пунктом 14 Порядку грошове забезпечення, не виплачене своєчасно або виплачене в меншому, ніж належало, розмірі, виплачується за весь період, протягом якого військовослужбовець мав право на нього.
Так, обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує, що станом на момент звернення до суду із відповідним позовом, жодних виплат передбачених Законом №2011-ХІІ за період з липня 2022 по лютий 2023 йому виплачено та нараховано не було.
Поряд із цим, відповідачем надано суду довідку Тернопільського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про доходи від 07.08.2023 №11/2/11559 про виплачене забезпечення та інші види виплат ОСОБА_1 за період з 01.07.2022 по 28.02.2023 (арк. справи 35).
Як слідує із вказаної довідки загальна сума доходу виплаченого ОСОБА_1 за період з 01.07.2022 по 28.02.2023 становить 276436,90 грн, в тому числі:
за липень 2022 - 4684,93 грн грошове забезпечення, 1066,00 індексація грошового забезпечення;
за серпень 2022 - 13268,70 грн грошове забезпечення, 1281,80 грн індексація грошового забезпечення, 30000,00 грн додаткова грошова допомога, 13268,70 грн допомоги на оздоровлення та для вирішення соціально-побутових питань;
за вересень 2022 - 13268,70 грн грошове забезпечення, 1281,80 грн індексація грошового забезпечення, 30000,00 грн додаткова грошова допомога;
за жовтень 2022 - 13268,70 грн грошове забезпечення, 1281,80 грн індексація грошового забезпечення, 30000,00 грн додаткова грошова допомога;
за листопад 2022 - 13268,70 грн грошове забезпечення, 1424,80 грн індексація грошового забезпечення, 30000,00 грн додаткова грошова допомога;
за грудень 2022 - 5379,00 грн грошове забезпечення, 1470,83 грн індексація грошового забезпечення, 530,00 грн допомоги на оздоровлення та для вирішення соціально-побутових питань;
за січень 2023 - 13732,80 грн грошове забезпечення, 52580,64 грн додаткова грошова допомога;
за лютий 2023 - 5379,00 грн грошове забезпечення.
Отже, з наведеного слідує, що у спірний період з 01.07.2022 по 28.02.2023 ОСОБА_1 нараховувались та виплачувались, як основні так і додаткові види грошового забезпечення.
Суд зазначає, що відповідно до пункту 3 розділу XVI Порядку № 260, виплата щомісячної премії військовослужбовцям здійснюється на підставі наказу командира військової частини, який видається до 05 числа місяця, наступного за місяцем преміювання, з урахуванням військової дисципліни, наявності дисциплінарних стягнень, показників виконання службових обов'язків.
Відповідно до пункту 5 розділу XVI Порядку №260 військовослужбовцям щомісячні премії не виплачуються в таких випадках, зокрема: за вживання алкогольних напоїв (наркотичних речовин) на території військової частини як у службовий, так і в позаслужбовий час, прибуття на службу в нетверезому стані (у стані наркотичного сп'яніння) - за місяць, у якому здійснено таке порушення.
Згідно з пункту 14 розділу XXXIV Порядку №260 до наказів про виплату додаткової винагороди не включаються військовослужбовці, які, зокрема, вживали алкогольні напої (наркотичні або психотропні речовини) на території військової частини як у службовий, так і в позаслужбовий час, прибували на службу та/або виконували обов'язки військової служби в стані алкогольного (наркотичного) сп'яніння,- за місяць, у якому здійснено таке порушення, оголошене наказом командира (начальника).
Як слідує з матеріалів справи, 20.08.2022 наказом командира військової частини НОМЕР_1 №82 ОСОБА_1 було притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення "Догана" та позбавлено премії за місяць липень 2022 в повному обсязі і додаткової винагороди передбаченої постановою КМУ №168 від 28.02.2022 (арк. справи 36-37).
18 січня 2023 року наказом командира військової частини НОМЕР_1 №11 ОСОБА_1 було притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення "Догана" та позбавлено премії за місяць грудень 2023 в повному обсязі і додаткової винагороди передбаченої постановою КМУ №168 від 28.02.2022, за перебування на території військової частини та виконання обов'язків військової служби у стані алкогольного сп'яніння (арк. справи 38-39).
Поряд із цим, суд зауважує, що спірні правовідносини стосуються не розміру грошового забезпечення, а саме його нарахування та виплати ОСОБА_1 у період з 01.07.2022 по 28.02.2023.
І на переконання суду, відповідачем доведено, що у спірний період позивачу нараховувались та виплачувались, як основні так і додаткові види грошового забезпечення.
Крім цього, суд зауважує, що у разі незгоди щодо позбавлення його премії в повному обсязі і додаткової винагороди передбаченої постановою КМУ №168 від 28.02.2022 за липень 2022 та грудень 2023, позивач був не позбавлений права на звернення до суду для оскарження вищевказаних наказів.
Таким чином, в контексті спірних правовідносин, станом на момент ухвалення рішення, позивачем не доведено, а судом не встановлено протиправної бездіяльності відповідача щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період проходження військової служби з 01.07.2022 по 28.02.2023.
Крім того, суд критично оцінює посилання позивача на те, що відповідачем не надано інформації на адвокатський запит від 08.05.2023, оскільки матеріали справи містять докази отримання адвокатом 29.06.2023 листа Військової частини від 22.06.2023 №2798, тобто ще перед зверненням до суду із відповідним позовом (арк. справи 28-34).
Решта доводів позивача висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.
Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.
Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд, з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 19 вересня 2023 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 );
відповідач:
- Військова частина НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).
Головуючий суддя Баб'юк П.М.