СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 вересня 2023 року Справа № 480/2382/23
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Савицької Н.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/2382/23 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Державної спеціальної служби транспорту Міністерства оборони, Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту Міністерства оборони про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 Державної спеціальної служби транспорту Міністерства оборони (вул. Клубна, 87, м. Конотоп, Сумська область, 41600), про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, і просить суд:
- визнати бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Державної спеціальної служби транспорту Міністерства оборони, в частині залишення без розгляду заяви ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , про виключення квартири з числа службових, протиправною;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 Державної спеціальної служби транспорту Міністерства оборони розглянути на засіданні житлової комісії військової частини заяву ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОПП НОМЕР_2 , з приводу виключення квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , з числа службових.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач разом із сім'єю мешкає у службовій квартирі у АДРЕСА_3 на підставі ордеру на житлове приміщення № 22 від 04.03.2014. Підставою видачі ордеру є рішення виконавчого комітету Конотопської міської ради від 24.02.2014 № 42.
Позивач зазначає, що згідно п. 4 Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої Наказом Міністерства оборони України від 31.07.2018 № 380 (далі Інструкція № 380), військовослужбовцям, які перебувають на обліку осіб, що потребують поліпшення житлових умов шляхом надання житлових приміщень для постійного проживання, та які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються житлові приміщення для постійного проживання або за їх бажанням виплачується грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення.
ОСОБА_1 звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 із заявою про виключення з числа службових квартир житлового приміщення в АДРЕСА_3 , з метою забезпечення його та членів його сім'ї житлом для постійного проживання. Проте отримав відповідь, що його заява залишена без розгляду Головою адміністрації на виконання вимоги доручення Міністра оборони України № 2024/3 від 09.08.2022.
Посилаючись на вимоги розділу ІІ Інструкції № 380, позивач вважає бездіяльність військової частини НОМЕР_1 в частині залишення без розгляду заяви позивача про виключення квартири з числа службових, протиправною.
Ухвалою суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та залучено другим відповідачем Адміністрацію Державної спеціальної служби транспорту Міністерства оборони України.
У поданому відзиві на позовну заяву Військова частина НОМЕР_1 проти задоволення позову заперечує. Вказує, що командир військової частини одноосібно без попереднього затвердження Головою Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту не має права вносити подання до виконавчого комітету відповідної районної, міської, районної у місті ради, тому командиром військової частини НОМЕР_1 було направлено подання до Голови Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту.
Після розгляду та опрацювання житловою комісією військової частини НОМЕР_1 заяви позивача, військовою частиною НОМЕР_1 було направлено до адміністрації Державної спеціальної служби транспорту документи ОСОБА_1 з метою погодження подальшого виключення службової квартири позивача з числа службових.
29.12.2022 Адміністрацією Державної спеціальної служби транспорту було надано відповідь №518/4.3/141 на заяву позивача та клопотання військової частини НОМЕР_1 , в якій вказувалося, що дане клопотання командування військової частини НОМЕР_1 стосовно виключення із числа службових квартири АДРЕСА_4 , залишено без розгляду на підставі доручення Міністра Оборони України від 09.08.2022 року №20241/3, в якому вказується про те, що з метою збереження житлового фонду Міністерства оборони України та у зв'язку з реформуванням шляхів забезпечення військовослужбовців, осіб звільнених з військової служби в запас або відставку та членів їх сімей житлом в межах чинного законодавства, не подавати командирами військових частин пропозиції щодо виключення житла із числа службового до окремого розпорядження керівництва Міністерства оборони України. Окрім того, військовою частиною НОМЕР_1 було отримано телеграму заступника Голови Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту від 12.09.2022 року №НР 518/4.3/16, зміст якої дублює вимоги зазначеного вище доручення Міністра оборони України.
За твердженням військової частини НОМЕР_1 , зазначений вище алгоритм дій командування військової частини НОМЕР_1 повністю виключає будь-які припущення щодо «бездіяльності» з боку військової частини, викладені у позовних вимогах, так як заява позивача була розглянута встановленим порядком та в межах строків у відповідності до чинного законодавства.
Адміністрацією Державної спеціальної служби транспорту Міністерства оборони також було подано відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити в задоволенні позову. Зокрема, зазначає, що 09.08.2022 Міністром оборони України було прийнято рішення №20241/з щодо не подання командирами до квартирно-експлуатаційних відділів (частин районів) пропозицій щодо виключення житла із числа службового до окремого розпорядження, з метою збереження житлового фонду Міністерства оборони України та у зв'язку з реформуванням шляхів забезпечення військовослужбовців, осіб звільнених з військової служби в запас або відставку та членів їх сімей житлом в межах чинного законодавства.
На виконання вищезазначеного рішення Міністра оборони України, та з урахуванням того, що позивач був звільнений з військової служби у зв'язку із закінченням строку контракту та не має права на безплатне одержання у приватну власність жилого приміщення, яке вони займають у будинках державного житлового фонду, Адміністрацією Держспецтрансслужби було прийнято рішення про неподання пропозицій щодо виключення житла із числа службового до окремого розпорядження керівництва Міністерства оборони України.
Суд, перевіривши матеріали справи, повно та об'єктивно оцінивши докази в їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
Рішенням виконкому Конотопської міської ради № 42 від 24.02.2014 було затверджено рішення про надання ОСОБА_1 з сім'єю службової квартири в АДРЕСА_3 та видано ордер на житлове приміщення №22 від 04.03.2014 (а.с. 9).
Наказом Голови Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту (по особовому складу) від 09.10.2020 №15 РС позивач звільнений (у запас) Збройних Сил України відповідно до частини 5 статті 26 підпункту «а» пункту 2 (у зв'язку із закінченням строку контракту) відповідно до Закону України “Про військовий обов'язок та військову службу” і з 31.10.2020 старший прапорщик ОСОБА_1 був виключений зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , знятий з усіх видів забезпечення та направлений до зарахування на військовий облік до Конотопського ОМВК, Сумської області (а.с.39-40).
ОСОБА_1 27.06.2022 звернувся до командира військової частини із заявою, в якій просив клопотати про виключення з числа службових квартир житлове приміщення в АДРЕСА_3 , для забезпечення його родини житлом для постійного проживання (а.с.6).
26.01.2023 відповідач листом повідомив ОСОБА_1 про те, що його заява залишена без розгляду головою Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту на виконання доручення Міністра оборони України № 20241/3 від 09.08.2022 (а.с. 8).
Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 в частині залишення без розгляду його заяви про виключення квартири з числа службових, звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно зі ст.3 Конституції України, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (державних органів).
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 22 Конституції України, конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 1-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII), військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана з захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Відповідно до ст.2 цього Закону, ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах визначених законами України.
Згідно з ч.1 ст.12 Закону № 2011-XII, держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом, іншими законами, в порядку, визначеному КМ України.
Військовослужбовцям, які мають календарну вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення.
Відповідно до абз. 1 п.3 Порядку забезпечення військовослужбовців і членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2006 №1081 (далі - Порядок №1081), військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 календарних років і більше та члени їх сімей надається житло для постійного проживання.
Згідно з абз. 3 п.3 Порядку №1081, забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей для постійного проживання провадиться шляхом: надання новозбудованого житла, виключеного з числа службових, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб, надання кредиту для спорудження (купівлі) житла.
Тобто, законодавством прямо передбачено право військовослужбовців самостійно визначатись, яким способом (шляхом) вони бажають реалізувати своє право на забезпечення житлом для постійного проживання.
Відповідно до абз. 2 п.11 Порядку №1081, виключення житлових приміщень з числа службового проводиться згідно з рішенням виконавчого органу районної, міської, районної у місті ради за клопотанням начальника гарнізону, командира військової частини та квартирно-експлуатаційного органу.
Згідно з п.22 Порядку №1081, облік військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов, ведеться в військових частинах та квартирно-експлуатаційних органах.
Згідно з п.8 розділу VІІ Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Державної спеціальної служби транспорту та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 06.09.2021 № 271 (далі - Інструкція), військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 і більше років, а також особи, звільнені з військової служби за станом здоров'я, віком, у зв'язку із скороченням штатів, особи з інвалідністю І чи II групи, члени сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби, що забезпечені службовими жилими приміщеннями незалежно від місця його знаходження, мають право на виключення цього житла з числа службового та забезпечення ним для постійного проживання за умови перебування на обліку та в порядку, визначеному пунктами 3-5 цього розділу.
Виключення квартир з числа службових для забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей здійснюється на підставі клопотання командира військової частини в установленому порядку.
Суд зазначає, що на час розгляду справи, відсутні законодавчі норми, які б обмежували встановлену Інструкцією та Порядком можливість реалізації права позивача на виключення його квартири з числа службових.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач відповідно до Витягу з послужного списку має календарну вислугу на військовій службі більше 20 років (а.с. 39-40), має статус ветеран війни - учасник бойових дій (а.с. 5), має службове житло, яке і просить виключити з числа службових. Перебування позивача на обліку осіб, що потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання відповідачем не заперечується.
Згідно зі ст.ст.5, 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі підрозділів всіх видів і родів Збройних Сил України, як в воєнний так і в мирний час. Учасникам бойових дій надається, зокрема, така пільга, як першочергове забезпечення житлом осіб, які потребують поліпшення житлових умов.
Конституційний Суд неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, які потребують додаткових гарантій держави, зокрема, гарантії соціального захисту. До них, насамперед, належать громадяни, які відповідно до ст.17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме у Збройних Силах України, органах СБУ, податковій, міліції, прокуратурі, тощо (рішення КСУ від 06.07.1999 №8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 р. № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій, гарантій).
Верховний Суд у постанові від 04.03.2020 у справі №636/1514/19 погодився з правовим висновком суду першої і апеляційної інстанції та підсумував, що визначальними обставинами - матеріальними підставами для задоволення позовних вимог (визнання права на виключення житла з числа службового та зобов'язання подання відповідного клопотання КЕВ м.Харків) є: перебування позивача на військовій службі, наявність календарної вислуги від 20 років, перебування на квартирному обліку та, до того ж, наявність статусу учасника бойових дій, що надає право на забезпечення постійним житлом, в тому числі і шляхом виключення квартири з числа службових.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Представник Військової частини НОМЕР_1 у відзиві наголошує, що військовою частиною не було допущено бездіяльності, оскільки після розгляду та опрацювання житловою комісією військової частини заяви позивача, військовою частиною документи ОСОБА_1 було направлено до Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту з метою подальшого погодження.
Проте суд не погоджується з такими доводами Військової частини НОМЕР_1 , з огляду на наступне.
У відповідності до розділу ІІ Інструкції для ведення обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання, виплати грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення, надання та використання службової жилої площі, обліку військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення службовими жилими приміщеннями (службовою жилою площею), ведення оперативного обліку службових жилих приміщень в Адміністрації та військових частинах, установах та організаціях Державної спеціальної служби транспорту утворюються житлові комісії.
Основним завданням житлових комісій військових частин (об'єднаних житлових комісій) є, крім іншого, прийняття рішення з житлових питань, у тому числі із розгляду відповідних рапортів (заяв) військовослужбовців та членів їх сімей з житлових питань.
Житлова комісія військової частини (об'єднана житлова комісія) має право приймати рішення щодо надання військовослужбовцям та членам їх сімей службових жилих приміщень (службової житлової площі), жилих приміщень для постійного проживання або виплату грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення.
Рішення житлової комісії військової частини (об'єднаної житлової комісії) оформлюється протоколом засідання житлової комісії військової частини (об'єднаної житлової комісії) (додаток 4), підписується членами комісії, які були присутні на засіданні житлової комісії, та протягом двадцяти робочих днів затверджується командиром військової частини.
У відповідності до вимог п.п. 3-5 розділу VІІ Інструкції для прийняття рішення про надання жилих приміщень для постійного проживання житлова комісія військової частини (об'єднана житлова комісія) розглядає документи облікових справ військовослужбовців.
Після розгляду документів облікової справи житлова комісія військової частини (об'єднана житлова комісія) приймає рішення про надання жилого приміщення для постійного проживання.
Затверджений командиром військової частини протокол засідання житлової комісії військової частини (об'єднаної житлової комісії) є підставою для надання військовослужбовцю жилого приміщення для постійного проживання.
На підставі протоколу засідання житлової комісії військової частини (об'єднаної житлової комісії) військова частина готує список надання жилої площі для постійного проживання у військовій частині (далі - Список надання постійного житла) (додаток 23).
Затверджений Список надання постійного житла є підставою для оформлення протягом десяти робочих днів військовою частиною та подання до виконавчих органів місцевого самоврядування документів для видачі ордера на постійну жилу площу, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.
До виконавчих органів місцевого самоврядування військова частина надає облікову справу військовослужбовця разом із витягом із Списку надання постійного житла, копію протоколу житлової комісії військової частини (об'єднаної житлової комісії).
Військовою частиною НОМЕР_1 не заперечується, що житловою комісією розглядалась та опрацьовувалась заява позивача про виключення з числа службових квартири у АДРЕСА_3 .
Проте, як вбачається з матеріалів справи, житловою комісією військової частини будь-якого рішення за наслідками розгляду заяви позивача не прийнято. Доказів зворотнього відповідачем надано не було.
З огляду на викладене, суд вважає, що відповідачем не було розглянуто заяву ОСОБА_1 у порядку, визначеному законом. Така бездіяльність відповідача, на думку суду, є протиправною.
Посилання відповідачів на доручення Міністра оборони України № 20241/3 від 09.08.2022 щодо неподання командирами військових частин до КЕВ пропозицій щодо виключення житла з числа службового до окремого розпорядження, є безпідставними, оскільки таке доручення не скасовує дію нормативних актів, які мають вищу юридичну силу, зокрема, Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями та Інструкції.
Варто зазначити, що пунктом 2, 4 розділу ІІ Інструкції закріплено, що рішення про утворення житлової комісії військової частини приймається на загальних зборах військовослужбовців та осіб, звільнених з військової служби в запас або відставку, які перебувають на обліку осіб, що потребують покращення житлових умов у цій військовій частині, відкритим голосуванням, яке проводиться під головуванням командира військової частини.
На підставі протоколу загальних зборів військовослужбовців військової частини та протоколу засідання житлової комісії військової частини командир (начальник, керівник) військової частини (далі - командир військової частини) видає наказ про утворення та діяльність житлової комісії військової частини.
Житлова комісія військової частини підзвітна загальним зборам військовослужбовців цієї військової частини. Об'єднана житлова комісія підзвітна загальним зборам військовослужбовців військових частин (підрозділів).
У разі розформування військової частини житлова комісія військової частини припиняє свою діяльність та передає облік осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання, до визначеного правонаступника.
Вирішуючи спір по суті, суд відмовляє у задоволенні вимоги позивача про визнання бездіяльності військової частини НОМЕР_1 Державної спеціальної служби транспорту Міністерства оборони в частині залишення без розгляду заяви ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , про виключення квартири з числа службових протиправною, оскільки після розгляду та опрацювання житловою комісією військової частини заяви позивача, військовою частиною документи ОСОБА_1 було направлено до Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту з метою подальшого погодження, якою і було залишено вказану заяву без розгляду.
Враховуючи викладені приписи та встановлені у даній справі обставини, для повного, ефективного, необхідного та достатнього захисту прав позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати військову частину НОМЕР_1 Державної спеціальної служби транспорту Міністерства оборони розглянути у порядку, встановленому законом, заяву ОСОБА_1 з приводу виключення квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 з числа службових, з урахуванням висновків суду.
Суд також зауважує, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Враховуючи зазначену позицію Європейського суду з прав людини, суд надав відповідь на всі аргументи сторін, які мають значення для правильного вирішення справи.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі Закону України "Про судовий збір" і такий ним не сплачувався. Відтак, підстави для компенсації витрат за сплату позивачем судового збору у справі відсутні.
Керуючись ст.ст. 2, 77, 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Державної спеціальної служби транспорту Міністерства оборони, Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту Міністерства оборони про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 Державної спеціальної служби транспорту Міністерства оборони (вул. Клубна, 87, м. Конотоп, Сумська область, 41600) розглянути в порядку, встановленому законом, заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про виключення квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , з числа службових, з урахуванням висновків суду.
У задоволенні інших вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н.В. Савицька