СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 вересня 2023 року Справа № 480/6843/23
Сумський окружний адміністративний суд у складі судді - Бондаря С.О., розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/6843/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 , звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 13.06.2023 №184250009685 про відмову позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв'язку із недосягненням пенсійного віку і неврахування загального стажу роботи;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області зарахувати до страхового стажу позивача період роботи на КП "Шосткинський казенний завод "Зірка" з 01.06.2017 по 31.03.2023;
- призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах (список №1), у відповідності до п. "а" ч. 1 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, тобто з 14 квітня 2023 року, провести нарахування та здійснити виплату призначеної пенсії.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що досягнувши віку 45 років вона звернулася до Пенсійного органу з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах на підставі пункту "а" статті 13 Закону "Про пенсійне забезпечення" № 788-ХІІ в редакції, чинній до внесення змін Законом України від 2 березня 2015 № 213-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" (далі - Закон № 213-VІІІ).
Позивач послалася на те, що набуття нею права на призначення згаданої пенсії підтверджується Рішенням Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 (далі - Рішення № 1-р/2020, КСУ відповідно), яким зміни до пункту "а" статті 13 Закону № 1788-ХІІ щодо збільшення пенсійного віку, внесені Законом № 213-VІІІ, були визнані неконституційними.
Проте відповідач відмовив їй у призначенні пільгової пенсії у зв'язку з недосягненням пенсійного віку, посилаючись на те, що згідно із п. 1 ч. 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV), позивач матиме право на призначення пенсії після досягнення 50 років.
Ухвалою суду від 07.07.2023 відкрито провадження в даній справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області не надало відзиву на позов без поважних причин.
Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд, перевіривши матеріали справи, повно та об'єктивно оцінивши докази в їх сукупності, встановив такі обставини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , після досягнення 45 річного віку, звернулась до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії від 22.05.2023 (а.с. 7).
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 13.06.2023 №184250009685 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058-IV у зв'язку з відсутністю необхідного віку 50 років та визначено, що 14.04.2028 є датою з якої позивач матиме право на пенсійну виплату. Також в рішенні зазначено, що страховий стаж позивача становить 34 роки 08 місяців 02 дні; пільговий стаж (за списком № 1) становить 12 років, 00 місяців, 03 дні.
Крім того, цим рішенням до страхового стажу не зараховано періоди роботи з червня 2017 року по березень 2023 року, оскільки відсутня сплата страхових внесків Державним підприємством "Шосткинський завод "Зірка" в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (а.с. 8).
Вважаючи таке рішення протиправним, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
3 жовтня 2017 року Верховною Радою України було ухвалено Закон № 2148-VIII, що доповнив Закон № 1058-ІV розділом XIV-1, який містить пункт 1 частини другої статті 114 такого змісту:
"На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років у жінок і не менше 20 років страхового стажу, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
За приписами статті 12 Закону № 1788-XII право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
Натомість згідно з пунктом "а" статті 13 Закону № 1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом № 213-VІІІ, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Законом № 213-VІІІ, який набрав чинності з 1 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом "а" статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 45 років до 50 років.
Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (пункт 1 рішення).
Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Таким чином, Рішенням № 1-р/2020 КСУ визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв'язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно КСУ встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.
У зв'язку із цим на час виникнення спірних правовідносин Закон № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 45 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні КСУ).
Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 45 років, тоді як другий - у 50 років.
Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, вони явно суперечать один одному. У зв'язку з цим Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.11.2021 при перегляді зразкової справи №520/15025/16-а дійшла висновку, що таке регулювання порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»).
При цьому, Велика Палата Верховного Суду також послалась на правовий висновок, сформульований нею раніше у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а (провадження №11-1207апп19, пункт 56), згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Отже, застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.
З матеріалів справи вбачається, що на час звернення із заявою про призначення пенсії від 25.05.2023 ОСОБА_1 досягла 45 років та згідно оскаржуваного рішення, відповідачем зараховано до її страхового стажу - 34 роки 08 місяців 02 дні та до пільгового стажу за списком № 1 - 12 років, 00 місяців, 03 дні.
Тобто, у відповідності до пункту "а" статті 13 Закону № 1788-XII позивач на пільгових умовах має право на пенсію за віком.
Проте, за наслідками розгляду заяви позивача про призначення пенсії за віком відповідачем прийнято оскаржуване рішення про відмову у призначені пенсії позивачу відповідно до статті 114 Закону № 1058- IV за відсутності необхідного віку.
З огляду на вищевикладене, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 13.06.2023 №184250009685 не відповідає критеріям правомірності, визначеним ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з чим суд доходить висновку про необхідність визнати протиправним та скасувати таке рішення в частині відмови позивачу у призначенні пенсії.
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах (список №1), у відповідності до п. "а" ч. 1 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, тобто з 14 квітня 2023 року, суд зазначає наступне.
Згідно з Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи №R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта.
Натомість, у спірних правовідносинах відсутня дискреція щодо повноважень відповідача, оскільки за наявності встановлення факту досягнення особою трьох визначених пунктом "а" статті 13 Закону № 1788 умов (вік, загальний і спеціальний стаж) пенсійний орган зобов'язаний прийняти рішення про призначення такій особі пенсії за віком на пільгових умовах.
Отже, в даному випадку, чинне законодавство не передбачає іншого варіанту поведінки відповідача, крім призначення пенсії.
У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону № 1058-IV пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Як вбачається з копії паспорта ОСОБА_1 , 45 років вона досягла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В позовній заяві позивач вказує, що звернулася до регіонального відділення Управління Пенсійного фонду України в Сумській області із заявою про призначення пенсії за віком 22 травня 2023 року (а.с. 7).
Разом з тим, у оскаржуваному рішенні що відповідачем визначено датою звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України - 05.06.2023 (а.с. 8).
Суд зазначає, що як 22.05.2023 так і 05.06.2023 є датами, що знаходяться в межах тримісячного строку звернення, встановленого ст. 45 Закону №1058-VI.
Таким чином, оскільки позивач звернулася до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії в межах встановленого ст. 45 Закону №1058-VI тримісячного строку після досягнення пенсійного віку, тому пенсію їй має бути призначено з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, тобто з 14 квітня 2023 року.
З огляду на вищевикладене, суд доходить до висновку, що належним способом відновлення порушеного права позивача є зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію на пільгових умовах за Списком № 1 з 14 квітня 2023 року, тому позовні вимоги в цій частині необхідно задовольнити.
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача зарахувати до страхового стажу позивача період роботи на КП "Шосткинський казенний завод "Зірка" з 01.06.2017 по 31.03.2023, суд зазначає наступне.
У відповідності до ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Як вбачається з довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 13.02.2023 № 49 ОСОБА_1 працювала на Державному підприємстві Шосткинський завод "Зірка" у 2017 році - 60 робочих днів, у 2018 році - 07 робочих днів, у 2019 році - 05 робочих днів, з 01.01.2020 по 18.10.2021 - не працювала (а.с. 15).
Також відповідно до індивідуальної відомості про застраховану особу ОСОБА_1 , в період з 01.06.2017 по 31.03.2023 страхові внески не сплачувалися (а.с. 16-17).
Згідно з записами в трудовій книжці (а.с. 11) позивача з 19.10.2021 переведено на посаду старшого інспектора з кадрів відділу кадрів, проте відомості щодо відпрацьованого часу за період з 19.10.2021 по 31.03.2023 відсутні.
Таким чином, ОСОБА_1 у період з 01.06.2017 по 31.03.2023 фактично не працювала на підприємстві, за виключенням 7 днів у 2018 році та 5 днів у 2019 році. При цьому страхові внески у спірному періоді до Пенсійного фонду не сплачувалися.
Тому, в суду відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог про зобов'язання відповідача зарахувати до страхового стажу позивача період роботи на КП "Шосткинський казенний завод "Зірка" з 01.06.2017 по 31.03.2023.
У зв'язку із задоволенням позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, керуючись статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суму судового збору у розмірі 1073,60 грн., сплачених за квитанцією від 27.06.2023.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 13.06.2023 №184250009685 в частині відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул. Берестовська, 1, м. Суми, Сумська область, код ЄДРПОУ 21108013) призначити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , і.н. НОМЕР_1 ), пенсію на пільгових умовах за Списком № 1 з 14 квітня 2023 року.
У задоволенні інших вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , і.н. НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору в сумі 1073,60 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул. Берестовська, 1, м. Суми, Сумська область, код ЄДРПОУ 21108013).
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.О. Бондар